Вибори до ВР 2014: наша пісня гарна нова, починаєм її знову?

[justice777]

Пашинський: Українська нація народилася в ніч на 11 січня 2014 року

В ефірі програми "Вечір з Миколою Княжицьким" народний депутат Сергій Пашинський розповів про критичні моменти Майдану, чому "здали" Крим і чому "Народний фронт" не увійшов до Блоку Порошенка

Ніч на 11 січня – день народження української нації

Якщо брати якісь життєві ситуації, то критичні точки звісно ж були, але Майдан був не мій і ми були просто клітинками цього організму. А для того організму, клітинками якого ми були, це була надзвичайно критична ситуація. І ви всі пам’ятаєте, хто був на Майдані, і масове піднесення, і масову паніку, і масову зневіру, і масовий героїзм – це все був організм.

Майдан не варто розглядати через призму персоналій. На нього треба дивитись через призму історичного процесу. Я пам’ятаю ту ніч з 10 на 11 січня – перший штурм Майдану – і як історик я колись цікавився питаннями української нації, незалежності. В ту ніч коли я бачив, як беркутівці вибили першу шеренгу протестувальників, і люди, які стояли ззаду, зробили крок вперед, а люди, які стояли за ними винесли тих поранених, я собі так відсторонено подумав: Сьогодні народжується українська нація. На щастя, я був правий, тому що це дійсно був процес народження – він болючий, довготривалий, і досі він триває, але на жаль, цей процес омитий кров’ю. Але як історик можу сказати – кожна нація народжувалась так.

Чому не почався Майдан після ув’язнення Тимошенко

Коли ув’язнили Юлію Тимошенко, в той день було десь три тисячі «Беркуту» і десь сім тисяч протестувальників, із яких половину ми організовано привезли своїх партійців. Я розумію, що ув’язнивши Тимошенко, Янукович просто переставляє нашу країну на інший шлях, як стрілочник, на шлях у прірву. Але тоді ніхто не вийшов. От ми два роки ходили на ці акції – спочатку по тисячі, потім по дві.

Чому люди не вийшли тоді? І зневіра, і час не дозрів, риторика Януковича, промивання мізків, все воно працювало. Ви ж пам’ятаєте, що було в засобах масової інформації. Людина завжди хоче кращого, завжди хоче вірити в краще. Янукович і його піар-служба маніпулювали нами. Вони розповідали: «Ви не хвилюйтесь, ми ув’язнимо Тимошенко, але ми йдемо в Європу». «Ув’язнимо ще когось-там, але ми будемо демократією».

Критична маса накопичувалась, і Янукович не зрозумів, що був детонатор – мрія. Він відібрав мрію, і країна вибухнула.

Про людей, воля яких привела Майдан до перемоги

Історію будь-якої нації робить 5%. Інше питання чи решта 95% підтримують їх, чи ці 5% просто гинуть. Для мене очевидно, як для людини, яка практично своїми руками робила Майдан від першого моменту до останнього, якби не залізна воля Турчинова, який пройшов це все, є ж речі, про які зараз ніхто не говорить. О 20 годині 18 лютого (в той день загинуло 27 людей) ми зібрали тих сотників, які ще залишились. Всі були просто розчавлені тією кількістю крові – багато було поранених – у сотнях самооборони до 20-30% поранених. І Турчинов абсолютно спокійно говорить: «Я просто хочу, щоб ви знали, - перемога вже близько».

Для мене це звучало якось дивно. Ну куди «близько»? Нас там залишилось 2-3 тисячі людей. І така його залізна впевненість допомогла нам триматися далі. І Янукович згодом зламався – наша воля виявилась сильнішою за його.

Є такий вислів: Революцію роблять ідеалісти, а її плодами користуються негідники. Ще з перших днів Майдану я знав, що революцію роблять ідеалісти, а її плодами скористаються негідники. Але питання не в персональній оцінці мене чи інших людей, що були на Майдані. Ми ж це робили не заради того, щоб нам пам’ятники при житті ставили чи обирали президентами. Ми просто не могли по-іншому. І я не міг жити в іншій системі координат.

Як Янукович планував знищити Майдан, вбивши його провідників

Не хочу займатися самопіаром, але розповім про план, який був у Януковича, щодо розгону Майдану, коли він уже розумів, що так просто ніхто не розійдеться. Він планував вводити воєнний стан і арештовувати 5 чоловік, незважаючи на депутатську недоторканість. І при затриманні ці 5 осіб мали «чинити опір» і загинути. От таким у них був один із планів. Декілька разів вони пробували його реалізувати. Я власне і знаю про це тому, що люди, які мали вбити мене при затриманні, самі мене про це і проінформували. Звичайно, було страшно, але я розумів, що відступати вже нікуди.

Про постмайданний період і порожній Кабмін

Після Майдану ситуацію в країні втримати було неможливо. Я згадую дні, починаючи з 23 лютого, коли ми прийшли у владу. Нас врятувало тільки те, що ми йшли з Майдану і відчували відповідальність перед Небесною сотнею і тими мільйонами, які вийшли на Майдан. Нам не було куди відступати. А в принципі, налагодити ситуацію в таких умовах неможливо.

