Війна, ч 3 (дай Бог остання й переможна)

[justice777]

Луцькі ультрас передали привіт із зони АТО (ФОТОФАКТ)

Фанати воюють за Україну на Донбасі

Як повідомляє Еспресо.TV, Crusaders "Волині" у зоні АТО захищають незалежність України.

http://espreso.tv/news/2015/03/19/lucki_ultras_peredaly_pryvit_iz_zony_ato_fotofakt

[VaLeRa]

В Донецке партизаны уничтожили десятки единиц техники оккупантов

Маю надію що це правда... цікаво чи пишуть про це на ваторесурсах?

[Dieselsmart]

Британські військові почали тренувати українську армію

Загалом до України має прибути до 75 британських військових інструкторів

[NoutM]

В Донецке партизаны уничтожили десятки единиц техники оккупантов

Маю надію що це правда... цікаво чи пишуть про це на ваторесурсах?

Там внутрішні розборки. Про це вже пару днів пишуть і ДиркінГиркін писав коли стан в новососії коментував.

[VaLeRa]

NoutM, то партизани собі приписують чтоль?

[NoutM]

NoutM, то партизани собі приписують чтоль?

Скільки разів вони моторолу вбивали вам нагадати? )))

[Mykola81]

Юрий Бирюков

1 год. ·

Встретил в коридоре МО одного из любимых комбригов - полковника Олега Микаца. Еле узнал - в первый раз увидел его в повседневной форме ВСУ, с орденскими планками. Не нервничает, но "на взводе" - последняя комиссия перед назначением на более серьезную, ответственную и критически-важную для армии должность. Олег будет возглавлять 169-й учебный центр «Десна».

И таких повышений планируется много - в коридоре стояло человек 20 комбатов и комбригов, все идут на повышения.

Комбриг 95-ки стал Командующим ВДВ.

Комбат 25-ки стал комбригом 81-й.

Замкомбат 79-ки стал сначала комбатом, а сейчас назначен замкомбригом.

Командир разведроты 79ки стал комбатом в 79ке, а его зам - стал командиром роты.

Старший сержант из 79ки получил офицерские погоны и стал командиром взвода.

Это только часть примеров, по тем бригадам где я часто бываю. И список событий - всего-то за последние несколько месяцев.

Национальный Университет обороны в 2014 году принял на обучение 455 слушателей - офицеров. Это по оперативно-тактическому и оперативно-стратегическому уровню. В этом году - уже 450, и набор будет осуществляться еще. Молодых офицеров нужно обучать перед продвижением.

Один из моих преподавателей в медине нам говорил, что самые лучшие врачи - молодые выпускники и старые профессора. Первые - еще все знают и помнят, вторые - с громадным опытом. Представьте, что молодого хирурга, блестяще проводящего несложные операции, поставили главрачом больницы. Он будет и дальше хорошо проводить аппендэктомию, но завалит организацию работы самой больницы.

У нас появился пласт боевых офицеров, с "правильным" опытом. И их надо учить и продвигать вверх. Процесс идет - я написал лишь часть примеров, очень небольшую.

Хочется быстрее, хочется "все и сразу". Но так можно натворить куда больше бед. Не?

[Mykola81]

РБК извинились перед Навальным за то, что ошибочно приписали ему ряд фраз в интервью "Вашингтон пост", которых он на самом деле не говорил. А общественность уже успела перевозбудиться

Навальный: РБК хорошие какие. Вчера немного напутали с переводом моего интервью Вашингтон Пост, что вновь сделало меня на некоторое время Главным Врагом Украины.

Но сегодня всё поправили и даже извинились. Спасибо.

