Війна, ч 3 (дай Бог остання й переможна)

[Dieselsmart]

На території школи в зоні АТО ліквідували канал доступу до Інтернету, налаштований виключно на проросійські ресурси

[justice777]

Пісня "Браття українці" стала офіційним гімном АТО

 

Лідер гурту "Шабля" Вова Гейзер отримав підтвердження від Адміністрації Президента того, що його пісня отримала статус гімном АТО

Про це повідомляє Еспресо.TV з посиланням на "Українську правду".

Підтвердження виконавець отримав від заступника голови Адміністрації Президента Ростислав Павленка.

"Пісня "Браття Українці" була написана незадовго до початку бойових дій на Донбасі. Для мене ця пісня стала пророчою, а відтепер вона офіційно визнана Гімном АТО. Однак, зверніть увагу, у цій пісні є такі рядки: "З нами свята віра, з нами Бог і правда, і ми проти того, щоб брат ішов на брата. А якщо з війною - тоді начувайтесь, нас ніщо не зупинить. Слава Україні!" Ми підкреслюємо - Україна не хоче війни, однак ми до останнього будемо захищати свої кордони, свою Незалежність, честь та гідність українського народу", - розповідає Вова Гейзер.

http://espreso.tv/news/2016/01/01/pisnya_quotbrattya_ukrayinciquot_stala_oficiynym_gimnom_ato

[Skorpio76]

Доброе утро, Вьетнам! 2015 год

Зима в этом году выдалась тёплая, несмотря на то, что на Востоке кое-где лежит снег – Бог определённо ещё тот шутник.

Зима в этом году выдалась тёплая, несмотря на то, что на Востоке кое-где лежит снег – Бог определённо ещё тот шутник. Все, кто обещает второй год подряд заморозить Украину, отключить газ, наступать по подмёрзшим полям и загонять ВСУ «в котлы», чтобы прорываться к Мариуполю (который за год сдали не менее 10 раз), сидят в грязи, в блокаде, стабильно делают хунте скидки на углеводороды и получают новые санкции. Уже и непонятно: то ли за явный намечающийся срыв дедлайна к Минску, то ли за огневую активность на фронте, то ли за бойню Сирии, то ли по совокупности грехов. Примерно в это же время в прошлом году волонтёры массово рожали тёплые вещи и буржуйки для передка, шли ожесточённые бои за ДАП, Бахмутку и начинали накапливаться силы боевиков в районе Дебальцево. Многие военные эксперты (без кавычек) всерьёз анализировали, будет ли гибридная армия пробиваться к портам на Азовском море с прицелом на Крым или ограничится выходом на границы областей. Одну из волн мобилизации перенесли, потому что банально не было одежды, а армия ходила в сборной солянке из польской, канадской, немецкой и британской формы, густо разбавленной «дубком». Горловину у Дебальцево разблокировала сводная группа, собранная из трёх БТГр, с неполным штатом, в бою у аэропорта Донецк в бой шли части учебных центров. Мы были на грани – финансово, морально и в оперативном плане тоже. Ещё не зашли весенние транши, не началось капитальное строительство ВОП усилиями ОДА, не слишком активно выполнялся план по мобилизации – это прошлый декабрь и январь, память у нас хорошая. Немного изменилась картина в этом декабре? 30-40 обстрелов в сутки, самое страшное оружие 120-мм миномёт или половина пакета РСЗО в неделю, одиночные входящие крупным калибром, одиночные контакты с танками. Мир не работает на оперативном уровне, но на стратегическом у нас всё ещё есть время, так критично нужное стране для выживания и модернизации. Никто не выходит на границы областей и не идёт на Киев, правда?

С другой стороны, никто уже особо и не удивляется системной поддержке Украины. Опять зашёл миллиард от ЕБРР, США и Японии, а против РФ ввели новые санкции (вернее, расширили старые)? Все воспринимают как должное. Как будто ради Украины всегда меняли правила в МВФ, увеличивали помощь на треть по каналам госдепа и отправляли сюда вице-президента Штатов, как на работу. Ещё недавно на международных встречах украинскую делегацию рассаживали так, чтобы мы ненароком не очутились возле Британии и жёстко склоняли, как не за Юлю в тюрьме, то за Гонгадзе. Сегодня же роль монстра в Европе занимает РФ – они убивают детей и сбивают самолёты, бомбят зернохранилища в Сирии и имеют дела с режимами уровня Чикатило. А всего пару лет назад Владимир проводил олимпиады и экономические форумы, выступал на Большой Восьмёрке и переигрывал буржуев, создавая БРИКС. Теперь Китай пишет разгромные статьи об экономике РФ и затягивает строительство «Силы Сибири», пока точечные санкции и интересы Турции заставляют элиту России метаться, как зверя в капкане. А всё потому, что экономика вносит коррективы во многие вещи – не только в темпы перевооружения армии северного соседа, но и уровень поддержки непризнанных республик, возможность проводить пропагандистские кампании, способность работать по информационному полю Запада или Китая. И это уже видно невооружённым глазом – РФ выдыхается именно на стыке экономики и пропаганды. Всё больше людей откровенно не понимают, что россияне делают в Сирии, какая такая поддержка Талибана против ИГИЛ? Куда делась помощь «Новороссии» от Харькова до Одессы и почему она сама закончилась у села Пески год назад? Почему Татарстан должен разрывать сотрудничество с Турцией и куда который год подряд девается накопительная часть пенсий в РФ? Посадки за плакаты, ограничения по продаже валюты и разрешения ФСБ на открытие огня во время массовых протестов – крохотные звоночки, что режим осознаёт, к чему идёт дело. Магия пропаганды развеялась. Перед СМИ предстаёт больной кашляющий старик, а не человек года из «Лайф». Этот старик не совсем в курсе о разнице между туркоманами и ССА, а его разведка фиксирует нефтяные цистерны у курдов, называя их при этом транспортом для контрабанды ИГ. Об Украине уже почти ни слова, всё внимание Сирии и «террористам», причём агрессоры там в таком же тупике. Это хороший знак – Украина определённо на правильном пути.

