Перейти до змісту

Vlad3

Учасники
  • Кількість зміста

    211
  • Дата реєстрації

  • Останній візит

Репутація громади

89 Байдужий

2 Підписників

Про Vlad3

  • Ранг
    Прописанный

Останні відвідувачі профілю

6 843 перелядів профілю
  1. Всемогутній Боже! Твій Син Єдинородний, наш Господь Ісус Христос, вознісся на небеса. Дай, щоб ми також возносилися у сeрцi та розумі і постійно перебували там із Ним, Господом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. Зі Святом усіх!
  2. Величаємо Тебе, Ісусе Христе, і вшановуємо Пречисту Матір Твою, нею же за законом нині принесений в храм був. Зі Святом усіх!
  3. Святий Миколай - чудотворець, доброчинець, чарівник. У ніч на 19 грудня, у день його пам'яті, він розносить дарунки дітям, вітає з зимою, благословляє на добрі вчинки. Миколай жив у місті Патарі в Малій Азії. Народився у 280 році в родині багатих та благочестивих батьків Феофана та Нонни. Дядько Миколая був єпископом патарським. Хлопець ріс у добрі та любові, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість горожан. Він як міг допомагав бідним родинам, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він по ночах розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі убогих осель. З часом люди довідалися про доброчинця і уже відкрито йшли до нього із своїми бідами та проблемами. Ще замолоду для сиріт він став батьком, для бідних - милостивим подателем, у біді - помічником, у горі - втішителем. Миколай залишив світське життя і віддався службі Господові. Продав після смерті батьків усе добро, роздав убогим та бідним, а сам вирушив прочанином у Палестину. Повернувшись, став священиком у місті Міри, а згодом - єпископом. Під час гонінь християнської віри його кинули до в'язниці, а за правління Костянтина Великого звільнили. На старості літ отець Миколай прийняв чернецтво. Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас! Всеблагий отче Миколаю, великий і предивний чудотворче! Ти своїми молитвами лікував усяку недугу і болість, ти своїм заступництвом визволяв від певної смерти, ти своєю опікою відганяв біду. Щиро благаю тебе, скорого потішителя тих, що є в горі і нуждах теперішнього життя: Поспіши й до мене із своєю поміччю, захисти мене й усіх людей від вогню й води, від голоду й пошести, від тяжкої хвороби і несподіваної смерти. Хорони мене через ціле моє життя, а особливо в страшну хвилину переходу з дочасного життя до вічности. Захисти мене тоді щитом твоєї молитви перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені, щоб я сподобився (сподобилася) навіки в небі, разом з тобою, прославляти й величати Боже милосердя. Амінь Зі Святом усіх!
  4. Первозданний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо Апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо Ікону твою ; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя. З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків. Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного. Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного. Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого Опікуна й Молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом, Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки вічні. АМІНЬ Зі Святом усіх!
  5. Молитва до святої Катерини Свята Катерино, діво і Великомученице, істинна Христова наречена! Молимо, благодатну тебе, що Христа прийняла у серце своє. Бо, посоромивши зухвальство заблудлих красномовців, несвідомістю сповнених, до віри істинної їх направила. Тіло своє на муки великі віддавши за любов до Бога, ти, як діва непохитна, не подолана була; в нагороду за муки небесних осель сподобилася ти й вічною славою втішаєшся. В надії на неї, Великомученице, подвигом твоїм і нас стверди. І з тобою в небесній оселі Господа і Владику нашого Ісуса Христа з Отцем і Святим Духом восхвалимо і прославимо на віки віків. Амінь. Зі Святом усіх!
  6. Молитва до Пресвятої Богородиці О всеблаженнішая, Богом дана дочко святих і праведних Богоотців Йоакима і Анни, яка згідно з їхньою обітницею і за велінням Божим приведена була у храм і в домі Божому насаджена та Духом просвічена. Як плодоносна маслина, була ти жилищем усяких чеснот, відвівши свій розум від усіх житейських і тілесних похотей, зберігши непорочними свої тіло і душу, як і належало тій, котра мала в лоно своє Бога прийняти і світові, що перебував у темряві, засвітити світло велике. Сама нині, Всенепорочна Діво, світильниче золотий, що семичисленним світлом Святого Духа світиш у храмі Господнім, Кивоте Божий, що його херувими отінюють, споглянь з неба на моління рабів твоїх. Нехай твої милосердні очі будуть вдень і вночі звернені на нас, щоб ми освячувалися тими чеснотами, якими і ти освячувалася у храмі. Нехай наші серця запалають чистою любов’ю Божою, щоб ми віддали самі себе, як жертву святу — приємну Богові, як богослужбу від нас розумну. Дай нам мудрість Святого Письма, щоб ми всім серцем прагнули спасіння наших душ, вправлялися в неперестанній молитві, працелюбності і прикрашалися любов’ю до ближніх. Нехай під твоїм покровом ми будемо завжди бережені благодаттю Сина твого, Христа Бога нашого, якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Зі Святом усіх.
