Війна, ч 3 (дай Бог остання й переможна)

[MANJAK11]

Дмитрий Тымчук

Интрига с начальником Генштаба продолжается. Еще по состоянию на 14.00 действовала договоренность, что НГШ встретится с депутатами сегодня в19.00 при условии, что депутатов будет не больше 4-х (???). Сейчас сообщили, что начальник Генштаба "улетел на учения". Следующая попытка встречи - в понедельник. Ждем.

Если НГШ решил применить тактику "главное - измотать противника бегом", то это не тот случай. У нас слишком много принципиальных вопросов к военному руководству, чтобы сдаться.

саме головне, якби *рило в пуху* не було в генерала, то від депутатів не бігав би, наклепи прийняв би в лице й всім все популярно пояснив би

[Dieselsmart]

саме головне, якби *рило в пуху* не було в генерала, то від депутатів не бігав би, наклепи прийняв би в лице й всім все популярно пояснив би

за той пух його давно розстрілювати вже потрібно, не те що бігати й виловлювати.

[Dieselsmart]

“Еноты” Хомякова зачищают казаков “Новороссии”

[Dieselsmart]

На Центральній артилерійській базі озброєння триває відновлення артилерійського озброєння для армійських підрозділів, які виконують завдання із захисту Батьківщини в зоні антитерористичної операції.

[Dieselsmart]

Волонтер Касьянов: Когда армия была никому не нужна, там пристроилось много балбесов и двоечников, из-за которых мы сейчас проигрываем войну

Военные инструкторы из США могут передать украинским военнослужащим не только боевой опыт, но и подать пример взаимоотношений между государством и армией. А украинские Вооруженные силы страдают от неквалифицированного командования. Об этом в комментарии изданию "ГОРДОН" рассказал волонтер Юрий Касьянов.

"Иностранные военные инструкторы могут передать украинской армии тот богатый опыт, который у них есть. Это не только боевой опыт, но и построение Вооруженных сил. Военнослужащие не только должны учиться применять аптечки, но и тактике боевых действий. На примере Вооруженных сил США государство должно делать определенные выводы о том, как надо строить армию в нашей стране, как надо относиться к военнослужащим, какой статус должны иметь Вооруженные силы в обществе", – считает Касьянов.

"В США Вооруженные силы – это важнейший государственный институт, и служба в них является не только хорошо оплачиваемой работой, но и открывает двери во многие государственные учреждения и вузы. Военнослужащий пользуется большим уважением в обществе, вниманием и заботой со стороны государства и общественных институтов, даже Голливуда, который постоянно снимает фильмы о военных. Статус армии очень высокий. Таким он должен быть и у нас", – отметил волонтер.

"Я много раз говорил, что для Украины сейчас критично важным является не оружие. Хотя здесь, на передовой, где я сейчас нахожусь, не хватает банальных вещей. Техника и вооружение многих подразделений находятся в ужасающем состоянии. Но нам важно не только оружие. Проблемы с ним достаточно быстро решаются за счет внутренних ресурсов Украины. Нам не хватает грамотных военных командиров. Они есть, но их не хватает на ключевых постах. У нас руководящие должности в армии и в государстве занимают люди некомпетентные, трусливые", – считает Касьянов.

По его мнению, качество руководящих кадров в армии значительно ухудшилось за время, когда на ВСУ не уделялось достаточно внимания.

"Когда армия оказалась никому не нужна, они шли в рост, потому что лучшие уходили из армии, а всякие балбесы, двоечники, которые ничего из себя не представляли на гражданке, пристраивались в армии, получали лампасы и начинали командовать. И теперь эти совершенно бездарные, глупые, трусливые люди составляют некую военную элиту страны, и из-за них мы проигрываем эту войну", – отметил Юрий Касьянов.

"Украина богата талантами. Находясь на фронте, я вижу много талантливых командиров разного звена. Но почему-то когда речь заходит о том, чтобы занимать ключевые посты, их там нет. Очень простая вещь – серость притягивает серость. Если у нас главнокомандующий некомпетентный в военных вопросах и несмелый человек, безусловно, он притягивает к себе и остальных таких же. Не будет такой человек брать себе в подчинение кого-то одаренного и талантливого", – считает волонтер.

[Dieselsmart]

Оперативные данные группы «Информационное Сопротивление».

Российско-террористические войска на Донбассе продолжают активные обстрелы позиций украинских войск, используя стрелковое вооружение, автоматические и станковые гранатомёты, тяжёлые артиллерийские системы калибра 122-мм, 120-мм миномёты.

В частности, по нескольку раз в течении суток были обстреляны позиции украинских войск в районе н.п.Широкино, Пески, Авдеевка, Опытное, Курдюмовка. Также были обстреляны позиции украинских войск в районе Кирово, Ленино.

В ходе обстрелов противник применял манёвр огневых групп, прицельную стрельбу из ПТРК и снайперских винтовок, в районе Широкино зафиксировано применение боевиками новых бризантных артиллерийских снарядов российского производства (разрываются на высоте порядка 45-50 метров с большим количеством осколков).

Во время обстрела н.п.Пески тактическая группа террористов, используя миномётный огонь, попыталась сблизится с передовыми позициями украинских войск. Попытка была пресечена ответным огнем сил АТО.

В районе Широкино и в районе Пески-Авдеевка зафиксировано применение боевиками и российскими наемниками российского ПТРК 9К135 «Корнет» (по классификации НАТО - AT-14 Spriggan). Данный образец вооружения разработан тульским КБ Приборостроения и принят на вооружение ВС РФ в 1998 году, на вооружении Вооруженных сил Украины отсутствует.

Зафиксирована переброска от н.п.Комсомольское на южное направление мотопехотной группы боевиков (12 единиц ББМ, включая 7 единиц БТР-80, 80А, а также БМП-2 и МТ-ЛБ с миномётами, всего приблизительно до 150-160 чел).

