Нотатки мобілізованого

[Профессиона́л]

Планував вже вдома, під час відпустки продовжити нотатки... Покращуючи розповідь фотками та відео без обмежень... Та й з комп'ютера легше набирати текст, фотки підбирати... Але... відпустку не дають... І х.з. як з цим боротися.

Бачу Проектант трохи писав з моїх слів. Як з диктофона прям :-)

Ну що ж, продовжу, стараючись з пам'яті відновлювати хронологію.

Приїхали ми на передову 26 травня. Прикомандирували мене до другої роти, другого взводу на новий блокпост. Завезли з речами і зброєю тупо в ліс і залишили :-)

25 травня не далеко від нашого блокпоста ДРГ розстріляла "таблєтку"(УАЗіка) з військовими. Нажаль двоє загинуло. Взимку підірвали дві наші вантажівки. Осінню - КУГУАР прикордонників і цивільну машину. А в літку 2014 влаштували засідку для прикордонників. Тоді підірвали БМП і двоє прикордонників загинуло. Явно було багато причин влаштувати наш блокпост. От тільки незрозуміло чому лише в травні, а не раніше.

Блокпост розмістився між іншими нашими блокпостами, відстань між якими була достатньо великою і ДРГ цим користувались. За останнім блокпостом (10) вже несуть службу прикордонники.

По всьому нашому блокпосту (9) розкидані деталі від підірваного на протитанковій кацапській міні цивільного авто - фольца. Сам каркас лежить на дорозі. Збоку стоїть хрестик, лежать цукерки, дитячі речі. Певно біженці їхали в Росію. Не доїхали 800м, нажаль. Заднім лівим колесом наїхали на останню з трьох мін. Здетонували всі три, залишивши півметрові воронки.

Наш заїзд і виїзд попередників наробив чимало шуму в той день Перший обстріл почався через кілька годин після приїзду. Обстрілювали мінометами 120, 80, АГСом. Добре, що до нашого поста не долітало сотні метрів. Нам (18чол.) не було куди ховатися. До ночі встигли лише розвантажити речі, виставити ДШК, насипати кілька десятків мішків піску і вирити з 4м. окопів для відбиття можливих атак.

6 чол. спали під бехою. Інші на землі між деревами.

Так як інші пости більш-менш обжиті, а в нас нічого не було, то в першу ніч ротний видав тепловізор. На чергування заступали по черзі. Дехто взагалі не спав. Комусь не давали заснути звуки від обстрілу, комусь інформація про те, що до сєпарів менше 2-х км, а до кацапії менше кілометра і що вчора за 50м. від нас були розстріляні наші військові... Та й в лісі не було захисту - ні укріплень, ні розстяжок... За дерев видимість не велика.

До ранку(а в 3 години вже все було видно) ледве дотягнув виданий тепловізор. Вмерли батарейки. В обідню пору приїхав взводний, привіз 10 бухт колючої проволки, моток польовки, 5 лопат, ящик гранат. Забрав тепловізор і поїхав. Забігаючи наперід, напишу, що оце все з матеріалів, що нам дало командування на влаштування блокпоста. Ні гвоздів, ні скоб, ні в'язальної проволки, ні досок, ні плівки, ні ліжок... короче більш нічого.

В той день всі або вкопувалися, або стояли в караулі. Причому бажання пошвидше вкопатися зашкалювало у всіх. Обстрілювали нас щоночі і деколи вдень. Перша доба без обстрілів - 16 червня... Якщо чесно, то відчували, та й зараз деколи буває, що відчуваєм себе м'ясом, яке просто розстрілюють всліпу. Збереження життя і здоров'я солдатам - далеко не основна мета командирів... Основна - щось собі замутить, щоб покращити собі життя і не підставити свою попу, єслі шо... Короче зараз не про це...

До нас прикомандировали двох саперів, щоб контролювати периметр останніх трьох блокпостів. З самого ранку вони взялися встановлювати розстяжки з найнебезпечнішої сторони - кацапії, починаючи з 8 блокпоста. Виставили лише 13 шт. Виставляли на ще радянську саперну проволку. Короче на скільки її вистачило - стільки й виставили. Коли виставляли, натрапили на кілька існуючих розстяжок, деякі з мін. Пізніше виявилося що це кацапські. Ними перегороджували шляхи відходів ДРГ.