И всё потому, что российская ставка на бездарей, маргиналов и откровенный криминал на Востоке просто не могла сыграть, а режиму в РФ перманентно нужен внешний враг, чтобы наименее болезненно пройти период дешёвых углеводородов. По факту смещение фокуса на Сирию было ожидаемым, потому что издержки от операции в Украине намного превысили бонусы, а пат на фронте невозможно преодолеть без континентальной войны, подавления ПВО и массированной воздушной операции. Скоро для того, чтобы контролировать ситуацию на границе с оккупированными территориями, ВСУ понадобятся исключительно как сдерживающий фактор – боевики уже ликвидировали больше своих соратников, чем СБУ, мифический «Правый сектор» и «националисты». Ресурсов становится всё меньше, а взорванных на своей свадьбе казаков, уничтоженных комендантов Ровеньков и застреленных полевых командиров всё больше. «Гражданская война» давно уже идёт на территории самих непризнанных «республик». С чем сейчас, преодолей сопротивление регулярной армии Украины, сепаратисты могут прийти, например, в Артёмовск? С заводами, вырезаемыми на металл, с борьбой за власть и подрывами соратников, с рассказами о неграх, ЧВК и австралийских флагах, с бешеными ценами и баснями о «русском мире», с «захарятами» и МГБ? Это в регионе, где в 2012 году строились аэропорты, приезжали туристы со всего мира и люди жили не намного хуже, чем в центре страны? Идеологически они проиграли ещё прошлой весной, когда любой, даже самый упоротый ватник, мог взглянуть, как живёт Харьков, «оккупированный хунтой», и как Донецк со своими подвалами и отжимами. С того времени пропасть между мирами только увеличивалась – их система функционирует на диких слухах о наступлении Украины, «Правом секторе», поляках, истерии на местных СМИ, прямых вливаниях рублевой массы из РФ и откровенных информационных проектах среди одиозных фигур. Пургин арестован, Губарев растворился во мраке, Ищенко, Мозговой, Дрёмов, Беднов – ликвидированы, Толстых и Павлов отправились в пешее эротическое путешествие, подальше от упоминаний в прессе. Было бы ошибкой считать, что боевики не видят своей роли в пьесе – служить мясом для легализации Крыма и давления на Украину, находясь в статусе серой зоны. И деградация системы управления, и деиндустриализация, и контрабанда, и борьба за власть с взрывами МОН и расстрелами на трассе – ожидаемые издержки проекта, где у условного руля стоит электрик, который не уверен, доживёт ли он до утра или последует за Бедновым.

Ну и, конечно, основа нашего успеха – это стойкость украинской армии и народа – в данном случае это не пафос. Почти год идёт монотонная позиционная кампания по всей дуге: кочующие миномёты, диверсионная минная война, попытки прорывов под Новоласпой и Марьинкой, позиционные бои на Бахмутке и в секторе «М», массированные удары ствольной артиллерии и беспощадный маховик битвы за Дебальцево. С весны фронт менялся только во время локальных операций в Широкино, движения в серой зоне и в рамках тактических действий сторон по занятию высот, выдвижению в предполье или инфильтрации ДРГ. Получается, «Первая мировая» в XXI веке – без авиации, с тоннами артиллерийских снарядов, но где низкая плотность войск и условности Минского процесса обусловили странный рисунок боевых действий, в которых часто опорные пункты с гарнизоном в роту решают судьбу всей операции. Внушительные проблемы по снабжению – возможные полтора десятка наименований только ББМ в одном подразделении, дюжина модификаций танков, вся линейка калибров от 23-мм до 203-мм в отсутствии производства, минимальный моторесурс, закрытый штат по автомобилям на 50-60% и убитые за два года дороги превращают логистику на Востоке в ад. Более половины потерь – небоевые и минно-взрывные травмы, что морально дико изматывает бойцов в красной зоне. Формирование колонн и противодиверсионная работа отнимают внушительную часть ресурсов, а поскольку количество личного состава выросло с примерно 40 тыс. до более чем 60 тыс. человек, растут и проблемы по проводке «лент». Активность противника по направлению к Авдеевке и оборонительному узлу в предместьях Донецка с прицелом на Курахово, взрывы моста в Мариуполе и товарных поездов на перегонах в Харькове и Одессе, диверсии на складах РАО, минимум 90 только пресечённых случаев проникновения ДРГ на территорию Украины, скоординированные информационные кампании означают только одно – враг знает наши слабые места и давит на них. Мораль, экономика и снабжение группировки – гибридная война на истощение будет продолжаться. Но почти все задачи на 2015 год ВСУ выполнили, несмотря на крайне тяжёлую ситуацию.

В рамках стратегии активной обороны армия удержалась в подкове, прикрытая рельефом, высотами, реками или застройкой. Тяжёлый отход из Дебальцево (самый значительный успех боевиков в прошлом году) не привёл к прорыву фронта или уничтожению частей регулярной армии, более того, мы удержали и плацдарм в Светлодарске, и Углегорскую ТЕС. В секторе «А» ВСУ прикрыты Донцом, в «М» – Кальмиусом, под Донецком в застройке и на господствующих высотах – идёт активное инженерное оснащение и сапёрная работа. Более 300 опорных пунктов возведены в этом году: блокпосты, взводные, ротные и два батальонных района обороны, около 12 тыс. бетонных конструкций, включая ДОТ и бункеры. Обеспечен процесс непрерывной ротации – 28-я, 30-я, 128-я окончательно перестали выступать в роли пожарной команды, прошли восстановление боеспособности, слаживание, бригадные артиллерийские группы усилены реактивными батареями, танковые батальоны доведены до полного штата. Аэромобильные части сняты с передка и не вылезают с Широкого Лана – буквально на днях передана ещё партия Т-80, резко возросла общая огневая мощь (по факту это уже штурмовые бригады, а не десантные подразделения), конец года прошёл под знаком череды учебных рейдов, многодневных маневров и общевойсковых операций на полигоне. Почти все добровольческие части и батальоны ТРО интегрированы в ВСУ, получают снабжение и тяжёлое оружие. Моторизованные бригады (например, 54-я и 14-я), развёрнутые почти с ноля морпехи и 44-я артиллерийская прошли жёсткое горнило боев и получили такой необходимый опыт – на них хороший кусок работы в красной зоне. Только государственные заводы передали в армию 672 бронемашины, а со второй поставкой «Саксонов», закупками «КРАЗ», военно-технической помощью от союзников мы перевалили рубеж в тысячу ББМ за год – больше чем когда-либо принимала армия за существование нашей страны. Появились «Стугны», цифровая связь, ушли в прошлое проблемы с бронежилетами, касками, спальными мешками, резко улучшилась ситуация в целом по «вещевухе». Об авиации и ПВО давно уже нужно ваять обстоятельную статью – там значительный скачок по штату, налёту и постановке на боевое дежурство.

