Як проводиться зміна призначення земельної ділянки?

[jack74]

Цікавить не практичне виконання пруфу (я не шукаю рєшал чи фірми, котрі це вирішать), а чисто теоретичний бік, тобто які закони (підзаконні акти) це регулюють і яка офіційна законна процедура зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на "під  будівництво" (які органи це перевіряють, вирішують, реєструють і т.д.)

Звичайно, що я і сам паралельно штудіюю інтернет, але можливо хтось знає цю кухню, проходив, чи займається цим юридично, розтолкуйте "чайнику", якщо не ліньки

[rrid]

Тут немає єдиної процедури на "всі випадки".

Якщо ділянка на території сільради (в межах населеного пункту - села), то найкраще піти туди й проконсультуватись. Якщо немає ніяких підводних каменів, і мова про "звичайну" ділянку площею 10 "соток" - то рішення сільради зазвичай безкоштовні, тех.документація буде коштувати 5-10тис.грн. (+/-), і займе по часу декілька місяців з нормальним підрядником. Це якщо в селі немає ГенПлану, або якщо по ГП ділянка повинна мати призначення "під забудову".

Якщо ділянка в місті - раджу відразу йти до землевпорядних організацій на консультацію. Надто багато нюансів.

 

Можна й самому пробувати читати Земельний кодекс, і т.д....

[jack74]

2 годин тому, rrid сказано:

Якщо ділянка на території сільради (в межах населеного пункту - села), то найкраще піти туди й проконсультуватись.

 (скептично посміхаюсь) По суті своєї роботи я постійно (вже років 10) спілкуюсь з землевпорядниками сільських рад і от якраз вони ну точно не проконсультують  Ті, котрі далі від міст, на "неприбуткових" селах, ті самі не знають цієї процедури і що в них робиться "немісцевими" власниками, котрі повикуплювали паї в людей,

а ті, котрі вже тут під містом, "прикормлені", ті "вмикають окуня" типу "нічого не знаємо, в нас нема ніякого генплану, ми не знаємо, як вони попереводили свої землі під будівництво! А що, попереводили?!" (типу вони не в курсі). Так що сільрада - не консультант. Принаймні, безкоштовні консультації не роздають  

 

2 годин тому, rrid сказано:

Якщо немає ніяких підводних каменів, і мова про "звичайну" ділянку площею 10 "соток" - то рішення сільради зазвичай безкоштовні,

в принципі мова про "звичайні" ділянки, про колишні паї. Тобто цікавить стандартна процедура, а "підводні камені" і нюанси, то вже друге питання.

Рішення сільрад так, безкоштовні, але хіба ж це на сесії вирішується? Зміна призначення, маю на увазі... Сумніваюсь, тому як в багатьох випадках землевпорядники не знали, що якісь ділянки вже переведені під будівництво (ну чи робили вигляд, що не знають, але якби таке рішення приймалось би сесією, депутатами, то землевпорядник не міг би сказати, що "не знаю").

От тому й хочу взнати законний процес, процедуру, щоб вияснити, хто, де і на підставі чого має право змінювати...

 

 

[kavkaz]

Цитувати

в принципі мова про "звичайні" ділянки, про колишні паї. 

Колишніх паїв не буває, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть бути як городами так і паями, але між ними велика різниця щодо зміни цільового.

[jack74]

при чому тут різниця між городами і паями? Я ж про інше. Наприклад, був пай, півтора гектари, а тепер він розділений на 12-15 ділянок, ще й з дорогою посередині (вулиця з будинками получилась), і всі ці ділянки преведені в призначення для "будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)". А сусідні паї як були "для ведення особистого селянського господарства", так і лишились паями.

[kavkaz]

Зміна цільового призначення паїв, наскільки мені відомо, заборонена. Але якщо це город (в приватній власності)  цільове міняєть по заяві власника + розробляється детальний план земельної ділянки (на який береться дозвіл на сесії сільської ради і затверджується тамже), далі висновок держгеокадастру і затвердження проекту на сесії. Да і ще, якщо земельна ділянка розташована на особливо цінних землях тоді ще  "київська" експертиза.

[jack74]

1 хвилина тому, kavkaz сказано:

Зміна цільового призначення паїв, наскільки мені відомо, заборонена.

Я теж таке чув, але по факту маємо "сплош і рядом" отакі "перероблені і розділені паї", а також ділянки поблизу сіл, котрі спритники отримували в сільській раді для "ведення особистого селянського господарства" чи для "ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а потім ті ділянки чудним і невідомим (типу невідомим) землевпоряднику і голові фокусом перетворювались в "для будівництва"...

 

6 хвилин тому, kavkaz сказано:

Але якщо це город (в приватній власності)  цільове міняєть по заяві власника + розробляється детальний план земельної ділянки (на який береться дозвіл на сесії сільської ради і затверджується тамже), далі висновок держгеокадастру і затвердження проекту на сесії.

Така процедура - це точно? Бо

1. "цільове міняєть по заяві власника" - по заяві власника куда? Кому? В сільську раду несе? А як же тоді обходять С/Р? Випадків таких тьма.

2. "розробляється детальний план земельної ділянки (на який береться дозвіл на сесії сільської ради і затверджується тамже)" - припустимо, хоча сумніви ті ж - про багато випадків змін призначень сільська рада нічого не знає. Чи каже, що не знає, але якщо б це вирішувалося б офіційно на сесіях/комісіях, то вони не могли так відмазуватись "незнайками".

3. "далі висновок держгеокадастру" - якого? районного, міського, обласного... Чи будь-якого, де вдалося, аби "держ..."? 

Далі цй "висновок" куди йде, в сільраду? На затвердження сесією? Тобто знову ж типу сільрада має знати про всі ці випадки? І десь це має бути офіційно зафіксовано в сільраді? А якщо в сільраді нічого такого нема, а в людини на руках земельний акт є, то як?...

 

Повторюсь, от тому й хочу взнати законний процес, процедуру, щоб вияснити, хто, де і на підставі чого має право змінювати... Де, в кого які документи мають бути, де, в яких установах мусять лишатись "кінці"...

[rrid]

47 хвилин тому, jack74 сказано:

при чому тут різниця між городами і паями? Я ж про інше. Наприклад, був пай, півтора гектари, а тепер він розділений на 12-15 ділянок, ще й з дорогою посередині (вулиця з будинками получилась), і всі ці ділянки преведені в призначення для "будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)". А сусідні паї як були "для ведення особистого селянського господарства", так і лишились паями.

 

Цитувати

15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається:

{Абзац перший пункту 15 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1783-VI від 19.01.2010; в редакції Законів № 4174-VI від 20.12.2011, № 5494-VI від 20.11.2012}

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

{Підпункт "а" пункту 15 в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008}

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Тобто, законно і прозоро:

6 годин тому, jack74 сказано:

яка офіційна законна процедура зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на "під  будівництво" (які органи це перевіряють, вирішують, реєструють і т.д.)

 - ніяк, якщо мова про паї! діє мораторій.

[jack74]

Дякую. А з якого року той мораторій? Це цитата з Земельного Кодексу? Перехідні положення?

[rrid]

20 годин тому, rrid сказано:

читати Земельний кодекс

 

15 годин тому, jack74 сказано:

Це цитата з Земельного Кодексу? Перехідні положення?

інколи, в правильно поставленому запитанні міститься більше, ніж половина відповіді

15 годин тому, jack74 сказано:

з якого року той мораторій?

якщо я вірно пам'ятаю, то вже при прийнятті Земельного кодексу, був передбачений мораторій на продаж паїв до 1.01.2005р., який потім неодноразово продовжувався. Але в першій редакції п.15 Прикінцевих положень тоді

Спойлер

15. Встановити,  що громадяни та юридичні особи,  які мають у 
власності земельні ділянки для ведення селянського  (фермерського) 
господарства    та    іншого    товарного   сільськогосподарського 
виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток 
(паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом 
відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки  (паї), 
крім  міни,  передачі  їх  у  спадщину та при вилученні земель для 
суспільних потреб. 

ще не було заборони на зміну цільового призначення, це обмеження з'явилось десь пізніше.

на сайті ВРУ можна подивитись різні редакції (з моменту набрання чинності відповідних змін) Земельного кодексу (і не тільки)

[jack74]

6 годин тому, rrid сказано:

інколи, в правильно поставленому запитанні міститься більше, ніж половина відповіді

Оооо... До відповідей ще дуууже далеко в цьому питанні... Можна сказати, що поки що ще взагалі нічого не вияснили з того, що я запитую... Так що поки що ще питання не зняте і відкрите

[jack74]

Отже, що я трішки вияснив... Насамперед, всі данні по земельних ділянках знаходяться в державного реєстратора (тобто все фіксується в державному реєстрі, в так званому обмінному файлі). Там фіксується все - хто власник, хто робив документацію, хто давав дозволи і т.д.

 

На зміну призначення дійсно є мораторій, але маємо те, що маємо - тобто в Україні, як і було, є каста тих, кому закони не вказівка.

 

Отже, якщо земельна ділянка (приватна земельна ділянка) знаходиться в межах населеного пункту, всі рішення йдуть через сільраду (ну я про село, в основному), тобто все це фіксується в протоколах сесій і мусить бути вказано у відповідному Рішенні (тобто, це, типу, вирішують депутати на сесії). Значить, спочатку власник зем.ділянки пише заяву в сільраду про надання йому дозволу.

Далі сесія погоджує (чи не погоджує) і надає дозвіл на виготовлення Проекту детального планування території (так, здається).

Після цього власник шукає проектну організацію, котра має відповідні ліцензії і котра розробляє йому цей Проект.

Далі цей Проект йде типу на експертизу в "архітектуру" району, тобто погоджується там (чи затверджується, як там правильно воно в них називається...)

