Війна, ч 3 (дай Бог остання й переможна)

[Vadimm]

Dimon, так подивився, того і питаю. Значить лапки зайві.

[Гість rl72]

Zen Antipop

Вчора о 11:37 ·

Оце вирішив для вас перекласти вчорашню статтю з "Forbes". Читайте та поширюйте! wink emoticon

ОФІЦЕР АМЕРИКАНСЬКОЇ АРМІЇ: “УКРАЇНА МОЖЕ ПЕРЕМОГТИ СЕПАРАТИСТІВ ТА РОСІЮ” — FORBES

Автор: Адріан Боненберґер (Adrian Bonenberger)

Пан Боненберґер був піхотним офіцером Американської Армії з 2005 по 2012 рр. та двічи служив в Афганістані. Зараз працює фріланс-журналістом.

Переклад: Zen Antipop

Оригінал: http://www.forbes.co...-the-separati…/

Для тих, хто слідкує за російським вторгненням в Україні, поточним джерелом занепокоєння є питання, де Росія проведе риску. Доволі розповсюдженою думкою є така: якщо Україна продовжуватиме пручатися, Росія введе більше військ та окупує всю Україну, і можливо розширить свій успіх на Естонію чи Польщу. Позаяк ці дві країни є членами НАТО, атака на будь-яку з них ризикує активувати статтю 5 спільного оборонного договору НАТО, і таким чином втягне Європу та Америку у війну з Росією, що невблаганно призведе до Третьої Світової війни та обміну ядерними ударами.

Але насправді треба хвилюватися про інше.

Україна є набагато сильнішою, ніж люди зазвичай звикли вважати. Досі українці билися з однією рукою, що була зав’язана у них за спиною — велика частина їхніх військових можливостей свідомо трималася в резерві, щоб не ризикувати та не провокувати Росію вводити більше сил у це протистояння.

Останнього разу, коли українське військо здійснило прорахований наступ проти сепаратистів у серпні минулого року, він мав швидкий успіх. Тож Росія була змушена ввести тисячі своїх солдатів через кордон, аби зміцнити рішучість сепаратистів, а також забезпечила останніх артилерією, танками та протиповітряними засобами (включно з російським комплексом ППО “Бук”, яким було збито борт номер 17 Малазійських Авіаліній). Відтоді протистояння набуло певного паритету (не плутати з припиненням вогню, адже десятки людських втрат мають місце щодня). Війна у східній частині України досягла рівноваги.

Багато хто на Заході вірить, що Росія може вирішити порушити цей паритет у будь-яку мить за допомогою швидкого удару, що вона може блискавично пройти українські лінії оборони та дійти до Києва, Одеси та навіть далі. Що Україна не в змозі протистояти росіянам, і що її дефензивні можливості заледве є достатніми, аби адекватно протистояти вторгненню. Певно, така сама думка є розповсюдженою й в Росії, бо її війська досі не робили серйозних зусиль щодо нападу на українські позиції. До сьогодні Росія робила лише доволі потужні спроби атакувати українські лінії оборони, або ж маневрувала з метою оточити позиції Нацгвардії, після чого намагалася вести переговори про капітуляцію з українською владою.

Але насправді Україна таки має неабиякі оборонні можливості, які зростають щодня. Українське населення, особливо у Києві та у західній та південній частинах країни, відчуває себе дедалі більше залученим у цю боротьбу коли їхні друзі та родичі вмирають чи стають пораненими на фронті. А українські військові тим часом завзято навчаються.

ПЕРЕБУВАЮЧИ В УКРАЇНІ

Я провів тиждень на Яворівському полігоні, спостерігаючи як мій колишній підрозділ —173-я повітряно-дестантна бригада Армії США — тренував дві роти Національної Гвардії України (НГУ). Це було надзвичайно вражаюче: українські солдати пересуваються та здійснюють тактичну комунікацію на рівні, що співпадає чи навіть перевищує більшість звичайних американських підрозділів. Майже 7 років я служив в якості бойового піхотного офіцера (і понад два з них я провів в Афганістані). За весь час мого тренування афганських поліцейських та солдатів, я ніколи не бачив жодного підрозділу афганців, який би виглядав так само професійно, як українці.

Впродовж тижня на полігоні я чув артелерийський та танковий вогонь - це українські артелеристи тренувалися з метою підвищення свого бойового злагодження у складі невеликих підрозділів, що працюють разом з механізованими підрозділами, які викликають вогневу підтримку гранатометів та артилерії. Вони були частиною комбінованих військових з’єднань, що будуються зараз радше за принципами досвіду та організаційних навичок, ніж за застарілими совєтськими принципами ієрархічного управління.

ЯК УКРАЇНА МОЖЕ ПРОСУНУТИСЬ ВПЕРЕД

Якщо українці продовжуватимуть підсилено тренуватися та будувати свою військову потужність (а я підозрюю, що їхній стимул це робити значно перевищує мотивацію їхнього супротивника — переважно росіян), то ймовірним наслідком цього може стати те, що наразі не описують ані західні, ані російські медіа: Україна може перемогти сепаратистів. Більше того, Україна може перемогти Росію на полі битви. Україна та її військові ще самі не знають цього, але це є цілком можливим. Власне, російська самовпевненість, російська пихатість та їхня неефективна доктрина робить не лише можливим, але й навіть дуже ймовірним те, що рішучий, несподіваний загальновійськовий наступ добре тренованого, відродженого українського війська буде здатний заскочити їхнього супротивника зненацька, оточити його та повністю знищити.

Росія є крихкою. Що більше вона чекає в Україні, то більше шансів, що її військо спіткає катастрофа, яку воно не бачило з часів Другої Світової: оточення та знищення російського угрупування. Кожен тиждень, що минає, українське військо стає дедалі сильнішим та більш впевненим у тому, що воно має перевагу. Водночас супротивник українців стає дедалі слабшим та демотивованішим.

РИЗИКИ ЕНДШПІЛЮ

Отже, найбільший ризик Третьої Світової, з яким ми зараз стикаємось, полягає не в тому, що Росія переможе Україну та просунеться далі до Польщі та Естонії, але в тому, що Україна знищить російські сили, що наразі перебувають в Україні, а Путін буде змушений вдаватися до певних радикальних дій, аби уникнути подальших втрат. Зрештою, чому Україна не може відчувати своє право забрати частини території Російської Федерації на заміну втраченого Криму? І хто зможе завадити Україні це зробити? Хто зможе врятувати деморалізованих та збитих з пантелику російських призовників?

