Війна, ч 3 (дай Бог остання й переможна)

[madkot]

http://www.novayagazeta.ru/politics/67389.html. як планувалось захоплення України Змінено 24 Лютого, 2015 в 17:49 користувачем madkot

[Mykola81]

А що з АК робити? Стволи міняти? Цього ж добра ще просто неміряно.

Поставити лінії на патрони , поступово міняти зброю на 5,56 . Калаші на склад , їсти не просять .

Реально треба лінії на 5,45х39 , 5,56х45 , 7,62х39 , 7,62х54 , 12,7х108 . Це зараз використовується .

14,5 х 114 навряд , чи треба , бо всі нові БТР йдуть з 30 мм , 12,7 мм та 7,62 мм . На старі машини можна ставити нові модулі , що значно покращить характеристики

Потім можно добавити 7,62х51 замість 7,72х54 , якщо в нас буде зброя під цей калібр

ПКМ під цей патрон переробляється , наприклад польський UKM-2000 . А ПКМ -- по суті найкращий в своєму класі .

Просто , багато прийдеться переробляти , бо ПКМ і модифікації використовуються у нас скрізь

СВД можна замінити на новіші і кращі гвинтівки , та й для снайперок краще купувати спецпатрони , а не з масової лінії .

Більше цей патрон в нас ніде не використовується

Такий завод стане десь в 50 млн у.о .

Переозброєння вже йде --- Тавори і Галілі під 5,56 мм

Нє, наша копія Тавора іде зі стволом під 5,45.

http://www.fort.vn.ua/produkciya/avtomaticheskoe-oruzhie.html

Свій БТР бійці Нацгвардії жартома називають «БМВ». Хлопці родом із Луцьку розповідають, на Волині є завод, який випускав «Волинянки» - Бойові Машини Волині, скорочено – «БМВ». Хлопці розповідають, до них БТР потрапив під час другої ротації. Солдати відремонтували поламану машину, і вже під час першого завдання в селищі Горіхове вона потрапила під обстріл. Через декілька тижнів на бронетранспортері нацгвардійці прикривали дорогу у селі Нижнє Лозове, що в 9 кілометрах від Дебальцево. Тоді колони українських військових виходили з населеного пункту.

Далі http://vv.gov.ua/news.php?nid=6954〈=ua

[Dima4s]

вся ця закупка "зброї" хз звідки попахує новим відмиванням апупєнної сумми нашого з вами бабла.

[Electronshik]

Раніше табачні фабрики могли спокійно набивати набої замість цигарок. Цигарки були калібру 7,62 Цікаво як зараз? Колись розмовляв з одним працівником з Філіп Моріс в Україні, то той казав що на це здатне було тільки радянське обладнання, імпортне нажаль ні. Напевно це повсюду, пічалька

[Гість rl72]

для тих, хто поставив "-" під моїм попереднім повідомленням про "сафарі"...

це ще було не фсьо

Konstantyn Zinkevych з George Tuka та 19 іншими

18 год · Змінено ·

Про джипи, які ганяли у суботу по Волині… і взагалі.

У суботу після 16.00 і до 20.00 відбувалось «беспрєдєльне» полювання та справжні перегони по бездоріжжю на території Іваничівського та Горохівського районів Волині. Приймало участь щонайменше 5 джипів, а також 2 буса. Якісь були без номерів, якісь мали «ліві», якісь військові номери, а деякі і справжні. І нічого надзвичайного у цьому нема. Принаймні, для цих хлопців, що «сайгачили». Вони так полюють на зайців не вперше. (До речі, гляньте відео- де можна купити мисливцеві АКСУ?)

http://tsn.ua/…/na-volini-selyani-samotuzhki-zatrimali-grup…

Використовували автоматичну зброю, гранати. І все би нічого… Але тут місцеві фермери, а це щонайменше 15 обійсть, взялися боронити свої поля і переслідувати цих мисливців.

Дійшло до того, що деякі джипи втікали через село на швидкості 140-150 км/год. Люди навперейми кидали цеглою по вікнах (не влучили), наздоганяли єгері і т. д. Втікали так, що згубили автомат, за яким приїхали зранку. Загнали в результаті в ліс 2 джипи. Інші із дичиною та плямами крові втекли. Загнаних здали в міліцію з надією, що хтось із цим буде розбиратись. І, в принципі, усе би «порішали» (може, і «порішають»?), як завжди.

Але тут мав необережність губернатор Волині, пан Володимир Гунчик назвати цих «гламурних парнєй» волонтерами.

http://www.volynnews.com/…/volonteriv-myslyvtsiv-z-volyni-…/

Підхопили цю інфу різні мас-медіа. Особливо почали цю тему «смакувати» прорегіоналівські місцеві гієни. Тобто, облили волонтерів брудом.

