Перейти до змісту

Новітня русифікація


Рекомендовані повідомлення

5 минут назад, case_l сказал:

Українцю в Україні пристосовуватись до російської - це не нормально.

ось де корінь зла - в мізках

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 901
  • Створено
  • Остання відповідь

Топ авторів теми

Чому україномовні громадяни розмовляють російською?

Показати прихований контент  

Завдяки Революції Гідності і через агресію Росії, Криму, АТО більшість нашого суспільства стали дійсно патріотичними без огляду на етнічне походження, релігію, материнську мову, побутові звичаї. Це дуже позитивна еволюція...

Одначе, дивує, що російська мова домінує в багатьох ЗМІ, програмах на телебаченні, газетах, тижневиках і особливо в журналах люкс, друкованих на дуже доброму папері з чудовими світлинами. Я часто літаю рейсами з Києва до Женеви і з Женеви до Києва, там в бізнес-класі роздають газети і журнали. Є аж 15-20 газет тижневиків і декілька журналів російською мовою, але якщо попросити щось українською мовою, то мають і то не кожного дня лише єдине видання – «Дзеркало Тижня».

В особистому спілкуванні між людьми, які прекрасно знають українську мову, російська теж домінує. Чому це так? Є офіційна політика дерадянізації – зміна назв, міст, місцевостей, вулиць. З маленькими винятками це пройшло швидко, без конфліктів. Що заважає громадянам України, які знають українську мову, навіть люблять її, спілкуватися рідною мовою? Чи це по інерції, так звикли за Радянського Союзу? Українська мова мала офіційний статус, але було більш комфортно, я б сказав, безпечніше і тому мудріше розмовляти мовою «старшого брата». Крім цього, російською мовою видавались книжки в Україні на всі теми, про всі сфери людської діяльності. Цитую приклад: «Один киянин, який працював 2 роки в Міжнародному Бюро Праці в Женеві, повернувшись до Києва на 1 рік, опублікував чотири книги, три з них – російською і одну маленьку українською мовою. Коли я запитав його чому, він відповів: «Російською мовою книжки вийшли великим тиражем, таким чином про мене і мій досвід за кордоном знатимуть багато людей, мій статус в суспільстві зросте, і партія буде задоволена. Українською мовою – це маленький тираж, але я його опублікував, бо моя совість мені підказувала зробити, бодай, такий маленький жест».

Повертаючись до теперішнього часу, спостерігаю, що чимало українців, куди б вони не приходили, кого б вони не зустрічали, про щоб вони не говорили, починають російською – річ ясна, що і люди, до яких вони звертаються, реагують у відповідь тією ж мовою. Після повернення до України у 1988 році я побував у всіх її куточках, але розмовляв лише українською мовою. Будучи в Ялті, деякі радо відповідали українською, а інші – з перепрошенням російською.

В Донецьку, куди я поїхав робити презентацію книги «До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє» була серія приємних несподіванок. Я жив в готелі «Донбас-Палац», що належить Ахметову. Троє дівчат в приймальні привітали мене російською мовою, а я сказав, що спілкуюся українською, то ж, вони відразу з посмішкою перейшли на чудову українську мову. То саме повторилося і з офіціантами. Що більш цікаво – перед поїздкою до Донецька на презентацію своєї книги в Університеті державного управління в Донецьку, мене попередили, що потрібно зробити переклад «Дороговказів» і російською мовою (книга була опублікована на 8 мовах включно з корейською та японською), і мій помічник привіз 150 примірників українською та російською мовами. Приходжу до ректора, він тепло вітає мене українською мовою і відразу каже, що постійні викладачі читають свої лекції лише українською мовою. Гості можуть це робити російською. Проректор додав, що коли моя книга з'явилась українською в 90-му році, він написав на її базі свою докторську дисертацію. Я зробив коротку презентацію, і в дискусії всі студенти ставили запитання чи робили зауваження тільки українською, одна дівчина навіть запитала: «Богдане Дмитровичу, чи велика різниця між нашими регіонами і чи є небезпекою для нашої суверенності та територіальної цілісності?» Я відповів, що два тижні тому я робив подібну презентацію в Івано-Франківську в Прикарпатському університеті, і випадково одна студентка поставила теж запитання і сформулювала його точнісінько так само. Тоді я запитав: «А яка є різниця між вами і ними?»

Повертаюся до питання: «чому україномовні громадяни починають говорити російською». Чи це підсвідома меншовартість, чи це ще залишки в нас малоросів з часів Російської Імперії? В інтерв'ю від 3 серпня для газеті «День» з Римою Зюбіною є така думка: чому поляки вистояли при тоталітарному режимі? Бо в них був важливий фактор, якого в нас немає, – це мова. Але нас, на жаль, культурологічно не об'єднує мова. Як вилікувати цю нашу спільну хворобу?