Сподіваюся захіні переговорники зможуть допомогти Путіну усвідомити усе безглуздя його становища в Україні, та й то краще раніше, ніж пізніше. Бо що довше він залишається в Україні, то дедалі ймовірнішим стає те, що він дістане нищівну та принизливу поразку.

Змінено 3 Липня, 2015 в 21:03 користувачем rl72

[Skorpio76]

Olena Sherzhukova додає 6 new photos.

41 хв ·

ПРО ОЛЕЖКУ, МОИ ПЛАТЬЯ И снова про ВОЙНУ (перевыставляю с фотками, а то в поезде ехала -- не закачивались в сам пост);

Olena Sherzhukova додає 6 new photos.

Олежке 19 с половиной. Вырос у меня на глазах, по соседству.

Потом я уехала — и он так и остался в моей памяти маленьким Олежкой, о котором изредка доходили слухи от старых знакомых: в 18 лет Олежка подписал контракт и ушел в армию. Пограничником.

Мечтал, конечно, ВДВ-шником: у них и форма красивее, и военное братство — на всю жизнь; в общем, понабирался романтических историй от своего дядьки, который исправно, уже лет 20 как после армии — встречался со своими «побратимами»;

Но мама с папой сильно боялись за Олежку, и категорически возражали, чтобы он прыгал с парашютом. В общем, так это было, или как-то иначе — но в итоге Олежка ушел в пограничники: и служить недалеко, в Гоптовке (маме спокойнее), и «побратимы на всю жизнь», и наколка, конечно, «как у всех пацанов».

Война началась для него практически сразу, буквально через полгода после подписания контракта — Олежка написал рапорт о переводе в Лугансский погранотряд.

Я узнала об этом тоже совершенно случайно: моя мама, рассказывая мне про «новости нашего городка» — сказала: «А ты про Олежку знаешь? Ушел на войну. Наташа плачет день и ночь».

И я - сразу позвонила, Наташе.

Младшей сестре моей школьной подружки.

Потому что она тоже выросла на моих глазах, вышла замуж, родила Олежку. Единственного своего сына.

Она и вправду плачет. И днем, и ночью - всегда.

И просит меня всё время: «Лена, уговори его вернуться, он послушает тебя, тыжволонтёр…»

Как будто это, магическое «тыжволонтёр» — когда-то кого-то помогло вернуть..

А с Олежкой — всё хорошо, Слава Богу !!

99 дней в зоне конфликта — и вышел на ротацию. Пробыл в Харькове — всего ничего, с месяц. И - ОПЯТ НАПИСАЛ РАПОРТ.

Я встретилась с ним, перед самой отправкой.

Надеялась уговорить остаться…

«МАМА ЖЕ — ПЛАЧЕТ, Олежка, ВСЕГДА плачет !! пожалей её, не ходи».

я говорила — и чувствовала себя ничтожной рядом с ним.. видела переж глазами — маленького мальчишку из прошлого, Олежку, и — НАДЁЖНОГО защитника.

А он — взахлёб мне рассказывал:

«А знаете, тётьЛена, какие у меня ТАМ братья — ВО !!

Я не могу их одних там оставить. Мы ж всей командой написали !! рапорта!! как пацаны без меня? не, я так не могу.

мы ж за Украину, ТётьЛена, мы их всех порвём. Знаете, какие мы сильные? у меня друг, знаете какой — боевыми искусствами занимается!! и меня учит! ВО какой друг !!

— Олежка, у тебя наколка?

— Это ж пограничная, тётьЛен, у нас у всех братьев, у пацанов наших, одинаковая; как только вышли оттудова — сделали; уже и зажило; мыжкоманда!!

С надеждой заглядывает мне в глаза:

«ТётьЛена, а вы, волонтёры, и перчатки можете, тактические? Если можете перчатки, то чтоб сильно не тратиться — тогда мне можно ОДИН наколенник, тока на правое колено, я всё равно всегда тока на правое надеваю, давайте пусть они нам один продадут, оно ж дешевле, и лучше тогда перчатки взять, без перчаток сильно руки трёт»

И так подозрительно: «ТётяЛена, а это точно вы не за свои покупаете? потому что если за свои — то я маме скажу, они выкрутятся как-нибудь с деньгами, сами тогда купим»…

— Олежка, Господи, ну МАМА ЖЕ ПЛАЧЕТ, ты знаешь, так сильно плачет; ты же один у неё !!

На секунду стал серьёзнее. и добавил:

«И ПАПА ПОСЕДЕЛ ВЕСЬ.

Ну ничо, ТётьЛен, я живой останусь, вы не волнуйтесь. они не понимают просто, что я буду живой".

==================================

Одно мое платье, в бутике на скидках, стоило раньше столько же, сколько вся экипировка для Олежки. Поэтому я платьев давно не покупаю. Больше года уже.

СПАСИБО ВСЕМ, КТО РЯДОМ СО МНОЙ, ВЕСЬ ЭТОТ ГОД, ТЕРПИТ МОИ ПЕРЕПАДЫ НАСТРОЕНИЯ, МОИ БЕСКОНЕЧНЫЕ ЗВОНКИ ПО ТЛФ, ДАЖЕ НОЧЬЮ, МОЁ ОТСУТСВУЮЩЕЕ ВЫРАЖЕНИЕ ЛИЦА НА ВЕЧЕРИНКАХ.

Я ВАС ВСЕХ ОЧЕНЬ ЛЮБЛЮ. СПАСИБО, ЧТО ПОМОГАЕТЕ МНЕ ПОМОГАТЬ.

И я вернусь, обязательно, с этой войны.

В мирную жизнь.

Как и Олежка.

Змінено 3 Липня, 2015 в 21:14 користувачем Skorpio76

[Mykola81]

Юрий Бирюков додає 10 new photos.

9 год. ·

Первая рота Т-80БВ для бригад ВДВ. И пусть в комментах сейчас начнется срач псевдо-экспертов, в ВДВ эти танки ждут. Ждут и уже тренируются на полигоне, уже учатся. И ищут еще танкистов, в ВДВ. Первая рота из пяти...

