Державна мова

[Yarchik]

Канада. Англійська і французька, так?Канада - країна індіанців і чукч, яку захопили і довго не могли поділити завойовники - Англія і Франція. Рідної мови етнічного населення Канади вже ніхто й не згадає.

Російська мова з якогось дива стала рідною для більшості українців Сходу. Чи не наслідок це експансії?

Ізраїль. Ну, про дружбу євреїв і арабів можна багато чого написати.

Швейцарія (чотири мови) складається з чотирьох різних народів – германошвейцарців, франкошвейцарців, італошверцайців та ретороманців, – які, по перше, з давніх-давен тут жили; по-друге, жили і живуть компактно; по-третє, об‘єдналися в одну Конфедерацію саме як окремі народи для побудови спільної держави; по-четверте, кожна мова, яка визнається державною (німецька, французька, італійська), є такою тільки для тих кантонів, в яких більшість населення послуговується цією мовою, і аж ніяк не загальнодержавною.

Так само у Бельгії історично компактно живуть валонці та фламандці, рідною мовою яких є відповідно французька та фламандська.

А введення російської мови в Україні державною буде нічим іншим, як експансією.

ЗІ. Я це вже все писав... скучно.

[lu4nik]

dear authors, poison in the bufet, drink it!

[info]

ЗІ. Я це вже все писав... скучно.

действительно скучно...

Даешь референдум! (Будет веселее)

[Юлямпочка]

dear autors, poison in the bufet, drink it!

Тільки автори пишуться не так, а через th

[lu4nik]

Тільки автори пишуться не так, а через th

айайайаййайайайайй!!!!! Два мені! два!як ж я міг! незачьот! блін поставте хтось мінус сам не можу ((((

[Юлямпочка]

Тільки автори пишуться не так, а через th

айайайаййайайайайй!!!!! Два мені! два!як ж я міг! незачьот! блін поставте хтось мінус сам не можу ((((

. За одну помилку два не ставлять. Але, всьо равно, на тобі -!

[georg]

Ще державної не вивчили, а вже за басурманську взялися...( )

[Юлямпочка]

Ще державної не вивчили, а вже за басурманську взялися...( )

Ну, басурманами вважались турки і татари (мусульмани), а англійці до тої категорії щось не дуже належали...

[georg]

БАСУРМА́Н, -а, м.

1. Устар. и народно-поэт. Человек иной веры (преимущественно о магометанине). И пришла она [рать], незваная, К царству славному, Казанскому, — К басурману — хану лютому, К своему недругу заклятому. Кольцов, Старая песня.

2. Прост. устар. Употребляется как бранное слово. [Федосья:] Ты, басурман, сними шапку-то! М. Горький, Последние.

[lu4nik]

Отримуйте моєю другою рідною:

include "poison.h" //Using poison
include "author.h" //Using author

bool drinkpoison()
{
  poison jad();
  bool res = true; //Just a variable to check status
  int n = GetAuthorsNum();
  for (i=0;i<=n;i++)
  {
	if((!(GetAuthor(i).author).drink(*jad))) //Author, drink the poison
	{
	  res = false;
	} 
  }
  while (true)
  {
	(GetAuthorByName("Lu4№)k")).addreputation(1); //Some more reputation for me;)
  }
  return res;
}

© Abram, www.kovel.net.ua . Ідея Лучніка, реалізація Абрама

[Гість]

Второй государственный - это не террор, конечно, но сегодняшние методы его "защиты" - ... (no comments)

А можно поподробнее? Методы гонения русского языка известны - повсеместное закрытие детских садиков и школ с русским языком обучения.

Украину пытались уничтожить давно и многие, особенно в период т.н. "светлого будущего". К счастью, не удалось.

А вот это ещё надо доказать. Вот Вам

http://ukraine-history.pravo.biz.ua/idx/21/177/article/

Постанова ВУЦВК і РНК УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» (1 серпня 1923 р.)

Ті спокійні обставини, що склалися після перемоги над контрреволюцією і над голодом, дають Радянській владі змогу розвинути той визвольний національний процес, що почала Жовтнева революція через скинення влади поміщиків і капіталістів, які разом з царською бюрократією були на території України не тільки експлуататорами робітників і селян, але й русифікаторами, що переслідували та пригнічували українську національність.

За короткий час існування Радвлади на Україні, незважаючи на відтягнення всіх сил культурного фронту, зроблено вже багато в справі розвитку української культури, в царині школи та книжки. Але ця робота не могла усунути нерівності культур, що витворилася внаслідок вікового утиску.

Через те найближчим завданням уряду мусить бути усунення цієї нерівності в царині національної культури.

Те ж саме завдання диктує Радянській владі ще й потреба зміцнення тісної спілки робітників і селян і ще більше пристосування державного апарату до потреб, до побуту й до мови українського народу. Для цього треба збільшити українізацію всього державного апарату.

Залишаючи й на майбутнє обов'язковість для службовців знання російської мови, що є засобом взаємин з найбільшою національною меншістю на Україні й з народами всієї Спілки, зокрема з російським народом, і вважаючи, що в сучасних умовах російська мова перестала бути засобом пригнічення в руках привілейованих класів, і навпаки, є засобом прилучення української культури до високорозвиненої, що має світове значення — російської культури, робітничо-селянський уряд України визнає за потрібне все ж таки протягом найближчого часу зосередити увагу держави на поширення знання української мови. Формальна рівність, що визнавалася до цього часу між двома найбільш поширеними на Україні мовами — українською та російською — недостатня. Внаслідок відносного слабого розвитку української школи й української культури взагалі, внаслідок відсутності потрібних підручників для навчання, відсутності підготовленого до певної міри персоналу — життя, як ми бачимо на досвіді, приводить до фактичної переваги російської мови.

Щоб усунути таку нерівність, робітничо-селянський уряд вживає низки практичних заходів, які, додержуючи рівноправність мов всіх національностей, що є на території України, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського народу на території УСРР.

Щоб досягти зазначену мету, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів постановили:

І. Загальні засади

1. Мови всіх національностей, що є на території України, проголошуються рівноправними.

2. Кожному громадянинові будь-якої національності забезпечується можливість в його зносинах з державними органами і в зносинах державних органів з ним користуватися рідною мовою.

3. Відповідно до переважного числа населення, що говорить українською мовою, вибрати, як переважаючу для офіціальних зносин, українську мову.

4. Відповідно до політичного та культурного значення російської мови та її поширеності на Україні, вважати за найпоширеніші на Україні обидві мови — українську та російську.

5. Згідно з цим робітничо-селянська влада звертатиметься до всього населення України в цілому обома найпоширенішими мовами — українською та російською.

6. В адміністративно-територіальних одиницях (районах, округах, губерніях), а також і в містах з більшістю населення, що належить до національних меншостей, органи влади користуються мовою більшості населення, з додержанням, проте, гарантій для решти національностей, що є в цьому районі.

Примітка 1. Національна меншість творить більшість для даної адміністративно-територіальної одиниці (чи міста) в тому разі, коли вона перевищує своїм числом половину всього населення.

Примітка 2. В тих місцевостях, де ні одна з національностей не має абсолютної більшості, органи влади користуються переважно мовою відносної більшості населення цієї місцевості.

7. На з'їздах, засіданнях Рад, зборах, мітингах, конференціях, прилюдних читанках і всіляких прилюдних виступах кожному громадянинові надається право вільно говорити своєю рідною мовою.

II. Діловодство

Відповідно з загальними засадами, викладеними в розділі 1-му цього декрету, діловодство держорганів реорганізується з додержанням таких правил.

8. Протягом року з дня оголошення цього декрету переводяться на українське діловодство такі відомства:

а) керування справами ВУЦВК; б) керування справами Раднаркому, центральні та місцеві установи; в) Наркомосу; г) Наркомзему; д) Нарко-мюсту; є) Наркомвнусправ, в першу чергу міліція (виняток може бути тільки для його органів комунального господарства); ж) Наркомпроду; з) Наркомсоцзабезу; і) місцеві податкові органи Наркомфіну; к) Уповнар-компоштелю — в тій частині його органів, що обслуговує сільське населення безпосередньо; л) окружні органи Наркомздоров'я та установи сільської медицини; м) Інспекції сільськогосподарської праці, Наркомпраці; н) Військове відомство — його районні діловодства, окружні та губерніальні військові комісаріати.

Примітка. Порядок і календарний план переходу на українське діловодство установ кожного з перерахованих в цьому артикулі відомств визначається спеціальною інструкцією, що її складає, з додержанням прав нацменшостей на підставі загальних правил, відомство в місячний з дня видання цієї постанови речинець і затверджує Раднарком.

9. Губерніальні органи як в своїх зносинах між собою і центральними органами, а так само як і округи в своїх зносинах з районами, так і в зносинах з округами і округ з районами, вживають найбільш поширену в даній місцевості мову із двох найпоширеніших мов — українську або російську мову.

10. Діловодство в губерніальних і окружних органах провадиться переважно українською мовою, за винятком тих місцевостей, де абсолютна або відносна більшість населення належить до іншої національності. В такому випадкові діловодство провадиться одною з двох найпоширеніших мов.

11. Районові органи влади зносяться з вищими органами переважно одною з двох найпоширеніших мов, а з населенням тією мовою, якою провадиться діловодство району.

Примітка. Зносини районів з селами, де переважують різні національні угрупування, провадяться мовою, переважаючого національного угрупування даного села.

12. Всі органи влади в міжсоюзних зносинах, а так само й в зносинах з тими державними органами та громадськими організаціями, де лишається діловодство російською мовою, провадять діловодство цією останньою мовою.

13. Всі центральні та місцеві органи на звертання окремих громадян тією чи іншою з мов нацменшостей, мають відповідати мовою звертання.

