Forums

Тут можна багато сперечатися, але є різниця між часовими поясами коли авто їде по місту, до 08:00 по глушець їдеш як по трасі, а на перемозі всі стоять. Вдень всі стоять. Є різниця по витраті від відстані, 2-3 км двигун холодний завжди, 6-8 км прогрітий після 3-4 км і розхід набагато менший. А також стиль, якщо "тапок в пол", то одне, а якщо "тошнити" інше. Я за "тапок в пол", але на прогріту. За спостереженням, дуже багато їздять так, що хочеться вийти і пхнути, щоб скоріше. Не знаю чому, але не давлять на газ, особливо 1-2 передачі на розгоні. Так не можна, мене ще в совку вчили чим швидше втекти з перехрестя, тим безпечніше і висвободив місце іншим. Вчора їздив до Володимира в 07:00 старт, при швидкості 99 розхід по БК 6,6 бензину, але їхав на газу, назад о 13:00 з кондиціонером 7,0 літрів, температура 16 та 27 відповідно, теж впливає, середня швидкість вийшла 68 км/год. Опель Астра Н 1.6 (115 к.с.), бензин/газ, механіка. І ще з цікавого: по місту розхід 13-14 (бензин), середня швидкість 16-18 км/год. Тобто, якщо масло "живе" 200 мотогодин, заміна 3200-3600 км. (16 км/год * 200 год). І ніяких 20К-30К від заміни до заміни. В нових система старт-стоп, але - стартер швидко зношується, по місту акумулятор не дозаряджається, двигун та КПП не прогрівається, тобто довше холодне і скоріше зношується.

Бачу екологи зі своїми нормами не в ту сторону працюють. Старі корчі по місту 6-7-8 літрів жеруть при євро 0-2, в мене робочий сарай з колесами, вагою 3 тони і той 8-9 суто по місту хлебче.(хоча Луцьк, це, напевно більше про змішаний режим). А тут євро 6 і розхід під 12-15л.  

Величаємо тебе, страстотерпче святий Юрію (Георгію) і шануємо чесні страждання твої, що за Христа перетерпів єси.   Зі Святом усіх!

Взяв  дружині Audi Q5 2015р. 2.0 TFSI на автоматі, повний привід. Їздить суто по місту. За пів року середній розхід показує 14.7л. Собі місяць тому взяв Volvo XC60 2015р. 2.0 Т5 на автоматі, передній привід. середній розхід показувало - 13,9л. Але, коли потеплішало, вияснилось, що не працював клапан термостату. Перед Пасхою його замінили. Зараз показує 12,3л по місту і по-троху падає

3 роки пройшло. техогляд не вернули. авто продане))