С 1992 по 2013 года на Харьковском БТРЗ были отремонтированы и модернизированы 92 танка. То есть, в среднем 4 танка в год, КАРЛ! В прошлом году завод сделал 15 машин. В этом - законтрактовано 50, выполнено уже половина заказа и завод планирует подписать еще 20 машин.

Каждый день, КАЖДЫЙ ДЕНЬ, в стране чинится техника, набираются люди, подписываются контракты, шьется форма. Мало? Медленно? Да! Но процесс набирает обороты и каждый день - делает нас сильнее.

Я сейчас на передке, у своих. И один из первых вопросов:

- Феникс, а что за клоуны там в Киеве требуют наступления? А чего они не наступают, кто мешает, мля?

Посмеялись...

[Skorpio76]

«Кіборги - 2015» / Cyborgs - 2015

16 червня о 17:42 · Змінено ·

Всеволод Стеблюк,

18+

«Кіборги - 2015» / Cyborgs - 2015

16 червня о 17:42 · Змінено ·

Всеволод Стеблюк,

полковник милиции, профессор кафедры криминалистики и судебной медицины академии МВД, помощник Министра обороны Украины.

С первых дней на Майдане. Организовал первый медпункт, первый начал оказывать медицинскую помощь. В медслужбе Майдана работал весь период. В медслужбе Штаба Национального Сопротивления, отвечал за судебно-медицинскую экспертизу.

Все, что было в медслужбе Майдана – пошло в АТО. Фактически с нуля обеспечили Национальную Гвардию, у которой на то время не было своих ресурсов.

В мае А. Аваков издал приказ о формировании батальона «Миротворец» из ветеранов миротворческих операций в системе МВД и добровольцев. Базой подготовки был учебный центр академии МВД. Всеволод вызвался готовить медицину батальона. Когда пришел в батальон, понял, что от них уже не уйдет, настолько классные ребята были. С батальоном уехал в Славянск. Первое боевое крещение, знакомство с Градами, минометами прошел в Попасной.

После Славянска, был небольшой, 10 дней отпуск. За этот отпуск, по призыву в Фейсбуке, народ сбросился на транспортер переднего края – ЛУАЗ. Понял - в боевой обстановке нужна именно такая машина. Купили с друзьями, назвали ласково «Жужа», освятили в Михайловском Златоверхом. На этой машине поехал в Дзержинск, куда к тому времени перебазировался батальон. После Дзержинска был Иловайск. Были десятки спасенных жизней. О событиях в Иловайске – ниже.

4 июня 2015 г. Всеволод Стеблюк удостоен звания «Народный Герой Украины» и награжден первой негосударственной наградой - орденом «Народный Герой Украины».

Иловайский котел.

Итак, накануне Дня Независимости наш батальон «Миротворец» приехал на место дислокации в Иловайск. Перед самым отъездом, кстати, 52 человека написали рапорта. Что ж, избавились от балласта. Поехали самые надежные ребята, самые лучшие. Разместились в пионерском лагере, где-то в 40 км от Иловайска. В тот же вечер наведались СБУ-шники и предупредили: «Имеется достоверная информация, что зашли две российские батальонно-тактические группы, около 40 единиц техники».

- Что делать будем? - спрашиваю у комбата, Андрея Тетерука.

- Будем умирать героями, - пошутил Андрей. Как в воду глядел.

На этом немножко успокоились. Приехал генерал, довел задачу: «Нужно будет провести зачистку после штурма Иловайска. Сначала пройдет армия, Нацгвардия. Вы затем зачистите. До вечера. Вечером вернетесь. Все будет в порядке!».

С ребятами из «Донбасса», под прикрытием нашей артиллерии, зашли в Иловайск. Остановились в расположении «Донбасса». Тут еще оказалось, что задачу нам скорректировали. Теперь наша цель – еще и железнодорожное депо, которое находится фактически на линии разграничения, железная дорога делит Иловайск на две части. Депо – как раз тот форпост, который сдерживал проход сепаров на нашу территорию. В депо было человек 20 батальона «Херсон».

Зашли в депо, разместились, в аккурат на День Независимости. Первый день был более-менее спокойным, а потом началось. Для меня первой цитаделью на этой войне стало это депо. Было нас там - до ста человек. Обстреливали постоянно, подходили непосредственно к забору. 5 дней, с ограниченным боекомплектом, без еды, вода - из гидроаккумулятора. Было очень страшно. Лупили так, что … Отбомбятся – идет пехота, начинаем отбиваться – начинают бомбить. Но и наши лохматили сепаров достойно. У нас были только легко раненные.

Медпункт был под тепловозом, в яме. Спали тоже там. Надежная такая яма. Пару раз осознавал, что придется стрелять. С собой было только 2 магазина, много не брал, понимал, что при моих навыках больше чем на 2 магазина меня не хватит.

Потом был «Зеленый коридор». От Многополья выстроилась колонна на несколько километров. Народ понимал, что могут обстреливать. Технику готовили, кто как: цепляли какие-то листы, чем-то бронировали. Моя Жужа - корыто открытое. У меня в подчинении 2 гражданских медика, одно слово - гражданские. Ехать со мной не захотели - попросил взять их в броневик. Ехать одному, без огневого прикрытия – это безумие. Решил: Жужу сожгу, чтоб врагу не досталась, а сам - в автобусе. Но потом пулеметчик, позывной «Грек», говорит: «Мы своих не бросаем, я с тобой поеду». «Грек» с помощником Мишей Крыловым сели и двинулись мы на Жуже в колонне.

Только вышли из Многополья – начался расстрел. Начали из коровников, со стрелкового оружия. Ощущение такое, что там собрались все сепары Донецкой области. Огонь плотный настолько, что казалось: это не визг пуль - это звенит воздух. При этом у нас в флаге несколько дырок от пуль, а Жужу пули облетали стороной. Крепко освящена она была. На Спаса батюшка в Михайловском постарался.

Ехали, на ходу подхватывали раненных ребят, где могли дотянуться. А дотянуться могли не везде. До сих пор перед Витей Ещенко, перед его родными… Я его видел метрах в 70-100, под зеленкой, был тяжело ранен, а подойти абсолютно невозможно. Уже мины пошли.