Після цього, власник зем.ділянки з цим затвердженим Проектом знову звертається в сільраду, де йому вже надають дозвіл на розробку і виготовлення Проекту відведення земельної ділянки.

Зазвичай, та ж проектна організація (але ліцензія ту вже, вроді як, інша, тому має бути) розробляє вже цей Проект, котрий вже проходить "екпертизу" в держкомземі.

Після цього вже розробляється Технічна документація по встановленню та відновленню меж землекористування і вже створюється отой "обмінний файл" (це вже раніше він мав бути створений?..) проектною фірмою і заноситься в держкадастр.

 

Якщо ж зем.ділянка поза межами населеного пункту, то тут вже не юрисдикція сільради, тут вже все вирішується через "район", а тому дійсно можливі моменти, коли сільрада "нічого не знає" і типу "не при ділах" офіційно.

 

ПиСи: Да, ще має бути генплан, якщо це в межах н/п, але то вже нюанси, котрих там, певно, багато

[rrid]

5 годин тому, jack74 сказано:

то вже нюанси, котрих там, певно, багато

 

On 19.03.2018 at 13:42, rrid сказано:

немає єдиної процедури на "всі випадки"

п.с. в цьому пості (вище) - описана в загальних рисах певна ситуація, яка може бути іншою, але в контексті теми - це все-таки офф-топ, бо це описано один з варіантів отримання (присвоєння) кадастрового номеру (через процедуру відновлення меж), а не як провести зміну цільового призначення земельної ділянки ))

[jack74]

мені це описали (принаймні, починали ) якраз як процес зміни призначення... Хоча дійсно, можливо й так... можливо ми в ході бесіди звернули на інше, а я не відчув  не уточнив, в якому місці, на якому етапі йде зміна призначення. Ну, разом з тим, я ще в процесі , продовжую штудіювати питання 

Але те, що вирішує і дає дозвіл на зміну сільрада, якщо в межах н.п., або "район", якщо поза межами н/п - таке звучало. І що цей момент зміни полюбому відображений в отому "обмінному файлі", котрий видає при потребі (по офіційному обгрунтованому запиту) реєстратор

[jack74]

Випадково натрапив на сайтик якоїсь рєшальної конторки "землеустроительной организации, которая уже долгие годы работает на рынке юридических услуг по землеустройству, геодезии и оценки недвижимости", там ось такі тексти:

Цитувати

Изменение целевого назначения земли
Изменено 2017-02-16 

Каждый земельный участок изначально имеет своё определённое целевое назначение, которое даёт возможность использования земельного участка под определённые нужды. Если у Вас возникает необходимость использовать участок для нужд, не предусмотренных существующим целевым назначением, собственник земельного участка может инициировать изменение целевого назначения земли (изменение целевого назначения участка, изменение целевого назначения земельного участка) на желаемое. Однако действующие законы и кодекси Украины устанавливает определенные ограничения и требования для того чтобы изменить целевое назначение земли.

Список документов необходимых для изготовления проекта землеустройства (а посилання перекидає на проект отвода земельного участка) по смене целевого назначения земли:

1. Заявление владельца земельного участка на разработку проекта землеустройства по изменению целевого назначения земельного участка;
2. Нотариально заверенная копия государственного акта (свидетельства) на право собственности на земельный участок;
3. Градостроительное обоснование (в отдельных случаях);
4. Копия всех страниц паспорта Заказчика или нотариально заверенные копии всех учредительных документов юридического лица;
5. Копия идентификационного кода Заказчика.

Цитувати

Проект отвода земельного участка
Изменено 2017-02-16 

Проект отвода земельного участка (укр. проект відведення земельної ділянки або проект землеустрою) — это землеустроительная документация, которая разрабатывается при первоначальном оформлении прав собственности или пользования (аренды) на землю, при смене целевого назначения земли и др. Основанием для разработки проекта землеустройства (укр. розробка проекту землеустрою) является заявление заказчика и разрешение соответствующего органа местного самоуправления на разработку проекта отвода земельного участка.

 

Проект отвода земли (укр. проект землеустрою) разрабатывается в следующей последовательности:

1.      Изучение документов и графических материалов, которые обосновывают размер и границы запроектированного к отводу земельного участка;

2.      Разработка проекта отвода земельного участка, а именно:

   2.1.   Составление пояснительной записки;

   2.2.   Изготовление кадастрового плана;

   2.3.   Изготовление плана отвода земельного участка с нанесением границ ограничений и сервитутов;

   2.4.   Вычисление площадей земельных участков и составление экспликации по угодьям согласно ф. № 6-зем;

   2.5.   Изготовление чертежа переноса проекта в натуру.

 

Согласование с местными государственными органами границы земельного участка, который проектируется к отводу. После принятия решения соответствующими городскими, поселковыми, сельскими советами об утверждении проектной документации все материалы по проекту отвода передаются на постоянное хранение в районное управление Госгеокадастра.

 

[nickel]

32 минуты назад, jack74 сказал:

Випадково натрапив на сайтик якоїсь рєшальної конторки "землеустроительной организации, которая уже долгие годы работает на рынке юридических услуг по землеустройству, геодезии и оценки недвижимости", там ось такі тексти:

 

А хіба ці тексти стосуються паїв?

[jack74]

Це загальні тексти, котрі трііііііішечки проясняють момент процедури "переводу".

Паї теж, виявляється, є різні, від цього і можливості "шахєр-махєрів" є різні... Трохи почитав, трохи почув, зара писати нема коли, в самого в голові все переплуталось... Але буду потроху розбиратись

[nickel]

3 часа назад, jack74 сказал:

Це загальні тексти, котрі трііііііішечки проясняють момент процедури "переводу".

Описані законні методи зміни цільового призначення земель, яким можна міняти цільове призначення. Паїв це не стосується. 

[rrid]

21 годин тому, jack74 сказано:

Це загальні тексти, котрі трііііііішечки проясняють

Це надто загальні тексти, більш схожі на якусь дурню.

Наприклад:

On 27.03.2018 at 11:55, jack74 сказано:

Список документов необходимых для изготовления проекта землеустройства (а посилання перекидає на проект отвода земельного участка) по смене целевого назначения земли:

1. Заявление владельца земельного участка на разработку проекта землеустройства по изменению целевого назначения земельного участка;

Заява - кому ця заява має бути адресована? Від правильної відповіді на це запитання сильно залежить розуміння "як проводиться зміна"

 

On 27.03.2018 at 11:55, jack74 сказано:

Нотариально заверенная копия государственного акта (свидетельства) на право собственности на земельный участок;

брехня

On 27.03.2018 at 11:55, jack74 сказано:

Копия всех страниц паспорта Заказчика или нотариально заверенные копии всех учредительных документов юридического лица;

брехня (взагалі - як це собі уявити: "нотариально заверенные копии всех учредительных документов юридического лица"???)

(доводилось займатись супроводом поновлення меж, тому слово "брехня" писав з досвіду, а не з теорії).

 

ось це:

On 27.03.2018 at 11:55, jack74 сказано:

Разработка проекта отвода земельного участка, а именно:

   2.1.   Составление пояснительной записки;

   2.2.   Изготовление кадастрового плана;

   2.3.   Изготовление плана отвода земельного участка с нанесением границ ограничений и сервитутов;

   2.4.   Вычисление площадей земельных участков и составление экспликации по угодьям согласно ф. № 6-зем;

   2.5.   Изготовление чертежа переноса проекта в натуру.

це просто дурня, навіщо замовнику взнати всі деталі внутрішньої кухні землевпорядної організації? вони беруться робити "під ключ" (крім погодження меж, наприклад), і нормальні контори беруть або 100% передоплати і гарантують результат до обумовленої дати, або беруть оплату по факту виконаної роботи (наприклад, оплата після проходження "екстериторіальності"). а що входить в склад проекту (в т.ч. ПЗ, КП і т.д., чи треба там ПДП, чи не треба і т.д., і т.п. - нюансів дуже багато, залежно від конкретної ситуації) - то всі ці технічні деталі повинні хвилювати тільки підрядника (в т.ч. замовнику має бути по-барабану - чи буде підрядник малювати спочатку все від руки, а потім наймати когось, хто сформує йому обмінний файл, чи відразу все буде робити на компі).

 

щоб більше не писати.

дозвіл на зміну цільового призначення видає відповідний орган, який "закріплений" за тією ділянкою. якщо закон прямо забороняє певні дії із тією ділянкою, ти законослухняний, не блатний, не маєш впливу на прокуратуру, тобі відмовили в тому відповідному органі і т.д. - законного механізму зміни цільового конкретно для тебе на актуальний момент не існує. крапка.

якщо б ти був (сам, чи родичем) високопоставленого корупціонера - міг би змінити в незаконний спосіб (але, підозрюю, ти б не гуглив сайтів лівих фірмочок в такому випадку)...

[jack74]

47 хвилин тому, rrid сказано:

але, підозрюю, ти б не гуглив сайтів лівих фірмочок в такому випадку)

я не гуглив ту фірмочку, я ж написав, що випадково на неї натрапив. Я шукав як правильно називається отой "реєстратор" і точну адресу, і от видало сторінку тієї "фірмочки"

 

45 хвилин тому, rrid сказано:

щоб більше не писати.

якщо закон прямо забороняє ..., ти законослухняний, не блатний, не маєш впливу на прокуратуру, тобі відмовили в тому відповідному органі і т.д. - законного механізму зміни цільового конкретно для тебе на актуальний момент не існує. крапка.

якщо б ти був (сам, чи родичем) високопоставленого корупціонера - міг би змінити в незаконний спосіб 

 ти трішки забув пруф теми

On 19.03.2018 at 11:44, jack74 сказано:

Цікавить не практичне виконання пруфу (я не шукаю рєшал чи фірми, котрі це вирішать), а чисто теоретичний бік, тобто які закони (підзаконні акти) це регулюють і яка офіційна законна процедура зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на "під  будівництво" (які органи це перевіряють, вирішують, реєструють і т.д.)

