Українську мову пропонується зробити обов'язковою

[Юріч]

 

[case_l]

1 хвилина тому, halcogen сказано:

вже кожен  5 там намилився в Євросоюз

нам русскій мір загрозу становить

[Volyniaka]

 

[iiron]

On 25.01.2017 at 21:57, Юріч сказано:

 

Ну так є в кого вчитись). Але на відміну від раїсі, ми на чужі землі не ліземо, а намагаємся захистити свої.

Наші партнери в США так не вважають -  "В то время, когда местные незаконные формирования воюют за землю и свободу, украинские лидеры занимаются схемами, собственным престижем и банковскими счетами в офшорах" - цитата з статті.

[Volyniaka]

Попередній пост - суцільне марення (Обама боровся проти Ізраїлю -О!). Та ще й малограмотний...

[romaxa11]

Про Мову

5 год · 

"Севастопольським бабушкам, померлим від україномовних інструкцій в аптеках, кінотеатрам, які закрилися через україномовний дубляж, і таксистам, що вкоротили собі віку через появу неякісних українських пісень в етері високохудожнього радіо “Шансон”, присвячується:

“Російськомовний патріот України закінчується там, де починається мовне питання”, — так і кортить підредагувати класичну цитату щоразу, коли обурені російськомовні знову заходяться пафосно пояснювати Україні, що посилення позицій української мови “не на часі”. Єдине, що не дозволяє дійти до таких узагальнень, — усе більша й більша кількість російськомовних, які прагнуть повного витіснення російської з українського інформпростору не менше за корінних українофонів.

Утім, ця кількість “російськомовних язикофобів” цілком компенсується гіперчутливими україномовними громадянами, які б, може, й хотіли нарешті читати книжки та газети українською, але мають таке чуйне серце, що просто не можуть собі дозволити наступити на горло вєлікому і могучєму рудименту московської імперії. Адже від втрати російською мовою монополії на книжковий ринок та друковану пресу, вочевидь, долі мільйонів простих невинних громадян виявляться просто розчавленими жорстокою репресивною машиною, а ми ж, українці, не нелюди якісь, щоб отакий геноцид проводити.

Відтак достатньо було народним депутатам зареєструвати в секретаріаті ВР аж три законопроекти про посилення ролі державної мови в житті країни, щоб медіасфера просто вибухнула гнівними постами й статтями як російськомовних, так і україномовних захисників сталого розвитку мови Пушкіна й Даля силами українців. Оскільки самі законопроекти мало хто з цих захисників читав (зрештою, поки що в цьому й особливого сенсу немає: навіть якщо якийсь із них і ухвалять, до фінального читання його пункти все одно поріжуть до невпізнаваності — й першою гарантовано піде під ніж меметизована Фейсбуком “мовна інспекція”), то й дискусія ведеться не по суті пропонованої реформи, а в межах класичної дихотомії “український борщ vs. російськомовні немовлята”: чи варті всі мови світу сльозинки аптечної бабусі, яка так і не навчилася клятої “нав'язаної мови”, неправильно прочитала інструкцію та купила собі ціанід замість анальгіну?

Притомні, інтелігентні люди всерйоз пишуть про “насильницьку українізацію”, “розкол країни”, “пожалєйтє старіков”, “запрєтом нічєво нє добйошся” і “луччє б ковбасу по 2.20 здєлалі (корупцію побороли, в ЄС вступили, відкриті списки запровадили) — всє б самі на мовє загаварілі”, не помічаючи, що ці гасла з початку 90-х, відколи їх уперше нашкрябали на своїх червоних транспарантах покійні комуністи, дещо застаріли, повицвіли та підтопталися.

Посилання на неозорий прошарок лінгвоінвалідів, приречених на муки й страждання від найменшого контакту з україномовним середовищем, цілком можна було толерувати в 1991-му і сяк-так терпіти в 2001-му, але вже навіть у 2011-му припущення, що десь на території України збереглися резервації напівдиких русофонів, здатних досі не розуміти українську мову, скидалися на відвертий комуняцький чос. У 2017-му ж, коли навіть ті регіони, де теоретично могли існувати такі резервації, опинилися поза зоною українського інформаційного впливу, можете про цей аргумент узагалі забути.