Насобирал 8 человек раненных. Влад Ковалев был, классный доктор, настоящий герой, из «Херсона». Он мне «тяжелого» Лешу Маркина бросил в машину. Говорю: «Давай в машину запрыгивай». Он мне: «Не-е, там тяжелые..». И побежал к зеленке. Нарвался на мину.. Не стало Влада… Золотой был парень.

Так и ехали. Старался ехать за какой-то броней. За танк, за БМП спрятаться. Уходим за Бэху, едем в метре от брони. На броне едут ребята. В Бэху ПТУРС попадает. На нас сыпятся остатки ребят, шлепаются туловища, руки, непонятно что. И башня пролетает. Время замедляется. Еду и вижу как, медленно переворачиваясь, летит башня БМП. Мысль одна: сейчас эта башня на нас упадет и вкатает в землю. Но башня падает невдалеке. Все заляпано, все в крови... Техника идет по полю. Толи подсолнух, толи кукуруза. Смотрю, мины все ложатся в колею. Пристрелялись. Еду в сторонке, метров в 30 от этой колонны, по этим подсолнухам. Чтоб видеть только. Как у Жужи выдержал движок … Надежная наша техника!

Поле заканчивается, вылетаю. Сзади, из этих подсолнухов выезжает танк. Я впереди, танк за мной. Понимаю что я в его слепой зоне. Делаю вираж, из Жужи вылетает Игорь, командир роты. Андрей Торчевский вылетел, его потеряли. Виражи, взрывы. Игоря потом подобрали, его «Грек» из-под гусениц выхватил.

Вырвались в Новокатериновку. Русские на 3- высотах стоят. Бьют очень прицельно. ПТУРС-ами – попадание практически 100-процентное. Все взрывается, все горит. Пустота… Понтонник один остался. Я - за понтонник. В этот момент в понтонник - из ПТУРСа. Я по тормозам. И тут мина под нами… Вылетаю через руль … Темнота…

Смутно помню, как двойка наших штурмовики заходит. Стреляют. Выпустили ракеты, не попали. Начали отстреливать ловушки. В один из них попадает ракета ПЗРК. Задымился, уходит в сторону Старобешево. Второй разворачивается, идет на вторую атаку, выпускает ракеты, попадает во что-то с боекомплектом, потому что взрыв очень сильный. Уходит. Радуемся...

Очнулся окончательно, сбросил жене СМС-ку. Где-то в 13-30. А разбили нас в 10. То есть с 10 до полвторого - провал в памяти.

Ребята лежат раненные. На мне ни царапины, только несколько ушибов, когда через руль вылетал.

Видел зеленых человечков на холмах. Потом они начали ходить по полю, достреливать раненых: одиночные - двойные выстрелы с определенным интервалом.

Потом была российская БМД-шка с белым флагом. Обрадовался, думаю: «раненных отдам». А они ехали и БМД-шкой этой давили ребят на земле. Один кричал - БМД по нему, еще и на месте крутанулась. Кто-то закричал в поле. Из люка БМД вылезла сволочь, из гранатомета в ту сторону... Когда увидели – прикинулись мертвыми. Краз рядом горел, в дыму нас не заметили.

Через какое-то время появились русские. Увидел среди них офицера. Майор. Позже выяснилось – десантник, комбат. У меня с собой была жилетка Красного Креста, флаг Красного Креста, с Майдана еще, в машине лежали. Еще удостоверение, что курсы оказания первой помощи прошел. Формальность, когда в Крым готовились ехать с миссией Красного Креста. Тогда поехать не удалось, а удостоверения остались. Говорю: «Ребята, я пошел, а вы смотрите: расстреляют – ну тогда всем гаплык». Снимаю бронежилет, каску, одеваю эту жилетку, беру флаг, иду к русским.

Метрах в пятидесяти меня увидели. Несколько охренели: все горит, а тут появляется такой с флагом Красного Креста и в медицинской жилетке.

- Стой! Оружие! - орут.

- Какое, нах… оружие! Я врач, международный Красный Крест!

Подошел, показал. Удостоверение на английском: Красный Крест.

- Как ты тут оказался, что тут делаешь?

- Я не при делах, ехал раненных собирать, в Иловайск, от Красного Креста, - объясняю, - а вы начали, это все…

С собой у меня футляр был, в нем фотография деда. Дед прошел две войны: Финскую и Отечественную. Взяли у меня этот футляр, нашли фотографию. Русский этот задумался.

-Мой тоже воевал, – говорит.

- Может они вместе воевали, - отвечаю.

- А мы с тобой что творим…

- Я Родину защищаю!

- Какую Родину! Вы фашисты! Вы детей едите! Мирное население убиваете!

- Господин офицер. Я вижу, Вы солдат бывалый, Вы в Чеченскую воевали? – спрашиваю.

- Во вторую.

- С кем Вы воевали?

- Мы с бандитами, которые на Россию, на государство…

- У нас та же ситуация. Я воюю с бандитами, которые на целостность государства моего посягают.

- Все это херня!

- Мне нужно раненых вывезти, - перевожу разговор.

- Чем вывезешь?

- У меня есть транспортер, не знаю, правда, заведется ли…

- Давай, грузи тяжелых. Вот тут тяжелый, тут… Легкие пусть бросают оружие…

- У нас оружия нет… Только раненные.

Побежал. Жужа завелась. Положили тяжелых.

- Под 200-сотыми что-то шевелится. Посмотри, - говорит мне майор.

А там Урал задранный носом вверх стоит, куча ребят рядом, кусков тел… Страшная картина. Страшно подойти. Как судебный медик знаю: нужно настроится, так, как будто это осмотр места происшествия. Эмоции выключаешь, смотришь. Рука, трупные пятна, значит смерть часа три… Этого, с трупными пятнами – в сторону. Другая рука… Там… Ага, вот рука без пятен. Я за эту руку – она одернулась. Сашка Хрестиченко лежал… Пацан, 19 лет. В голове дырка, обломки, мозг, извилины… Вытащили Сашку, положили в Жужу, и уже не вынимали.

Поехали в расположение российского майора, в единственное безопасное место.

