Війна, ч 3 (дай Бог остання й переможна)

[Гість rl72]

2 хвилин тому, alexvvv сказано:

@rl72які ракети випробовувала північна корея?

шта?

 

[MANJAK11]

14 минут назад, rl72 сказал:

скорее всего даже с видео попадания.

цікаво було б подивитись

[Гість rl72]

12 хвилин тому, alexvvv сказано:

Так пише пан президент у двох останніх обзацах:

 

 

 

 

 

так і читай і думай, читай і думай, якщо є чим. тоді зрозумієш, що там написано, і про 5 танків, і про армію.

а якщо нема чим думати, то пиши про ракети Північної кореї

[Гість rl72]

 

підписуйся на сторінку КБ Луч

Змінено 25 Квітня, 2018 в 17:57 користувачем rl72

[MACCEN]

А де цікаво всі недоофіцери які жерли горілочку всю свою сознатєльну жизнь, які не йдуть в АТО, щоб віддати дань державі яку після розвалу СССР більшість з них потихеньку розкрадало.

 

Думаю якщо б зібрати всіх то шапками закидали б сєпарів як то кажуть.

[Гість rl72]

1 хвилина тому, halcogen сказано:

4 роки АТО, а до серійного випуску ще не дійшло.. 

 

читати не пробував?

а якщо прочитане ще й намагатись зрозуміти, дуже допомагає

[Гість rl72]

Стаття не зовсім до цієї теми, хоча й ЗСУ теж стосується

 

Кирилл Данильченко ака Ронин

19:00 25.04.2018

Ничего не меняется. Часть 4

 

 

Спойлер

Кирилл Данильченко ака Ронин

19:00 25.04.2018

Ничего не меняется. Часть 4

А сейчас вам #Ронин расскажет, как у нас в стране ничего не меняется

 

Пришло время очередного выпуска о том, как у нас в стране ничего не меняется. Уже четвёртого, если мне не изменяет память. Глупо было бы в который раз доказывать, что мы всей Украиной балансировали на краю, а на сегодня угрозы для государственности исчезающие. Даже по меркам 2016-2017 года, когда боевики насыпали по Авдеевке, а в Киеве гастролировал бродячий цирк имени Курченко. В этот раз мы попробуем по пунктам пройтись по мнению, что украинцы нищают, никогда Украина не жила так плохо и проклятый Майдан сделал нас бедными, слабыми и уязвимыми. Немного цифр, фактов и личного мнения по этому болезненному вопросу. Итак, поехали.

Средняя зарплата

Несмотря на шутки о том, что кто-то ест галушки, кто-то мясо, а в среднем мы все пельмени, средняя зарплата — достаточно информативный показатель по процессам в макроэкономике. Очевидно, что если в Польше она 978 евро, а в Британии 1900, то здравствуйте шутки про британские туалеты и кому нужно выключить свет в аэропорту имени Фредерика Шопена. В их случае понятно, что в Британии, Германии, Ирландии, Норвегии жизнь в среднем кучерявее, а 2,5 млн поляков голосуют ногами в ту сторону. Думаю, что подойдёт этот показатель как инструмент и в нашем. Так вот, средняя зарплата в Украине в 2018-м — 7828 гривен или по текущему курсу 298 долларов.

Сравним с предыдущими позициями: 2010 год — 283 доллара, 2009 год — 245 долларов (падение на треть к 2008-му, мировой финансовый кризис), 2004 год — 111 долларов. Ничего не напоминают цифры? Это было не при царе Горохе, не при коммунизме, это нам не рассказывали дедушки и бабушки. Это было 8-14 лет назад, даже не поколение назад — каждый из нас должен помнить эти зарплаты лично. Пожалуй, я не буду приводить доходы 90-х годов, чтобы не дай Бог, не вспоминать то время. Когда нам утверждают, что в Украине никогда не жили хуже чем сейчас, то, по моему скромному мнению, это что-то медицинское — мы лично знаем, что это не так, опираясь на свой опыт и память.

 

Индекс стоимости жизни в разных странах. Источник

 

Да, в 2013 году зарплата достигала 410 долларов, но это был один год, удачный ценами на сырье и конъюнктурой рынков. Таких можно пересчитать на пальцах одной руки из четверти века. Сегодня произошло падение на треть, как в 2008 году, как в 1998 году (кстати, наполовину) — без всякой войны, отжимов нефтяных вышек и ударов по городам. А вы хотели, потеряв в результате внезапного нападения 10% населения, 17% ВВП и 4% территории, чтобы доходы сразу немного подросли? А я хочу быть сыном арабского шейха, жаль, что наши с вами мечты не сбудутся. Но в целом не произошло никакой катастрофы — на сегодня у нас привычная для Восточной Европы и Украины ситуация, тем более что доходы в годовом исчислении растут быстрее, чем цены.

Если помнить о конвертах, сдаче недвижимости в серую и подработках, которые традиционно у нас невидимы для налоговой, то понятна картина, когда технологи создают в социальных сетях «революции», а на них «на земле» является пару тысяч клоунов — люди живут, как и жили уже десяток лет. Это было бы проблемой, если бы не война — на сегодня удержать ситуацию не самый худший вариант.