Я не збираюсь змінювати ніяких земельних ділянок, я навпаки, шукаю ЯК деякі г...ни змінили, а тепер пальці розчіпірюють. Вірніше, шукаю процедуру, щоб зрозуміти, куди копати, з кого питати, кого змушувати (і як) виправляти ситуацію... По таких територіях прокладені наші кабельні лінії, і от тепер всюди починають вилазити отакі "землевласники"... Але то вже інша тема

[nickel]

12 минут назад, jack74 сказал:

Я не збираюсь змінювати ніяких земельних ділянок, я навпаки, шукаю ЯК деякі г...ни змінили, а тепер пальці розчіпірюють. Вірніше, шукаю процедуру, щоб зрозуміти, куди копати, з кого питати, кого змушувати (і як) виправляти ситуацію... По таких територіях прокладені наші кабельні лінії, і от тепер всюди починають вилазити отакі "землевласники"... Але то вже інша тема

Що ж ти зразу це не написав. Раніше були одні схеми, зараз інші. Раніше можна було від пая "відрізати" шматок і змінити цільове призначення на "для будівництва". Ніби для того, щоб я міг хату собі побудувати і жити біля власної землі, а коли в тебе є участок для будівництва його можна продати. І знову та сама ситуація, є пай хочу біля нього жити. Фірмочка відрізала від пая шматок, приватизувала, продавала і знову відрізала, приватизовувала і продавала. За ніч нарізався і продавався весь пай. На ранок масив ділянок для будівництва.

[jack74]

А зараз трішки накидаю сюди копіпастів з різних сайтів, сам їх ще поки не читав, але вкладки висять, то поки тут зберу, а аналізувати буду потім.

 

Цільове призначення земельної ділянки та порядок її виділення єдиним масивом

(якась дипломна робота, чи курсак, чи стаття...)

Спойлер

Що таке цільове призначення земельної ділянки?

Відповідно до статей 18-20 Земельного кодексу України, кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне ці­льове призначення. Під цільовим призначенням земельної ділянки слід ро­зуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органа­ми влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Іншими словами, цільове призначення земельної ді­лянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділян­ки. Це означає, що коли громадянин має на праві власності присадибну зе­мельну ділянку, цільовим призначенням якої є будівництво й експлуатація індивідуального житлового будинку та господарських будівель (сарай, погріб тощо), то він не має права використовувати цю ділянку для інших цілей, на­приклад, для будівництва магазину, кіоску тощо.

Де зазначається цільове призначення конкретної земельної ділянки?

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам та юри­дичним особам у власність чи користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою у формі бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвер­дження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 р. № 449, передбачено графу «Цільове призначення (викорис­тання) земельної ділянки».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. цільове призначення земельної ділянки, що надана в оренду, має бути обов'язково зазначене в договорі оренди як одна із його істотних умов.

Кому належить право визначати, яким має бути цільове призначення земельної ділянки, що передається громадянину у власність на основі земельної частки (паю)?

Відповідь на це питання дають Закони України «Про порядок виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та «Про особисте селянське господарство». Цими законами встановлено, що саме власнику земельної частки (паю) належить вирішальне право у визна­ченні цільового призначення земельної ділянки, яку він отримує у власність шляхом виділення частки (паю) в натурі, адже лише він вирішує, як йому господарювати на власній землі.

Свою волю щодо визначення цільового призначення земельної ділянки власник земельної частки (паю) виражає в заяві про виділення її в натурі (на місцевості), яку подає до сільської (селищної, міської) ради. Проте рада не може прийняти відповідне рішення з власної ініціативи. Обов'язковою умо­вою для прийняття відповідного рішення радою є волевиявлення власників земельних часток (паїв), виражене у поданих письмових заявах.

У заяві власник земельної частки (паю) повинен зазначити, яким чином він бажає виділити свою земельну частку (пай) в натурі (на місцевості). Закон надає йому право вибору таких варіантів. По-перше, власник земель­ної частки (паю) має право вимагати виділення її в натурі у вигляді однієї зе­мельної ділянки. По-друге, якщо в складі сільськогосподарських земель, з яких виділяється земельна частка (пай), представлені два чи більше видів сільськогосподарських угідь (рілля, сади чи виноградники, сінокоси, пасо­вища, перелоги), то власник земельної частки (паю) має право вимагати ви­ділення паю в натурі не однією, а двома земельними ділянками з різним складом сільськогосподарських угідь. При цьому, на кожну земельну ділянку повинен бути виданий державний акт на право власності, в якому має бути зафіксовано цільове призначення кожної з ділянок. За бажанням власника цільове призначення однієї ділянки може бути «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (далі — ТСВ), а другої — «для ведення особистого селянського господарства» (далі — ОСГ). По-третє, якщо одній і тій же особі належать дві чи більше земельні частки (паї), то вона має право, об'єднавши паї, виділити їх у натурі (на місцевості) однією земельною ділян­кою, право власності на яку посвідчуватиметься одним державним актом, або ж вимагати виділення в натурі кожної належної їй земельної частки (паю) окремими земельними ділянками з різним складом сільськогосподар­ських угідь та отримання на кожну з них окремих державних актів на право власності з різним цільовим призначенням ділянок. По-четверте, два чи більше власники земельних часток (паїв) мають право на виділення їх в нату­рі (на місцевості) однією земельною ділянкою, яка належатиме їм на праві спільної власності. Для цього їм потрібно подати до відповідного органу вла­ди спільну письмову заяву. Оскільки співвласники в таких випадках плану­ють передати спільну земельну ділянку в оренду сільськогосподарському підприємству чи фермерському господарству, то її цільове призначення слід визначити «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Зазначимо, що заява власника земельної частки (паю) про виділення її в натурі (на місцевості) має досить важливе юридичне значення, оскільки ор­ган влади, якому подана така заява, під час її розгляду не має права вийти за межі змісту розглядуваної заяви власника земельної частки (паю). Це озна­чає, що орган влади вправі або задовольнити заяву, або відмовити в її задово­ленні, якщо для цього є відповідні правові підстави. Наприклад, якщо гро­мадянин подав заяву про виділення належної йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у вигляді однієї земельної ділянки з цільовим призна­ченням «для ведення особистого селянського господарства», то орган влади не має права своїм рішенням встановити, що цільовим призначенням такої ділянки є «ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Якщо таке рішення було прийнято, то його можна оскаржити в судовому порядку.

Чи матиме значення майбутнє цільове призначення земельної ділянки для власника земельної частки (паю), який має намір виділити її в натурі (на місцевості)?

Так, матиме. Готуючи заяву про виділення земельної частки (паю) в нату­рі (на місцевості), її власник повинен визначитися, яке цільове призначення ділянки відповідає його інтересам та планам щодо її використання: для ве­дення ТСВ чи для ведення ОСГ. Обираючи цільове призначення земельної ділянки, слід звернути увагу на податковий режим зазначених видів господа­рювання на землі.

Якими особливостями характеризується податковий режим ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства? Які переваги може мати власник земельної ділянки, залежно від її цільового призначення?

Використовуючи земельну ділянку для ведення ТСВ, її власник повинен сплачувати податок з доходів, отриманих від реалізації вирощеної на такій земельній ділянці сільськогосподарської продукції, оскільки ведення такого виду виробництва є підприємницькою діяльністю та підпадає під відповід­ний податковий режим. Поруч з цим, згідно із ч. 3 ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р., діяльність, пов'язана з веденням ОСГ, не належить до підприємницької діяльності. Тому громадя­нин, який використовує земельну ділянку для ведення ОСГ, за загальним правилом, такий податок не сплачує.

Питання сплати податку з доходу громадянином-власником земельної ді­лянки, наданої для ведення ОСГ, залежить від розміру ділянки. Відповідно до статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ве­дення ОСГ використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектарів, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Однак громадяни мають право використовувати для ведення ОСГ земельну ділянку більшого розміру, якщо таке збільшення відбулося, наприклад, за рахунок спадкування земельної частки (паю) та/чи отримання її в натурі (на місцевості).

Як свідчить статистика, середній розмір земельної частки (паю) по краї­ні становить 4,1 га, мінімальний — 1,5 га в західних областях України, мак­симальний — 10-15 га в південних та південно-східних областях. Таким чи­ном, після приєднання виділеної в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) до особистого підсобного господарства громадянин може вести таке господарство на досить великій за площею земельній ділянці. Для порів­няння слід зазначити, що велика кількість громадян, які ведуть фермерське господарство, використовують для цього земельні ділянки розміром 5-10 га, сплачуючи при цьому податок. Тому з метою запобігання масовому створенню на виділених в натурі (на місцевості) земельних частках (паях) фактично фермерських господарств, які з метою отримання пільгового по­даткового режиму реєструються як особисті селянські господарства, зако­нодавець змушений був внести відповідні зміни до податкового законодав­ства. Зокрема, в 2004 році пункт 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» був доповнений підпунктом 4.3.36, згідно з яким, доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробле­ної) на земельних ділянках, наданих для ведення ОСГ, не оподатковуються лише в тому разі, якщо їхній розмір не було збільшено в результаті отри­мання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Іншими словами, громадянин-власник земельної ділянки для ведення ОСГ звільняється від сплати податку на доходи від продажу сільськогосподарської продукції, ви­рощеної (виробленої) на земельній ділянці, наданій для ведення особисто­го селянського господарства, якщо її розмір не перевищує 2 га.

Що спонукає власників земельних часток (паїв) обирати цільове призначення земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства», розмір якої перевищує 2 га?