Пане губернаторе, з легкої руки ваших підлеглих я дізнався, що ми «отримали» від вас 30 т солярки, я «збудував» якусь хату і усі волонтери мають вже мільйони. А тут ще й ми, виявляється, бавимось у сафарі.

Ми, волонтери Володимира-Волинського, ГО «Обєднання Активіст» коректно Вам повідомляємо, що нікого ані з нашої, ані із суміжних волонтерських груп там не було. Я розумію, що комусь би цього дуже хотілось. Але не було. У ці дні, поки гуляло лайно по Інтернеті, ми шукали 200-го, бійця «ДУКу», домовлялись про поставку цілого буса обладнання з Латвії для прифронтових госпіталів, домовились про загрузку великої фури з Німеччини функціональних ліжок для лікарень Волині, подали документи на чергових двох поранених на Кіпр, а передачі на фронт вже стали буденними…

Із заявленого Вами бажання, пане губернаторе, провести розслідування вийшов «пшик». На відео ТСН видно, що все зводиться до звичайного хуліганства )))))))))))

І Ви знаєте, чому. Бо полювали непрості хлопці і з непростих сімей. Але таки з Володимира. Нам відомо щонайменше одинадцять прізвищ «участников движения» і щонайменше один місцевий провідник. Усі хлопці або їхні батьки в «тємах»- прикордонна служба, міліція, митниця, торгівля контрафактом і нафтою, виконавча служба і т. п. Категорія тих, хто завжди «в шоколаді». Декого із цих людей ми якось просили допомогти армії, та отримували відповідь: «Мені до одного місця ваша війна!» Тому мені зрозуміло, який тиск і від кого чиниться на начальника райвідділу міліції м. Горохова та інших силовиків. Свідки подій готові говорити, але кому? На рівні Волині усе спуститься на гальмах.

Передайте, хто може, для пана Авакова та пана Наливайченка, що цю справу таки треба розслідувати. І якнайшвидше, доки є докази у вигляді пошарпаних автівок, поламаних носів та цікавої зброї. А ми давайте їм допоможемо номерами автомобілів, прізвищами, подробицями. Я також прошу волонтерів України висловитись із цього приводу.

Пане губернаторе, я чув, як генерал Пушняков, командувач Сухопутних військ, у присутності міністра оборони та працівників генштабу вибачився перед нами, волонтерами за те, що він ляпнув на Яворівському полігоні. Навіть два рази. Хоча Алексей Мочанов тоді навіть і подвійного вибачення не прийняв.

Спробуйте і Ви, пане губернаторе. Може, волонтери приймуть…

ФОТО для «гламурних парнєй». Це боєць батальйону «ОУН» в аеропорту Бориспіль. Він спить, бо ми всю ніч розмовляли по дорозі до Києва. На наступний день він поїхав на війну. Наш друг проспав чотири години, впродовж яких понад ним ходили люди із свіжою хорошою засмагою, спішили на лижі до Австрії. Можливо, хтось із них, кинувши погляд на воїна, про щось таки задумався… Задумайтесь і ви. Бо я точно знаю, що будуть робити ці хлопці, коли повернуться. А ми із друзями будемо робити все, щоб наші воїни повернулись додому. І з перемогою.