22 лютого ввечері державні інституції просто зникли, як дим. Я пам’ятаю, як 23 лютого я з Аваковим та Яремою з двома охоронцями пішли «опановувати» МВС. МВС – це цілий комплекс будівель, а там нікого нема, взагалі. Тільки постовий міліціонер. Ми дуже довго ходили шукали хоч одну живу душу. Держави в плані вертикалі просто не існувало.

Але відповідальність перед тими людьми, які в нас на очах гинули, давала нам просто нелюдську силу і розуміння, що треба триматися. І ми трималися.

А коли 25 травня Порошенка обрали в першому турі, в мене було таке відчуття, наче я полетів. Бо тягар був дуже великий.

Не хочу вдаватись в деталі, але був порожній Кабмін, порожні обласні адміністрації – десь палили, десь захоплювали…

Нашу команду називали хунтою. Але ми тоді втримали ситуацію завдяки тому, що відмовилися він інструментарію хунти. Ми все робили в законний спосіб (Турчинов не підписував ті закони, які він не мав права підписувати, як виконуючий обов’язки президента). Щоб не впасти в махновщину ми мусили демонстративно робити все в рамках закону – який уже був той закон – поганий чи хороший.

Чому «здали Крим»

В Крим ввійшли 27 тисяч російських військовослужбовців. Вони там були по угоді щодо Чорноморського флоту, а частково зайшли з Керчі. Я просто хочу, щоб всі зрозуміли і почули цифру – 27 тисяч.

Що ми їм могли протипоставити?

Перше: ми могли протипоставити українську армію, яка була деморалізована, розбита. І я офіційно заявляю, що ми підняти бойове ядро армії (коли бойова тривога, натискаєш кнопку, і якась частина військ вступає в дію миттєво – це і є бойове ядро). На той момент це було 5 тисяч чоловік.

Військово-повітряні сили Норвегії налічують 3700 осіб, а наші – 46 тисяч чоловік. Але по ударній міці, по можливості завдавати ракетно-бомбові удари у нас співставна авіація. Також у нас в армії сотні тисяч людей, але на той момент ми могли підняти 5 тисяч – це було так зване бойове ядро.

Також ми стояли перед вибором – куди посилати цих 5 тисяч. Ми знали про бойове угрупування Росії у Криму і ми не знали планів Путіна. Зупиниться він на Перекопі в Чонгарі чи піде далі. Біля Чернігова стояло 5 батальйонно-тактичних груп – це більше 100 танків. Їм іти до Києва 2 години (140 кілометрів).

Що ми могли протиставити? І коли починають розповідати, що «злили Крим», ну чому «злили»? Ми могли взяти наших 500 самооборонців з бейсбольними битами, в балаклавах. І сказати «Ну що хлопці, помрете за Україну? Щоб ми попіарились». Вони б пішли і померли.

От в тих людей, які через 2 місяці після того пішли воювати, не було таких істерик. Вони розуміли ситуацію і наші можливості.

У нас було в Криму угрупування військ. Десь 6,5 тисяч чоловік. 70% з них – це уродженці Автономної республіки Крим. Половина з них потім пішли служити в російську армію. Ми дали їм команду стріляти у російських окупантів. От ви хочете вступити в російську армію, а я вам говорю стріляйте. Ви ж не станете стріляти.

У нас не було силового механізму утримати Крим.

Про референдум в Криму

«Колорадська» стрічка з’явилася в Криму не вчора. Громадяни Криму з цією стрічечкою вже 4 роки ходять і розповідають, що вони є «русский мир». Про що тут взагалі можна говорити? 70% кримчан підтримали приєднання до Росії. Це правда. Ми ж не будемо ховати голови в пісок. Жаліють вони про своє рішення зараз чи не жаліють, це інше питання, а тоді вони підтримали.

Була одна військова частина, яка виконала наказ. Це підрозділ внутрішніх військ, сімферопольський, на чолі з генерал-майором, а зараз генерал-лейтенантом, Баланом. Їх було 600 чоловік. Вони 22 лютого ще були на Майдані, в них були загиблі і поранені, вони до 25-го тільки доїхали до Сімферополя. Уявіть психологічний стан цих людей – вони боялись помсти з нашого боку.

27 числа ми дали команду, коли російські диверсанти захопили будівлю Верховної Ради Криму. «Беркут» - зрадив і воює зараз проти нас, тоді ми дали наказ цій частині. Вона в кількості 300 чоловік виконала цей наказ – вони оточили кримський парламент, заблокували. Але після цього 5 тисяч мешканців Сімферополя заблокували цих 300 чоловік.

Пам’ятаєте, Путін казав «у нас буде війна, де попереду наших військ будуть іти жінки і діти»? І він це зробив. Коли в Криму штурмували військові частини за таким сценарієм – приходить натовп цивільних громадян, а за ними уже йдуть «нецивільні». І цей натовп просто «зминає» наших військовослужбовців. Адже дуже важко взяти автомат і почати стріляти у жінок і дітей. Нормальна людина цього взагалі ніколи не зробить.

Про сина в зоні АТО і «дутих героїв»

Я зневажаю піар. Я пишаюсь своїм сином, але обговорювати його службу в зоні АТО не хотів би. Мене не влаштовує в нашій політиці, коли негідники під’їжджають за 100 кілометрів від зони АТО, роблять постановочну зйомку, а потім розповідають, які вони герої. А тоді мені чи Турчинову розповідають, що хтось там когось «злив» чи зрадив. Один із кандидатів у президенти, який розповідав про свою мужність, він не те що в зоні АТО, він навіть поруч не був. Але він дуже любить розповідати про свої військові звитяги. Всі ті політики, хто більше всіх розповідають про свої звитяги, це все авантюристи і аферисти.