Передусім, їх приваблює відсутність заборони на продаж та інше відчу­ження земельних ділянок, наданих для ведення особистого селянського господарства. Так, згідно з п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ді­лянки для ведення фермерського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — влас­ники земельних часток (паїв) не вправі до 01.01.2007 р. продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та в разі вилучення земель для суспільних по­треб. Однак, як випливає з наведеного положення, заборона поширюється не на всі землі сільськогосподарського призначення, а стосується лише зе­мель товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв). А це означає, що такі землі сільськогосподарського призначення, як земельні ділянки, надані громадянам у власність для ведення ОСГ та для ве­дення колективного чи індивідуального садівництва, під дію зазначеної заборони не підпадають.

Отже, виходить, що громадяни, які внаслідок виділення в натурі земель­них часток (паїв) отримують у власність земельні ділянки з цільовим призна­ченням «для ведення ОСГ», мають істотну перевагу у правах на землю в по­рівнянні з тими громадянами, які отримують земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення ТСВ».

Насправді, це не зовсім так, оскільки така перевага є більше формальною, ніж реальною. Справа в тому, що громадянин, який є власником земельної ділянки з цільовим призначенням «для ведення ОСГ», зобов'язаний викори­стовувати її тільки відповідно до цього цільового призначення, тобто вести на ній ОСГ. Якщо ж він виявить, наприклад, бажання продати таку земельну ділянку, то закон, як уже зазначалося, такий продаж не забороняє, але вима­гає дотримуватися при цьому цільового призначення ділянки. Тобто грома- дянин-власник земельної ділянки з цільовим призначенням «для ведення ОСГ» може продати її лише громадянину, який також буде зобов'язаний ви­користовувати земельну ділянку для ведення ОСГ.

Хочемо звернути увагу й на те, що зазначена ділянка не може бути продана юридичній особі, оскільки відповідно до чинного ЗКУ, використовувати зе­мельні ділянки для ведення ОСГ мають право лише громадяни, тобто фізичні особи. Отже, якщо громадянин-власник земельної ділянки з цільовим приз­наченням «для ведення ОСГ», яка розташована, скажімо, у віддаленій від ве­ликих міст сільській місцевості, вирішить продати землю, то він, напевно, не знайде покупця. По-перше, рівень доходів на селі не дозволяє поки що селя­нам купувати землю. По-друге, немає сенсу збільшувати земельну ділянку для ведення ОСГ, оскільки в більшості випадків це викликає необхідність сплати податку з доходів, отриманих від реалізації вирощеної на такій ділянці сільсь­когосподарської продукції.

Крім цього, вважаємо за потрібне застерегти про ще одну небезпеку для тих, хто при виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) бажає отримати у власність земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення ОСГ». Річ у тому, що зазначену земельну ділянку не можна передати в оренду сільськогосподарському підприємству чи фермерсько­му господарству, оскільки цього не дозволяє її цільове призначення. Таку ділянку можна лише передати в оренду іншому громадянину виключно для ведення ним ОСГ. Однак, як відомо, на селі платоспроможними орендарями є якраз сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Тому, якщо власник земельної частки (паю) не планує са­мостійно господарювати на землі, а має намір передати її в оренду, то йо­му доцільніше отримати земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення ТСВ».

Які підстави та процедура зміни цільового призначення земельної ділянки?

Трапляються випадки, коли після отримання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянин виявляє бажання змінити характер використання земельної ділянки. Наприклад, отримавши у власність земельну ділянку для ведення ОСГ, він хотів би змінити статус свого господарства з осо­бистого селянського на фермерське. Обов'язковою передумовою такої зміни, згідно чинного земельного законодавства, є зміна цільового призначення зе­мельної ділянки, визначеного в державному акті на право власності на землю.

Згідно зі ст. 20 ЗКУ встановлення цільового призначення земель прово­диться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, провадять вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохо­ронного та історико-культурного призначення. Незважаючи на віднесення функції встановлення цільового призначення земельних ділянок до компе­тенції органів влади, деякі права щодо встановлення цільового призначення надані й громадянам та юридичним особам. Зокрема, вони мають право іні­ціювати зміну цільового призначення ділянок, які перебувають у їхній влас­ності. Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок з ініціативи громадян та юридичних осіб встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11.04.2002 р. № 502. Згідно із цією постановою зміна цільового призначення земельної ді­лянки проводиться на підставі заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населе­ного пункту, або до районної державної адміністрації, якщо земельна ділян­ка розташована за межами населеного пункту. До заяви (клопотання) повин­ні бути додані такі документи:

— копія державного акта на право власності на земельну ділянку;

— для громадянина-власника земельної ділянки — копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання);

— для юридичної особи-власника земельної ділянки — копія статуту (по­ложення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

— довідка з районного відділу земельних ресурсів, довідка з районного відділу архітектури та будівництва про встановлені обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки і земельні сервітути;

— обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідна рада, розглянувши заяву (клопотання) та додані документи, приймають рішення про задоволення чи відхилення заяви (клопотання). В разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки відповідний орган дає дозвіл на таку зміну.

Отримавши згоду, власник земельної ділянки повинен укласти із землев­порядною організацією договір на складання проекту відведення земельної ділянки, якщо такий проект не був розроблений раніше. Нововиготовлений або раніше виготовлений проект відведення земельної ділянки підлягає обов'язковому погодженню (перепогодженню) з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом місто­будування й архітектури та органом охорони культурної спадщини, а потім передається в обласне управління земельних ресурсів на державну землевпо­рядну експертизу. І лише після отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи власник земельної ділянки подає погоджені (пе- репогоджені) проектні матеріали до відповідного органу влади для прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки. Маючи відпо­відне рішення, власник може оформляти державний акт на право власності, де буде вказано нове цільове призначення земельної ділянки.

Зазначимо, що у разі прийняття відповідною радою рішення про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки, останні зобов'язані протя­гом 15 днів про це письмово повідомити власника земельної ділянки, який подав відповідні документи. У разі незгоди з таким рішенням, його може бу­ти оскаржено в судовому порядку.

Чи потрібно сплачувати за виготовлення державного акта на право власності на землю, якщо змінилося цільове призначення ділянки?

Так, потрібно. За всі послуги, пов'язані із виготовленням державного акта на право власності на землю, належить сплачувати згідно затверджених прейскурантів, за якими працюють організації, що мають відповідні ліцензії Держкомзему України на оформлення таких документів (див.: пункт «г» ч. 2 ст. 27 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 858-ІУ).

Яку відповідальність мають нести власники земельних ділянок, які використовують їх не за цільовим призначенням?

Слід пам'ятати, що згідно із ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, використання земель не за цільовим призначенням тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від десяти до двад­цяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З якого моменту в громадянина виникає право власності на земельну ділянку, що була виділена на основі земельної частки (паю) та коли можна приступати до використання такої ділянки?

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності та право постійного користу­вання на земельну ділянку виникає після одержання її власником (користу­вачем) документа, що посвідчує право власності або право користування, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки дозволяється після встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Що таке межа земельної ділянки та який порядок її встановлення?

Межа — це матеріальні об'єкти, що позначають крайні рубежі земельної ділянки або умовна лінія на поверхні, яка відокремлює земельну ділянку від іншої ділянки чи території.

Відповідно до ст. 106 ЗКУ власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, пе­ремістились або стали невиразними. Згідно з Інструкцією про порядок скла­дання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тим­часового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 р. № 43 (далі — Інструкція), межі земельної ділянки, що перенесені в натуру (на місцевість) закріплюються довгостроковими межовими знаками, які пе­редаються на зберігання власнику земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власни­ком або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник обов'язково видається разом із державним актом на землю власнику земельної ділянки (пункт 1.14 Інструкції). Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі з зе­мель колективної власності членам колективних сільськогосподарських під­приємств і організацій, затвердженими наказом Держкомзему України, Мі­ністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. № 47/172/48 (надалі — Рекоменда­ції), передбачено, що на кожній земельній ділянці або їх групі, в простих умовах відновлення меж при можливому їх порушенні, необхідно передба­чити встановлення не менше 2 межових знаків, виготовлених з матеріалів, які тривалий час не піддаються руйнуванню. Обов'язковою умовою розмі­щення знаків є забезпечення неушкодження їх при виконанні польових ме­ханізованих робіт (пункт 3.4 Рекомендацій).

Який орган виконує роботу із встановлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі)?

Встановлення (перенесення) земельних ділянок на місцевості (в натурі) виконує землевпорядна організація, яка виконувала роботи щодо організації території земельних часток (паїв) з визначенням місця розташування зе­мельних ділянок, їх меж та площ сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв). Після виділення земель­ної частки на місцевості її власнику видається акт про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків.

Що таке межові знаки?

Межові знаки — це спеціальні позначення, які встановлюються землевпо­рядними органами на крайніх поворотних точках межі земельної ділянки і мають особливий правовий режим, визначений законодавством України. Ви­ди межових знаків та порядок їх відновлення визначаються Держкомземом України. За знищення межових знаків настає адміністративна відповідаль­ність згідно із ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Чи можна виділити групі власників їхні земельні ділянки єдиним масивом?

Так, можна. Така можливість передбачена п. 9 Перехідних положень ЗКУ та ст. 4 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) зе­мельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Чи вправі особа, яка є власником двох чи більше земельних часток (паїв), вимагати виділення їх в натурі (на місцевості) єдиним масивом та видачі одного державного акта?

Особі, яка має право на виділення їй у натурі (на місцевості) двох чи біль­ше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, виділяються земельні ділянки за її ба­жанням єдиним масивом. Такій особі видається один державний акт на пра­во власності на земельну ділянку (див.: ч. 1 ст. 4 та ч. 2, 3 ст. 12 Закону Украї­ни «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Які підстави виділення земельної ділянки єдиним масивом?

Підставою виділення земельної ділянки єдиним масивом є бажання і зго­да громадян, які мають право на виділення в натурі (на місцевості), належ­них їм земельних часток (паїв).

