Новітня русифікація

[romaxa11]

Щось давав. Чи мені конкретно через тебе озвучувати що давав?

[romaxa11]

Цитувати

йобані україномовні патріоти

 

Ну я не патріот в твоєму розумінні, якщо то до мене, тому можеш перефразувати. Я не граюсь в перерозподіли бізнесів під прикриттям патріотичних гасел і не агітую за бажаючих стати вічними депутатами, яким реально начхати на лучан.

[OlgaAlterEgo]

Вважаю, що добре розмовляю і українською і російською мовою, багато спеціальної професійної літератури змушена читати російською (так вже сталось). Тому коли починаються професійні дисскусії,  часто дуже хочеться перейти на російську мову, просто спрацьовує чинник звичних книжкових зворотів  прочитаних російською мовою. В такій ситуації починаєш гарячково шукати переклад слова, що найбільше підходить за змістом, а іноді вживаєш просто багато русизмів.

 

Ті, хто народився ще в СССР, виховувалось на російськомовних книках і фільмах, та може це зовсім не так погано як здається. Зрештою давайте не шукати зло там де його не має, бо це вже нагадує розпалювання ворожнечі між людьми, які роблять одну справу, та розмовляють різними мовами.

[romaxa11]

Набагато більше спеціалізованої англійською і що з того. Російська наука - минулий день і російськомовні джерела також в більшості переклад з англійської, те ж стосується і російських духовних, історичних практик. Все звертається до минулого і ніщо про майбутнє. Єдине виправдання - колоніальний комплекс.

[Electronshik]

8 минут назад, romaxa11 сказал:

Набагато більше спеціалізованої англійською і що з того. Російська наука - минулий день і російськомовні джерела також в більшості переклад з англійської, те ж стосується і російських духовних, історичних практик. Все звертається до минулого і ніщо про майбутнє. Єдине виправдання - колоніальний комплекс.

romaxa11, перкладіть таки назви як болт, гайка, підшипник

P.S. Переклади одного з викладачів ЛНТУ, чи як він там зараз, цитувати не треба. Все ж таки не в театрі на комедії

[OlgaAlterEgo]

9 хвилин тому, romaxa11 сказано:

Набагато більше спеціалізованої англійською і що з того. Російська наука - минулий день і російськомовні джерела також в більшості переклад з англійської, те ж стосується і російських духовних, історичних практик. Все звертається до минулого і ніщо про майбутнє. Єдине виправдання - колоніальний комплекс.

 

Саме так, та англійською я не володію так добре як російською, а "російськомовні джерела також в більшості переклад з англійської"- теж абсолютна правда. 

 

Навіщо плутати грішне з праведним - мова тут не причина, а засіб, а засобом можна зробити будь що інше, тому чи варто опускатися до рівня україно(русо)фобів? 

[vaz75]

2 часа назад, Electronshik сказал:

 болт, гайка, підшипник

Прогонич, мутра і підчіпник (а ще ливар і линва є, ага).

Це спеціалізовані слова і до загального користування не має жодного стосунку.

Однією з причин, чому я переїхав з Хмельницького до Луцька - тотальна русифікація населення, що я психологічно не міг виносити. Дуже важко, але поступово викорінюю русизми зі свого лексикону.

[kayot]

Не "підчіпник", а вальниця, або кочення або ковзання :-))

[romaxa11]

Електронщік, твій тролінг насправді дуже цинічний. Українську мову тотально знищували як російська імперія так і річ посполита, те ж стосується українського етносу. Те що у нас збереглась яка не яка мова, якої абсолютно достатньо для глибокого побутового спілкування - реальне чудо. Все у нас було і енциклопедії і спеціалізовані словники, тільки словники спалювали, а авторів розстрілювали або зігнивали на Соловках, в Сибіру. От і виходить російська мова - унікальний інструмент спілкування. Це насправді все в крові і трупах.

[MANJAK11]

 

7 часов назад, romaxa11 сказал:

Електронщік, твій тролінг насправді дуже цинічний. Українську мову тотально знищували як російська імперія так і річ посполита, те ж стосується українського етносу. Те що у нас збереглась яка не яка мова, якої абсолютно достатньо для глибокого побутового спілкування - реальне чудо. Все у нас було і енциклопедії і спеціалізовані словники, тільки словники спалювали, а авторів розстрілювали або зігнивали на Соловках, в Сибіру. От і виходить російська мова - унікальний інструмент спілкування. Це насправді все в крові і трупах.