Як на Майдані з’являлися «дуті герої», так зараз і на війні вони з’являються, так звані герої «Фейсбуку». Вони воюють у «Фейсбуці», в них купа «лайків», все в них прекрасно, а коли побачиш їх в справі, то це або дезертири або люди, які тут же підняли білий прапор і здалися в полон, а зараз з екранів телевізорів розповідають, які вони герої. Це на їхній совісті, але вони повинні розуміти, що ця неправда рано чи пізно випливе.

Про вибори під час війни та московські гастролі депутатів Курченка

Я був категорично проти дострокових виборів у парламент під час війни. Під час війни нація повинна концентруватися не на передвиборчій агітації, а на досягненні тих чи інших цілей у цій війні. Вибори треба проводити, коли ми чогось досягнемо і зафіксуємо якийсь результат.

З іншого боку остання подія, коли 26 депутатів поїхали у Держдуму Росії, і розповідали там, що вони «защітнікі русского міра», поки у нас тут люди гинуть. Виходить Росія офіційно визнала, що вони підривають суверенітет України. Якщо вони захищають «русскій мір» на території України, а «русский мір» на території України – це танки, це вбиті люди, це «Гради», це артобстріли, значить це їхні агенти.

Під час війни з агентами-зрадниками чинять дуже жорстко. Я сподіваюсь, що ми з вами як депутати ще встигнемо вчинити з ними дуже жорстко. Давно уже в нас у парламенті не було принципових питань.

Чому тимчасовий уряд не розібрався з олігархами

Я був главою адміністрації президента і у військовий час мав досить багато влади – підняти штурмовики або завдати якогось удару, але розібратись із олігархами я не міг. От наприклад нещодавній випадок, коли майора, якого звинувачують у вбивстві, легендарний Печерський суд Києва відпустив на свободу. І я, як глава адміністрації президента, теж зіштовхувався з тим, що державні рішення відмінялися якимись рішеннями судів.

У нас настільки неефективна корумпована державна машина, що замінивши її верхній шар, ти нічого не зміниш. Вона і далі собі працює, продукує корупційні схеми. З ними можна і треба боротися, але це дуже важкий процес.

Про те, як починалася війна на Донбасі, та ідею створення добровольчих батальйонів

Ми намагалися урегулювати ситуацію на Донбасі політичним шляхом. Я особисто займався Луганською областю і намагався знати якусь політичну модель урегулювання. Нагадаю, що на Луганщині перша кров пролилася 20 травня, в той час як уже місяць тривали бої. На якомусь етапі Путін зрозумів, що ми можемо знайти політичну модель урегулювання і в Донецьку, і в Луганську. І він зробив цікаву річ – у найзахіднішому місті Донецької області Слов’янську в один момент з’явилося більше сотні людей, добре вимуштруваних, вмотивованих, підготованих, які захоплюють це місто.

Ми послали проти них «Альфу», спецпідрозділ, який призначений для виконання подібних завдань. І ви пам’ятаєте, чим це все закінчилося – їх просто перестріляли. Потім ми послали до них три роти 25 бригади – в результаті бойовики отримали техніку і зброю.

Тоді я сам прибув туди під Свов’янськ, щоб розібратися. Чи маємо ми кого протиставити бойовикам, і я виявив, що все, що у нас може воювати, це «Омега» (200 чоловік), «Ягуар» (200 чоловік) і «Вега» (50 чоловік) – 450 чоловік. Але у нас була енергія мас. Ми паралельно Нацгвардію робили, і поки приймали закони по Нацгвардії, ми вирішили легалізувати наших добровольців.

Ми моделювали ситуації, як краще і швидше це зробити – батальйони територіальної оборони, спецбатальйони міліції і Нацгвардія.

Я покладав особливі надії на батальйони територіальної оборони, які підпорядковувались Міноборони, але виявилась одна неприємна річ – військоматам було простіше набирати у батальйони через призив. Тому батальйони територіальної оборони в більшості своїй не добровольці, а люди, яких призвали до служби.

А добровольцями по суті були тільки спецбатальйони міліції і декілька батальйонів Нацгвардії.

На той момент це був кістяк нашого війська. І Слов’янськ ми здобули тільки тому, що відправили туди перший батальйон Нацгвардії, який сформували з бійців самооборони Майдану. І зараз Гіркін в інтерв’ю розповідає, що українську армію не треба недооцінювати.

Беркут став би в нагоді зараз, якби Янукович його не знищив

Якби у нас було 5 тисяч «Беркуту», як це було у Януковича, було б значно простіше владнати ситуацію на Донбасі. Але він кинув цей «Беркут» воювати проти власного народу, чим по суті знищив цей спецпідрозділ. Серед тих хлопців багато перейшли на бік росіян, але частина з них воює в зоні АТО.

Про стосунки з Тимошенко

Юлія Володимирівна була дуже близькою мені людиною, я пишався нею, я підтримував її і емоційно і інтелектуально.

Ми познайомились, коли вона була віце-прем’єром по паливно-енергетичному комплексу. Вона була першою людиною, яка почала ламати ці корупційні схеми. Я до сих пір пишаюся тією сторінкою свого життя, коли ми в ПЕКу зламали корупцію.