( http://top.rbc.ru/politi…/…/03/2015/550926d09a7947fa5a7fc4d8)

Само интервью здесь: http://www.washingtonpost.com/…/a-rare-interview-with-krem…/

Поправка:

Во время подготовки этого материала РБК использовал статью об интервью с Алексеем Навальным, которая была опубликована на сайте газеты The Washington Post. Выдержки из этого интервью издание выложило позже, после того как материал вышел на нашем сайте. Из них стало понятно, что РБК по ошибке приписал Навальному несколько фраз, которые, судя по всему, являлись мнением The Washington Post о ситуации в России.

Ошибочным является следующий абзац:

«Вместе с тем он отметил, что российская оппозиция находится под сильным давлением, противников Кремля обвиняют в связях с Западом и называют «пятой колонной». Возможные поставки летального оружия только усилят это давление, если станет известно, что наши соотечественники погибают на Украине от американского оружия. Навальный считает, что малое число россиян, которые критикуют США за недостаточные усилия, чтобы «остановить Путина», смогут поддержать решение о поставках вооружений».

В статье The Washington Post было сказано:

«Но многие критики Кремля рискуют оказаться под еще большим давлением по поводу связей с Западом, если их соотечественники начнут погибать от оружия из США. Их уже заклеймили, как «пятую колонну». Немногие россияне решатся поддержать это предложение, даже если они критикуют политику США за недостаточные усилия, чтобы остановить Путина».

​В настоящее время этот абзац из нашего текста удален. ​Приносим читателям свои извинения.

http://top.rbc.ru/politics/18/03/2015/550926d09a7947fa5a7fc4d8

[Skorpio76]

Накипіло... наскільки дозволяє дипломатичний етикет...

Учитесь красиво посылать на х@р. Письмо Посла Украины в Австрии российскому коллеге

У коментарях пишуть, що Павло Чайка волинянин, з Рожищ.

Міністерство оборони України

Повний кавалер ордена “За мужність” Павло Чайка: “Я завжди мріяв стати офіцером, завдяки цій війні я ним став”

У свої 26 років молодший лейтенант Павло Чайка, командир взводу 79 бригади, став повним кавалером ордена “За мужність” – третім за всю історію України й абсолютно заслуженим.

Повний кавалер ордена “За мужність” Павло Чайка: “Я завжди мріяв стати офіцером, завдяки цій війні я ним став”

У свої 26 років молодший лейтенант Павло Чайка, командир взводу 79 бригади, став повним кавалером ордена “За мужність” – третім за всю історію України й абсолютно заслуженим. Про його подвиги можна написати не одну книгу, а знайомством із ним – пишатись. Павло був одним із перших поранених десантників під Червоним Лиманом, та від реабілітації відмовився і втік на війну. Він не просто вийшов із оточення під Мар’їнкою, а й витягнув звідти “віджатий” у сепаратистів КамАЗ. Павло пережив дві складних ротації у Донецькому аеропорту. На той час він думав, що вже все бачив і до всього готовий. Але потім бійці поїхали під Дебальцеве, де терористи майже впритул розстрілювали їх із танків. Як вдалось повернутись додому живим? Павло відповідає просто: “Із Божою допомогою!”. Можна довго розмірковувати на тему що є ціннішим – життя чи Батьківщина. Павло свій вибір зробив вже давно – заради нашої країни він готовий на все.

Нагородження третім за період війни в Україні орденом стало для Павла повною несподіванкою. Хлопець зізнається, що воювати йшов зовсім не заради нагород, але таке відзначення стало вкрай приємним.

– Першим мені зателефонував Юрій Бірюков, радник Президента. Сказав, що вітає мене з нагородою. Я запитав: “Якою нагородою? У мене вже є орден “За мужність” ІІІ і ІІ ступеня”. Він відповів: “Ні, ти у нас тепер – повний кавалер ордена “За мужність”. Потім почали усі інші телефонувати, вітати. Чесно кажучи, зовсім не очікував. Родичі й знайомі телефонували і казали: “Ого!”. Також почали активно додаватись у друзі в соцмережах, мені пишуть багато волонтерів, просто українців, людей з інших країн. Пишуть приємні слова, дякують за службу.