«Бесполезный» безвизовый режим с ЕС

Помните, сколько копий было сломано по поводу того, что бедный, но чистый дедушка не будет ездить в Европу, потому что ему не хватает на половинку вареника, что коридор на 3 месяца не даёт права на работу, что нищие люди никуда не поедут. Реальность внезапно расставила всё по местам — украинский паспорт занял 30 строчку привлекательности в глобальном рейтинге паспортов, мы оставили позади все страны СНГ. В Польше у нас разрешение на работу и режим наибольшего благоприятствования для трудоустройства — заезжаем по безвизовому режиму, испытательный срок, рабочая виза, кроме того, поляки активно нанимают наши бригады для работы в Германии, Голландии, Дании. В 2017 году заграничные поездки совершили 26 млн украинцев (привет обнищавшему голодающему народу). Из них в РФ 4 млн, а только Польшу с Венгрией посетили 11 млн человек (большинство, правда, как перевалочную базу для недорогих лоукостов).

Улавливаете тенденции? Абсолютное большинство наших граждан посещает страны ЕС, а абсолютное большинство любителей северного соседа — попавшие под его жернова жители Донецка, Луганска и благословенного Крыма. Миллионам  украинцев в ЕС уже бесполезно рассказывать про русский мир из телевизора, потому что они лично видели как живут люди в Кракове, в Копенгагене, в Осло, им не расскажешь про пенсии, как в Мурманске, и про стабильность, как в Воронеже.

Только за 2017 год украинские работники за рубежом перечислили в страну 7 млрд долларов. Это больше хвалёного IT, больше кредитов МВФ, больше трат на оборону и инвестиций (не самый лучший звоночек, но как есть). Можно пытаться смеяться и шутить про туалеты, но путь к росту через трудовую миграцию прошли немало стран — Италия, Ирландия, та же Польша. Мне, например, смешно, как на фоне политических игр в преддверии разрешения на безвизовый режим многие пророчили апокалипсис, а в 2018 году жидко обгадились и помалкивают. Будут ли у нас проблемы из-за выезда рабочей силы за рубеж? Обязательно будут. Но в стране 350 тысяч только официальных безработных, пора им отучаться от пособий вне сезона серой работы, субсидий и костылей от социальных служб. По-моему, странно ныть, что не хватает рабочих рук, и содержать население областного центра из года в год на иждивении государства.

Рост жиров в масле

Жилищное строительство показало рост в 21% по сравнению с 2016-м (косвенно на это влияли многие вещи, в том числе, и те самые переводы украинских работников из-за границы) — это даже на 6% больше, чем в 2013 году. Так же достиг довоенного уровня экспорт в ЕС, а по некоторым позициям и вырос. В целом рост товаров и услуг из Украины увеличился на 16%, розничная торговля внутри страны также оживилась на 8%, налоговые поступления подросли на 20%, местные бюджеты выросли до 30%.

Напомните, что вещал один грузинский реформатор по поводу, когда Украина начнёт догонять 2013 год? Если мне не изменяет память, звучали цифры в 15 лет? Само собой, по ВВП мы достигли примерно 85% довоенного показателя. Многие пишут, что неплохо было бы расти процентов на 5-6 в год. Согласен, неплохо. Но. 2017 год — рост ВВП 2,5%, в 2016 году — 2,4%. А в эталонном 2013-м мы росли, например, на 0% ВВП, в прекрасном 2012-м на целых 0,2%.

Хочется в этом месте услышать некоторые подробности насчёт того, что мы никогда не жили хуже, чем сейчас. И, вроде, если расти на 2,5-3% согласно прогнозам, то для возврата 17% кумулятивных потерь украинской экономики у нас впереди вполне обозримые 3-4 года. Не 15 и не 20, как уверяют нас наркоманы, сторонники оппозиционного блока или рупоры отодвинутых от рычагов влияния ФПГ. 2013 год, конечно, не был золотым веком для Украины, но утверждать, что мы сегодня живём на порядок хуже — самому сознаваться в своём диагнозе.

Преступные тарифы

Оплата коммунальных услуг и жилья на одно домохозяйство по Украине составила 1033 гривни. Несомненно, рост в 4 раза с 2013 года, да что там, даже с 2015 годом — те самые «преступные тарифы», которыми прожужжали нам уши со всех телеканалов. Но внезапно это всего 15% от потребления среднего украинского домохозяйства. Сюрприз — во всём мире расходы на ЖКХ не рассчитываются от пенсии, как любят нагнетать наши самые честные СМИ. Их считают по доходам (пенсиям, стипендиям, сбережениям) группы людей, живущих совместно — нескольких поколений семьи, родственников, совместно снимающих жилье соседей. В Европе платят за ЖКХ по-разному — в Дании, например, до 28% от средств домохозяйства, в Британии почти четверть, в Эстонии 18% без всякого Майдана. Сюда входит и ремонт, и аренда метров — не всем в ЕС повезло получить квартиру на заводе или служебное жильё после армии. У нас тоже — кто-то снимает квартиру за 4000, кто-то за 2000 в районном центре, а кто-то купил машину дров на зиму в селе и вышли искомые 1033 гривни. Критическая сумма? Скорее, это в голове — научиться распределять расходы между отопительным сезоном и летом и принять, что сладкая халява закончилась.