Естественно, никто не будет петь вам только дифирамбы – всё ещё далеко даже от базового среднего уровня. Тактическая медицина и эвакуация – на зачаточном уровне, состояние парка удручает, анализ многих операций (деблокада ДАП, санация путей снабжения на Дебальцево) освещает реальные проблемы. Тут и время реакции на любую ситуацию в два-три дня, и нестыковки в плане взаимодействия, и постоянные провалы по связи, регулярные отчёты, что кто-то не вышел на рубеж атаки, заблудился в тумане, из-за технического состояния пришлось вводить в бой резервы из учебных центров, низкая плотность войск никуда не делась. Это вещи, которые не изменишь за год или снятием персонажей в ГШ. Напомним, что театр боевых действий под ДАП и Авдеевкой – условный квадрат 10 на 12 км, полоса ответственности всего одной бригады в позиционной обороне. Что достаточно, дабы сделать выводы о многих вещах, включая время прохождения приказов по цепочке командования, взаимодействие между сборной солянкой боеготовых здесь и сейчас частей и физической способностью к маневренной войне. Мы своей кровью и жизнями платим за годы безответственности и развала армии. А конца всему этому в ближайшем будущем не намечается – Украина пока лишь только в начале пути. И то, куда мы попадём, зависит не только от нас. Агрессор делает свои шаги, союзники протаскивают свои требования, внутриполитическая ситуация, где приходится считаться со многими игроками, диктует своё.

Но какой бы не был 2015 год, мы становимся сильнее. Не нужно забывать точку, из которой мы вышли. В 2014 году при помощи пограничников на микроавтобусах, грузовика, обшитого броней с именем «Пряник», и батальона со штатом роты силовики Украины защищали околицы Мариуполя. На сегодня проводятся учения четырёх бригад с десантированием, рейдом на 300 км, общевойсковой операцией и форсированием водной преграды, удерживая фронт после остановки летнего наступления сепаратистов и зачистки Широкино. Волонтёры ещё недавно собирали аккумуляторы, чтобы дать возможность частям покинуть ППД, хитом лета 2014 была форма, бронежилеты и израильские ИПП. Сейчас мелькают проекты вроде системы управления огнём сектора, БПЛА на батальон, а одесские волонтёры поставили на ноги противотанковый дивизион. Саур-Могилу держала сводная рота сапёров, десантников, добровольцев из Крыма и 48 ТРО, воевали с танками одноразовыми гранатомётами, брали взаймы пулемёты у соседей, руками выдалбливали норы. И в Дебальцево, и в ДАП работали уже артиллерийские бригады, реактивщики, противотанковые дивизионы – на «Катере» или близ Санжаровки мы уничтожали колонны и выводили из строя танковую роту противника менее чем за двое суток боя.

Армия наращивает огневую мощь и управляемость – усилия по восстановлению ВСУ прилагаются титанические. Украина уже никогда не будет такой уязвимой, как весной 2014, мы никогда больше не испытаем этого постыдного страха и растерянности – это доказал весь уходящий год. От эпичного сражения в ДАП и позиционной войны за Пески, Авдеевку, Марьинку, Красногоровку до удержания фронта на Артёмовском направлении или противостояния в Широкино. Враг недооценил нашу способность держать удар, восстанавливать боеспособность выведенных из строя частей, закрывать бреши созданными с ноля батальонами, удерживать снабжение подразделений на каннибализме советской ещё техники, волонтёрах и консервации. Воля украинского народа к свободе и победе оказалась выше желания оторвать кусок территории от соседа и пережить цены на нефть. Следующий год не будет простым, но комфортная прогулка, как по Крыму, для агрессора закончилась навсегда, а Украина окончательно вырвалась из сферы влияния умирающей империи. Они могут убивать нас, а мы их, но больше никогда нам не будут диктовать, по чём покупать газ, на каком языке говорить, с кем заключать ассоциацию и кого выбирать президентом, куда идти умирать и как любить Родину. Что-то кончается, что-то начинается. И это сделали все мы: фанаты Игоря Валерьевича и порохоботы, любители Юли с тарифами и циничные бандеровцы, раскрученные волонтёры и бабушка с маскировочной сеткой. Парни из глубинки и успешные бизнесмены в форме, «махра» в засаленной «подменке» и элита из ГУР МОУ в тактических очках за сто долларов, вечно чумазые мехводы «мишек» и хозяйственные артиллеристы, которым я так и не нашёл инструментов. И даже дед, угощавший меня пирожками, и симпатичная девчонка, положившая в мои рукавички трогательную записку. Весь народ Украины.

Это был тяжёлый год. Оставайтесь на связи и оставайтесь живыми в следующем. Всё будет хорошо, я узнавал. Мы победим.

Змінено 2 Січня, 2016 в 10:02 користувачем Skorpio76

[Гість rl72]

Пісня "Браття українці" стала офіційним гімном АТО

 

Лідер гурту "Шабля" Вова Гейзер отримав підтвердження від Адміністрації Президента того, що його пісня отримала статус гімном АТО

http://espreso.tv/news/2016/01/01/pisnya_quotbrattya_ukrayinciquot_stala_oficiynym_gimnom_ato

 

https://www.youtube.com/watch?v=uhRUmnCAil0

Сто бійців

[Svityaz]

Lesya Shkurko

29 грудня 2015 р. о 21:11 · 

 

Його лікували 9 днів, а потім посповідавши і покатувавши наші " любі донецькі УКРАЇНЦІ" розстріляли підполковника ШКУРКА ОЛЕКСАНДРА ВІКТОРОВИЧА в м . Сніжному. Тіло ГЕРОЯ ці останні пройдисвіти-боягузи віддали лише через 13 місяців, думаючи, що їм минеться. НІ, не минеться - я щодня проситиму у Бога кари за ВБИВСТВО мого чоловіка, офіцера, який не зрадив присязі, людини, яка мала козачу кров, а не рідину продажного пса Раши. ВІЧНА ПАМ"ТЬ тобі, мій любий САШУЛЯ! Герої не вмирають-вони спостерігають за нами з небес...

 

 

відео хлопців з "Чорного тюльпана"...

 

https://www.youtube.com/watch?v=HgWOAyrNVcY

[justice777]

Перекладач пошукової системи Google почав здійснювати переклад слова "росіяни" як "окупанти"

 

Так, якщо у вікно перекладача з українською мовою ввести слово "росіяни", то Google Translate перекладе його російською як "окупанти".

[Гість rl72]

30.08.15 08:32  ТРАГІЧНИЙ МАРШ: ЯК 92-ГА БРИГАДА ТА 42-Й БАТАЛЬОН НАМАГАЛИСЯ ДЕБЛОКУВАТИ ІЛОВАЙСЬК 27-28 СЕРПНЯ 2014

Останніми днями у пресі з`явилось чимало матеріалів та інтерв`ю про Іловайські події, в яких висвітлюється позиція переважно керівників та представників Збройних Сил України. Основний лейтмотив цих публікацій: Іловайська операція проводилась передусім керівництвом МВС та ще якимись політиками-«ентузіастами», і Збройні Сили у ній були задіяні «остільки-оскільки». Крім того, з цих публікацій складається враження, що залучення військових частин на допомогу добровольчим батальйонам було ледь не приватною ініціативою командувача Сектора Б генерала Руслана Хомчака.

