romaxa11

Power users
  • Кількість зміста

    8 824
  • Дата реєстрації

  • Останній візит

  • Days Won

    65

romaxa11 last won the day on Квітень 22

romaxa11 had the most liked content!

Репутація громади

5 669 Гуру

10 Підписників

Про romaxa11

  • Ранг
    Масон українського походження

Контакты

  • ICQ
    0
  1. Третій тост У компанії людей, заради яких варто жити, ми п'ємо третій тост не за кохання і не за жінок. Ось уже три роки ми п'ємо третій тост за тих, хто не з нами. Хто не повернувся. За тих, завдяки кому, ми старіємо. За тих, хто ніколи не стане старшим від нас. Той третій тост не приживається у шумних компаніях офісних та дружніх пиятик. Його не п'ють на весіллях і ювілейних бенкетах. Знаєте чому? Не тому, що не пам'ятають, а тому, що хочуть забути. Хочуть забути свій власний липкий страх. Власну розгубленість. Власну байдужість. Хочуть забути те, що можуть жити завдяки тим, хто повертався у цинкових трунах. Згадайте їх сьогодні. Бодай сьогодні. Усіх. Старших і молодих, майже дітей. Тих, хто узяв до рук зброю. Тих, хто не боявся. Тих, кого не могли ідентифікувати, кого побратими збирали у чорні страшні пакети, хто живцем горів під "градом" і кого штматували осколки. Тих, кого не дочекались, тих, кого не долюбили. Згадайте їх сьогодні. Вони не вип'ють чарку і не вкусять ароматної паски. Вони залишили нам дожити. Не достогнати, не доплакати, не доконати, не опустити руки. Вони ЗАЛИШИЛИ НАМ ЖИТТЯ. Пом'яніть. Помоліться. Хто навіть не вміє. Пам'ятайте. І, коли чергова проблядь, скаже, що з Росією ми просто ПОСВАРИЛИСЬ і ми з кацапами БРАТИ - не забудьте і цю суку. Заради тих, хто не вернувся. Не забудьте. Нічого, нікому і ніколи не забудьте. ....Його звали Микита. Про нього відомо, що він був неймовірно порядним офіцером, щойно після військового вишу. Екзотичною зовнішністю він завдячує матері – кореянці. Це він в одному з тих мішків.
  2. За три года произошел массовый отток прихожан из московитского патриархата. Это прежде всего деньги. Гундяев прежде всего эффективный манагер. Ему насрать на веру и на религию. Его бог - деньги. Не зря он табачный митрополит, барыживший сигаретами и спиртным. Для него главное - деньги, которые можно инвестировать в свой же бизнес. Для того, чтобы расширять бизнес. УПЦ МП - это дочка, филиал. Как сбербанк россии, только хуже. После того, как у них начался отток прихожан, попы МП получили разрешение эммм лукавить и не отвечать правду на вопросы о патриархате. Ярчайший пример поп в Десне. Сейчас, в некоторых селах попы московского патриархата начали ходить по домам прихожан и выяснять, почему же они перестали посещать церковь. Началась кампания по восстановлению имиджа московитского патриархата в глазах людей. К нам как-то даже обращались с предложением собрать пожертвования в церкви МП на АТО, но с условием, чтобы мы об этом публично и широко заявили. Отказались. Единственный поп московского патриархата, который за Украину, это тот поп, что перешел в киевский патриархат и увел с собой приход и храм. Еще можно Путина анафеме предать - тоже неплохой вариант для подтверждения лояльности Украине. Все остальное - просто слова и операция внедрения московитских гебешных попов в околопатриотическое движение. Московский патриархат теряет деньги. На людей им давно плевать. За деньги они готовы на все. І на щирій мові розмовляти, і пісні співати солов"їною в вишиванці. При цьому гроші, які до церкви люди несуть, справно відправляти в московію, де на них фінасуються террористичні угрупованяя, вбиваючі наших хлопців на Донбасі. Роман Донік
  3. Я думаю що темку можна закривати. Запитань ж вже немає? А по хорошому, то немає за кого голосувати з тих хто вже був чи є депутатом. Хлопці заробили, потрібно і іншим дати.
  4. Це ви про імітацію масової активності, яку можна монетизувати? А хто буде за фейк платити гроші? По суті це кидалово. Адже голосують реальні люди з реальною думкою (яку можна моделювати, але ж не фіктивними рейтингами ботів), купують також реальні люди. Чи збільшуючи ботову відвідуваність сторінки гугл піднімає її в рейтингу? Тоді якість рейтингу гугла буде падати і йому прийдеться створювати антиботні механізми, щоб показувати клієнтам реальний результат. Це ви про це?))))
