Бить ли детей в качестве наказания за провинности?

[Hexus]

В мене діти іноді отримують по попі. Роблю абсолютно без злості. Потім часто саджу на руки, обіймаю і пояснюю, що наказую саме тому, що люблю, тому, що вони мені не байдужі.

Частіше всього наказую дітей за те що намагаються обманути або за витівки, небезпечні для їхнього власного життя або здоров'я (в мене їх троє, і старші часом можуть один одному або малому щось таке зробити, від чого волосся на голові піднімається). Краще нехай 5 хвилин попа поболить, ніж потім калікою все життя буде.

Вот это правильно. Метод воспитания, что надо Наказывать надо именно без злости и только имея веские причины для этого

[zaHARE]

Говорится в ведах: до 5-ти лет ребенок - царь. Затем идет переходный возраст - с 5-ти до 7-ми, и с 7-ми лет до 16-ти ребенок - солдат (строгая дисциплина, подчинение),в некоторых вариациях-слуга., с 16-ти лет он друг(ИЛИ ВРАГ-ЕСЛИ ДОПУЩЕНЫ ОШИБКИ В ВОСПИТАНИИ). Если родители пытаються дисциплинировать ребенка после 16-ти лет, он может стать их врагом или просто будет постоянно обманывать. Если до 16-ти лет не наладили контактов - далее их наладить значительно сложнее.

До 7-ми лет ребенка бить нельзя,чтобы не закрыть чакры.

Но шлепать по попе(именно по попе,там находится так называемый "центр послушания") можно.Главное,как говорилось выше делать это любя,без злобы,спокойно.Если вы шлепнули его по попке спокойно,то как правило он к вам же и плакаться на ручки и подбежит.

Любое наказание важно правильно прокоментировать и вместе с ребенком потом проанализировать,усвоил ли он "урок" и признает ли он справедливость наказания.

Свою дочь я не бью,но шлепки по попке она зарабатывает регулярно(шило у нее знаете ли в этом месте),после большинства хихикает.

[Plum]

Дитина далеко не завжди розрізняє добро і зло. Вона не розуміє, чому одне можна, а інше не можна. Пояснити дитині "Не бери ноутбук, бо він дорогий" неможливо, тому що для дитини не існує матеріальних цінностей і слово "дорогий" вона просто не розуміє. Дитина вважає, що їй можна все, до чого вона може дістати. І в багатьох інших випадках цілком звичайні для дорослих речі дитина зрозуміти не може. Півгодинні нотації трирічній дитині просто набридливі і абсолютно не зрозумілі. Ви можете і три години їй пояснювати, але дитина не зрозуміє, тому що її світогляд відрізняється від вашого. А от давши дитині по попі ви пояснюєту дитині на цілком зрозумілій їй "мові", що це не добре, це не можна і т.д. Спрацьовує механізм самозахисту, в дитини утворюється певний зв'язок між певними вчинками і больовими відчуттями. Частіше всього дитина не буде пов'язувати ці відчуття саме з вами, вона все одно буде вас любити, довіряти, лащитись, а от від певних речей чи вчинків буде намагатись триматись подалі.Так що дитину бити можна, але виключно по попі, в міру і без злості. І не можна бити дитину через кілька годин після поганого вчинку, бо в дитини втрачається зв'язок між подією і покаранням. І ще -- бажано бити паском чи чимось схожим, що спричиняє больові відчуття лише на шкірі, тому що рука в дорослого чоловіка надто важка, навіть легкий на перший погляд удар може нанести важкі травми, наприклад якщо попасти не по попі, а вище, по поясниці чи по нирках.

Це цілком нормальне природне явище. Природній шлях до навчання. Дитина легко і швидко запам'ятовує, від чого їй боляче. Впала -- болить, взяла щось гаряче -- болить, зробила щось, що не можна -- болить і т.д.

[Natasha]

Як людина яку били можу сказати, це діє.

Можливо не завжди я розуміла чому, але це багато в чому допомогло.

