-
Постів
1 074 -
Зареєстровано
-
Відвідування
-
-
-
-
-
-
-
Чоловік гвалтує жінку. - Допоможіть! Допоможіть! – Кричить жінка. - Та ви не поспішаєте кричати, – бурмоче чоловік, – може я ще й сам впораюся. Львів. Маршрутка. Заходить дідок з автоматом і питає -яка синки зараз година встає негер -чотирнадцята тридцять батьку -сідай і так вижу шо не москаль. Скільки тобі років? - Непристойно задавати жінці такі питання ... - Гаразд, а коли в тебе День народження? - 24 березня. - Якого року? - Не повіриш ... кожного!
-
-
-
-
Може прозвучить незвично, але в мене інколи буває навпаки, гроші мені додає чи "позичає" до зарплати донька В неї своя каса і економити їй вдається краще, ніж мені По-моєму, вона вже знає їх ціну. А оцінки за гроші (зараз вона лише в першому класі) вважаю неприпустимим, хоча можу порадувати якоюсь приємністю ( наклейками, кіндером чи ін.) за "вдалий" в школі день. Не привчаю її й до оплати домашньої праці, прийде час, маючи голову на плечах, навчиться заробляти. Кишенькові невеликі гроші й так даю, даючи можливість самій вирішувати чи купити щось зараз чи почекати, докласти і купити щось значиміше пізніше. А як буде в старшому віці - поживем-побачим, скажу тільки, що в моєму дитинстві батьки мені не платили ні за оцінки, ні за домашню роботу, хоч знаю, що як бачитимуть потребу додадуть і так
-
До речі, а давайте звіримось ))) Якщо вірити вказаному тексту , то я зробила дві пунктуаційні помилки ((( Можливо, хтось з філологів поправить ? Юрій Кульчицький Мало хто в Україні знає про Юрія Кульчицького, хоча цей українець відкрив Європі запашний східний напій – каву. Родом він із української шляхетської родини Кульчицьких-Шелестовичів із Самбірщини. Замолоду пішов на Січ. Під час одного з походів Юрій Кульчицький потрапив у полон, де досконало вивчив турецьку мову і звичаї. Саме там він відкрив для себе неповторний смак та аромат кави. Пізніше Кульчицький служив у австрійській дипломатичній місії. Він відіграв важливу роль у легендарній Віденській битві, яка, до речі, зупинила турецький наступ на цивілізовану Європу. Крім будинку й медалі, рятівник отримав від міської влади Відня триста мішків кави. Зернята залишили в обозі турки (щоправда, австрійці вважали їх кормом для верблюдів). Однак полонені тварини каву їсти навідріз відмовлялися. Підприємливий українець не розгубився – і відкрив кав*ярню! Віденцям кава припала до смаку. Кульчицький, перебравшись у турецький одяг, особисто частував своїх гостей, пом*якшуючи смак кави медом, цукром, а згодом – молоком і вершками. Нині одна з віденських вулиць названа на честь героя-кавовара; на ній же українцеві встановлено погруддя.