14. Всі документи публічно-правного характеру (право на проживання, посвідчення, свідоцтво про освіту, випис з актів цивільного стану і ін.), що видають їх центральні, губерніальні та окружні установи, виго-товлюються двома найбільш поширеними мовами. Документи, що їх видають в округах і районах, чинність яких обмежується даною адміністративно-територіальною одиницею, виготовлюється двома мовами — українською й мовою нацменшості, що має більшість у даній окрузі чи районі.

15. Законодавчі акти та постанови центральних і губерніальних органів влади оголошуються двома найпоширенішими мовами й оригінали їх з відповідними підписами переховуються в двох оригіналах — українському та російському.

16. В округах і районах законодавчі акти та розпорядження, також обов'язкові постанови місцевих органів влади оголошуються двома мовами — мовою більшості даної місцевості й одною з двох найбільш поширених мов.

IIІ. Судочинство

17. В центральних і губерніальних органах суду, слідства, доводу та розшуку і нотаріату вводиться мішане діловодство обома найбільш поширеними мовами — українською та російською.

18. В районах діловодство провадиться українською мовою. Виняток може бути для тих районів, де переважує одна з нацменшостей і де судочинство провадиться мовою даної нацменшости.

19. Говорити на суді належить тією мовою, якою провадиться судочинство, проте звинувачені, ушкодженні, свідки, експерти і поняті мають право говорити рідною мовою.

Примітка. Суд має право дозволити й іншим особам, що беруть участь в процесі, говорити рідною мовою.

IV. Про співробітників державних установ

20. З наданням чинності цьому декретові ніхто з тих громадян, хто не володіє обома найбільш поширеними мовами, не може бути прийнятий на службу в державну установу.

Примітка 1. Приймати на державну службу тих осіб, що не володіють українською мовою і знову вступають, можна виключно зі спеціального в кожному випадкові спеціально-зареєстрованого дозволу в центрі — народного комісара та керівників центральних установ, а в губерніях і округах — голгубвиконкому й голо-крвиконкому, і при тому з доконечним зобов'язанням для кожного, хто вступає знову, вивчити українську мову протягом 6 місяців з дня вступу на службу.

Примітка 2. В районах і селах вступати на державну службу особам, що не знають мови більшості населення даного району й села, а також одної з двох найбільш поширених мов, не дозволяється.

21. Особи, що перебувають на державній службі до моменту надання чинності цьому декретові й не володіють обома найбільш поширеними мовами, мають вивчити їх протягом року.

22. Зазначені в п. 21 особи, що не вивчили в установленому для них речинці української мови, підлягають безумовному звільненню з державної служби. Звільнений не може бути прийнятим ні в один з державних органів без знання української мови.

23. Категорії особливо кваліфікованих осіб, а також осіб, що мають спеціальне призначення і можуть бути звільнені від обов'язкового вивчення української мови, встановлює Рада Народних Комісарів особливими постановами.

24. Залізничники, що служать на території України, за винятком потягової бригади, що обслуговує потяги простого сполучення загальносоюзних магістралей, мусять володіти обома найбільш поширеними мовами.

V. Заходи, що забезпечують знання найпоширеніших на Україні мов

25. Доручити Наркомпросові організувати при установах для навчання співробітників радянських установ української мови курси двох типів: короткотермінові з протягом навчання на них не більш від 3 місяців і довготермінові (для кваліфікованих робітників) протягом навчання до 9 місяців.

26. Центральним, губерніальним і окружним органам надається право в установленому штатному порядкові організувати апарати для обслуговування потреб різних національностей, окрім української та російської, з достатнім числом перекладачів.

Голова Всеукраїнського Центрального

Виконавчого Комітету Петровський

Голова Ради Народних Комісарів Раковський

Секретар ВУЦВК Буценко

ЗУ УСРР. — 1923. —№ 29. — С 913—919.

А вот на счёт стандартов - я думаю, что когда "русскоязычные" научатся толерантно относиться к культуре и символам Украинского государства, тогда и можно будет решать вопрос о придании статуса регионального (или там государственного) языка некоренного этноса.

Здесь причина и следствие поменяны местами. Русские в большинстве своём в 1991 году голосовали за независимость. В благодарность государство стало вытеснять русский язык из Украины. Вопрос - откуда взяться толерантности?

На територии Киевской Руси зародился древнеславянский язык, а не русский. Разделение на языки (русский, украинский, белорусский...) пошло уже позднее.

Когда?

Поэтому нельзя сказать, что русский - это коренной язык украинской нации.

Русский разговорный - наверное нет, у нас своё было малороссийское наречие. А вот русский литературный - это наш, он отсюда, из Малороссии.

Правильно было замечено, что русский язык берет свое начало на територии Украины, т.е. делаем соответствующие выводы.

Неправильно. Русский язык берёт своё начало из Руси. Но никак не Украины.

[Shura]

стоп.

народ, в историю углубляться вряд ли надо.

надо смириться, что исторически сложилось так, что в миру есть такое государство как Украина.

вопрос гос.языка почему-то даже у меня, русскоговорящего сомнений не вызывает. это украинский и ничего другого. можно уважать русскоязычное население и не игнорировать его, да и не заставлять массово перейти на украинский. со временем, как мы помрем отомрет и русский язык :-) а наши дети будут гутарить дэржавною мовою :-)

[Alice]

стоп.

народ, в историю углубляться вряд ли надо.

Я считаю что знать свою историю, историю своего народа необходимо. Неужели это утверждение может вызывать сомнение?

а наши дети будут гутарить дэржавною мовою :-)

А хто заважає нам говорити українською?

вопрос гос.языка почему-то даже у меня, русскоговорящего сомнений не вызывает. это украинский и ничего другого.

А у меня вызывает. Считаю два государственных языка наилучшим образом соответствуют сегодняшней ситуации в нашей молодой стране.

[kudrom]

Спокійно. Які там факти, знову просто лєві провокатори вернулися.

Факти: в голосування зверху, все чітко і зрозуміло, інше словоблуддя.

Для любителів по...іти. Вам вже наводили факти:

http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrainerus070.html

Читайте, блін, якщо впадло по ссилці йти (цитується мовою оригіналу):

<i>- 1917р., грудень - Отримавши нищівну поразку на 1-му Всеукраїнському з'їзді Раду Києві, більшовики, агенти Москви в Руси-Україні, переїздять до Харкова, де проголошують "Українську республіку Рад" та створюють "уряд" України, більшість в якому складали євреї та москалі і який опирався на інтервентів. (З понад 3000 делегатів 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад більшовиків було 83, з них лише 27 не погодилися з рішеннями з'їзду й перебралися до Харкова).

! –>Москалям треба було "возвратіть Украіну Россії. Без України нет Россії. Без украінского угля, железа, руди, хлеба, солі. Чорного моря Россія существовать не может: она задохньотся, а с ней і советская власть, і ми с вамі", - повчав Троцький своїх головорізів, у черговий раз відправляючи їх убивати українців, грабувати Україну та насаджувати окупаційний устрій під виглядом "совєтсткой власті". До Першої світової війни Україна займала перше місце в світі щодо вивозу пшениці та ячменю, а її участь у експорті цих культур з імперії в 1909-1913 pp. становила 98 %; у 1913 p. Україна видобувала кам'яного вугілля 25,3 млн. тон, а Московія - 3,8 млн. тон; залізної руди - 7 млн. тон, а Московія - 2,2 млн. тон. (В.Кубійович. Цитовано за В.Лизанчуком, с.164).

На теренах Руси-України, куди під вивіскою "українського радянського уряду" увірвалися москалі, установлюється жорстокий терор, закриваються українські школи та культурно-освітні установи, знищуються свідомі українці. В квітні 1918р. Сталін надсилає В.Затонському записку-вказівку, в якій визнає, що Ростов та Таганрог є українськими містами, а також те, що більшовицький "український уряд" - то лише "гра на публіку": "Я рішуче протестую проти Вашої політики втягування Донської области у війну з Німеччиною... Ми всі тут вважаємо, ЦВКУк повинен, морально зобов'язаний залишити Таганрог та Ростов. (За Брестським договором, москалі зобов'язані були вийти з усіх окупованих ними теренів України й передати владу Центральній Раді). Досить гратися в уряд і Республіку, здається досить, пора кинути гру." (С.Королівський, Укр. іст. журн. № 5, 1963).

! –>«1-й - учредительный - съезд КП(б) Украины состоялся 5 —12 июля 1918 года в Большом театре в Москве и все руководящие «украинские» коммунисты были привезены в Украину В ОБОЗЕ КРАСНОЙ АРМИИ, причем подавляющее большинство из них были даже не марионетки-малороссы, а чисто московские люди либо «интернационалисты». (Коваленко В. Сосед с камнем за пазухой: В каких случаях национальное меньшинство становится пятой колонной? // «Дружба народов», М., 1995, ч. 10, С. 161—172,)

- 1918 р. - Звіряча розправа московсько-більшовицьких військ з 300 , українськими героями - київськими гімназистами та студентами, що під Кругами стали на захист своєї Вітчизни Руси-України. Майже всі юнаки полягли геройською смертю на полі бою, або були захоплені в полон і розстріляні. Перед розстрілом гімназист Григорій Пипський почав співати "Ще не вмерла України...", а за ним усі приречені на смерть.

- 1918 р. - Більшовик Гершель Радомишельський (псевдо - Зінов'єв) заявляє, що "соціал-демократія - крило фашизму", і оприлюднює більшовицькі плани знищення 10 млн. чоловік. Плани щодо нищення, як завжди, більшовики перевиконують, головним чином за рахунок українців.

- 1918 р., 26 січня -Захопивши Київ, московсько-більшовицькі інтервенти за кілька днів знищили 5 тис. осіб, які розмовляли українською мовою, носили український національний одяг або у кого в хаті висів портрет Т.Шевченка...