Зранку третього дня, на дорозі за 30 м. від 8 блокпоста лежало 8 знятих наших розстяжок і замотана проволкою записка на бумазі з фольгою від сигарет: "Учитесь ставить расстяжки, лохи".

Сказати, що всі були в шоці, це нічого не сказати... Короче перші враження - та ну його нах... Після цього випадку, нічна стрільба відкривалась на найменший шелест на всіх блокпостах.

Нашого головного сапера, військового зі стажем, ой як ця записка "зацепила за живе". В той же день він з дому замовив спєц лєску, нитки і балончик з фарбою(зафарбовувати пелюсток від гранати, щоб не блистів на сонці). А в свого ротного(саперної роти, нажаль вже покійного) міни та тоншу проволку з тура. Можна сказати, що так почалася саперна битва.

В той день, за вказівкою ротного, до нас приїхало ціле саперне відділення. Працювали аж до сутінків. Було виставлено більш ніж 100 гранат Ф1 і РГД5. Знищені або переставлені всі кацапські розстяжки.

Тоді перший раз побачив гранату РГО. Сапери зняли з кацапської розстяжки і залишили нам, як сувенір. В ЗСУ на озброєнні таких немає. А ворожі ДРГ такі гранати вішають на дерева або додатково добавляють до основних розстяжок. Спрацьовує від удару. Якщо зацепити гілку чи проволку або коли перекусити проволку, граната падає на землю і детонує.

[Профессиона́л]

Спочатку не було спокою від комарів. Спали в спальних мішках, під відкритим небом. До ранку лиця і руки ставали червоними - ніби вітрянка... . Ще набридали мурахи, жуки, миші і особливо гадюки. З часом звиклось.

З першого дня ми якось розділились на 2 групи: основне відділення взводу (12 чол) і прикомандировані. В основному відділені всі знали один одного. Для прикомандированих більшість була незнайомою. Основне відділення їхало своєю БМП(бехою), а прикомандировані - "як получиться". Добирались з пересадками трьома транспортами. Речі, зброю і боєприпаси задовбався перекидувати. Один ДШК 95кг. + 16 ящиків до нього по 27 кг кожен. Навіть згадувати не хочеться :-) Короче з транспортом в нас біда...

Перша група взялася

за влаштування накриття для речей і ночівлі, яке вподальшому мало слугувати накриттям для кухні зі столом;

за влаштування вогневих позицій і окопів з північно-східної сторони

за огорожу блокпоста колючою проволкою.

і за прокладання польовки для електропостачання і зв'язку.

Друга група взялася

за влаштування вогневих позицій і окопів з західної і південно-східної сторін.

і за мінування периметру за колючкою.

Я почав вкопувати кулемет, влаштовувати брустер і облаштовувати свою вогневу позицію.

[Профессиона́л]

На перших блокпостах усі вогневі позиції були влаштовані по одній лінії до сєпарів. Мала відстань між блокпостами дозволяла розміщувати по одному караулу.

Взводний наказав зайняти аналогічну оборону, влаштувавши лише дві опорні позиції з одним або двома караулами в сторону кордону. Командир відділення - наш командир блокпоста (майор одеської міліції, пройшовший Дебальцеве) спочатку промовчав, а після від'їзду взводного наказав влаштувати кругову оборону з трьома караулами. Більшість пацанів почала возмущатись, оскільки кожному прийдеться стояти в караулі(в броніку і касці) по 6 годин в добу, тоді як на інших постах стояли лише по 2години. Але на спори часу не було, прикомандировані пішли виконувать і іншим нічого не залишалось, як змиритись.

Час показав що це було пздц яке правильне рішення. За весь час на передовій, ДРГ ні разу не заходила в лоб зі сторони кордону, а обзор і можливість моментального відкриття вогню на всі 360 градусів, максимально мінімізували шанси ДРГ захопити наш блокпост, а, враховуючи міни, й незамітно пройти повз.

Перший візуальний контакт з ворогом - з "дліни" снайпер зумів зробити два не влучних вистріли. ДаШКа змусила його швиденько накивати п'ятами

Над нами постійно літали безпілотники. За одну зміну(3год) нараховував до 12шт. Стріляти по ним заборонили, щоб не видати позицію і не відкоригувати обстріл. Усі вони летіли в РФ.