Про це для видання "Тиждень" пише заступник директора Національного військово-історичного музею з наукової роботи Ярослав Тинченко.

Начальник Генерального штабу ЗСУ генерал-полковник Віктор Муженко в одному з інтерв`ю стверджував, що на 1-2 вересня готувалась операція з деблокади "Іловайського котла" силами 79-ї, 95-ї аеромобільних бригад. Точніше - загоном загальною кількістю півтора батальйони. Це - у найкращому випадкові - 1 тисяча солдатів. Однак при цьому чомусь ані Муженко, ані інші чомусь не згадали про героїчну спробу деблокувати оточених під Іловайськом бійців силами ротно-тактичної групи 92-ї бригади та зведеного загону 42-го батальйону територіальної оборони.

Зробимо припущення: чому замовчується ця історія? Два вище згаданих підрозділи знаходились у резерві штабу Антитерористичної операції. І вирушили в бік Іловайська саме з наказу штабу АТО. Цей факт значною мірою ставить під сумнів твердження деяких генералів, буцімто Іловайська операція та подальша спроба деблокади оточених - майже ледь не приватна ініціатива керівництва МВС та штабу сектору Б.

Фактично, ще 26-го серпня керівництвом АТО почались вживати заходи для прориву кільця оточення групи українських військ, що зосередилась між Іловайськом та Многопіллям. З цією метою з Харківщини перекидалась ціла бригада - 92-а, а з Краматорська - штурмова група 42-го батальйону "Рух Опору". Деякі військові та журналісти також стверджують, що в цій операції мала бути задіяна батальйонно-тактична група 1-ї окремої танкової бригади (смт. Гончарівське, Чернігівської області). Однак весь бойовий склад бригади у той час перебував на луганському напрямкові. Якісь невеличкий підрозділ 1-ї танкової дійсно вирушив в район Іловайська, та він наврядше міг суттєво вплинути на ситуацію.

По факту у ротно-тактичній групі 92-ї окремої механізованої бригади було 276 бійців, у загоні від 42-го батальйону - 90. Загалом - 366. Додамо до цього, що солдати обох частин за деякими винятками ще жодного разу не брали участі у бойових діях. І вони мали вступити у бій з кількома повнокровними батальйонно-тактичними групами російських військ та диверсійно-розвідувальними загонами сепаратистів та терористів, кількість яких обраховувалась, вочевидь, на тисячі.

92-а окрема механізована бригада - це типове для Збройних Сил України з`єднання, в якому ще наприкінці 2013 року перебувало на службі менше 600 осіб (включаючи жінок). З них половина - на штабних та господарчих посадах. Більшість військовослужбовців бригади - уродженці Харківської, Луганської та Донецької областей, але траплялись також хлопці з Сумщини та Полтавщини.

Крило самоходно-артилерійської установки з нанесеним на ній радянським символом "Гвардія". Перед вирушенням у зону АТО символ намагались затерти, але до кінця не змогли це зробити. САУ належала 92-й механізованій бригаді та загинула під час обстрілів біля с. Войкове (Фото пошуковця Павла Нетьосова).

У березні 2014-го бригада, точніше - кілька сотень юнаків-контрактників з кількома офіцерами - вперше була піднята по бойовій тривозі. Охороняли гігантський арсенал зброї у Харківській області. Потім бригаді доручили стерегти кордон з Росією. Опорні пункти були влаштовані поблизу населених пунктів, але тижні зо два бригаду "викинули" у чорнозем - закопувати на повний профіль БМП та охороняти мости. Настрої серед військовослужбовців бригади стрімко мінялись: спочатку на тлі кримських подій було патріотичне піднесення, потім, через відсутність нормального постачання та зливи - пригніченість. Коли почалась війна на Донбасі, більшість хлопців з Донецької та Луганської областей прямо сказали своїм товаришам, що у разі, коли бригаду туди відправлять - вони підуть додому.

Можливо, наявність великої кількості військовослужбовців з Донбасу стала причиною того, що 92-а бригада була останньою з усіх з`єднань Збройних сил України, яка потрапила на війну. У зону АТО її перекинули з Харківщини лише 24-го серпня.

Склад бригади - це окрема тема. Протягом літа до неї прибуло чимало мобілізованих, але більшість з них, звісно - не хотіла йти та війну. Контрактники також писали рапорти, в яких відмовлялись брати участь у бойових діях на Донбасі. Що й не дивно, зважаючи на походження солдатів (з Харківщини та Донбасу). Коли в середині серпня постало питання про створення у бригаді збірного бойового загону - батальйонно-тактичної групи, виявилось, що тих, хто піде в АТО, набирається трохи більше роти, але - менше батальйону. Всього 276 бійців. Відтак, з бригади було створено посилену ротно-тактичну групу: чотири танки Т-64, три САУ, більше десятка БМП та вантажівки з пальним і боєзапасом.

24-го серпня ротно-тактична група вирушила з місця розташування бригади - з села Башкирівка Чугуївського району Харківської області, вбік Дніпропетровська. Більшість солдатів - покликані за мобілізацією 30-45-річні цивільні люди. Серед них було чимало таких, хто не знав елементарних правил безпеки поводження зі зброєю. Їхали з патронами у патроннику автоматів, зі знятими запобіжниками, з направленими один на одного дулами. Контрактників у ротно-тактичній групі було небагато: кілька десятків піхотинців, члени екіпажів танків та САУ, бригадна розвідка.

Лише 27-го колона дісталась села Комсомольске Старобешевського району Донецької області. Дорогою систематично ламалась техніка. Ввечері того ж дня ротно-тактична група зупинилась на грунтовій дорозі Новозарівка-Войкове. На полі обабіч дороги було видно воронки, що свідчили про пристріляність місцевості. Військовослужбовці 92-ї бригади не мали уявлення про завдання, яке було поставлено їх частині, і дивувались хвилястому та складному напрямку маршруту: колона весь час кружляла навколо сіл манівцями. На місце розташування ротно-тактичної групи приїхав УАЗ з штабними офіцерами, в якому навіть не вимикали двигун. Вони про щось поговорили з командирами ротно-тактичної групи та одразу поїхали назад.