! –>"Влада в Києві встановлена при допомозі багнетів і передана советам України" (телеграма Леніну від командувача московсько-більшовицькими військами Муравйова, колишнього жандармського полковника царської армії, 9 лютого). Захопивши Одесу, цей же душогуб вимордував понад 10 тис. осіб. 17 лютого сам Ленін подякував катові українського народу Муравйову "за братську допомогу Україні": "... Ми ні на хвилину не маємо сумніву, що доблесні герої визволення Києва виконають свій революційний обов'язок".

Як виконувався "революційний обов'язок" і в чому він полягав, пізніше розповів В.Затонський, член окупаційної більшовицької адміністрації ("уряду") України в той час."... ті самі червоногвардійці, що ненавиділи Петлюру й разом з тим все українське" (дякуємо за відвертість, товаришу Затонський)... Розстрілювали всіх українців підряд незалежно від того, підтримували вони Ц.Р. чи були її противниками). Але об'єктивно оті, хто за українське слово розстрілював - от хто фактично збудував Радянську Україну (В.Затонський, "Національна проблема на Україні". Цитовано за М.Береславським "Хто і як встановлював совєтську вдасть на Україні", Львів, 1992 р., с.12).

Яке будувало, таке й збудувало. "Будівництво" Рад. України розпочалося з розстрілів українців та масових грабежів, а закінчилось трьома голодоморами, суцільним терором та виселенням населення. А ось свідчення очевидця тих подій в Україні письменника В.Короленка, який мешкав тоді у Полтаві. 6 березня 1918 р. він записав у щоденнку: "Убийства, грабежи... Большевик - это наглый "начальник", повелевающий, обыскивающий, реквизирующий, часто грабящий и расстреливающий без суда и формальностей...". 30 березня: "... Большевики обстреливают город. Зачем? В этом - весь большевизм. Все не большевистское - враги. Весь остальной народ для них - ничто...". 21 березня 1919р.: "Среди большевиков много евреев и евреек. И черта их - крайняя бестактность и самоуверенность, которая кидатся в глаза и раздражает...". 13 травня 1919 р.: ""Комуния" встречает всюду ненависть. Мелькание еврейских физиономий среди большевистких деятелей (особенно в чрезвычайке) разжигает традицонные и очень живучие юдофобские инстинкты...". 13 квітня 1920 р.: "... если есть что-нибудь несомненное в нынешнем положении, - то это прямая ненависть деревни (всей) к коммунистам". 25 травня 1921 р.:"... Коммунизм лицемерен до мозга костей... Ясно, что дальше так идти неможно, и стране грозят неслыханные бедствия. Первой жертвой их явится интеллигенция. Потом городские рабочие. Дольше всех будут держаться хорошо устроившиеся коммунисты и Красная Армия... (як показав хід історії, не більше 16 років). Мы только еще у порога таких бедствий, перед которыми померкнет все то, что мы испытываем теперь... (І справді значно страшніше було попереду). Ему (москалеві) нужно еще учиться, а не учить других...".

- 1918-1920 pp. - Масові розстріли військово-полонених. Початок виселення українців у створені місця масового ув'язнення і винищення населення - концтабори. Вони були створені декретами РНК Московії від 5 вересня 1918 р., ВЦВК- від 15 січня та 17 травня 1919 р. для масового ув'язнення та знищення населення, спочатку учасників визвольної боротьби, незадоволенихта заможних верств (головним чином "куркулів"), а згодом-усіх інших. "... необхідно убезпечити Радянську Республіку від класових ворогів шляхом ізоляції їх в концентраційних таборах" (Декреты Сов. власти, т.З, М., 1964 р., с. 291). "Ми повинні карати на смерть не лише винних. Страта невинних вражає маси", заявив у вересні 1918 р. М.Криленко, який пізніше став прокурором та Міністром юстиції Москвинсько-більшовицької імперії. "Нещадне придушення куркулів, цих кровопивців, вампірів, грабіжників народу... Смерть їм!" - істерично верещав В.Ленін-Бланк у серпні 1918 р. (ПЗТ, т.38, с.38-40).

- 1918-1921 pp. "За час перебування в Києві (з 7 лютого по 31 серпня 1919 p.) більшовики не тільки зруйнували багато будинків, але також знищили безцінні культурні, мистецькі, архітектурні та інші надбання, та, окрім того, вимордували тисячі ні в чому не винних людей. Серед них, в першу чергу, інтелігентів, священників, науковців, монахів і монахинь, власників будинків, крамниць, промисловців, купців тощо.

Вже по кількох годинах перебування комуністичних посіпак у Києві негайно почалися масові арешти, допити, грабунки, ґвалтування жінок, підпали, руйнування будинків, церков, музеїв, книгозбірень, а також жахливі муки різних тортурованих, що, як правило закінчувались розстрілами. "Чрезвичайка" насильничала не лише у Києві чи інших українських містах, а й у сільських округах. Пограбувавши міста, більшовицькі банди йшли на села, нещадно грабуючи й знищуючи все. Ці дикі оргії викликали опір селянства.

Тож каральні загони "Червоної (очевидно, від крови жертв) Армії" винищували не лише повстанців, але й цілі села та їхніх мешканців... засудженого, голого, клали на велику колоду зі звисаючою головою, а кат ударом довбні відбивав йому голову (Р.Нілостністський. Криваве сп'яніння більшовизму. 1925 р. Німеччина. Цитовано за кн.Ю.Борця)... У Києві пошепки передавали улюблений наказ Рози Шварц, який так часто лунав у кривавих катівнях надзвичайок, коли нічим вже не можна було утамувати жахливі крики мордованих: "Заткни йому пельку розтопленим, оловом, щоб не верещав, як порося..." І цей наказ виконували з буквальною -її точністю... У Миколаєві з наказу чекіста Богбендера живих людей замуровували у кам'яних стінах ...Часте практикувалось здирання шкіри з живих людей. З цією метою їх кидали в окріп, робили надрізи на шиї та навколо кистів рук і обценьками здирали шкіру, а потім викидали на мороз. Цей спосіб застосовувався у Харківській надзвичайці... (Н.Жевахов, Сербія, 1928 р. Цитовано за книгою П.Пересвета "Враги". Москва, 1993).

- 1919 р. Після завоювання України більшовиками - знищення національне свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень - триста тисяч.

- 1919-1921 pp. - Кожна інтервенція москальсько-жидівських окупантів супроводжується негайним тотальним пограбуванням Руси-України. 17 лютого 1919 p. окупанти видають постанову про організацію маршрутних поїздів для вивезення хліба, цукру, солі та вугілля з України. В першій половині 1919 p. планувалося вивезти 50 млн. пудів хліба. "Якщо не підвезете до 1.VI - ми пропадемо всі", писав Ленін-Бланк О.Шліхтеру у березні. План пограбування на 1919 р. передбачав вивезти з України 130 млн. пудів хліба, на 1920 р. - 160 млн. Апетити зростають. Звертаючись до командувача окупаційними військами в Україні М.Фрунзе головний кат Ленін-Бланк писав 18 травня 1921 р.: "Тепер головне питання всієї Радянської влади, питання життя й смерти для нас -зібрати з України 200-300 мільйонів пудів". Порівняйте: за звільнення України від більшовицьких окупантів в 1918р. німці мали отримати 60 млн. пудів, а встигли вивезти лише 10 млн. А скільки було галасу про пограбування України німецькими окупантами!

- 1919 р. - 13 червня денікінці вбивають голову Кубанської Військової Ради Миколу Рябовола, а 7 листопада - священника І.Калабухова. Обидва були українськими патріотами й домагалися створення фронту спільної боротьби козаків Дону, Терека, Кубані та матірної України проти більшовиків. Але ненависть Денікіна та москалів з Добровольчої армії до українців була більшою, ніж до більшовиків.

- 1920-1922 pp. -Звіряче придушення комуністами селянських повстань у Східній та Південній Україні. "Викочувались кулемети, установлювались гармати, відгвинчувались балони з удушливим газом... і часто ні в кого навіть спитати, що було в тім селі? Ні жінок, ні дітей, ні стариків" - по гвардійські вихвалявся Генріх Ягода. Український селянський рух комуністи вважали небезпечнішим, ніж рух білогвардійців.

- 1921-1923 р. Акція ліквідації українського народу - голодомор в Україні.

1921 p. - Під містом Базаром (на Житомирщині) за наказом Котовського та Фріновського комуністи розстріляли 359 полонених українських вояків. "Коли їх поставили над довжелезною ямою, коли у груди їм націлились кулемети, почувся голос комісара: "Кто хочет служить в Красной Армии, два шага вперед!.." Завмерли на мить довгі ряди вояків у нерішучости... Ось-ось похитнуться слабші, і станеться найганебніше-зрада. Але тут почувся гучний, твердий голос козака Степана Щербака: "Ми служимо тільки Україні!.." А із сотень дужих грудей майже одностайно-"Ще не вмерла України..." - Аго-онь! - заволав оскаженілий комісар. "Падали, падали під кулями, але ті, хто ще стояв, продовжували співати..." (Б.Тимошенко. Другий зимовий похід. К., Фундація ім.О.Ольжича, 1995, стор.10).

- 1921-1922 pp. -Перший (ленінський) за всю історію Руси-України голод як наслідок пограбування селянства московськими окупантами. Хлібозаготівельні плани визначалися за принципом найбільшого вилучення хліба з українських селян з метою забезпечення зерном неврожайних москвинських губерній. Зокрема, на Запоріжжі за пропозицією голови ЦСУ Московії П.Попова, збирався продподаток, розмір якого дорівнював валовому збору. Загинуло два мільйона українців. "Після планово проведеного голодомору практично обезлюділи більшість волостей і уіздів Таганріжжя, Донеччини, Запоріжжя, Херсонщини, Миколаївщини, Одещини" (Віктор Шкуратюк, 1993 р.).