Ми з Тимошенко 15 років пройшли – і я був в тюрмі, і вона була у в’язниці двічі за цей період. Але ми не так давно досить тепло попрощалися із Юлією Володимирівною. За останній час наш розвиток пішов у різні боки, навіть не паралельно. Я не жалію ні про один день, який я провів у команді Тимошенко. Можливо, наші дороги ще колись зійдуться.

Погляди з Тимошенко розійшлися на політичні принципи. Наш народ, наша політика вони розвиваються, а бачення Юлії Володимирівни в деяких питаннях застарілі – таке враження, що вона відстала в часі на 10 років.

Про «азіатщину» в українській політиці

У нас зараз «Партія Тігіпка», «Партія Ляшка», «Партія Гриценка», «Партія Порошенка»… Ми всі декларуємо, що ми йдемо в Європу, але я не знаю в Європі жодної «Партії Маргарет Тетчер» чи «Партії де Голя». Це любив робити Туркменбаши – своїм іменем називати площі, місяці, дні… Якщо ми хочемо почати розбудовувати європейську країну, то ми мусимо почати будувати європейське політичне життя.

Я вдячний Арсенію Яценюку, що коли ми заговорили про те, щоб назвати партію іменем Яценюка, він сказав категоричне «ні». Сказав, я не хочу повторення тієї азіатщини, того азіатського способу мислення і способу політики. Будь-який політик не терпить конкуренції. Сила «Народного фронту» в тому, що в нас, крім Яценюка, є Олександр Турчинов, який реалізував себе не просто як політик, а як державний діяч. У нас є командири батальйонів, яких після того, як вони поклали своє життя, дешевими компромісами не купиш. У нас є люди, які жертвували своїм життям заради України – Таня Чорновол, Андрій Парубій. Це люди, яких не можна купити, зламати.

Про об’єднання «Народного фронту» з «Блоком Порошенка»

Дійсно переговори тривали, але умовою Петра Олексійовича було те, що ми повинні були вступити в список партії Петра Порошенка. А я не хочу вже більше вступати ні в партію Юлії Тимошенко, ні в партію Петра Порошенка. І це був принциповий момент. І там їхній лідер партії Луценко любить розповідати проте, що ми квоти не поділили. Ніяких квот ми не ділили, конфлікт був у самій моделі. Коли ми приймали поправку щодо виборчих блоків. Давайте ми проголосуєм блок і ми готові на співпрацю, адже блок не передбачає розчинення, він передбачає самостійність. А формат партії нам не прийнятний.

Друге питання, яке нас хвилює, ми повинні розуміти, що у нас парламентсько-президентська республіка. І народ на Майдані вимагав – не треба більше концентрації влади в одних руках. Важливий принцип розділенні гілок влади. А зараз іде спроба знову монополізувати всю владу в одних руках. Історія чітко показує, що до добра це не приводить.

[laska]

[Nokian]

Чи справиться з ними КотиПорошко.

[Lovetstiney]

Чи справиться з ними КотиПорошко.

Якщо народ не підтримає Порошенка, то пісенька почнеться знову, бо ми отримаємо безпомічного президента ( як Ющенко був ) і парламент який буде управляти ним, можливо й з вказівки Путлера.

Обурює те, як в відкриту політики змінюють своє обличчя і назви партій підлаштовуючись під ситуацію в країні,міняють лозунги, а ціль одна - пройти в парламент . Тимошенко ще до АТО за руку здоровалась з терористами ( також перед виборами ), а зараз в неї в партії людина яка проти них воювала. Прикриваються людьми з майдану чи АТО , як Савченко ( яка напевне й незнає що вона в списках Батьківщини ) .

Надіюсь люди зроблять правильний вибір, а не як завди будуть голосувати за гречку й 200 грн.. Таких має ловити міліція і треба відбирати в них право голосу, бо вони й тягнуть країну в те болото під назвами Регіони і колишні Комуністи ...

[Nokian]

Надіюсь люди зроблять правильний вибір, а не як завди будуть голосувати за гречку й 200 грн

Деяка частина буде і за 200 грн голосувати.А інші за гучні імена говорящих голів із ящика.

Суть і діла наших політиків мало кого цікавить , бо вона досить глибоко прихована і щоб докопатись потрібен час та зусилля.

Більшість тупо ведеться на їхні гасла, котрі змінюються як напрямок флюгера.

[fenmix]

Якщо народ не підтримає Порошенка, то пісенька почнеться знову, бо ми отримаємо безпомічного президента ( як Ющенко був ) і парламент який буде управляти ним, можливо й з вказівки Путлера.

А по-моєму наразі це байка з розряду "виберемо Порошенка в один тур".

[phantom]

fenmix, а чому б ні ? Коней на переправі не міняють. Та й кращої кандидатури щось на горизонті не помітно ...

[Amaranth2]

Ми то можем і підтримати, але чи буде нас слухати- питання ну дуууже риторичне.

[MANJAK11]

Деяка частина буде і за 200 грн голосувати.А інші за гучні імена говорящих голів із ящика.

Суть і діла наших політиків мало кого цікавить , бо вона досить глибоко прихована і щоб докопатись потрібен час та зусилля.