Згоріла колона ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади поміж селами Новозарівка та войкове (Фото пошуковця Павла Нетьосова)

Вочевидь, ротно-тактична група 92-ї бригади спрямовувалась штабом АТО на прорив лінію фронту супротивника та звільнення військ, що перебували в районі села Многопілля. Зважаючи на те, що у кількох кілометрах від місця ночівлі колони - у селі Колоски, вона мала зустрітись з групою 42-го батальйону "Рух Опору", можна припустити що кінцевою метою наступу було Кутєйніково.

Кілька солдатів-контрактників почали обладнувати окопи обабіч дороги, які потім врятували життя багатьом хлопцям, зокрема - пораненим. Коли настали сутінки, у небі почав кружляти безпілотник. Слідом за ним над полем зависла освітлювальна ракета. Приблизно о 19-45 по колоні почали стріляти з мінометів. Обстріл тривав півгодини. З`явились перші вбиті та поранені. Серед більшості солдатів почалась паніка. Ще через 40 хвилин супротивник вдарив ракетами - з артилерійських систем залпового вогню "Град". З лісопосадки бійців почали розстрілювати з кулеметів, а десь з півночі - з гармат. Стріляли з трьох боків починаючи з 23-00 і аж до 5-ї ранку 28-го серпня.

Знищений танк Т-64 та інша техніка зі складу 92-ї механізованої бригади (Фото пошуковця Павла Нетьосова)

Переважна більшість солдатів 92-ї бригади під час обстрілів побігала в поле - аби там сховатись від мінометів. В сі вони були деморалізовані, деякі - поранені та контужені. Голова колони намагалась прорватись з вогняного кільця в район села Комсомольского. Вочевидь, воно ще не було щільно зайнято супротивником. Один з військових журналістів пізніше описав цей прорив таким чином:

"Танки под командованием командира танкового взвода (лейтенант Ярослав Яровой, командиры танков - ст. с-т Николаев и старшина Банковский) подавили несколько огневых точек противника, уничтожили 1 БМД (взрыв БК) и подбили ещё один БМД противника. Танк под командованием лейтенанта Ярового выдержал три попадания, затем остановился, загорелся, после четвертого попадания взорвался БК, экипаж в полном составе успел эвакуироваться до взрыва, вышел к своим в г. Мариуполь. САУ вышли на работу "прямой наводкой", отработали по нескольким огневым точкам, были подбиты, экипажы эвакуировались (в госпитале). Командир батареи подполковник Игорь Метенко, старший офицер капитан Владимир Царев, замполит майор Федор Шевченко, командиры орудий Иван Гузенко, Артем Звоненко вели огонь до конца, и стреляли пока противник не подбил машины. Офицеры и сержанты получили серьезные ранения, Артем Звоненко с экипажем пропал без вести".

Осколкові гранати (ОГ-9), які використовувались диверсійно-розвідувальними групами супротивника. Постріл здійснювався з ручного гранатомету" (Фото пошуковця Павла Нетьосова)

До цього епізоду ми же повернемось, але проривались не танки, а лише один танк та три САУ. Інші три танки були покинуті на дорозі, на якій розстріляли колону.

Фактично, протягом ночі ротно-тактична група 92-ї механізованої бригади була знищена. Більшість техніки була спалена, або просто покинута прямо на полі своїми водіями та екіпажами. Кінець кінцем з пастки, у напрямку Комсомольського, вирвались лише два БТР з кількома офіцерами та розвідниками бригади. Ранком 28-го серпня начальник штабу бригади на цих двох БТР повернувся на місце розстрілу хлопців та під вогнем диверсійно-розвідувальних груп зміг евакуювати всіх поранених (один з них помер у дорозі - так і не доїхавши до медиків). Тіла вісьмох загиблих залишились на місці бою.

На допомогу угрупованню, оточеному в Іловайську, було також відправлено штурмову групу з 90 військовослужбовців 42-го батальйону територіальної оборони "Рух опору". Цей батальйон був сформований протягом червня-липня 2014 р. у Кіровограді. Чималу кількість мобілізованих до батальйону становили сержанти запасу, колишні контрактники, учасники миротворчих операцій. З 4-го серпня 2014 р. батальйон ніс охорону базового табору штабу АТО у м. Краматорську. Коли ситуація на всіх ділянках фронту погіршилась, командування почало формувати з військовослужбовців батальйону окремі групи, одна з яких брала участь у боях під Дебальцево а інша - була відправлена до Іловайська.

Ніч напередодні хлопцям довелось спати на цементній підлозі краматорського аеропорту - виходити на вулицю заборонялось, бо ось-ось мав надійти наказ про вирушення у похід. О 9-й ранку 27-го серпня група 42-го батальйону завантажилась у три гелікоптери Мі-8 та прибула до села Березове Мар`їнського району Донецької області. Тут розташовувався базовий табір батальйонно-тактичної групи 51-ї механізованої бригади. Штурмовій групі було додано 2 БМП та кілька вантажівок зі складу 51-ї механізованої бригади. Колона вирушила на Докучаєвськ, а звідти - полями в напрямку сіл Колоски та Шевченко, де, вочевидь, мала зустрітись з ротно-тактичною групою 92-ї окремої механізованої бригади.

Колона йшла манівцями цілий день під періодичним обстрілом диверсійно-розвідувальних груп супротивника з автоматів та мінометів. Ніч з 27 на 28 серпня спіткала групу на соняшниковому полі неподалік від дороги с. Новокатеринівка - с. Колоски. Один з бійців батальйону, Володимир Донос, пізніше докладно описав те, що сталося вночі та ранком:

"Їхали на "Уралі", попереду і ззаду БМП, але перший БМП заглох ще в дорозі. Пробували ремонтували, десь близько години стояли. Поки лагодили, почався прицільний обстріл з мінометів... Треба було тікати, а комусь несправний БМП лишати не хотілось, то ми його підірвали. Катались потім півночі, таке враження, що нашим ворогам повідомляли, де ми знаходимось. Хоча телефони були вимкнені, а акумулятори витягнуті.

Коли ми зробили коло і почали петляти, переслідування припинилось. Пізно ввечері ми заїхали у соняшникове поле і там стояли годин до чотирьох. А тоді мінометний обстріл відновився. У нас було двоє поранених, ні у кого не було аптечок. У одного осколок у лікті, а у другого перебите стегно і венозна кровотеча. Ще коли ми збирались у дорогу, я підійшов до нашого начмеда і сказав, що у нас нема ні сумки, нічого… Правдами і кривдами сам виміняв індивідуальних перев'язувальних пакетів - натикав їх собі у розгрузку замість патронів.

Оцими матеріалами і обмотав хлопців. Тому бійцю з ногою треба була шина, але її не було. Попросив інших виламали лампочку і накрив його плащ-палаткою".

