А сколько людей заплачут, когда ты умрёшь?

[ursa]

А сколько человек заплачет, когда ты умрёшь? Один? Три? Пять?

Кому действительно не пофиг, что тебя больше нет? Не по эгоистичным причинам...

Кто придёт попрощаться только потому, что так принято? Затем, чтобы потом при случае сказать "И я там был", избегая упрёков в безразличии?

Кого бы ты хотел видеть рядом? Кому бы запретил приходить?

Желал бы участвовать в театрализованном представлении со свечами и заунывными песнопениями? Предпочёл бы быть не найденным вообще?

[Tolik_lt]

"ніхто не заплаче, ні отець, ні матка, лиш за мнов заплачут три дівчатка

а єдна заплаче, бо я її брат

а друга заплаче, бо я її сват

а третя заплаче, бо плакати мусить

бо вона від мене першінь носить"

хай би це була близька родина, добре, якщо прийдуть провести знайомі. дуже добре, якщо прийдуть люди, для яких, як виявиться, ти щось значив- був добрим знаком, поміг чи сказав добре слово- і вони то запам"ятали.

хай би сидячи коло мого тіла, тихо розмовляли, молились за мою душу, співали улюблених пісень.

Колись був на похороні у родича, він помер у період зимових свят, і коли люди сиділи коло нього, то колядували. І потім, на кладовищі, коли провели- заколядували. Дуже душевно провели людину.

[vampirich]

після такого тексту дуже прикольно дивиться підпис автора "Keep smiling! "

[Songoku]

Після смерті всеодно. Чому? Тому що тішити своє самолюбіє тим що тебе вважають цінним елементом суспільства.

Тоді краще робити все правильно для суспільства, щоб це було автоматом + к самолюбію та здоровя суспільства!

Фсьо сказав!!!

[ЯЗВА]

А сколько человек заплачет, когда ты умрёшь? Один? Три? Пять?

Кому действительно не пофиг, что тебя больше нет? Не по эгоистичным причинам...

Кто придёт попрощаться только потому, что так принято? Затем, чтобы потом при случае сказать "И я там был", избегая упрёков в безразличии?

Кого бы ты хотел видеть рядом? Кому бы запретил приходить?

Желал бы участвовать в театрализованном представлении со свечами и заунывными песнопениями? Предпочёл бы быть не найденным вообще?

А чи так вже це важливо? Я не хочу, щоб за мною плакали... Може, тоді тяжко буде йти із цього світу... Цей світ - лиш етап... Для чого взагалі на цьому зосереджуватись?

[Maniko]

А чи так вже це важливо? Я не хочу, щоб за мною плакали... Може, тоді тяжко буде йти із цього світу... Цей світ - лиш етап... Для чого взагалі на цьому зосереджуватись?

Ну тоді тобі в свідки єгови нада записатись, вони там на похоронах сміються і веселяться.

[oldspice]

Після смерті всеодно. Чому? Тому що тішити своє самолюбіє тим що тебе вважають цінним елементом суспільства.

Тоді краще робити все правильно для суспільства, щоб це було автоматом + к самолюбію та здоровя суспільства!

Фсьо сказав!!!

Все правильно. Живем ведь не для того, чтобы красиво умереть.

[REDAKTOR]

Важливо розуміти, що є люди, для кого без тебе, життя втратить якийсь із кольорів, важливо, щоб поруч були люди, які роблять кольоровим твоє життя... Але коли прийде смерть? Не знаю, мабуть, не хотілося б класичної української "істерики" біля труни

[erica]

Хотіла б щоб проводили тільки найближчі люди - 3-4 чоловік. А плакати не потрібно. І обов"язково хотіла б кремацію.

[Banzai]

надо мыслить позитивно! - и жисть свою поставить так, дабы по смерти имярек знакомые и близкие плакали исключительно от радости и плясали гопака в аккурат на могилке! потом набухались до беспамятства и поехали в белый дом на уколы!

а иначе и жил как мышь серая и умер как говно

[talja]

Дійсно щиро заплаче 6-7 людей, але я найбільше не хочу, щоб саме вони плакали. Крім того, кажуть, що якщо дуже голосити, то душі дуже тяжко буде відійти в інший світ.

[Tolik_lt]

знакомые и близкие плакали исключительно от радости и плясали гопака в аккурат на могилке!

це як треба усіх дістати, щоби вони так тішилися шо ти скопитився

[Arden]

Хотіла б щоб проводили тільки найближчі люди - 3-4 чоловік. А плакати не потрібно. І обов"язково хотіла б кремацію.

Ніколи не розумів наших похоронних звичаїв.

Столи ломляться, за ними сидять 50 чоловік і "провожають". Це не похорони, це весілля, чесне слово. А наші могилки з пам’ятниками з граніту, червоного каменю і т.д.?