В армію чоловік прийшов ще у 2007 році, тоді відслужив строкову десантником в Миколаєві, потім відслужив контракт. Далі попрацював два роки в Беркуті, потім повернувся на другий контракт. У подальшому ж Павло мріє лише про генеральські погони. Тим паче, що початок уже покладено. Війна для десантника розпочалась ще неподалік Криму. Бійці стояли за кілометр від Армянська і чекали на команду згори.

– Ми одразу бачили, що російські війська стоять напроти нас. Їх вертольоти залітали на наші території, було все зрозуміло. Але ніхто не розраховував, що саме так все повернеться. Спочатку ми не стріляли, тому що всі прекрасно розуміли, що перший наш постріл означатиме оголошення повномасштабної війни. Нам казали: “Терпіть, хлопці, терпіть”. А далі пішли вже “зелені чоловічки”, сепаратисти … Ми були готові на той момент вирушати в Крим і захищати нашу територію. Розвиток подій тоді нікому не подобався. Нас підняли по тривозі, і ми сиділи, чекали, поки Верховна Рада прийме рішення “так” чи “ні”. Вони довго міркували, поки не дочекались того, що російські війська вже все захопили. І тоді тільки нас висунули. Та було вже запізно.

Павло розповідає, що в Слов’янську, Краматорську війна була в порівнянні з подальшими подіями досить “скромною”. Хоча тоді бійці прекрасно розуміли і бачили на власні очі проти кого воюють.

– Тоді активно розповідали байки про ополченців, але ніхто в них не вірив. Для мене не було здивуванням, що воювати доводиться проти російської армії. Перший бій, звісно, був дуже важким. Нічого не розумієш, досвіду не вистачає, доводиться вчитись на власних помилках. Зараз, коли я вже можу проаналізувати його в порівнянні з подальшим подіями, розумію, що то були тільки квіточки. Влітку, коли ми потрапили в оточення, я думав: “Нічого собі!”. Але вижили, вийшли. Пізніше, коли ми думали, що вже все бачили, стався Донецький аеропорт. Тоді я думав: “Ого, що ми пережили, оце так досвід отримали”. Потім ми поїхали під Дебальцеве, де нас розстрілювали танки, і виявилось, що саме там був найстрашніший бій. Все пізнається в порівнянні, але хочеться, щоб таких порівнянь було якомога менше.

Своє перше і, як сподівається Павло, останнє поранення боєць отримав під Червоним Лиманом. Бійці потрапили в засідку, втратили одного побратима, сімнадцять чоловік отримали поранення.

– На той час із засідки вдалось вийти з мінімальними втратами, ми залишились без одного бійця. Могло бути значно гірше. В машині їхало п’ять чоловік – троє з них отримали поранення, включаючи мене. Була організована засідка на дев’ятому блокпості. Зупинили нашу колону, всі їхали на БТРах, а ми – на УАЗику. Вийшли з машини, почали вести бій, поранений був один боєць. Протягом близько 40 хвилин ми відстрілювались, потім я був поранений, і Паша, який без ока залишився. Зрештою ми відійшли.

Спокійно лікуватись Павло не зміг. Постійно переживав за тих, хто залишився воювати, розумів, що хлопцям потрібна допомога. І хоч лікарі прописали йому місяць реабілітації, чоловік вирішив “лікуватись” війною і з заслуженого відпочинку втік в АТО.

– Коли лежав у шпиталі, дізнався, що ще одного бійця поранено, потім ще одного. Мене зразу “накрило”, і після шпиталю я помчав у АТО, від реабілітації відмовився. Було трохи важко спочатку, бо мені тільки зняли шви, і вони почали розходитись. Інтенсивно мастив їх зеленкою, перемотував еластичним бинтом. Десь через тиждень більш-менш спокійної для мене війни ми потрапили у Зеленопіллі в оточення.