Яким чином здійснюється виділення земельних ділянок єдиним масивом?

Власники земельних часток (паїв), які бажають спільно використовувати земельні ділянки або передати їх в оренду певному сільськогосподарському підприємству чи фермерові, мають звернутися із заявами до відповідної ра­ди. До проведення зборів власників земельних часток (паїв) громадяни по­винні визначитися з метою використання земельної ділянки. А саме, бажа­ють власники самі господарювати на земельних ділянках чи мають намір здавати їх в оренду визначеному сільськогосподарському підприємству або фермерському господарству. Це дає можливість особам, які мають право на виділення їм в натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, виділити земельні ділянки єдиним масивом.

Кожний власник особисто пише заяву про виділення його частки (паю) в натурі у складі єдиного масиву земельних ділянок і додає до неї сертифікат на право на земельну частку (пай). Також слід визначитись: отримати належ­ну їм землю однією ділянкою чи двома, з різним складом сільськогосподар­ських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища) або з різною якістю землі. Ця інформація вказується в заяві, що подається до відповідної ради про виділення земельної частки в натурі (на місцевості) та виготовлен­ня державного акта на право власності на землю. Від цього залежить, яким буде проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), в якому визначається місце розташування земельних ділянок, їх межі та пло­щі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Рада протягом двох днів доручає місцевому державному органу земель­них ресурсів внести пропозиції щодо формування єдиного масиву таких зе­мельних ділянок. Місцевий державний орган земельних ресурсів у двадця- тиденний термін вносить до відповідної ради пропозиції щодо формування єдиного земельного масиву. Рада, виходячи з внесених пропозицій земле­впорядного органу, протягом восьми днів приймає рішення про виділення земельної ділянки в натурі єдиним масивом і доручає цьому органові визна­чити ділянку в натурі. На земельну ділянку, виділену в натурі єдиним маси­вом, складають акт винесення її зовнішніх меж на місцевості та кадастровий план. Такий план зберігають у місцевому органі земельних ресурсів. Копії документів передають відповідній раді та власникам земельних ділянок. Ви­ділення землі єдиним масивом відбувається одночасно з видачею власни­кам ділянок державних актів на право власності на землю.

Якщо рада відмовила групі громадян у виділенні земельних часток (паїв) єдиним масивом або не розглянула їхніх заяв протягом місяця, то такі дії можна оскаржити у суді (див.: Рекомендації щодо виділення єдиним маси­вом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), затверджені наказом Держкомзему від 30.12.1999 р. № 130).

Чи існують якісь особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок єдиним масивом у спільну власність власникам земельних часток (паїв)?

Так, існують. Особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місце­вості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у ко­ристуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом. Поруч з цим, громадянам (по­дружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради спільну заяву (клопотання), підписані кожним із них, про виді­лення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність (див.: ст. 4 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» .

Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву. Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки на місцевості виділяються єдиним масивом, видаєть­ся державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчує їх право спільної часткової чи спільної сумісної власності.

У чому полягають особливості спільної сумісної власності і спільної часткової власності на земельну ділянку та відмінності між ними?

Право спільної власності осіб посвідчується одним державним актом на право власності на земельну ділянку. Володіння, користування та розпоряд­ження такою земельною ділянкою здійснюється за згодою всіх співвласників згідно договору.

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя характеризується особливістю проведення поділу земельної ділянки, якщо в подальшому один із подружжя вирішив виділити свою частку. Згідно із ст. 89 ЗКУ розміри зе­мельних часток у спільній сумісній власності визнаються рівними.

Відмінність спільної сумісної власності на земельну ділянку від спільної часткової власності полягає в тому, що її учасники не мають наперед визна­чених часток.

Чи встановлені чинним законодавством обмеження щодо кількості земельних ділянок, що виділяються в натурі (на місцевості) особам — власниками двох чи більше земельних часток (паїв)?

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», влас­нику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебува­ють у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку. Як правило, пе­реважна більшість власників земельних часток (паїв) мають по одній земель­ній частці. Однак деякі з них набули право на другу частку (пай), наприклад, шляхом успадкування. У таких випадках вказані особи можуть виділити в натурі лише одну земельну ділянку, площа якої відповідатиме сукупній пло­щі часток (паїв). Однак, якщо земельні частки (паї) належали до різних скла­дів сільськогосподарських угідь, то їх власники можуть отримати не одну, а дві земельні ділянки, на які буде видано відповідно два державних акти. На­приклад, одна земельна ділянка буде представлена ріллею, а друга — сіноко­сом, пасовищем чи багаторічними насадженнями.

Чи мають право двоє або більше громадян (власників земельних ділянок) об 'єднати їх в одну земельну ділянку?

Так, мають. Відповідно до ст. 87 ЗКУ громадяни стають співвласниками земельної ділянки, якщо:

— власники на добровільних засадах об'єднують свої земельні ділянки в одну;

— двоє або більше осіб набувають земельну ділянку у власність за цивіль­но-правовою угодою;

— двоє або більше осіб одержують земельну ділянку у спадок;

— таке рішення ухвалює суд.

Реалізувати це право громадяни можуть лише в тому разі, якщо їхні зе­мельні ділянки межують одна з одною. Для того, щоб об'єднати кілька зе­мельних ділянок в одну, власники таких ділянок мають обов'язково укласти між собою договір про спільну часткову власність на земельну ділянку.

 

Зміна цільового призначення земельної ділянки. Порядок 2018

(сайт "фірмочки")

Спойлер

В цій статті ми розглянемо найбільш поширений випадок зміни цільового призначення земельної ділянки з особистого селянського господарства (ОСГ) на цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Загалом, порядок зміни цільового призначення земельної ділянки схожий на порядок відведення земельної ділянки у власність із земель державної або комунальної власності, проте має певні свої особливості.

Отже покроковий порядок зміни цільового призначення з ОСГ на забудову буде виглядати наступним чином.

Крок 1. Оформлення заяви власника на зміну цільового призначення

На сьогодні дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки вже не потрібен. Для першого кроку необхідна нотаріально засвідчена заява на зміну цільового призначення земельної ділянки, підписана власником. Саме ця заява і буде підставою для розробки проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення землі на наступному кроці.

Крок 2. Розробка та погодження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки з ОСГ на забудову

Для розробки проекту землеустрою про зміну цільового призначення необхідно звернутися в землевпорядну організацію, яка має у своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників, та укласти відповідний договір на розробку землевпорядної документації (проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки).

Розробка проекту з усіма погодженнями займає в середньому від 1-го до декількох місяців часу, протягом яких необхідно отримати додаткові вихідні дані, розробити документацію (скласти картографічні матеріали, креслення та ін.)

Розроблений проект зміни цільового призначення необхідно погодити в наступних організаціях:

• місцеве управління Держгеокадастру;
• місцевий відділ архітектури та містобудування;
• інші організації (органи лісгоспу, водгоспу, охорони культурної спадщини, екології тощо) в окремих індивідуальних випадках.

Щодо детального плану території

Необхідно також розуміти, що наявність затвердженого плану зонування території або детального плану території є обов'язковою в ході погодження проекту зміни цільового призначення.

З'ясувати, чи було затверджено такі документи щодо вашої місцевості, можна в міськраді (сільраді, селищній раді), якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту. Якщо ділянка знаходиться за межами населеного пункту, питанням затвердження вказаних документів займається місцева райдержадмінінстрація.

Якщо детальний план території не розроблявся раніше, його розробку можна замовити окремо. Вимоги щодо обов'язкової наявності плану зонування або детального плану території встановлені ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В цілому отримання висновків про погодження проекту землеустрою, як правило, займає значну частину часу.

Крок 3. Затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки

Після отримання позитивних висновків за результатами погодження, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки передається на затвердження до органу місцевого самоврядування (селищної, сільської, міської ради народних депутатів). Орган місцевого самоврядування на черговій сесії приймає рішення про затвердження чи щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою. Відмова у затверджені проекту землеустрою може бути оскаржена в судовому порядку. Дивіться зразок рішення про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки.

Тут варто також вказати, що затвердження проекту по земельній ділянці, яка знаходитися за межами населеного пункту, здійснюється районною державною адміністрацією, а не місцевою радою, в формі розпорядження про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки

Крок 4. Отримання витягу з кадастру (ДЗК) зі зміненим цільовим призначенням

Після затвердження, подаємо проект щодо зміни цільового призначення земельної ділянки державному кадастровому реєстратору до місцевого управління Держгеокадастру з метою внесення відомостей про зміну цільового призначення до Державного земельного кадастру (ДЗК).

Додатково до проекту землеустрою необхідно надати державному кадастровому реєстратору обмінний файл у форматі XML, який містить певний перелік даних, що спрощують реєстратору внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Плату за внесення до земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки скасовано.

Дивіться зразок витягу з кадастру.

Крок 5. Отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням

Після отримання рішення про затвердження проекту зміни цільового призначення, звертаємось до місцевого управління Держреєстраційної служби з метою реєстрації права власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням. Протягом 14 днів після подання певного пакету документів реєстратор (вже не кадастровий) зобов’язаний видати відповідне свідоцтво про право власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням.

Додатково дивіться нашу статтю про Порядок реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

 

Визначення цільового призначення земельних ділянок при видачі селянам державних актів на право власності на землю 

(по матеріалах газети "Юридичний вісник України" від 9-15 жовтня 2004 р. № 41)

Спойлер

Одними із головних завдань земельної реформи на селі, яка проходить в Україні, є надання селянину статусу власника землі. Саме тому отримані селянами під час паювання земель колективних господарств земельні частки (паї) виділяються у натурі (на місцевості), а селяни стають власниками земельних ділянок, право власності на які посвідчуйться державними актами на право власності на земельні ділянки. З 3,8 млн. селян-власників земельних часток (паїв) більше половини вЖе стали власниками земельних ділянок. А решті з них ще належить пройти шлях від власника земельної частки (паю), місцезнаходження та межі яких на місцевості не визначені, до власника земельної ділянки з чітко визначеним місцезнаходженням та зафіксованими документально межами.