Щодо мене, не хотів би, щоб хтось плакав. Декілька сліз може покотитися, але щирих і головне мовчки, без істерик. Щоб прийшли помолились і згадали щось хороше про мене

Ну і кремація. Краще стояти десь на каміні в урночці, чим лежати в холодній землі.

[ЯЗВА]

Ну тоді тобі в свідки єгови нада записатись, вони там на похоронах сміються і веселяться.

Власний досвід?

Дійсно щиро заплаче 6-7 людей, але я найбільше не хочу, щоб саме вони плакали. Крім того, кажуть, що якщо дуже голосити, то душі дуже тяжко буде відійти в інший світ.

От і я про те ж! А мене в єгови посилають!

[MrVes]

Важко дати відповіді на питання поставлені Дімою, хоча б тому, що правду не дізнаєшся поки не помреш.

Присутність на кладовищі не вважаю обов'язковою (з точки майбутнього мерця), але є люди яким вона таки на тому ж кладовищі не завадить, так що все залежить від вас самих. Тужити за людиною можна і не приходячи на кладовище і присутності на банкеті поминках.

Особисто я не хочу аби моє тіло гнило, краще б його спалили. Щодо надмогильного каменю, то не хочу аби він був такий як прийнято на Україні - хочу невеличку прямокутну глибу чорного кольору і травичкою навкруги. Цими думками поділився з дружиною. Тим, хто скаже що про це думати рано зауважу, що ті, для кого це може бути важливоЮ зазвичай, вже не можуть висловити свою точку зору з цього приводу.

[Luychi]

Як казала моя невістка "Краще померти молодою - тоді дійсно пожаліють і будуть плакати". От вона і загинула в 36. Я на її похоронах ридала.

Як у пісні "Живи быстрей. Умирай молодым."

Я ж не хочу, щоб за мною дуже плакали. Для цього, певно, треба прожити років 100 і дуже повільно, щоб багатьох пережити, а інші думали "зажилась".

[Oktar]

А в місті взагалі існує послуга кремації? А то популярність так сказать "на лицо". Я буду вже четвертим в темі, хто б хотів щоб його помістили в урночку або розвіяли десь над Атлантичним океаном.

Якщо набереться хоч з десяток, то можна потрішки шукати в неті проекти будівництва крематорію. Клієнтська база формується буквально на очах.

[bazoomba]

"бдение может вызвать слезы, но прежде всего оно должно стать поводом для похвал и трогательных воспоминаний. Атмосфера траурных церемоний должна быть пропитана благовониями, почестями тому, кто ушел. Во время траурных церемоний следует вспомнить о делах усопшего, о том, как он решал свои проблемы, что говорил. О большинстве представителей рода человеческого обязательно можно что-то сказать. Пожалуйста, расскажите мне о делах этого человека! Поведайте о том, какое влияние он оказал на ваши жизни. Его молчание — это предложение заговорить нам"

© Августо Кури "Продавец грез".

Досі під враженнями від прочитання цієї книги.

Подивившись на деяких старіючих родичів прийшов образ "чемодана без ручки" - дуже б не хотілося до цього дожитись...

Тому ніколи не задумувалась: хто прийде плакати? щиро чи ні? куди моє тіло будуть поміщати: в землю чи в вогонь (бр-р-р-р-р)?, а от як так прожити, щоб про мене хотіли згадати, посміхнутись і зрадіти тому, що довелось зустрітись в цьому житті - задумуюсь!)

[eNyk]

я б не хотів мати могилу. І взагалі не хотів би щоб мого тіла торкались після смерті. Краще десь загинути так, щоб точно знали, що я вже неживий і в той же час не знали де точно я помер. Ну наприклад, впасти з Евересту, задихнутись у скафандрі гуляючи по Марсіанським пустелям чи якось по іншому, але щоб обов'язково було цікаво і не шкода було помирати

А те, чи буде за мною хтось плакати - взагалі не цікаво. Головне щоб час від часу хтось та й згадував незлим, тихим словом і це вже буде ой як добре, бо означатиме, що я таки жив на цьому світі та ще й зробив щось хороше

[Korosy]

Ну тоді тобі в свідки єгови нада записатись, вони там на похоронах сміються і веселяться.

напевно оті свідки зберегли Наші славетні звичаї...Тризну маю на увазі

Крім того, кажуть, що якщо дуже голосити, то душі дуже тяжко буде відійти в інший світ.

кажуть...а коли вона відходить?невже одразу??? ще кажуть, якщо довго побиватися за усопшими, то вони теж на землі лишаються...

-------------

а взагалі... хто що хоче - пишіть заповіт хоч кремацію, хоч ще шось... можете лишати "список бажаних гостей"... може з поваги і дослухаються до нього. тільки емоцій і почуттів нікому не зобороните.яким би не було бажання

[Luychi]

Думаю саможалость не самое интересное.

Гораздо интереснее по ком ты заплачешь и исходя из каких мотивов.

Вот так будет честно.