Перший місяць постійно спрацьовували розстяжки - звук запалу, 4сек, вибух. Чутно було і рухи по лісу. Деколи видно зелений лазер. За допомогою нього ворог і знаходив вночі наші розстяжки. На будь-яку підозру нами відкривався короткочасний вогонь. При відповіді відкривали вогонь по-повній. Ротний інколи возмущався за таку надмірність... Все-таки "перемир'я", але й не сильно забороняв. В перші дні, нічна прострілка подарувала нам першого зайця. :-)

Найулюбленіший метод ДРГ, особливо, якщо "спалились", - зайти між блокпостами, вистрілити кількома підствольними гранатами або по рожку куль в сторону одного і другого і "дати на тапки". На блокпостах відразу відкривали вогонь у відповідь, забуваючи про своїх. Перший раз кулі свистіли над головами більше 30хв. 8-й старався... та й ми не поступались... :-d Знали точно, що між нами ворог, кулі летіли в нашу сторону, тому й ми не жаліли куль... Тоді якось не думалось, що між собою валимся, а ворог вже відійшов. Пізніше налагодився зв'язок і дії узгоджувались. Ну і вже пізніше розвідали, що блокпости розміщуються на горбі, який уходить вниз до річки - Деркул. По ній і проходить кордон з РФ. Між блокпостами є місце, де від дороги до кінця горба менше 30 метрів. Ідеальне для проходу групи.

Зранку сапери знаходили перекушені, зняті або переставлені розстяжки, копанки. І ні поранених, ні слідів крові...

Коли до нас приїздили прикордонники, на одному зі своїх КУГУАРів(пізніше його підбило при мінометному обстрілі), ставити хрест своїм полеглим побратимам, то розповіли, що на кордоні стоїть батальйон ГРУ РФ. Приблизно в 2 км від нашого блокпоста. А на днях кацапська ДРГ напоролась на їхній "секрет" - спостережну засідку. Одного вбили, а іншим, серед них двоє ранених, вдалося відступити завдяки тому, що останній в групі, на пісок клав гранати, без чеки пелюстком вниз. Тобто під своєю вагою граната не дає спрацювати запалу. А спрацьовує лише тоді, коли зрушиться з місця. Короче переслідувати групу, випадково не зрушивши якусь з гранат, дуже важко... Ризиковано. Граната в піску під своєю вагою через невеликий проміжок часу перевертається і детонує. Крім того у кацапських ДРГ така форма, що утримує кров, ніби губка. Хоч бійці і були поранені слідів від крові не залишається. Ну і ДРГ заздалегідь підготовлює кілька шляхів для відходу. Часто ставлячи пастки на випадок погоні.

Зрозумів, що під час бою складно заряджати новий короб на ДаШКу... Тому з'єднав усю лєнту з коробів в єдину.

Після влаштування позицій перейшли на копання ям під бліндажі і заготівлю дерева.

[Профессиона́л]

Бліндаж влаштовували майже місяць. Надіялись, що інструментом і матеріалами армія забезпечить. А фіг там. Навіть волонтерів до нас не підпускали. Передова... наказ - жодних посторонніх. Прийшлося все купувати та отримувати поштою. В Біловодськ раз в два-три тижні хтось один з трьох постів їздив за передачами. З авто завжди було напряжно, тому і в магазинах тарились на 20 днів вперід. Добре, що у прикомандированих зенітчиків на 10-му був УРАЛ (Незламний). А то й не мали б можливості боєприпаси, продукти і питну воду розвозити між постами. Хіба бехами гасать.

Пізніше нас прикордонники почали виручати транспортом і доставкою потрібних речей.

Дерева спочатку різали двохручною пилою та бензопилою, яку по-графіку, позичали з іншого блокпоста. А пізніше бензопилою, яку мені надіслала помічниця Єремєєва І.М. Доречі вона також надіслала форму, кросівки, три аптечки... Та й про авто ніби домовились, але, з незрозумілих для мене причин, до нас воно так і не доїхало... Як би там не було, Ігор Миронович - один з небагатьох, які реально чимось допомогли (впринципі допомогли лише він і борда, на чолі з Діфото). Дуже шкода, що так трагічно обірвалось його життя. Нехай спочиває з миром...

Дерева сучкували, зносили, підтягували бехою і вручну закладали. Свіже дерево дуже важке і смолисте. Видана форма не витримала й тижня на передовій....

Щось я занадто відволікаюсь від основного...