  5. Пацани,))), я б розрізнив срср- як систему і персонально роки вашої молодості. Ваші автомобілі, відеомагнітофони, маяки, акустика були поганими копіями західного обладнання. срср - це країна яка на законодавчому рівні зобов'язалась поширити комунізм на весь світ і в ньому все було для війни. Гагарін літав в космос на міжконтинетальній балістичній ракеті. Тодішня партійна еліта є практично повним аналогом теперішньої з відповідною різницею в можливостях між різними соціальними слоями.
  6. Цікавить секція вільної, греко-римської боротьби, джиу-джутцу чи самбо для юнаків
  7. Діти і в Освенцимі і в Сибіру тішились, грались, світились. Тільки підростаючи і порівнюючи з іншим дитинством власне, усвідомлювали тяжкість. Я теж умовно цікаво жив. Мав власний танк на подвір'ї зі зрубаної старої верби. Вимінювали на мукулатуру книжки, я рано почав читати і захоплювався пригодами, фантастикою. Навіть раз мама принесла якусь інтерактивну гру, що підключалась до телевізора. Геймерив. Але шок дістав, коли в мого найкращого друга, в якого батько був директор продбази побачив ящик шоколадних плиток - це був шок, бо шоколад просто так хавати плитками я не міг. Мій батько, якого вивезли в 5 років в Хабаріввський край, закінчив навчання у восьми різних школах, бо постійно переміщали родину. Сидячи на лавці в лісі під час уроків дивився на бурундучків і його все влаштовувало. Навіть раз вчителька поставила йому 5, тому що "етот мальчік так іскрєннє улибаєтся". Оскільки суспільство було закрите від світу і в постійній пропаганді. То якість життя визначалась в порівнянні з сусідами. Якщо сусід мав джинси і відеомагнітофон, чи деку якусь круту - то ти в жопі і життя не бачив. Про це знав і ти і сусід. ну і ще, табори це добре, тільки ж не всі мали до них доступ. Я не їздив в жоден, а мої брати не вилазили, бо мати в профкомі працювала і розприділяла путівки. Ніколи за союзом не шкодував. Просто пам'ятаю обривки.
  8. Мирослава Барчук 15 год · Kyiv, Kiev · Про мовну психотравму і українське ґетто Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталось. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони». Вирішила вперше розповісти про власний досвід україномовності, який завжди здавався мені очевидним для всіх, але сьогодні я вперше засумнівалась, спостерігаючи за категоричною травлею Скрипки. І подумала, що, можливо, потрібно сказати про це публічно. Мій пост більше для російськомовних моїх френдів, які не мали подібного пережиття. До того ж для мене це великий і досі не пережитий біль, і частково пояснює, чому Олег, для якого українська, до слова, навіть є не рідною, а вивченою, міг зірватися на таку емоційну некоректну репліку. Отже більшість україномовних дітей мого покоління (особливо центру і сходу) у свій спосіб пережили травму своєї україномовності і знають, що таке бути частиною українського ґетто в російському мовному і культурному морі. Я закінчила російську школу ( батько вважав, що мене треба русифікувати, щоб підготувати до життя)… І ось ця школа життя була настільки жорстокою, що я досі ношу в голові рани і синці. Україномовність у Києві – це коли ти дитиною виходив за поріг своєї київської квартири до школи і відразу ж, відразу відчував крижаний залізобетонний опір середовища. Найм’якіший вияв цього опору -- ти інтуїтивно знаєш, що починаючи з ліфта, скрізь – у магазині, у дворі, школі, піонертаборі твоя українська – нєкстаті, що це виклик, провокація для оточуючих, недоречна демонстрація скелету у шафі, тупе настоювання на цьому скелеті. Це коли в тролейбусі мама говорить до тебе, п’ятирічної, українською, а чоловік в стоптаних сандалях з сусіднього місця каже: «он реп’ях до сраки прицепился бл.дь. Сколько же вас сюда приперлось, рагулей». Це коли ти називаєш своє ім’я, а тебе питають «А что за имя? Щирі украінци тіпа, да?». Це коли мама твоєї найближчої подруги каже твоїй мамі: «Мирослава хочет поступать в Шевченка на филфак? А вот я расстреляла бы всех сразу там, это же рассадник национализма». А твоя однокласниця, розповідаючи про поїздку в морський круіз розповідає: «С нами на корабле были дипломаты, интересно, что по-украински разговаривали.. Не все украинцы жлобы, в основном, но не все». Це коли ти вступаєш в універ, потрапляєш нарешті в інше середовище (хоча б частково, маєш якусь підтримку) і твій сусід Володька, до якого ти заговорюєш українською питає: «Мира, а ты можеш не вы.