Більшість тупо ведеться на їхні гасла, котрі змінюються як напрямок флюгера.

от чия б то корова мичала

[Basil]

Потрохи просинаємось, чи як?

Як зустріли депутата на ДП "Волиньторф"

Як повідомила голова первинної профспілкової організації НПГУ ДП «Волиньторф» Аліна Базарнова, 19 вересня, о 9.00 протягом години мала відбуватися зустріч нардепа Ігоря Єремєєва з колективом підприємства. У такий спосіб він сподівався загітувати торфовидобувників 26 жовтня знову обрати його до Верховної Ради. Проте не так сталося, як планувалося. Бо зустріч тривала всього лише кілька хвилин.

Нардеп довше роздягався, ніж виступав перед колективом. У нього, за словами очевидців, помітно тремтіли руки, він знервовано накручував і клав на стіл годинник, жодного разу не підняв очей, обличчя було чорне, як земля, адже, поки він ішов від входу до сцени, його супроводжували вигуки працівників: «злодій», «брехун». В актовому залі підприємства відчувалася напружена атмосфера, а свита й депутат явно побоювалися, що працівники вчинять самосуд над Єремеєвим.

Але людей цікавило лише одне, коли він поверне вкрадені у державного підприємства за допомогою фінансових оборудок двох приватних фірм, що належать нардепові, понад 6 млн грн. Як говорить сам Єремєєв, "Не словом а ділом", він довів, що є злодієм та брехуном, бо з першої секунди зустрічі збрехав, що повернув гроші на підприємство. Але вперті факти свідчать про протилежне. Тому виступ депутататривав лише 10 секунд. Працівники, знаючи ціну своєму часу, вирішили не витрачати його на голосномовну, заучену доповідь олігарха, й одразу ж показали олігархові спину, попрямувавши на свої робочі місця.

В результаті замість запланованої передвиборної агітаційної зустрічі депутат з клерками "зализували рани " у зоні відпочинку «Холодок» під Маневичами.

http://kivertsi.com.ua

[Ko3bMa]

Потрохи просинаємось, чи як?

Особливо "Волиньторф", який мучать вже походу більше року. Ще як Яник по Волині катався, якщо пам'ять на зраджує.

[Smith]

Якщо народ не підтримає Порошенка, то пісенька почнеться знову, бо ми отримаємо безпомічного президента ( як Ющенко був ) і парламент який буде управляти ним, можливо й з вказівки Путлера.

А я думав, що ми вже такого отримали. Коли ПОП давав в неділю інтерв'ю провідним каналам, то в мене було дежа-вю - блін, так це ж Ющенко: і говорить схоже, і маніпуляції руками схожі. А коли почав манжети на сорочці смикати і закладати пальці промовляючи: "Дивіться, є три питання...", то мені здалося, що я перемістився в 2005-06 роки. Це якщо говорити про вербальну схожість.

А про інше - дії, слова, вчинки, то і поготів - все більша схожість наступає.

В мене така думка виникла: їх десь клонують через одного. То безхребетний Кравчук, то злодій і вбивця Гії Кучма (мабуть в системі був збій, бо він 2 рази був), потім знову безхребетний Ющенко, потім злодій та вбивця Янукович, і тепер знову маємо безхребетного ПОПа. Але вони, чим далі, тим сильніше прогресують в гіршу сторону: Янукович за 4 роки наробив стільки поганого, що Кучма і за 8 років не зробив; а ПОП за 100 днів те, що Ющенко за рік-два. Бля, херова тенденція. Матриця...

[Ko3bMa]

Потрохи просинаємось, чи як?

Пост об'єднав нещодавніх бордівських опонентів. Гарні новини на ніч, чуваки.

Всім надобраніч!

[nikblack]

[Nokian]

Реклама опозиційного блоку вже розвішана по Луцьку. В синьому кольорі та стилі ПР.

Ось поле діяльності для люстраторів.

[Lovetstiney]

Якщо народ не підтримає Порошенка, то пісенька почнеться знову, бо ми отримаємо безпомічного президента ( як Ющенко був ) і парламент який буде управляти ним, можливо й з вказівки Путлера.

А я думав, що ми вже такого отримали. Коли ПОП давав в неділю інтерв'ю провідним каналам, то в мене було дежа-вю - блін, так це ж Ющенко: і говорить схоже, і маніпуляції руками схожі. А коли почав манжети на сорочці смикати і закладати пальці промовляючи: "Дивіться, є три питання...", то мені здалося, що я перемістився в 2005-06 роки. Це якщо говорити про вербальну схожість.

А про інше - дії, слова, вчинки, то і поготів - все більша схожість наступає.

В мене така думка виникла: їх десь клонують через одного. То безхребетний Кравчук, то злодій і вбивця Гії Кучма (мабуть в системі був збій, бо він 2 рази був), потім знову безхребетний Ющенко, потім злодій та вбивця Янукович, і тепер знову маємо безхребетного ПОПа. Але вони, чим далі, тим сильніше прогресують в гіршу сторону: Янукович за 4 роки наробив стільки поганого, що Кучма і за 8 років не зробив; а ПОП за 100 днів те, що Ющенко за рік-два. Бля, херова тенденція. Матриця...

Як писали вже вище, пропонуйте кращу кандидатуру !!!

