Бить ли детей в качестве наказания за провинности?

[alex1973]

Бить или не бить? Это зависит от того что вы в конце концов хотите получить. Я бы выделил два основных результата такого воспитания:

1. Ребенок становить послушным (соответствует цели добиться послушания ребенка).

2. У ребенка вырабатывается привычка подчиняться насилию (это относится к долгосрочной перспективе воспитания взрослого человека).

Выводы:

Если вы не видите дальше собственного носа, заботитесь о собственном покое, не хотите брать на себя ответственность за последствия вашего воспитания в далеко будущем, если ребенок для вас - это только досадное последствие удовлетворения вашего полового влечения, тогда насилие - это ваш метод. Смело можете его использовать. Это проще всего. Если же вы хотите вырастить человека, нужно затратить гораздо больше сил, внимания, ума, таланта, денег и прочего и прочего.

[kotykS]

а крім того в дитини розвиваються різні комплекси, які створюють міцну невротичну структуру (менш чи більш виражену) особистості, яка не може розвивватися нормально, а змушена задовільняти свої невротичні хворобливі потреби.

[Luychi]

Так в тому то і справа, що добитись послуху від дитини фізичним насиллям легше. Хоча ефект може бути нетривалим. Якщо у дитини протестний або істеричний склад характеру, то раз підкорившись насиллю дитина буде виливати свій негатив в іншому, іноді навіть несподіваному місці.

[Hexus]

Народная мудрость гласит, что бить можно и нужно пока дите помещается поперек лавки, т.е. имеется в виду физические наказания приемлемы до определенного возраста, дальше же необходимо действовать другими методами(откровенные беседы, увещевания и т.д.). Я думаю бить можно и нужно, но делать это не со злости. Особенно необходимо применять метод физического наказания для детей, которые балуются, шалят постоянно и без особых причин, т.е. потому что им так хочется, но опять же повторюсь - рукоприкладство приемлемо лишь до определенно возраста(лет 6-7), дальше надо действовать на словах. Но в редких случаях можно брать в руки ремень и в более старшем возрасте. И еще, если говорите ребенку, что накажете, если он поступит в следующий раз так же, именно так и сделайте в следующий раз, иначе ваши "угрозы" не будут восприниматься и с возрастом ребенок может перестать вас слушаться окончательно, а тогда уже ничто не поможет.

[DrFaust]

хз.. вырос.. выжыл.. благодарен

[fog]

Бити дітей не можна ні за яких обставин.

Є великий шанс того, що наслідки таких дій затьмарять ті короткі хвилини покори дитини.

Мене в дитинстві батьки пальцем не зачепили, а слухав я їх тому, що чув від ровесників про рукоприкладства їх батьків і за відсутність такого відношення до мене поважав своїх.

[Romich]

Бить!!! Однозначно. Може це і непедагогічно, але до біса ефективно.

Зрозуміло, що визначає якість виховання не стільки биття, як послідовність дій батьків.

Є великий шанс того, що наслідки таких дій затьмарять ті короткі хвилини покори дитини.

А бити треба не для покори, а за непослух. Це такий собі останній аргумет. І часто достатньо, що дитина знає, що на крайній випадок у татка є ремінець.

[SunSeth]

Дітей? Своїх? Бити?

Бийте. А я не буду.

[Slavco]

Бити? батько дав кілька разів ляща по шиї - було за що, тепер я це знаю.

Але це не бити, це - дати зрозуміти і подумати... це, як правила дорожнього руху вивчити. А от бити регулярно, і вводити в систему як спосіб виховання - зло!

[DrFaust]

ну навіть не знаю.... зараз я вдячний своїй мамі що часто боліло в мене одне місце... це якраз і сприяло тому що я виріс не гопотою із сємками (хоча замашки були) а вроді як більш-менш норм людиною.. і вдячний за те що навіть ненамагалась втовкти мені в довбешку все що я робив погане словами...вот зараз бачу як виховують мого двоюрідного брата... це я вам скажу жесть... пальцем з батьків його ніхто не торкнувся лише рідкими сварками, проханнями та настановами.. і результат очевидний - повний егоїст який не цінує нічого окрім свого ЕгО, нахабний і злобний до своїх же батьків...висновок напрошується сам... НЕМАЄ А НІЯКОГО СТРАХУ ні до своїх родичів, ні до інших однолітків (+-2 роки) на вулиці... скажи йому щось криве полізе битись (сам бачив.. був в повному ауті), і що ж виходить ? нічого не нагадує така поведінка ? а як на мене то росте чистий гопнік із скінхедськими замашками... вот і приходиться самому по голові лупити щоб дурість вибити бо слова не допомогли... тепер при мені думає як говорити із родичами...але це лише при мені, бо страх переді мною не дозволяє поступити по іншому.... ну і який варіант кращий за виховання ?