Більше місяця – оточення… Наших бійців обстрілювали, бомбили, їм пропонували перейти на бік ворога, у них закінчились їжа і набої. Але бойовий дух залишився незламним.

– Головний секрет успіху – хороше командування і контрольованість бійців. Ні для кого не таємниця, що у деяких підрозділах є проблеми з алкоголем і дисципліною. Великих втрат під Дебальцевим деякі підрозділи зазнали через те, що піддались паніці. У нас із цим ніколи проблем не було. Поки ми були в оточенні під Мар’їнкою, нам безліч разів пропонували, щоб ми здались і переходили на бік терористів. Командир їм у дуже грубій формі відповів, що ніхто не здасться. Після того, як ми не погодились на їх умови, нас почали бомбити ще сильніше, мабуть, їх це зачепило. Але ніхто паніці не піддавався, всі виходили за постановленим планом. У нас зовсім не залишалось їжі, боєприпасів лишилось рівно стільки, щоб пробити собі коридор. Ми були готові вести бій до останнього набою.

Спогадів про перебування в оточенні у Павла багато. Каже, що рідним не розповідав, де знаходиться, аби ті не хвилювались.

– Спочатку ми з триразового харчування перейшли на дворазове, потім на одноразове. Їли один раз на добу і досить небагато. Коли їжа закінчилась, виживали як могли. Застрелили двох зайців – з’їли. З рідними намагались не зв’язуватись. В принципі, можливість була, але сенсу телефонувати і наганяти паніку не було. Із моїх рідних аж до другої ротації в аеропорту ніхто не знав, що я кудись їздив. При чому це не поодинокий випадок, більшість бійців намагаються приховати правду, аби не хвилювались. Мої рідні дізнались де я є тільки після того, як Юра Бірюков написав у Фейсбуці після першої ротації до аеропорту пост із моєю фотографією. Мама, на жаль, читає Фейсбук, тому одразу мене впізнала. Сказала: “Не потрібно брехати, говори правду”.

Із оточення боєць виїхав не з порожніми руками, а з “віджатим” у сепаратистів КамАЗом.

– Це був російський КамАЗ, додатково обшитий металом. На ньому був міномет, вони виїхали стріляти по наших. Та тільки вороги розвернули цей міномет, як наші мінометники вистрелили першими і влучили точно в них, КамАЗ вийшов з ладу і зупинився. Наші хлопці відтягнули його і залишили. А я витягнув його із оточення. Він після того багато разів нас виручав, зараз ця машина теж у строю, тільки вже в іншому підрозділі.

Під час ротацій до аеропорту найстрашніше було зайти в будівлю і вийти з неї. Боєць розповів, що прориватись у аеропорт доводилось під безперервним вогнем.

– Я провів там два заходи десь по десять днів. Найважче було втрачати своїх друзів, це завжди є найскладнішим випробуванням. Ми під час ротацій в аеропорту багато втратили, не так кількісно, як якісно. Ми дорожимо кожним бійцем, кожен із них є просто неймовірною людиною. Аеропорт забрав життя багатьох хороших хлопців. Взагалі я не раз переконувався у тому, що яким би ти спеціалістом не був, скільки тобі відміряно долею, стільки ти і проживеш. Було чимало ситуацій, коли я міг голову втратити, але відводило. Мабуть, ще не час.

Чоловік розповідає, що поступово звикаєш як до постійної небезпеки, так і до постійного шуму від пострілів і вибухів.

– Поблизу стріляють, а ти у цей момент можеш спокійно спати, хоч і в бронежилеті. В аеропорту ніхто броників і касок не знімав. Ми як заїхали, так і виїхали. Тільки заїхали чисті, а виїхали брудні, як чорти.

Хлопці завжди один одному допомагали, підтримували. Самостійно нікого не переможеш. Поступово звикаєш до постійної небезпеки. Кожен раз ловиш себе на думці, що розслаблятись не можна, весь час потрібно тримати голову холодною. Як не крути, себе потрібно берегти. Не можна заграватись.