  7. Святий i великий Архангеле Божий Михаїле, незбагненної i надвічної Тройцi перший серед Ангелiв предстоятелю i роду людського заступнику й охоронителю, що сокрушив з воїнствами своїми главу прегордого Денницi на небесах i завжди перемагаєш злобу й підступи його на землi! До тебе вдаємося з вiрою i тобi молимося з любов’ю: будь нездоланним щитом i мiцним заборолом святiй Церквi i православнiй Батькiвщинi нашiй, охороняючи їх вогневидним мечем твоїм вiд усiх ворогiв видимих i невидимих. Не позбав, о Архангеле Божий, допомоги й заступництва твого нас, що прославляємо нинi святе iм’я твоє; бо хоч i многогрiшнi ми, та не хочемо в беззаконнях наших загинути, але щоб навернутися нам до Господа i Вiн оживив нас для добрих дiл. Просвiти ж розум наш лиця Божого свiтлом, що завжди сяє на чолi твоєму, щоб ми змогли пiзнати, що є воля Божа про нас: добра i досконала, i зрозумiти все, що належить нам чинити, а чого уникати й позбуватися. Змiцни благодаттю Господньою слабку волю й немiчне служiння наше, нехай, ствердившись у законi Господнiм, припинимо потурати бажанням плотi, захоплюючись, мов нерозумнi дiти, скороминущими красотами свiту цього, заради тлiнного й земного безумства забуваючи вiчне i небесне. Понад усе ж виблагай нам згори дух iстинного покаяння, нелицемiрну печаль заради Господа i скорботу за грiхи нашi, щоб останок днiв тимчасового життя нашого прожити, не догоджаючи почуттям i пристрастям нашим, але у спокутi злих дiл, що вчинили ми, зi сльозами вiри й скорботи сердечної, у подвигах чистоти i святих дiлах милосердя. Коли ж наблизиться час вiдходу нашого й визволення вiд пут тлiнного цього тiла, не залиши нас, Архангеле Божий, беззахисними проти духiв злоби пiднебесної, що звикли перегороджувати душi людськiй сходження на небо; нехай охороненi тобою, безперешкодно досягнемо преславних осель райських, де немає нi смутку, нi зiтхання, але життя нескiнченне, i, сподобившись побачити пресвiтле лице Всемилостивого Господа i Владики нашого, припадаючи зi сльозами до нiг Його, у радостi й замилуваннi вигукнемо: слава Тобi, найдорожчий Викупителю наш, що з великої любовi Твоєї до нас, недостойних, благоволив послати Ангелiв Твоїх на служiння спасiнню нашому! Амiнь Зі Святом усіх!
  8. Успіння Богородиці - день, коли Діва Марія завершила своє земне життя, а її тіло й душу Ісус Христос забрав на небо. Про те, як довго Божа Мати перебувала на землі після Христового Воскресіння, історичних даних немає, як і про те, де і як Вона померла, оскільки в Євангелії про це також жодної згадки. Успіння Пресвятої Богородиці - друге за значущістю свято православної церкви після Воскресіння Христового. Недарма цей день ще називають Богородичною Пасхою, або «літньою Пасхою». «На безсмертне Твоє Успіння зібралися ми», - співає Церква в першому ж пісноспіві цього великого свята. Церква називає смерть Богородиці сном, успінням, тому що вона першою серед людей стала безсмертною і душею, і тілом. О Маріє, Преблагословенна Діво і Мати нашого Господа і Відкупителя Ісуса Христа! Задля Твого милосердя благаю Тебе: прийди мені на поміч, і надихни мене такою впевненістю в Твою силу, щоб я міг прибігати до Тебе, молитись до Тебе, й благати Твоєї допомоги в усіх потребах душі й тіла. Благаємо Тебе, Господи. Прости провини Твоїх слуг! Щоб ми, котрі своїми власними трудами нездатні подобатись Тобі, могли бути спасенні через заступництво Матері Твойого Сина, нашого Господа Ісуса Христа. Амінь. Зі Святом усіх
  9. Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі. Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і славимо пречистої плоті Твоєї преславне Преображення. На горі преобразився єси, Христе Боже, і ученики бачили славу Твою, скільки їм можна було, щоб, коли побачать Тебе розп’ятого, страждання Твоє зрозуміли добровільне і світові проповідували, що Ти єси воістину Отче сяйво. Зі Святом усіх!