Пора привыкать платить за то, что мы потребили. Знаете, за что самая низкая задолженность в Украине? За электричество. За что могут прийти, отрезать вход и набить пломбу. С газом и теплом традиционно хуже — ну отрежьте в морозы панельный дом и заблокируйте стояк, хотим это видеть. Но бабушкина трёхкомнатная квартира — это не пожизненный приговор, есть десяток выходов от подселения квартирантов, утепления и счётчика на дом, до продажи и переезда в меньший метраж. Если мне не хватает денег заправлять доставшийся в наследство джип, то я его продаю и покупаю малолитражку — почему-то никому неинтересно, что не хватает денег на полный бак. В любом случае, кто бы что ни озвучивал по телевизору, тарифы в обозримом будущем будут только расти — нельзя иметь одни из самых низких цен в мире и просить кредитов, реструктуризации и играться в социализм. Это касается не только ЖКХ — цены в 19 центов на проезд в автобусе нет даже в Африке и Индии, глупо платить копейки и ожидать обновление парка или качественной услуги. Вывоз мусора по 50 гривен контейнер, интернет по 4 доллара и прочие смешные пережитки Восточной Европы скоро закончатся — и это не «преступные тарифы», это реальность.

Оборона

Не так давно бойцы просили волонтёров привезти на передок бронежилеты и каски — даже в 2015 году они были ещё вполне актуальны. Сегодня мы дискутируем о том, в каком калибре лучше работать общевойсковому снайперу, нужны нам или нет 250 БМП из запасов ОВД, и какие машины из 55 французских вертолётов должны были достаться ГПСУ — 12-тонные транспортники или 2-тонные патрульные. Прогресс очевиден даже для далёких от армии людей. Не так давно вышел рейтинг «Global Firepower», показывающий, насколько эффективно страна может вести боевые действия. Украина в нём на 30-м месте. Оптимисты увидели небольшой рост по сравнению с прошлым годом, пессимисты — падение с откровенно провального для армии 2013-го сразу на 9 позиций. В реале там достаточно гибкая система с бонусами и штрафами за более чем полсотни пунктов от членства в НАТО до валютных резервов.

Так вот упали мы, например, потому, что в Крыму остались мощности по добыче углеводородов и разведанные запасы на шельфе, а этот пункт влияет на операционную способность. Серьёзный штраф получили за то, что на сотни километров побережья у нас единичные катера (привет свидетелям распилов на «Гюрзе» ) — у нас 98 место в рейтинге, одно из худших мест для такой береговой линии. Вырос долг на стабилизацию экономики после вторжения, получите минус, можете прибавить его к протяжённой границе. Но общая огневая мощь ВСУ растёт уже несколько лет подряд — сейчас она 0,56, а в 2013 году была 0,83. Чем меньше этот коэффициент, тем лучше (у США, например, 0,08). Естественно, такие рейтинги — достаточно субъективная вещь, но также следует помнить, что сфера обороны не состоит только из техники, боеприпасов и активных штыков. Запасы нефти, ЗВР, обученный персонал, доступность трудовых ресурсов, логистика, мощность местной промышленности важны не меньше.

 

Расходы на Вооружённые Силы Украины в 2018 году. Источник

 

В любом случае, вещевое довольствие солдат срочной службы сегодня явно лучше, чем у офицеров в 2013-м, на строительство общежитий и стационарных полигонов тратятся десятки миллионов долларов, а танков в строю в Украине больше, чем у Британии с Германией вместе (по БТТ и ББМ мы стабильно на 5-6 месте в мире, невзирая на потери и продажи). На 2018 год Украина выполняет НИОКР по высокоточному оружию для вертолётов, противокорабельным ракетам, десятками выпускает ПТРК и сотнями миномёты, организовала производство артиллерийских снарядов крупного калибра и корректируемых ракетных снарядов, поддерживает планку учений свыше 200 батальонных в год. Продолжается масштабная модернизация танкового парка (ДЗ, тепловизор, цифровая рация), модернизация ПВО (оцифровка, перезарядка РДДТ, перевод на новую базу, постановка в строй ЗРК «С-300В» и «С-125»), создание патрульного москитного флота ближней зоны, возобновлена программа постройки корветов. Украина начала производить широкий спектр боеприпасов — мин, ВОГ, одноразовых гранатомётов. Может быть, для кого-то это «косметические реформы» и «замыливание глаз», а безопаснее мы себя чувствовали, когда тратили на армейское строительство 200 тысяч долларов в год, сдавая в ВСУ два десятка автомобилей — не возражаю.

Энергетика

За три года потребление газа снизилось до 28,4 млрд кубов. Напоминаю, что в 2013-м мы потребляли 50 млрд с копейками. Для альтернативно развитых — ВВП со времён аннексии вырос почти на 5%, промышленное производство по итогам 2016-2017 также росло на 1,6%, значит, должно было прореагировать потребление. Если продолжилось снижение, то значит, мы видим результаты экономии (перехода на другие виды топлива и энергетической эффективности), а не деиндустриализации. На 21 гидроагрегате происходит модернизация, в перспективе до 2026 года будут модернизированы до сотни турбин ГЭС — это приблизительно 400 дополнительных МВт в систему. Темпы ввода в строй мощностей возобновляемой энергетики набирают обороты: 30 МВт в 2015, в 2017 рост на порядок (257 МВт), за первый квартал текущего — уже 159 МВт. На сегодня мы заместили по факту два блока Ровенской АЭС возобновляемыми источниками, чиновники РФ рапортуют о том, что в 2017 году ввели в строй 140 МВт — мы растём здесь почти вдвое быстрее, чем Россия с её ресурсами.