Великдень — це велике Праукраїнське Свято, Перемога Світла Дажбожого над зимовою темрявою. Ніякого відношення до «воскресіння Христоса» ця назва не має. Хоча дуже часто чуємо, як християни кажуть, що Паска — «це по-українськи Великдень». Це груба помилка. Великдень — справді, українська традиція, але він аж ніяк не тотожний християнському святу Пасхи. Спробуймо розібратися, що ж святкують християни? Історія християнської Пасхи сягає далеко в часи передхристиянські, які описує Біблія (друга книга Мойсеєва «Вихід»). Тут розповідається про Якова — родоначальника євреїв (онука Авраама), який привів ізраїлевих синів до Єгипту, де вони «плодилися сильно і розмножувалися, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край» (Вих. 1: 7). Далі сам автор пише, що фараон побачив загрозу з боку євреїв, бо вони зайняли якнайбільше керівних і поважних посад у державі, і «жахалися єгиптяни через ізраїлевих синів». Тоді фараон став примушувати євреїв працювати фізично, що їм, звісно, не сподобалося. Фараон зробив висновок: «Нероби ви, нероби!» (Вих. 5: 17). Далі йде докладний опис перебування юдеїв у Єгипті та їхнє невдоволення станом речей. Враховуючи, що ці тексти писалися юдейськими рабинами, ми випускаємо подробиці, які мають на меті показати всі «жахи» так званого «єгипетського рабства» єврейського народу. Та навіть крізь завісу міфологізованої розповіді про Пасху уважний український читач побачить справжній перебіг подій тієї Ночі Смерті, яку євреї назвали пейсахом. Очевидно, тут стався справжній погром — тільки били не євреїв, а самі євреї вбивали й грабували єгиптян.   Про це читаємо в тій же книзі «Вихід» (12: 1–51): «І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: «...Скажіть усій ізраїлевій громаді…, нехай візьмуть собі кожен ягня... І заколе його цілий збір ізраїлевої громади на смерканні. І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва боки одвірки і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них, і нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на вогні та опрісноки... Пасха це для Господа! І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню я суд, Я — Господь. І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас... І буде той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його як свято для Господа на всі роди ваші!...» (курсив у тексті — Г. Л.).   Далі Мойсей переповідає ізраїльським старшинам: «коли запитають вас ваші сини «що то за служба ваша?, то відкажете:   Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми ізраїлевих синів у Єгипті, коли побивав Єгипет».   «І сталося в половині ночі, і вдарив Господь у єгипетськім краї... І знявся великий зойк у Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!... (там же: 12: 29, 30).   Як відомо, для юдеїв це свято виходу із єгипетського «рабства» було радісним, хоча для єгиптян це була ніч смерті. До того ж виходили юдеї з «рабства» не з порожніми руками, а «позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту» (Вих. 12: 35, 36).   Тут потрібно уточнити деякі суттєві моменти біблійного тексту. Перше, варто з’ясувати, кого Біблія називає словом Господь? Відомо, що перекладачі Біблії під цією слов’янською назвою мали на увазі не Дажбога і не Сварога, а саме свого юдейського бога Ягве (Єгову). У цьому випадку перекладачі вживали слово Господь — загальну назву Божественної Істоти, а не його власне ім’я. Приховавши справжнє ім’я свого бога, юдеї легко ширили свою релігію (в пізнішому варіанті — християнство) серед інших народів.     Друге, слово пасха пояснюється в Біблії так: «гебрейське Pesach — перескочення, бо бог «перескакував», цебто оминав той дім, де двері були обмазані кров’ю». Отже, можемо здогадуватися, що самі погромники домовилися про цей умовний знак, щоб обминути домівки юдеїв. А про те, що це був саме військово організований погром, свідчать слова про вихід з Єгипту «близько шести сот тисяч чоловік піхоти», або «вийшли всі Господні війська з єгипетського краю» (Вих. 12: 37, 41). Слово війська тут же в тексті Біблії пояснюється: «Civ’ot Jehova — війська Господа, цебто Ізраїль». Звернімо увагу, що Єгова (Jehova) — перекладено як Господь!   Це свято Песаха, як відомо вже з Нового заповіту, святкував і єврейський рабин Ісус Христос і його мати Марія. Вони, як і вся ізраїлева громада, їли в цей день опрісноки — «maccot» (мацу, тобто прісний корж із неквашеного тіста). Саме роздаючи мацу, Ісус казав: «споживайте, це — тіло моє» (Матвія. 26: 26). Пасхою ж у євреїв називається саме жертовне ягня, яке споживають ізраїлеві сини. Бо «сказав Господь до Мойсея й до Аарона: «Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її.., і кожен необрізаний не буде їсти її» (Вихід. 12: 43, 48).   Під час юдейського пасхального тижня, за християнською міфологією, був розіп’ятий Христос, тому християни взяли це свято до свого календаря як скорботний тиждень на відзначення «страстей господніх» і мусили надати йому іншої символіки, поєднавши юдейську ідею з язичницькою обрядовістю, яку мали інші народи (наприклад, віра в умирання та воскресіння божества відома в багатьох народів світу).   Так радісне язичницьке свято весняного пробудження природи — Дажбога — було затьмарене скорботним чужинським святом, що призвело до роздвоєння української душі. Зіткнулися два протилежні світогляди, два способи мислення і життя. Два антагонізми протягом тисячоліття мусили породити якийсь покруч, що ми й нині спостерігаємо в християнському святі Пасхи.   Але глобалізаторам цього недостатньо — вони прагнуть відновити в християнській пасці давнє юдейське його значення. Тому постійно висувають ідею створеної ними «юдейсько-християнської історії та цивілізації». У пасхальній передачі радіо «Свобода» 16 квітня 2001 р. ведучий Яків Кротов жалкував, що дати святкування Паски у християн і Песаха в євреїв не збігаються. Він висував провокаційну тезу про небхідність «повернути в християнство паску в її юдейському розумінні». Чи можна уявити більший цинізм?   Християнська церква впродовж багатьох століть вела боротьбу з нашими традиційними священними стравами Великоднього свята. Великодні Баби, Колачі, Короваї, які випікають з дріжджового тіста, мають бути високими й пухкими — така магія родючості. Ці великодні хліби жорстоко викорінювалися з народного побуту. Але, так і не змігши їх знищити, попи вчинили справжнє святотатство, назвавши їх єврейським словом паска (пасха), яке прижилося в нашому народі не раніше початку ХІХ ст. В обрядовій мові серед назв обрядового хліба українців не зафіксовано цього чужого слова. Лише два століття вживається воно зрідка, хіба що в приказках, та й то — переважно з негативним значенням, наприклад: «Коли не зайду в церкву, то все паски святють» (Номис). Ні у веснянках, ні в гаївках, ні у весільних піснях давнього походження цього слова не знаходимо.   Великодні писанки і крашанки — як символ сотворення Всесвіту, перемоги Світла Дажбожого, Відродження Життя на Землі — одвічні святощі нашого народу і Рідної Предківської Віри. Ще два-три століття тому вони ніякого відношення до християнської Пасхи не мали. Про це відверто писав християнський монах Іван Вишенський «пироги і яйця надгробні... всюди ліквідуйте, бо в християнстві тот квас поганський не знаходить» (Вибрані твори. — К., 1972. — С. 52). Як бачимо, християнський мислитель в нашому рідному звичаї знаходить лише негативне «поганське» начало. Показово і те, що написані ці рядки на рубежі XVI і XVII століть. Отже, християнська церква в цей час не визнавала ні писанок, ні крашанок, ні великоднього хліба.   То ж, коли християни кажуть: «Ми святкуємо Великдень», — хочеться їм відповісти, що Великдень святкують українці-рідновіри, а християни — Пасху!

Ра́ннє христия́нство — період в історії християнства починаючи із смерті Ісуса Христа (приблизно на початку 30-х років I століття) до Першого Вселенського Собору в Нікеї (325 р.). Іноді термін «раннє християнство» вживається в більш вузькому сенсі християнства апостольського століття. Більшість з них були юдео-християнами. Навіть, якщо пропустити той момент, що десь в Західній Азії знайшли мужика з іменем "Ваня". Як могли хрестити Ісуса в 30 років, якщо ця віра, обряди, зявилися тільки після його смерті? Мене навіть не здивує той факт, що на ньому в той момент був хрестик.... Це вже "шах і мат"?...