Отмечается усиление формирований террористов в районе н.п.Счастья – в частности, зафиксирована переброска со стороны н.п.Металлист мобильной группы боевиков численностью 40-50 чел. на 4-х Камазах и 3-х БМП-2.

Опорный пункт российско-террористических войск в районе Веселой Горы усилен 2-мя БМП-2 и 2-мя миномётами калибра 120 мм.

Восточнее позиций украинских войск в районе н.п.Луганское и Мироновское отмечается появление нескольких «кочующих» танков боевиков. Танки переброшены со стороны н.п.Брянка. На данный момент зафиксировано 3 танка.

Несколько формирований «Горловского гарнизона» боевиков в течении вторых суток осуществляют перегруппировку из юго-западного сектора на Артёмовское направление. Зафиксирована переброска бронетехники (12 единиц, из них 6 – танки). Отмечается также переброска средств ПВО в северную часть Горловки (2 установки «Стрела -10М» и 2 ЗУ-23-2 на грузовиках).

В районе н.п.Докучаевск и Дебальцево зафиксирована работа средств радиоэлектронной борьбы (РЭБ) российско-террористических войск. Средствами РЭБ противник пытается глушить сигналы украинских БПЛА, ставит помехи в радиосетях (на данный момент зафиксировано несколько попыток нарушить радиосвязь тактического звена). Данные средства РЭБ работают в тесном взаимодействии с уже развёрнутыми стационарными и мобильными центрами радиотехнической разведки (РТР) в районе Макеевка-Енакиево, Старобешево, а также в районе Луганска и Донецка.

За сутки зфиксировано 6 попыток противника использовать БПЛА для ведения разведки боевых порядков украинских войск в тактическом звене, а также для ведения корректировки огня своих миномётов и ствольной артиллерии.

В течении суток зафиксировано перемещение (кроме «гумконвоя») 32 транспортных единиц с материально-техническими ресурсами из РФ для бандформирований (из них 9 – одиночное перемещение). Севернее Алчевска зафиксирована колонна на марше (8 единиц), в ее составе армейские грузовики, 2 кунга и мобильная станция связи. Отмечается активная переброска боеприпасов и снаряжения автотранспортом (всего за сутки 16 ед.) от Старобешево и Амвросиевки на южное направление - частично к Докучаевску, частично к Тельманово и далее на юг к Новоазовску. Кроме того, боевики активно используют автотранспорт для перегруппировки на участке Спартак – Ясиноватая – Пантелеймоновка, а также для переброски пополнения живой силы и снаряжения в Петровский район Донецка и на огневые позиции миномётов и артиллерии, «работающих» по Пескам, Опытному и Авдеевке.

Ж\д станции на юге Луганской области постепенно превращаются в погрузочно-разгрузочные терминалы для всех формирований российско-террористических войск на Донбассе. Прибытие и разгрузка вагонов с «грузами для нужд армии ДНР и ЛНР» происходят со среднесуточным оборотом в 6-8 вагонов (платформ).

[Dieselsmart]

Сводка InformNapalm по состоянию на 23 апреля 2015

23.04.15 в Луганске замечено увеличение количества личного состава боевиков. По описанию наших инсайдеров, большинство бойцов похожи на новобранцев-срочников. Можно предположить, что руководство ЛНР активно начало проводить мобилизацию. Но, судя по прибытию очередных российских подразделений к украинской границе, это, скорее всего, ротация личного состава.

22.04.15 в Луганске замечена подготовка к работе передвижного узла связи в составе 7 аппаратных. Учитывая последние события, которые привели к переходу казачьих подразделений в подчинение центрального руководства ЛНР во главе с И.Плотницким, можно сделать предположение либо о проведении полномасштабных учений в составе незаконного вооруженного формирования всей «республики», либо о подготовке полномасштабного наступления. В пользу подготовки к наступлению говорят также факты переброски части сил боевиков из Луганска в западном направлении, а также переброски части сил из второго эшелона в северном направлении. Так 23.04 было замечено передвижение подразделения боевиков до ротно-тактической группы из Красного Луча в направлении Стаханова.

Противник начал проведение информационной операции по нагнетанию истерии в Первомайске, готовятся предпосылки для скрытного перемещения к линии соприкосновения. При этом следует отметить начало вещания на территорию подконтрольную Украине мощных ФМ-радиостанций с передачами пророссийского характера. О готовящемся наступлении на северном направлении можно судить и по нанесению на технику сил, дислоцирующихся в населенном пункте Горловка, тактических опознавательных знаков. Кроме того, в последние дни замечена повышенная активность подразделений боевиков, которые проводят учения по боевой слаженности в окрестностях населенного пункта. По предварительной информации командиром одного из подразделений террористов получена задача на доразведку направления Горловка-Дзержинск, что может свидетельствовать о попытках прорыва террористов в сторону Константиновки или, как мы сообщали в предыдущей сводке, подготовке к удару вразрез зон ответсвенности секторов Горловка-Доброполье.

Учитывая нанесение знаков на крыши и верхние части кузовов автомобильной и бронетехники, можно сделать предположение о возможности использования боевиками авиации (скорее всего легкомоторной, которая находилась на базах ДОСААФ перед началом конфликта) или беспилотных ударных комплексов. Боевики продолжают проверки на крепость украинской обороны в районе населенного пункта Майорск, накапливая силы при этом в населенном пункте Гольмовский. Это дополнительно подтверждает высокую вероятность удара Горловка-Артемовск.