Дебальцеве запам’яталось Павлу складним боєм і втратою близького товариша.

– Ми зачищали Логвинове, що поблизу Дебальцевого. Бій розпочався о шостій годині ранку, близько одинадцятої ми вибили всіх звідти, зайняли село і чекали на підтримку інших підрозділів наших військ. Там прочекали чотири години, поки з Горлівки не підійшло сім ворожих танків. Вони просто “змели” нас звідти, адже ми були лише на БТРах. Було прикро через те, що ми втратили бійця, поранених багато було, сили втратили. Імовірно, що ця операція була не надто чітко спланованою вищим командуванням. Можливо, вони просто не розраховували, що ми візьмемо це село, тому що його стільки разів штурмували, і ніхто не міг зайняти. Ми ж все зробили як треба, а нам ніхто не допоміг.

Вибиратись із небезпечної ділянки доводилось в екстремальних умовах. Протягом кілометра дороги по БТРу десантників безперервно стріляли три танки, що знаходились у кількох сотнях метрів від наших бійців.

– Ми їхали вздовж дороги. Я бачив як вони стріляли, причому робили це досить непогано. І я просто пригнув голову. Зрізали нам з БТРа вихлопні труби, пройшов постріл по верху машини. Поки ми не перестрибнули дорогу і не сховались з іншого боку, ці танки продовжували по нас стріляти.

Волонтери бійців ніколи не ображали. Весь час якісь смаколики привозили захисникам. Іноді бійці робили досить несподівані замовлення волонтерам.

– Одного разу замовили Пепсі-Коли. Нам привезли у саме пекло 29 тисяч літрів цієї Пепсі-Коли. Ми якраз тільки повернулись із бою під Дебальцевим, де їли одну Мівіну і консерви, тому запити її Пепсі було дуже приємно.

В подальшому чоловік планує знову повернутись на фронт. Зараз хоче відновити як своє здоров’я, так і техніку.

– Війна кардинально змінила цінності в житті. Раніше думав, що у мене є багато побутових проблем, а зараз розумію, що це усе дрібниці. Найголовніша цінність – це життя, здоров’я. Також війна дала мені шалений досвід. Я завжди мріяв стати офіцером, а завдяки цій війні я ним став. Для мене це ще одна сходинка, якої я досягнув.

Особливих оберегів герой не носить із собою, лише хрестик, що його подарувала бабуся, коли він служив строкову.

– Це – звичайнісінький хрестик, куплений в церкві. Я з ним не розлучаюсь, особливо, коли ходжу на бойові завдання. Вірю, що це допомагає.

Довго відпочивати на війні у Павла і його побратимів можливості не було. Приїжджали максимум на п’ять днів.

– Фактично часу вистачало тільки на те, аби добре виспатись. Я приїжджав, ішов в Макдональдс, купував собі багато шкідливої їжі, наступного дня робили з хлопцями шашлик. Тобто хотілось чогось смачного і шкідливого.

Боєць впевнений, що українській армії потрібні кадрові зміни.

– Усю стару гвардію потрібно відправляти на пенсію. Вони виховувались у Радянському Союзі, вчились по радянських книжках. Вони звикли воювати на картах, серед них майже немає дійсно бойових одиниць. Так, деякі мають багатий досвід війни в Афгані. Постійно розповідають про це. Але війна в Афгані і війна в Україні – це різні речі. В Другу світову людей можна було заганяти на м’ясо. Зараз у нас немає стільки людей, і ми повинні берегти кожне людське життя. Часто неправильні планування призводять до поганих наслідків. Потрібно знімати їх усіх і ставити офіцерів, які виросли на цій війні, які адекватно воюють, адекватно мислять.