У санітара не було жодного знеболювального, то хлопці постійно кричали від болю:

"У одного з бійців був тюбик зі знеболювальним. Виміняв за день до цього у іншої групи в обмін на гранату. Ми вкололи тому хлопцю, у якого кості зі стегна стирчали".

Бійцям повідомили, що машина з пораненими більше не поїде. Усіх перевантажили в інше авто. Всі, хто лишився, - сіли на останній БМП. Тільки заскочили, а колону почали обстрілювати з мінометів із засідки. Всі вискочили на відкриту ділянку і попали під відкритий вогонь з обох сторін.

"Я потім із нашими хлопцями спілкувався, вони казали, що ми в таку халепу попали, що капець… Машини віялом пішли в різні сторони, щоб хоч трохи врятуватись. Почали стріляти й самі в обидві сторони, коли бачили щось підозріле".

Колону 42-го батальйону обстрілювали приблизно о 4-00 - 5-00, потім - близько 7-00 - 8-00, і, нарешті, фінальний обстріл, в результаті якого Володимир Донос був поранений, стався приблизно о 9-00 - 9-30 28-го серпня.

Переважна більшість бійців з батальйону була деморалізована. Але - не всі. До місця розстрілу групи з району села Новозарівка (а це - всього кілька кілометрів полями) дістався один з солдатів-розвідників з 92-ї механізованої бригади - Володимир Усенко. Напевно, він хотів привести солдатів з 42-го батальйону на допомогу своїй частині. Принаймні, якась невеличка група бійців 42-го батальйону здійснила спробу пробитись у бік Новозарівки. На жаль, сам Володимир Усенко та ще троє бійців 42-го батальйону загинули від чергового вибуху міни там, де було поранено Володимира Доноса.

"Урал", поруч з яким загинуло 4 бійця 42-го територіального батальйону (Фото Павла Нетьосова).

Щонайменше дві вантажні машини "Урал" з бійцями рухались убік розстріляної колони 92-ї бригади. Навздогін машинам кинулись ворожі броньовики (вочевидь, це були бойові машини десанту -- БМД). Одна з вантажівок була підбита. Хлопці встигли вискочити з "Урала". Четверо були важко поранені. На жаль, вони всі залишились на тому полі та померли від утрати крові. Другий "Урал" броньомашина супротивника наздогнала за кілька сотень метрів та розстріляла з гармати. Двоє бійців, які були у кабіні водія, згоріли. Один із них попередньо ідентифікований. Однак родина категорично відмовляється вірити в те, що він загинув. Другий, на жаль - досі не встановлений.

29-го серпня 2014 року до Волновахи, де знаходились українські війська, дісталось лише 12 бійців з 42-го батальйону. Решта потрапила до полону, або загинула. Більшість з полонених становили поранені.

Доля переважної більшості бійців 92-ї механізованої бригади тривалий час залишалась невідомою. 28-го серпня з району розгрому колони 92-ї бригади вирвалась група бійців на двох БМП з пораненими - трохи більше 60 людей. Буквально слідом за ними йшли загони кадировців та російські регулярні війська. Значна частина українських солдатів пішла на Новокатеринівку - і це була їх фатальна помилка. У Новокатеринівці супротивники захопив 180 полонених з розбитих колон. Пізніше майже всіх їх відпустили додому.

Станом на середину вересня 2014 року залишалась невідомою доля 30 бійців з 92-ї бригади. Інші вирвались з оточення, були вивезені пораненими, або повернулись з полону. Більшість з цих 30-ти в решті решт знайшлась. Станом на зараз достеменно відомо про загибель 11 військовослужбовців. Доля ще двох невідома. У 42-му батальйоні - дев'ятеро загиблих і ще один вважається зниклим без вісті, хоч попередньо він встановлений за тестами ДНК (як зазначалось, родина не вірить в утрату).

Та сама вантажівка, яка була розстріляна ворожою бронемашиною. У ній пошуковці знайшли двох загиблих: один не ідентифікований, а у смерть іншого родина не вірить (Фото Павла Нетьосова)

28-го серпня до сіл Новозарівка та Войкове прибули російські "фахівці" та сепаратисти. Села як підмінили: місцеві почали вигадувати нісенітниці, начебто у колоні їхали "чи то поляки, чи то румуни", яких "помилково" розстріляли добровольчі батальйони. Розповідали також, буцімто розстріл стався задля того, аби "забрати внутрішні органи". Ці нісенітниці підтримували не лише прості люди, а й голова однієї з селищних рад… Проте другий голова селищної ради (вже немолода жінка) зібрала місцеву інтелігенцію - завуча школи, лікаря, ще кількох небайдужих людей, та за кілька днів після бою голіруч поховала вісьмох загиблих бійців у викопаних прямо поруч зі згорілою технікою могилах. Цей вчинок коштував жінці серцевого нападу. Щиро сподіваємося, що ця людина жива та здорова.

Солдатів ховали вже після того, як їх, а також понівечену техніку пограбували місцеві мешканці. Особливо - діти. 1-го вересня на "перший дзвоник" кілька дітей прийшли з чоловічими золотими прикрасами та… гранатами. Вчителям школи довелося звернутись до російських військових, які у той час перебували у селі - аби вони забрали у дітей смертоносну зброю (прихильники сепаратистів поводили себе не зовсім адекватно, а відтак допомоги від них чекати було годі).

У вересні 2014 року на місцях загибелі військовослужбовців 92-ї бригади та 42-го батальйону працювали пошуковці з місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан"). Місцеві мешканці показали могили 8-х загиблих військовослужбовців, а також передали відео, записане на мобільний телефон, на якому знято колону ротно-тактичної групи 92-ї бригади через день після розгрому. Як виявилось, кілька одиниць техніки, які фігурують на відео, сепаратистам вдалось полагодити та забрати для своїх цілей… Вочевидь, ця техніка потім воювала проти наших же солдатів. Не виключено - з тією ж 92-ю бригадою, солдати якої неодноразово відзначились у боях осені-зими 2014 років, а також - у 2015 році.

Пошуковці на власні очі бачили 7 БТР, танк Т-64 та 5 вантажівок - спалених супротивником. Ще 2 БТР, 2 танки та 5 вантажівок, яке фігурує на відео місцевих мешканців, потрапили до рук сепаратистів. Залишається лише дивуватись тому, що при таких втратах у техніці було лише 8 загиблих.