'Про джипи, які ганяли у суботу по Волині… і взагалі. У суботу після 16.00 і до 20.00 відбувалось «беспрєдєльне» полювання та справжні перегони по бездоріжжю на території Іваничівського та Горохівського районів Волині. Приймало участь щонайменше 5 джипів, а також 2 буса. Якісь були без номерів, якісь мали «ліві», якісь військові номери, а деякі і справжні. І нічого надзвичайного у цьому нема. Принаймні, для цих хлопців, що «сайгачили». Вони так полюють на зайців не вперше. (До речі, гляньте відео- де можна купити мисливцеві АКСУ?) http://tsn.ua/video/video-novini/na-volini-selyani-samotuzhki-zatrimali-grupu-brakonyeriv.html?type=1551 Використовували автоматичну зброю, гранати. І все би нічого… Але тут місцеві фермери, а це щонайменше 15 обійсть, взялися боронити свої поля і переслідувати цих мисливців. Дійшло до того, що деякі джипи втікали через село на швидкості 140-150 км/год. Люди навперейми кидали цеглою по вікнах (не влучили), наздоганяли єгері і т. д. Втікали так, що згубили автомат, за яким приїхали зранку. Загнали в результаті в ліс 2 джипи. Інші із дичиною та плямами крові втекли. Загнаних здали в міліцію з надією, що хтось із цим буде розбиратись. І, в принципі, усе би «порішали» (може, і «порішають»?), як завжди. Але тут мав необережність губернатор Волині, пан @[100004900099070:2048:Володимир Гунчик] назвати цих «гламурних парнєй» волонтерами. http://www.volynnews.com/news/authority/volonteriv-myslyvtsiv-z-volyni-proponuiut-mobilizuvaty/ Підхопили цю інфу різні мас-медіа. Особливо почали цю тему «смакувати» прорегіоналівські місцеві гієни. Тобто, облили волонтерів брудом. Пане губернаторе, з легкої руки ваших підлеглих я дізнався, що ми «отримали» від вас 30 т солярки, я «збудував» якусь хату і усі волонтери мають вже мільйони. А тут ще й ми, виявляється, бавимось у сафарі. Ми, волонтери Володимира-Волинського, ГО «Обєднання Активіст» коректно Вам повідомляємо, що нікого ані з нашої, ані із суміжних волонтерських груп там не було. Я розумію, що комусь би цього дуже хотілось. Але не було. У ці дні, поки гуляло лайно по Інтернеті, ми шукали 200-го, бійця «ДУКу», домовлялись про поставку цілого буса обладнання з Латвії для прифронтових госпіталів, домовились про загрузку великої фури з Німеччини функціональних ліжок для лікарень Волині, подали документи на чергових двох поранених на Кіпр, а передачі на фронт вже стали буденними… Із заявленого Вами бажання, пане губернаторе, провести розслідування вийшов «пшик». На відео ТСН видно, що все зводиться до звичайного хуліганства ))))))))))) І Ви знаєте, чому. Бо полювали непрості хлопці і з непростих сімей. Але таки з Володимира. Нам відомо щонайменше одинадцять прізвищ «участников движения» і щонайменше один місцевий провідник. Усі хлопці або їхні батьки в «тємах»- прикордонна служба, міліція, митниця, торгівля контрафактом і нафтою, виконавча служба і т. п. Категорія тих, хто завжди «в шоколаді». Декого із цих людей ми якось просили допомогти армії, та отримували відповідь: «Мені до одного місця ваша війна!» Тому мені зрозуміло, який тиск і від кого чиниться на начальника райвідділу міліції м. Горохова та інших силовиків. Свідки подій готові говорити, але кому? На рівні Волині усе спуститься на гальмах. Передайте, хто може, для пана Авакова та пана Наливайченка, що цю справу таки треба розслідувати. І якнайшвидше, доки є докази у вигляді пошарпаних автівок, поламаних носів та цікавої зброї. А ми давайте їм допоможемо номерами автомобілів, прізвищами, подробицями. Я також прошу волонтерів України висловитись із цього приводу. Пане губернаторе, я чув, як генерал Пушняков, командувач Сухопутних військ, у присутності міністра оборони та працівників генштабу вибачився перед нами, волонтерами за те, що він ляпнув на Яворівському полігоні. Навіть два рази. Хоча @[100007233817619:2048:Алексей Мочанов] тоді навіть і подвійного вибачення не прийняв. Спробуйте і Ви, пане губернаторе. Може, волонтери приймуть… ФОТО для «гламурних парнєй». Це боєць батальйону «ОУН» в аеропорту Бориспіль. Він спить, бо ми всю ніч розмовляли по дорозі до Києва. На наступний день він поїхав на війну. Наш друг проспав чотири години, впродовж яких понад ним ходили люди із свіжою хорошою засмагою, спішили на лижі до Австрії. Можливо, хтось із них, кинувши погляд на воїна, про щось таки задумався… Задумайтесь і ви. Бо я точно знаю, що будуть робити ці хлопці, коли повернуться. А ми із друзями будемо робити все, щоб наші воїни повернулись додому. І з перемогою.'

Змінено 24 Лютого, 2015 в 18:10 користувачем rl72

[VaLeRa]

rl72, ти вже мабудь четвертий, хто в цій темі про це запостив, а семе про сафарі.

Змінено 24 Лютого, 2015 в 18:22 користувачем VaLeRa

[Mykola81]

Раніше табачні фабрики могли спокійно набивати набої замість цигарок. Цигарки були калібру 7,62 Цікаво як зараз? Колись розмовляв з одним працівником з Філіп Моріс в Україні, то той казав що на це здатне було тільки радянське обладнання, імпортне нажаль ні. Напевно це повсюду, пічалька

Це казки для дітей .

Подивися , як патрони робляться =)

[Єретик]

вся ця закупка "зброї" хз звідки попахує новим відмиванням апупєнної сумми нашого з вами бабла.

США можуть взяти це питання під свій контроль. Пишуть, що ПОП домовився про поставку артилерійської високоточної системи Ескалібур.

http://youtu.be/GsQNFE3jyZI

[igrok]

Раніше табачні фабрики могли спокійно набивати набої замість цигарок. Цигарки були калібру 7,62 Цікаво як зараз? Колись розмовляв з одним працівником з Філіп Моріс в Україні, то той казав що на це здатне було тільки радянське обладнання, імпортне нажаль ні. Напевно це повсюду, пічалька

Це казки для дітей .