 

1 тролінг канадсько-закарпутсько-іванофранківських лобістів, які регулярно просовують в літературну (давним давно сформовану) мову свої регіональні слова, значно цинічніший

2 на англійській, іспанській, французькій, німецькій мовах, значно більше крові й трупів, тим не меньше вони досі ходять поряд з рідними мовами багатьох народів й ніхто не бігає з виряченими очима й не верещить, що ці мови треба викорінювати й забороняти.

3 треба не чужу мову забороняти, а свою розвивати, причому розвивати, а не займатись даунгрейдом, що відбуваєтся імхо останні 10 років, й тоді необхідний баланс встановится сам собою

 

 

ось по такому принципу повинна розвиватись українська мова, не буквально звичайно, але смисл думаю зрозумілий

[romaxa11]

Українська мова гробилась дуже не конкурентно, дуже не по ринковому. Якщо її випустити відразу в вільне плавання їй кранти, в цьому і цинізм. Мову потрібно рятувати, не менше як кордони держави, бо ж у нас не зовсім нормальні сусіди, якщо хтось не помітив. Тобто звертання до європейського досвіду в умовах сусідства з ордою некоректне. Литва, Латвія, Єстонія надзвичайно жорстко відновили статуси своїх національних мов. У них також купа російськомовних, але це не помішало зробити правильні речі. Ну і діалекти приплутані не зрозуміло для чого. Мова то ріка, і потічки її тільки підживлюють, але акцентуватись на окремих потічках, то хіба для вузьких спеціалістів.

[romaxa11]

 

 

Бойкот російської попсиНравится Страница

2 февраля в 21:40 · 

Як рашистів, які контролюють українські медіа, корчить через квоти для української мови

Знайомтесь, Ігор ‪#‎Чернишов‬ — директор компанії «ТАВР МЕДІА», до якоївходять «українські» радіостанції «Русское радио», «Мелодия», «Radio Roks», «Kiss FM», «Хіт FM», «Радио Relax». Таваріщ аж казиться через ініціативу Мінкульту про квоти для україномовної музики на радіо.

Насправді Мінкульт пропонує квоту 37,5% (тобто лише 3/8 пісень). Але про «ущємлєнія» зручніше репетувати, якщо перебрехати цифру, що і робить Чернишов. І звісно, ця особа обов’язково мала використати улюблений аргумент усіх патріотів русскава язика в Україні — про російськомовних, що воюють в АТО. Хлопців, які воюють проти «русскава міра», юзають, щоб законсервувати в Україні цей «мір».

Ось пост Чернишова https://www.facebook.com/photo.php…, на його сторінці ще дуже багато цікавого для психіатрів, які вивчають українофобію.

У когось іще лишилися питання, чому україномовні музиканти не можуть пробитися на радіо?

[vaz75]

10 час назад, kayot сказал:

Не "підчіпник", а вальниця, або кочення або ковзання :-))

Пан Коновалюк (царство йому небесне) давав два трактування перекладу слова "підшипник", один з яких був "підчіпник", інший - "вальниця", подробиць походження не памятаю, але "підчіпник" пішло від воза, бо колесо, щоб змащувати, треба було підчіплювати, а "вальниця" від "перевалювати", і здається було пов'язане з жерновами. Нам він дозволяв користуватися "підчіпником".

[romaxa11]

Давай Ді будемо весь світ грязюкою поливати? Чого вже тільки мене? Яка у нас наймультинаціональніша, наймультикультурніша країна світу? США. Так от, щоб стати громадянином США потрібно здати екзамен на пристойне знання англійської мови. Тобто реально треба володіти мовою інакше ти ніхто.

[Electronshik]

5 часов назад, romaxa11 сказал:

Давай Ді будемо весь світ грязюкою поливати? Чого вже тільки мене? Яка у нас наймультинаціональніша, наймультикультурніша країна світу? США. Так от, щоб стати громадянином США потрібно здати екзамен на пристойне знання англійської мови. Тобто реально треба володіти мовою інакше ти ніхто.

Цікаво, а як же живуть там усілякі іспаномовні, франкомовні та ще іншомовні мешканці? І там цілі квартали у містах такі!

Щодо громадянства і мови, треба буде в іншій темі задати це питання, чи це насправді, не хочу сперечатись.

Мову своєї держави знати треба однозначно, але й не забувати і свою рідну мову, якщо ти іншої національності.