P.S. А попереду – нові бої, нові випробування, новий досвід… Боєць ще не раз дивитиметься смерті у вічі. Він знову і знову збиратиме волю в кулак і йтиме далі, як робив уже не раз. Йтиме захищати нас…

Анастасія Олехнович,

Крила України

Змінено 19 Березня, 2015 в 18:02 користувачем Skorpio76

[Dieselsmart]

Сили АТО затримали поблизу донецького аеропорту бойовика «Саїда»

[Mykola81]

Британські інструктори приступили до занять з нашими солдатами в Миколаєві

British military personnel have started training members of the Ukrainian army fighting pro-Russian rebels, the BBC has learned.

The 35 trainers are working in the southern city of Mykolaiv and will spend about two months in the country.

They will train forces in eastern Ukraine in medicine and defensive tactics and give non-lethal equipment.

The Ukrainian PM said he "truly appreciated" the support, while the deployment was criticised by Russia.

The deal was announced by Prime Minister David Cameron last month.

It is the first time a Western nation has conducted a long-term military training programme in Ukraine since its war against pro-Russian rebels began last year.

According to a report in the Wall Street Journal, the Pentagon has delayed a training programme for Ukrainian soldiers because it fears it could give Russia a reason to end the the current peace deal.

http://www.bbc.com/news/uk-31956657

[justice777]

AUTO-Consulting уже рассказывал, что за год активисты за собственный счет подготовили для украинской армии не менее 260 бронированных авто. Эту цифру удалось восстановить по фото или видео такой техники в интернете. А число обычных внедорожников, фургонов или пикапов, переданных для фронта уже перевалило за 2 тыс. штук. Что это за машины и как их готовят к работе в зоне АТО? - рассказывают сами

http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=33028

[Mykola81]

Як повідомили в середу «Щоденному Львову» в прес-службі облради, її депутати вирішили передати Дніпропетровщині гвинтокрил КА-226, який буде використовуватись для потреб АТО.

У прес-службі обласної ради повідомили сьогодні, 18 березня, «Щоденному Львову»:

«Депутати Львівської обласної ради вирішили передати Дніпропетровщині гвинтокрил КА-226, який буде використовуватись для потреб АТО. Таке рішення депутати ухвалили на засіданні сесії Львівської обласної ради, яке відбулось 17 березня.

Зокрема, депутати вирішили безоплатно передати у спільну власність територіальних громад Дніпропетровської області гвинтокрил КА-226 у комплекті з експлуатаційно-технічним майном, загальною вартістю 35,9 млн грн. Львівська облрада ухвалила таке рішення у відповідь на звернення голови Дніпропетровської ОДА стосовно передачі гвинтокрила для подальшого його використання у потребах АТО, зокрема, для транспортування поранених військових до медичних закладів.

Гвинтокрил КА-226, кілька років тому був конфіскований на митниці, а згодом переданий на баланс департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації для потреб медицини катастроф. Однак вертоліт не експлуатували, оскільки на його збірку та сертифікацію потрібні значні кошти. Відтак гвинтокрил перебував на зберіганні на території Львівського авіаремонтного заводу.

Рішення про передачу гвинтокрила набуває чинності після відповідного рішення Дніпропетровської обласної ради. Забезпечити передачу депутати доручили Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради».

http://dailylviv.com...h-biitsiv-16909

По-моєму , там двоє носилок можна втиснути . Але , навіть якщо одні-- це швидше за автомобіль

Санитарный Ка-226 оснащается необходимым медицинским оборудованием. При этом в кабине могут разместиться двое пострадавших на носилках и пара сопровождающих медработника.

http://www.airwar.ru/enc/uh/ka226.html

Це картинка з моделі санітарного варіанту

Змінено 20 Березня, 2015 в 08:28 користувачем Mykola81

[jack74]

було... не було...