І так, напишу про влаштування бліндажу, як на будівельних форумах - фотоінструкцію з етапами будівництва

- спочатку копаєте яму, попередньо прикинувши кількість і розміри ліжкомісць. В нас був метр твердої землі, а далі пісок. Доречі ідеальний для влаштування стяжок і штукатурки... Стяжка і штукатурка нам не потрібні, тому йдемо далі...

- вкопуєте опорні пристінні стовпи, які триматимуть стіни з колодок. Пісок осипається при вібраціях від вибухів, тому зі стінами бажано не затягувати.

- вибираєте чим рівніші колодки середніх розмірів, бажано без осколків і куль. Ціпок від пилки тупиться при попаданні на метал і починає іскрити.

- колодки по черзі заставляєте за стовпи, поступово засипаючи піском простір за колодками. Щілини заставляйте меншими гілками, пісок трамбуйте.

- вхід в бліндаж також потрібно укріпити колодками.

- між стовбами бажано відразу встановити розпорки, щоб стіни не відхилялись від власної ваги і від вібрацій при детонації прилетівших з лугандонії мін.

- після влаштування стін, вручну вкладайте основні балки перекриття з запасом на кожну зі сторін - 1,5м. Бажано, щоб вага кожної балки була такою, щоб її ледве-ледве могли занести 5чол.

Доречі на балки можна закріпити плівку, якщо Вас зненацька застане злива.

- на балки вложуйте колоди-перекриття, аналогічної ваги Великі щілини закладуйте меншими гілками. Не забудьте вивести вентиляційну трубу.

- перекриття накривайте пишними гілками. Наверх гілок вкладується перший слой плівки.

- плівка засипається піском або землею з влаштуванням уклонів для можливості відводу дощової води за межі бліндажу.

- далі вкладується другий шар плівки і засипається землею в перемішку з гілками чи короткими колодами. Кажуть, що чим більша висота перекриття з насипом, тим надійніше... В нас було приблизно 1,5 метра.

[MANJAK11]

нема слів

[Профессиона́л]

Бачу, що все більше народу заходить в цю тему

Щоб більш не вертатись до бліндажу, добавлю ще одне фото інтер'єру :-)

Вам цікаво звідки ліжка з матрасами і тканина на стінах та стелі??? Фотка липнева, тому напишу пізніше. :-p

Поки ми працювали над своїм бліндажем, а сапери над розстяжками, інша група закінчила огорожу з колючки, накриття над кухнею, туалет, душ і закінчувала другий бліндаж. Під накриттям дехто спав аж до ротації.

Перші дні харчувались сухпайками. На четвертий день привезли продукти. Далі їх привозили раз в два тижні. Хліб і воду раз в чотири дні. Овочів і м'яса мінімум(на фото два куски свинини на 51чол.) консервів - максимум. Хотів би я глянути в очі тому, хто ті консерви робить і тому, хто їх закупляє для армії... А ще краще нагодувати їх ними...

Готували самі, по-черзі. На фото - вариться мій суп

Питну воду спочатку привозили в батляшках, а пізніше привозила водовозка. В вкладеннях остання її фотка. Наприкінці червня водовозка потрапила в засідку по дорозі в Станицю. ДРГ розстріляла її з РПГ. На бочці не було надпису, що вода. Напевно думали, що паливо. Перші наші втрати... Тоді почався період трьохсотих. Через тиждень - двохсоті. Я б не сказав, що почали більше чи точніше обстрілювати... Певно просто почалась чорна смуга...або невезіння.

Хочете побачити, як виглядає ліс в перший період після короткочасного денного обстрілу??? Дивіться останні фото.

P.S. На телефоні, на останній фотці, можна роздивитись задоволені лиця від знятих броніків і касок... При загрузці на сайт чомусь розмиває...

[fedot]

Бачу, що все більше народу заходить в цю тему

Так, бо хоч ми тут і тилові щурі, але Борда це щось на зразок сім'ї. І більшості не пофігу, як "там" той, хто нас захищає. Ну і в міру своїх можливостей допомогти. Хоч головне - знати, що живий та здоровий.

[difoto]

Привітав Профессионала зі святом, написавши, що сьогодня його "таблєтка" завелась без проблем і завтра вирушає на Луцьк!

Дякую fedot за з/ч. ще раз!

Дякую майстрам, які сьогодні, у вихідний день вийшли на роботу і завели авто. Воно вже пофарбоване та поварене у проблемних місцях.