[romaxa11]

Цитувати

Цікаво, а як же живуть там усілякі іспаномовні, франкомовні та ще іншомовні мешканці?

найнижчий соціальний статус

[Smith]

Дуже важливий текст щодо порозуміння українців у мовному питанні.

Оригінал цієї статті написаний російською мовою (майже до кінця). Його авторка - користувачка ЖЖ "morreth", зазначена як Ольга Чигиринська, а в мережі фейсбук як Дорошенко-Сагайдачна - живе в Дніпропетровську.

Спойлер

Переходь на українську

 Дуже важливий текст щодо порозуміння українців у мовному питанні.

Оригінал цієї статті написаний російською мовою (майже до кінця). Його авторка - користувачка ЖЖ "morreth", зазначена як Ольга Чигиринська, а в мережі фейсбук як Дорошенко-Сагайдачна - живе в Дніпропетровську.

Про привілейованість.

Цей постинг адресований в основному чоловікам, які в мене тут, у журналі, виступають за рівність і дивуються, що жінки замість квітів закидають їх банановою шкіркою.

Хлопці, я по собі знаю, що усвідомити свою привілейованість - неймовірно важка річ.

Я знаю це тому, що сама належу до привілейованої групи і спостерігаю реакції привілейованої групи на зміни в безпосередній близькості.

Як ви розумієте, йдеться про російськомовних України.

Так, на 25 році незалежності і на другому році "гібридної війни" російськомовні все ще привілейована група. Будь-хто це зрозуміє, як тільки спробує в побуті перейти на українську - я це назвала "ефектом гумової рукавички". Це в першу чергу постійне почуття незручності від того, що ти звертаєшся до людей мовою, якої вони, можливо, не розуміють.

Ефект зникає в міру просування на захід. У Кам'янці та Вінниці вже майже не відчувається. Але російськомовний не відчуває цього ефекту практично ніде -
ось, у чому петрушка. Він може приїхати до Львова, до Тернополя, до Чернівців і говорити російською, будучи впевнений, що його розуміють. Тонни захоплених відгуків туристів з Росії тому підтвердження.

Як і багато інших привілейованих груп, російськомовні в цілковитій більшості не усвідомлюють себе привілейованими. Я не усвідомлювала себе привілейованою, я цей привілей відчувала як щось само собою зрозуміле. Ніколи за весь час моєї трудової діяльності жоден роботодавець не піднімав питання, чи володію я українською мовою.

Нота бене: починала я свою трудову діяльність як журналіст. Жодного разу в українському місті не запитали у мене, журналістки, чи володію я українською і наскільки добре.

Б'юсь об заклад: якби я, вступаючи на роботу, говорила українською, питання, чи володію я російською й наскільки добре, було б порушене негайно. Бо в Дніпропетровську у людини за замовчуванням може бути тільки одна причина говорити українською: він не знає російської.

Тож я дуже ДУЖЕ добре розумію реакцію чоловіків, коли жінки ставлять їх перед усвідомленням своєї привілейованості. Моя реакція була тотожна, коли україномовні вказували мені на мої привілеї.

Стадія перша: ЗАПЕРЕЧЕННЯ (1993 - 2002 роки). Які це привілеї? Що значить "українська мова пригнічена"? Особисто я нікого не утискаю. Так, було колись, у сталінсько-брежнєвському минулому, але зараз українська - державна мова, і якщо навіть так україномовні не можуть "дати собі раду", то я не винна! Якщо уряд/Міносвіти/чарівник Смарагдового міста не зробили нічого, щоб мені зручніше було спілкуватись українською, ніж російською, то я і поготів нічого не робитиму!

Стадія друга: ГНІВ (2002 - 2005). Що?! Ви ще будете оцінювати мій рівень української? Ви ще будете його критикувати? Та ви скажіть взагалі спасибі, що я удостоїлась вивчити, цю мову, від якої користі, як від козла - молока! У мене немає мовної практики. Не всім, знаєте, ха-ха, пощастило вирости в селі Голопупівка Задріщенского району! Ну, вибачте, що мої батьки були інженери, а не колгоспники! Ну, вибачте, що мій україномовний дід помер ще до мого народження, і я не мала з ким говорити солов'їною мовою, крім книг! Я намагаюся взагалі-то! Як ви смієте мене не хвалити за самі вже старання?!