И кстати, речь не идёт о сплошных бравурных маршах — речь идёт об отношении к процессам. Проблем в реальности хватает. Несмотря на то, что принят закон о приватизации, ключевые предприятия так и остались под контролем государства. Растёт расслоение между самыми бедными и самыми богатыми домохозяйствами. Увеличивается дефицит торгового баланса — украинцы хотят жить красиво, по-прежнему оставаясь открытой сырьевой экономикой. Ситуация с земельной реформой вызывает бешенство, мы остаёмся в одном ряду с Венесуэлой и Кубой  со своим мораторием на землю. Пенсионная реформа оставляет больше вопросов, чем ответов, а субсидии для 7 млн семей и прочие гримасы социализма заставляют дёргаться глаз.

Но в серьёзных ключевых моментах мы стали сильнее. Моментах, которые десятилетиями были болезненными для Украины. Россия вела против нас очередную газовую войну — осталась должна в Стокгольме, жидко обгадилась со своими разрывами договора о транзите и демонтировала сотни километров газопровода на юг. Наши местные клоуны прожужжали все уши усталостью от нашей страны на Западе, пока нам поставляют боевые машины сотнями, отгружают снайперские винтовки и готовят к передаче суда. США завели для украинских силовиков больше миллиарда долларов, ставят почти с ноля систему кибернетической безопасности, обучают персонал, с поляками и турками украинцы разрабатывают вооружение и технику. Постепенно мы слезаем с газовой иглы, переводя мощности на альтернативные виды топлива и развивая свою добычу. Мы приходим к осознанию, что даже остатки советского наследия проедены — и в сфере ЖКХ, и в инфраструктуре, и здравоохранении, нужно или двигаться вперёд, или навсегда остаться на задворках цивилизации.

Но никогда не жили хуже, чем сейчас? Я бы сравнил эту ситуацию с взрослением. Платить за себя, жить в обшарпанной съёмной квартире и считать с калькулятором, как дожить до зарплаты, будучи студентом, может быть больно. Но именно это в итоге делает нас состоявшимися людьми. Тотальная ответственность за свою жизнь. Жить по средствам, надеяться на свои силы, забыть о халяве и быть готовым ответить на агрессию — именно это делает территории государствами. Ничего не меняется, стабильно с 2015 года. Когда-то мы прочитаем самый первый выпуск и удивимся, что мы живём совсем в другой стране. И уже видно, что случится это при нашей жизни.

 

[Skorpio76]

Yuriy Mysyagin з Юрієм Мысягиним.

 

[Skorpio76]

5 хвилин тому, Skorpio76 сказано:

Yuriy Mysyagin з Юрієм Мысягиним.

 

Щось "не клеється" з редагуванням попереднього поста

Я же Вам обещал хорошие новости.
Читайте и гордитесь нашими героями!!

 

[Гість rl72]

10 хвилин тому, halcogen сказано:

Читав, тому і питаю - коли буде масове серійне виробництво? 

 

читай ще раз

Цитувати

Итак, ракета.

Это корпус. Из сплава, который не делали раньше в стране. Который гнется в трубу, с допусками в доли миллиметра, на станках, которых не было в нашей стране. 
Это двигатель, который не делали в нашей стране.
Это топливо, которое не делали в нашей стране.
Это система наведения, которую не делали в нашей стране. С электроникой, которую не делали в нашей стране.
Это система корректировки, которую не делали в нашей стране. На таких ракетах такой системы доводки не делали нигде.
Это боевая часть, из химии и металла, которую не делали в нашей стране.
Это пункт постановки индивидуальных для каждой ракеты задач, которые не делали в нашей стране.

Все эти "не делали" - два года назад. Теперь это ВСЕ делают в нашей стране.

 

два роки назад не було нічого. крім ПУ (пускових установок) на зберіганні.

за два роки організували виробництво практично всіх компонентів ракети з нуля. і заодно й організували саме виробництво виробництва.

провели успішні випробування ракети. 

 

а тепер ракета пройшла випробування і прийомку. 

дальше серійне виробництво.

в поточному році в ЗСУ мають стати на чергування дивізіон.

 

так, зрозуміліше?

 

[Гість rl72]

БТР-4Е последней модификации является одним из лучших в мире, - Степан Полторак

25.04.2018 - 06:00

Как отметил министр обороны Украины Степан Полторак, у бойцов на передовой уже есть БТР-4. «Вопросов к этому БТР было очень много. За четыре года мы доработали более сотни ошибок или недостатков. По моему убеждению, БТР-4Е последней модификации является одним из лучших в мире. Он прошел боевые действия, там много принципиальных доработок, и сегодня у нас есть заказы на несколько батальонов. Как только они приходят в войска - сразу едут в зону АТО,» - рассказал Полторак в интервью ВВС.

А по поводу танков "Оплот" глава оборонного ведомства сообщил, что в этом году планируется заказать первую партию. «Все упирается в возможности ВПК. Производство танка "Оплот" частично зависело от российской комплектации. Сегодня предприятие "Укроборонпрома" нашло возможности заменить некоторые элементы. Я очень надеюсь, что до конца этого года мы их получим. Для этого в Минобороны есть финансовый ресурс. Думаю, до конца апреля мы должны завершить заключения этого контракта», - отметил он.

