Перейти до змісту

Новітня русифікація


romaxa11

Рекомендовані повідомлення

Опубліковано
On 2/7/2016 at 4:16 AM, NightVision said:

Тільки не румунською, а угорською. І не до Румунії, а до Угорщини, або, як там кажуть, Мадярщини

Можливо, я сильно й не вникав, але... почуваєш там себе  - зовсім не "як вдома" в Україні. Особливо, коли не те що всі навкруги не розмовляють Українською мовою, а навіть не розуміють...

  • Відповідей 901
  • Створено
  • Остання відповідь

Топ авторів теми

Опубліковано

Про іспаномовних мексиканців все правильно, це фактично бувший наш Дамбас - прикордонний регіон перемішане населення, нелегальна міграція і т.д., він і відійшов в склад рашки. А глибше в Штати, що так само не розуміють англійської чи не можуть нею спілкуватись?

Опубліковано
17 час назад, Waver сказал:

почуваєш там себе  - зовсім не "як вдома" в Україні.

 

Та нє, це чисто суб'єктивне як на мене, після здобуття друзів чи на 2-10 раз все стає на свої місця і відчуваєш там себе нормально, дискомфорту нема.

Я Вам скажу, не дивлячись на забитість деяких сел, де мені довелось побувати, (і де, наприклад, теща господаря гостям ноги миє :) буквально), люди там набагато черемші і культурніші, чим на крайньому сході нашої країни.

ЗІ нікого не хотів скривдити..

Опубліковано
8 hours ago, romaxa11 said:

Про іспаномовних мексиканців все правильно, це фактично бувший наш Дамбас - прикордонний регіон перемішане населення, нелегальна міграція і т.д., він і відійшов в склад рашки. А глибше в Штати, що так само не розуміють англійської чи не можуть нею спілкуватись?

В інших частинах штатів всі розмовляють англійскою... але,  іспанська (на вибір) офіційно присутня в майже в усіх сервісах (коли звертаєшся або звониш, в любий банк чи іншу державну установу)  як друга мова. 

  • +1 1
Опубліковано
5 hours ago, Antiphase said:

 

Та нє, це чисто суб'єктивне як на мене, після здобуття друзів чи на 2-10 раз все стає на свої місця і відчуваєш там себе нормально, дискомфорту нема.

Я Вам скажу, не дивлячись на забитість деяких сел, де мені довелось побувати, (і де, наприклад, теща господаря гостям ноги миє :) буквально), люди там набагато черемші і культурніші, чим на крайньому сході нашої країни.

ЗІ нікого не хотів скривдити..

Так, це правда...  дискомфорт відчувається тільки в тому що більшість людей тебе просто не розуміє і доводится допомагати все пояснювати жестами... тому і відчуття як будто ти знаходишся закордоном а не в Україні, але правда - люди дійсно привітні і чемні !

  • +1 1
Опубліковано

Вільгельм Франц фон Га́бсбург-Ло́трінґен
Йому не впадло було говорити українською! 
http://zhurawell.com.ua/
До збруї! До збруї стрільці!
Зірвіться, ламайте кайдани!
З’єднаються з вами покійні брати,
І згояться народні рани…

До збруї! До збруї стрільці!
Товаришів рідних згадайте,
Що мріють про волю в холодній землі
Всі сили до бою з’єднайте!

До збруї! До збруї стрільці!
Велика Вкраїна повстане
І в купелі крови воскреснуть мерці
І радість до краю загляне.

До збруї! До збруї стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!

12687866_1023770404332583_80418375232142

  • +1 2
  • 1 місяць потому...
Опубліковано

Шоймер Ізраель, або Сторожа України

11 листопада о 12:37275988857
 

Колись давно, ще в совєцькій Одесі я добирався вночі з побачення до рідної общаги. Ну, було діло... Та я не про те, власне...

І от серед нічного, вщент зрусифікованого, міста раптом почув прекрасну соковиту українську мову. По бруківці, між заплетених виноградом стін йшли двоє чоловіків і про щось розмовляли.

Я вже геть не пам'ятаю про що була та розмова, але я просто йшов за ними як та миша із мультика про Чіпа і Дейла, яка чула запах сиру.