Схема з розташуванням на дорозі поміж селами Новазарівка та Войкове розбитої техніки 92-ї бригади, яку бачили на власні очі пошуковці (без техніки, що була відремонтована та забрана сепаратистами. Схема Павла Нетьосова)

Шукаючи рештки загиблих, пошуковці побували також на полі, на якому, з одного боку - були розірвані танк Т-64, САУ та валялись рештки безпілотника ізраїльського виробництва, а з іншого - два спалених УРАЛи. Поруч з САУ були знайдені фрагменти загиблого, ідентифікувати якого досі не вдалося.

Поруч з "Уралами" - шість тіл, чотири з яких вже давно ідентифіковані та поховані. Це були ті самі вантажівки, на яких бійці 42-го батальйону намагались прорватись убік колони 92-ї бригади.

Фрагменти танка Т-64 та САУ після вибуху боєкомплекту (Фото пошуковця Павла Нетьосова)

Вочевидь, Т-64 та САУ належали до взводу Я.Ярового, про бій якого вже було наведено свідчення. Що ж до безпілотника ізраїльського виробництва, то він, швидше за все - належав російським військовим. Саме такі безпілотними перебувають на озброєнні збройних сил Російської Федерації. На сусідньому полі було знайдено ще одну розірвану САУ 92-ї бригади. Але, на щастя, решток загиблих там не було.

Решти безпілотника ізраїльського виробництва (Фото пошуковця Павла Нетьосова)

Доля колон ротно-тактичної групи 92-ї бригади та 42-го тербатальйону залишалась кілька днів невідомою не лише для родичів, але - і штабу АТО. На ці війська українське командування продовжувало розраховувати навіть 29-го серпня. Так, бійці батальйону "Донбас", які вели того дня бій в оточенні в селі Червоносільське, кілька разів дзвонили Семену Семенченку, який казав, що їм на допомогу іде… 92-а бригада!

В історії з розгромом ротно-тактичної групи 92-ї бригади та загону 42-го тербатальйону повторились ті самі помилки, яких припускалось українське керівництво (політичне та військове) з перших днів АТО: ненавченим та недосвідченим резервістам дали смертоносну зброю, якою вони навіть не вміли користатись. І надіслали прямо в пекло… Загалом, завдання, які мали виконати ці дві частини, були непосильними для них. Такі завдання можуть виконувати лише добре навчені професійні війська. Тим більше, коли ворога - удвічі більше.

Якщо оцінювати діяльність штабів - то вони теж спрацювали ганебно. Марш обох груп був неорганізований. Вони рухались до району зосередження для контрнаступу біля села Колоски (що на південь від Кутєйніково) різними шляхами. Замість лічених годин, кожна з груп витратила на марш цілий світловий день 27-го серпня. За цей час обидві колони, які безперестанно петляли по сільських дорогах Донеччини, не могли не помітити хіба що сліпці. Звісно, можна називати і інші причини провалу операції. Але головна з них - українські частини втратили багато часу та не змогли з ходу вступити у бій. Супротивник заздалегідь виявив обидві групи, і потім комбінованими ударами - діями диверсійно-розвідувальних загонів та артилерійським вогнем - знищив їх.

Попри все вище сказане, багато солдатів 92-ї бригади та 42-го батальйону намагалися, як уміли та могли, виконати свій обов`язок. Тіла кількох з них досі остаточно не ідентифіковані.

Заступник директора Національного військово-історичного музею з наукової роботи Ярослав Тинченко для видання "Тиждень"

 

[Гість rl72]

 

Перекладач пошукової системи Google почав здійснювати переклад слова "росіяни" як "окупанти"

 

Так, якщо у вікно перекладача з українською мовою ввести слово "росіяни", то Google Translate перекладе його російською як "окупанти".

 

 

Google Translate щось знає.

 

[Гість rl72]

ви подивіться хто тут є

Rodion Shovkoshytnyi додає 2 нові світлини.

23 грудня 2015 р. о 22:51 · 

 

Сидит себе где-то в славном Луцке сепар-коммунист Миша. Сидит и боится на улицу выходить. В базу "Миротворца" ведь попал Миша. Не знал ведь Миша, когда сепартизм разводил, что укроволыняки за это больно щщи бьют. Регулярно. И нету спаса Мише. И решил Миша обратиться в полицию. А государство Украина, люто ненавистное Мише, правовое ведь, и защищает права всех. Даже сепартистов.

Полиция. Казалось бы, всего-то ведь нужно взять и перепроверить это обращение. Как минимум, зайти на тот самый сайт Миротворец", отыскать там этого самого главного комсомольца Мишаньку и просто пролистать все 18 фотографий и скринов. Понять, что абсолютно все данные взяты из открытых источников (как это всегда и делается), что по определению уже не является конфиденциальной информацией и не является вмешательством в личную жизнь. Также понять, что раз так, то никакое законодательство не нарушено, после чего послать Мишаньку, не задалбывать волонтеров глупыми запросами и продолжить кушать пончик.

И что получается, полковник полиции Курята просто обыкновенный дурачок?
Или он необыкновенный дурачок, если просто таким образом пытается установить личность основателя "Миротворца", которого ФСБ , как ни пыталось, так и не идентифицировало.

А Курята, кстати, избежал люстрации. Наверное воин Ато.

Зы: скрин 1 хорошо смотрится в дополнение к скрину 2.

 

упд.

Rodion Shovkoshytnyi поширив свій допис.

21 хв · 

 

Кстати, Курята этот уволен

 

 

Змінено 4 Січня, 2016 в 21:10 користувачем rl72

[Dieselsmart]

ви подивіться хто тут є

На "миротворці" їх вже більше 50тис,

https://psb4ukr.org/criminal/kononovich-mixail-adamovich/

[Basil]

российские тролли придумали новый пропагандистский прием

 

В последнее время в действиях российских пропагандистов была замечена новая риторика по отношению к Украине.

Об этом на своей страничке пишет журналист Андрей Цаплиенко, информирует еizvestia.com.

«Обычно утро на Facebook начиналось с отстрела кремлеботов. Но после Нового Года ребятишек из логова в Ольгино как корова языком слизала. Признаюсь, как-то скучно без них. Думал, может у ботов послепраздничный запой?) Но нет… У Кремля теперь новый тренд «украинцы братский народ». Никаких «фашистов» и «хунты». Сайтами о мире и дружбе с Украиной уже завалена вся сеть. Меня эта новая риторика рашистов, честно говоря, настораживает», — говорится в сообщении журналиста.

Читать полностью на http://news.eizvestia.com/news_politics/full/622-facebook-rossijskie-trolli-pridumali-novyj-propagandistskij-priemЧитать полностью на http://news.eizvestia.com/news_politics/full/622-facebook-rossijskie-trolli-pridumali-novyj-propagandistskij-priem

 

[la20]

Реально в неті пішла хвиля "примирення". Що ми єдині і т.д і т.п. але їм треба сказати на...уй це туди і нехай шастать.