бываться? Ты же вроде бы нормальный человек». Це коли тобі чотринадцять і маму викликають на розмову в КГБ за програму «Маруся Чурай», а бабуся звечора навіщось напрасовує мамі нічну сорочку у торбу на випадок арешту. Це коли директриса школи Зоя Сергіївна, викликавши маму до школи за якісь мої абсолютно невинні бешкети, какби вскольз на прощання каже: «Классный руководитель сообщила нам, что у вас в доме бывают гомосексуалисты и ранее судимые товарищи, поэтому я не знаю, что у нее там под чистенькой формой» ( як розумію це про Параджанова сусіди настукали). Одним словом, це тотально подвійне життя. Вдома – акторське письменницьке українське середовище, колядки, самвидав, в школі – ти російськомовна київська дєвочка, хтось інший, вдаваний, не ти. І так десять років. Ви думаєте, що все це абсурд, ідіотизм і це не боляче? Що це не травма? Чи це пережите і загоєне в мені? Ви пишете пости про те, як сильно образив вас Скрипка своїм випадом? До речі, під час флешмобу #янебоюсьсказати я не раз думала про те, що всі сексуальні домагання, доторки дорослих чоловіків, різні посягання в підлітковому віці я навіть не згадую, хоч вони й були неодноразово. Для мене все перекрила мовна травма. Я і десятки моїх знайомих україномовних пам’ятаємо кожну деталь, кожну підколку, хамство, кожен наш бій і кожну поразку на цих нескінченних барикадах. Ви не повірите, але я бачу україномовних людей перед тим, як вони відкриють рота. Ми навчились бачити і розпізнавати одне одного без слів, по очах. Так мало нас завжди було. Таким малим був і далі є наш український світ. Перед цією агресією в дитинстві ти безсилий, незахищений, крихкий і тобі доводиться маневрувати, просити маму не говорити українською при дівчатах, бо дівчата кажуть, що це жлобство і ім’я твоє теж сільське. Мама у відповідь, лежачи з тобою в спальні плаче в темноті і каже «як так? Як мені моя дитина може таке казати? Господи, за що мені таке?» і ти відчуваєш, що твій світ розпинається в цьому мороці, відчуваєш, що єдина втіха – те, що цілу ніч ти не бачитимеш цього світу, школи, однокласників, маминих сліз, цієї всієї виснажливої битви, де ти наперед – жертва і де тобі не хочеться жити. Ясна річ, що ці наші травми і неврози ми всі якось пережили, відрефлексували, витіснили, у мне не буває ніяких істерик, ніякого ідіотського кидання грошей в обличчя російськомовній касирці. Я не люблю сильних зворотів, категоричності, патріотичного пафосу, серед моїх найближчих друзів більше якраз російськомовних людей. Але мені хочеться, щоб мої російськомовні співвітчизники, сьогоднішні коментатори вчинку Скрипки ось ці мої травми і цей мій біль відчували, усвідомлювали, щоб вони у своїх оцінках, рішеннях, судженнях брали їх до уваги by default. Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний»-- не працює. Це неможливо без проговорення, розуміння і усвідомлення вами того, що нам довелось пережити в кількох поколіннях. Тому, дорогі мої російськомовні друзі, інтелектуали, блогери, любимі колеги. Перед тим, як судити Олега Скрипку – відчуйте будь ласка і наш біль, проникніться ним так, щоб ми це відчули. І тоді нас усіх попустить. Скрипку жорстоко розпинати за його зрив. Мені зрозумілі причини цього зриву. Олег один з тих, хто сам українізувався і став одним з кількох людей, які почали українське культурне відродження. Він бився і б’ється з цим опором шоубізнесового, медійного середовища довгі десятиліття. І це старшенно виснажливо, особливо коли ти кладеш на це життя. Для Скрипки російськомовність – гірка реальність постколоніалізму, портал російської культури і, як би нам не хотілося це визнавати, частково пожива, клей для ідей русского міра і російської державності. Я погоджуюся з ним у тому, що або наша національна революція поступово, нашими з вами спільними зусиллями, нашим порозумінням переможе або між нами далі буде «трещина, замазанная густым пафосом» і вже наші діти, всі – і російськомовні, і україномовні – стануть одним великим ґетто в російському світі.
  9. зараз буде приблизно те ж -діяння режиму путіна а насправді мільйони людей, які знищували інші народи, щоб мати змогу користатись з їх ресурсів. Повністю паразитарна ідеологія.