Укроборонпром розпочав масове виробництво протитанкових ракетних комплексів "Стугна-П" і вони вже поступають у ВСУ

Государственный концерн "Укроборонпром" наладил производство противотанковых ракетных комплексов "Стугна-П". Об этом в эфире телеканала "5 канал" сказал генеральный директор "Укроборонпрома" Роман Романов.

"Мы уже приступили к массовому производству. Эти системы уже заказаны Министерством обороны, Национальной гвардией и эти средства будут использовать наши Вооруженные силы и Национальная гвардия", — сказал он.

Романов отметил, что указанные ракетные комплексы уже поступают на вооружение армии и Нацгвардии.

ПТРК "Стугна-П" разработан государственным конструкторским бюро "Луч" в 2010 году.

Базовая версия состоит из установленной на треноге пусковой установки, контейнера для ракет, прибора наведения и пульта дистанционного управления, который позволяет оператору производить пуск на расстоянии.

Змінено 20 Березня, 2015 в 13:04 користувачем jack74

[Svityaz]

Роман Донік

15 хв · Змінено ·

Очень много сейчас пошло негатива недостаточно комфортных условиях начала службы в частности в учебках.

У нас идет война. Настоящая война. С оккупантами. С потерями и в нечеловеческих условиях.

По другому на войне не бывает. Сухо и комфортно это только в рекламе прокладок. А в жизни так редко бывает. А на войне это исключение из правил.

Война это уничтожение личного состава и техники, выматывающая, на пределе всех способностей организма.

И война, лично для тебя на передовой начинается там, где тебя застал выстрел или разрыв.

Лужа, окоп, грязь, битое стекло, куча навоза или человеческого дерьма, это уже не важно.

Или ты падаешь и спасаешься от осколков минимизируя последствия разрыва или ты не падаешь и ты в списках потерь и становишься кучей мертвой плоти.

Или ты падаешь, и открываешь огонь или ты так же становишься мишенью. И в результате падаешь в туже кучу дерьма, но уже мертвым.

Если твоя группа/подразделение совершает маневр и в результате него останавливается на ночевку в не приспособленном месте, ты будешь делать то, что поможет тебе выжить, чтоб утром опять вступить в бой. А не думать о комфорте.

Я не военный. Я волонтер. Мне "по штату" не положено и не достается и сотой доли того, что достается бойцам.

Если бы два года назад мне кто то сказал, в каких условиях мне иногда придется бывать, я бы не поверил. Я ж нормально упакованный чувак.

Майдан немного изменил мое отношение к комфорту. Ну, а война совсем все перевернула.

За год мне приходилось бывать в разных ситуациях. Под обстрелом, прятаться, стрелять, убегать, ездить в слепую и с ПНВ, перевязывать, бинтовать, эвакуировать и многое многое другое.

Падать в ямы с водой и жижей. Умываться из лужи.

Этой зимой, я ночевал при минус 25 в неотапливаемом помещении. Прошлым летом я научился часами находиться при +30 и выше на открытой местности и без воды.

Неделями без душа. Влажные салфетки наше фсё.

Это быт войны. Это просто то, что есть там каждый день.

Война, это умение ухаживать за своей одеждой и обувью. Сушить, шить, чинить. Война, это умение делать те вещи, которые забыты нами в городской комфортной повседневности. Война это умение выжимать максимум из своего организма и головы.

И детское "пописать на ссадину", это самое малое, что может вам понадобиться в реальных полевых условиях.

Война, это паршивая штука с точки зрения гигиены и комфорта.

И никто не сможет это изменить. Даже если пытаться, это невозможно изменить и сделать войну комфортной.

Потому что нет регламента, а есть фактор внезапности и непредсказуемости.

Но у нас в стране идет война. На нашей территории. Не нами развязанная. Мы защищающаяся сторона конфликта.

Мы защищаем свой дом, свои семьи, своих детей, свое будущее. У нас нет выбора.

Мне везет на хороших людей. Почти все мои знакомые, кто отслужил год, намерены вернуться.