Таким образом, наиболее проблемным направлением является северное, а именно встречные удары Горловка-Артемовск и Первомайск-Артемовск, которые позволят боевикам одержать символическую победу, а именно: создание котла в районе населенного пункта Мироновский, Светлодарск, и развить наступление на Славянск с целью блокирования штаба АТО в населенном пункте Краматорск и лишения его возможности перемещения в направлении населенного пункта Изюм.

Что касается Донецка, то по информации от инсайдеров, туда продолжает прибывать техника боевиков. Так 23.04 было замечено перемещение колоны в составе 6 танков Т-72 , до 20 БМП и МТЛБ. Учитывая утренние события в городе (оцепление района Донецка и проведение зачистки), можно сделать вывод о замене местных бандформирований на регулярные части ВС РФ. По имеющейся у нас информации, наиболее боеспособные подразделения боевиков отправлены в район населенного пункта Широкино без техники. Техника была доставлена из РФ непосредственно в этот район. Но удар Широкино-Мариуполь остается под вопросом. Скорее всего, данный удар будет носить отвлекающий характер, а основными направлениями ударов останутся Еленовка-Андреевка и Стыла-Докучаевск – Волноваха.

Что касается направления на Счастье и Станицу Луганскую, то тут выросла вероятность удара со стороны РФ. Это подтверждается началом работы групп специального назначения по минированию путей снабжения сил АТО от опорных пунктов, находящихся в РФ (по сообщению губернатора Луганской области), тем самым ВС РФ прощупывают слабые места обороны восточной границы Луганской области.

Накопление техники в районе Первомайск-Стаханов, может свидетельствовать о подготовке наступления на Лисичанск, что позволит боевикам прикрыть правый фланг ударной группировки на северном направлении, но ограниченное количество информации непосредственно на Лисичанском направлении не дает возможность сделать полный анализ обстановки на этом участке. Следует отметить повышение активности противника по дестабилизации обставновки в крупных городах Украины, а именно: последние взрывы в населенном пункте Харьков и 2 несанкционированных митинга 23.04 (людей в балаклавах и перекрытие окружной). Возможно, перед наступлением будет организована провокация в населенном пункте Киев, суть которой будет заключаться в физическом ограничении или уничтожении одного из ключевых лиц.

[Dieselsmart]

Вовк Вадим

Вдалий початок дня..18+

[Dieselsmart]

Юрий Касьянов

Как нам выиграть войну? (Еще одно продолжение)

Выиграть войну с путиным можно. Необходимо. Это единственный способ остаться свободными людьми и сохранить Украину. Для победы надо консолидировать здоровые патриотические силы общества, перевести экономику на военные рельсы, и объединить все вооруженные формирования под единым командованием. Да, и главное - командование должно быть энергичное, талантливое и не трусливое.

Победить путина можно только навязав ему нашу "гибридную" войну, войну по нашим правилам, на наших условиях. Условия эти просты и понятны - полное освобождение украинских земель, уничтожение оккупантов и их пособников, восстановление законности и порядка. Мы должны быть последовательны и непреклонны, тверды и целеустремленны. И нам понадобится вся наша мужественность. Путину придется осознать: эта война не закончится до тех пор, пока мы не достигнем своих целей. Военная авантюра в Украине обернется разгромом его хваленой армии, и крахом путинизма в самой России.

Да, наши Вооруженные силы не выдержат прямого столкновения с превосходящей по численности и технической оснащенности армией Российской Федерации. Известно, что сегодня у противника на оккупированных территориях сотни танков и артиллерийских систем - больше, чем во многих европейских странах. И десятки тысяч бойцов. Но бойцы эти - разные. И по качеству подготовки, и по мотивации. Есть местные любители хуйла - идейные ненавистники Украины и всего украинского. Эти будут сражаться. Есть профессионалы из различных российских спецподразделений - они умеют сражаться. Есть "случайные сепары" - вчерашние пролетарии шахт и заводов, ставшие в строй, чтобы не умереть с голоду. Такие "воины" будут спасать свою шкуру, как только припечет. Есть наемники - идейные, и за деньги - с ними разговор короткий... Есть российские срочники, для которых война в Украине - приключение молодости. Стимула воевать по-настоящему и умирать всерьез у них нет; им бы домой вернуться. Вся эта плохо управляемая орда воспитана в традициях советской военной школы, опирающейся на опыт Второй мировой войны. Согласно этим традициям, жизнь бойца не стоит и копейки, а победа достигается многократным численным превосходством, массированным применением артиллерии и бронетехники, и неисчислимыми жертвами. Ход войны подтверждает, что противник действует именно так: или срочно вводит с территории России регулярные воинские части, чтобы спасти местные банды от полного разгрома, как это было под Хрящеватым и в Иловайске; или использует перемирие для накопления сил и концентрации их на направлении удара, как это случилось в Дебальцево.

Вся суть пресловутой "гибридной войны по-русски" с точки зрения военного заключается в запрете для Украины - через мировое сообщество, шантажируемое путиным; и вследствие личной трусости власть имущих - использовать военную силу, когда противник слаб, и там, где он слаб. Мы находимся в положении мальчика для битья; как об этом точно сказано в культовом фильме "Убить дракона": "Стой здесь и жди. Когда начну, не скажу. Настоящая война начинается вдруг!" Вот мы и стоим, и ждем... Ждем, после подписания вторых минских соглашений, разгрома нашей группировки в Дебальцево. Смотрим, как противник, стянув к Дебальцево все резервы, яростно атакует. Ничего не предпринимаем, потому что у нас по соглашению - мир. А ведь могли занять пустые, практически, Горловку и Первомайск; Стаханов и Фрунзе. И таким образом не только предотвратить угрозу окружения и взятия Дебальцево, но и нанести врагу серьезное поражение, освободив треть оккупированной территории. Не сделали этого, потому что боимся путина, потому что слушаемся Олланд и Меркель, потому что воюем или не воюем по навязанным нам противником правилам: "Стой здесь и жди. Когда начну, не скажу. Настоящая война начинается вдруг!"

