Форуми

Такий плач почали за дискрімінацію тих хто поїхав, завидки їм, що змогли, ТЦК жити не дає спокійно на гражданці, а що робити хлопцям у війську є поради? 

Урочистий вхід Господній в Єрусалим відзначається Православною Церквою в останню неділю перед Світлим Христовим Воскресінням. Це свято також ще називається неділею Ваїй (гілок), Квітною, або Вербною, неділею, тому що в цей день віруючі освячують гілля верби (яка заміняє в нас пальмове гілля). Тримаючи в руках перше весняне гілля, ми славимо Спасителя як Переможця смерті; бо Він воскрешав померлих (Лазаря та інших) і цього дня входив в Єрусалим для того, щоб померти за наші гріхи і воскреснути, і тим спасти нас від вічної смерті і від вічних мук. Гілля означає знак перемоги Христа над смертю і нагадує нам про майбутнє воскресіння із мертвих. У євреїв був звичай: царі і переможці в’їжджали до Єрусалиму на конях або ослах, і народ урочистими вигуками, з пальмовими гілками в руках зустрічав їх. Виконуючи пророцтва Старого Завіту (див. Зах. 9,9), Христос саме таким урочистим чином в’їжджав в Єрусалим, але не як Цар земний або переможець у війні, а як Цар, Царство Якого не від світу цього (Ін. 18,36), як Переможець гріха і смерті. Єврейський народ, що перебував під римським ярмом, очікував Месію як політичного визволителя, і всім здавалося, що Чудотворець, який вчора воскресив Лазаря і колись нагодував 5 тисяч люду, цілком може бути саме тим земним вождем, який приведе свій народ до політичної незалежності і земного царства насолоди. З тих, які тоді перебували на вулицях Єрусалиму, тільки один Христос знав, що замість земного царства Він приносить людині Царство Небесне, замість позбавлення від земного рабства Він звільняє людину від рабства набагато гіршого — від рабства гріха. Він Один знав, що шлях, усіяний нині пальмовими гілками, веде до Хреста і Голгофи. Це царське прославляння Христа перед Його смертю Церква згадує для свідчення, що страждання Спасителя були добровільними. Подія входження Ісуса Христа в Єрусалим описана у всіх чотирьох Євангеліях (Мф. 21: 1–11; Мк. 11: 1–11; Лк. 19: 29–41; Ін. 12: 12–19).   Зі Святом усіх!

Тут ще боязнь попасти в один підрозділ з такими бовдураии не досвідченими як сам, та ще й до якогось тупого командира для якого люди це ніщо, головне виконання завдань щоб отримати бонуси чи ще якісь плюсікі для себе.   Згадалась розповідь знайомого, АТО його брату звонить штабна криса в окоп, і каже треба захопити точку одну, та поставити там наш прапор, тому що буде скоро ЗМІ знімати треба показати що ми просунулись. А той йому і каже, там сєпари добре закріпились раз так треба гарна картинка я як офіцер наказав маю виконати, але з собою хлопців брати не буду, піду з тобою разом. Той там йому обіцяв небесні кари і все по тому. Інший би побіг, ще б якби пообіцяли в титрах згадати його ім'я.

а їм в окоп не можна, не офіцерська це справа

так ти служив?

людей вистачає, тільки напевно не вистчає офіцерскього толкового составу.

Це піздьож, коли в окопі не хватає людей, всіх туди гребуть.