---

Як відомо, землі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, з яких селянам виділяються земельні ділянки відповідно до належних їм земельних часток (паїв), — це землі товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно і земельні ділянки, які селяни отримують у власність при виділенні в натурі земельних часток (паїв), зберігають цільове призначення. Однак Законом України від 15 травня 2003 р. "Про особисте селянське господарство'' встановлено виключення з даного правила.. Згідно із Законом для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Однак, Закон також передбачає, що розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. Отже, даний Закон передбачає можливість використання земельної ділянки, отриманої в результаті виділення в натурі земельної частки (паю), для ведення особистого селянського господарства. Відповідно і цільове призначення такої земельної ділянки має бути визначене не "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а "для ведення особистого селянського господарства".

Згідно з волевиявленням власника

Виникає питання: кому належить право визначити, яким повинно бути цільове призначення земельної ділянки, що передається громадянину у власність у розмірі земельної частки (паю)? Відповідь на це питання дають Закон "Про порядок виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Закон "Про особисте селянське господарство". Цими законами встановлено, що саме власнику земельної частки (паю) належить вирішальне право у визначенні цільового призначення земельної ділянки, яку він отримує у власність шляхом виділення паю у натурі: адже лише він вирішує, як йому господарювати на власній землі.

Свою волю щодо визначення цільового призначення земельної ділянки власник земельної частки (паю) виражає у заяві про виділення його у натурі (на місцевості), яку подає до сільської (селищної, міської) ради чи райдержадмінклрацД. Проте ні рада, ні райдержадміністрація не можуть прийняти відповідне рішення з власної ініціативи. Обов'язковою умовою для прийняття відповідного рішення радою чи райдержадміністрацією є волевиявлення власників земельних часток (паїв). Таке волевиявлення виражається у формі письмових заяв, які подають власники земельних часток (паїв) до ради чи держадміністрації.

У заяві власник земельної частки (паю) повинен зазначити, яким чином він бажає виділити свою земельну частку (пай) у натурі (на місцевості). Закон надає йому право вибору таких варіантів. По-перше, власник земельної частки (паю) має право вимагати виділення її в натурі у вигляді однієї земельної ділянки, право власності на яку посвідчусться виданим на його ім'я державним актом на право власності на земельну ділянку. По-друге, якщо в складі сільськогосподарських земель, з яких виділяється земельна частка (пай), представлені два чи більше видів сільськогосподарських угідь (рілля, сади чи виноградники, сінокоси, пасовища, перелоги), то власник земельної частки (паю) має право вимагати виділення паю в натурі не однією, а двома земельними ділянками з різним складом сільськогосподарських угідь. При цьому на кожну земельну ділянку має бути виданий державний акт на право власності, в якому має бути зафіксоване цільове призначення кожної з ділянок. За бажанням їх власника цільове призначення однієї ділянки може бути "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а іншої — "для ведення особистого селянського господарства". По-третє, якщо одна і та ж особа має два чи більше земельних часток (паїв), то вона має право, об'єднавши паї, виділити їх в натурі (на місцевості) однією земельною ділянкою, право власності на яку посвід-чуватиметься одним державним актом, або ж вимагати виділення в натурі кожної належної їй земельної частки (паю) окремими земельними ділянками з різним складом сільськогосподарських угідь та отримання на кожну з них окремих державних актів на право власності з різним цільовим призначенням ділянок. По-четверте, два чи більше власників земельних часток (паїв) мають право на виділення їх у натурі (на місцевості) однією земельною ділянкою, яка належатиме їм на праві спільної власності. Для цього їм потрібно подати до відповідного органу влади спільну заяву у письмовій формі. Оскільки співвласники в таких випадках планують передати спільну земельну ділянку в оренду сільськогосподарському підприємству чи фермерському господарству, то її цільове призначення слід визначити "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Слід підкреслити, що заява власника земельної частки (паю) про виділення її в натурі (на місцевості) має дуже важливе юридичне значення. Воно полягає в тому, що орган влади, якому подана заява, при її розгляді не має права вийти за межі змісту заяви (за межі змісту висловленого в заяві клопотання (бажання) власника земельної частки (паю). Орган влади вправі або задовольнити заяву, або відмовити в її задоволенні, якщо для цього є правові підстави. Так, наприклад, якщо громадянин подав до органу влади заяву про виділення належної йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у вигляді однієї земельної ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", то цей орган влади не має права своїм рішенням встановити, що цільовим призначенням такої ділянки є "ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Таке рішення органу влади щодо заяви власника земельної частки (паю), якщо воно вийшло за межі заявленого ним клопотання, є порушенням земельних прав даного громадянина. Тому посадові особи, які допустили такі правопорушення, можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності.

Що таке цільове призначення земельної ділянки?

Згідно зі статтями 18—20 Земельного кодексу України кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення. Цільове призначення земельної ділянки визначає встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Іншими словами, у цільовому призначенні земельної ділянки виражається той спосіб її використання, який встановлений для зазначеної ділянки. Це означає наступне: якщо громадянин має на праві власності присадибну земельну ділянку, цільовим призначенням якої є будівництво і експлуатація індивідуального житлового будинку та господарських будівель (сарай, погріб тощо), то він не має права використовувати цю ділянку для інших цілей, наприклад, для будівництва магазину, кіоску тощо.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам та юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається у державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою у формі бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", введена графа "Цільове призначення (використання) земельт ної ділянки". Цільове призначення земельної ділянки, яка надана в оренду, визначається у договорі оренди. Згідно зі ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 р. "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди земельної ділянки, які обов'язково обумовлюються у договорі, належить "цільове призначення, умови використання і збереження якості землі".

Яке цільове призначення земельної ділянки обрати власнику земельної частки (паю)?

Готуючи заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) її власник повинен визначитися, яке цільове призначення ділянки відповідає його інтересам та планам щодо її використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва чи для ведення особистого селянського господарства. При виборі цільового призначення земельної ділянки слід взяти до уваги відмінності у податковому режимі зазначених видів господарювання на землі Справа в тому, що при використанні земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва її власник повинен сплачувати прибутковий податок з доходів, отриманих від реалізації вирощеної на такій земельній ділянці сільськогосподарської продукції. Адже ведення товарного сільськогосподарського виробництва є підприємницькою діяльністю і підпадає під відповідний податковий режим. У той час, як згідно зі ст. 1 Закону "Про особисте селянське господарство", діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Тому громадянин, який використовує земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, за загальним правилом такий податок не сплачує.

Питання сплати податку з доходу громадянином—власником земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, залежить від розміру ділянки. Згідно зі ст. 5 Закону "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Однак громадяни мають право використовувати для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку більшого розміру, якщо таке збільшення відбулося у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування відповідно до закону.

Як свідчить статистика, середній розмір земельної частки (паю) по країні становить 4,1 га, варіюючись від 1,5 в західних областях України до 10—15 га в південних та південно-східних. Таким чином, при приєднанні виділеної в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) до особистого підсобного господарства громадянин може вести таке господарство на досить великій за площею земельній ділянці. Для порівняння слід зазначити, що велика кількість громадян, які ведуть фермерське господарство, використовують для цього земельні ділянки розміром 5—10 га. Всі вони зобов'язані сплачувати прибутковий податок. Тому з метою запобігання масовому створенню на виділених у натурі (на місцевості) земельних частках (паях) фактично фермерських господарств, які з метою отримання пільгового податкового режиму реєструються як особисті селянські господарства, законодавець змушений був внести відповідні зміни до податкового законодавства. Зокрема, у 2004 р. п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" був доповнений пп. 4.3.36, згідно з яким доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, не оподатковуються лише в тому разі, якщо їх. розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Іншими словами, громадянин-власник земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства звільняється від сплати податку на доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо її розмір не перевищує 2 га.

Таким чином, виділення земельна частки (паю) в натурі (на місцевості) з зазначенням цільового призначення земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства" мас сенс лшие в тому разі, якщо розмір ділянки не перевищуватиме 2 га. Якщо ж у результаті такого виділення громадянин стає власником земельної ділянки більшого ніж 2 га розміру, то ії цільове призначення доцільніше визначити "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Однак при виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) деякі громадяни все-таки просять визначити цільовим призначенням їх земельних ділянок "ведення особистого селянського господарства" навіть у випадках, коли розмір такої ділянки перевищує 2 га. Чому? Тому що їх приваблює відсутність мораторію на продаж та інше вщчудження земельних ділянок, наданих для ведення особистого селянського господарства.

І справді, згідно із п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення фермерського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб. Саме в цьому полягає суть мораторію. Однак, як випливає з наведеного положення, мораторій поширюється не на всі землі сільськогосподарського призначення. Він застосовується лише щодо земель товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв). А це означає, що такі землі сільськогосподарського призначення, як земельні ділянки, надані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства та для ведення колективного чи індивідуального садівництва, під дію зазначеного мораторію не підпадають.

Отже, виходить, що громадяни, які при виділенні в натурі земельних часток (паїв) отримують у власність земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", мають істотну перевагу у правах на землю порівняно з тими громадянами, які отримують земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва"? Особливо, якщо взяти до уваги прийняття Верховною Радою України закону про продовження дії зазначеного мораторію ще на два роки — до 1 січня 2007 року.

Однак, насправді це не зовсім так. Зазначена перевага є більше формальною, ніж реальною. Справа в тому, що громадянин, який є власником земельної ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", зобов'язаний використовувати її виключно до цього цільового призначення, тобто вести на ній особисте селянське господарство. Якщо ж він виявить бажання, наприклад, продати таку земельну ділянку, то закон, як вже зазначалося, такий продаж не забороняє, але вимагає дотримуватися при цьому цільового призначення ділянки. Тобто громадянин— власник земельної ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства'' може продати її лише громадянину, який також буде зобов'язаний використовувати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства".