Настоящая война начинается вдруг. На фронте знают, что остались считанные дни до начала давно спланированного и тщательно подготовленного российским Генштабом наступления. Разведка фиксирует перемещение больших колонн военной техники, переброску бронетехники и живой силы армии вторжения на выбранные для атаки участки фронта. Удар будет мощным; цели враг ставит амбициозные - не только захват какого-то одного знакового города (а это может быть и Славянск, с которого всё началось), а расчленение всей нашей обороны, и разгром Вооруженных сил, насаждение страха и хаоса, принуждение к переговорам о позорной капитуляции. После первых двух минских соглашений третий подлый мир уже не будет казаться чем-то особенным, невероятным. Общество привыкло к беспомощности и унижению, как несчастный заключенный, переживший шок опущения в лагерном бараке. Будет мир?..

РS Продолжение/окончание следует. Текст пишется большей частью в машине, при перемещениях по линии фронта. Нет времени написать всё сразу. Прошу извинить.

[Dieselsmart]

Подразделение 69-й бригады прикрытия из Биробиджан в Миллерово

[jack74]

Не знаю, свіже чи ні, правда чи фейк, але виклали наче б то вчора... Наші збивають БУКом безпілотник

"Пуск ЗРК БУК ВСУ - Start Ukrainian BUK missile system"

[jack74]

Пытки в плену "ДНР"

[Dieselsmart]

В Крым переброшены спецмодули бригады управления ВС РФ

23-го апреля с.г. на видеопортале “youtube” был опубликован видеоролик с заголовком “Крым ,Керчь”, автор Александр Л. В указанном видеоматериале показана колона в составе около десятка 3-х и 4-х остных “КамАЗ”-ов, в том числе и с необычными кунгами и прицепами.Данные “КамАЗ” принадлежат одной из бригад управления ВС РФ (точную принадлежность установить не удалось) и оснащены спецмодулями содержащими новейшую электронную начинку, в том числе автоматические системы управления войсками и разного рода средства связи.

Примечание: Материал и фотографии подобных “КамАЗ”-ов с АСУ на примере 1-й бригады управления Западного военного округа, впервые были опубликованы в конце 2011 года на блоге “twower“.

Подобные комплексы средств автоматизации штабов различных уровней являются детищем ФГУП «Концерн «Системпром» и входят в автоматизированную систему управления войсками.

По информации источника, в основные задачи бригады управления входит (выдержка):

– Обеспечение управления командующему войсками и штабу округа во всех видах повседневной и боевой деятельности;

– Обеспечение управления командующему войсками и штабу округа при переводе войск с мирного на военное время;

– Усиление и наращивание системы связи при переводе войск округа с мирного на военное время (развертывание УС ППУ для обеспечения непрерывного управления командующему войсками и штабу округа с подчиненными соединениями и частями);

– Развертывание и эксплуатационное обслуживание полевых узлов связи пунктов управления ОСК.

По информации российского сайта “vpk“, за последне пару лет арсенал бригады управления Южного военного округа обновился современной цифровой техникой более чем на 70 процентов, в том числе полевые подвижные пункты управления, узлы связи, радиорелейные станции связи “Р-419-МП”, “Р-166″ на базе автомобиля “КамАЗ”.

[igrok]

Не знаю, свіже чи ні, правда чи фейк, але виклали наче б то вчора... Наші збивають БУКом безпілотник

Мені розповідали з місяць назад,що з Бука валили по безпілотниках.Людина на свої очі бачила,а я сумнівався(ціна питання).Але потім прикинув яку шкоду наносить безпілотник і повірив.

[alexvvv]

Вовк Вадим

Вдалий початок дня..18+

шкода пацана недожив до 9 травня...

[alexvvv]

Десантники зі США вже навчають українських нацгвардійців

http://www.pravda.com.ua/photo-video/2015/04/24/7065770/

[dimmon]

Десантники зі США вже навчають українських нацгвардійців

Заметили что даже если это инструктора, даже если они показывают, а не им, они всегда в полном обмундировании, совсем в ПОЛНОМ (каска, броник, наколенники, набитая разгрузка и т.д.).

[Mykola81]

Обладнання залишають після навчань , ніби

[Vadimm]

Заметили что даже если это инструктора, даже если они показывают, а не им, они всегда в полном обмундировании, совсем в ПОЛНОМ (каска, броник, наколенники, набитая разгрузка и т.д.).

Чтоб было привычно если в боевых условиях внезапно потяжелеешь на 15-20 кг.

[Dieselsmart]

Roman Burko

‪#‎Луганск‬ разведка InformNapalm сообщает:

Последние два дня на ул. Оборонной напротив "Мафии", где организован прием пищи у кадровых российских военных во дворах сосредоточено скопление военной техники, на трамвайной линии стоят тентованные военные грузовики. В город прибыло много молодых срочников ВС ‪#‎РФ‬. В отличие от обычных наемников и боевиков бандформирований ‪#‎ЛНР‬ они ходят с "подшитыми белыми подворотничками". По прибытию замечено, что многие из них начали скупать стартовые пакеты мобильной связи.

Примечательно, что в разговорах с гражданскими новоприбывшие "зеленые человечки" рассказывают, что их две ночи подряд атакуют и обстреливают неизвестные. Так как дополнительные данные об специальных операциях в этом районе отсутствуют, можно предположить, что с новоприбывшими проводят психологическую обработку, навязывая им мысли о "наступлении фашистов хунты".

Из интересного: на Центральном рынке Луганска начали продавать портреты Путина. Медведи с балалайкой и цыганами пока не замечены...