Її просто не існує, от розглянемо варіанти :

1) Ярош - це не варіант, бо почав з брехні ( податкові звіти, що він декілька років не працює, а відповідну суму на президентські все-таки нашкріб) - не мій варіант.

2) Тимошенко - думаю та баба вже всіх дістала, вона як скаженна лізе до влади, і повірте переступить через будь-кого. Та й її колишні домовленості і підпільна любов до путлера і терористів мене насторожує. Постійно бореться проти олігархів, хоча й сама такою є...невже знищує таким чином конкурентів ?

3) Ляшко - з однієї сторони радикал, але якийсь він як на мене трохи подвійний...Живе подвійним життям, в одному він простий і з народом проти олігархів, а в другому він сам олігарх .

А тепер скажіть, оті що вище чим кращі за Порошенка ?

Чи може є нові кандидатури ? Прошу озвучити зписок . Та й правильно писали , на переправі коней не міняють.

І ще стосовно люстрації яку на думку багатьох не робить Порошенко, а вибори для вас це що ? Це і є початок люстрації, можливість для українського народу обрати тих хто справді буде працювати і будувати Україну. Чи може ви очікували під словом люстрація , що будуть виводити депутатів з кабінетів і розстрілювати чи ще якимсь чином ? В такому варіанті завжди будуть ті що " за " і ті що " проти " ( сторонники тієї людини ). Ну а вже обраних депутатів ми повинні контролювати і слідкувати як вони будуть змінювати систему. Вимагати від обраних кандидатів реальних дій.

А от вибори це по європейськи, це буде вибір людей. Глянемо наскільки суспільство готове до змін, наскільки детально буде вивчати списки, шукати за спинами майданівців і атошників колишніх щурів . Приклад цьому є бездіяльний майданівець Булатов, учасниця АТО Савченко яка зараз є рекламним брендом для Тимошенко, думаю їх зараз з'явиться ще багато. Саме Порошенко об'єднав європейську спільноту проти Путлера, що почали вводити санкції, а не так як було з Грузією.

Критикувати значно простіше, особливо зі сторони. Та не один з президентів попередніх не витримав би такої напруги яка була і є зараз, а втік би десь за кордон. Яценюк вже пробував залишити свої повноваження коли було гаряче.

На мою думку треба трошки почекати( в три місяці навіть вагітність погано видно, а ви чекаєте вже результатів ), дати шанс, ну а потім судити по діях.

[Smith]

Кхм, ну да ПОП - панацея від всього, чи майже від всього. Раджу прочитати статтю Б.Берези "В двух шагах от третьего Майдана". Там хороші слова: "Критиковать власть нежелательно из-за того, что это играет на руку планам Путина, но терпеть вакханалию - нет сил." Ми опинились в ситуації, коли не знаєш точно хто гірший - внутрішній чи зовнішній ворог. І ці діфірамби ПОПу мені дуже нагадують початок президенства ВФЯ - хто як не він; кращого, поки, на жаль немає; а не дай Боже Юлька прийде (прям лякалка якась, хоча я і сам до неї ставлюсь не зовсім позитивно).

На мою думку треба трошки почекати( в три місяці навіть вагітність погано видно, а ви чекаєте вже результатів ), дати шанс, ну а потім судити по діях.

Іздєваєтєсь!!! Яке почекати? В країні війна і часу на чекання немає, бо це може мати катастрофічні наслідки для всіх.

[Amaranth2]

Ляшко - з однієї сторони радикал, але якийсь він як на мене трохи подвійний...Живе подвійним життям, в одному він простий і з народом проти олігархів, а в другому він сам олігарх .

Візьміть мої п'ять копійок. В мене радикально помінялась думка про нього як людину після цього випуску

[Amaranth2]

Блін, то всього лиш кусок програми. Дивно.

Пардон! Ось повна версія http://vk.com/video105844248_170143730

[Volyniaka]

На вопрос журналиста, как Россия попытается повлиять на наши выборы, Маломуж ответил: "Как и раньше. Через пятую колонну, отдельных проплаченных депутатов, которые есть даже в, казалось бы, откровенно проукраинских партиях. Также Россия держит компромат на основных игроков". По его словам, это подробности теневых бизнес-схем, разворовывания государственных средств в разные периоды, вывоз капитала за рубеж и подобные финансовые махинации.

Генерал сообщил, что "Курченко взял несколько проектов. Кроме прочего он вкладывает в Партию развития Украины".

"В Рэдиссоне, в Москве, есть штаб: Курченко, Артем Пшонка, Януковичи - работают над структурным оформлением пятой кремлевской колонны в Украине. В разных вариантах. В Рэдиссоне у них есть целый этаж - штаб, полностью закрытый", - заявил Маломуж.

По его мнению, украинские спецслужбы, зная все это, не принимают никаких действий потому, что "всё и все взаимосвязаны".

"Во многих списках есть люди, ориентированные на Кремль, или зависящие от той группы, которая свила штаб в Рэдиссоне. Причем лидеры партий, как правило, остаются чистые - все финансовые отношения совершаются через посредников", - отметил генерал армии.

При этом Ринат Ахметов, по словам Маломужа, практически не влияет на ситуацию: "Он теперь больше влияет на Кривой Рог, чем на донецкий регион".

[toj_tu]

Тимошенко продвигает в министры обороны Петрука, закончившего военную академию России http://podrobnosti.ua/power/2014/09/23/994653.html

юля у всій красі.