Річ ясна – нам треба зберігати знання і російської мови, проти неї ніколи не було і не повинно бути упереджень, але кожен громадянин, громадянка, які знають українську мову, а це переважна більшість населення, особливо молоде покоління, повинні ПОЧИНАТИ РОЗМОВУ БУДЬ-ДЕ, БУДЬ З КИМ, БАЙДУЖЕ ПРО ЩО УКРАЇНСЬКОЮ. Тоді їхні співрозмовники будуть відповідати українською і, як показує мій досвід, робитимуть це радо, навіть з посмішкою. Таким чином ми звільнимо самих себе від застарілих стереотипів, спілкуватися українською мовою стане для всіх нормально і легітимно.

 

Богдан Гаврилишин

Громадський діяч, Президент Фонду Богдана Гаврилишина

Hide  
  • +1 2
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

46 хвилин тому, Basil сказано:

Чому україномовні громадяни розмовляють російською?

Показати прихований контент

Завдяки Революції Гідності і через агресію Росії, Криму, АТО більшість нашого суспільства стали дійсно патріотичними без огляду на етнічне походження, релігію, материнську мову, побутові звичаї. Це дуже позитивна еволюція...

Одначе, дивує, що російська мова домінує в багатьох ЗМІ, програмах на телебаченні, газетах, тижневиках і особливо в журналах люкс, друкованих на дуже доброму папері з чудовими світлинами. Я часто літаю рейсами з Києва до Женеви і з Женеви до Києва, там в бізнес-класі роздають газети і журнали. Є аж 15-20 газет тижневиків і декілька журналів російською мовою, але якщо попросити щось українською мовою, то мають і то не кожного дня лише єдине видання – «Дзеркало Тижня».

В особистому спілкуванні між людьми, які прекрасно знають українську мову, російська теж домінує. Чому це так? Є офіційна політика дерадянізації – зміна назв, міст, місцевостей, вулиць. З маленькими винятками це пройшло швидко, без конфліктів. Що заважає громадянам України, які знають українську мову, навіть люблять її, спілкуватися рідною мовою? Чи це по інерції, так звикли за Радянського Союзу? Українська мова мала офіційний статус, але було більш комфортно, я б сказав, безпечніше і тому мудріше розмовляти мовою «старшого брата». Крім цього, російською мовою видавались книжки в Україні на всі теми, про всі сфери людської діяльності. Цитую приклад: «Один киянин, який працював 2 роки в Міжнародному Бюро Праці в Женеві, повернувшись до Києва на 1 рік, опублікував чотири книги, три з них – російською і одну маленьку українською мовою. Коли я запитав його чому, він відповів: «Російською мовою книжки вийшли великим тиражем, таким чином про мене і мій досвід за кордоном знатимуть багато людей, мій статус в суспільстві зросте, і партія буде задоволена. Українською мовою – це маленький тираж, але я його опублікував, бо моя совість мені підказувала зробити, бодай, такий маленький жест».

Повертаючись до теперішнього часу, спостерігаю, що чимало українців, куди б вони не приходили, кого б вони не зустрічали, про щоб вони не говорили, починають російською – річ ясна, що і люди, до яких вони звертаються, реагують у відповідь тією ж мовою. Після повернення до України у 1988 році я побував у всіх її куточках, але розмовляв лише українською мовою. Будучи в Ялті, деякі радо відповідали українською, а інші – з перепрошенням російською.

В Донецьку, куди я поїхав робити презентацію книги «До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє» була серія приємних несподіванок. Я жив в готелі «Донбас-Палац», що належить Ахметову. Троє дівчат в приймальні привітали мене російською мовою, а я сказав, що спілкуюся українською, то ж, вони відразу з посмішкою перейшли на чудову українську мову. То саме повторилося і з офіціантами. Що більш цікаво – перед поїздкою до Донецька на презентацію своєї книги в Університеті державного управління в Донецьку, мене попередили, що потрібно зробити переклад «Дороговказів» і російською мовою (книга була опублікована на 8 мовах включно з корейською та японською), і мій помічник привіз 150 примірників українською та російською мовами. Приходжу до ректора, він тепло вітає мене українською мовою і відразу каже, що постійні викладачі читають свої лекції лише українською мовою. Гості можуть це робити російською. Проректор додав, що коли моя книга з'явилась українською в 90-му році, він написав на її базі свою докторську дисертацію. Я зробив коротку презентацію, і в дискусії всі студенти ставили запитання чи робили зауваження тільки українською, одна дівчина навіть запитала: «Богдане Дмитровичу, чи велика різниця між нашими регіонами і чи є небезпекою для нашої суверенності та територіальної цілісності?» Я відповів, що два тижні тому я робив подібну презентацію в Івано-Франківську в Прикарпатському університеті, і випадково одна студентка поставила теж запитання і сформулювала його точнісінько так само. Тоді я запитав: «А яка є різниця між вами і ними?»