З.І. В побитті дітей потрібно просто відчувати тонку нитку його чуттєвості (іноді більше ефекту буде просто замахнутись ремінцем а ніж вдарити)... правильно зважувати ситуацію... чи варто в той чи інший момент прикласти руку.. ну і звісно пам'ятати що б'єш ти не собі рівню а все-таки дитину.

З.І. Брату вже 15 рік пішов

[fog]

Да я вроді ж теж з семками не сижу по задворкам і на людей при першій же можливості не кидаюсь.

Егоїзм.. ну без цього нікуди але якщо він здоровий

В корні не згоден з тим, що до родичів дитина повинна відчувати страх.

Повинна бути взаємна довіра, і наскільки я пам'ятаю себе, то більше всього я боявся втратити саме довіру батьків.

[MANJAK11]

бити , а не лупцювати, ТРЕБА !! але тільки коли є за що,за серьйозні провини а не за кожну дрібницю, а про моральні і психологічні травми,я вас умоляю, 90% українців думаю в дитинстві били(бьють) ,в Європі (Америці) навпаки, я більш ніж впевнений,що будьякий середньостатистичний українець при цьому всьому емоційно набагато стійкіший і стабільніший чим такий же європеєць(американець) , а як поводять себе діти в Європі яких не бьють я наслухався від жінчиної сестри,яка була по програмі догляду за дітьми рік в Німеччині,рік в Австрії і зараз в Америці. Я згідний, можна виховувати дітей,не бьючи взагалі, але щоб цей процесс проходив адекватно то мабуть навіть одної педагогічної освіти буде замало.

ЗІ Хоча я свого малого ще не бив,але якщо заслужить в майбутьному то буду, головне в цьому це справедливість покарання,як то кажуть -що краще десять винних відпустити чим одного невинного осудити, так само й тут

[DrFaust]

2Tum@n

Я в себе по місту бачу зовсім інше.. ти навіть не уявляєш наскільки інше про що говориш ти, можливо раніше так і було.. і люди і діти були добріші.. а зараз я бачу тільки злобу в дітей, причому незрозумілу і невиправдану.. причому в тих дітлахів яких на всі 100% батьки не б'ють, тому що всіх їх дуже добре знаю.

[fog]

Люди які фізично впливають на дитину є авторитетними тільки в їх присутності.

Перебуваючи в компанії своїх однолітків дитина буде прислухатись в першу чергу до них.

Звідси і береться куріння в 6тому класі, або поглинання горілки за школою на час.

А вот якщо батько нормально поговорить з дитиною, ще до того як доведеться зробити вибір і піддатись критиці ровесників що вже палять, то нічого цього і не буде.

Знаю по собі, так і не спробував цигарок і дуже радий тому, що з дитинства вчили фільтрувати контент, який нав'язується ким би то не було.

[eNyk]

зайдіть на спросикрапкатігіпкокрапкаком - там на все відповідь знайдеться

а взагалі, думаю, питання не в бити\не бити, а чи робити боляче чи ні. Можна і без биття так грузанути дитину (а при бажанні і умінні і будь-яку іншу людину), що вона до тебе приповзе просити вибачення.

пс: о, доречі про злобу - злобу і страх вважаю в дечому тотожними поняттями

[fog]

Можна і без биття так грузанути дитину (а при бажанні і умінні і будь-яку іншу людину), що вона до тебе приповзе просити вибачення.

Чесно кажучи важко навіть прокоментувати цю єресь...

Грузануть... Цікавий метод.

[Plum]

В мене діти іноді отримують по попі. Роблю абсолютно без злості. Потім часто саджу на руки, обіймаю і пояснюю, що наказую саме тому, що люблю, тому, що вони мені не байдужі. І можу сказати, що вони мене зовсім не бояться. В нас нормальні стосунки, ми нормально спілкуємось і проводимо разом час. Любові і ласки в наших стосунках набагато більше, ніж покарань. І до мене вони ставляться з любов'ю і з повагою. А от перш ніж зробити якусь пакость -- вони добре думають, да.

Частіше всього наказую дітей за те що намагаються обманути або за витівки, небезпечні для їхнього власного життя або здоров'я (в мене їх троє, і старші часом можуть один одному або малому щось таке зробити, від чого волосся на голові піднімається). Краще нехай 5 хвилин попа поболить, ніж потім калікою все життя буде. І знаєте -- це допомагає. Я абсолютно не боюсь лишити їх самих в кімнаті чи в будинку, не боюсь випустити самих на вулицю, вони навчились задумуватись над вчинками раніше, ніж їх робити.