[Dieselsmart]

Кацапські срочнікі по дорозі в "ростовську командіровку"

[Dieselsmart]

Роздуми на тему:

Війна і мир

Три тисячі років воєнної історії доводять одну незаперечну аксіому: незалежно від чисельності військ, їхньої бойової підготовки, воєнної організації чи технічних переваг, перемагають ті, які найпослідовніше і з повною самопосвятою виявляють незламну волю до перемоги. Воля до перемоги має дуже конкретну мету — знищення ворога. Коли супротивник починає усвідомлювати, що визначена ним ціль воєнних дій не виправдовує жертв та ціну війни, — він програв. Із падінням бойового духу втрачається його мобілізаційний та синергетичний ефект, і, щоб мінімізувати наслідки воєнного краху, супротивник змушений шукати шляхів укладення миру. Ця аксіома має і свій зворотний бік: нація, котра опинилася у стані війни, (незалежно від того, яка з воюючих сторін виступала агресором) і котра визначила метою воєнних дій не знищення ворога, а укладення миру (не плутати з поверненням до ситуації ante bellum), майже закономірно раніше чи пізніше долучиться до ганебного історичного ряду тих, хто програв. Нація, яка зрікається своєї волі до боротьби, — згодом втрачає свою волю до влади, волю до незалежності.

Вона перестає бути державою і стає усіченою абревіратурою чужої історії, об'єктом вольового призначення іншої нації. На війні або знищуй ворога, або ворог знищить тебе. Між цими двома непримиренними полюсами немає "золотої середини". Власне, історія нам підказує, що мул саме в головах тих, хто розпачливо намагався таку середину віднайти, коли над їхньою нацією нависала смертельна небезпека. В історії чимало "чемберленів", але, за винятком колишнього британського прем'єр-міністра, вона їх забуває. Зараз ми спостерігаємо, як цю "золоту середину" пробують знайти українські лідери. Дедалі частіше чуємо пафосні заяви "Україна не хоче війни. Україна прагне миру". Це в ситуації, коли країна понад рік перебуває у фактичному стані війни з Росією. Однією з найслабших російських воєнних ланок є т.зв. "ополченці", "сепаратисти", "терористи". Якщо ж називати речі своїми іменами, це — громадяни України, що зрадили свою Батьківщину і перейшли на бік воєнного агресора. Формально Україна проводить "антитерористичну операцію", хоча відповідний закон, який регламентує проведення такої операції, стосується короткотривалих високоточних цільових дій військового, розвідувального чи поліцейського характеру. Ми ведемо переговори з "терористами", укладаємо з ними тимчасові угоди про перемир'я та проводимо обмін полоненими. При цьому погоджуємося долучати до цих перемовин на правах третіх осіб не лише країни Заходу, а й Російську Федерацію — країну, котру вже назвали "воєнним агресором". Який статус цих "третіх сторін", коли є правило — з терористами не можна вести переговорів? Гаразд, Німеччина та Франція виступають у ролі "миротворців", чи "міжнародних регуляторів конфлікту". Що на цих "переговорах" робить Росія? Вона теж у статусі "миротворця"? Після того, як визнана нами країною-агресором? Напрошується висновок: наша згода на участь Росії зі статусом "міжнародного регулятора" свідчить про те, що керівництво нашої держави керується двома хибними стратегічними постулатами. Перший — Україна не спроможна перемогти у війні з Росією. Другий — наша ціль не знищення ворога, а укладення миру з агресором як єдиний спосіб його зупинити. Тобто ми вже а priorі програли. Далі. На початку нинішнього року т.зв. "бойовики" обстріляли пасажирський автобус під Волновахою.

Наслідок — десятки загиблих серед цивільного населення. Згодом відбулася низка протестних акцій у столиці та в інших містах України під назвою "Je suis Volnovakha" (за прикладом французьких акцій протесту "Je suis Charlie" після теракту в Парижі), в яких брали участь представники української влади. Після Волновахи "Градами" були обстріляні Маріуполь та Краматорськ. І знову — десятки жертв. Називати ці трагічні події терактами може лише той, хто вперто й цинічно хоче вірити в нічим не обгрунтовану ідеологему про те, що на Донбасі ми боремося з масштабною хвилею тероризму. Цинізмом виглядають порівняння подій на Сході з терористичним нападом, здійсненим двома братами на французьку редакцію сатиричного журналу. Можна говорити, що терористи збивають літаки або літаками завдають ударів по комерційних центрах своїх ворогів. Однак аж ніяк не можна називати терористами тих, хто впродовж року веде повномасштабні бойові операції практично з усіх видів зброї, використовує (у т.ч., проти мирного населення) "Гради" й "Торнадо", реактивні ракети й міномети, танки й гранатомети, хто воює повноцінними бойовими підрозділами вишколених бійців та спецназівців. Modus operandi терористів — це одноразові точкові удари по уразливих місцях з метою посіяти страх та паніку. Терористи не змітають з обличчя землі цілі міста й села, тим більше на територіях "власних республік". Так поводиться лише окупант. І це — ВІЙНА. На Донбасі немає якихось національно аморфних "бойовиків", "терористів", "козаків" чи, тим паче, "злочинних бандформувань". На Сході не відбувається якась "гібридна", прикрита чи квазі-війна. Україні загрожує не тероризм. Україні смертельно загрожує Росія. Ми не воюємо з якимись "кремлівськими" чи "путінськими" загонами. Ми воюємо з російськими збройними силами та своїми зрадниками, які мають підтримку російської нації. Тому дискусії "АТО чи воєнний стан" позбавлені будь-якого сенсу. Керівництво держави демонструє неабиякі здібності у вигадуванні різних аргументів на користь збереження формального статусу АТО, хоча навіть формальний (тобто законом передбачений і регламентований) перехід до воєнного стану здатен істотно посилити координаційну військову складову і дозволить ефективніше застосовувати елементи "об'єднаної зброї" (combined arms). Однак річ не у формально-нормативних параметрах, у яких проводиться (з нашого боку), по суті, оборонна операція на Сході. Річ у підходах до мобілізації нації. Батько воєнної стратегії Сунь Цзи колись писав: "Забезпечення себе від (воєнного) краху в наших руках". Неможливо подолати народ, який уперто відмовляється визнавати поразки, який за жодних обставин не зрікається своєї волі до боротьби, волі до влади, свободи і незалежності. Для того, щоб встановити мінімальний, крихкий, по суті — колоніальний порядок над такою нацією-воїном, потрібно зазнати таких жертв і заплатити таку високу ціну, які не відповідатимуть визначеним цілям воєнної агресії. Попри переважаючу військову потугу Росії,