[S30]

Я про цю "хвилю" ще минулого місяця згадував.

А "пробні шари" типу "ми братья", "нам дєліть нєчєго" місяці зо два тому помітив.

[BARAKUDA]

Реально в неті пішла хвиля "примирення". Що ми єдині і т.д і т.п. але їм треба сказати на...уй це туди і нехай шастать.

Всі тижневі неділні випуски новин на 5-иму каналі в наглу та дуже активно подають необхідність примирення з дирявими... 

[jack74]

а 5-й - це "рупор" Пороха, от і робим висновки

[la20]

Я не знаю про кАНАЛИ, бо наше тв дивитись то можна здуріти. а в неті така тенденція йде.

[jack74]

Помер російський генерал, якому приписують захоплення Криму

Вівторок, 29 грудня 2015

 

Російське Міноборони повідомляє, що 27 грудня помер заступник начальника штабу ВДВ генерал-майор Олександр Шушукін.

У свою чергу радник міністра внутрішніх справ України Станіслав Речинський стверджує у своєму Facebook, що саме Шушукін керував захопленням Криму в 2014 році.

"Товариш пише, що 27 грудня 2015 р на 52-му році життя помер від тромбу в серці, заступник начальника штабу ВДВ, генерал-майор Олександр Валерійович Шушукін. Він очолював десантний контингент від РФ в Кримській операції. До цього - операція в Осетії . Така ось "іронія долі", - написав Речинський.

 

Шушукін дійсно був командиром 4-ї гвардійської військової бази МО РФ, що дислокується на території Південної Осетії з лютого 2009 по жовтень 2013года, потім був призначений заступником начальника штабу ВДВ.

Офіційних повідомлень про те, що саме він керував операцією в Криму, поки не було.

Як відомо, Росія протягом року заперечувала силове захоплення Криму взимку 2014 року. Проте через рік Путін таки визнав, що це була спецоперація, яка була проведена російськими військовими.

Українська правда

 

слєдующій

Помер начальник Головного розвідувального управління РФ

Понеділок, 4 січня 2016

 

У Росії на 59-му році життя помер начальник Головного розвідувального управління РФ Ігор Сергун.

Про це йдеться в телеграмі, опублікованій в понеділок на сайті президента РФ Володимира Путіна.

"Володимир Путін висловив співчуття рідним і близьким Ігоря Сергуна у зв'язку з його раптової смертю", - сказано в повідомленні.

За дії, що підривають або загрозливі територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України Сергун був включений в санкційні списки Євросоюзу таУкраїни.

Українська правда

 

"Сафпадєніє?! нє думаю..."

зачистка?... Багато знали, певно... Шкода тільки, що помирають там, а не в нас в "застєнках"... 

Змінено 5 Січня, 2016 в 15:07 користувачем jack74

[alexvvv]

jack74, ще треба щоб раптово помер той, хто віддавав наказ на захоплення Криму.

[jack74]

Випадково натрапив на стару тему Борди з архіву... м-даа... отак от...

[Dieselsmart]

Всех поддерживающих "ДНР/ЛНР" надо выдавить на территорию РФ или лишить гражданства, — волонтёр Роман Доник

 

Каким вам видится окончание войны?

 

— Честно говоря, с трудом себе представляю и даже не могу об этом думать. Я считаю: всех поддерживающих "ДНР/ЛНР", надо выдавить на территорию России и о них забыть или, как минимум, лишить этих людей гражданства. Другого пути нет, иначе это никогда не рассосётся. Если сейчас в школах детям ставят в пример Моторолу, Гиви, Захарченко, всех этих учителей надо сажать или, как минимум, создать им все условия, чтобы они уехали туда, куда хотели, — в Россию. Но там построили укрепрайон, границу контролируют очень чётко, к сепарам пропускают людей, оружие, а обратно – жёсткий клапан: российские наёмники могут вернуться домой только через контракт в Сирию.

Повне інтерв'ю за посиланням

Змінено 5 Січня, 2016 в 19:53 користувачем Dieselsmart

[Basil]

Терорист Захарченко вимагає прямих переговорів з Порошенком

 

Ватажок донецьких терористів Олександр Захарченко заявив, що якщо президент України Петро Порошенко не буде вести прямий діалог з Донбасом, це зробить інший президент країни.

"Давно пора зрозуміти, що доля України вирішується тут, в Донецьку, а не в Москві чи, тим більше, в Берліні чи Парижі. Це народ Донбасу висловив свою волю на референдумі і успішно відстоює своє рішення зі зброєю в руках. Тому хоче того Київ чи ні, але діалог доведеться вести безпосередньо з нами. Якщо цього не зможе зробити Порошенка, значить, це буде інший президент України", — цитують слова Захарченка "Новости Донбасса".

Так званий глава "ДНР" також вважає, що "місцеві вибори в Донбасі Києву не потрібні, оскільки він знає, що програє їх".

Нагадаємо, так звані лідер "ДНР" Олександр Захарченко та секретар ради безпеки "ДНР" Олександр Ходаковський нещодавно відвідали Кремль, щоб отримати вказівки щодо подальших дій. Такі дані отримала українська розвідка.

 

[Гість rl72]

 

Плотницкий заявил, что распорядился отпустить всех пленных бойцов АТО

06.01.2016, 09:30

Лидер боевиков «ЛНР» Игорь Плотницкий заявил, что дал указание отпустить всех пленных бойцов антитеррористической операции.

Об этом говорится в поздравлении Плотницкого с Рождеством.

«Именно накануне и в честь Рождества Христова – я дал указание: отпустить домой пленных военнослужащих ВСУ, которые находятся на территории «ЛНР», - говорится в сообщении.

 

[Mykola81]

Петро Чайка  диванним кукаріотам , які хочуть негайно  наступати

Офіцер , без сумніву , легендарний

Можливо , хтось був на цій зустрічі ?

https://youtu.be/IRV9MzDc4Vo?t=2m59s

Змінено 6 Січня, 2016 в 10:37 користувачем Mykola81

[Dieselsmart]

rl72,може хватить тут постити маячню різних лугандонських терористів, є тема про лугандонію. 

[Гість rl72]

rl72,може хватить тут постити маячню різних лугандонських терористів, є тема про лугандонію. 

І.Геращенко повідомила, що сьогодні можливе звільнення 9 бійців.

 

п.с. про тему лугандонія в курсі. тут власне йшлося не про лугандонських терористів, а про звільнення наших бійців

Змінено 6 Січня, 2016 в 12:45 користувачем rl72