Стадія третя: ТОРГІВЛЯ (2005 - 2008). ОК, я визнаю, що проблема є. Ну, і що масштаб її трохи більший, ніж мені здавалося. Я дійсно привілейована особа, частина привілейованої групи. Я можу, наприклад, безперешкодно звертатися до більш ніж стомільйонної російськомовної аудиторії й отримувати російські гонорари - а українському літератору доведеться спершу шукати перекладача на російську. Але чому я повинна робити собі гірше і переходити на українську? Залиште мене в спокої, і я ... що-небудь зроблю. Буду ходити на українські меси, статтю в "Парафіяльний вісник" напишу, ще щось ... Ну, ви ж не можете вимагати, щоб я добровільно в рідному місті стала мовною парією, правда?

Стадія четверта. ДЕПРЕСІЯ (2008 - грудень 2013). Ойбл**аа... (дивлячись у френдстрічку під час і після Грузії) Ой, йопв*** мать, ось це, ось я ... (дивлячись під френдстрічку під час Майдану) ось це, ось я, одна з них, ойбля, піз**ц-піз**ц-піз**ц ... от з цими людьми я дружила, ось це ось (дивлячись на мадам Осипову під час Юкону і слухаючи Криса там же), ось це, ось цих людей думка мені була важлива (дивлячись у френдстрічку напередодні НР), я їх вважала своїми читачами, а вони ж, бл*ть, всерйоз пишуть, що ми не народ, а так, жарт, що ми не потрібні і не існуємо, і найбільший пи***ц у тому, що вони вважають, що я повинна з ними погоджуватися, бо розмовляю, б**ть, РОСІЙСЬКОЮ! Вони мене вважають своїм агентом в Україні, своїм актором. Як це забути і більше не бачити, мамо?

Стадія п'ята. ПРИМИРЕННЯ (2014 - ...) Так, треба послідовно працювати над знищенням привілейованого становища російськомовних, а надто - в галузі телебачення, ЗМІ та освіти, бо в ситуації, коли російська мова вважається за "дефолтну", як то показала практика, не лише нема анічогісіньки доброго, а, власне, то є реальна мовна окупація та мовна агресія, плацдарм для власне військової агресії й окупації. Так, російськомовним треба робитись україномовними, бо збереження російської ідентичності неминуче призводить до "визволительських" силувань з боку "більшого брата", хай би шляк його трафив. І те, що російськомовні воюють в АТО, волонтерять і займаються громадянською діяльністю - не є підставою для збережання наших привілеїв, а лише спокутуваням провини, бо ми таки зробили кожен свій малий внесок у наступ "Русской вєсни".

Оригінальний пост Ольги у ЖЖ: http://morreth.livejournal.com/2851427.html

 

[difoto]

On 04.02.2016 at 13:07, romaxa11 сказано:

Так от, щоб стати громадянином США потрібно здати екзамен на пристойне знання англійської мови. Тобто реально треба володіти мовою інакше ти ніхто.

А в США до цього 70-річна експансія Мексики чи Бразилії була? Я щось не пригадаю.

Ну і ше, Рома, для довідки: дитина мексиканця, який перестрибнув через забор, що народжена в США - стає громадянином штатів автоматично.

Паріруй.

[Waver]

Доречі, в США в штаті Каліфорнія та Арізона, мабуть, більшість населення  латино-американці - більшість з них спілкуються Іспанською.  Також,  в цих штатах в багатьох містечках на кордоні з Мексикою,  майже половина населення англійскою взагалі не розмовляють (колись це була територія Мексики)... бував там не раз по роботі, то навіть в офісах дівчата розбігались від мене подалі (мабуть соромились) бо майже ніхто з них не розмовляв англійскою...

В общім, майже всі там іспанці, але...  чомусь, в місцевого населення навіть думки не проскакує щоб влаштовувати якісь референдуми і хоч спробувати відділитись від США і знову повернутись, тобто увійти до складу Мексики.

А тепер, ситуація в Україні... і щоб далеко не ходити, візьмем для прикладу Закарпаття.

Там (Львівська область Карл!!!) в прикордонних районах, майже та ж сама ситуація з мовою, історією і місцевим населенням...

