Літературна цитата дня.

[solnishko]

Вообще, мужчина с хорошей женщиной - счастливейшее из созданий Божьих, а без оной - самое несчастное. И спасает их только одно: они не знают, чего лишены.

Мы в очередной раз успешно справились с разрушением того, что не можем создать.

С.Кинг "Зеленая миля"

[Dima4s]

Люди ненавидят друг друга, потому что они боятся друг друга; боятся, потому что ничего друг про друга не знают; не знают, потому что не общаются, а не могут общаться, потому что разделены.

[Liberta]

Dima4s, чому не вказуєш, з якого літературного твору цитати? так нецікаво

Тема ж називається "літературна цитата дня"!

[laska]

Ну от, топікстартер, цитата для тебе, як можна таке не сприймати?

Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п'яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті. Її тіло було для нього цілим світом з лісами, озерами, пагорбами, рівчаками, долинами, цілющими джерелами, пахощами і тією таїною, якої нікому й ніколи не розгадати.

Ми жадібно ласували одне одним, ми були ненаситними в пестощах і поцілунках, — Господи, хто придумав це диво, цілунок, це чудне доторкання і схрещення вуст, що переходить у сласне злиття двох людських тіл, у змішання їхньої крові і безрозсудних душ.

Василь Шкляр. Залишенець. Чорний Ворон

[solnishko]

Ограничения принуждают к находчивости, а это большое преимущество.

Т. Манн "Лотта в Веймаре"

[Dima4s]

Нередко тоска по одной утраченной радости может омрачить все прочие услады мира. ( Даниэль Дефо )

[lilechka]

— Я скучала по тебе.

— А я ждал тебя. Скучать и ждать — это одно и то же?

— Для меня нет. Когда ждешь, не просыпаешься в пять утра, отказываясь от самых лучших снов. Молоко не теряет свой вкус. А когда скучаешь — да.

Януш Леон Вишневский "Одиночество в Сети"

[lilechka]

…не забывай, а что судьбе надо противостоять, что ее надо выбирать, а не плыть по течению, что счастье можно вылепить собственными руками...

В детстве для счастья достаточно было одного мороженого.

В определенный период жизни мы встречаемся с определенным человеком, необходимым именно в этот период. Такой странный закон притяжения, такое взаимовыгодное спасение. Проводим определенное время вместе, потом обязательно расстаемся. Потому что каждому из нас надо идти дальше, входить в новый, следующий период своей судьбы.

Знаешь, что самое страшное в жизни? Опустить руки. Это легче всего. Разве трудно, сидя на дне колодца, посмотреть вверх и сказать, что спасения нет? Проще простого! Куда сложнее карабкаться вверх, срываться и пробовать снова, сантиметр за сантиметром.

Мужчина должен уметь молчать обо всем, что имеет значение лишь для него одного.

Никто никому ничем не обязан, просто каждый нужен друг другу.

Жизнь — это то, что происходит с тобой, пока ты строишь планы

Эльчин Сафарли "Мне тебя обещали"

[talja]

Що довше протримаємося проти окупанта, то більша надія на майбутні сходи нашої боротьби. А якщо зараз складемо зброю — то це вже на віки вічні.

Яка ж то тяжка річ — не вірити обіцянкам, якщо вони збігаються з твоїми сподіваннями.

Дося вийшла заміж у Грушківці, народила семеро дітей (троє із них померло) і прожила дев'яносто літ. Вона мала дуже красиву скриньку, яку нікому не дозволяла чіпати. Лише у 1986 році відкрила її перед онукою Лідою. Там зберігалися старі фотографії. На одній із них Ліда побачила свою бабусю-козачку — молоду, при шаблі, у смушевій папасі з довгим шликом. Поруч стояв бородатий чоловік у білій баранячій шапці, оперезаний портупеями.

В. Шкляр. "Залишенець. Чорний ворон"

[solnishko]

Чего только не делается у нас в провинции от скуки, сколько ненужного, вздорного! И это потому, что совсем не делается то, что нужно.

Ах, свобода, свобода! Даже намек, даже слабая надежда на ее возможность дает душе крылья, не правда ли?