А тепер про пічяль - найбільше грошей на цю машину закинув сам Профессионал. Потім ми з кумом. Все коштує грошей: фарбування обійшлося у 1100 грн, і це лише вартість фарби, роботу робили задарма у неробочий час. А ще масло, тосол, бензи 20 літрів щоб тільки завести-потестити і т.п. А дрібнички вилітають взагалі у страшні "копійки". Я мовчу про бензу, щоб вона доїхала на схід.

Всьо, чуваки, я останні 500 грн тільки що перевів напарнику, який ремонтує машину. Це наш з кумом заробіток за останні дні. Якщо вас не мучить совість у це свято - проходьте мимо. В іншому випадку - реквізити - у підписі.

[alexvvv]

+

[Svityaz]

+300

[FKCX_half]

+300

[maluj]

+

[valuzk]

+

[Pavelix]

+

Будьте крепкі!

[Профессиона́л]

є 2 рації... працюють на частоті далекобійників (не шифруються). підходить ? через кого можна передати ?

Обіцяли відпуск з вересня... "не судьба". Якщо ще є, то через Difoto можна передати або Новою поштою в м. Біловодськ, за рахунок отримувача. Рації дуже потрібні.

Коли ми виконали половину роботи над бліндажами, командування додумалось прислати нам в поміч "ковш" Для нього також роботи вистачило. Викопав яму під беху, яму під третій бліндаж і, де зміг, викопав окопи. Нам залишалось лише прокопати невеликі проблемні ділянки, щоб з'єднати в єдиний окоп. Але ми вже не спішили. Рослабились

Більше часу стали приділяти чергуванням, заготівлі дров, мінуванню і розвідці територій.

Добавлю фотки з місць падіння мін.

АГСів і підствольних гранатометів ми не боялися. Вони детонували при попаданні у верхівки дерев. На землю падали лише браковані, або такі що не детонували. На перших постах таких тисячі прилетіло.

А от при мінометних обстрілах, не розірвавшихся не знаходили. Лише хвостовики осколки.

Часто від детонації загорався ліс. Якщо була змога, старалися гасити. Якщо не було(обстріл, ймовірність детонації розстяжки, наказ про повну бойову або наявність інформації щодо проходу ворожої групи...), то горіло, часто самозатухаючи, особливо в червні та липні, коли сухого менше.

Кілька разів пожежні авто приїжджали з супроводом...

Кажуть, що чим більша висота перекриття з насипом, тим надійніше... В нас було приблизно 1,5 метра

Від прягомого попадання навіть 80мм міни не спасає. Перевірено в серпні.

P.S. Для критиків висвітлення мною деякої інформації відразу напишу, що борда - це останнє джерело, яким користуватимуться сєпари чи кацапи. Кількість ресурсів та своїх джерел інформації в них достатня - безпілотники, ДРГ, місцеві жителі т.д. Крім того, в серпні наші позиції були частково знищені. Як вони відновлювались, як зараз розміщуються і як організована теперішня оборона публікуватись не буде.

[AnimaNoir]

По вашим розповідям хоч фільм знімай)

[Профессиона́л]

Найповажніший і найвідповідальніший чел. на блок-посту - Ваня-сапер. Ніколи не сидів без діла. Саперною справою почав займатися лише з березня. Постійно працював над вдосконаленням своїх навиків і покращенням мінування блокпоста. Що він тільки не витворяв з гранатами і тротилом.

Його ротний постійно підвозив нам міни, запали до мін, тротилові шашки, гранати... Привозив своїх саперів у поміч і особисто з ними ходив, допомагав. В основному їздили на 10 блокпост, заміновувати ділянку між прикордонниками. Побачивши, що кацапи ставлять ОЗМ - заборонені міни, сказав, а чим ми хуже? В нас на складах їх вистачає. Перед тим, на 10-му підірвався солдат на такій. Збирав дрова, перечепився і впав на тросик. Сама міна - розміром, як літрова банка з-під фарби. Всередині кілька тисяч металевих шариків, залитих тротилом. Закопується в землю. Її взагалі не видно, лише запал. При детонації, вилітає на висоту 60см і взривається, розкидуючи шарики на всі сторони. Шанси вижити, зацепивши таку розстяжку, дуже малі. Однак він вижив, хоч і зазнав значні ураження. Певно завдяки тому, що в момент детонації лежав на землі.