Также в этом году будет возможность создать новые противотанковые резервы почти во всех бригадах и поставить на вооружение наши современные противотанковые средства. «Планируем закупить более 200 единиц, - сообщил Полторак. -  В четыре раза увеличиваем количество закупки противотанковых аппаратов, в пять раз - станций радиоэлектронной борьбы, в десять раз - антиснайперских комплексов. Значительно увеличилось количество закупки беспилотных летательных аппаратов. Наши финансовые возможности для закупки техники и вооружения значительно возросли. Единственное, что хотелось бы, чтобы наши предприятия, которые производят продукцию для обороны, меньше об этом говорили, а больше делали», - отметил министр обороны.

Как ранее писала группа ИС, украинский ракетный комплекс "Ольха" поступит на вооружение ВСУ уже в ближайшее время.

[Гість rl72]

1 хвилина тому, halcogen сказано:

Все одно довго розкачувалися!  

*рукаліцо*

[case_l]

6 годин тому, Cherman сказано:

Якщо "виріб" вже дійсно готовий до серійного виробництва, то, навпаки, для "воєнки" 2 роки, то дуже швидко.

Гюрзи швидко клєпати почали 

[Гість rl72]

про нашу 14-у

Тримаймо кулаки за українських танкістів!

 Квітень 25, 2018

Наш танковий взвод зараз бере участь у навчаннях «Комбайнд Резолв-10»,  що проводяться в Німеччині, а після цього змагатиметься у престижних баталіях «Танковий виклик міцної Європи-2018»

У ці дні найкращий танковий підрозділ Збройних Сил України бере участь у багатонаціональних навчаннях «Комбайнд Резолв-10», що проводяться на полігоні одного з навчальних центрів Німеччини. Тут до 15 травня наші танкісти разом із колегами, представниками країн — членів НАТО, відпрацьовуватимуть різні завдання з використанням системи лазерної імітації стрільби та ураження цілей MILES. Після цих тренувань вони візьмуть участь у змаганнях «Танковий виклик міцної Європи-2018», що проходитимуть з 1 по 6 червня поблизу міста Графенвера за участю представників дев’яти країн-учасниць: Австрії, Польщі, Франції, Німеччини, України, Румунії, Швеції, США та Великої Британії

Нагадаємо, що минулого року наш танковий взвод вперше брав участь у змаганнях такого рівня. Тоді в них виборювали першість представники шести країн — Польщі, Австрії, Франції, Німеччини, України та США. У Strong Europe Tank Challenge-2017 перемогли танкісти Збройних сил Австрії на танках Leopard 2A4. Друге місце посіла німецька команда, що виступала на більш сучасних танках Leopard 2A6, «бронзу» вибороли американські танкісти на Abrams M1A2 SEP. Український взвод у дебютному виступі посів п’яте місце, обійшовши команду Польщі, що змагалася на новітніх танках Leopard 2A5.

Як і попереднього року, українське військо представляє танковий взвод 14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід». Напередодні відбуття до Німеччини кореспондент «Народної армії» поцікавився в командира танкової роти капітана Романа Багаєва, як готувалися до цьогорічних змагань танкісти, які особливості підготовки та з яким настроєм їдуть до Німеччини наші хлопці.

— Хотів би насамперед зауважити: якщо

2017-го ми виступали на модернізованих Т-64БВ, то цього року пересіли на танки Т-84. Останній є попередньою моделлю танка «Оплот», по суті — його базовою комплектацією. У порівнянні з «шістдесятчетвірками» на них стоять нові двигуни з реверсною трансмісією, що дозволяє здійснювати рух на великій швидкості як уперед, так і назад. Для прикладу, якщо Т-64БВ рухається назад зі швидкістю 4–6 км/год, то Т-84 розганяється до 35 км/год. Замінено й елементи системи управління вогнем, встановлено нові приціли для навідника з тепловізором, а для командира танка передбачено можливість за необхідності брати управління вогнем на себе. Все це в комплексі значно підвищує маневреність і бойові спроможності військової техніки та її екіпажу. Ми це відчули під час підготовки до змагань, які проводилися на кількох полігонах України, зокрема на рівненському, — зауважив капітан Роман Багаєв.

Як розповів ротний, під час підготовки вони не тільки тестували нові танки, а й відпрацьовували ті вправи, які планується проводити на навчаннях Strong Europe Tank Challenge-2018: стрільбу з місця та з ходу, флангову стрільбу, водіння танків, подолання інженерних загороджень тощо. На одному з етапів змагань екіпажі танків повинні самостійно відновити за певний час пошкоджену гусеницю — тож навчалися і цього. Також судді оцінюватимуть спроможність учасників за макетом розрізнити типи танків, що стоять на озброєнні в різних країнах світу, рівень знання їхніх тактико-технічних характеристик тощо.

Минулого року деякі вправи стали для наших танкістів несподіванкою, зокрема виклик вогню артилерії. Проте зараз наші хлопці до цього вже готові. Адже змагання за звання «Найкращий танковий взвод Збройних Сил України», що відбулися в Гончарівському восени 2017 року, проводилися вже після закордонного відрядження та були повністю побудовані за схемою міжнародних змагань бронетанкових підрозділів армій країн — членів НАТО. Командир впевнений у своїх підлеглих і вважає, що підготувалися вони вже значно краще. Тепер будемо тримати за наших танкістів кулаки.