А.П. Чехов "Человек в футляре"

[Amelie]

" Ніщо так не придушує чоловіка, як безнадія.

Я бачив як хлопці падають духом. Страшно сказати, що робить із людьми безнадія. Говіркі стають мовчазними, веселі - зажуреними, хоробрі - боягузами, а певні - зрадниками."

"...звідки в людини беруться сльози? Чому в одного вони течуть, як горох, а в іншого їх мовби й немає.

- Цього я тобі не скажу, - похитав головою Ворон. - Але знаю точно, що біль не зважиш міркою сліз. Так само, як і радість нічим не виміряєш. "

" Куди тобі, Юрасю, пустити свинцеву бджілку? У серце чи в голову?" - "У голову" - покорно ответил Пасечник. "Ну так, звичайно, - ухмыльнулся главарь, - адже ти колись присягав, що в твоєму серці Україна."

"...бо все вертає на коло своє і нічого нового немає під сонцем; люди схильні чинити зло, і, скільки ворон себе пам'ятає, те зло брало гору; люди - чудернацькі створіння, вони постійно вбивають одне одного, тоді як ворон й кігтиком не зачеплять живої істоти, ось і він, чорний ворон, навіть за найлютішої голоднечі не задер ні горобця, ні найдрібнішого мишеняти..."

" - Немає нічого підступнішого за подачки з рук ворога. Лише наївний бевзь може покладатися на їхню добрість...

- Що більше ласки в диявола, то хитрішу пастку він готує. Хіба ж це не зрозуміло?"

В.Шкляр "Залишинець.Чорний Ворон." ...хороша книга, після неї важко починати читати щось про "сучасне життя"...

[Vika]

"...тільки нічого не бери до серця... Бо візьмеш - і вхопишся, захочеш втримати. А втримати не можна нічого..."

/Ремарк. "Три товариші"/

[Amelie]

"Взагалі за час цієї подорожі я відкрив у наших сільських людях одну цікаву рису, яка, на перший погляд, викликає замилування, а з другого боку, видається мені сумнівною. Це - якась аж надмірна добрість, безхитрісна та безоглядна, оте запобігання перед гостем, навіть якщо цей гість випадковий і ще невідомо, з чим до тебе прийшов. Мені, твердоголовому, було прикро від того, що ці милі люди так догідливо приймають сімейство червоного воєнкома.... "

"Так часто буває серед людей: одне світить до тебе очима, сюскає, лижеться, та як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, а друге бурчить, свариться, стогне, тоді, дивись, останню сорочку скине із себе і віддасть."

" - Ви зайшли до жидівської хати, а в нас немає ікон. Бога треба носити у серці, інакше його можуть украсти."

"- Стало бить, ви нє аступілісь, а сознательно баролісь протів совєцкой власті? - спитав Вольський.

- А хіба ще як можна? - здивувався Туз.

- Ідєйно баролісь?

- Аякже! Я боровся за самостійну Україну і за свій народ.

- За етот народ,что сідіт в залє? - спитав Голубчик, показуючи рукою на публіку. - А ви у нєво спрасілі, у етава народа, нужна лі єму ваша защіта?

- Я згоден, що є багацько людей, які не здатні і думати про кращу долю, - відповів отаман. - Тому я кладу своє життя за ідею.

... - Ви прізнайотє сєбя віновним?

- Перед комуною - так, - сказав Туз. - Мало я її бив. Перед Україною - ні. А перед народом...народ сам колись скаже, хто я був і де дівся."

В.Шкляр "Залишинець.Чорний Ворон.

[talja]

Нема нічого ганебнішого, як звинувачувати когось у власних нещастях. То не світ робить нас бідними, п"яними, злодіями, а ми самі, простягуючи жебручу долоню. Нема нічого гіршого за порожню долоню. Нехай на ній лежить хоч тінь від того дерева, яке посадив твій дід, бодай твоя дитяча сльоза, камінь, але ти повинен знати, що лежить на твоїй долоні.