Подивися , як патрони робляться =)

Ні ,це правда.Лінія по виробництву цигарок,при СРСР могла бути швидко перероблена на лінію виготовлення набоїв.(здається тільки ті,що папіроси(Біломор канал)робили.) Змінено 24 Лютого, 2015 в 18:53 користувачем ig_rok

[Lisovic]

http://www.fort.vn.u...oe-oruzhie.html

Я бачив що на сайті пише 5,56, але всі пишуть що у війська ідуть зі стволами під 5,45, і доречі читав ну дуже хороші відгуки про нього у військах.

[Mykola81]

Раніше табачні фабрики могли спокійно набивати набої замість цигарок. Цигарки були калібру 7,62 Цікаво як зараз? Колись розмовляв з одним працівником з Філіп Моріс в Україні, то той казав що на це здатне було тільки радянське обладнання, імпортне нажаль ні. Напевно це повсюду, пічалька

Це казки для дітей .

Подивися , як патрони робляться =)

Ні ,це правда.Лінія по виробництву цигарок,при СРСР могла бути швидко перероблена на лінію виготовлення набоїв.

А ще я чув про макарони таку саму казку .

Повірить тільки той , хто не знає , як робляться цигарки , макарони і патрони =)

Спільне в виробництв може бути тільки приміщення --- одне обладнання винесли , інше занесли

[Lisovic]

Доречі пишуть що сєпари знов курили на складі з "гумунітаркою" в Донецьку.

Змінено 24 Лютого, 2015 в 18:56 користувачем Lisovic

[Mykola81]

http://www.fort.vn.u...oe-oruzhie.html

Я бачив що на сайті пише 5,56, але всі пишуть що у війська ідуть зі стволами під 5,45, і доречі читав ну дуже хороші відгуки про нього у військах.

Не зустрічав .

Там не тільки ствол , там і систему подачі патронів треба міняти , тоді й індекс моделі був би інший .

[AnimaNoir]

Ескалібур це добре, але справа в тому що за стандартами нато, до однієї схожої установки треба приблизно 300 снарядів. Які вистрілюються дуже швидко. А якщо таких установок багато, тоді потрібно ганяти ці снаряди ешелонами. Може тут по іншому так як це високоточна зброя. Але це виходять мільярди доларів, а якщо додати ще озброєнн.. одним словом колосальні витрати. Я за озброєння україни, але поки крім декількох десятків? Снайперських гвинтівок, нічого не чути...

[Lisovic]

AnimaNoir, Ескалібур це високоточна зброя, і використовується в основному точково по тактично важливих цілях, таких як склади, командні пункти, мости і т.д. їми не стріляють по площам чи укритим позиціям.

Але до ескалібурів треба ще і гармати які ними будуть стріляти, і навчити обслугу, а також системи розвідки. Та і тримати гармати для стрільби лише Ескалібурами то якось не дуже правильно, а щоб стріляти звичайними боєприпасами то їх тоді треба тонами возить, а в нас їх нема і нема де випускати. Тоді вже краще MLRS і тактичні ракети до них, ефективність буде значно вища ніж Ескалібур.

Змінено 24 Лютого, 2015 в 19:09 користувачем Lisovic

[Electronshik]

Якщо правильно пам'ятаю то бюджет на армію на цей рік був в межах 80млрд. грн. По сучасному курсу трохи більше 2млрд. долларів. Яку високоточну зброю та скільки її можна купити?

[AnimaNoir]

AnimaNoir, Ескалібур це високоточна зброя, і використовується в основному точково по тактично важливих цілях, таких як склади, командні пункти, мости і т.д. їми не стріляють по площам чи укритим позиціям.

Але до ескалібурів треба ще і гармати які ними будуть стріляти, і навчити обслугу, а також системи розвідки. Та і тримати гармати для стрільби лише Ескалібурами то якось не дуже правильно, а щоб стріляти звичайними боєприпасами то їх тоді треба тонами возить, а в нас їх нема і нема де випускати. Тоді вже краще MLRS і тактичні ракети до них, ефективність буде значно вища ніж Ескалібур.

Дякую за обгрунтовану відповідь. Бо тут є умніки які просто тулять мінуси, а щось пояснити не можуть. Доречі прочитав це на ватному форумі, ватник доволі обгрунтовано пояснював що війна це дуже дорого.

[Андрій Віталійович]

Переозброєння вже йде --- Тавори і Галілі під 5,56 мм

маяківські тавори, що видають нашим мають 5.45*39 мм

гіаліл взагалі нах не треба, й не має його у нас.

А що з АК робити? Стволи міняти? Цього ж добра ще просто неміряно.

нафіга? під стрілецьку зброю набоїв ще багато.

я писав за арту...