Україна здатна перемогти в цій війні. Для цього насамперед потрібно, щоб вище керівництво держави почало спілкуватися зі своїм народом не напівправдами, а відверто, чесно і щиро. Україна в облозі. На нас суне дикий варвар, для якого не існує ані моральних бар'єрів, ані канонів міжнародного права. Він прагне відновлення імперії, втраченої після розвалу СРСР, за рахунок знищення нашої державності та перетворення України на свою колонію. Щоб протистояти цьому, потрібно повна мобілізація нації і всіх її сил. Україна нині потребує не політиків, а державних мужів, які готові її вести до Перемоги, які готові розбудити її гнів і помститися за пролиту кров Героїв. Україні потрібні не "чемберлени", — вона чекає своїх Черчиллів і де Голлів, які здатні очолити Résistance і перетворити його в нашу Reconquista. Сьогодні, як ніколи, потрібні Лідери з великою візією, а не політики з карликовим історичним світоглядом. Наступне: командування наших Збройних сил має розробити ефективний і всеосяжний план проведення того, що військові тактики називають "оборонною операцією". Слід зразу акцентувати, що це аж ніяк не означає сидіти в окопах, спорудивши по лінії фронту укріппункти, і чекати чергового наступу ворога. У своєму блозі Джон Р. Шіндлер (американський стратег, викладач і колишній співробітник Національного агентства безпеки США — National Security Agency) недавно писав, що Україна мусить засвоїти уроки війни в Хорватії, яка 1991 р. втратила одну третину своєї території, однак зуміла відвоювати цю територію вже в 1995 р. Шіндлер аргументує — хорватський досвід може бути "шаблоном для стратегічного успіху" проти потужнішого ворога. Для цього, на його думку, потрібно відновити "національну міць та честь" України. Продовжуючи лінію аргументації Шіндлера: потрібно насамперед змобілізувати всі національні ресурси і підготувати потужну класичну (у військовому вимірі) оборонну операцію. Така операція, з тактичного погляду, має враховувати стратегічний та оперативний рівні війни і підготувати грунт для контрнаступальних воєнних дій. У військовій доктрині збройних сил США метою оборонної операції є "створення умов для контрнаступу, який дозволяє військовим силам знову захопити ініціативу" (Див.: US Army Field Manual 3-90 Tactics). При проведенні такої операції сили оборони не чекають пасивно ворожих атак. Вони шукають способів послаблення і системно виснажують ворога, готуючись до наступальних бойових дій. Сили оборони проводять маневри з метою втягування ворога на уразливі позиції, нападаючи на нього при кожній нагоді, використовуючи прямий і непрямий вогонь. Статичні й рухомі елементи оборони координують свої зусилля, щоб поетапно позбавляти ворога ініціативи. Стримуючи ворога, сили оборони мають використовувати кожну можливість перейти в наступ. Оскільки генерали головного командування ЗСУ навряд чи вивчали воєнну історію західних країн, доречно навести приклад битви під Курськом (липень, 1943) як класичний приклад оборонної операції із застосуванням тактики т.зв. "простірної оборони" (area defense). У цій битві радянські війська накопичували свої оборонні спроможності по ймовірних точках прориву німецьких військ, зокрема посиливши свої протитанкові системи відповідними підрозділами механізованої піхоти для здійснення кількох контрнаступальних проривів. Щоб перемогти, продовжує Шіндлер, потрібно почати мислити стратегічно. Насамперед, це означає глянути на карту і зрозуміти, що немає жодного сенсу влаштовувати ізольовані бої "до останнього подиху" в місцях, котрі не мають важливого стратегічного значення, або проводити сконцентровану однолінійну операцію, не забезпечивши флангових позицій допоміжними бойовими елементами "об'єднаної зброї".