- 1921-1922 pp. -За вказівкою з Москви в Руси-Україні винищено біля 150тис. українців -учасників національно-визвольної боротьби.

- 1921-1930 pp. - Московські окупанти та промосковські шовіністичні сили в Україні чинять шаленний опір відродженню української мови та українських культурних традицій, яке пустило глибокі коріння в 1917-1919 роках. "Зачем возрождать допетровскую епоху, зачем гальванізіровать украінскій язик, которий покрился уже прахом", повчав у Запоріжжі москвинський письменник ф.Гладков. "Признання української мови як урядової могло би означати панування української буржуазії та куркульства", писав голова "українського уряду" Х.Раковський.

- 1922 р. Ліквідація "Просвіт" на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях компактного проживання українців.

- 1922 р. -Голова ВЧК Ф.Дзержинський дає наказ виловити українських дітей-сиріт і знищити. Баржі з сиротами були затоплені у Чорному морі. (Віктор Шкуратюк, 1993 р.).

- 1922 р. - Більшовицька влада ліквідувала "Просвіту" в Руси-Україні, на Кубані, в Зеленому Клину (Далекий Схід) та інших українських поселеннях в Москвинській імперії.

- 1922 р. - В.Ленін-Бланк підписує "Декрет об изъятии церковных ценностей". 3 розбоєм, який після цього почався, не йдуть у порівняння ніякі монголи. Повний перелік вкраденого, вивезеного, знищеного займе кілька сот сторінок.

Ось незначна частина того, що вони забрали лише з Києво-Печерської лаври: срібні золочені царські врата з двох церков; 54 Євангелії у срібному та золотому оздоблені, осипані коштовностями; 20 напрестольних хрестів (один з них золотий-дарунок гетьмана 1.Мазепи, вагою 7,5 кг); 18 ручних хрестів, деякі з чистого золота вагою по 2 фунта, прикрашені діамантами та іншими коштовними каміннями; понад 50-ти срібних та позолочених святих чаш (дари царів та гетьманів); 8 срібних та позолочених дарохранительниць високої художньої роботи та вартости (одна з них вагою 13 кг., оздоблена діамантами, друга вагою 45 кг., визолочена); 10 митр, одна з них належала Петру Могилі, з чистого золота, вагою близько 2,5 кг., оздсблена діамантами, перлинами, смарагдами, сапфірами; риза ікони Успіння, шедевр ювелірного мистецтва, у якій було 2 кг золота та безліч коштовного каміння... Продовжувати цей перелік можно ще на багатьох сторінках.

- 1922-1934 pp. -Хвиля насильства проти неповторного і яскравого явища української та світової культури-кобзарства. Українські національні музичні інструменти - кобзу, бандуру та ліру оголошують націоналістичними і знищують. Натомість в Русь-Україну завозять десятки тисяч примітивних ("общепонятних") балалайок та гармошок. Кобзарі оголошуються жебраками і жорстоко переслідуються. "Багато кобзарів тоді пропало, - свідчив харківський кобзар Анатолій Парфиненко. - Кого ловили на базарі, кого - на помешканні. Де б вони не з'явилися, їх забирали". Щоб спотворити пам'ять та роль кобзарства, комуністи створюють капели бандуристів, які виконують пісні на замовлення та під контролем НКВД, а керівництво ними передається в руки чужинців. Щоб остаточно покласти край "кобзарському націоналізму", у грудні 1934 p. комуністи підступно звезли до Харкова біля трьохсот лірників та кобзарів, більшість яких були незрячими, нібито для участи в заключному етапі Республіканської Олімпіади міста і села, а потім перебили в одному з ярів на Харківщині. (П.Черемський, "Щедрик", Харків, 1994р.)

- 1923 p. -Щойно створений "Союз Республік" був всього лише формою існування московської імперії. З резолюції 12 з'їзду комуністів: "... Союз Республік розцінюється значною частиною чиновників у центрі й на місцях не як союз рівних державних одиниць,... а як крок до ліквідації цих республік, як начало до так званого "єдино-неділимого"". З доповіді Й.Сталіна: "... у нас росте не по днях, а по годинах великодержавний шовінізм, самий зашкарублий націоналізм, що намагається стерти все немосковське, зібрати всі нитки управління навколо всього московського, а все немосковське - придушити".

З виступу М.Бухаріна: "На Україні... склад партії москальсько-жидівський, ... й саме тому дуже часто на Україні частина наших товаришів з такою енергією, з таким оскаженінням бореться проти українського націоналізму". В Україну "товаришів, які з оскаженінням боролися" з Україною, призначали з Москви Бланк-Лєнін, Бронштейн-Троцький, Джугашвілі-Сталін. Ось деякі з них, всі - не українці: А.Бубнов, Ф.Сергеев (Артем) (створив Донецко-Криворізьку "республіку", яку хотів приєднати до Московії), Е.Квірінг, Г.Пятаков ("Да здравствует красный терор!"), Ш.Грузман, С.Косіор, Є.Бош ("Нині національні гасла відіграють реакційну ролю, і тому ми повинні ці гасла відкинути... не каламутити основ марксизму, що базується на класовій боротьбі..."), Я.Епштейн, І.Шварц, А.Іванов, В.Мещеряков, Ф.Кон, П.Кін, В.Аверін, С.Гопнер, М.Рухімович, М.Фрунзе (здійснював жорстокі репресії та реквізиції в українських селах), X. Раковський, О.Шліхтер, П.Ровнер, М.Попов, М.Хатаєвич, Д.Лебедь ("Для комуністів-інтернаціоналістів національне питання не існує"), В.Молотов, Л.Каганович (очолював організацію голодоморів, громив українську культуру та "націоналістів"), П.Постишев (після процесу СВУ у 1930 р. заявив: "Нарешті розчавлено голову націоналістичній гадині", тому й був призначений керівником голодомору 1933 р.). Той же Сталін телеграмою 1933 р. заборонив українізацію, підтримав голодомор та небачений доси геноцид українців.

- 1923-1924 pp. - Перший політичний процес проти українських вчених. 18 осіб, переважно викладачів вузів, засуджено до різних строків тюремного ув'язнення. Організатор і Президент ВУАН академік Микола Василенко отримав 10 років, а Політбюро ЦК КП(б)У виключило його з числа академіків.

- 1923-1925 pp. - Московити відтинають від Руси-України понад 50 тис. кв. верств землі Воронезької, Курської та Ростовської областей з населенням 2,4 млн. чоловік, 70 % яких становили українці. Серед українського населення, яке відійшло до Московщини, прокотилися хвилі незадоволення. Люди збиралися на сходи, обирали ходоків до центральних органів Руси-України. Так, мешканці Валуйського повіту на зборах 5 січня 1925 р. зазначали у постанові: "Ніхто нас не запитував про бажання до України чи до Московщини, а судьбу нашу вирішували о прилученні до України русаки різних руських губерній... Ми, громадяни, просимо... о визволенні нас від Московщини і прилученні до рідної матері-України... Хай наші діти будуть вільними українцями. Хай вони розвиваються на своїй рідній мові".

Сількор П.Самоорало із села Червоного Валуйського повіту писав: "Ми всі кричимо і простягаємо свої мозолясті руки до рідної України". Москалі відповіли на це залякуваннями, арештами, репресіями. Так, жителі Добровського повіту Воронезької губернії писали: "Нещодавно в нас було постановлено питання про перехід до України... було проведено мітинг, на якому зібралося тисячі людей. І що ж ми з цього одержали? Ті люди, які виходили на трибуну, захищали наші національні звичаї, на другий день були заарештовані й передані до суду... Наше 12-тисячне населення одноголосно ухвалило приєднатися до України, були обрані делегати, але тепер вони заарештовані". Не зважаючи на репресії, потік скарг не припинявся до 1928 р. (В.Ложкін, "Пам'ятки України" ч.88, 1991 р.).

- 1925 р. - Група озброєних бандитів-чекістів схопила й розстріляла сотника станиці Гривенської В.Рябоконя, який 7 років очолював партизанський загін, що боровся за українську Кубань.

- 1925 р. - Компартією прийняте рішення: "У партійній роботі посилити репресії щодо автокефальної (української) церкви".

- 1926 р., 25 травня - Московський аґент Шмуль Шварцбард, колишній член каральних більшовицьких загонів в Україні, у Парижі застрелив Симона Петлюру.

- 1927 р. - Судовий процес над 10 студентами - членами Української національно-козацької партії, створеної 1924 р., яка ставила за мету відновлення державної незалежности Руси-України. Керівники Іван Шумигора, Василь Артеменко та Вікторія Басович були розстріляні 26 листопада, інші засуджені до різних строків ув'язнення ("Київ: жертви репресій", т.1, с.11, К. 1997 р.).

- 1927-1931 pp. - Фізична ліквідація Української автокефальної церкви та її ієрархів, зокрема, митрополитів В.Липківського та М.Борецького. Майже всі з 10657 священників та 35 єпископів УАПЦ були арештовані, тортуровані, розстріляні або заслані. А тимчасом з квітня 1920 p. і до вересня 1935 p. юдейські рабини в СССР отримували офіційну платню від совєтського уряду (газета "Джувіш екзамікер" за 6 вересня 1946 р.).

- 1929 -1991 pp. - Посилене заселення Руси-України московитами (їх чисельність зросла в 4,2 рази) і виселення українців. В 30-х роках 50 % в'язнів концтаборів та спецпоселенців Сибіру становили українці.

- 1929 р. Арешт українських науковців і духовенства - заміщення їх російськомовними.