Давно я пропустив поворот на свою вулицю Комсомольську (тепер знову Старопортофранківську), а сили відірватися від того чистого джерела української мови не було..

Це зараз я вже розумію що слово - то найсильніший вплив і наймогутніша зброя у світі.

Спочатку було Слово і Слово було Бог.

Світ творений Словом а не силою, капіталом, чи індустрією.

У вдячному єврейському псалмі співається про шоймера (оборонця), який ніколи не засне, не злякається і захистить Ізраїль.

Ізраїль відбувся як держава саме тоді, коли одна людина примусила вивчити івріт цілу націю, яка розмовляла мовами всього світу. І тепер в обороні народу стоїть їхня мова, яка була зовсім зникла і знову відродилася і не засне і не злякається ніколи.

В основі багатовікової агресії Московського Ординського Улусу проти України, його ненависті і цієї війни, якраз лежить мова.

Пошкреби самого інтелігентного і просунутого жителя Московії - і, з-під культурних нашарувань університетської освіти і поезії срібного віку, вилізе наколка "Разгаварівай па-чєлавєчєскі, хахол!"

Ви думаєте, що росіяни не здатні вивчити українську мову, тому не розмовляють нею, навіть проживши в Україні по тридцять років? Здатні. Коли треба отримати грін карту чи вид на проживання в клятій Гейропі, то вивчають прокляту англійську і німецько-хвашистську мову аж бігом. А тільки стає питання про українську (білоруську також. Сябри знають), то весь інтелект ніби кудись зникає. Як у другокласника перед дошкою.

Краще бути згвалтованою ніж українізованою - це їхній принцип і основа співіснування з нами. Альтернативи для них не існує. Або ми перейдемо на російську, або нас уб'ють. Різними способами. 

Можна швидко - залпами Граду із-за кордону, а можна повільно, але не менш ефективно - повзучою русифікацією. І, хоч в другому випадку міста і села не будуть вкриті гниючими трупами, але українців там також не залишиться.

Так як сталося на Кубані, куди перебралися запорожські козаки - сіль землі і нації української. А тепер їхні нащадки, російськомовні "казачкі" з українськими прізвищами, приїздять на Донбас "убівать хахлов".

Захистом України є не тільки артилерія, ракети і армія, і не тільки добровольчі батальони із волонтерами, а в першу чергу українська мова.

Не вихолощена, максимально спрощена і примітизована щоб наблизити її до російської, а багата і красива. Так як я чув тоді в Одесі. Із своїми гарними словами і зворотами.Із перлинами, такими як - розгардіяш, шарварок, замурзаний, бешкетник, подружжя, чимало, олія, смар, олива, мастило, обрій, небокрай, кохання, шкереберть, дошкуляти, міркувати, ну і нехай щастить врешті-решт ! )))

А фраза українських військових розвідників в прямому ефірі про те, як вони "нишпорили в запіллі, чигали в шелягах і, аби не панькатися, зметикували і, крадькома, налаштували тенета в манівцях на царині, в які, врешті решт, спірвали якесь велике кацапське цабе, і наразі човгають домів навпрошки чагарями проз кавунове бадилля, з цим недорікуватим покидьком у лантусі" начисто вирубає кацапських шифрувальників.

От зараз згадайте і напишіть українські слова-перлини, яких ординці не зрозуміють, або яким немає відповідників в російській мові.

Бережіть їх, не забувайте, вживайте і вчіть дітей.

Тільки мовою твориться український світ. І напівміри і угодовство тут неприпустимі.

По аналогії із крилатим виразом "скромність - найкоротший шлях у невідомість" - "російськомовність - найкоротший шлях до зникення українців".

Дивно і трошки соромно спостерігати за тим, як україномовна жіночка переходить на спілкування російською із такою ж україномовною жіночкою в маршрутці чи на базарі.

А коли ведучі телепрограм вперто "штокають" і "какають" (при цьому "гекаючи" по полтавськи) до україномовних гостей і учасників шоу, то це взагалі за гранню добра і зла. Скільки можна нас у себе вдома принижувати?!