Я не спілкувалася з незнайомцями, не ходила далеко гуляти, не робила багато небезпечних речей тільки від страху перед покаранням, в дитинстві була трохи безшабашною і не розуміла які можуть бути наслідки.

Погоджуюся, що карати потрібно без зла.

Ну і краще бити по попі ремінцем, аніж кулаком по почкам (і таке буває...)

Своїх дітей поки не маю.

Як будемо виховувати їх - не знаю.

Дуже хотілося б, щоб їх не прийшлося бити .

[DarkMonk]

В старину ГОВАРИВАЛИ -- " Битиё определяет сознание " . Бить нужно (БИТЬ, а не ИЗБИВАТЬ)... и как писалось выше ... в целях воспитания и до определённого возраста.... ибо 2х-3х летнему ребёнку трудно пояснить что "не каждый индивидум способен игнорировать тенденции пародоксальных эмоций". А шлёпнув по жопе он быстро это понимает.

[Luychi]

Моїй дочці 15. Народила рано, дуже любила і виховувала методами своїх батьків - досить строго. Шльопала і не раз, поки меньша по попі, а стала старшою запотиличники давала. Дитина була спокійна і слухняна. А потім народила сина (12 років між ними різниці). І теж намагалась приміняти до нього ті ж методи виховання. І стикнулась з проблемою: б'ють його - б'ється він. Послуху майже нема. Дитина агресивна, істерична.Та якось подивилась передачу про виховання, де няня за 5 днів робила з таких самих дітей слухняних, добрих і спокійних. І вирішила сама скористатись її методикою.

В один із днів, коли син особливо розбушувався і нічого не допомагало, я взяла його за руки, присіла і дивлячись в очі (це дуже важливо бути на одному рівні з дитиною фізично) : "Сину, ми тебе ніколи не будемо бити. Ні я, ні тато, ні твоя сестра. Але ти повинен бути добрим, слухняним і теж не битись." Малому тоді було 1,5 роки. За 5 він днів не помінявся кардинально. Та пройшло вже більше 2-х років і я стараюсь завжди стримувати себе - не бити, не кричати. І син став слухняніший, добріший, а коли б'ється з іншими я завжди йому кажу:"Я тебе не б'ю, я тебе люблю і ти не повинен битись, а маєш бути слухняним і хорошим." І якось він, сидячи за столом, просто сказав :"Я люблю тебе мамочка."

[Plum]

Є такий період -- "криза одного року", або криза "я сам", коли багато дітей стають істеричними. Дитина вже багато що розуміє і усвідомлює, багато що хоче зробити, і зробити сама, а толком пояснити цього не може, бо говорити добре ще не вміє, а то й зовсім не вміє. От і псіхує. Так що биття тут ні до чого.

Кажу це як люблячий батько трьох синів

P.S. Мені мої сини часто кажуть, що люблять мене. Як і я їм, що люблю їх.

[Luychi]

А ще є криза трьохрічного віку. Сину якраз 3 з половиною.

[zaHARE]

Є такий період -- "криза одного року", або криза "я сам", коли багато дітей стають істеричними. Дитина вже багато що розуміє і усвідомлює, багато що хоче зробити, і зробити сама, а толком пояснити цього не може, бо говорити добре ще не вміє, а то й зовсім не вміє. От і псіхує. Так що биття тут ні до чого.

Згоден,з моєю малою те саме,вона іноді нас з мамою б'є,як мені здається просто від того,що безсила і не може щось толком пояснити.

Але одразу підходить,обіймає і каже "Вибач" або "Люблю".

[Zheny@]

Є такий вік від 2 до 5 - самий "тяжкий" для батьків у плані виховання вік. Це період "мавпування" і вбирання (немав би губка) всього що є. І доброго і поганого.

[bazoomba]

Не можу не вставити ще своїх 5 копійок.

Звертаюсь до всіх "люблячих" батьків:

бити дітей - це показувати, що того, що хочеться можна добитись фізичною силою! Якщо вони зараз не б'ються - можуть битись, коли стануть старші.

Plum, ваші б'ються між собою?