Змінено 24 Лютого, 2015 в 19:42 користувачем Андрій Віталійович

[Lisovic]

Андрій Віталійович, так наскільки я знаю дефицит снарядів є для 2а36 і далекобійних для 2а65, для решти 122мм і 152мм склади були завалені, має вистачити не на один рік, для градів їх теж було добіса.

п.с. ІМХО тут раніше стане проблема зі стволами для 152мм САУ, знаю що вже на них ставлять під час ремонту стволи від Д-20, яких в нас ще трохи залишилось.

п.п.с знайшов де читав за боєприпаси http://forum.milua.org/viewtopic.php?p=236776#p236776

Змінено 24 Лютого, 2015 в 19:49 користувачем Lisovic

[Андрій Віталійович]

вистачити не на один рік

від 1 до 3 місяців, при тій інтенсивності, що була на початку цього року.

[Svityaz]

Сегодня из плена пророссийских террористов освободили еще четверых украинских воинов.

Об этом на своей странице в Фейсбук сообщил член рабочей группы по вопросам освобождения пленных Василий Будик, передает Цензор.НЕТ.

"Встретили наших четырех героев! Провели спец-операцию и смогли освободить ребят.

Бутенко Игорь - морпех

Кошарный Костя - бат Донбасс.

Ткачук Тарас - 51 ОМБр.

Олешко Виталий - бат Донбасс.

Спасибо всем, кто принял участие в судьбе ребят!", - написал он.

[Dieselsmart]

Юрий Касьянов

Поговорим начистоту. Мы проигрываем войну. Череда поражений на фронте, перемежаемых так называемыми "мирными соглашениями" демонстрирует политическое бессилие власти и полную профнепригодность военного командования.

Посчитаем. Договорняк с выходом Гиркина из Славянска, разгром нашей группировки в приграничном секторе "Д", Иловайск, отход из аэропорта Луганска, потеря Новоазовска, 32-го и 31-го блок-постов, поражение в ДАПе, Дебальцево... Далеко не полный перечень наших неудач. Список победного вранья - еще больше: у нас принято поражения называть победами; и во всех неудачах винить Кремль. Если нельзя отменить отступление, то его надо возглавить - объявить "плановым отходом" с последующими награждениями и фото на память. А на козни коварного путина всегда можно списать личную трусость и некомпетентность.

Потери занижаются все чаще и все больше. Техники не хватает, снаряды на исходе; военной помощи от славных демократий Запада ожидать не приходится. Впереди маячит полная военная катастрофа, потеря еще бОльших территорий, экономический коллапс, и крах системы государственного управления.

Мы проигрываем. Проигрываем потому, что воюем с противником, которого не хотим победить. Этот противник - не доморощенные сепары, не российские оккупанты, и даже не весь путинский "русский мир". Враг номер один - мы сами: наши трусливые недальновидные руководители и бездарные военачальники; наша новая/старая Верховная Рада, неспособная взять на себя ответственность за страну; безумная коррупция, которая стала частью нашей жизни; наше мировоззрение крепостных, ожидающих милостей от доброго господина.

Есть, конечно, у нас светлые умы, чистые руки и пылкие сердца. Почти все они - на фронте. На войне вообще мозги работают лучше; жизнь становится понятнее, а люди - такими, каковы они есть. Здесь ценят по делам, а не по словам; и никакая должность, богатая экипировка и самый модный автомат ровным счетом ничего не стоят, если человек трус и подлец. Здесь воюют настолько хорошо, насколько этому не мешает Генштаб; очередное соглашение о мире считают предвестником еще бОльшей войны; и прекрасно знают, что нужно делать для победы.

В тылу иначе. Одни молятся на президента, другие его проклинают. Проклиная, находят себе новую икону с голубого экрана, и молятся на нее. В тылу надеются на Запад; на санкции и военную помощь. Всех волонтеров считают героями, а знаменитых комбатов - наполеонами. В тылу не хотят воевать, и не любят плохих новостей. В борьбе между правдой о войне и телевизором неизменно побеждает последний. Когда же реалии войны все же врываются в массовое сознание обывателей они входят в жесточайший диссонанс с внедренной туда ранее официальной пропагандой. Закончиться это может слепым бунтом - штурмом АП, осадой Генштаба, поджогом Верховной Рады и другими способами уничтожения основ государственности на радость северному соседу.

Северный сосед хочет Украину. Путин мечтает воссоздать Советский Союз. Большая часть населения России желает того же. Шовинизм достиг небывалых высот; военная истерия нарастает; мирные жители благополучных русских городов готовы идти нас убивать. Пути способен пойти на прямую агрессию. Запад и Штаты не станут за нас воевать. В войне нервов со всем цивилизованным миром Кремль одержал убедительную победу: Украину отдали путину, как когда-то Чехословакию гитлеру.