- 1929-1930 pp. - Арешти визначних діячів української науки, культури, освіти, церкви, Спілки Української Молоді. Харківський судовий процес над ними ("Процес СВУ"). На допиті одного із арештованих, Волод. Дурдуківського, слідчий Соломон Брук сказав: "Нам надо украинскую интеллигенцию поставить на колени, это наша задача. Кого не поставим - перестреляем". Одночасно в усій Руси-Україні було заарештовано і розстріляно (більшість) або відправлено на довгострокову каторгу в концтабори понад 120 тисяч українців, головним чином інтелігенції. До звільнення і реабілітації дожили одиниці.

- 1929-1932 pp. - Друге закріпачення українських селян москвинськими юдо-комуністами через позбавлення права власности на землю, худобу, реманент, вільного виїзду з села та загону селян до колгоспів.

- 1930 p. - На ключові посади в українське село відправлено 23 тисячі "двадцятип'ятитисячників" та 23500 спеціально уповноважених, переважно московитів. "Місцева сільська влада потребує ін'єкції більшовицького заліза. Тож ми посилаємо вас... Викиньте свій буржуазний гуманізм через вікно і дійте як більшовики... Ваше завдання - здобути зерно за будь-яку ціну..." (Мендель Хатаєвич, україноненависник).

- 1930-1932 pp. - Жорстоке придушення селянських повстань із застосуванням бронемашин, артилерії та літаків. Масові розстріли і виселення учасників повстань та їх сімей. Антикомуністичними виступами були охоплені десятки округ. В с.Іршики Старо-Костянтинівського району селяни виступали під гаслом: "Нам такої Радянської влади нетреба, це не влада, а бандити. Вона пограбувала нас і забрала все".

- 1930-1937 pp. -Ліквідовані усі без винятку українські школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади та факультети, закриті газети та видавництва на Кубані, в Сибіру, на Далекому Сході та інших землях, заселених переважно українцями. "Постановление ЦК ВКП(б) и СНК Союза ССР о хлебозаготовках на Украине, Северном Кавказе и Западной области. 14 декабря 1932 г.: 7... .а) выселить в кратчайший срок в северные области СССР из станицы Полтавской (Сев.Кавказ), как наиболее контрреволюционной, всех жителей, ...и заселить эту станицу добросовестными колхозниками-красноармейцами, работающими в условиях малоземелья на неудобных землях в других краях, передав им все земли и озимые посевы, строения, инвентарь и скот выселяемых...д) немедленно перевести на Северном Кавказе делопроизводство советских и кооперативных органов "украинизированных" районов, а также все издающиеся газеты и журналы с украинского языка на русский, как более понятный для кубанцев, а также подготовить и к осени перевести преподавание в школах на русский язык... срочно проверить и улучшить состав работников школ в "украинизированных" районах. "

- 1932-1933рр. Спланована і здійснена за підтримкою і з мовчазної згоди "світового співтовариства" акція ліквідації українського народу. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселення росіян у вимерлі села України. В Україні, яка володіє 40 відсотками світового чорнозему, умертвлено голодом 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. Голодомор був спрямований на винищення саме українців, а відбувався він лише на українських етнічних землях. Якщо окремі области України (зокрема Київщина) втратили чи не третину свого населення, а на Кубані, Придонні, Ставропіллі та в Криму загинув кожен четвертий - п'ятий житель сіл та хуторів, то в тих частинах сусідніх москвинських областей (Брянська, Воронізька, Курська), де жили москалі, смертности від голодування не спостерігалося. Не помирали від голоду також у москальських селах в Україні. Здебільшого саме мешканці цих сіл були тими грабарями, що закопували померлих, а часто й ще живих, українців.

!–> Член Британської Академії і член Академії наук у Кракові проф. Норман Дейвіс пише: „Голодомор 1932-1933 pp. був побічним наслідком колективізації і мав подвійну мету: одним ударом придушити український націоналізм і винищити найбільший осередок заможного селянства.

ЖНИВА СКОРБОТИ "ЧВЕРТЬ сільського населення, чоловіки, жінки й діти, лежать мертві або конають" на "великій території, де живе десь сорок мільйонів чоловік", "немов один великий "Бельзен". "Решта населення, більшою чи меншою мірою недужа", "навіть не має сили поховати свої родини і сусідів". "(Як і в "Бельзені"), загони вгодованих поліцаїв і партійні урядовці наглядають за жертвами" [1- Robert Conquest, The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivisation and the Terror Famine (London, 1986), 3. ].

У1932-1933 pp. в Україні і на прилеглих козацьких землях сталінський режим запровадив штучно створений голодомор як частину радянської колективізаційної кампанії. Всі запаси харчів були силоміць реквізовані, військовий кордон не давав змоги завезти харчі ззовні, і люди були приречені на смерть. Мета полягала в знищенні української нації, а разом з нею і "класового ворога". Загинуло близько 7 млн. людей [2- Ibid. ch. 16, "The Death Roll".]. Світ бачив не один страшний голод, під час багатьох із них становище ще більше погіршувала громадянська війна. Проте голод, організований як геноцидний акт державної політики, слід вважати за унікальний.

- 1933 р. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

- 1933 р. - В січні керована Л.Кагановичем та Й.Сталіним компартійна кліка призначила П.Постишева секретарем ЦК КП(б)Удля безпосереднього керівництва голодомором в Україні. Разом з ним прибуло 10 тисяч московитів, які були призначені на керівні ключові посади в селах, містах та обласних центрах.

- 1933 р. Погром українців Кубані. Жорстоке придушення комуністами повстання українців на Кубані. Розстріл і виселення понад 50 тис. українців, зокрема, повністю - станиці Полтавської (30 тис. населення), яка була крупним центром української освіти та культури. Перейменування її в "Красноармейскую". Заселення українських станиць московитами. Перейменування їхніх назв, щоб ніхто й не здогадався, що в них жили славні нащадки Запорізької Січі. Після ліквідації шкіл та культурно-освітніх установ на Кубані в багатьох станицях москалі виносили зі шкіл, клубів та хат-читалень українську літературу й палили її вдень при дорогах. Всі українці, котрі відігравали будь-яку ролю в культурно-національному житті Кубані, зокрема 1500 вчителів українських станичних шкіл, були фізично знищені або заслані на каторжну працю до концентраційних таборів, звідки майже ніхто не повернувся (Яр.Савка, Російщення України, Київ, 1992, с.209-215). У станиці Полтавській москалі застали ще чимало вмираючих і виснажених українців. Їх було постріляно й у такий спосіб деукраїнізовано.

- 1933 p. - Планове заселення вимерлих від голодомору українських сіл завезеними з Півночі московитами. План було виконано на 104,7 %.

- 1933 р. - Самогубство письменника М.Хвильового та державного діяча М.Скрипника на знак протесту проти української політики московських окупантів та малоросійських колаборантів.

- 1933 - 41 pp. Тотальне знищення та арешт 80% української інтелігенції московською окупаційною владою : інженерів, науковців, письменників, лікарів, вчителів тощо. У 1938 році друкувалося 259 українських письменників, після 1938 року - лише 36. З 223 зниклих письменників лише 7 померли своєю смертю. Решта розстріляні, запроторені до концтаборів або іншими репресивними заходами вилучені з літератури. Таких масових убивств, як в 30-х роках в Руси-Україні, історія ще не знала. Кагановичі, постишеви, хатаєвичі, бруки мільйонами вбивали українців лише за те, що вони були українцями. (А.Дикий, с.260).

- 1933-1939 pp. - Масове нищення пам'яток української культури, архітектури, мистецтва, зокрема, шедевра світової архітектури Михайлівського Золотоверхого монастиря (побудований в середині XI ст.) та найстарішої церкви (побудованої в Х ст.) - Десятинної у Києві. За двадцять років окупації було знищено 8 тисяч церков - пам'яток культури та архітектури. Видатний вчений, археолог, мистецтвознавець Микола Макаренко, який виступав на захист Михайлівського Золотоверхого монастиря, був 1934 р. заарештований і 1937 р. знищений.

- 1934 р. - Розстріляно діячів української культури (К.Буревій, Г.Косинка, Т.Крушельницький, Д.Фальківський та інш.) за сфальсифікованими звинуваченнями у причетности до вбивства С.Кірова, якого в дійсности вбили його ж "соратнікі". У зв'язку зі "справою Кірова" комуністи вимордували в Руси-Україні близько 30 тис. осіб, переважно інтелігенції.

- 1934 - 41 pp. Небувале за масштабами цілеспрямоване нищення архітектурних пам'яток Києва та інших міст України як історичної пам'яті народу.

- 1934-1988 pp. - Заборона писати мистецькі та художні твори, які б позначалися українським національним змістом, досліджувати і вивчати справжню історію Руси-України, згадувати про голодомори. Історія і вся українська культура зобов'язані були звеличувати Московську імперію, загарбницьку політику і дикунську жорстокість москалів та комуністів; керуватися фальшивою імперською концепцією "єдінства трьох братніх славянскіх народов"; розглядати чужинців-москалів, які з'явилися на історичну арену на кілька тисяч років пізніше від українців і які завдали нам більше лиха, ніж усі інші народи, разом узяті, як "старшого брата". Істориків, письменників, діячів культури, яких не розстріляли і які випадково чи свідомо виходили за межі цих рамок, комуністи жорстоко переслідували, їх твори забороняли або знищували. Так, наприклад, був спалений увесь наклад книги "Хортиця в героїці і легендах", а автор М.Киценко звільнений з посади, репресований літературознавець І.Дзюба (за роботу "Інтернаціоналізм чи русифікація"), переслідувались історики М.Брайчевський, Я.Дашкевич, поет В.Сосюра, композитор К.Данькевич, письменник та кінорежисер О.Довженко і багато, багато інших. Насаджувана чужинцями система освіти та виховання були спрямовані на те, щоб українцям прищеплювати відчуття меншовартости, відразу до борців за визволення Руси-України від окупанта, зневагу до українських національних героїв, зокрема І.Мазепи, С.Петлюри, Є.Коновальця, Ст.Бандери. Визначні наші діячи науки, культури, церкви (М.Грушевський, С.Єфремов, В.Винниченко, І.Пулюй, Г.Хоткевич, І.Багряний, О.Ольжич, А.Шептицький та багато інших) замовчувались або подавалися в негативному значенні.