Гей, алльоу! У нас тут Україна чи вже Малоросія?! Ви реально задовбали!

Оце і є та сама повзуча русифікація, яка починається із запопадливого переходу на російську в спілкуванні між українцями, а закінчується сепаратистами, окупованими територіями і качам, яке пливе по містах і селах України.

Не треба примусової українізації.

Це лякає зросійщених попереднім колоніальним життям українців. Потрібна дерусифікація. Постійна і всюди.Запустити зворотній процес нищенню нашого народу як народу. Бо народ визначається не місцем проживання а своєю мовою.

Треба не заважати природній українізації..

Просто віддавати дітей в українські садочки і школи. Просто українцям розмовляти між собою українською.

Нас в Україні абсолютна більшість, тому все стане на своє місце. Не за рік чи за два, а от за десять точно. І тоді ніяка Орда нічого не вдіє.

Бо на сторожі коло них поставлю Слово!, - говорив Пророк української нації.

Він знав що казав, бо Слово дійсно ніколи не засне і не злякається.

Аби лиш ми не заспали, не злякалися і використовували свою Божественну Зброю, своє Слово в обороні України.

І для нас, при всій нашій толерантності, лагідності і терпимості, це Слово було, є і має буде українським!

P.S. Хоча, після наших кіборгів і героїчних добробатів, міф про українців як сумирних телят уже не актуальний.

Українське Слово - це слово воїнів,героїв і шляхетних лицарів.

І для цього не треба красти чужу історію і вигадувати побрехеньки про "пабєду" і "дєдиваєвалі"..

Досить просто вслухатися в прості українські слова - "Слава Україні! - Героям слава!"

Сашко Лірник

  • +1 3
Опубліковано

"Я вважав себе космополітом до війни. Думав, що не можна обмежувати себе мовами чи націями, національностями. Ще… Я завжди мав бунтівний характер. Я вчився в Києві у Національному Університеті "Києво-Могилянська Академія" сім років. Тут дуже вже всі тисли на українську мову. А я люблю не так, як усі. І не люблю, коли тиснуть. Через це і писав вірші російською. Говорив частіше російською, ніж українською. Це було давно. Мільйон років тому. До війни", — написав снайпер Микола Воронін на своїй сторінці у соцмережі.

Війна повністю все змінила. Я зрозумів, що до неї я жив без Батьківщини. Війна подарувала мені Україну. Я почав цінувати її такою, як вона є: її культуру, символи, прапор, тризуб. Та все ж, за звичкою, говорив російською. На важливість мови рідної звернула мою увагу координатор безкоштовних курсів української мови Катерина Мельник. Вже коли я йшов таким мирним містом поруч неї, ми вели собі розмову і тут я раптом збагнув, що у путла і російської педерації дійсно не було б жодного шансу зробити те, що вони зробили в Криму і на сході України, якби там високо цінували Україну, нашу мову і культуру. Жодного шансу. Розумієте?

Ніхто б не загинув із тих, хто пішов у небесну бригаду. Не гинули б діти, не руйнувались би будівлі і долі…
Стояв би і працював би Донецький Аеропорт. Русня не пройшла б і метра нашої землі. Ніде. Якби нас захищала наша мова і культура. Гебня це розуміла. Ось чому нещадно катувала свого часу наших Героїв за мову. Їх нащадки забули про їхні муки… І далі вважають, що обмежуватись у мовах не варто. Можна говорити російською і любити Україну. Боже, та це те саме, що бути відданим одному Коханому Справжньому Чоловікові і займатися проституцією у вихідні. Для розширення горизонту.

Схаменіться шановні. Як часто ми починаємо цінувати те, що втратили? І часто починаємо це робити дуже пізно. Постфактум. Та краще пізно, ніж ніколи. То ж починаємо говорити українською шановні, бо ми того варті. Того варті наші небесні побратими.

  • +1 8
Опубліковано

Є дві України, одна Україна в якій живуть українці; інша Украина в якій живуть украінци. Перша собою представляє етнотип східного європейського народу з своєрідною культурою, традиціями, обрядами і ментальністю. Іншій на це все насрати, вона вся така космополітна, інтернаціональна. І все би добре, тільки та Украина своєю пофігістичною позицією прикликала на голову України війну з рускім міром, який вирішив підім'яти під себе таку пофігістку і неочікувано зустрів на своєму шляху Україну. Ось така казочка.