Хочемо звернути увагу і на те, що зазначена ділянка не може бути продана юридичній особі, навіть сільськогосподарській, оскільки згідно а Земельним кодексом України використовувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства мають право лише громадяни; юридичні особи такого права не мають.Отже, якщо громадянин-власник земельної ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", яка розташована, скажімо, у віддаленій від великих міст сільській місцевості, вирішить продати землю, то він, напевно, не знайде покупця. По-перше, рівень доходів на селі не дозволяє селянам поки що купувати землю. А по-друге, немає сенсу збільшувати земельний наділ для ведення особистого селянського господарства, оскільки це в більшості випадків викликає необхідність сплати податку з доходів, отриманих від реалізації вирощеної на такій ділянці сільськогосподарської продукції.

Крім цього, вважаємо за потрібне застерегти від ще однієї небезпеки для тих, хто при виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) бажає отримати у власність земельну ділянку з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства. Мова йде про те, шр зазначену земельну ділянку не можна передати в оренду сільськогосподарському підприємству чи фермерському господарству, оскільки це не дозволяє її цільове призначення. Таку ділянку можна лише передати в оренду іншому громадянину виключно для ведення ним особистого селянського господарства. Однак, як відомо, на селі платоспроможними орендарями є якраз сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Тому, якщо власник земельної частки (паю) не планує самостійно господарювати на землі, а має намір передати її в оренду, то йому доцільніше отримати земельну ділянку з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Як можна, змінити цільове призначення земельної ділянки?

Іноді трапляються випадки, коли після отримання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянин виявляє бажання змінити характер використання земельної ділянки. Наприклад, отримавши у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, він хотів би змінити статус свого господарства з особистого селянського на фермерське. Обов'язковою передумовою такої зміни, згідно з чинним земельним законодавством, є зміна цільового призначення земельної ділянки, визначеного у державному акті на право власності на землю.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України встановлення цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, провадять вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та кторико-культурного призначення.

Незважаючи на віднесення функції встановлення цільового призначення земельних ділянок до компетенції органів влади, певні права щодо встановлення цільового призначення надані й громадянам та юридичним особам. Зокрема, вони мають право ініціювати зміну цільового призначення ділянок, які перебувають у їх власності. Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок з ініціативи громадян та юридичних осіб встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб". Постановою встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться на підставі заяви (клопотання) її власника до омської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або до районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. До заяви (клопотання) повинні бути додані такі документи:

а)  копія державного акта на право власності на земельну ділянку,

б) для громадянина — власника земельної ділянки — копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи — власника земельної ділянки — копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

в) довідка з районного відділу земельних ресурсів та з районного відділу архітектури та будівництва про встановлені обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки та земельні сервітути;

г)   обгрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки.

Розглянувши заяву (клопотання) і додані документи, сільська, селищна, міська рада або районна державна адміністрація приймають рішення про задоволення чи відхилення заяви (клопотання). У разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки відповідний орган дає дозвіл на таку зміну.

Отримавши згоду, власник земельної ділянки повинен укласти з землевпорядною організацією договір на складання проекту відведення земельної ділянки, якщо такий проект не був розроблений раніше. Нововиготовлений або раніше виготовлений проекти відведення земельної ділянки підлягають обов'язковому погодженню (перепогодженню) з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та органом охорони культурної спадщини, а потім передається в обласне управління земельних ресурсів на державну землевпорядну експертизу. І лише після отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи власник земельної ділянки подає погоджені (перепого-джені) проектні матеріали до відповідного органу влади для прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної

За загальним правилом, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, то рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки приймає сільська, селищна або міська рада, якщо ж земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, то таке рішення приймається районною або обласною державною адміністрацією (Радою міністрів Автономної Республіки Крим). Таким чином, рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої громадянину для ведення особистого селянського господарства і розташованої за межами населеного пункту, на цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" чи "для ведення фермерського господарства" приймає відповідна районна державна адміністрація.

Однак власники земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих поблизу великих міст, виявляють бажання "перевести" наявні у них земельні ділянки сільськогосподарського призначення у несільськогосподарські, оскільки останні користуються попитом на ринку та, відповідно, мають більшу вартість (ціну). В такому випадку рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, приймає не районна, а обласна держадміністрація з урахуванням висновку районної держадміністрації.

Проте якщо земельна ділянка, цільове призначення якої змінюється, відноситься до особливо цінних земель, то рішення про зміну цільового призначення такої ділянки приймається в іншому порядку. Якщо земельна ділянка з особливо цінних земель розташована у межах населеного пункту, то рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки приймається радою лише після погодження проекту відведення ділянки Верховною Радою України. А зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих за межами населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою за рішенням Кабінету Міністрів України. Даний порядок зміни цільового призначення стосується таких земельних ділянок сільськогосподарського призначення, як:

1. земельні ділянки під ріллею та багаторічними насадженнями, якщо їх цільове призначення змінюється на таке, що передбачає використання ділянки для несільськогосподарських потреб;
2. сільськогосподарські угіддя, що відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України віднесені до особливо цінних земель (наприклад, чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах тощо), якщо їх цільове призначення змінюється на таке, що передбачає використання ділянки для несільськогосподарських потреб.

Таким чином, визначене у встановленому порядку цільове призначення сільськогосподарської земельної ділянки може бути змінене, але для цього власник ділянки повинен дотриматися складної, виснажливої процедури погоджень з органами влади різних рівнів. До того ж не виключено, що відповідний орган влади відмовить у зміні цільового призначення земельної ділянки, і таку відмову доведеться оскаржувати до суду. А тим, хто вирішить змінити цільове призначення земельної ділянки в обхід чинного законодавства, слід пам'ятати про юридичну відповідальність за вчинення такого правопорушення. Згідно зі ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, використання земель не за цільовим призначенням тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від десяти до двадцяти п 'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Павло КУЛИНИЧ, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права НАН України, доцент Київського університету права

По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 9-15 жовтня 2004 р. № 41

 

Зміна цільового призначення земельної ділянки: з особистого селянського господарства (ОСГ) на житлове будівництво

(сайт якоїсь адвокатши, який рік тексту - невідомо)

Спойлер

Головна /Статті /Зміна цільового призначення земельної ділянки: з особистого селянського господарства (ОСГ) на житлове будівництво

 

Зміна цільового призначення земельної ділянки: з особистого селянського господарства (ОСГ) на житлове будівництво

На даний час процедура зміни цільового призначення земельної ділянки, можна сказати - спростилась, оскільки вже не потрібно дозволу органу місцевого самоврядування чи місцевої райдержадміністрації на проведення такої зміни (в народі – «першого рішення»). Потрібно лише затвердити проект землеустрою в цьому органі та зареєструвати право власності на ділянку зі зміненим цільовим призначення («друге рішення»). 

 

Якщо Ви вирішили змінити цільове призначення своєї приватної ділянки з цільовим призначенням – ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, -  Ви повинні пройти такі етапи оформлення документації:

 

1.      Звернутись до нотаріуса та оформити заяву до всіх компетентних органів з проханням змінити цільове призначення. В такій заяві вказуються відомості про Ваше право власності на земельну ділянку, кадастровий номер, серію та номер державного акту, тощо. Всі державні інстанції, установи при цьому не перелічуються, а адресується заява «компетентним органам».

 

2.      Якщо ділянка знаходиться в межах населеного пункту, то в відповідній раді населеного пункту - вияснити чи існує затверджений план зонування або детальний план території, де знаходиться Ваша ділянка. Якщо ділянка за межами населеного пункту – в райдержадміністрації; якщо за межами населеного пункту, але не входить в межі району – в облдержадміністрації. Наявність таких планів впливає на ціну оформлення подальших документів та час проведення процедури зміни цільового призначення. 

 

Вам не повезло. Планів немає.

 

У випадку відсутності плану зонування чи детального плану території – Вам доведеться спершу оформляти та погоджувати такий план. Власники земельних ділянок, чиї ділянки знаходяться поруч, можуть об’єднюватись коштами та замовити виготовлення планів разом, адже дуже часто такий план охоплює не тільки Вашу ділянку, а й навколишні ділянки певного діаметру в залежності від місця розташування ділянки. Отож, у випадку відсутності потрібних планів - поцікавтесь, чи Ваші сусіди не планують оформляти права на свої ділянки чи змінювати цільове призначення вже приватних ділянок.

 

На цьому етапі потрібно оформити та затвердити відповідний план території. Про виготовлення та погодження такого документу я напишу в окремій статті, оскільки це окрема процедура. 

 

Уявімо, що Вам повезло і з планами все гаразд! Переходьте до наступного пункту. 

 

3.      З нотаріально посвідченою заявою звертайтесь до землевпорядної організації для розробки ними проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення. З організацією Ви укладаєте договір на виконання робіт, де передбачаєте строк виконання такої роботи, ціну та інші істотні умови договору. 

 

4.      Проект землеустрою підлягає обов’язковому погодженню в державних органах передбачених ст. 186-1 Земельного Кодексу. Однак, це не Ваші клопоти, а землевпорядної організації з якою Ви уклали договір. Зокрема, у вказаній статті зазначено, що розробник проекту подає оригінал проекту землеустрою до територіального відділу держгеокадастру та копію відповідному органу містобудування та архітектури на погодження. В залежності від місця розташування ділянки погоджувати проект землеустрою будуть ще такі органи як лісгоп, водгосп, екологія, тощо. Протягом 10 робочих днів ці всі органи повинні надати розробнику проекту свої висновки про погодження проекту або відмову. У висновку про відмову надається строк для усунення недоліків проекту. Землевпорядна організація повинна усунути ці недоліки та подати проект повторно на погодження. Погодження проекту землеустрою у всіх органах відбувається безкоштовно. Ви оплачуєте лише послуги землевпорядної організації, яка в кінцевому результаті повинна отримати всі позитивні висновки про погодження ними розробленого проекту. Землевпорядна організація після закінчення робіт видає Вам оригінал проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та обмінний файл, який містить всі технічні відомості про земельну ділянку.