- 1936-1941 pp. - Хроніка Биківнянського лісу 1936-1941 pp. Фахівці вважають, що в могильниках Биківнянського лісу поховано близько 150000 розстріляних більшовиками українців. Максимум розстріляних за ці роки припадає на 1937, 1938 і 1941 роки, а в цих роках - на жовтневі дні 1937 p., травневі дні 1938 р. та на липень 1941 p. З понад п'яти тисяч імен розстріляних у Києві 1936 -1941 pp., зібраних шляхом дослідження архівно-слідчих справ КДБ УРСР, автори-упорядники книги склали щоденник, точніше, щонічник (бо виконавці Воробйов, Шашков, Нікельберг і Шлепченко чинили свою чорну справу, згідно з підписаними ними "Актами", поночі). Суконною мовою актів, що зберігаються в архівно-слідчих справах, розстріл іменується приведенням вироку до виконання. "Виконавець" після розстрілу вписував у віддруковану форму прізвище, ім'я та по-батькові розстріляного, дату вирокового протоколу про розстріл, дату розстрілу й ставив свій підпис. Акти засвідчують, що розстріли відбувались, як правило, між 23-ою та 24-ою годинами. Трупи негайно вантажили на машини й вивозили з Києва у 1936-1941 pp., найімовірніше, до Биківнянського лісу, що під Києвом, і там їх закопували.

- 1937 р. - Ліквідація майже всього складу уряду УРСР та всього ЦК КП(б)У. Самогубство голови уряду П.Любченка. Українців-комуністів чужинці знищували так само, як і не комуністів, але трохи пізніше. Терор мав не класову, а виразно національну основу. Марксистський історик академік М.Яворський, який за вигаданими в НКВД звинуваченнями засуджений 1932 р. на 6 років, а 1937 р. розстріляний, бо був українцем, незадовго до своєї смерти писав: "Мав нещастя належати до найжалюгіднішої у світі комуністичної партії і вважаю це за свій великий злочин".

- 1937 р., листопад - На відзначення двадцятиріччя приходу комуністів до влади на Соловках було розстріляно багато діячів української культури, що по суті було відновленням культу дикунів кам'яної доби, які на знаменні події чи свята приносили у жертву богам живих людей. (У нормальних країнах на державні свята в'язнів відпускають на волю, або скорочують термін ув'язнення).

- 1937-1938 pp. -Окупанти стратили на місцях по рознарядках з Москви біля 300 тис. українців, 3,5 млн. були відправлені в концтабори та на спецпоселення. Приводом для арешту та репресій міг бути будь-який донос. Лише в Харківській области 1937 р. "тройкою" (прокурор М.Брон, начальник обласного відділу НКВД Л.Рейхман, секретар обкому партії М.Гикало) було розглянуто 9850 справ, по них до розстрілу було призначено 3450 осіб, решту -в концтабори. Цією "тройкою" були складені також додаткові проскрипційні списки на українську інтелігенцію, на підставі яких Наркому МВД Єжову була подана доповідна записка - зустрічний план "О лимитах по Харьковской области". В ній повідомлялося, що "Харьковщина еще значительно засорена враждебными элементами", що ними ("тройкою") взято на облік ще 12154 особи, з яких намічено до розстрілу 3748 осіб. Вони просили виділити на Харківську область "дополнительно лимиты" на 8 тыс. человек, из них по первой категории (розстріл) - 3 тысячи и по второй (концтабори) - 5 тыс. человек" (Арх. дело № 254255, т.1 Архив ФСБ, Москва). Ліміти було надано. Саме в Харкові, єдиному з міст СССР, за участи цих комуністичних катів при арештах інтелігенції проводилася "децимація" - брали підряд кожну десяту сім'ю. Більшість заарештованих не повернулися.

- 1938 р., 24 травня - Вбивство провідника ОУН Є.Коновальця московським аґентом НКВД у Роттердамі.

- 1938 p. Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР".

- 1939 р. - Розв'язання разом з німецькими фашистами Другої Світової війни, в полум'ї якої загинуло понад 8 млн. українців.

- 1939 р. -Фальсифікація перепису населення на Кубані, внаслідок чого кількість українців там "зменшилася" з 61,5 % у 1926 р. до 4%.

- 1939 р. Після "визволення" Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

- 1939 р. - Окупація Західної України московитами внаслідок зговору фашистської Німеччини та комуністичної Московії про поділ Європи. Початок комуністичного терору на Західне-Українських землях: закрито всі українські часописи, заборонено всі українські партії та громадські організації, зокрема, "Просвіту" та наукове товариство ім.Т.Шевченка. Українці-західняки посіупово "звільнялись" від рідної мови, культури, звичаїв, церкви, відякихдо цього майже остаточно "визволили" їхніх східних братів-українців.

- 1939-1940 pp. -Інтервенція московитів у Фінляндію після поділу Європи між московськими комуністами та німецькими фашистами. За 3,5 місяці війни загинуло або було покалічено понад 100 тис. українців.

- 1940 p. - Взимку "нова" совєтська влада розпочала масове виселення населення Західної України в Сибір та Казахстан. За станом на 13 лютого 1940 p. було вислано майже 90 тис. осіб; у квітні - травні було вислано понад 61 тис. осіб. Комуністи відривають від України Придністров'є.

- 1940 р. Депортація населення Галичини у Сибір

- 1941р., січень - Судовий процес у Львові над 59 членами ОУН, серед яких були студенти університету та учні.

- 1941-1945 pp. - У війні проти фашистської Німеччини були змушені воювати кілька мільйонів українців, захищаючи імперіалістичні інтереси хижої, зловорожої Москви.

- 1941 p., червень, липень -Фізичне знищення втікаючими комуністами понад 200 тис. українців, які були запроторені до в'язниць у Західній Україні, а також кілька сот осіб української інтелігенції; які в комуністичних тюрмах ніколи не сиділи. Більшість страчених ніякого відношення до політики не мали, як син Івана Франка, професор Петро Франко, акад. К.Студинський та інші.

Розстріли чинилися згідно до "Плану евакуації в'язнів" з тюрем та наступної телеґрами за підписом Л.Берія від 25 червня 1941 р. Виправдовуючись перед своїм Київським начальством за те, що не всіх в'язнів розстріляв, начальник'Дубнівської тюрми в доповідній записці за 28 червня 1941 р. писав: "Зам. нач. Ровенского облуправления НКВД тов. Климов дали указание по телефону контингент ЗКЗК уничтожить. В 22 часа я приступил к выполнению этого распоряжения, но т.к. противник уже занял станцию Дубно и продолжал наступать на город, я не смог уничтожить всех ЗКЗК.

В камерах осталось закрытыми примерно 60-70 чел.". "... в червні 1941 р. втікаючі московсько-більшовицькі окупанти закидали у соляні шахти в присілку Саліна, що на Старосамбірщині, понад 3500 живих, напівживих і замучених українців різного віку... Людей, яких вдалося витягти з шахти, похоронено у великій спільній могилі. Похорон, на якому я був з батьком і мамою, відбувся в липні 1941 р. Присутні були приголомшені нечуваними звірствами, бо людині з нормальним розумом це важко збагнути. Серця людей були переповнені болем, жалем, смутком і безсилою люттю.

Від плачу стогнала земля. Плакали люди, плакали дерева". (Я.Малицький, "Нескорені", ч.5,1996р.). "За неповних два роки окупації Галичини було розстріляно, змасакровано, депортовано в Сибір понад 1,5 млн. жителів, зокрема, найбільш свідомих, визначних українських діячів-членів ОУН, "Пласту", "Просвіти", юристів, вчених, письменників, священників..." (Яр. Тимчишин, М.Львів). У жовтні в селі Непокрите (тепер Шестаково) під Харковом комуністи загнали у клуню і спалили живими біля 300 чоловік української інтелігенції, серед них відомого поета Володимира Свідзінського, яких вони перед тим зібрали у Харкові й погнали етапом ніби-то для евакуації. У Києві НКВД масово арештовує професорів, викладачів, науковців га студентів й розстрілює за далеко не повним й оприлюдненим на сьогоднішній день списком 5147 осіб.

- 1941 р., листопад, грудень - Під час німецького наступу на Москву совєцьке командування (маршал Г.Жуков) кинуло проти німців 179000 "ополченців" - учителів, інженерів, учених, щойно вивезених під конвоєм з України, не підготовлених, не навчених. Саме тут був той випадок, що шокував увесь світ: одна рушниця і один комплект набоїв на 5 чоловік і одна граната на трьох. У тому бою загинув цвіт української інтелігенції, що залишився після терору 1937-1939 pp., у тому числі Юрій Кондратюк, який розробив програму польоту на місяць, реалізовану США. 19 грудня під Москвою проти німецького танкового прориву Жуков кинув гри кавалерійські дивізії, набрані з українців Кубані та Півдня України. В глибокому снігу, в 25-градусний мороз увесь корпус був знищений за кілька годин. Хурделиця, що розігралася під час бою, замела вбитих та поранених. (Чи не після цих "операцій" німці почали називати Жукова "генерал м'ясо"?). В той же час чотири добірних, добре оснащених і озброєних до зубів повнокомплектних дивізії НКВД і спецохорони в бойових діях не були задіяні ні тоді, ні 'згодом. Тепер вони - ветерани війни, вимагають пільг.