Галина Пагутняк "Радісна пустеля"

[Tolik_lt]

Мне сорок лет, это плохая пора: ты еще достаточно молод,чтоб испытывать всевозможные желания, и уже настолько стар, что не имеешьвозможности их удовлетворить. Угасают волнения, силой твоей становятсяприобретенные привычки и ясное сознание, что ты уже ни на что не способен. А яберусь за то, что следовало давно сделать, в пору буйного расцвета, когдахороши все пути, а все заблуждения столь же полезны, сколь полезны и истины.Жаль, что я не старше лет на десять – старость удержала бы меня от бунта, илине моложе – тогда мне было бы безразлично. Ведь тридцать лет – это молодость,так я думаю теперь, безвозвратно удалившись от нее, молодость, которая ничегоне боится, даже самое себя.

Ей под тридцать, думалось мне. Молодые девушки незнают жизни и верят своему воображению и словам. Старухи боятся смерти и,умиленно вздыхая, слушают рассказы о рае. Лишь зрелые женщины знают подлиннуюценность того, что они приобретают и что теряют; у них всегда и во всем естьсвои резоны, которые могут показаться странными, но которые редко можно назватьнаивными. Они смотрят свободно, и их смелый взор неприятно пронзает даже тогда,когда они опускают глаза или прикрывают их ресницами. И пожалуй, неприятнеевсего сознавать, что они знают больше, чем показывают, и что они мерят вассвоими необычными мерками, которые вам почти недоступны. Неподдельноелюбопытство, которым они светятся, несмотря на все старания его скрыть,защищает их неприкосновенность, если это входит в их планы. Нас перед ними незащищает ничто. Они убеждены в своей силе, которой не пользуются, держа ее,подобно сабле, в ножнах, но рука их все время покоится на рукояти; мы для нихмогучие рабы или презренные создания, беспричинно гордящиеся своей бесполезноймощью.

Дервиш и Смерть, Меша Селимович

[Luychi]

"Жизнь - нелегкое дело... Она требует неимоверного мужества и большого терпения. И в конце концов задаешься вопросом: "А стоило ли?..."

Агата Кристи "Карты на столе".

[Amelie]

" Люди добрі... Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої, що своїми руками творить ту мить!.."

".... Немає гіршого, ніж доброму чоловікові мутиться розум від підозри жінки у зраді. Ані нагла кров, що заливає людині мозок під час боли-хвороби, ні фізичний біль, ні втрата близької людини, ні найбільша пропажа, ні вогонь, ні вода не діють на ревнивого чоловіка так, як одна маленька, дрібна, як блоха, і гостра, мов кинджал, думка, що його жінку знає інший - чужий - чоловік."

"... Матрона висіла в дровітні, зачеплена за бантину обмотаною круг шиї косою, з чорним, висолопленим з рота язиком, у білій - мережаній до Великодня - сорочці на голе тіло, майже торкаючись пальцями землі, а під нею була велика калюжа.

Простоволоса, розплетена Даруся обома ручками трималася їй за голі і босі ноги, так що спершу дитину не могли відтягнути два чоловіки...

Відтоді Даруся втратила голос. "

М.Матіос "Солодка Даруся"

"М.Матіос представила трагедію, гірку і страшну, як це буває тільки у житті. Трагедію, адекватну історії"."Україна молода"

[lilechka]

Мне всегда кажется, что я работаю больше, чем следует. Не думайте, что я уклоняюсь от работы. Я люблю работу. Работа увлекает меня. Я часами могу сидеть и смотреть, как работают.

Джером К.Джером. Трое в одной лодке, не считая собаки

[Olesya]

"Человек ведь понимает кого-то потому, что для него наступает момент, когда это должно произойти, а не потому, что кто-то желает, чтобы его поняли."

Харуки Мураками "Норвежский лес"

[Olesya]

"Никакие истины не могут излечить грусть от потери любимого человека.

Никакие истины, никакая душевность, никакая сила, никакая нежность не могут излечить эту грусть.

У нас нет другого пути, кроме как вволю отгрустить эту грусть и что-то из нее узнать, но никакое из этих полученных знаний не окажет никакой помощи при следующем столкновении с грустью, которого никак не ждешь."

Харуки Мураками "Норвежский лес"

[Amelie]

Немає гірше од чоловіка, що не вміє язика за зубами вдержати!