  • +1 2
Опубліковано

В продовження попереднього посту: Патриотизм Ростовской области

Показати прихований контент  

 

Во время одной из наших последних встреч в эфире Виктория Сюмар сказала мне, что считает свою работу в парламенте связанной прежде всего с принятием конкретных законодательных инициатив, и я считаю такую позицию наиболее точным пониманием миссии депутата Верховной Рады. Тем обиднее, когда именно эти конкретные инициативы не находят поддержки в зале – имею ввиду последний законопроект Виктории, согласно которому (что является стандартной европейской нормой) 70 процентов эфира в украинском телевещании должна занимать продукция стран, которые ратифицировали конвенцию про трансграничное вещание.

Среди этих стран нет России. Именно поэтому этот законопроект был обречен. Потому что многие политики, которые работают в парламенте и за его стенами, исправно пользуются услугами телеканалов, заинтересованных в российском телевизионном продукте. Они приходят в их студии, усаживаются в удобные кресла, подходят к заботливо пододвинутым микрофонам и говорят о патриотизме, коррупции, священной войне с Россией, коллаборационизме властей и предательстве «олигархов». А потом они возвращаются в парламент и там совершенно спокойно проваливают законы, которые должны помочь сделать нашу страну европейским государством и покончить с имперским засильем в нашем эфире. Да почему, в конце концов, имперским? Оккупационным, черт побери!

571df7420e555.jpeg
Фото: EPA/UPG

 

Как может выжить страна, в которой профессиональными патриотами и профессиональными предателями работают одни и те же люди?

Мне казалось, что после нападения России на нашу страну, после того, как у нас была отторгнута территория, после того, как война пришла в каждую нашу семью, должно состояться хоть какое-то национальное отрезвление. Произошло что-то совершенно иное.

Наше общество сегодня разделено на три группы. Я бы сказал, на три привычные группы. Первая – это те, кто искренне хочет изменений в стране, понимает опасность российской угрозы и ощущает, что без цивилизационного поворота к Европе не возможен успех никаких экономических и политических реформ. Вторая – это те, кто много говорит о изменениях, войне, российской опасности – но при этом хочет, чтобы все разговоры так и остались разговорами, а не влияли на реальную жизнь, доходы и удобства. И третья – это те, кто вообще не хочет никаких изменений, кто ждет, что Украина рухнет и вновь превратится в российскую колонию, в которой им было так замечательно.

И я даже не знаю, кто на самом деле в большей степени работает на врага – вторые или третьи. Потому что вторых – намного больше. Это именно те люди, которые считают, что когда речь идет о деньгах и интересах, можно поступиться любыми принципами. Конечно, Путин – это плохо, конечно, многие соотечественники погибли. Но почему нужно об этом думать, когда речь идет о заполнении эфира российской продукцией? О поездках к бизнес-партнерам и друзьям к Москву? О «гоп-ца-ца» на фестивалях, финансируемых ведущими российскими банками – мы, конечно, морщимся, когда видим их филиалы, но деньги же не пахнут! И вообще войны вроде бы и нет, нужно бороться с коррупцией и проводить реформы – что невозможно без досрочных выборов - а для их пропаганды необходим абонемент в телевизионные студии, хозяевам которых тоже нужно на что-то жить.

Это – патриотизм циничных рабов, будто сошедших со страниц шевченковских произведений – за прошедшие столетия в Украине ровным счетом ничего не изменилось. К тому же патриотизм, буквально пропитанный комплексом неполноценности. Вот сама эта дискуссия – как же мы проживем без российского телепродукта, без чудесных российских сериалов и актеров, без российских песен в эфире – она не просто аморальна.

Она отвратительна.

571df768b25a7.jpeg
Фото: EPA/UPG

Жили же мы во вторую мировую без чудесных песен и фильмов Марикки Рекк. И ничего, не умерли.