Мы проигрываем. Мы, фактически, одни - один на один с жестоким врагом. Но мы хотим победить. Что делать? - Бороться в тылу и сражаться на войне. Не устраивать бунты, но жестко менять систему. Меняться самим. Строить новую армию. Выдвигать вперед талантливых боевых командиров. Развивать военно-промышленный комплекс.

Руки опускать рано. Борьба будет долгой...

[Smith]

Золоті слова:

Проигрываем потому, что воюем с противником, которого не хотим победить... Враг номер один - мы сами: наши трусливые недальновидные руководители и бездарные военачальники; наша новая/старая Верховная Рада, неспособная взять на себя ответственность за страну; безумная коррупция, которая стала частью нашей жизни; наше мировоззрение крепостных, ожидающих милостей от доброго господина.

[drap]

оффтоп)

http://www.youtube.com/watch?v=BGidtWN5MWg

Там удалилось) повторюсь.

Змінено 25 Лютого, 2015 в 07:11 користувачем drap

[Svityaz]

Andriy Tsaplienko

7 год · Змінено ·

[OFF] Его глаза мне казались ироничными. Но сейчас, когда он надел балаклаву, скрывшую лицо и оставившую только глаза, я вижу в них злость и усталость. Усталость от бесконечного ожидания появления адекватных полководцев. Злость от того, что те, которые есть, знали о слабых местах обороны. И не сделали ровным счетом ничего, чтобы их устранить.

- Сепары, как дурные, ломились в Новогригорьевку, думали, что там наше слабое место. За один день наступления они потеряли пять танков под Новогригорьевкой. И все равно продолжали пробивать нашу оборону с севера. А потом совершенно случайно их ДРГ зашла с другой стороны, с юго-запада, в Логвиново. И они поняли, что наших там нет.

Я говорю с "Зеленым". Такой у моего товарища позывной. Цвет, вселяющий надежду. "Зеленый" уникальный человек. Талантливый офицер. Профессионал. Его группа артиллерийских разведчиков корректировала огонь изношенных орудий по колоннам противника, не давая окончательно превратить Дебальцевский карман в смертельное кольцо. Я раньше часто приезжал в Дебальцево и видел, как работает группа "Зеленого". Их слаженность и четкость вселяли уверенность, что Дебальцево мы удержим. Осенью, показывая карту "кармана", он говорил: "Теоретически они могут взять Дебальцево, если у них будет раз в семь больше сил, чем у нас. Но, поверь, для этого им нужно стянуть все, что у них есть на других участках фронта, а на это они вряд ли пойдут. Войск у нас здесь очень много. И, кроме того, им нужно заменить местных "гопников" и казаков на регулярные войска".

Так случилось, что невозможное стало возможным. Количество наших войск на плацдарме сократилось. Значительно ухудшилось качество. И противник смог создать необходимый семикратный перевес. А о том, что на той стороне россияне сколачивают регулярную армию, подтягивая наемников и уничтожая местных несогласных казаков, было известно уже в ноябре. Я хорошо помню, как один из офицеров, "Скорпион", докладывал об этом и сообщал, что вожаки группировок, хлебнув для храбрости и взяв гранаты в руки, приходили на наши блок-посты и предлагали вместе "е..нуть по этим русским". Все случилось так, как говорил "Зеленый". И вот, вспоминая свои слова, он тяжело признает: "Не ожидал, что я окажусь прав".

- Понимаешь, там, с юго-западной стороны от Коммуны и до Луганского практически не было войск. Можешь представить? На почти двадцать километров чистого поля всего три наблюдателя. Больше никого наших. Они просто не могли поверить, что это так. А когда зашли туда, то поняли "О, повезло". И начали закрепляться в селе. Подтягивать ротно-тактическую группу и формировать опорный пункт.

- Скажи мне, а возможно ли было их оттуда выбить? - спрашиваю. Ведь всего одна ошибка в военном планировании, и, наверное, думаю я, ее можно было бы исправить.

А "Зеленый" говорит, что ошибки нужно не исправлять, а избегать. Оказывается, накануне военной катастрофы он примчался в штаб сектора "С" и разбудил командующего сектором полковника Тарана. Было три ночи. Разведчик обрисовал полковнику ситуацию и сказал, что если немедленно не решить вопрос Логвинова и Калиновки, то мышеловка захлопнется. И в ней окажется вся украинская группировка в Дебальцево. К слову, Таран быстро понял суть ночного доклада и пообещал, что тут же будет звонить НГШ, Виктору Муженко.[/OFF]

- Позвонил? - спрашиваю "Зеленого".

- Не знаю, - пожимает плечами артразведчик, - не видел. Но, думаю, что да. Я видел его карту. У него, кстати, были отмечены и Калиновка, и Логвиново, то есть, степень риска он и до этого понимал.

Но события развивались так, словно не было никакого звонка. А, может быть, этот звонок просто ничего уже не решал.