[toj_tu]

Список депутатів , які голосували за диктаторські закони 16 січня і знову зареєстровані у ЦВК:

- 20 округ на Волині Сергій Мартиняк

- 64 округ на Житомирщині Пехов Володимир

- 66 округ на Житомирщині Віталій Журавський

- 67 округ на тій же Житомирщині Віктор Розвадовський (завів на округ ще й технічного кандидата Гук Володимир)

- 68 округ на Закарпатті Василь Ковач

- 70 округ на Закарпатті Михайло Ланьо

- 104 округ на Луганщині Володимир Струк

- 114 округ на Луганщині Валерій Мошенський (також веде по округу сина Сергія, а по 108 округу брата Сергія)

- 135 округ на Одещині Сергій Ківалов

- 137 округ на Одещині Леонід Клімов

- 141 округ на Одещині Віталій Барвіненко

- 168 округ на Харківщині Валерій Писаренко

- 172 округ на Харківщині Володимир Мисик

- 173 округ на Харківщині Анатолій Денисенко

- 174 округ на Харківщині Олександр Фельдман

- 188 округ на Хмельниччині Сергій Лабазюк

- 200 округ на Черкащині Антон Яценко

- 207 округ на Чернігівщині Ігор Рибаков

Будьте пильними - за цих людей ні в якому разі не можна голосувати, вони співучасники кривавих злочинів і в правовій державі вже б сиділи за ґратами.

[fenmix]

fenmix, а чому б ні ? Коней на переправі не міняють. Та й кращої кандидатури щось на горизонті не помітно ...

Бо це вже парламентські вибори, а не президентські. Ми ж парламентсько-президентська республіка, так? По мажоритарці голосуйте за того, кому довіряєте. Ну, а по партіям гляньте виборчі списки. Голосуючи за "Блок Порошенка" ви туди просуваєте Палицю і інших сумнівних особистостей)

[Nokian]

Отже по Луцькому району знову Мартиняк балотуватиметься?

[toj_tu]

Хто є хто? Перша тридцятка блоку Порошенка (аналіз журналістів)

№ 1. Виталий Кличко (квота УДАРа) – известный спортсмен, долго шедший к должности главы столицы, наконец-то смог получить ее в 2014 году. Поскольку он уже заявил, что не собирается покидать мэрское кресло, то некоторые эксперты предполагают, что его первое место – это просто рекламный ход блока, попытка "торговать лицом" (красивым и популярным) во главе списка.

При этом ряд других экспертов не исключают, что после выборов Кличко все же уйдет в парламент, ведь до следующих выборов городского главы Киева осталось чуть больше года, а отсутствие в столице горячей воды, предполагаемые проблемы с отоплением и не слишком успешные попытки борьбы с МАФами не добавят популярности действующему мэру.

№ 2. Юрий Луценко (квота Порошенко). В СМИ давно ходили слухи о том, что кумовья планируют организовать совместный политический проект во главе с Луценко на деньги Порошенко. Но после успеха Петра Алексеевича на президентских выборах, его "Солидарность" фактически осталась без главы и без известных лиц, но с очень высоким рейтингом. Тогда он и принял решение передать партию под управление друга и кума Юрия Луценко.

Бывший министр внутренних дел – опытный политик, который однажды уже поднимался на революционной волне в 2004 году.

Таким образом, первые два места списка заняли главы объединившихся партий, что выглядит вполне логично.

№ 3. Ольга Богомолец (квота Порошенко) - известный медик и общественный деятель в последнее время сильно заинтересовалась политикой. При этом предлагаемого министерского кресла для нее оказалось мало, она была настроена на президентское. Будучи конкурентом Порошенко, Ольга Вадимовна критиковала некоторые его шаги, но потом решила, что именно в его партии сможет добиться перемен в стране, и перешла к критике премьер-министра и его новой партии.

№ 4. Владимир Гройсман (квота Порошенко). Бывший мэр Винницы пользуется немалым доверием Президента, поскольку он не просто сменил кресло городского главы регионального центра на портфель вице-премьера, но и был назначен и.о. премьер-министра в то время, когда между Порошенко и Яценюком возникла конфликтная ситуация из-за бюджета и реформ.

Это доверие еще раз подтверждается тем, что бывшему главе Винницы (и тут не стоит забывать, что это родной город Президента) выделили место в пятерке самой рейтинговой партии.

№ 5. Мустафа Джемилев (квота Порошенко) - один из многих политиков, покинувших ряды "Батьківщини" и перешедших в команду Порошенко. Его место в пятерке воспринимается как дань опытности политика, а также - как попытка сохранить представительство в парламенте крымских татар, которые активно поддерживают Украину в крымском вопросе, не желая даже под давлением принимать российское гражданство.

№ 6. Юлий Мамчур. Трудно сказать, по квоте какой партии попал в список военный летчик первой категории, переживший плен и пытки в марте 2014 года в Крыму. Однако его выдвижение стало следованием сформировавшейся на этих выборах моды на включение в списки военных. Таким образом партии пытаются капитализировать кровь и страдания украинцев в свой рейтинг.

№ 7. Мария Матиос (квота УДАРа). Известная писательница пришла в парламент седьмого созыва с партией Виталия Кличко. Особой законодательной активности она не проявляла, однако успела отличиться, как единственный кнопкодав от УДАРа в этом парламенте.