Не менш лукавим виглядає й одвічний аргумент про те, що “нав'язування завжди має лише зворотній ефект та лише відверне українців від української мови”, а “якщо не нав'язувати, то люди самі потягнуться до калинових джерел”. Стривайте, але ж зараз таки не 1991 рік: хоч ви це нам повторюєте 25 із гаком років, та весь досвід мовної політики України говорить про протилежне! 15 років у кінотеатрах незалежної України не звучало жодного слова українською — й людям навіть на думку не спадало вважати таку “ненав'язливість” підставою для власної українізації. Зате прийшов у 2006-му році страшний “нав'язаний” український кінодубляж — і, як не дивно, люди замість обіцяного мовофобами протесту ще більше повалили в кінотеатри. І радіостанції, які восени минулого року посипали голову попелом через квоти на українську музику, чомусь так і не позакривалися через “відсутність якісного україномовного контенту”, і слухачі не вийшли на Майдан із вимогою прибрати Вакарчука з “Шансону”. Тож досить уже підмінювати суть пафосними оксюморонами: будь-яка ефективна мовна політика завжди може бути лише “нав'язаною”, і досі жоден “акт насильницької українізації” не викликав жодного реального спротиву “утиснутих російськомовних мас” (не думаєте ж ви, що скасування в лютому-2014 закону Колесниченка-Ківалова, яке так і не набуло чинності, насправді привело до Криму путінскіх чєловєчков?).

Із цієї ж серії красивих, хоч і неробочих конструкцій — гуманістична ідея про те, що “українську мову треба захищати, але ж не за рахунок російської”. Будь-яка людина, стаття в газеті чи вивіска на генделику в будь-який момент часу може користуватися лише однією мовою (навіть якщо поєднати російську й українську, то це буде один суржик, а не дві мови). І якщо людина говорить із кимось, слухає пісню чи читає повідомлення українською, то вона в цей момент природно утискає всі інші мови, в тому числі й російську. Тільки захисники язика чомусь весь час забувають, що російська в цій схемі не є суто жертвенним винятком, і відстоюючи її права в будь-якому конкретному часі й місці, вони автоматично позбавляють шансу на існування в цьому місці й часі українську. Не може такого бути, щоби українська мова собі розвивалася й захищалася десь на сторінках підручників, словників та наукових журналів, а “просто так прівикшеє насєлєніє” собі жило окремо “в нармальном мірє” російськомовних газет, книжок, кіна й телебачення. Тому годі пересмикувати — розвиток української в Україні можливий лише за рахунок російської (і навпаки), і жодних альтернатив немає.

Якщо язикофіли навіть погоджуються з таким твердженням, вони викочують на бойові позиції геть убивчий, на їхню думку, аргумент: “Та дайтє ви людям достойную жизнь — ані всє самі на украінскам заговорят! Пусть ані мнє сначала зарплату повисят, а тада заставляют!”. Ця теза за останні 25 років настільки увійшла в політичний лексикон, що ніхто вже навіть не замислюється: а хто взагалі такі ці “вони” і чому вони мають купувати в принципового русофона мову за пристойні гроші? В 1991 році, коли немаленька маса політично байдужих люмпенів проголосувала разом з усіма за незалежність України, просто аби не ділитися ВВП УРСР із Москвою та іншими дармоїдами, але на виході побачила лише гіперінфляцію та несміливу українізацію, формула “блін, я ж тіки хотів більше ковбаси, зачєм мнє єта ваша Украіна без неї?” реально мала якийсь сенс. Але що вона має символізувати зараз — коли громадяни вже тисячі разів могли переконатися, що тим, хто відповідає за зарплату й “гідне життя”, щиро начхати на те, якою мовою собі говорить завжди готовий до торгу принциповий русофон?

Зрозумійте, дорогенькі, ніхто у вас вашу мову купувати не збирається — “їм” гроші й самим потрібні. Ніхто й ніколи не стане навіть вести з вами переговори — і не тому, що не ведуть переговорів із “мовними терористами”, а тому, що життя заручниці їм завжди було до шмиги. Утім, багато хто з прихильників тези “мова в обмін на ковбасу” й так чудово розуміє безглуздість цієї формули, але все одно активно її використовує, сподіваючись, що раз “вони” не виконують умов вигаданої русофонами угоди, то й самі русофони можуть українську з чистою совістю ігнорувати. Перспективи ж імовірного підвищення рівня життя й потреби відповідати за власні обіцянки ці мудрі люди оцінюють із позицій Ходжі в кейсі з ішаком та еміром.