Такий підхід може свідчити лише про нерозуміння необхідності забезпечення скоординованих дій на оперативному та стратегічному ("театральному") рівнях війни. Як можна вважати операцію визволення Слoв'янська успішною, якщо внаслідок цієї операції ми дозволили російським силам переміститися й укріпитися в Донецьку та Луганську! Натомість Маріуполь, як у 1990-тих роках Вуковар для хорватів, має критичне стратегічне значення — як для України, так і для Росії. Якщо можна зупинити російський наступ у Маріуполі, то такий наступ російських військових сил може бути зупинений і в інших місцях. У цьому контексті успішна операція наступу на Широкине добровольчого полку "Азов" спільно з підрозділами ЗСУ є хрестоматійним прикладом оборонної операції: проведення неочікуваних і швидких контрнаступальних дій з ударами в найуразливіші місця ворога, коли основні його сили були задіяні в іншому місці (в Дебальцевому). Посилено агресивна оборонна стратегія, яка частково полягає в тому, щоб завдавати ворогові рішучих контрнаступальних ударів по його найслабших позиціях, по-перше, не дозволяє ворогу захопити й тримати ініціативу, і, по-друге, відкриває можливості перехоплення ініціативи та переходу в наступальну операцію за максимально сприятливих умов. Наступне: одна з найслабших і найуразливіших складових нашої військової організації на Сході — це військова контррозвідка, яка просякнута російськими агентами. Україна витрачає колосальні кошти на перебронювання застарілих Т-64, БТР-ів та БРДМ-ів, але досі ми не спромоглися налагодити елементарний захищений військовий зв'язок. Наші розвідувальні служби інколи хизуються перехопленими розмовами між окремими "командирами" ворожих підрозділів. Насправді Росія нас далеко випереджає у сфері електронних та радіоелектронних засобів ведення війни. Цю сферу потрібно негайно посилити: а) шляхом очищення військової контррозвідки від російських агентів; б) шляхом ін'єкції свіжого кадрового потенціалу молодих технологів та запровадженням інноваційних технологій. Посилена військова контррозвідка потрібна також з огляду на те, що наші війська ведуть оборонну операцію на території, де місцеве населення вороже ставиться до України або, щонайменше, готове підтримати ту сторону, котра зможе ефективно забезпечити соціальні пільги та блага. Усвідомлення цієї прикрої правди має змусити військове командування та вище керівництво держави робити певні жорсткі, але вимушені корективи; так, наприклад, сектор Гази розглядається Ізраїлем як "буферна зона" між ним та вороже налаштованими арабськими країнами. Донбас сьогодні мав би розглядатися як граничний поглинаючий рубіж, що відмежовує Україну від Росії. Захопивши його, Росія матиме змогу вдарити в саму серцевину України одночасно з південного (Крим), північного та східного напрямків. Не заволодівши цією територією, Росія зможе провести наступне військове вторгнення або з південного, або північного напрямку.

Її сили будуть розділені, що відкриє можливість для потужного українського контрнаступу в іншій частині воєнного театру. Якщо головне командування ЗСУ розробить і запустить потужну оборонну операцію, Донбас "поглинатиме" російського окупанта і створить сприятливі умови для переходу до наступальних дій. Із урахуванням цих жорстких та прикрих реалій немає сенсу витрачати бюджетні кошти на якусь інформаційну програму, призначення якої — переконувати населення Донбасу, що йому краще житиметься в Україні, ніж у Росії. Тим більше годі вже говорити про ефективність якихось патріотичних бліц-штурмів на Донбасі. Це потрібно було робити 20 років тому, а не в умовах війни. Такі бюджетні асигнування, натомість, були б значно ефективнішими, якби їх вкладали у розбудову контррозвідки. Зрадники повинні розуміти, що їх рано чи пізно виявлять, і вони будуть суворо та безжалісно покарані. Інакше Донбас поглинатиме не російського окупанта, а українських воїнів. Неможливо забезпечити перемогу у війні неадекватним (за величиною та технічним оснащенням) військом. Той-таки Шіндлер зазначає, що для забезпечення оборони такої великої території, як Україна, потрібно озброїти, щонайменше, один відсоток українського населення, тобто — 450 000 воїнів. У цьому контексті слід вітати трохи запізнілі намагання влади збільшити наші збройні сили до 250 000 військових.

Однак, якби українське керівництво знало військову історію, то здатне було б зробити висновки з американської війни у В'єтнамі: народ, який не розуміє, за що він має боротися, ніколи не підтримуватиме воєнних планів вищого керівництва держави. Не можна бити в набат і піднімати рівень відчуття небезпеки в народі, коли з екранів телевізора постійно чуємо про неминучість дипломатичних заходів як єдиного засобу забезпечення миру або коли в лексиконі офіційних речників АТО використовуються такі обманливі ідентифікатори як "бойовики", "сепаратисти", чи "злочинні бандформування". Мобілізація молодих хлопців призовного віку не дасть бажаного ефекту, якщо не буде змобілізованою до війни вся нація і якщо вона не усвідомить рівня небезпеки, яка над нею нависла; якщо не буде чітко визначений та ідентифікований ворог. Доки українці не усвідомлюватимуть, що Росія примусила їх жити в умовах жахливої війни та облоги, доки вони не відчують небезпеку на такому ж самому безпосередньому рівні, на якому її відчувають у Маріуполі, в Широкиному чи у Пісках, — вони не будуть готові воювати.