 

5.      Погоджений необхідними службами проект землеустрою Ви подаєте до органу місцевого самоврядування чи райдержадміністрації, облдержадміністрації відповідно - на затвердження. Орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен в місячний термін прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення. 

 

Вам знову не повезло! 

 

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відмовив у затвердженні проекту або зволікає з розглядом Вашої заяви про погодження поданого проекту. В такому випадку – на цьому етапі – Вам до суду!

 

Відмова вищевказаного органу влади повинна бути обґрунтована з посиланням на норми права. Логічно, що якщо проект землеустрою погоджений всіма спеціалізованими службами то ніяких «технічних» порушень бути не може і відповідно і підстав для відмови немає. На практиці часто буває, що рада просто зволікає з розглядом заяви про погодження проекту або відмовляє без будь – яких пояснень та посилань на законодавство. Або, що ще частіше буває – питання не набирає необхідну кількість депутатських голосів для прийняття рішення.

 

В будь – якому випадку на цій стадії Вам потрібно до кваліфікованого юриста чи адвоката.

 

Уявімо Вам знову повезло! Переходьте до наступного кроку. 

 

6.      Якщо Ви отримали відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки - Ви повинні подати це рішення разом з проектом та обмінним файлом державному кадастровому реєстратору до місцевого управління держгеокадастру для внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Державний кадастровий реєстратор видає Вам такий документ як витяг з кадастру. 

 

7.      І нарешті останній крок! Реєстрація права власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням. Для цього Вам потрібно звернутись до державного реєстратора відповідного територіального органу або уповноваженої на це особи  та подати всі необхідні документи для внесення відомостей про Вашу ділянку до державного реєстру. 

 

Про реєстрацію права власності на земельну ділянку мною також буде складена окрема стаття. Слідкуйте за оновленням статтей.

 

І саме цікаве на завершення – відтепер ніякого документу про Ваше право власності на земельну ділянку у Вас на руках не буде. Буде лише електронний державний реєстр, де будуть внесені відомості про Вашу ділянку. А Ви повинні будете регулярно, в цілях безпеки, заходити в реєстр та слідкувати за цими відомостями. 

 

Дорога зміни цільового призначення земельної ділянки не проста. Не гайте свого часу та нервів – довірте це питання юристу, який забезпечить повний юридичний супровід такої процедури. В цій статті зазначені не всі випадки, коли Вам може просто не пощастити при оформленні тих чи інших документів, а лише ті, що найчастіше трапляються на практиці. Однак, не такий страшний вовк, як його малюють. 

 

Зміна цільового призначення земельної ділянки 13.04.2015

(сайт "фірмочки", але якщо перейти за посиланням, то там є запитання-відповіді, може там щось цікаве буде)

Спойлер

Кожна земельна ділянка має своє цільове призначення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки – це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України, землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Здавалося б, якщо ви маєте державний акт на право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідної категорії – землі житлової та громадської забудови, то ви маєте право на власний розсуд побудувати будь який об’єкт, який можна віднести до цієї категорії. Наприклад, магазин, ресторан, офісне приміщення та інше, що можна віднести до житлової та громадської забудови. В той же час, будувати хімічний завод або склади вам не можна, тому що дані споруди можливо будувати на землях промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Але Державне агентство з земельних ресурсів має на це питання інший погляд. Так, на їх думку, якщо ви бажаєте на своїй земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд побудувати магазин, то треба спочатку змінити цільове призначення на нове – «під будівництво магазина». Відповідно до роз’яснень Державного агентства з земельних України щодо зміни цільового призначення земельної ділянки «у разі наміру розміщення магазину, кафе, гральних автоматів тощо на земельній ділянці наданій для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, відповідний орган місцевого самоврядування приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки».

Змінювати цільове призначення земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до категорії особливо цінних земель (паї у вигляді ріллі, пасовища, тощо), заборонено. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення (доріг, ліній електропередач, тощо).

Якщо ж ви бажаєте змінити цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не відноситься до особливо цінних земель, то це зробити можливо. Наприклад, якщо ви бажаєте змінити цільове призначення земельної ділянки з призначення для ведення садівництва на цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, то це ваше законне право.

Зміна цільового призначення земельної ділянки приватної власності здійснюється за ініціативою власника земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, який розробляється ліцензованою землевпорядною організацією. Тобто, для зміни цільового призначення земельної ділянки приватної форми власності ніяких попередніх узгоджень та отримання рішення від органів місцевої влади отримувати не потрібно. Якщо земельна ділянка комунальної або державної форми власності знаходиться в оренді, то для зміни цільового призначення цієї земельної ділянки спочатку потрібно отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території або детальному плану території забороняється.

Враховуючи, що більшість українських міст, а тим паче маленьких містечок та сіл, не мають розроблених детальних планів територій, при зміні цільового призначення цю проблему місцеві органи влади намагатимуться вирішувати за рахунок громадян, які мають намір змінити цільове призначення своєї земельної ділянки. Вже зараз, посилаючись на відсутність фінансування, місцеві органи влади «пропонують» зацікавленим в зміні цільового призначення земельної ділянки громадянам або юридичним особам розробити в спеціалізованих проектних установах детальний план території частини мікрорайону, де ця ділянка розташована, за власні кошти.

Якщо детальний план території все ж таки існує, то попередньо в управлінні архітектури відповідної ради необхідно отримати інформацію, який порядок внесення змін до детального плану територій, якщо ви маєте намір змінити цільове призначення земельної ділянки.

Після розробки та узгодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, даний проект подається на затвердження до відповідної ради через центр надання адміністративних послуг.

Отримавши рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, необхідно внести зміни до системи Державного земельного кадастру. Для цього потрібно звернутися до відділу Держземагентства та отримати витяг з Державного земельного кадастру.

Після цього, необхідно звернутися до відділу Державної реєстраційної служби та зареєструвати право власності на свою земельну ділянку з новим цільовим призначенням та отримати нове свідоцтво та витяг про право власності. При цьому старий державний акт або свідоцтво на право власності на земельну ділянку з попереднім цільовим призначенням залишиться в Державній реєстраційній службі.

 

будівництво на землях сільскогосподарського призначення

(це гілка форуму Фастова, за 2009й рік, якісь посилання на закони є, можливо ще актуально)

 

Закон Украины "О личном крестьянском хозяйстве" и извлечения из законодательства Украины по получению земельного участка для обустройства родового поместья

(теж гілка якогось чудного форуму (секта? ), за 2008-й рік, теж якісь посилання на закони є, можливо ще актуально)

 

[jack74]

12 хвилин тому, nickel сказано:

Що ж ти зразу це не написав.

взагалі-то, я зразу й написав... самі перші слова самого першого речення першого посту цієї теми... 

 

12 хвилин тому, nickel сказано:

Раніше можна було від пая "відрізати" шматок і змінити цільове призначення на "для будівництва".

Наскільки "раніше"? Що значить "Відрізати"? Як офіційно процедура називалась? Якими нормативами регулювалась? Розмовними жаргонами я і сам знаю, що "раніше нарізали", я з цим "сплош і рядом" стикаюсь вже багато років, але чим далі, тим проблема більше радикальнізується, так би мовити... Тому мені потрібна конкретика... Юридична, законодавство, розумієш? Бо так, поговорити, то то як Гройсман з телевізора нам втирає "Вони там на місцях мають знати і виконувати", і що далі? Куди його оці слова прикласти, щоб "вони там на місцях знали і виконували"...

[nickel]

2 часа назад, jack74 сказал:

Наскільки "раніше"?

Я почув про таку схему років 5-10 тому

2 часа назад, jack74 сказал:

Що значить "Відрізати"?

Змінити цільове призначення на частину пая.

2 часа назад, jack74 сказал:

Як офіційно процедура називалась?

Зміна цільового призначення. Робився проект відводу.

2 часа назад, jack74 сказал:

Якими нормативами регулювалась?

Тими, що ти вище цитував, для земельних ділянок іншого цільового призначення.

2 часа назад, jack74 сказал:

Юридична, законодавство, розумієш? Бо так, поговорити, то то як Гройсман з телевізора нам втирає "Вони там на місцях мають знати і виконувати", і що далі? Куди його оці слова прикласти, щоб "вони там на місцях знали і виконували"...

Людина писала заяву в сільську раду про зміну цільового призначення частини паю. Так не можна, але своїм людям дозволяли. Отримавши дозвіл людина зверталася в землевпорядну фірму, для розробки проекту відведення. Так не можна, але своїм людям робили. Держгеокадастр це все реєстрував. Так не можна, але своїм людям робили. Зазвичай в такій схемі задіяна купа людей. Фірма-рішала, належить якомусь начальнику відділу земельних ресурсів чи начальнику управління держгеокадастру області. Тобто за порушенням закону стоять ті, хто має слідкувати за його дотриманням. Твоя фірма мутить, а ти, як державний чиновник, прикриваєш мутку.

Ніяких підзаконних актів, ніяких ссилок, цитат і т.д. Ніколи це не було законно, навіть тимчасово. Мутка, на те вона й мутка. Якщо якась скарга і приходить перевірка, перевіряючий отримує одну чи декілька ділянок і ніяких порушень не знаходить. Попадеться впертий і чесний прокурор, то ділянку отримає менш впертий і менш чесний суддя і знову не буде ніяких порушень.