Діти так вже влаштовані, що будуть любити своїх батьків, якими вони б не були.

А на рахунок, того що важко пояснити - а ви пробували?

Спробуйте, так як Luychi! (+1:) Не думайте що це просто! Потрібно себе постійно контролювати. А бити - це найпростіше. А всі ці пости - для самозаспокоєння самого себе.

P.S. Вибачте за емоції, але мене вражає, що так спокійно батьки говорять про те, що дітей треба бити, при цьому бути абсолютно спокійним, а ще краще ремінцем!!!! Садомаза якесь...

[Fagot]

Ога. Рости таку дитину, яка вийде в реальний світ і відразу отримає моральну травму, хоча б від того, що ніхто не буде їй нічого говорити а просто прийде і забере її іграшку В вихованні головне золота середина, потрібно дати дитині збалансоване виховання, якщо батьки занадто ідеальні, реальне життя таку дитину може травмувати, а можливо й зламати. Потрібно бути егоїстом - в міру, потрібно дати дітям первинне поняття про несправедливість та те - як цього уникати, потрібно вчити дітей мислити, хай це буде жорстоко і цинічно, зате дитині буде легше в житті. Батько може власноруч вложити дитині в голову чіткий блок проти агресії, і потім ця дитина все життя буде осторонь, сірою мишою, бо не зможе проявити достатньо волі та агресії в досягнені своїх цілей. Я хочу щоб моя дитина була агресивна, якщо потрібно - дала здачу, якщо потрбно - маніпулювала людьми, а бути татовою\маминою ляльою, з якою так гарненько ведуть логічні бесіди це просто зіпсувати життя.

[Plum]

мої діти не б'ються між собою і взагалі всі свої питання вирішують виключно мирним шляхом.

[bazoomba]

Я хочу щоб моя дитина була агресивна, якщо потрібно - дала здачу, якщо потрбно - маніпулювала людьми, а бути татовою\маминою ляльою, з якою так гарненько ведуть логічні бесіди це просто зіпсувати життя.

Для цього треба бити?

[Luychi]

Знаєш, Fagot, мого чоловіка в дитинстві мама била не ременем, а резиновим шлангом (так сталось, чисто професійно). І брата його, старшого, теж.Старший виріс ображеним на життя і таким же непристосованим до нього. Меньший абсолютно не агресивний. Коли одного разу на вулиці до мене і подружки пристала компанія хлопців, а він був разом з нами, то мій, тоді ще майбутній чоловік, побіг шукати друзів котрі були поряд і могли йому допомогти. Сили ж то були нерівні. Він краще зманіпулює людьми аніж полізе на рожон. Такий от характер. А ви кажете бийте і діти сильні будуть.

[Luychi]

А мійсин, котрого я не б'ю, коли на майданчику до його двоюрідної сестрички (їй 4 роки) причепився битись старший хлопчик, відразу кинувся захищати з криком: "Не можна бити Сашу". (сестру тобто) Потім хлопчик сам упав і розплакався. Тоді мій малий підбіг до нього і почав співчутливо запитувати: "Що сталось? Чого ти плачеш?"

[bazoomba]

А мійсин, котрого я не б'ю, коли на майданчику до його двоюрідної сестрички (їй 4 роки) причепився битись старший хлопчик, відразу кинувся захищати з криком: "Не можна бити Сашу". (сестру тобто) Потім хлопчик сам упав і розплакався. Тоді мій малий підбіг до нього і почав співчутливо запитувати: "Що сталось? Чого ти плачеш?"

З нього виросте справжній чоловік

Надіюсь, що моїй донечці пощастить і колись вона з ним зустрінеться

Судячи по темі, в Луцьку таких буде мало, на жаль...

[vanus]

Найкраще з дитиною порозмовляти, пригорнути до себе і т.д.. Головне не кричати на неї, тобто голосом не доводити до плачу, ліпше вдарити наприклад дер. лінійкою чи прутиком які не можуть дитині нанести тілесних ушкодженнь, чи просто налякати що вдариш.