Они начинали вообще в скотских условиях. То что сейчас на полигонах и в учебках,год назад это могло быть на уровне мечты.

Они ходили в пластмассовом украинском дубке в кирзовых ботинках Распихивали по карманам магазины и гранаты потому что не было разгрузок. Из бронежилетов времен СССР, при прыжке выпадали пластины отбивая пальцы ног. 30 кг спальники из ваты на 20 кг состояли из воды. Они рыли землю касками, потому что не было лопат. Они выжили вместе с Украиной и вместе с нами.

Сейчас все совсем по другому.

Да, есть проблемы. но это война.

И если Вам кажется, что в ППД или учебке, слишком плохие условия, грязь по дороге в столовую и плесень на стенке палатки, то это тот минимум с которым вам когда то придется столкнуться, чтоб однажды выжить.

А выживать вам придется часто.

И дай Бог, чтоб каждый раз все получилось.

И я и все остальные люди, которые помогают АТО, будем стараться делать максимально комфортной ваш быт и вашу службу.

Но мы не сможем собрать деньги на что что чтоб закончилась война. Мы не привезем своими бусиками вам мир.

Мы не сможем сделать войну комфортной. И никто не сможет.

И я пишу это все для тех, кто недоволен условиями и для их родственников.

Можно тысячу раз сказать написать генералыпидарасывсепокрали, всегандонынассливают, но от этого ничего не изменится.

Все те условия в которых вы находитесь, это адаптация к том, с чем вам прийдется скоро столкнуться.

Нет и не будет на войне других условий, кроме как военных. Все.

[alexvvv]

було... не було...

Укроборонпром розпочав масове виробництво протитанкових ракетних комплексів "Стугна-П" і вони вже поступають у ВСУ

може не треба було поспішати? може би Обама підкинув протитанкове озброєння?

[jack74]

фіг там він підкине... всі бояться пукіна, ніхто не хоче напряму до придурка, неадеквата і брехуна зариватись

[Lisovic]

Я думаю наші і таягнули з запуском масового виробництва в надії на західну зброю, а зараз походу виходу немає, дадуть джавеліни - добре, недадуть, будуть далі стугну клєпати, в будьякому випадку лишніми вони не будуть.

[alexvvv]

фіг там він підкине... всі бояться пукіна, ніхто не хоче напряму до придурка, неадеквата і брехуна зариватись

то був сарказм...

З іншого боку обамі і вигідно тримати рашку постійно затягнутою в конфлікті - є привід тримати її під санкціями.

Змінено 20 Березня, 2015 в 13:30 користувачем alexvvv

[AnimaNoir]

Треба давно було струни клєпати, в нас все не як у людей.

[drap]

було... не було...

Укроборонпром розпочав масове виробництво протитанкових ракетних комплексів "Стугна-П" і вони вже поступають у ВСУ

може не треба було поспішати? може би Обама підкинув протитанкове озброєння?

Зачем? Деньги в стране останутся плюс бесплатная реклама...

[alexvvv]

Треба давно було струни клєпати, в нас все не як у людей.

здається в скіфі білоруський тепловізор, як зі стугною - не знаю

[Holy]

особливо коменти радують, розрив шаблону у вати

Змінено 20 Березня, 2015 в 21:34 користувачем Holy

[Dieselsmart]

По следам российского солдата. Часть 1. Эшелон

По следам российского солдата. Часть 2. База в Миллерово

Российская армия вывозит “мусор” Новороссии

ДОКАЗАТЕЛЬСТВА ТОГО, ЧТО РЕЙС MH-17 БЫЛ СБИТ РАКЕТОЙ СИСТЕМЫ "БУК"

[Гість rl72]

Виталий Тилиженко

15 год. ·

Нашел цяцьку по душе.

ПКТ - пулемет Калашникова танковый. Переделан с электроспуска на ручной. Тюнинг приклада, ручки, прицел, маскировочнае краска.

Любо братцы любо.