Повертаюся до питання: «чому україномовні громадяни починають говорити російською». Чи це підсвідома меншовартість, чи це ще залишки в нас малоросів з часів Російської Імперії? В інтерв'ю від 3 серпня для газеті «День» з Римою Зюбіною є така думка: чому поляки вистояли при тоталітарному режимі? Бо в них був важливий фактор, якого в нас немає, – це мова. Але нас, на жаль, культурологічно не об'єднує мова. Як вилікувати цю нашу спільну хворобу?

Річ ясна – нам треба зберігати знання і російської мови, проти неї ніколи не було і не повинно бути упереджень, але кожен громадянин, громадянка, які знають українську мову, а це переважна більшість населення, особливо молоде покоління, повинні ПОЧИНАТИ РОЗМОВУ БУДЬ-ДЕ, БУДЬ З КИМ, БАЙДУЖЕ ПРО ЩО УКРАЇНСЬКОЮ. Тоді їхні співрозмовники будуть відповідати українською і, як показує мій досвід, робитимуть це радо, навіть з посмішкою. Таким чином ми звільнимо самих себе від застарілих стереотипів, спілкуватися українською мовою стане для всіх нормально і легітимно.

 

Богдан Гаврилишин

Громадський діяч, Президент Фонду Богдана Гаврилишина

Hide

Так і є. Розмовляєш українською і в більшості випадків з тобою теж починають розмовляти українською. Виключення було в Одесі в макдональдзі  - "вільна каса", я вітаюсь роблю замовлення а дівчина у відповідь "я большє нічєво не знаю по украінскі". 

  • +1 2
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

4 хвилин тому, sergkots сказано:

Так і є. Розмовляєш українською і в більшості випадків з тобою теж починають розмовляти українською. Виключення було в Одесі в макдональдзі  - "вільна каса", я вітаюсь роблю замовлення а дівчина у відповідь "я большє нічєво не знаю по украінскі". 

може молдаванка?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

11 годин тому, vaz75 сказано:

А зараз навіть на гарячих лініях часто не хочуть переходити на українську.

Так що русифікація йде семимильними кроками.

точно :(

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

14 часа назад, vaz75 сказал:

А зараз навіть на гарячих лініях часто не хочуть переходити на українську.

Те саме Прівєтбанк.:huh:

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Шкода, що наші з вами теревені ніяк не впливають на загальну картину русифікування населення.

Але особисто для себе питання мови я ще з дитинства визначив. Я не збираюсь пристосовуватися до руського міра - хай він катиться під три чорти.

  • +1 2
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Часом як купую щось на olx чи aukro, то на українську переходить один із 20-ти :( Так і спілкуємось - кожен своєю мовою. 

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

On 15.08.2016 at 02:06, Ivanna сказано:

Те саме Прівєтбанк.:huh:

Сьогодні телефонували з нього, то відразу перейшли на українську. Але коли починають розмову російською - не зовсім приємно, стають схожі на телефонних аферистів.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Щойно, case_l сказано:

сьогодні телефонували з нього, то відразу перейшли на українську.

а починали з англійської?

  • +1 2
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

8 хвилин тому, case_l сказано:

дописав вище

питання було риторичне....

 

а "латентні новороси" аффтоматично переходять на русс..... і потім в статистиці ПБ написано "80% клиєнтов виберают русский язик"

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

2 часа назад, case_l сказал:

Сьогодні телефонували з нього

Питали термін дії картки та CVV-код? :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

6 хвилин тому, Ivanna сказано:

Питали термін дії картки та CVV-код? :)

вчора робив картку - хотіли ліміт відкрити

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Українець не той, у кого предки українці, а той, у кого нащадки - українці!

  • +1 2
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

У Прибалтиці вже створено позначення цієї етнічної спільноти — євроросіяни: тобто, це ті, хто поважає суверенітет країн свого проживання, визнає європейські цінності, вільно володіє мовою титульної нації, (чи принаймні з повагою ставиться до неї), але, тим не менш, своєю рідною мовою вважає россійську.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

МовомарафонВподобати сторінку

Ми починаємо серію промо-роликів, де відомі особистості поділяться своїми думками про те, чому українська мова особисто для них є важливою, чому на неї варто переходити, а також — яка її вага у розвиткові нашого суспільства та незалежності України. 
Дякуємо Nata Zhyzhchenko, Yuri Makarov, Anastasiya Ringis та Michael Moser за їхні прекрасні думки та згоду підтримати "Мовомарафон-25". Особлива подяка Наті та гурту ONUKA за чарівну композицію, яка супроводжує цей перший у серії промо-ролик. Радимо і вам насолоджуватися нею: ONUKA — Other ft. NAONI Orchestra.