Приехали. Там уже сидели 2 или 3 наших раненных бойца, типа в плену. И тут такая делегация, полная машина раненых, легкие шкандыбают, держатся за Жужу. Идет и майор:

- Б…дь, мама говорила «Хохлы – братья, хохлы – братья…». Какие мы нах…. братья… что мы делаем... кому это надо…

Тут я понял, что нужно его «давить», больше брать наглостью. Тем более, контуженный, мне все можно. Приехали, ребят рассадил.

- Комбат, - говорю.

- Сергей.

- Хорошо, Всеволод.

- Будешь «Док».

- Хорошо, я и есть «Док». Мы пять дней без жратвы. Нужно людей покормить. Вон, в перевернутом Урале тушенка…

- Там же мины, куда ты полезешь?

- Полезу, я аккуратно. Это же противотанковые.

- Ну ты еб…тый, видно хорошо по башке получил.

Полез в эту машину, за минами ящик тушенки вытащил.

А пацаны русские, зеленые еще совсем. Кричат: «Вы бандеры! Детей едите! Куда вы поперли! Вы на Россию напали!», - затворами щелкают. Они были уверены, что мы вторглись в Ростовскую область. У них такая установка была, что они на учениях в Ростовской области, и что фашисты будут нападать на Россию. Такая вот информация изначально была у рядового состава. Телефоны у них отобрали. Они реально не знали, что находятся в Украине.

Потом русский комбат дал своих людей, носилки. Прошелся по окрестностям. К вечеру у меня было 17 человек. Двое тяжелых до утра не дожили. Человек пять легкораненых. Не было воды, это было самое страшное, еще было жутко холодно.

До утра занимался ранеными. В это время «Грек» проводил «политработу» с русскими. Возле командирской БМД-шки, сидел с ними. Нашлись общие знакомые по спецназу. Рассказывал про Майдан.

Ночью пришла команда нас расстреливать. Приехал какой-то чечен их в форме войсковой, может осетин, позывной «Сокол» у него был. Забрал двух полковников из ЗСУ. На нас посмотрел, типа «это уже не жильцы». О чем-то с комбатом переговорил. Мы все поняли.

Подошел к комбату, говорю:

- По-мужски, все понимаю, когда будете расстреливать, скажи. Я человек верующий, подготовиться – бы. Пацанам не скажу.

- С чего ты взял, что я тебя должен расстреливать? – спрашивает.

- По логике военных событий. Знаю что ты кадровый российский военный, видел твои позиции, знаю твое вооружение. Да и визит этого товарища - ценное забрал, а мы – мусор, расходный материал.

- Знаешь Док, если ты на своей Жуже в этом п…зе выжил, значит тебя бог в лоб поцеловал. И не мое право лишать тебя жизни.

«Грек», который с ними сидел, говорит: часа в три ночи приходит команда: «решай своих». Комбат отвечает: «не могу, у меня врач Красного Креста, они уже дали свои координаты. Засветились, за ними завтра приедут. Не могу расстреливать». С той стороны обматерили майора.

Утро, рассвело. Говорю:

- Комбат, я поеду за водой в село. Помрут все. Обезвоживание у раненых. Твои тоже без воды. Нашел бидон возле разбитой машины. Поехал.

Приезжаю в село. Зашел в первую хату.

- О русские! Тут были эти, националисты! Они тут такое…

- Немножко не по адресу. Читайте: Украинский Красный Крест, - показываю корочку.

- Ой сыночек, прости… Такая беда… У нас тут мальчик раненный есть, мы спрятали во дворе.

- Я наберу воды, потом приеду.

Доезжаю до хаты, возле которой колодец. Народ уже со всего села сошелся. Обсуждают… Говорят: «там двое лежат, а в том дворе – один лежит…».

Первый раз поехал без воды – пацанов полную машину насобирал. Вместо воды привез кучу раненых. Второй ходкой забрал воду. Информация по селу мигом разлетелась: ездит доктор, собирает раненых. Возле каждого двора стояли и махали: «у меня». Село украинское было. Половина на украинском языке разговаривала.

Там нашел Игоря (сейчас он командир «Свитязя»). Целый, но контуженный. Говорю «переодевайся в гражданку. Представлю тебя как своего гражданского фельдшера». Привез, комбату сказал, что нашел своего фельдшера. Говорю: «Мы поехали, много раненных». Так и возили. В этот день только в этом селе около 35 пацанов нашли. «Там еще точка есть - местные говорят. - Там тоже раненые есть». Поехали на ту точку. Начали оттуда забирать. Так стаскивали.

После обеда россияне Красному Кресту дали 40 минут, чтоб забрать раненых. Когда те появились, комбат побежал навстречу: чуть ниже были ополченцы – «новоросы», чтоб не расстреляли. Мою машину уже все знали. Брал по три машины Красного Креста, развозил по точкам. Ребят позагружал, сам взял двоих тяжелых. Так вот и выехали.

По данным госпиталя вроде 87 человек собрал. Но были такие, которые не в полевой госпиталь, а сразу на Днепропетровск улетели. Много… много… Вез одного замкомбата ЗСУ и одного бойца «Донбасса». Сейчас с ними друзья. Многие потом нашлись. Многие не нашлись. Больше не нашлось…

Приехали на аэродром - нашел командный пункт. Полковник какой-то. Подхожу, говорю: «объехал все позиции русских, давайте нарисую, покажу, расскажу где какая техника, какие силы, вооружение». В ответ: «Вон ящик водки под столом стоит. Возьми, набухайся и спи».

С утра, вместе с 200-ми, 56 тел, которых за те 40 минут успели забрать в одной Катериновке, на пятачке, не считая сгоревших, (обугленных не брали), поехал на мобильный госпиталь.

Там уже все знали, пацаны рассказали. Встречали, достойно так… Приятно. Накормили, переодели и я поехал. Запорожье, потом в Киев.

Так повоевал…

Змінено 4 Липня, 2015 в 09:35 користувачем Skorpio76

[Basil]

Ви захищайте, а ми потім вам рахунок пришлемо....

128-й мукачівські бригаді увірвався терпець:

http://www.youtube.com/watch?v=nS3X240R5Gg

[Skorpio76]

Олена Білозерська

2 липня о 20:11 ·

Сьогодні день народження одразу у двох героїв - не лише ДУК "Правий сектор", а цілого фронту і всієї російсько-української війни. Це Яна Зінкевич, яка у 19 років створила і очолила медичний батальйон "Госпітальєри" при ДУК ПС, і Віталій "Швед" Кашуба - розвідник-диверсант від Бога, що майстерно володіє практично всіма видами зброї, включно з бронетехнікою і артилерією.