Доречно було б примусити наших лідерів послухати виступ Вінстона Черчиллля перед парламентом 4-го червня 1940 р., коли Велика Британія пережила катастрофу Дюнкерка і помітно зросла загроза німецького десанту через Ла-Манш. Тоді британський прем'єр казав: "… ми не втомимося, і ми не провалимося. Ми боротимемося до кінця. Ми будемо боротися у Франції, ми будемо боротися на морях і океанах, ми будемо боротися зі зростаючою впевненістю і зростаючою силою у повітрі, ми захистимо свій острів будь-якою ціною. Ми будемо боротися на пляжах, ми будемо боротися на посадкових майданчиках, ми будемо боротися в полі й на вулицях, ми будемо боротися в горах; ми ніколи не здамося". Україна і її лідери мусять підняти культ Воїна, культ українського війська, культ Героя. В американському війську кожен солдат зобов'язаний засвоїти т.зв. "Етос воїна" [uS Army Field Manual 3-21.75—Warrior Ethos]: Я завжди готовий виконати завдання. Я ніколи не визнаватиму поразки. Я ніколи не здамся. Я ніколи не покину побратима, що впав. Звісно, знайдуться ті, хто вказуватиме на несумісність демократії з мілітаризацією суспільства. Для них є відповідь: насамперед демократія несумісна з колоніальним поневоленням. Нація має бути "озброєна" перш за все поглибленим усвідомленням рівня небезпеки, що неодмінно викличе почуття обов'язку перед минулими, теперішніми та майбутніми поколіннями. Однорічний досвід війни з Росією доводить, що найвищий рівень самовідданості демонструють бійці добровольчих військових формувань. Воїн-доброволець чітко знає, чому він на передовій. Його не потрібно переконувати в необхідності виконувати свій обов'язок. Він воює, бо мусить. І примушує тримати зброю в руках його історична пам'ять, совість, лицарське почуття честі. Це означає — при проведенні реструктуризації ЗСУ слід будувати нову українську армію навколо ядра добровольчих формувань. Потрібно також запровадити цільову програму утворення добровольчих загонів територіального захисту та самооборони, зокрема в обласних центрах і більших містах північно-східних та південних областей України. Щонайменше, такі озброєні формування могли б становити тиловий резерв ЗСУ. Доцільно було б на законодавчому рівні запровадити обов'язковий військовий вишкіл для всіх хлопців та дівчат віком 16+ років і поширити його на все зріле населення України, до 65-го року життя. Кожен українець повинен уміти володіти зброєю й виконувати елементарні військові вправи. Варто було б утворювати окремі "корпуси" таких захисників за відповідним функціональним призначенням, наприклад "кібер-війська" чи "інженерів", однак без застосування тих інфантильних PR-методів, які сьогодні застосовуються в міністерстві інформаційної політики. Історичним еталоном на цьому напрямі може слугувати Ізраїль 50-х та 60-х років. Тоді політика ізраїльської держави, яка не менше, ніж Україна сьогодні, перебувала у стані облоги, була спрямована на повну багатогалузеву мобілізацію всіх ресурсів нації. Незважаючи на низку поразок, яких Україна зазнала впродовж останнього року, ми здатні і мусимо перемогти в цій війні з Росією. Словами Шіндлера: "Росія не може виграти без масового військового вторгнення та мобілізації, що буде політично й економічно токсичним для середнього росіянина. Отже, тому ініціатива перейшла до Києва, якщо Київ має силу та честь цю ініціативу використати".

[Гість rl72]

Юрий Бирюков додає 13 нових світлин.

1 год. ·

Хотите рассказ про показуху? Их есть у меня, да.

Начнем с простых цифр. В учениях на полигоне "Широкий Лан" принимали участие чуть меньше 400 единиц техники и порядка 3000 человек личного состава. В учениях принимали участие: 25, 79 и 95 бригады ВДВ, армейская авиация, инженерные войска. Форсирование реки разными методами (у нас ЕСТЬ большие железяки - ПММ и ПТС!), совместная работа ВДВ и артиллерии, прикрытие с воздуха. Не хватало только ВМС в степях Украины. По словам офицеров полигона - ТАКОГО масштаба учений не было за весь период их службы с 2005 года. Учения начались в прошлый вторник и закончились сегодня. Сегодня за ходом учений наблюдал Президент и НГШ. Это показуха? И да, и нет.

"Обычная" показуха на учениях - это просмотр с одной позиции одного огневого рубежа, когда бойцы занимаются "безглуздой стріляниной". "Обычная" показуха на учениях - это когда вертушка работает НУРСами только в том случае, если пехоты нет на расстоянии не менее двух километров от цели. Вроде бы по соображениям мер безопасности. Последние 5 суток такого не было. Рейд 25-ки и 79-ки вчера - никто не наблюдал (кроме посредников), никто не выводил их на показательные стрельбы. Начали в полночь, сами форсировали Южный Буг, отмахали 50 км рейда, уничтожили кучу мишений, поломали 4 БТР и 2 Урала, п̶о̶р̶в̶а̶л̶и̶ ̶д̶в̶а̶ ̶б̶а̶я̶н̶а̶, выполнили задачи и вернулись домой, пройдя победной колонной через Николаев.

Окопы и блиндажи во временном лагере 79-ки - это не показуха, это опыт. Опыт сидения под обстрелами. Полевые умывальники - это не показуха, это тоже опыт. Ну и немного волонтерской помощи - этот черный душевой бак мы привезли в бригаду еще в июле.

Вообще - накопленный опыт чувствовался повсеместно. И в одетых на голову касках, и в одетых на глаза противоосколочных масках, да и бронежилетах. Да-да, это правила безопасности работы на полигоне, но я видел экипированных бойцов вдалеке от начала выполнения боевых стрельб. И никаких “командир, жарко и тут не стреляют”. Опыт чувствовался и в низколетящих самолетах и вертушках - они стелились вдоль земли. А уж как опыт был виден в работе артиллерии, ммм…

Ну и конечно была опытная показуха, не без этого. Этот опыт в армии тоже есть. Командир 79-й бригады получил свой орден за руководство рейдовыми действиями бригады в сентябре, получил ранения в тех рейдах. Так зачем же ему сбрасывают четко прописанный план перемещения, и не дают планировать рейды своей бригады? Командир 1-го батальона 79-й бригады стал полным кавалером ордена Богдана Хмельницкого не за красивые глаза. Так почему он не имел права сам руководить своим батальоном во время штурма высоты, а должен был следовать Уставу и инструкциям? “Так по плану учений, точка”. И нет, учения планировали не старперы и не хенералы, учения планировали в КВДВ и руководил ими боевой полковник, Герой Украины Михаил Забродский. Но вот Устав… Вот инструкции… Цепочка пехоты при штурме высоты, с идущими сзади БТР… Ы!

Научились стрелять, научились слаженной работе разных родов войск. Перепишем и Уставы. Я не могу сказать, что я какой-то там особый оптимист. Да, я стараюсь находить и показывать больше приятного, чем концентрироваться на “боках” старой системы. Делаю это по той простой причине, что я видел нашу “армию” год назад. И вижу нашу Армию сейчас. Пройдет еще не так много времени и мы увидим АРМИЮ.

[Mykola81]

Спікер ВДВ =)

[Віталька]

Mykola81, класний хід зі сторони керівництва