Украина несколько столетий была колонией большой и культурно доминирующей на имперском пространстве страны. Эта страна делала все возможное, чтобы не просто уменьшить роль украинского языка и культуры в их естественном ареале, но и чтобы убедить самих украинцев во второсортности собственного языка и культурного наследия. И нет никакой необходимости до бесконечности дебатировать, кто тут первый сорт, а кто второй. Для того, чтобы раз и навсегда закончить дискуссию, нужно просто отказаться от первого сорта. Можно называть это квотами, можно – запретами пропагандистской продукции, можно еще чем-то, не суть важно. Можно просто имплементировать европейские нормы, как это, кстати, и предложила Вика Сюмар.

Самое главное – чтобы наш “второй сорт” получил шанс стать первым. Потому что без этого не будет нашего с вами государства. А будет просто обидевшаяся на Москву Ростовская область. Которая потом – стоит Москве “исправиться” и отдать Крым – сменит гнев на милость.

Если вы хотите жить в Ростовской области – живите. Это ваше право. Янукович живет и ему нравится. А я хочу, чтобы и вы, и ваши дети и внуки жили в Украине. В Украине не по названию - а по сути.

И это мое желание – желание человека, который прожил в России большую часть сознательной жизни, объездил эту страну, хорошо знает ее народ, культуру и традиции. Мне есть с чем сравнивать. И я вовсе не буду утверждать, что я хочу, чтобы вы жили в Украине потому что она культурно и исторически “лучше” России. Я вообще не мыслю такими категориями.

Украина просто – другая. Совершенно другая страна. Достаточно снять пленку имперского запустения, чтобы в этом убедиться – и убедить других. Многие на Западе до сих пор воспринимают нас как мятежное продолжение России – потому что не замечают этой разницы. Потому что включают наш телевизор, наше радио, заходят в наши книжные магазины – и видят практически то же самое. Что им еще думать?

А вам самим не надоело быть культурным аппендиксом страны, которая с вами самими же и воюет, вас самих и убивает? Почему вы не хотите дать шанс самим себе? Своим телевизионщикам? Своим режиссерам? Своим музыкантам? Своим певцам? Своему языку, в конце концов – что так трудно его выучить? Израильтянам нетрудно было заговорить на языке, который существовал только в молитвах – а вам трудно заговорить на языке, на котором разговаривают ваши бабушки и дедушки? Не стыдно вам?

Вы можете сколь угодно долго бороться с коррупцией, мечтать об инвестициях, даже усиливать обороноспособность – но пока у вас не возникнет желания построить здесь, внутри настоящую Украину, европейскую страну со своей цивилизацией, своим языком, своими медиа и своей правдой – вся наша борьба за будущее так и останется борьбой в улучшенной и обиженной Ростовской области. И сколько бы мы не проводили границы и строили стены – так мы Ростовской областью и останемся.

Hide  
  • +1 5
Опубліковано

Памятаю нашу недавнішню дискусію з Ді на рахунок моєї тупості і примітивності в оцінці важливості саме української мови. Поглянувши на карту викладену Волинякою, Ді звісно не помітить повну ідентичність кордонів новоросії з процентом російськомовних на певних територіях. Мова ж неважлива... Ді правий, кожна людина мусить обирати сама якою мовою їй розмовляти, спираючись на власні ціннісні фактори. А от державна політика країни Україна має бути чітка і однозначна інакше таке політико-територіальне утворення просто перестане в даних кордонах існувати, втрачаючи по кусочку рускомірських територій. Нафіга вирощувати власну армію витрачаючи на неї десятки мільярдів податків паралельно з вирощуванням мільйонів внутрішніх колаборантів. Це так важко догнати? Сьогодні російськомовний есбеушник радісно звітував про затримання навідника сепарів, який помагав рускім, звітував по всеукраїнському радіо. Я блін не можу уявити собі англомовного німця, чи француза, чи італійця - людину яка все життя прожила на своїй батьківщині, але говорить мовою окупації, мовою сусіда. Мовою сусіда, який не визнає вашу Батьківщину країною, а вас громадянами цієї країни. А ви і далі доводьте що ви все правильно робите.