Сьогодні день народження одразу у двох героїв - не лише ДУК "Правий сектор", а цілого фронту і всієї російсько-української війни. Це Яна Зінкевич, яка у 19 років створила і очолила медичний батальйон "Госпітальєри" при ДУК ПС, і Віталій "Швед" Кашуба - розвідник-диверсант від Бога, що майстерно володіє практично всіма видами зброї, включно з бронетехнікою і артилерією.

Яні сьогодні 20. 6 липня виповниться рік, як вона вперше взяла участь у бою - в якості звичайної медсестри, єдиної тоді на велику групу. Це було під Карлівкою, і Яні тоді довелося рятувати кількох поранених - на щастя, легких. Сьогодні у її підпорядкуванні біля сотні парамедиків, кількість врятованих нею українських бійців могла б потягатися хіба що з кількістю ворогів, знищених Шведом. Він теж був у тому першому бою. Звів нашу артилерію на ворожий опорник, у них було тоді кілька десятків 200-х.

Вони обоє взагалі не знають почуття страху. Минулого літа Яна всупереч наказу командира направила машину на пристріляне (і постійно обстрілюване) ворожими мінометами перехрестя, щоб витягти звідти кількох поранених. Це була авантюра на межі з самогубством, але пощастило - у її машину не влучили, поранених вдалося врятувати.

Я не була свідком цього епізоду - але була свідком іншого. 8 серпня минулого року Яна і її команда вивезли зі Степанівки під Савур-могилою пораненого у шпиталь і наступного дня поверталися у Степанівку через Амвросіївку, прихопивши із собою мене. У медичного пікапу з'явився "супровід" - дві тихоходні "таблетки" з армійськими медиками, які не знали дороги і тому поїхали разом з нами. Їхати колоною через наскрізь прострілювану ворогом територію було значно небезпечніше, ніж одним швидким і рухливим пікапом, але Яна не змогла їм відмовити. Коли ми проскочили найбільш небезпечні кілька кілометрів і зупинилися у посадці, звідки нас не було видно, з'ясувалося, що "таблетки" відстали. Я вважала, що треба їхати далі - адже за нашою машиною стовп пилу, видний на кілька кілометрів - так що згубити дорогу вони не зможуть. "А якщо вони поламалися?" - питає Яна. Я кажу: "Не дві ж одразу поламалися. Ніхто у такому місці ремонтуватися не буде. Пересадять людей у справну і поїдуть далі". Але Яна прийняла рішення повертатися за ними. Сказала: "Ми не можемо покинути людей у небезпеці, тим більше, медиків. Зараз ми їм допоможемо, потім вони нам". І весь той, дуже м'яко кажучи, небезпечний шлях нам довелося проїхати не один раз, а тричі. З "таблетками" виявилося все нормально, вони просто відстали.

Коли ми доїхали, задоволений як слон Швед продемонстрував нам трофейний міномет "Васильок" і зробив мені ексклюзивну "екскурсію" Степанівкою. Міномет той потім був відремонтований нами і довго воював на Пісках. І на сьогодні він справний і "служить" в 5-му ОБАТі ДУК.

На той момент у Яни була лише одна медична машина і кілька людей в команді. Далі ця за віком майже дитина проявила себе як жорсткий і ефективний менеджер, створивши чи не найбільшу за кількістю працівників і, певно, найбільш ефективну фронтову медичну службу. Про роботу ж диверсійної групи Шведа зі зрозумілих причин багато не розкажеш, але, повірте, вона була не менш ефективною

smile emoticon

З днем народження, друзі! Перемоги спільної нам усім.‪

Змінено 4 Липня, 2015 в 09:44 користувачем Skorpio76

[BARAKUDA]

Детальний опис бою-подвигу бійців 40-го батальону під Дебальцево...

А штабні криси зробили з цього батальону козлів-відбувайлів.... звинуватили в здачі Дебальцево і розформували ... відповідно жодних нагород і жодного преміювання за знищену в бою ворожу техніку...

P.S. Вміють наші воювати...

Источник:http://censor.net.ua/r342463

[Гість rl72]

• 03-07-2015 (17:56)
  
• 
  

Три преступления

Андрей Пионтковский: И тут Венедиктов неожиданно вспомнил...

update: 03-07-2015 (22:21)

[Гість rl72]

Юрий Бирюков додає 12 new photos.

2 год ·

Кто-то где-то когда-то кому-то рассказывал о том, что если кто-то кого-то где-то ловит на контрабанде, то подразделение вжжжжик - и расформировывают. Да? Ну, типа власть крышует потоки, все дела. Очень может быть, ага. Но какая-то другая власть. Ибо 10 дней назад бригады ВДВ получили приказ на начало "специфических" рейдовых действий. Скажем так, на первую серию.

От 79й бригады в рейд пошел Легендарный Майк с первым батальоном. Волноваха, Курахово, Марьинка. Каждая ночь - новая точка, каждая ночь - новый маршрут. Дошло до того, что знакомые из 28 и 72 бригад меня в личке спрашивали: "Тут такой вопрос. Всю ночь натыкался бойцов с первого бата 79 бригады. Волноваха, Новотроицкое, Польное. Не в курсе что это за маневры??". В курсе конечно.

Найдены склады, найдены стоянки автотранспорта. Потрясающие схемы: мама с папом живут в Донецке, а дочка с мужем - в Волновахе. И организовывают бесперебойный караван фур.

А дальше... Дальше пошли непрерывные попытки "договориться". Это ведь так просто предложить взятку командиру батальона, живущему в однокомнатной служебной квартирке с женой и ребенком - у них раньше это наверное всегда срабатывало. Ставки росли, цены на контрабанду росли, нервы накалялись. Предлагали "порешать на месте", "а вон посмотри какой джип у нас есть", "ДА ЧТО ВЫ, НЕ ЛЮДИ ЧТО ЛИ???".

Лучшие из людей!

ВДВ и тут показало себя, а Майк просто объяснил: брать деньги у тех, кто таскает грузы в ТУ зону - это просто предать всех наших погибших. Пафос, эпика, все такое? Да нет, это такая вот жизненная позиция.