Півтора року назад, був з дружиною і друзями на гарячих джерелах в Косині що на Закарпатті і ось що нас вразило: в прикордонних  селах більшість населення майже не розмовляє і навіть не розуміє Української мови... в одному магазині, навіть продавець (він же й власник) абсолютно не розумів ні української мови ні російскої, не змогли нам допомогти навіть інші покупці що були в магазині. Також, там навіть всі таблички на будинках з назвами вулиць - на румунській мові!!! Також, розговорився з власницею житла де ми проживали (вона трохи розмовляла російскою)... в місцевих школах майже все викладають на румунській, діти після закінчення школи в більшості випадків (ті хто може)  їздять навчатися в румунію і там стараються залишатись...

От тепер подумайте, якщо хтось вздумає підбурити людей і провести якийсь референдум і там щоб увійти до складу Румунії... -  чи захоче місцеве населення залишитись у складі України???

На мою думку - зовсім не в мові усі проблеми...

 

[Waver]

Just now, case_l said:

Значить усі проблеми в москалях?

А може глибше?

[Antiphase]

"Там (Львівська область Карл!!!) в прикордонних районах"

 

друже Закарпаття не Львівська область, на Львівщині, розмовляють суржиком з українських і польських слів, ніяк не угорських чи румунських. 

В Закарпатті дійсно дуже сильна угорська діаспора і вони дійсно не особо вважають себе Україною, але там навряд чи  можливий донецький варіант...

[difoto]

22 хвилин тому, Antiphase сказано:

але там навряд чи  можливий донецький варіант...

звичайно! Там немає Росії.

 

[Гість rl72]

Цікава розповідь про незвичайні можливості української мови

surma7 / 1 тиждень ago

 

 

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:
– Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.

 

– Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
 

Італієць усміхнувся і тихо промовив:
– Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, Лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
 

Українець довго думав і нарешті промовив:
– Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої
самої літери?
– Ні. ні, ні! Це ж неможливо, – відповіли англієць, німець та італієць.
– На ваших мовах неможливо, а нашою – просто. Назвіть якусь літеру, – звернувся він до німця.
– Нехай буде “П” – сказав той.
– Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
“Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич,-погостюєте, повеселитесь”. Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку.

Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.
…Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

 

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
– Ну а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Ну, наприклад, літеру “С”!
– Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на “С”. Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад…
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

– Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Панас Столярчук, професор
(“Українська думка”, Лондон)
від Вальдемара Чарноцького.

[Silva]

Waffle watching:

William: Woah! Waffle watching was wonderful! We will watch waffles whenever we want!

Warren: Woohoo! We win! 

Wally: What was waffle watching? 

William: Well, waffle watching was when we went Wales where we went waffle works which was where waffles were wrapped, where Wario was. Waluigi was waffle watching with Wario. We watched wholesome waffles; we wondered why waffles were wrapped, when watchmen went where we were woefully. We wagered watchmen were watching waffles with we. 

Warren: We were watching waffles with wonderment! Waffles were whisked with waffle whiskers. Wyverns watched waffles with whales. 

Wally: Wow, what was warbled was wonderful! Waffle watching was wanted. We will waffle watch whenever we will, weekly.

 

[alexvvv]

Завдяки російській мові меншина росіян домінує над українцями: історик

http://gazeta.ua/articles/sogodennya/_zavdyaki-rosijskij-movi-menshina-rosiyan-dominuye-nad-ukrayincyami-istorik/676816

 

Спойлер

 

Повне моральне та юридичне право послуговуватися російською мовою - це головний привілей, за який борються російськомовні та росіяни в Україні, не залежно від того, коли та в який спосіб вони тут опинилися, - вважає історик Ростислав Мартинюк. Про це він розповів у Києві на круглому столі під назвою "Бандерівські читання".

Ростислав Мартинюк - уродженець Сум, закінчив Історичний факультет Воронезького університету. Живучи в Москві, долучився до створення Українського історичного клубу. З 1998 мешкає в Києві. Працював журналістом на телеканалах. Вивчає угро-фінські народи. Заснував україномовний сайт угро-фінських новин Ugraina.org.

Правопис автора збережено.

---

Майдан і Революція гідности зробила чи не все таємне явним. Виняток лиш один: за зовнішньоукраїнським антуражем ми не помітили силу, яка підтримувала Майдан, але не була українською.

В своїй революції українська нація мала своїх толерованих союзників - так званих "русскоязычных украинцев". Їх не часто впускали на сцену Майдану, але заднім числом оформили як попутників, добрих помічників у справах боротьби з режимом.