Віктор ШУБЕЦ, «Народна армія»

 

Екіпаж сержанта Мушки готовий взяти на «мушку» будь-яку ціль

Серед тих, хто представлятиме нашу країну на танковій першості Європи Strong Europe Tank Challenge-2018, буде й екіпаж старшого сержанта Віталія Мушки у складі механіка-водія старшого солдата Олексія Зуєва та навідника танка солдата Вадима Ломажука

За плечима Віталія Мушки, який 2011 року розпочинав службу в 51-й механізованій бригаді, майже чотири роки участі в бойових діях. На фронті він з перших днів кривавої російської агресії. 2014 року брав участь у пекельних боях за Савур-Могилу, які стали однією з героїчних віх в історії відродження українського війська. За героїзм у цьому та інших боях з російськими окупантами він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Набутим із потом і кров’ю бойовим досвідом молодий командир екіпажу (Віталію немає й 30) ділиться з менш досвідченими побратимами. Механік-водій танка старший солдат Олексій Зуєв та навідник солдат Вадим Ломажук служать у 14–й механізованій бригаді з 2016 року. 23-річний Вадим свого часу проходив у бригаді строкову службу, тож рішення служити за контрактом було свідомим. А Олексій Зуєв, йдучи до війська, мав на кого рівнятися — старший брат Олексія старшина Олександр Зуєв воює з проросійськими бойовиками з початку війни. Саме Олександр був у складі взводу, який тричі виборював звання найкращого танкового взводу Збройних Сил України! Отже, тепер у танковому взводі-переможців служать два Зуєви!

Надія ЗАМРИГА, газета «Народна армія"

[Гість rl72]

8 годин тому, halcogen сказано:

Шо та ви @rl72 активізувалися занадто, пост за постом і кругом одні перемоги ). До виборів ніби ще далеко..

Якщо ЗСУ це не твоя армія, то можеш так і написати

[alexvvv]

10 годин тому, halcogen сказано:

Шо та ви @rl72 активізувалися занадто, пост за постом і кругом одні перемоги ). До виборів ніби ще далеко..

більше постів і коментарів - більша зарплата

[Гість rl72]

1 година тому, alexvvv сказано:

більше постів і коментарів - більша зарплата

Тобі краще знати, як тобі Кім Чен Ин оплачує

[Гість rl72]

@halcogen, це твоя дружина в коледжі СНУ викладачкою працює?

[Гість rl72]

51 хвилин тому, halcogen сказано:

Ні! Звідки такі помисли? А ваша там працює?

Та просто  там одна ватна ватна особа привітання на стенді до "9 мая" вивісила з колорадськими стрічками 

Ні. Там не працює

[Гість rl72]

 

 

[romaxa11]

Давайте для балансу допис на цензорі від бойового полковника ЗСУ Віктора Покуси, про те як його не взяли на контракт.

 

 

24.04.18 15:38

 

 

Служити б радий… Нюанси сучасної кадрової політики ЗСУ

 

 

Мы не были готовы к войне в 14 году, не готовы к войне в 18 году, да и похоже никто готовиться всерьёз не собирается.

Эдмонд Саакян. Український воїн і патріот.

Все в мене зараз більш менш добре. Живу дома, в квартирі, а не в фронтовій землянці. Кохана дружина під боком. Робота є, до роботи приробіток, тож в сумі грошей отримую ніяк не менше, ніж було в армії. На роботі начальник гарний, людяний, на роботу йти хочеться. Зовсім не так як в армії, де через одного-двох старі «мирні кар’єристи» родом ще з довоєнного часу, безчесні нікчеми або гонористі скоти. Загалом, жити б та радіти. Але мучать докори совісті – попри чесно відбуті «від дзвінка до дзвінка» два терміни мобілізації, шістнадцять місяців «чистими» в АТО, негоже мені, професійному військовому, сидіти вдома на печі, коли моя держава й армія фактично воює. Коли продовжують воювати численні мої бойові побратими, з ким починав, кого в свій час зберіг в 2014-му і повернув додому в 2015-му, коли багато в військах зеленої молоді, кого б зміг чомусь навчити, когось з них зберегти…

Тож коли знову моя держава в особі державної людини – воєнкома – звернулася до мене з пропозицією повернутися до лав ЗСУ, я роздумував недовго. Бо раз державна людина воєнком вважає, що я ще згоджусь в лиху годину своїй армії, своїй державі, негоже справжньому українському офіцеру ховатися під спідницею, відлежуватися на печі.

Що ж, далі пройшов медкомісію з позитивним висновком, здав залік з фізичної підготовки на тверду «четвірку», підписав проект контракту… Але виявилося (а я це завжди знав), що в української держави й армії є й інше обличчя. В моєму випадку його уособив такий собі полковник від кадрової служби Саша Киричок, відомий в вузьких кругах скот, негідник і корупціонер, на якому клеймо ставити нікуди, класичний штабний пацюк ще з довоєнного часу.