№8. Николай Томенко (квота Порошенко) - еще один выходец из "Батьківщини. Был доверенным лицом Порошенко на внеочередных выборах президента.

№ 9. Ирина Геращенко (квота УДАРа). Бывший журналист, одна из самых активных политиков в партии Виталия Кличко.

№ 10. Виталий Ковальчук – глава парламентской фракции УДАР, "серый кардинал" этой партии. По слухам в парламентских кулуарах, Кличко согласовывает с ним большинство вопросов, касающихся решений партии и фракции.

№ 11. Сергей Квит – министр образования и науки. Скорее всего, в список он попал по квоте УДАРа, поскольку многие нардепы в этой партии сотрудничают с НаУКМА – университетом, который ранее возглавлял Квит. Свою политическую карьеру профессор начал всего полгода назад, это будет его первая попытка пройти в ВР, до этого Квит занимался исключительно научной деятельностью и внедрением новшеств в образовательной сфере.

№ 12. Руслан Князевич (квота Порошенко) - еще один опытный политик, покинувший команду "Батьківщини" ради нового Президента. Князевич имеет опыт сотрудничества с ЦИК, поэтому стал представителем партии в этом ведомстве. К слову, на предыдущих парламентских выборах он был представителем "Батьківщини" в ЦИК.

№ 13. Юрий Стець (квота Порошенко) – кум Юрия Луценко (экс-глава МВД крестил дочь Стеця) и его бывший политический соратник по НУ-НС. Бывший журналист Стець также попал в список после сотрудничества с фракцией "Батьківщини" в парламенте седьмого созыва.

№ 14. Игорь Грынив (квота Порошенко). Заместитель главы Администрации Президента, советник главы государства и опытный политик – был членом парламента IV, V, VI и VII созывов, в действующей Раде входит во фракцию "Батьківщини".

№ 15. Оксана Продан (квота УДАРа) политик и предприниматель, нардеп седьмого созыва от партии Виталия Кличко.

№16. Наталия Новак попала в список по квоте УДАРа, давняя соратница Кличко, трижды была депутатом Киеврады, на данный момент является народным депутатом, заместителем главы фракции УДАРа в парламенте.

№ 17. Виктор Пинзеник (квота УДАРа). Бывший министр финансов и вице-премьер, был народным депутатом шести созывов (фракции "Нашей Украины" и "Батьківщини"), на выборах 2012 года неожиданно вошел в первую "пятерку" списка УДАРа.

Следующие четыре места в списке получили общественные деятели и журналисты, сложно сказать, какая из групп интересов лоббировала их кандидатуры, но эти люди в политику идут впервые.

№ 18. Светлана Залищук – сооснователь общественного движения "Честно", координатор общественной кампании "Новый Гражданин".

№ 19. Сергей Лещенко – журналист "Украинской правды", активно критиковавший власть Виктора Януковича, автор двух книг, разоблачающих неправомерные действия бывшего Президента.

№ 20. Мустафа Найем – журналист "Украинской правды", один из основателей движения "Стоп-Цензура".

№ 21. Александр Черненко – еще один журналист, возглавляющий также комитет избирателей Украины. Как наблюдатель или эксперт с 1996 года работал на всех общенациональных избирательных кампаниях и десятках местных выборов в Украине. Прекрасно знаком с системой выборов на территории разных стран СНГ.

№ 22. Ростислав Павленко (квота УДАРа), нардеп от партии Кличко, политический эксперт и преподаватель.

№ 23. Мария Ионова – (квота УДАРа), давняя соратница Кличко, нардеп от УДАРа в парламенте седьмого созыва.

№ 24. Артур Палатный - нардеп от УДАРа, до этого был депутатом Киевсовета от этой партии. Палатный – успешный бизнесмен, он является владельцем UkrNet, и именно благодаря его усилиям этот ресурс стремительно набирал популярность в последние годы.

№ 25. Роман Романюк (квота УДАРа) - заслуженный юрист Украины, экс-депутат Киевсовета от партии Виталия Кличко, с 2012 года - нардеп от этой политсилы.

№ 26. Павел Розенко - один из самых активных народных депутатов от партии УДАР.

№ 27. Григорий Заболотный (квота Порошенко). Еще один выходец из Винничины (откуда родом и сам действующий Президент) – бывший глава Винницкого областного совета, на данный момент нардеп, не входивший ни в одну фракцию. Он давний соратник Петра Алексеевича, еще в его бытность министром экономики и мажоритарным кандидатом в нардепы по округу в Винницкой области.

№ 28. Инна Южанина – самый засекреченный кандидат в списке Блока Порошенко. О ней ничего не может сказать даже Google, и она единственная в "тридцатке" указана без отчества. По информации "Обозревателя", Южанина имеет отношение к юридической деятельности.

№ 29. Игорь Клименко (квота Порошенко) - бизнесмен и банкир, руководил филиалами "Укрсоцбанка", "Проминвестбанка", на данный момент является главой правления ПАТ "Банк Национальный кредит". В начале 2000 годов Клименко возглавлял Житомирскую областную организацию "Солидарности".

№ 30. Ирина Фриз (квота Порошенко) - бессменный помощник и пресс-секретарь Петра Алексеевича в течение многих лет, на данный момент она возглавляет информационное управление при Администрации Президента.