З усіх аргументів утиснутої російськомовної меншини найпристойнішою виглядає теза “не на часі”, яка, хоч й випливає з суто меркантильної попередньої конструкції, та завдяки заміні ковбаси на суспільно важливі реформи звучить значно більш пафосно та відповідально: “В нас що, вже корупцію поборото й дороги відремонтовано, що ми вже взялися за мову?” Із фактологічною частиною цією конструкції й не посперечаєшся: дороги й досі розбиті, корупція процвітає — але чому це має бути підставою видавати пресу російською? Чому нам 25 років повторюють, що за мову треба братися лише після доріг і корупції, і в результаті ми 25 років сидимо з корупцією, без доріг і без мови? Може, спробуємо хоча б заради інтересу поміняти цей зачаклований порядок? Ризикнемо нарешті хоча б вирішити питання з мовою, якщо корупція й дороги черговій владі виявилися не по зубах?

Врешті, Віктор Андрійович Ющенко теж спустив в унітаз і дороги, й боротьбу з корупцією, але якби суспільство його тоді переконало, що все решта не на часі, ми би й досі могли ходити в російськомовні кінотеатри й вважати, що це нормально. І ми б і досі ходили по вулицях Лєніна, якби принципове суспільство таки переконало Верховну Раду, що не можна валити іллічів, поки не сидить Ахмєтов.

Головне, чого не відчули нинішні захисники статусу російської мови, — що посилення ролі української мови не є забаганкою когось із властителів. І сам факт того, що закон Колесниченка-Ківалова досі не скасований, бо рішення ВР не підписане, а процес у КС затягується, явно про це свідчить — Порошенко аж ніяк не прагне мовних перетворень. А от те, що у ВР попри пасивність АП зареєстровано аж 3 законопроекти на таку досі дискусійну тему, яскраво показує, що партійні соціологи відчули потужний суспільний запит.

Справді, за роки війни з Росією прихильникам українізації стало значно легше говорити про необхідність позбавлення російської мови панівного статусу. І справа тут не в тому, що, як дивно зазначає одна з авторів законопроекту №5670 “Про державну мову” Ірина Подоляк, на тлі війни “навіть свідома і безвідповідальна політична інструменталізація питання державної мови не може зробити ситуацію в Україні гіршою чи загострити її”. А в тому, що, по-перше, війна суттєво посилила будь-які настрої щодо максимального культурного відриву від Росії, а, по-друге, з осені 2014-го найбільш російськомовно стурбовані регіони України на загальноукраїнську електоральну температуру по палаті тимчасово не впливають.

Тож як уже й вибирати найзручніший час для заходів з українізації — то зараз якраз він і є. Бо якщо ми сподіваємось у майбутньому реінтегрувати в себе ОРДЛО й Крим, то не забуваймо, що з обраними від цих регіонів нардепами ВР точно заблокує будь-який мовний закон.

P.S. Особливу увагу хотілось би приділити колегам-журналістам, які засуджують українізацію преси, бо, мовляв, “я, канєшна, украінскій знаю луччє всєх барцов за мову, но харашо пісать на ньом нє смагу”. Враховуючи, що класичне вміння “харашо пісать па-русскі” в 90% випадків визначається народженою в 90-ті формулою “дореволюційних канцеляризмів, бандитських жаргонізмів та цитат із книжок Булгакова й фільмів Рязанова мало не буває”, хочеться просто порадити засмученим бехвихіддю російськомовним журналістам: не пишіть “харашо”, пишіть нормально. Нормальний текст будь-якою мовою легко пишеться."

[romaxa11]

Що це за штемп такий грамотний? І якого фіга твоя та вся кацапо-геополітична срань до закону про мови?

[romaxa11]

Вже заграли ці кацапо-технології зміщення акцентів. Відкрий собі темку про загрозу ополячення і там строчи. Ну і про румун, мадярів не забудь, тільки в расєї абітаванной всьо буде гаразд. Я б тебе забанив, зараза підлюча, але й так зрозуміло що час твій тут недовгий до наступного перевтілення.