  10. Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Початок Успінського посту. Сім мучеників Маккавеєвих 14 серпня Свята Церква відзначає одне з найбільших свят – Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. В народі це свято носить назву Медовий Спас. Також цього дня вшановується пам’ять старозавітних мучеників Маккавеїв (166 р. до Р.Х.). Святкування Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього За грецьким часословом 1897 року так пояснюється походження цього свята: «Внаслідок хвороб, що дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і на відвернення хвороб. Напередодні (13 серпня), виносячи його з царської скарбниці, покладали на Св. Трапезі Великої церкви. Із нинішнього дня і доУспіння Богородиці, звершуючи літії по всьому місту, подавали його потім народу для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста». 27 серпня хрест знову повертався в царські палати. Також на цей день припадає свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородицi (1164). Воно було встановлене в XII столітті з нагоди знамень від образу Спасителя під час битв грецького царя Мануїла (1143—1180) з сарацинами і благовірного князя Андрія Боголюбського (1157—1174) з болгарами в 1164 році. Цього ж дня Свята Церква вшановує пам’ять семи мучеників Маккавеєвих, матері їхньої Соломонiї та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р.Х.). З 14 серпня починається Успенський піст. Він триватиме два тижні і завершиться святом Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня). Зі Святом усіх!
  11. Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії, у сім'ї багатого язичника Євсторгія, і звався Пантолеоном. Мати ж його Еввула була християнкою і хотіла вихова­ти сина у християнській вірі, але померла, коли майбутній велико­мученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак почав навчатися мистец­тва лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина. Здібності Пантолеона стали відомими імператорові Максиміану (284 - 305), який захотів бачити юнака при своєму дворі. Саме в той час у Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, які врятувалися піс­ля спалення 20000 християн у никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, коли той про­ходив поблизу їхнього пристановища. Якось пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав йому про християнську віру. Піс­ля цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і ще не встигла відповзти. Пан­толеон став молитися Господеві Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення отруйної змії. Він твердо вирішив, що, якщо його молитву буде почуто, стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка на очах у Пантолеона розірвалась на шматки. Після цього дива Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон (у перекладі - всемилостивий). Розмо­вами з батьком Пантелеймон підготував і його до прийняття свя­того хрещення. Коли Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то, не вагаючись, охрестився разом із про­зрілим. Невдовзі батько Пантелеймона помер, а цілитель усе своє життя хворим і вбогим, Він безкоштовно лікував усіх, хто до нього звертався, зцілював їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував християн, які перебували в ув'язненні, лі­кував їхні рани. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря ши­рилися містом. Покинувши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього. Через заздрощі лікарі донесли імператору, що Пантелеймон лікує ув'язнених християн. Імператор Максиміан умовляв ціли­теля спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але Панте­леймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив іменем Ісуса Христа розслабленого. Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а святого Пантелей­мона піддав жорстоким тортурам. Господь являвся святому і злііцнював його перед стражданнями. Великомученика Панте­леймона повісили на дереві і рвали залізними кіпями, обпалюва­ли свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, а потім кинули в море з каменем на шиї. З усіх тортур великому­ченик виходив неушкодженим і зі сміливістю викривав імперато­ра. У цей же час перед судом язичників постали пресвітери Єрмо­лай, Єрмип і Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя, за що їм було відсічено голови. За повелінням імператора, великомученика Пантелеймона ки­нули у клітку до диких звірів у цирку, але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, намагалися доторкнутися до руки свято­го. Глядачі підіймалися з місць і кричали: «Великий Бог христи­янський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймо­ну відтяти голову. Святого привели на місце страти і прив'язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один із воїнів ударив його нечем, але меч став м'яким, як віск, і не поранив. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Не­бесного. Почувши голос із неба, воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовилися продовжувати страту, але велико­мученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його. Коли мученику відтяли голову, із рани потекло молоко. Олив­кове дерево, до якого був прив'язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутнім при страті святого, увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкоджєним і було по­ховане християнами ( 305). Слуги великомученика Пантелеймо­на - Лаврентій, Васса і Павіан - бачили його страту і чули голос із неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кончину великомученика Пантелеймона. Святі його мощі часточками ро­зійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знахо­диться нині в Афонському монастирі, названому на честь святого. О, великий Христів угоднику і преславний цілителю, великомученику Пантелеймоне! Ти душею на небесах перед престолом Божим предстоїш і триіпостасною Його славою насолоджуєшся, а тілом і іконою святою на землі в Божественних храмах перебуваєш і даною тобі благодаттю різні чудеса твориш. Споглянь милосердним оком твоїм на людей, що стоять і перед чесною іконою твоєю моляться, благаючи від тебе цілющої допомоги і заступництва; піднеси до Господа Бога нашого теплі твої молитви і випроси душам нашим прощення гріхів. Бо ми через беззаконня наші не можемо підняти очей до висоти небесної, ні піднести голосу моління до Його в Божестві неприступної слави; серцем скрушеним і духом смиренним тебе, заступника милостивого перед Владикою і молитовника за нас грішних, закликаємо, бо ти отримав благодать від Господа недуги відганяти і пристрасті зціляти. Тебе просимо: не зневаж нас недостойних, що молимося тобі й помочі твоєї потребуємо, будь нам у печалях утішителем, у недугах лютих лікарем, у напастях покровителем, для хворих очей прозріння подателем, дітям хворим помічником. Випроси всім все, що для їхнього спасіння корисне, щоб твоїми до Господа Бога молитвами отримали благодать і милість і прославляли всіх благ Джерело і Дароподателя Бога,Єдиного вТройці Святій, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь. Зі Святом усіх
  12. Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії, у сім'ї багатого язичника Євсторгія, і звався Пантолеоном. Мати ж його Еввула була християнкою і хотіла вихова­ти сина у християнській вірі, але померла, коли майбутній велико­мученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак почав навчатися мистец­тва лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина. Здібності Пантолеона стали відомими імператорові Максиміану (284 - 305), який захотів бачити юнака при своєму дворі. Саме в той час у Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, які врятувалися піс­ля спалення 20000 християн у никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, коли той про­ходив поблизу їхнього пристановища. Якось пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав йому про християнську віру. Піс­ля цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і ще не встигла відповзти. Пан­толеон став молитися Господеві Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення отруйної змії. Він твердо вирішив, що, якщо його молитву буде почуто, стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка на очах у Пантолеона розірвалась на шматки. Після цього дива Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон (у перекладі - всемилостивий). Розмо­вами з батьком Пантелеймон підготував і його до прийняття свя­того хрещення. Коли Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то, не вагаючись, охрестився разом із про­зрілим. Невдовзі батько Пантелеймона помер, а цілитель усе своє життя хворим і вбогим, Він безкоштовно лікував усіх, хто до нього звертався, зцілював їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував християн, які перебували в ув'язненні, лі­кував їхні рани. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря ши­рилися містом. Покинувши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього. Через заздрощі лікарі донесли імператору, що Пантелеймон лікує ув'язнених християн. Імператор Максиміан умовляв ціли­теля спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але Панте­леймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив іменем Ісуса Христа розслабленого. Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а святого Пантелей­мона піддав жорстоким тортурам. Господь являвся святому і злііцнював його перед стражданнями. Великомученика Панте­леймона повісили на дереві і рвали залізними кіпями, обпалюва­ли свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, а потім кинули в море з каменем на шиї. З усіх тортур великому­ченик виходив неушкодженим і зі сміливістю викривав імперато­ра. У цей же час перед судом язичників постали пресвітери Єрмо­лай, Єрмип і Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя, за що їм було відсічено голови. За повелінням імператора, великомученика Пантелеймона ки­нули у клітку до диких звірів у цирку, але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, намагалися доторкнутися до руки свято­го. Глядачі підіймалися з місць і кричали: «Великий Бог христи­янський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймо­ну відтяти голову. Святого привели на місце страти і прив'язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один із воїнів ударив його нечем, але меч став м'яким, як віск, і не поранив. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Не­бесного. Почувши голос із неба, воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовилися продовжувати страту, але велико­мученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його. Коли мученику відтяли голову, із рани потекло молоко. Олив­кове дерево, до якого був прив'язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутнім при страті святого, увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкоджєним і було по­ховане християнами ( 305). Слуги великомученика Пантелеймо­на - Лаврентій, Васса і Павіан - бачили його страту і чули голос із неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кончину великомученика Пантелеймона. Святі його мощі часточками ро­зійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знахо­диться нині в Афонському монастирі, названому на честь святого. О, великий Христів угоднику і преславний цілителю, великомученику Пантелеймоне! Ти душею на небесах перед престолом Божим предстоїш і триіпостасною Його славою насолоджуєшся, а тілом і іконою святою на землі в Божественних храмах перебуваєш і даною тобі благодаттю різні чудеса твориш. Споглянь милосердним оком твоїм на людей, що стоять і перед чесною іконою твоєю моляться, благаючи від тебе цілющої допомоги і заступництва; піднеси до Господа Бога нашого теплі твої молитви і випроси душам нашим прощення гріхів. Бо ми через беззаконня наші не можемо підняти очей до висоти небесної, ні піднести голосу моління до Його в Божестві неприступної слави; серцем скрушеним і духом смиренним тебе, заступника милостивого перед Владикою і молитовника за нас грішних, закликаємо, бо ти отримав благодать від Господа недуги відганяти і пристрасті зціляти. Тебе просимо: не зневаж нас недостойних, що молимося тобі й помочі твоєї потребуємо, будь нам у печалях утішителем, у недугах лютих лікарем, у напастях покровителем, для хворих очей прозріння подателем, дітям хворим помічником. Випроси всім все, що для їхнього спасіння корисне, щоб твоїми до Господа Бога молитвами отримали благодать і милість і прославляли всіх благ Джерело і Дароподателя Бога,Єдиного вТройці Святій, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь. Зі Святом усіх
  13. Святий апостол Петро був рибалкою у Вифсаїді, маленькому містечку на березі Галилейського озера. Одного разу, проходячи берегом озера Христос побачив Петра, який зі своїм братом Андрієм закидав сіті. «Йдіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф.4,19), – ці слова звернені до простих рибалок визначили їхню подальшу долю. Вони послідували за Христом і стали Його учнями. Апостол Петро на горі Фавор був свідком Божественної слави Господньої, в час Преображення Христового. Коли наблизився час Хресних страждань Спасителя, на шляху до Єрусалиму, Він запитав Своїх учнів: «Ви за кого Мене вважаєте?» Апостол Петро першим відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого», за що удостоївся високої похвали: «Ти – Петро і на цьому камені я засную Церкву Мою, і ворота пекла не подолають Її». В Гефсиманському саду, коли Іуда прийшов з воїнами, щоб арештувати Спасителя, лише один учень заступився за Нього – то був апостол Петро. Вихопивши меч, він відсік вухо одному з служників первосвященика, але Христос в передсмертну свою годину зцілив раба. Петро слідував за Христом до будинку первосвященика, увійшов з Ним у двір, і стояв там, гріючись біля вогнища. Але тричі, відповідаючи на запитання оточуючих, він відрікався від Свого Учителя, та після третього відречення раптом зустрівся з поглядом Іісуса і почув спів півня. «І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І вийшовши геть, плакав гірко». (Мф.27,75). Але немає такого гріха, якого не може простити Милосердний Господь. Покаяння Петра було таким щирим і глибоким, що саме йому, першому з учнів явився Христос після Свого Воскресіння і відновив його в апостольському достоїнстві.