- 1943-1944 pp. - Масове заплановане знищення московськими окупантами української молоді 1924-1926 pp. народження, які перебували під німецькою окупацією. Їх негайно після "звільнення" мобілізували польові військкомати і, не навчених, кидали на найбільш важкі ділянки фронту під німецькі кулемети. З того покоління живими залишилися 3-4 відсотки українців,

- 1943-1945 pp. - Поляки, німці та московити знаходять спільну мову для боротьби з УПА. Німецькі дивізії, партизани Ковпака та польська дивізія АК (Армія Крайова) щоденно воюють з УПА. Без зовнішньої допомоги УПА: здобуває перемогу над Ковпаком; звільняє багато районів від німців; розбиває АК, яка тікає до Польщі, "Коли б я мав таку армію, яку має ОУН, то німецька нога не топтала б французької землі" (Де Голь, Президент Франції).

- 1944 p., березень - На другий день після здобуття совєтськими військами м. Вінниці туди прибув начальник обласного управління НКВД кат Фіма Рапопорт, під особистим керівництвом якого в 1937-38 pp. було вбито понад 12 тис. українців. Він зігнав мешканців Вінниці на могили своїх жертв і заявив: "Здесь зарити ізмєннікі советской родіни і врагі народа. Кто єсть із родствєнніков і знакомих - вийті". Ніхто, зрозуміло, не вийшов. Тоді кат Рапопорт зачитав список імен нових жертв. Понад 170 людей були розстріляні з кулеметів лише за те, що були родичами чи знайомими раніш замордованих. Так зайди-окупанти несли нам "асвабаждєніє і рєволюціонную законность".

- 1944 р. - Після виселення у травні 120 тисяч Кримських татар, частина яких загинула по дорозі до Сибіру та Казахстану від голоду та хвороб, по Криму поширилась чутка, що тепер будуть виселяти українців. Тоді українці почали записуватись "рускімі" (Повідомлення колишнього ялтинця Миколи Полякова, не українця).

- 22 червня 1944 р. - Секретний наказ № 0078/42 Г.Жукова та Л.Берії про виселення всіх українців з України.

! –>"СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО" Приказ № 0078/42, 22 июня 1944 года, г. Москва

ПО НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА И НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ ОБОРОНЫ СОЮЗА СССР

Агентурной разведкой установлено:

За последнее время на Украине, особенно в Киевской, Полтавской, Винницкой, Ровенской и других областях, наблюдается явно враждебное настроение украинского населення против Красной Армии и местных органов Советской власти. В отдельных районах и областях украинское население враждебно сопротивляется выполнять мероприятия партии и правительства по восстановлению колхозов и сдаче хлеба для нужд Красной Армии.

Оно для того, чтобы сорвать колхозное строительство, хищнически убивает скот. Чтобы сорвать снабжение продовольствием Красной Армии, хлеб закапывают в ямы. Во многих районах враждебные украинские элементы преимущественно из лиц, укрывающихся от мобилизации в Красную Армию, организовали в лесах ”зеленые” банды, которые не только взрывают воинские эшелоны, но и нападают на небольшие воинские части, а также убивают местных представителей власти.

Отдельные красноармейцы и командиры, попав под влияние полуфашистского украинского населения и мобилизованных красноармейцев из освобожденных областей Украины, стали разлагаться и переходить на сторону врага. Из вышеизложенного видно, что украинское население стало на путь явного саботажа Красной Армии и Советской власти и стремится к возврату немецких оккупантов. Поэтому, в целях ликвидации и контроля над мобилизованными красноармейцами и командирами освобожденных областей Украины,

приказываю:

1. Выслать в отдаленные края Союза ССР всех украинцев, проживавших под властью немецких оккупантов.

2. Выселение производить:

а) в первую очередь украинцев, которые работали и служили у немцев;

б) во вторую очередь выслать всех остальных украинцев, которые знакомы с жизнью во время немецкой оккупации;

в) выселение начать после того, как будет собран урожай и сдан государству для нужд Красной Армии;

г) выселение производить только ночью и внезапно, чтобы не дать скрыться одним и не дать знать членам его семьи, которые находятся в Красной Армии.

3. Над красноармейцами и командирами из оккупированных областей установить следующий контроль:

а) завести в особых отделах специальные дела на каждого;

б) все письма проверять не через цензуру, а через особый отдел;

в) прикрепить одного секретного сотрудника на 5 человек командиров и красноармейцев.

4. Для борьбы с антисоветскими бандами перебросить 12 и 25 карательные дивизии НКВД.

Приказ объявить до командира полка включительно. Народный комиссар внутренних дел Союза ССР БЕРИЯ Зам. народного комиссара обороны Союза ССР, маршал Советского Союза ЖУКОВ

(Чуев Ф. Солдаты империи: Беседы. Воспоминания. Документы.— М., 1998. -С. 177–178)

! –>Повністю наказ не був виконаний внаслідок чисельности населення України, відсутности в окупантів достатньої кількости технічних засобів та існування добре організованих загонів Української Повстанської Армії (УПА), яка могла б стати основою загально-українського антикомуністичного повстання. До речі, доктор історичних наук з Москви Ю. Кобищанов пише: «Напомню, что в течение всего советского периода украинцы составляли относительное, а в периоды коллективизации и послевоенный в Западной Украине, и абсолютное большинство заключенных ГУЛАГа и ссыльных», і в той же час, зазначає він, без них «Тюмень, Якутия, Магаданская область и Камчатка не могли бы развернуть свою добывающую промышленность» (М.Лукінюк Україна - Крим - Росія... -C.303.)

- 1944-1953 pp. - Сотні тисяч розстріляних московськими окупантами борців за волю Руси-України - членів УПА. Два мільйони висланих лише із Західної України у концтабори та на спецпоселення членів їх родин, симпатиків ОУН і просто українців ("бандерівці"). НКВД створює провокаційні спецгрупи бойовиків які діють під виглядом ОУН-УПА, тероризують і знищують населення Західної України. Із архівів НКВД тепер стало відомо, що лише у квітні-травні 1945 p. діяло 156 таких спецгруп, в яких налічувалось 1783 особи.

! –>Під виглядом вчителів зі Сходу НКВД засилає своїх аґентів у вишиваних сорочках з доброю українською мовою, які входять у довіру до місцевого населення і вивідують про ОУН-УПА, Завдяки роботі таких "вчителів" цілі села були вивезені до Сибіру, а деякі спалені. Деяких з цих "вчителів", особливо тих, що симпатизували УПА, енкаведисти катують і знищують, а потім тіла перевозять на Схід і показують як справу рук "бандєровцев", "гітлєровскіх нєдобітков". У різні часи від 40 до 50 відсотків в'язнів комуністичних концтаборів становили українці. Наглядачами у них часто були колишні власівці, які тортурами над українцями "іскуплялі віну" за зраду своїй Московії.

Про кількість висланих із Західної України в 1944-1948 pp. свідчать такі цифри з доповідної НКВД: "Совершенно секретно... Для переселения было использовано 44000 железнодорожных вагонов и задействовано сил: сотрудников внутренних дел и военнослужащих 13592 чел... Начальник 1-ого спецотдела МВД УССР подполковник Смирнов... 23.11.1948 г. № 15/23497". А за наказом заступника наркома НКВД Чернишова в одному вагоні заборонялося перевозити менше, ніж 30-35 осіб. Але часто у вагони заганяли по 50-60 чоловік.

Достатьо фактів? Чи продовжувати?

[Shura]

Я считаю что знать свою историю, историю своего народа необходимо. Неужели это утверждение может вызывать срмнение?

знать - просто обязательно!

но искать ответ на вопрос какой язык должен быть государственным в 21 веке исходя из событий давно минувших лет - ИМХО, неправильно

[Гість]

стоп.

народ, в историю углубляться вряд ли надо.

А почему? Без прошлого нет будущего. На чём подрастающее поколение будете воспитывать, на каких примерах героизма?

надо смириться, что исторически сложилось так, что в миру есть такое государство как Украина.

Нет, нужно просто различать понятия "Родина" и "Государство".

А так же осознавать, что борьбы народа за независимость Украины не было. И что границы Украины очертили большевики.

вопрос гос.языка почему-то даже у меня, русскоговорящего сомнений не вызывает. это украинский и ничего другого.

Снова - почему? На каком основании?

можно уважать русскоязычное население и не игнорировать его, да и не заставлять массово перейти на украинский.

Не можно, а нужно. Ведь государство Украина так стремится в Европу, а там принято уважать права человека.

со временем, как мы помрем отомрет и русский язык :-) а наши дети будут гутарить дэржавною мовою :-)

Не дождётесь. (с)

[Alice]

[quote name='Shura' date='May 22 2007, 05:20 PM' post='87758'

знать - просто обязательно!

но искать ответ на вопрос какой язык должен быть государственным в 21 веке исходя из событий давно минувших лет - ИМХО, неправильно

В 21 веке существует много стран, в которых языковые вопросы решаются лемократическим путем. В нашей стане избран авторитарный путь вытеснения родного языка примерно половины граждан. При этом защитники единственного государственного языка ссылаются именно на историю. Только это заставило меня углубиться в исторические дебри. Много интересного я там нашла.

[kudrom]

Хандусенко

як щодо відповіді на вказані факти?

[ursa]

О, боги! Опять начинается?

Кстати, с возввращением, Хандусенко!

У меня нет никакого желания перелопачивать половину интернета в поисках исторической информации, всё равно Вы её не воспримите и переиначите, найдёте что-то ещё на "нужных" сайтах и запостите тут...

Несколько ремарок:

1. В 1923... Вы бы ещё вспомнили, как "баба дівкою була" А ещё и другие документы поищите, не совсем такие радужные, как тот, что Вы процитировали.