А найбільше лихо з жінками. Тільки що почула - зараз вже й роздзвонила по всьому селу...

...і ото вже всі про те знають, чого не треба нікому знати.

Українська народна казка

" Прибирання кабінетів КДБ і фрагменти розмов, які вона ловила, лише переконало прибиральницю в тому, що інтелігенція - це лайно будь-якої нації."

" В Україні головним незаперечним доказом скоєння людиною злочину вважається не сукупність речових доказів та висновків експертизи. У дев'ятьох випадках із десяти достатньо, аби підозрюваний сам підписав зізнання."

"Якщо слідувати стереотипам мислення, за якими живе переважна більшість людей, і не лише в Україні, той хто опинився навіть при маленькій владі, дає трошки цієї влади в першу чергу своїм родичам, кумам, друзям, землякам. "

А.Кокотюха "Язиката хвеська" - авантюрно-кримінальна комедія.

[kudrom]

-Ты просил рассказывать тебе про практики долголетия. Вот, одна из них:

Обувайся стоя.

- Но мне удобнее сидя.

- Сейчас ты изредка садишься на табуретку, чтобы зашнуровать ботинки, через год у тебя будет специальная табуретка, через два - еще и скамеечка рядом с табуреткой, чтобы меньше наклоняться. К семидесяти ты вообще не сможешь обуваться самостоятельно.

- Согласен. Но это не такая уж практика долголетия.

- Именно тысяча таких мелочей и является практикой долголетия

Владимир Серкин "Хохот шамана"

[laska]

"Після несамовитої, буйної, як п'яний чоловік, і безконечної, як похоронні голосіння, «гуцулки», здатної витрусити душу не гірше, ніж нечиста сила чи опівнічний блуд, розтяжно-сповільнена, мало не схлипуюча мелодія «гора-маре» – це все одно, що нагла зупинка серця, стрибок потойбіч цього світу, чи як примусове намацування наосліп дороги до раю і добровільний вихід із пекла водночас."

"Спочатку повільна, нібито ненавмисно лінива, з усіх боків прошена, а далі – все більш небезпечна і гостра, вона раптово накриває тебе з головою, як хвиля. «Гора-маре» проникає в людину нечутно – наче смаковита, солодка отрута сну у приспану ласкою жінку, і скрадається до невинної душі, як ласиця під коров'ячий дійок, і боляче ранить, немов тупий ніж, що входить у тіло надсадно, із тріском шкіри. А потім ця мелодія-злодій запливає і розливається в жилах нечутно – так, як тече рідна кров людини."

М. Матіос "Солодка Даруся"

Настільки проникливий опис мелодії, що страшенно захотілось її почути. Не знаю, правда, чи точно вона...

[solnishko]

Эти умники все такие глупые, что не с кем поговорить.

А.П. Чехов "Вишневый сад"

[lilechka]

- Когда едешь на велосипеде, то дорога всегда идет в гору, - сказал он.

- И ветер дует в лицо.

- Но бывают и спуски, и попутный ветер, - сказал Гаррис.

- Что-то я этого не замечал, - возразил Джордж.

- Какой, ты говоришь, у тебя велосипед? - спросил Джордж.

Гаррис ответил. Я забыл, какой он там был марки, но это несущественно.

- Ты уверен? - не отставал Джордж.

- Конечно, уверен, - ответил Гаррис, - а в чем дело?

- Да так, просто тебя надули, - сказал Джордж.

- Как это? - спросил Гаррис.

- На плакатах рекламируется совсем другая машина, - объяснил Джордж. -

Один такой рекламный плакат висел на тумбе на Слоун-стрит, он попался мне за

день-два до нашего отъезда. На велосипеде именно твоей марки ехал человек, в

руках он держал знамя. Он ничего не делал, это и слепому было видно: он

просто сидел в седле, и воздух свистел у него в ушах. Велосипед катился сам

по себе, и это у него хорошо получалось. Твоя же махина всю работу взвалила

на меня. Это негодная лентяйка: если не крутить педали, она и с места не

стронется. На твоем месте я бы стал жаловаться.

Джером К.Джером. Трое на велосипедах