Хто знає мою сім'ю і моїх дітей -- можуть підтвердити, що діти виховані нормально. Не "затюкані", не залякані, але разом з тим слухняні і порядні.

P.S. А от чужі діти іноді такі зустрічаються, що прибив би їх, а ще краще їх батьків

[eNyk]

Чесно кажучи важко навіть прокоментувати цю єресь...

Грузануть... Цікавий метод.

ну от і прокоментував

"грузануть" - мав на увазі сказати щось таке, що справді зачепить, або своєю поведінкою показати, що ти незадоволений і все таке. З власного досвіду можу сказати, що скільки б мене не били і не ображали (тобто скільки б мені не доводили щось застосовуючи силу), на мене це не діяло благотворним чином. Швидше навпаки. І ставився я до таких дій щось типу: "Ах ти б'єш?!! Ну то бий, су*а, сильніше, бо сам получиш!!" На мене діяло лише психологічне покарання. Ну як в приказці

[Plum]

згідний, мене бісить, коли на дитину привселюдно кричать чи навіть матюкають її. Маєш що сказати дитині -- відведи в бік і тихенько спокійно скажи. А то на всю вулицю обзивають тих дітей розостанніми словами...

[Fagot]

Однако делать это надо осознанно (без гнева).

100%

В принципі несильний хлопок в дупу нічого не значить, я іноді коли граюсь більш сильно на них дію з фізичної точки зору, тут важливий моральний ефект, ти не просто бьєш когось шоб він був покірний, не намагаєшся виразити свою лють, ти виконуєш "акт покарання", можна ставити в куток, в цих всіх модних передачах про нянь таке часто використовується, або щось інше, залежить від фантазії та дитини(для кожної дитини акт покарання може відрізнятись), основна мета: сформувати поняття, що правильна поведінка є такою-то, а неправильна такою-то.

Ну а якщо кидатись на дитину, не давши попередження і не пояснивши свою поведінку, тоді да, треба спочатку навчитись себе контролювати, а потім вже дітей...

[ko5teg]

хм... дітей в мене поки шо нема ..

але в дитинстві рімньом по дупі получав не раз =)

і не то шо б я там боявся .. чи типу "комплекси" якісь ...

просто мисль про "получіти вдома" мене стримувала перед всілякими ідіотськими поступками =)

[bazoomba]

Я проти того, щоб бити.

Наказувати, встановлювати рамки - це необхідно.

Вдарити - це найлегше, а от заставити дитину постояти в кутку хоча б 2-3 хв - набагато складніше... Але звичайно все індивідуально.

Є таке твердження "Не бывает плохих детей, бывают такие родители, которые неправильно воспитали".

Повністю з цим погоджуюсь - бо виховання дитини - це перш за все робота батьків над собою.

[Harddriver]

Ви ніколи не задумувались, чому ми в переважній більшості пам'ятаємо себе лише років з трьох-чотирьох? (перехідний період від свідомості "мавпи" до свідомості людини )

Імхо в такому віці емоційні бурі та розчарування по смішним причинам настільки сильні, що здатні серйозно "впечататися" в психіку і залишитися в ній на все життя. Тому це все старанно зтирається з пам'яті самою природою.

Виходячи з цього, вважаю - до трьохрічного віку шльопнути дитя по-попі для вироблення відповідного рефлексу та вміння підчинятися - тільки на користь. Згідний з попередніми дописувачами що головне при цьому - не виходити з себе, та потім компенсувати все дитині своєю любов'ю та розумінням

[Zheny@]

Дочку за її 7 років не бив ніразу. Вистачає пояснень і розмов.

Сина, не знаю, як вийде. Будк бити чи ні. Деяких дітей, ВАРТО, да Tum@n, варто! Ти, просто, мабуть їх ніколи не бачив. А я таких унікумів зустрічав не раз.

[fog]

Деяких дітей, ВАРТО, да Tum@n, варто! Ти, просто, мабуть їх ніколи не бачив.

Я ж не на місяці живу...

Просто в дитинстві я весь день (за виключенням садка) проводив з батьком.

Він на той час вже не працював і міг весь час приділяти мені, постійно спілкувались і я отримував відповіді на свої запитання одразу, причому ніяких табу не було і не було відмовок типу тобі ще рано знати і тд.

І для мене було трагедією коли за якусь серйозну провинність він зі мною не спілкувався.

Оце і було найбільшим стимулом.

Тому поведінка дитини залежить в першу чергу від методології і ставлення батьків до неї.

Вуличні компанії теж вносять свій відбиток, але знову ж таки батьки можуть навчити дитину правильно сприймати те, шо вони чують, або ж запитати поради батьків, якщо сумнівається.