Ця ж російськомовна і просто русская частка активу Майдану змушена була прийняти, хоч і з застереженнями, корпус консервативної революційної символіки. Зокрема - ім'я Степана Бандери. І сам феноменальний мем бандерівців. Ці люди раптом вирішили, що це вони можуть пережити.

Ця русская частка насторожено, а подекуди й вороже, сприйняла падіння Леніна на Бессарабці, як і подальший Ленінопад. Пригадую, як мені по телефону Юрко Сиротюк (колишній Народний депутат від партії "Свобода". - Gazeta.ua) 8 грудня сказав, що Ленін впав. Я почав стрибати по Інститутській, кричати людям навколо "Слава Богу! Ленін впав!". А тут такі двоє парнєй ідуть з Медичної сотні з кам'яним обличчям, кажуть: это плохо. Я подумав, що ось вони, наші союзники, тут вони, зі своїми поглядами.

Хуйлоський режим був не готовий до того, що русскіє в Україні підтримають бандерівську революцію. Саме таврування бандерівцем російськомовного попутника Майдану, за розрахунком Кремля, мало викликати в них блювотний рефлекс. А відтак - відкинути русскіх від українців. Інтуїтивно українці з тактичних міркувань намагалися ззапобігти такому розвитку подій.

Тим часом російськомовний бандерівець дав кровну клятву на захист України. Але взамін попросив дрібничку - символічну легалізацію російськомовних українців як окремої, заледве не рівної сторони нового політичного процесу після втечі Януковича. Це сталося під юніолістським гаслом - "Єдина країна/Единая страна".

Чому б і ні? Вот вам русского пол царства за союз против Хуйла. Десь так ту паніку можу відконотувати, яка була десь у березні 14 року. Хто тоді думав, що це коротке політичне гасло достойне смертельної унії Шотландії й Англії?

Гасло "Єдина країна/Единая страна" зрештою знайшло парламентську легітимацію. Вона полягала у відмові новообраного голови Верховної Ради, а згодом і Президента України, Петра Порошенка, підписувати рішення депутатів про скасування Закону Ківалова-Колєсніченка. Пам'ятаю тодішню істерику. Мені дзвонили з Кривого Рогу: "Нащо ви, "свободівці", скасували закон?" При чому, це говорилось українською мовою мені. По-перше, це не "Свобода" зробила, хоч її депутати голосували "за". Це ініціатива була Кириленка, здається.

Саме цей Закон відкривав "новій політичній спільноті" - російськомовним українцям – шлях до повної, неподільної влади в Україні, і форсованого будівництва "государства Украина": українського за формою і російського за змістом. І тоді здалося, що за таке государство русскоязичниє могли б і повоювати. Хоч із Хуйлом, хоч і з самою Російською Федерацією.

Хто ж ці "російськомовні українці", які у хвилини екзальтації іменуються навіть "російськомовними бандерівцями"? Це українці, які не володіють українською мовою, чи це новосформована етнічна група, яка усвідомила свої політичні інтереси через набуту російську мову?

Є й ті, є й інші. Але є й треті, етнічні русскіє – багатомільйонна група громадян України, яка й стала полюсом політичної поведінки "російськомовних українців", взявши собі цілком нову гібридну самоназву - псевдоетнонім "русскоязычные украинцы".

Ця група не гомогенна, у ній навіть переважають креольські українські елементи, але це справді русскіє, які в особливий, неочевидний спосіб легалізовані в державі Україна як рівновартісний державотворчий елемент, а подекуди претендують і на ключові функції.

Щоб збагнути колективну етнічну поведінку русскіх за кордоном, треба пам'ятати про їхнє надзвичайно гнучке ставлення до власної етнічної репрезентації. Є така русская приказка: "Назови хоть горшком, только в печь не ставь". Тобто: "Мені байдуже як називатися серед тубільців, лиш не позбавляйте моїх привілеїв".

В Києві 300 тисяч русскіх за переписом. У Варшаві, Нью-Йорку, Лондоні в таких випадках місцеві можуть показати: "ось у цій околиці живуть китайці" тощо. Де в Києві живуть русскіє? На Куренівці? На Троєщині?

Оскільки всюди й невидимо, то за допомогою мема "російськомовні українці" вони фактично всюди й володіють ситуацією. І замість вибудовувати з нами стосунки з позиції меншини, вони перетворюються автоматично на більшість - і вже ми, а не вони, воюємо за квоти на телебаченні.

Бо мова в Україні - це для них золотий, божественний привілей.