Скоро начинается вторая серия этого балета, со спецэффектами и самовозгоранием автотранспорта. Такое...

+8

[justice777]

Чому цілими випустили терористів зі Слов'янська

[Dieselsmart]

Александр Мамалуй

Что общего между этими тремя фотографиями?

Они иллюстрируют.

Иллюстрируют маленькую, но сакральную, я бы сказал - знаковую историю, некий символический акт.

История простенькая:

Была у меня буденовка.

Образца 1931 года, рядового состава.

Взял когда-то в обмене.

Валялась на полке, "за для интерьеру".

Продал ее на Райберте московскому человеку.

А на вырученную денежку купил патронов к аппарату. Смайлик «wink»

Пусть сидят там в своих буденовках, а мы уж как-нибудь обойдемся, правда? Смайлик «wink»

А тем, кто не сидят, а приходят туда, куда не надо приходить - возместим затраты, вернув патроны своим ходом!

С чего начинается Родина?

Теперь Родина начинается не со старой буденовки.

С патронов 8,6 х 70 она начинается...

[Dieselsmart]

У Новоазовську, що на Донеччині, знищили начальника штабу морської розвідки Російської Федерації. Цю інформацію підтвердив прес-офіцер сектору "М" Ярослав Чепурний.

"Такий факт мав місце, цю інформацію підтверджує наша розвідка", — заявив Чепурний.

Він також додав, що росіянин був убитий "кілька днів тому, але подробиці поки не розголошують".

[Гість rl72]

В Киеве задержаны высшие чины Генпрокуратуры

6 июля 2015

13:15

В Киеве задержаны первый заместитель главы следственного управления ГПУ Владимир Шапакин и заместитель прокурора Киевской области Александр Корниец по подозрению в вымогательстве взятки в особо крупных размерах.

Как сообщил в Facebook народный депутат Мустафа Найем ("БПП"), при задержании у чиновников было обнаружено в общей сложности ок 500 тыс долл США, а также драгоценности и ценные бумаги.

В частности, во время обыска у Шапакина было найдено:

- $130 тыс. в кабинете;

- $30 тыс и €22 тыс в доме;

- $170 тыс и 500 тыс грн в квартире;

- документы на депозитные вложения на сумму 800 тыс грн, а также незарегистрированное огнестрельное оружие и боеприпасы.

При обыске у Корнейца также было найдено 35 пакетов с бриллиантами с общим количеством 65 камней.

Операция проводилась под руководством заместителя Генпрокурора Давида Сакварелидзе и председателя СБУ Василия Грицака.

"А теперь удивительное. По результатам этой операции было открыто уголовное произсодвство в отношении...Давида Сакварелидзе. Дело открыл первый заместитель Генпрокурора Владимир Гузырь по статье "захват государственного учреждения". Дело в том, что в ходе задержания чиновников был использован отряд Альфа, которым пришлось выламывать двери в кабинетах задержанных чиновников", - сообщил нардеп.

розмір хабаря, про який йде мова, 200 тис. дол.

Змінено 6 Липня, 2015 в 10:35 користувачем rl72

[Basil]

Вже в цьому топіку все на кучу... яким боком возня в прокуратурі до війни на сході?

Імхо, необхідно відкрити нову тему: "Війна з корупцією" чи "Внутрішній фронт"...

Вже навіть є

Змінено 6 Липня, 2015 в 12:05 користувачем Basil

[justice777]

Национальная Гвардия получила 10 бронеавтомобилей Козак-II.

http://autoconsulting.com.ua/article.php?sid=33801

[jack74]

Ви захищайте, а ми потім вам рахунок пришлемо....

128-й мукачівські бригаді увірвався терпець:

http://www.youtube.com/watch?v=nS3X240R5Gg

я не розумію, чого вони розпетушилися? Намішали і канадську гуманітарку і запчастини до САУ в одну купу... І про що ж вони того листа написали, хтось зрозумів? Що їх так допекло? Допекло - означає, що довго пекло і врешті-решт допекло! Я не думаю, що з них форму ту деруть щомісяця...

І акцент умисне роблять, що з них, начеб-то, вимагають гроші! Вимагають здати форму, щоб передати її наступникам!

Повоювали?, їдете додому на демобілізацію?, - будьте добрі, передайти обмундирування свіжомобілізованим. Чи може вона вам вдома потрібніша, ніж новим бійцям на передовій?!

А вони так сильно хотіли забрати халявну форму додому? Чи САУшки в домашнє господарство притащити, бо вони "резинки" туди покупували?

"Валерій Гелетей розповів, чому цілими випустили терористів зі Слов'янська" - хтось зрозумів з його блєєння, ЧОМУ ж випустили бандюг з Слов'янська?! Я почув лише що це, виявляється, був ТРІУМФ і ПЕРЕЛОМ в цій війні!!! Тріумф ЧИЙ?!!! Перелом ЧОГО?!!! Мудак і самодур...

Ніде в світі з терористами не панькаються! Ніде в світі терористам не дозволяють вільно ходити по землі! Була можливість знищити - потрібно було нищити!!! Всіма можливими засобами! Можливо були б жертви серед мирного населення - а з тих пір мало тих жертв?!!! А їх могло б вже й не бути!

Бл.... керують країною жиди і безяйцеві генерали... А гинуть нормальні пацани і діти...

Змінено 6 Липня, 2015 в 16:33 користувачем jack74

[Віталька]

як вже задовбали нитикі... все не то і всі не такі...

ти або щось роби - або харош гундіти.

в історії людства ще ні разу не було,щоб влада усім подобалася.. в ІСТОРІЇ.... що ти хочеш від тепер ?

[NoutM]

Одне прикро. Що форма яку видають бійцям вже на ринку не новина. І канадка гума і англійка і цифра наша. І не думаю, що бійці масово її продають. Значить крадуть і через це почався кіпіш. Сподіваюсь винним з рук не зійде.

[Віталька]

NoutM, тобто ті продавці,які закуповують у "винного" білі і пухнасті, телефонів в міліцію та СБУ не знають ?

руки потрібно ламати і тим,хто наживається на цьому продаючи ,а не лише тому, хто краде.