[Zevs_Isver]

21 хвилин тому, Tioil777 сказано:

Це моя думка тільки, які технології? я не маю права? може я помиляюся в цьому ще, я хочу щоб люди добре в Україні жили і працювали тут, зрозумів, а не приїхали

який настирний смамбіт.... експерт в усіх галузях....

[Oberegy]

7 годин тому, Tioil777 сказано:

він допомагав і підтримував наші інтереси

якщо мені не зраджує пам*ять то Обама зразу після інавгурації поперся до Москви і там нас тупо здав. Чогось всі про це забувають. Розумію, 8 років пройшло, але...

[alexvvv]

2 годин тому, Oberegy сказано:

якщо мені не зраджує пам*ять то Обама зразу після інавгурації поперся до Москви і там нас тупо здав. Чогось всі про це забувають. Розумію, 8 років пройшло, але...

А ще обама нагадив у під'їздах москалям.

[veter]

9 годин тому, romaxa11 сказано:

Що це за штемп такий грамотний? І якого фіга твоя та вся кацапо-геополітична срань до закону про мови?

Карамбич повернувся

[Zevs_Isver]

6 хвилин тому, veter сказано:

Карамбич повернувся

та він нікуди і не дівався.....

борда його манить.....

 

я навіть боюся думати що буде під час весняного загострення....

[alexvvv]

18 хвилин тому, Zevs_Isver сказано:

я навіть боюся думати що буде під час весняного загострення....

буде або гірше або краще

[Віталька]

будь-які зміни уже на краще, стабільність - це ознака або ідіота, або високоінтелектуальної людини.

[Zevs_Isver]

44 хвилин тому, alexvvv сказано:

буде або гірше або краще

я вже трішки побоююся 1 березня......

[veter]

Щойно, Zevs_Isver сказано:

я вже трішки побоююся 1 березня......

Це навіть краще ніж гірше

[difoto]

Чувак фігачить з трьох акаунтів як мінімум. Один - в приваті сре, другий - оці псевдовисери про Обаму і Трампа, і третім сере на Самооборону. Раздєлєніє труда, чо!

 

[Zevs_Isver]

13 хвилин тому, difoto сказано:

Чувак фігачить з трьох акаунтів як мінімум. Один - в приваті сре, другий - оці псевдовисери про Обаму і Трампа, і третім сере на Самооборону. Раздєлєніє труда, чо!

експерт багатостаночник

[veter]

експерт чи універсал?

[Віталька]

просто школото, у якого тьма вільного часу

[Гість rl72]

Три законопроекти про мову. Вибір кращого

RADIOSVOBODA.ORG

 

 

[Гість rl72]

З ФБ Kozak System

 

Можливо, найважливіша для України петиція, яка була зареєстрована за останній час. Ми підписали і закликаємо вас зробити те саме, бо вважаємо поширення української мови таким самим визначним, як і збройна боротьба.
Процедура реєстрації трохи марудна, але це ніщо, порівняно з тим, які знущання і тортури доводилося переносити багатьом українцям лише тому, що вони воліли говорити українською. Просимо також про поширення петиції!

 

 

Включити в порядок денний, розглянути та проголосувати законопроект №5670 "Про державну мову", що розширює сфери застосування української мови в Україні.
Автор(ініціатор):  Матис Роман Євгенович
Статус петиції:  Оприлюднена
Дата початку збору підписів:  23 січня, 2017
Дата завершення збору підписів:  23 квітня, 2017
Залишилось днів до закінчення збору:  65
Загальна кількість підписів:  5379

https://itd.rada.gov.ua/services/Petition/Index/2061

[san4ez1]

Там я ще багато петицій підписав.Дякую.

[iiron]

On 22.01.2017 at 22:41, iiron сказано:

Зробити популярною українську мову можна тільки зробивши успішну розвинену країну.Тоді російськомовні самі будуть цього прагнути.А так як побудова такої країни прямо суперечить українському менталітету, то цього ніколи не буде.При першому пришесті свідомих(при ющу) була така підозра, а тепер при другому тверда впевненість.Була надія на іноземців у владі, але не склалось - заважали пиз...ти.Як-що ті придури приймуть цей закон, то від неньки може залишитись 5-6 областей з феодальним устроєм

https://www.pravda.com.ua/columns/2019/01/15/7203845/

https://site.ua/valerii.pekar/15733/