Рано утром девятого февраля российский Т-72 обстрелял машину с офицерами 128-й горнопехотной бригады. Выехал в районе автобусной остановки с надписью "Логвинове" и открыл огонь. Замполит бригады получил тяжелые ранения. Казалось бы, все это вместе с докладом "Зеленого" должно было заставить штаб сектора принять быстрое решение. Но еще почти сутки после этого никаких активных действий со стороны украинских войск не наблюдалось.

Через сутки возле Луганского мы наткнулись на три грузовика с бойцами "Донбасса". Оказалось, они из Логвинова. Зашли при поддержке двух танков. И танки эти были сожжены боевиками. Судя по тому, что рассказали участники неудачной операции, их отправили на зачистку. Хотя сутки спустя, когда рашисты подтянули силы, нужна была не зачистка, а штурм. Даже из такого небольшого села, как Логвиново, - тридцать дворов, не больше, - выбить слаженную группу с помощью "полицейской" зачистки невозможно. Достаточно вспомнить, сколько времени держалась первая рота, "тараканы", из 25-го батальона в Редкодубе. Это наш военный опыт. И не стоит надеяться, что опыт противника уступает нашему, во всяком случае, в районе Дебальцево.

Грузовики с "Донбассом" стояли не очень долго. Подъехал офицер и, не выходя из своего "УАЗика", скомандовал машинам ехать на Артемовск. И снова потянулось время бездействия, каждая минута, каждая секунда которого, как оказалось, стоила жизни бойцам в котле, крышка над которым почти закрылась.

- "Зеленый", скажи, пожалуйста, а операция по выводу воинов из Дебальцево была спланированной?

Он подумал и сказал:

- Ну, конечно, спланированной. Другое дело, что планированием операции занимались не те люди, которым это поручила Родина. Планированием операции занимались офицеры среднего звена. Высшим командиром был комбриг 128-й бригады. То, что Дебальцево держалось две недели, было не благодаря, а вопреки действиям Генерального Штаба. Штаб сектора играл лишь одну роль: был приоритетной целью для артиллерии противника. В управлении войсками он не принимал участия никакого. Хорошо хоть, что не мешал командирам это делать.

В эту группу офицеров входил и он. Я уже знал и о многих десятках погибших при выходе бойцов и о том, что с "Поляны", из расположения 128-й бригады, люди уходили по трупам своих товарищей. Перед тем, как встретиться с "Зеленым", в Луганском мы нашли группу бойцов из 128-й бригады, которым пришлось прорываться, оставив по дороге грузовики с "200-ыми". Мне пришлось даже отдать свою аптечку солдатам - у парней не было медикаментов. "Цілий "Урал", ціла машина "двохсотих" там стоять, і їх звідти ніхто не забере, тому що там вже сєпари. Ми попадали вже в кільце", - говорили они, не стесняясь слез, которые оставляли светлые следы на их покрытых копотью боя лицах. - "Там, в "Уралах" лежать "двохсоті" наші хлопці і їх вивезти ніхто не хоче".

Но я хотел понять, что же происходило внутри той группы офицеров, которые выводили людей. И кто должен нести ответственность за Дебальцево. Более откровенно, чем "Зеленый", мне об этом вряд ли кто-нибудь другой смог бы рассказать.

Когда стало ясно, что из Дебальцево надо уходить, но генштаб при этом не дает никаких указаний, командиры бригад и батальонов стали разрабатывать план отступления. В авральном порядке. Ключевым местом сбора была "Поляна". Но к ней еще нужно было незаметно для противника подтянуть людей с разбросанных по периметру Дебальцево позиций. Были определены промежуточные точки сбора. Но делалось это в режиме строжайшей секретности. Если бы командиры батальонов и дивизионов связывались друг с другом через штаб сектора и генштаб, то операция провалилась бы и печальный список жертв был бы несоизмеримо длиннее. Так считает "Зеленый":

- Между нами, командирами, должно было быть два штаба. Но, слава Богу, их не было, мы их исключили из схемы, поэтому операция прошла успешно. Мы разработали способы связи, коммуникации, уничтожали резервы, которые собирались отрезать группировки противника. Операция смогла быть успешной, потому что разрабатывалась на горизонтальном уровне, без участия вышестоящих штабов.

Все частоты слушались противником. Все позывные и топонимы были рашистам известны. Но офицеры смогли придумать такую схему связи, которая позволяла держать в секрете перемещения украинцев и вводить противника в заблуждение. Люди "Зеленого" до последнего оставались на своих местах, прикрывая отход колонн. Один из его артразведчиков, Андрей Кравченко, корректировал огонь по колоннам противника с осколком в груди. Он не покидал позицию. Видел, что от него зависят сотни людей, и готов был отдать свою жизнь за других.

О том, что котел будет, говорили после потери Углегорска. Одним из последних в безопасное место вышел "Скорпион", командир позиции в этом районе.