Цей нікчема, який тіні своєї боїться, й сміє відкривати на бойового офіцера свого паскудного рота лише за очі або в присутності великого начальства, на атестаційній комісії заявив, що, бач, колись, в 2015-му, я щось там писав (зауважте, в приватному, а не в службовому порядку), про неприглядний стан та порядки в нашій армії, і що йому це особисто категорично не сподобалося. Бо впізнав він в моїх публікаціях, в тому числі, і себе. І вірно впізнав, бо писав я їх в тому числі й на його прикладі. А писав я (для тих, хто не знайомий з моєю публічною позицією) в тому числі про катастрофічну кадрову політику в ЗСУ, відчуження бойової, воюючої частини армії та кар’єристів мирного часу, що, фактично не нюхавши пороху, втримали за собою всі основні адміністративні позиції. Про злочинну, корупційну спайку вищого командування та військових кадрових органів, що допомагають один одному топити неугодних та просувати потрібних, не дуже зважаючи на об’єктивні інтереси боєздатності армії. Писав я про те, що справжнє майбутнє цієї армії – в зміні відношення до людей, в докорінній зміні кадрової політики, де такі, як Киричок, займуть своє природне положення писарів, а не вершителів долі солдатів і офіцерів. Писав про змістовні реформи в ЗСУ, а не про їх сучасну імітацію (як то просування в якомусь дебільному рейтингу з 30-ї позиції аж на 29-ту). Та ще багато про що писав, але зараз не про це…

Так ось, попри істерику цього Саші Киричка на атестаційній комісії, і її члени дали по мені позитивний висновок – чотири «За», два «Проти», з Сашею Киричком включно. Не знаю про сучасний стан цього протоколу, напевне вже його переписали «як треба», але справжній результат був саме такий, слово українського офіцера. 

Що там було далі, для мене покрито бюрократичною таємницею, але все таки Саша Киричок, користуючись своїм службовим становищем (цілий начальник кадрового управління, це вам не якийсь занюханий офіцер – фронтовик) продавив свою позицію, і в підписанні контракту з ЗСУ мені було відмовлено.

А тепер, на розсуд спільноти, приводжу свої, так би мовити, об’єктивні ТТХ, на підставі яких мені відмовлено в підписанні контракту з ЗСУ: 

·  46 років (призовний вік, ще сміливо можна служити не менше 14 років);

·  міцне здоров’я (заключення медкомісії в наявності, жодної хронічної хвороби в анамнезі);

·  пристойна фізична форма (залік з фізпідготовки здав);

·  військове звання – полковник;

·  вища військова (академічна) освіта в наявності;

·  бойовий досвід – 16 місяців в АТО, з них 8 місяців – безпосередньо на передовій, досвід реального бойового управління військами на широкому фронті, в наступі й обороні;

·  учасник і один з організаторів визволення міст Красногорівка, Марїнка, оборони Авдіївки, Верхньоторецького;

·  досвід створення з «нуля», з мобілізованих людей справді боєздатного батальйону ЗСУ, управління ними в бойовій і не бойовій обстановці, завойовані непідробний авторитет та повага підлеглих (хто сумнівається, можуть перевірити особисто);

·  кавалер бойового ордену Богдана Хмельницького 3-го ступеня (отриманий ще в 2014 році, з формулюванням «за особисту мужність і героїзм»), не рахуючи інших нагород і відзнак;

·  фактичний автор оцінки дій противника в зоні АТО в другій половині 2015-го – першій половині 2016-го, що була схвалена й затверджена на всіх командних рівнях та лягла в основу багатьох оперативних й оперативно-стратегічних плануючих документів ЗСУ, в їх логіку дій в цей період;

·  жодного зафіксованого дисциплінарного проступку, не говорячи вже про злочини, в період служби за мобілізацією в 2014 – 2016рр (і до того теж), за які мої недруги могли б зачепитися.

Я міг би продовжувати ще, але бачу, що й цього вже досить. Приведено це все не заради самолюбування, а заради фактажу. Будь яка людина, яка має совість, чиновник, який має хоч трохи державницької позиції, з очевидністю побачить, що полковник Киричок лише у моєму випадку пішов на явний посадовий злочин. Лише тому, що за мою публічну громадянську позицію, яка мені гарантована Конституцією й законами України, вони на мене «абіделись». А крім мене, скільки таких посадових злочинів в кадровій політиці ЗСУ коїться? Лише на одній атестаційній комісії, на якій я був присутній, Киричок «зарізав» ще одного офіцера, провина якого була схожа – він воював в 2014 році в складі криворізького 40 омпб, колектив якого насмілився наступити на болючий мозоль самому Вікторові Муженко, та так, що він його навіть розформував.

З точки зору державної людини, згідно вимог законів України та керівних документів МОУ й ЗСУ, виключно якими усілякі кирички зобов’язані керуватися, я для сьогоднішніх ЗСУ – цінний кадр. Впевнений, 95% тих офіцерів, з якими зараз підписуються контракти, не мають в своєму послужному списку схожого з моїм й близько. І такі посадові злочини киричками з легкістю кояться в умовах, коли сьогодні ЗСУ відчувають надзвичайно гострий кадровий голод. Бо навіть в підрозділах елітних десантно-штурмових військ некомплект особового складу доходить до 50% (ви цього не знали? в телевізорі про це не говорять?). З 50% некомплектом в людях військові частини відправляють на фронт.

Але киричкам вимоги керівних документів, об’єктивні потреби збройних сил, державницька позиція – до лампочки. Знаючи всю «підноготну» конкретного Саші Киричка (знав його по службі ще з лейтенантських років), впевнений, що ця серлива істота ніколи б не насмілилася піти на очевидний посадовий злочин, якби не мала підтримки з цього питання у вищого начальства. Ніде правди діти, чим ближче до лінії фронту, тим більше офіцерів, сержантів і солдатів, які мене знають, щиро поважають та підтримують мою позицію, а чим вище по армійським штабним щаблям, тим більше ображених на мене  армійських високопосадовців. І найвищий ображений – особисто Вітя «Катафалк» Муженко. З яким я доволі «шапочно» знайомий, особисто мені він поки що нічого поганого не зробив, але я змушений через себе транслювати зневагу й ненависть до нього всіх ветеранів АТО 2014 – 2015 років випуску.