Та яка там саможалость. Коли помру то я себе жаліти не буду. А ті хто залишаться без мене - малі діти,батьки, сестри і т.п. будуть жаліти себе, бо нема кому їм допомогти.

Чому так кажу - бо смерть для мене близька тема. Дві ракові пухлини не дають надії на життя. Та себе не шкода. Жаль тих хто за мною плакатимуть.

[zaHARE]

Тут есть несколько моментов.Основной,что после смерти физического тела остается тонкое(невидимое) тело.И умерший некоторое время может все происходящее наблюдать.Для неведающего природу смерти это ужасный кошмар и шок.Но это отдельная тема.

Далее.Если человек при жизни жил для других,не был эгоистом,то собственно,ему все-равно будут ли за ним плакать.Он отдавал не требуя ничего взамен.Но если человек жил как эгоист для себя,все делал на показуху,жил в свое удовольствие и по принципу "ты-мне,я-тебе",то после смерти он будет страдать от того,что за ним никто не убивается.Эгоист и после смерти остается эгоистом.

По поводу застолий на похоронах,то это благодарность от лица умершего тем,кто пришел его проводить в мир иной.Другое дело,что по обычаям наших предков на поминках никогда не пили спиртное.Считалось,что всем предложенным на столе,будет питаться умерший в пути к иному миру и если на столе водка,то жажду он будет утолять водкой.

Я так же поддерживаю кремацию,это тоже наш древний обычай,чтобы умерший не убивался по своему утраченному телу и двигался дальше(представьте как мучаются культуристы).Кроме того это на сегодняшний день рационально и практично.

ЗЫ:спасибо Урсе,что напомнил нам о смерти.

[MrVes]

Тут есть несколько моментов.Основной,что после смерти физического тела остается тонкое(невидимое) тело.И умерший некоторое время может все происходящее наблюдать.Для неведающего природу смерти это ужасный кошмар и шок.Но это отдельная тема.

Далее.Если человек при жизни жил для других,не был эгоистом,то собственно,ему все-равно будут ли за ним плакать.Он отдавал не требуя ничего взамен.Но если человек жил как эгоист для себя,все делал на показуху,жил в свое удовольствие и по принципу "ты-мне,я-тебе",то после смерти он будет страдать от того,что за ним никто не убивается.Эгоист и после смерти остается эгоистом.

По поводу застолий на похоронах,то это благодарность от лица умершего тем,кто пришел его проводить в мир иной.Другое дело,что по обычаям наших предков на поминках никогда не пили спиртное.Считалось,что всем предложенным на столе,будет питаться умерший в пути к иному миру и если на столе водка,то жажду он будет утолять водкой.

Я так же поддерживаю кремацию,это тоже наш древний обычай,чтобы умерший не убивался по своему утраченному телу и двигался дальше(представьте как мучаются культуристы).Кроме того это на сегодняшний день рационально и практично.

ЗЫ:спасибо Урсе,что напомнил нам о смерти.

Знаю десяток шаманів, які готові висловити свою авторитетну, при чому 100% вірну, точку зору по даному питанню.

[Гетто]

Тема смерти вообще то вечна и непредсказуема, здесь не может быть одного верного мнения, потому что все они либо откровенно глупы, либо оспоримы. Существует множество религий, наций, народов, со своими обычаями, традициями, но всех их объединяет одно – логическое завершение земной жизни – смерть. Для одних каннибальство это ни в какие умы не влезает, для других – обычное дело. Кто то на похоронах рыдает и бросается в могилу вслед за покойником, кто то искренне радуется, что, наконец то, близкий человек нашел покой.

Кто то не понимает аплодисментов на похоронах актёров, кто то аплодирует им во время церемонии.

И все они правы!

«Мне ничего не трудно сделать, -- ответил Воланд, - и тебе это хорошо известно. -

Он помолчал и добавил: - А что же вы не берете его к себе, в свет?

- Он не заслужил света, он заслужил покой, - печальным голосом проговорил Левий.»

(сами знаете откуда цитата)

[BanderaLutsk]

Ті хто точно знає що за гранню - не зкажуть.

Ті хто кажуть, що точно знають - не відомо чи правду говорять.

Особисто я не хотів би урочистостей і соплів, але як я до цього буду

ставитись за гранню - невідомо. Підтримую ідею кремації, але не відомо

чи втрачається зв"язок з тілом зразу після смерті...

Мабуть просто потрібно просити Бога про допомогу - він не людина, так що надія є

Взагалі ми відірвані від природи, занання, які передавались колись від відуна до

потомка відуна і поширювались по роду втрачені, або навмисне загублені (в основному християнською церквою).

Ми чужі на цьому світі, і не знаємо чого чекати в іншому.

Покластись на розсусолювання християн...не певний вибір...

за одну мить(людське життя) в межах всесвіту тебе будуть судити вічність і т.д.

Можливо наше теперішнє життя, з хворобами, страхами та іншими бяками - є покаранням, а смерть звільненням...

Тема смерті не розкрита, поживем-помрем-побачимо