[NoutM]

NoutM, тобто ті продавці,які закуповують у "винного" білі і пухнасті, телефонів в міліцію та СБУ не знають ?

руки потрібно ламати і тим,хто наживається на цьому продаючи ,а не лише тому, хто краде.

Говорив якось з одним таким продавцем. Каже канадку несуть самі солдати. Хто на ротації, хто якось наотримував і скидає зайве. Нашу цифру каже вже оптом скидають складські щури і за копійки. Бо спросу серед рибаків, мисливців і т.д. на неї немає.

А взагалі тактика дати по рукам баригам, щоб не купляли такий товар дало би також результат. Але в нас завжди через жопу все буде. Найдуть одного придурка. Мож навіть накажуть і тему закриють відзвітувавши про успішну боротьбу з розкраданням.

[Віталька]

є один у мене знайомий - колишній старший прапорщик, так каже, що при ньому всі солдати, ще років 20 тому,десь під Луцьком, мали по 2 форми + випускна, 2 пари взуття + парадні,які мусять завжди блистіти. Всі солдати,зростом 180+ отримували подвійний обід, мас свій огород,де саджав огірки з помідоками і капустою. всі вояки були задоволенні,навіть крадіжок не було серед солдатів,так як дозволяв їм самим "розібратися".

з його слів: "потрібно усіх вахтерів посадити і взяти свіжачок" (так як і зробили грузини)

коли вже до нас таке дійде ?

[jack74]

як вже задовбали нитикі... все не то і всі не такі...

ти або щось роби - або харош гундіти.

в історії людства ще ні разу не було,щоб влада усім подобалася.. в ІСТОРІЇ.... що ти хочеш від тепер ?

це ти мене нитиком називаєш? аднака... Ти трішки в поняттях плутаєшся, друже. Я не нию, я обурююсь! А історія, ти кажеш... Історія любить ПЕРЕМОЖЦІВ! А перемога сама не приходить! Ворог сам не здається ні з того, ні з сього! Поки ми будемо жувати соплі, регулярно підставляти другу щоку, постійно робити вигляд, що війни нема а нас просто провокують, доти і будуть нас рахувати недокраїною, недонацією, недо... недо... недо...!

Путін ніхєра не зробив для своєї країни, Путін тримає в гівні свій народ, але той народ готовий за нього вмирати! Чому? Тому що він - сильний лідер! А ми що маємо?! Маємо шоколадного клоуна-балабола (брехуна), котрий позує на телебаченні, кривляється перед Європою, граючи погану міну, наче його болить, щоб випросити собі майбутнє там (підкреслю, СОБІ, а не Україні), з другого боку зустрічається з спортсменами, посміхається з отриманою іменною маєчкою, відвідує вистави-комедії за участю клоуна Кличка, так, наче в його країна НЕМА ВІЙНИ!!!

Збоку недобитий Яйценюк знущається з народу, видумуючи різні дибільні "реформи", брешучи як і "перший" про якусь необхідність, а натомість заганяє людей ще далі в зубожіння (щоб менше війною переймались), замість того, щоб брати за яйця тих, хто довів країну до цього!!! ВСІ добре знають, хто крав, хто накрав, і з кого потрібно тепер витребувати!

Пройшло БІЛЬШЕ РОКУ!!!! а досі нікого не покарали за "Небесну сотню"!!! Вовтузять тих двох беркутівців і то толком навіть з них не можуть зробити "цапів-відбувайлів"... Он кацапи в моменті знайшли вбивць Нємцова! Тих, не тих - неважно! Але знайшли і показали народу, що влада є і діє! А наші?!! Тільки й показують по телевізору - того ЗАТРИМАЛИ, тому ОГОЛОСИЛИ ПІДОЗРУ - а далі?!!! Хоч ОДНОГО посадили??!?!? Тільки під застави відпускають!!!

Якщо це бл..во буде і далі так продовжуватись, буде революція... не Майдан, а справжня Революція!

Змінено 7 Липня, 2015 в 09:57 користувачем jack74

[spqr]

Стало відомо, скільки зброї вдалося продати Україні в 2014 році

Незважаючи на бойові дії на Донбасі, Україна в 2014 році продала за кордон 23 танки Т-72, 28 сучасних БТРів, 8 вертольотів, 6 бойових літаків, 1 десантний корабель “Бізон”, 18 ракетних установок, а також більше 27 тис. одиниць вогнепальної зброї.

Про це повідомляється в звіті Державної служби експортного контролю, опублікованого на сайті відомства.

Згідно з повідомленням, 11 танків Т-72 були продані в Ефіопію, ще 12 – Нігерію.

15 БТР-3Е1, озброєних бойовим модулем «Штурм-М», та 2 БТР-3М2, озброєних 120-мм мінометів, були продані в Таїланд. 10 БТР-4ЕН були відправлені до Нігерії, а ще 1 БТР-4 – в США.

Також, минулого року в Нігерію було продано 6 великокаліберних артилерійських установок 122-мм гаубиць Д-30.

З авіації було продано в Хорватію – 5 Міг-21, в Чад – 1 МіГ-29, а також 6 вертольотів Мі-8 в Білорусь і 2 Мі-24В в Нігерію.

У Китай був відправлений 1 десантний катер на повітряній подушці за проектом “958” (“Бізон”).

У Алжир було продано 18 ракет і ракетних установок, тип ракет не вказано.

Крім того, за підсумками 2014 було продано більше 27 тис. вогнепальної зброї. Найбільша кількість гвинтівок і карабінів продано в США і Канаду – 10,166 тис. і 10,4 тис., відповідно. Ще 5 тис. Було продано в Чехію, 3 тис. – в Уганду, 100 – в Грузію. В Судан було продано 830 легких і 62 важких кулеметів.

До Німеччини було продано 10 пускових механізмів для переносних зенітно-ракетних комплексів, а до Білорусі був проданий один переносний протитанковий керований ракетний комплекс.

http://news.finance.ua/ua/news/-/353909/stalo-vidomo-skilky-zbroyi-vdalosya-prodaty-ukrayini-v-2014-rotsi

[Віталька]

jack74, ставлю + за "хоч висловився"

але всерівно ми так і не отримали відповіді - що робити? ось так може обурюватися і висловлюватися кожен, але які пропозиції?

Змінено 7 Липня, 2015 в 10:26 користувачем Віталька