  • +1 4
Опубліковано

Я трохи математик ну і читаєш патріотичний пост про рускіх окупантів російською мовою і в мене мозги закипають. Будь-яка мовність - це ж ціла система культурних, традиційних, етнічних маркерів. Людина яка говорить італійською великою мірою є носієм культури країни в якій створилась ця мова, нащадок вільних римлян, легіонерів. Це просто логічно. Також логічним є й зворотнє твердження. Якщо італієць, литовець в силу певних обставин не пов'язаних з фізично-психічним здоров'ям не володіє італійською чи литовською, а володіє лише мовою сусідньої держави, то він вносить маркери цієї країни в іншу країну, змінюючи її під себе і країну мовою якої він володіє. Італія, Литва, де половина населення не вмітимуть говорити італійською литовською, чи вважатимуть її непотрібною - це будуть абсолютно інші країни з практично повністю видозміненою культурою і традиціями. В Україні Паска, Різдво, недільні свята проходять по різних територіях по іншому. Настільки, що я, наприклад, взнав про існування такого українського релігійного свята як "маслєніца" десь після двадцятки. Я чув про нього з мультіка про маслєніцу, але що його святкують українці не знав. В декого хто святкує маслєніцу вийшла непогана наваросія, дехто ще перебуває в стані малоросії. 

  • +1 2
Опубліковано

Гривня зекономлена на українській мові (школі, книжці, фільмові) вилазить тепер золотим червонцем потраченим на армію.

  • +1 4
Опубліковано
59 хвилин тому, nickel сказано:

Гривня зекономлена на українській мові (школі, книжці, фільмові) вилазить тепер золотим червонцем потраченим на армію.

... і життям наших солдатів.

  • +1 3
Опубліковано
1 година тому, nickel сказано:

Гривня зекономлена на українській мові (школі, книжці, фільмові) вилазить тепер золотим червонцем потраченим на армію.

я б сказав байдужість, інфантильність чи відвертий саботаж на русифікацію. Чогось ми маємо розуміти що йде війна і проводиться мобілізація, хоча офіційно це повністю незаконно і навіть злочинно, а заборонити отой комуністично-москальський шмір - держава безсила. Підставити під кулі десятки тисяч мобілізованих на антитерористичну операцію має можливість а закрити терористичні видання і ЗМІ - безсила. 

  • +1 1
Опубліковано

@romaxa11 , щодо "маслєніци"

Почитайте про це свято з вікіпедії і не пишіть дурниць. Цьому святові більше років ніж московіï і його святкують багато народів

Опубліковано
1 година тому, Electronshik сказано:

@romaxa11 , щодо "маслєніци"

Почитайте про це свято з вікіпедії і не пишіть дурниць. Цьому святові більше років ніж московіï і його святкують багато народів

Я його ніколи на святкував і багато з того що я святкував не святкували інші народи. Мене не цікавить культура так званих росіян і вважаю її маргінальною по відношенню до більшості європейських культур і навіть азійських. На рахунок ЗМІ, інтернет не заборониш, сайти не заборониш і тарілки не заборониш, але державна політика в внутрішньому цифровому чи аналоговому інформпросторі має регулюватись. Як обмежують піськи і цицьки, так і ідеологічну фігню обмежити, причому величезними штрафами і санкціями. Хочеш показувати, показуй, але купи танк, чи збудуй школу а потім ще один і т.д. Навпаки, вали за расєю, і відбудуй цілий район) Те ж стосується московського патріархату - відверто руйнівна державницька ідеологія навіть не прикрита якоюсь іншою ідеєю. Не забороняти, а оподатковувати. Хочиш молитись через московію, плати податок за наслідки твоїх молитв, і молись скільки хочеш.

  • +1 1
Опубліковано

Електронщик, якщо не згідні на рахунок культури: предмет в студію. Український фольклор знаєте, традиції бачили, глибинні обряди, як от весілля, народження і т.д. могли бачити. Що може запропонувати "широка страна моя родная" щоб нас тут повчати і нацьковувати молодшим братом? Рекомендую не відписуватись на цей пост, бо відповідь буде піддана жорсткій критиці.)))

Будь ласка, увійдіть, щоб коментувати

Ви зможете залишити коментар після входу в



Увійти



×
×
  • Створити...