Тож, констатую, що якнайменше в даному конкретному випадку мої «абіжені» високі опоненти в ЗСУ звично попутали особисті «м'ясо й шерсть» з державними, злочинно скористались своїм службовим положенням, поставили попереду свої особисті образи, а не державний інтерес. За обов’язок слугування якому, в тому числі, й отримують свою немалу зарплату. Зробили все по підлому, спідтишка, руками такого собі нікчемного Киричка, всупереч Закону і власним же керівним документам. Цим самим, по своїй тупості, показавши всьому загалу, що вони моєї правди БОЯТЬСЯ, а я в своїй критиці – ПРАВИЙ.

Починаючи всю цю епопею з підписанням контракту з ЗСУ, я на 95% відсотків був впевнений, що вона закінчиться саме так, як закінчилася. З деякими з тупоголових ідіотів «мирного часу», які зараз в великих армійських начальниках, я до війни прослужив більше 20 років, і прекрасно знаю, як вони працюють та реагують на подразники. Не буде перебільшенням сказати, що я їх прорахував як 2х2, з метою на свіжому наочному прикладі публічно показати, що я був правий, як мінімум, в питанні критики кадрової політики в ЗСУ, та в питанні розумового й морального здоров’я на вищих щаблях армійської влади. 

Всім хто мене знає й поважає, нагадаю, що в мене особисто все добре. Напроти, в наших ЗСУ – все погано (попри аж 29 місце! в дебільних рейтингах). Й що найгірше, роками суттєво нічого не змінюється. Ось про це й написав, просто на своєму свіжому особистому прикладі.

А за Сашу Киричка не переживайте, йому за цей посадовий злочин нічого не буде. Його високі покровителі прикриють, ще й спасибі скажуть. Що своїми руками зробив всю чорну роботу, й не пустив знову в армію цього клятого й незручного полковника Покусу. Якого «офіційно» по службі серйозно «прижучити» й закрити рота ніколи не вдавалося. З ким ніхто ніколи з них не смів вступити в чесну справедливу дискусію (хіба тільки в режимі «я начальник, ти дурак»), бо в глибині душі вони знають, що я правий. А його, та сотень таких незручних розумників, як він, заслуги й професійні якості – до біса, самі якось справимося, поки в черговий раз все не завалимо та на весь світ не обсеремося. Тоді може знову виштовхані в шию «розумники» в армію підтягнуться, та може встигнуть знову виправити становище, вони ж, бл@дь, гребані патріоти…

П.С. На своєму особистому бойовому досвіді впевнився, що підлеглі «розумники», які не бояться критично висловлюватися за начальство – одні з найкращих воїнів та командирів. Бо вони володіють в бою і природним розумом, і сміливістю. А дисципліна? Це також успішно вирішується. Треба або мати командирську мужність і погодися з їх аргументами, зробити їх частиною свого командирського рішення, тоді «розумники» залюбки будуть діяти в його рамках. Або мати командирську мудрість і найти розумні аргументи (а не тупоголові – «я наказую!»), та аргументовано переконати (саме переконати, а не «задавити» посадовими повноваженнями) «розумників» в своїй командирській правоті. В такому випадку вони також свідомо й цілеспрямовано виконують бойове завдання. Але звідки така мудрість у сучасних високих воєначальників, які фронтовими командирами рівня хоча б батальйону так і не побували? Вони відразу обернулися командувачами та «наближеними» до командувачів, з усіма своїми хибними навичками й звичками, зневажливим відношенням до "нижніх чинів" ще з мирного часу.

Скільки ми в 2014-2015рр з нашими мобілізованими крили один одного ху@ми, вступали в жорсткі дискусії, до рукоприкладства доходило. А потім, досягши згоди, йшли в бій та виконували бойові завдання. Але ні тоді, ні зараз «ображених» серед нас, командирів і підлеглих, не було й немає. Принаймні до того, щоб спідтишка чинити один одному підлості. Цього вдавалося, лише залишаючись завжди людиною, командиром, що має своє тверде бачення, але поважає думку підлеглих, завжди готовий взяти її до уваги. 

На фронті в той буремний період 2014 – 2015 рр командири – скоти, що намагалися керувати людьми за принципом «я начальник, ти дурак» закінчували завжди погано. Але (вважаю, тимчасово) воєнна криза минула, і в умовах «дивної» війни порядки УПА – української паперової армії – прискорено повернулись. Чому? Та тому, що старі довоєнні кадри, що фактично не «нюхали пороху» безпосередньо на передовій, утримали за собою всі ключові адміністративні позиції в армії. А бойових ветеранів, особливо тих, що без страху відкривали рота для критики начальства, швиденько-швиденько спровадили на «гражданку». Так для всіх зручніше. Ну, звичайно, поки знову «жарений півень не клюне». 

[Skorpio76]

США підтверджують доставку комплексів «Джевелін» в Україну

[Skorpio76]

Показовий виступ USOF

[Skorpio76]

Фінальні випробування ракетного комплексу "Вільха"

[Electronshik]

Схоже росіяни хочуть перекрити Азовське море для України. Почали оглядати судна, що прямують в Українські порти. Якщо почитати їх ватні сайти то там інфа що типу за як би "піратство" з боку України, коли наші прикордонники затримали російський корабль "Норд" в Азовському морі.

Що далі?