  10. Дмитро Корчинський 14 год · У 1492 році королеві Ізабелі Кастильський презентували перший примірник щойновиданої "Граматики кастильської мови". Королева спитала навіщо потрібна кастильська граматика, якщо є латинська, на що її духовник, брат Ернандо де Талавера, відповів: народи, які ви підкорите мають прийняти тягар, який переможці накладають на переможених, зокрема й нашу мову. Згодом автор "граматики" Антоніо де Небріха написав: мова завжди супутня імперії. - мова й імперія завжди починають, зростають й квітнуть разом. Століттям пізніше Джиовані Батеро з П'ємонта зауважив: переможці добре зроблять, якщо впровадять свою мову у країнах, які завоюють. Так вчиняли римляни. Путін всього цього не читав, але знає, що мова - це знаряддя закріплення панування над переможеними. У філологічних вимогах інтервентів та їхніх посіпак нема нічого гуманітарного, ні жодної справедливості - це лише зброя проти нас. Наша мовна індиферентність є небезпечнішою за нашу енергетичну залежність Oleg Krupski В Африці колонізатори Британської імперії впроваджували словники для місцевого населення, де вилучали абстрактні категорії, що дають змогу розвиватися соціології політології і т.п.. Лише - термінологію на побутовому рівні. Їм не потрібні були в державному аппараті колоній представники місцевих народів. Вони стимулювали примітивізм розвитку корінних народів Африки. Так само Росія насильно стимулювала ситуацію, коли українство ставало провінційним, вульгарним, примітивним, а російськомовні - городські, освічені, на високих державних посадах, науковці, інтелігенція тощо.
  11. Насправді дуже мало. Ми живемо на заході, то ж тут потрібно мімікрувати і з'являється допомога на АТО, коляда, святіння паски. Ось які ми всі українські, багато хто переходить на частково українську мову богослуження і прихожани заледве то терплять, але розуміють що час такий і так треба. Насправді це лігво колаборантів і розсадник зради, тільки не духовної а реальної - ненависть до Баткьівщини, висосаний з фсбшного пальця панславянізм, надання реальності ефимерній "Русі" більшого ніж в реальної України. На жаль переважна більшість прихожан - українці і це їх найбільше покарання, бо поєднати ту всю ахінею з реальністю, та й ще в час війни і при цьому дальше лобизати ручьонки московському попу - це відкрита форма шизофренії. Релігія сама по собі дуже обмежує світогляд, блокуючи пізнання, заганяючи неокріпший розум в догмати, канони, ще й переказані малоосвіченними "батюшками", що в кінцевому результаті дає купу нічим необгрунтованих забобонів і неприкритий культ карго. Найбільша обмеженість по-кацапськи віруючих проявляється в щирій ненависті до християнина Філарета і не помічання семи мільярдів людей, які взагалі московським патріархатом не переймаються. Ви уявляєте? Сім мільярдів ніразу не були в Почаєві, в лаврушках, не бігали за благодаттю, не лобиза ручки батюшкам, не повзали на колінках перед царями-батюшками. Хоча задачка і не ставиться захопити весь світ. Достатньо добряче підісрати Україні, Білорусії і всім хто поведеться, щоб існувла велика кацапія - остання імперія гамна. А ви не задумувались, що в кацапському раю, де ленін, сталін, царь ніколаша, немає українців і що перед смертю краще всього змінити громадянство і країну перебування? Кагебісти на воротах, можуть не повірити в лояльність. Будьте уважні.
  12. Вам говорять, що в Київському патріараті, в УГКЦ і інших українських церквах немає благодаті, спасіння, а самі говорять що Голодомор був нам розплатою за гріхи, що українська мова не богонатхненна і тому на ній неможна молотись, церква яка благословила війну проти країни в якій в неї було найбільше храмів. Ви підете туди святити паски і яйця, ще й вдягнете вишиванку?
  13. аби пєтю не закатали. Перший ярд перевів собі степан кубів. Його мали садити, але вочевидь відкупився і зараз в уряді
  14. Хитросрака російськомовна українська вата дуже любить тикати російськомовними патріотами і україномовним непотребом типу герман і шуфричів. Дайте і я їх прийомчик застосую.Скільки україномовних воює за ЛНР-ДНР? Скільки україномовних помагало окуповувати Крим, стріляти в Одесі по ході за збереження України? Скільки україномовних стало колаборантами і підтримує кацапів? давайте порівняємо?
  15. Mikheil Saakashvili 11 год. · Досить брехати, Гонтарева пішла у відставку не тому, що втомилася, а тому що в НАБУ на неї є серйозна справа і вона вже кілька днів ходить на допити, а голова Держмайна, Білоус пішов у відставку через те, що відмовився підписувати продиктовану з АП схему приватизації ОПЗ . Гаразд влада обманює, але журналісти хоча б є в цій країні? Хоч би один написав правду! Зараз Гонтаревій особливо потрібно найняти охорону і триматися подалі від вікон на верхніх поверхах.