Це саме відео на ютубі: https://www.youtube.com/watch?v=V1A74d70O7M&feature=youtu.be

Якщо Ви хотіли б більше використовувати української мови або повністю перейти на українську в щоденному спілкуванні, тоді Мовомарафон-25 — це акція саме для Вас! З нагоди 25-річчя Незалежності України з 24 серпня говоріть 25 днів українською. Реєструйтеся на сайті: http://movomarafon.in.ua/
На учасників чекають цікаві завдання, конкурси та багато призів!

Партнери проекту: мистецька агенція Наш Формат, Українська книгарня Смолоскип, Видавництво Івана Малковича "Абабагаламага" / Ababahalamaha Publishers літературна агенція “Дискурсус”, Видавництво "КСД", Видавництво словників Тарас Береза, портал “УкрFace”, Кіт Інжир та Lena Pavlova, Типография Мадрид, ООО, IT компанія ABTO Software, Taras-Video та Тарас Троцюк (Taras Trotsyuk). 
_____________________________________
Мовомарафон — це волонтерський проект, тому ми будемо вдячні за будь-яку фінансову допомогу:
Номер рахунку: 5168 7423 5093 1899, Чорногуз Ярина Ярославівна
Призначення платежу: Мовомарафон
Надходження та звіти про використання коштів:http://movomarafon.in.ua/pidtrymaty/
_____________________________________
Про ‪#‎Мовомарафон‬ можна дізнатися на нашому сайті та соціальних мережах:
Вебсайт: http://movomarafon.in.ua/
ФБ — https://www.facebook.com/movomarafon
Твіттер — https://twitter.com/movomarafon
Ютуб — https://www.youtube.com/channel/UCLAfu5WGjAxxkDvIuJLtvIA

 

 

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

On 16.08.2016 at 20:16, Ivanna сказано:

У Прибалтиці вже створено позначення цієї етнічної спільноти — євроросіяни: тобто, це ті, хто поважає суверенітет країн свого проживання, визнає європейські цінності, вільно володіє мовою титульної нації, (чи принаймні з повагою ставиться до неї), але, тим не менш, своєю рідною мовою вважає россійську.

Фігня це все. Якщо б ця особливість проявлялась в унікальній працездатності, освіченності, здатності до створення чогось нового, то ще фіг з ним. Але коли вся твоя особливість базується на телепропаганді і повністю викривленій історії, в яку якщо копнути, то або чокнутись, або забухати. То кому така особливість потрібна. Ось почитайте.

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В 20.08.2016 at 21:54, romaxa11 сказал:

Фігня це все. Якщо б ця особливість проявлялась в унікальній працездатності, освіченності, здатності до створення чогось нового, то ще фіг з ним. Але коли вся твоя особливість базується на телепропаганді і повністю викривленій історії, в яку якщо копнути, то або чокнутись, або забухати. То кому така особливість потрібна. Ось почитайте.

Користуватися російською мовою не означає любити Росію. Користування американським інтернетом чи валютою не означає автоматичного отримання американського менталітету. Мова - тільки інструмент для спілкування, як зуби для жування. А що жувати - кожен вибирає сам.
Ось я визнаю славетну українську історію і російською мовою доношу деякі моменти до кацапів в одній із соціальних мереж. Наприклад, про те, що ще не так давно на українському газі москвичі варили їсти.  Або про те, що 300 років "спільної" з росіянами історії були роками не дружби, а ворожнечі (згадаймо похід Сагайдачного на Москву). І що за Крим у складі Російської імперії та мала завдячувати малоросам... 

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

On 22.08.2016 at 18:34, case_l сказано:

або, хоча б, зменшити частку москальської

  • +1 2
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

38 минут назад, Zevs_Isver сказал:

або, хоча б, зменшити частку москальської

Починати потрібно від головного диктора українського телебачення гастарбайтера із РФ Савіка Шустера, що досі вперто ігнорує державну мову.

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Для публікації повідомлень створіть обліковий запис або авторизуйтесь

Ви повинні бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити обліковий запис

Зареєструйте новий обліковий запис у нашій спільноті. Це дуже просто!

Реєстрація нового користувача

Увійти

Вже є акаунт? Увійти до системи.

Увійти



×
×
  • Створити...