(Іоан.21,15-17). Після Вознесіння Господнього та після П`ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів, апостол Петро став очільником першохристиянської громади. Чудесні знамення супроводжували сповідування Петром Христової віри. Мертві воскресали (Книга Діянь 9,40), увічні і розслабленні зцілювалися (Кн..Діянь 3,1-8;9,32-34), викриті в злочинах, помирали (Кн.Діянь 5,5-10). Відомі два Соборних послання святого апостола Петра. В другому посланні (близько 67 року) він пише про свою близьку смерть.За наказом римського імператора Нерона апостола Петра за проповідь християнства приговорили до розп`яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку ж мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розп`яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом. Святий апостол Павло був вихідцем з міста Тарсу, і до свого апостольського служіння носив ім`я Савл. «Ретельно настановлений в батьківському законі, ревнитель по Богові», як свідчить він сам про себе, «навіть до смерті гонив послідовників цього вчення (християн), зв`язуючи їх і віддаючи в темниці чоловіків і жінок»(Книга Діянь 22,3-4). Він схвалював вбивство архідиякона Стефана і навіть стеріг одяг тих, хто побивав його камінням (Книга Діянь 8,3). В 34 році Савл був направлений в Дамаск за дорученням першосвященників віддати на муки християн, які там переховувалися. І по дорозі туди, з ним трапилась подія, яка змінила все життя Савла. Коли він наблизився до Дамаску, його осяяло Божественне Світло. Всі воїни, які супроводжували його впали на коліна і він почув голос, що говорив: «Савле! Савле! навіщо ти гониш Мене?» Савл запитав: «Хто Ти, Господи?» Голос відповів: «Я Ісус, Якого ти гониш. Але встань і стань на ноги твої; бо Я для того і явився тобі, щоб поставити тебе служителем того, що ти бачив і що Я відкрию тобі» (Книга Діянь, 26, 13-16). Супутники Савла чули голос, але не могли розібрати слів. Савл осліп від Божого світла і за велінням Господнім попрямував в Дамаск, де жив апостол Ананія, якому у видінні було відкрито, щоб він пішов на «вулицю Пряму, запитав в Іудиному будинку тарсянина, на ім`я Савл» (Книга Діянь 9,11). Ананія повинен був покласти на нього руки, щоб той прозрів, коли виконали це веління, Савл прозрів, прийняв святе Хрещення і був названий Павлом. З того часу святий апостол Павло, вирушаючи у далекі подорожі та розсилаючи послання, проповідував віру Христову серед іудеїв і язичників, серед рабів і вільних. В Палестині і Малій Азії, Греції та Італії на Середземноморських островах звучала палка проповідь святого апостола. Павло був серед учасників першого Собору апостолів у Єрусалимі. Безперестанку проповідуючи Євангеліє, апостол переносив багато скорбот і страждань, тричі тонув корабель, на якому він плив, його били палками і побивали камінням. Проповідуючи в Македонії, апостол Павло був схоплений і відведений в темницю. Але і в кайданах він продовжував молитись і славити Бога. Та раптом, опівночі фундамент темничної споруди затремтів, відчинилися двері і кайдани розсипались (Діянь,16, 22-26). Перебуваючи в Афінах, святий апостол благовіствував про Христа, в ареопазі – верховному зібранні Древньої Греції. Своєю проповіддю він привів до істинного Бога нових послідовників, серед них і відомого пізніше християнського богослова Дионісія Ареопагита. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі в Єрусалим, апостол Павло був схоплений іудеями, і як римський громадянин відправлений на суд до Кесаря. У Римі апостол Павло допомагав апостолу Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був осуджений до смерті. Святому апостолу Павлу відсікли мечем голову. Апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день. Місце поховання апостолів було священним для першохристиян Риму. Вшановування їхньої пам`яті почалося відразу ж після страти. А у нас відзначати це свято стали після Хрещення Київської Русі. Пам`ять первоверховних апостолів Петра і Павла звершується 12 липня, цей день є престольним святом для прихожан Петро-Павлівського храму. О, святі апостоли Петре і Павле, не віддаляйтеся духом від нас, грішних рабів Божих (імена), щоб не розлучилися зовсім від любові Божої, але міцним заступленням вашим нас захистіть, щоб помилував Господь всіх нас молитов ваших ради, щоб винищив же рукописання безмірних гріхів наших, і щоб сподобив з усіма святими блаженного Царства і шлюбу Агнця Свого, Йому ж честь і слава, і подяка і поклоніння навіки віків. Амінь. Зі Святом усіх
  14. Моя відвічна Любове, nрагну любити Тебе вciм своїм серцем, - наскільки спроможна моя людськiсmь. Хай благодать Твоя нiколи не покидає мене. Допоможи мені iти дорогою Твоїх Заnовiдей, щоб збереглася душа моя навіки. Амінь. Зі Святом усіх!
×