- Мне скрывать нечего, - признался он сразу же после выхода из котла. - Вот представь. Я наблюдал в течение крайней недели шесть колонн противника по десять-двенадцать машин. Танки, БТРы, БМП. Когда я давал точку, чтобы нанести удар по колоннам или разрушить мост, мне говорили: "Мы не можем туда стрелять". Это командование сектора говорило. Так что, то, что мы оказались в окружении, в этом виновато командование сектора, которое не относилось серьезно к нашей информации. Они даже не владели текущей информацией. Например, я "заказываю" артиллерию по определенной точке, а командование сектора говорит, что там стоят наши. А наших там нет уже неделю. То есть, командование сектора не знает, что наши бросили эту позицию неделю назад. В окружении не Порошенко виноват и не Збройні Сили виноваты. Виновато командование сектора, которое приехало себе звезду заработать.

Пару часов спустя, немного остудив свой гнев боевого командира, который не понимает бездействия штабистов, "Скорпион" берет в руки гитару. Поет. У него хороший голос. И почти мирный репертуар. "Мы еще сюда вернемся", - он подмигивает в паузах между песнями. Но "Зеленый" так не думает. Его слова оставляют после себя тяжелое молчание, как оставляют следы в пыли берцы отступающих солдат:

- Мы нескоро отобьем Дебальцево. Если это вообще в планах. Невозможно, не имея резервов, планировать наступательные операции. Невозможно силами офицеров среднего звена рисовать укрепления на карте, которые более эффективны с точки зрения обороны. И выстраивать между ними коммуникации. Наступательные действия невозможно планировать, не имея эффективных штабов. Генштаб не работает. Поэтому на сегодня Украина не способна вести наступательные действия вообще! Структура, которая в состоянии планировать успешные боевые операции, у нас отсутствует.

Меня как ведром ледяной воды окатили. И у меня вырвался вопрос. Наивный, простой и единственно возможный:

- Что же делать тогда, "Зеленый"?

- Делать?! - едва не взорвался он. - Я скажу, что делать. Надо менять Муженко немедленно, потому что не только он беда, но беда все те, кого он назначает. Абсолютно некомпетентных, непатриотичных, паркетных генералов и полковников, которые сидят в блиндажах, играют в свои карты и делают вид, что они участвуют в боевых действиях. Я всерьез думаю о том, чтобы перейти в добровольческие подразделения. "Правый сектор", "Азов" или какие-нибудь другие. Под руководством этих бездарей из Генштаба воевать не хочу и людей на смерть не поведу.

И мы начинаем говорить о том, кто бы, хотя бы теоретически, мог возглавить Генштаб и сделать успешной его работу. Обсуждаем качества Воробьева и других генералов. Вспоминаем командиров бригад. Ведь есть же среди них те, кто с самого начала на этой войне и имеет опыт успешных операций.

- А, знаешь, - говорит "Зеленый", - парадокс состоит в том, что, когда от военных зависит будущее всей страны, то на ключевые должности нужно ставить не пятидесятилетних, а тридцатилетних. Так было в Израиле в сорок восьмом, так было в Турции за тридцать лет до того. И там, и там все было на грани тяжелейшего поражения. И именно тридцатилетние командиры во главе армий побеждали противника, у которого был многократный перевес. Потому что мыслили нестандартно. Могли отказаться от шаблонов. И полностью игнорировали советы политиков.

Я пожимаю плечами. Не знаю, где же искать таких тридцатилетних. Но пессимист "Зеленый" оказывается оптимистом:

- Я их тоже не знаю. Лично. Но это пока. Такие люди у нас есть. На фронте сорок тысяч человек. Достаточно, чтобы найти таланты среди командиров, у которых в подразделениях дисциплина, нет пьянства, небольшие потери, а на счету успешные, может быть, дерзкие операции. Наше спасение не в "Джавелинах", САУ и "Ф-16", вернее, не только в них. Нам нужны настоящие полководцы. И чем раньше они придут, тем быстрее закончится война.

Я молчу. Сектор "D", Луганский аэропорт, Иловайск, Новоазовск, Донецкий аэропорт, два блок-поста на Бахмутской трассе, теперь Дебальцево. Казалось бы, в этой невеселой топонимике войны уже должно бы появиться имя. Не мессии. Не лидера. А просто командира. Командующего. Полководца.

- "Зеленый", не слишком ли долго мы ждем? Страна ждет?

Но "Зеленый" лишь подмигивает в ответ. В его глазах пропадает злость и усталость, он снова становится ироничным, каким и был до Дебальцевского отступления.

Кстати, артразведчик остался на фронте. Значит, "Зеленый", ты все же ждешь перемен! [/OFF]

Змінено 25 Лютого, 2015 в 07:48 користувачем Svityaz