2. В 1991 никто не заставлял голосовать за независимость. Выбор делался самостоятельно. К чему теперь стенания?

3. Вы местный? Сколько украинских школ и садиков во времена Союза было в Луцке, помните? Сейчас мы живём в Украине, так почему мы должны "забить" на украинский язык и вместо него продолжать учить детей русскому? Сколько людей в Луцке говорит на русском языке? Какой процент от общего количества населения? В 90% случаях со мной общаются на украинском. К чему тогда увеличивать количество русскоязычных садиков и школ? Почему бы не делать, например, еврейские, цыганские или армянские? По количеству людей этих национаотоностей никак не меньше, чем русских...

4. Малороссия и Киевская Русь как-то связаны? Они были одновременно? На территории современной Украины существовало государство Киевская Русь. Киев - это Украина. Соответственно язык, хоть он и зовётся (древне-)русским, по сути является украинским. Кстати, Россия (Русь) ещё остаётся должна Украине за название!

[Alice]

Хандусенко

як щодо відповіді на вказані факти?

Я вашу статью не осилила. Думаете у меня нет еще больших простыней и неопровержимых фактов?

Кстати, кто расстрелял киевских рабочих Арсенала? Тоже скажите московских шпионов?

Почему высказывание свое позиции у Вас вызывает негативную реакцию?

В чем, в каком выражении была с моей стороны, или со стороны Хандусенко, провокация?

[Shura]

1. никто русский язык не вытесняет. откуда инфа про вытеснение? я всю жисть говорю на русском - проблем в понимании не встречал.

2. причем тут борьба за независимость? и какой еще героизм?

3. большевиков предлагаю не трогать, поскольку еще может всплыть история про присоединение Крыма к Украине с подачи пьяного Хрущева.

4. почему только украинский? да потому что у нас не Россия. в России, а точнее в Хабаровском крае проживает около 300 тыщ. китайцев - там китайский язык даже как региональный не фигурирует.

5. я больше за то, чтобы мой ребенок родным считал украинский язык. что хорошего в русском - я дома ей сам научу. а в школах и садиках пусть на украинском разговаривают.

[Гість]

Спокійно. Які там факти, знову просто лєві провокатори вернулися.

Факти: в голосування зверху, все чітко і зрозуміло, інше словоблуддя.

Для любителів по...іти. Вам вже наводили факти:

http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrainerus070.html

Читайте, блін, якщо впадло по ссилці йти:

А может не надо простыни тут постить? Тем более, что фактаж там весьма сомнительный.

Например - факт, что Центральная Рада никакой народной поддержки не имела. Именно поэтому ей пришлось приглашать немцев, чтобы хоть как-то удержаться у власти. Кого поддерживал народ, видно из результата - была создана УССР. Если сомневаетесь, посмотрите на Польшу. Там народ не поддерживал большевиков.

- 1918 р. - Звіряча розправа московсько-більшовицьких військ з 300 , українськими героями - київськими гімназистами та студентами, що під Кругами стали на захист своєї Вітчизни Руси-України. Майже всі юнаки полягли геройською смертю на полі бою, або були захоплені в полон і розстріляні. Перед розстрілом гімназист Григорій Пипський почав співати "Ще не вмерла України...", а за ним усі приречені на смерть.

Миф. Расстреляны были петлюровцами 300 рабочих "Арсенала".

- 1918 р. - Більшовик Гершель Радомишельський (псевдо - Зінов'єв) заявляє, що "соціал-демократія - крило фашизму", і оприлюднює більшовицькі плани знищення 10 млн. чоловік. Плани щодо нищення, як завжди, більшовики перевиконують, головним чином за рахунок українців.

Откуда данные?

- 1918-1921 pp. "За час перебування в Києві (з 7 лютого по 31 серпня 1919 p.) більшовики не тільки зруйнували багато будинків, але також знищили безцінні культурні, мистецькі, архітектурні та інші надбання, та, окрім того, вимордували тисячі ні в чому не винних людей. Серед них, в першу чергу, інтелігентів, священників, науковців, монахів і монахинь, власників будинків, крамниць, промисловців, купців тощо.

А куда подевалась польская и еврейская интеллигенция Львова в 1941 году?

- 1919 р. Після завоювання України більшовиками - знищення національне свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень - триста тисяч.

И снова - документ - в студию!

- 1921-1923 р. Акція ліквідації українського народу - голодомор в Україні.

А вот хотелось бы знать, когда он появился, украинский народ? Ведь до 1917 года про него никаких известий не было. В России люди себя называли малороссами, в Австро-Венгрии - русинами. Откуда украинцы взялись?

- 1932-1933рр. Спланована і здійснена за підтримкою і з мовчазної згоди "світового співтовариства" акція ліквідації українського народу. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселення росіян у вимерлі села України. В Україні, яка володіє 40 відсотками світового чорнозему, умертвлено голодом 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. Голодомор був спрямований на винищення саме українців, а відбувався він лише на українських етнічних землях. Якщо окремі области України (зокрема Київщина) втратили чи не третину свого населення, а на Кубані, Придонні, Ставропіллі та в Криму загинув кожен четвертий - п'ятий житель сіл та хуторів, то в тих частинах сусідніх москвинських областей (Брянська, Воронізька, Курська), де жили москалі, смертности від голодування не спостерігалося. Не помирали від голоду також у москальських селах в Україні. Здебільшого саме мешканці цих сіл були тими грабарями, що закопували померлих, а часто й ще живих, українців.

А как тогда расценить факты подвоза продовольствия в УССР и уменьшения экспорта зерна? И ещё - голодали в основном в селе, куда продовольствие завезти тяжелее, чем в город. В городах особого голода не было.

Достатьо фактів? Чи продовжувати?

Давайте документы, а не их интерпретацию.

[Гість]

Кстати, с возввращением, Хандусенко!

Спасибо.

1. В 1923... Вы бы ещё вспомнили, как "баба дівкою була" А ещё и другие документы поищите, не совсем такие радужные, как тот, что Вы процитировали.

Тогда не надо говорить про то, что большевики кого-то русифицировали. Факты говорят об обратном.

2. В 1991 никто не заставлял голосовать за независимость. Выбор делался самостоятельно. К чему теперь стенания?

Это не стенания. Это констатация факта. Что государство наплевательски относится к правам своих граждан.

3. Вы местный?

Нет, в Луцке ни разу не был.

4. Малороссия и Киевская Русь как-то связаны? Они были одновременно? На территории современной Украины существовало государство Киевская Русь.

Государство называлось проще - Русь. Просто в разные времена столица была сначала в Киеве, потом во Владимире, затем в Москве.

Киев - это Украина.

По воле австрийско-подданного Грушевского, а затем - большевиков.

Соответственно язык, хоть он и зовётся (древне-)русским, по сути является украинским.

Нет, древне-русский - он и есть русский. Это доказывается наличием этимологического правописания в русском языке, тогда как в украинском - фонетическое, что свидетельствует о молодости языка и начальном этапе его развития.

Кстати, Россия (Русь) ещё остаётся должна Украине за название!

Это ещё почему?

[kudrom]

Результати голосування чітко висвітлили громадську думку форумчан на це питання. Так що я не знаю, що спонукає всіляких заблудлих на нашому форумі знову піднімати це питання.

Тут 73% за єдину державну українську мову, давайте на цій оптимістичній ноті і закриємо це питання.

Радий, що термін "малоросія" не користується пошаною в форумчан, тобто комплексу меншовартісності в нас, українців, тут не спостерігається )

Давайте проолосуємо: закривати тему +1

продовжувати балачку -1

Мій голос +1 - тему закрити, хто хотів той сказав

[Гість]

1. никто русский язык не вытесняет. откуда инфа про вытеснение? я всю жисть говорю на русском - проблем в понимании не встречал.

Дело не в говорении, а в праве любого человека получать образование на родном языке.

2. причем тут борьба за независимость? и какой еще героизм?

А при том, что баски до сих пор чего-то там взрывают. В Малороссии после 1654 года никаких признаков борьбы не наблюдалось.

3. большевиков предлагаю не трогать, поскольку еще может всплыть история про присоединение Крыма к Украине с подачи пьяного Хрущева.

А почему бы и нет? Не хотите захваченное отдавать?

4. почему только украинский? да потому что у нас не Россия. в России, а точнее в Хабаровском крае проживает около 300 тыщ. китайцев - там китайский язык даже как региональный не фигурирует.

Пример с китайцами неудачен - они там пришлый народ. Русские живут же здесь уже более 1000 лет.

5. я больше за то, чтобы мой ребенок родным считал украинский язык. что хорошего в русском - я дома ей сам научу. а в школах и садиках пусть на украинском разговаривают.

Зачем?

Результати голосування чітко висвітлили громадську думку форумчан на це питання. Так що я не знаю, що спонукає всіляких заблудлих на нашому форумі знову піднімати це питання.

Тут 73% за єдину державну українську мову, давайте на цій оптимістичній ноті і закриємо це питання.

Радий, що термін "малоросія" не користується пошаною в форумчан, тобто комплексу меншовартісності в нас, українців, тут не спостерігається )

Давайте проолосуємо: закривати тему +1

продовжувати балачку -1

Мій голос +1 - тему закрити, хто хотів той сказав

Что, правда глаза колет? Не желаете выслушивать оппонентов? Весьма примечательное предложение с Вашей стороны.

ЗЫ. Терпеть не могу, когда темы закрывают. Нужно давать возможность оппоненту ответить в людой момент.

Радий, що термін "малоросія" не користується пошаною в форумчан, тобто комплексу меншовартісності в нас, українців, тут не спостерігається )

Как же можно в таком случае клясть большевиков, которые сделали всё для дискредитации имени "малоросс"?