Те, що ці міни використовуються в зоні АТО, як сєпаро-кацапами так і нами - замовчується. Ну і я Вам нічого не розказував, єслі шо

Наша розвідка підтвердила інформацію прикордонників, що на кордоні стоїть батальйон ГРУ РФ. Крім того, сказали, що багато техніки в них є... Тобто є можливість перетину кордону на техніці.

Короче взявся Ваня за мінування доріг протитанковими мінами, удосконалення і переставляння розстяжок... Тоді вже прийшла йому посилка з лєскою, нитками, фарбою і т.д.

Він ще додумався замінити запал від гранати на запал від міни. В останнього миттєва детонація, тому нема звуку при спрацюванні запалу і чотирьох секунд на реакцію. Різьба трішки не підходить, меншого діаметру, але ізолента робить своє діло Тепер втекти, зацепивши розстяжку було малоймовірним.

Хто уважний? Попробуйте знайти міну/запал від міни на фото

[Yarchik]

Я на останньому фото тільки марихуану знайшов. Коноплю, себто.

[S30]

3 по центру (кидається в очі запал і скрутка на розтяжці),4 фотка по центру кутник і трішки вище підозрілий предмет схожий на пластиковий ковпачок.

5 від центру лівіше(під дубком) і розтяжка вліво.

Ніфігасє зарості Марьванни.

[Dieselsmart]

А от при мінометних обстрілах, не розірвавшихся не знаходили.

нездетонувавша міна заходить в грунт повністю, а на мягких навіть дуже глибоко і знайти потім ямку особливо після пожежі чи інтенсивного обстрілу практично неможливо, потім потрібно все розміновувати з металошукачем адже їх там нерозірваних вдосталь.

2 фото надто зелений листок по центру під дубовою гілкою, занадто великий контраст з дубовими листочками.

5 фото за дубочком чуть далі і правіше білий запал стерчить, в коноплях і чорт нічо не побачить, все решта наче знайшли.

[vetalforever]

на борді пропадають пофесійні сапери))))

Професіонал, сили тобі, спокійних чергувань та скорішого повернення з перемогою!

[Профессиона́л]

Дійсно уважні Але на другому фото не яскравий листочок, а граната перемотана зеленою ізолентою. На останній фотці справді нема міни, точніше її не видно за коноплею. :-) Фоткалась саме конопля. В серпні вона виросла вище мого росту. Такими плантаціями засіяна вся лінія вздовж кордону.

З середини червня сєпари стріляли лише автоматичними гранатометами. Зазвичай починався обстріл після сутінків і тривав не більше години. Обстрілювали перші блокпости. Навіть до 8-го не долітало. І почалися дні, коли взагалі не було обстрілів.

На посту в нас був ще один Ваня - лісник. Вже майже як браття. Правда зараз стоїмо на різних блокпостах. Короче з Ваньками в основному і ходили кругом. З ними жоден сєпар не страшний. До кінця червня ми обстежили майже всю навколишню територію - з 8-го по 10-й і до кінця пагорба що йшов до кордону. За пагорб, до річки не ходили.

Ефективність удосконалення розстяжок спочатку відобразилась на звірях. В червні знайшли оленя, козулю і кабана. Справжнє м'ясне свято для нас і взагалі для другого взводу і прикомандированих до них. Тобто 8-й і 10-й. З ними завжди ділилися. Ваня-лісник займався роздєлкою дичі.

В той період, зі сторони кацапії, кожен ранок почав доноситись звук від бензопили і від руху БМП. Пацани різні здогадки озвучували: що понтонний міст влаштовують, що дрова заготовляють, що для техніки колоди ріжуть, щоб по болоту пройшла і т.д. Не пам'ятаю хто, но хтось раніше казав, що річка глибиною понад два метри і з болотами, тому перейти її буде не так просто. Командування чомусь не відправило нашу розвідку по інфу щодо шуму.

Одного дня, двоє наших, йдучи з десятого поста, натрапили на ДРГ. Чи ДРГ на них. Бій тривав хвилин 15. Ми вийшли на зустріч для підкріплення і ворог відступив. Після цього ротний заборонив пересування між блокпостами. А на 10-й відправив відділення розвідки з БТРом. Там вони стояли майже до ротації.

На наступний день Ваня-сапер вирішив на всяк випадок в тій стороні добавити ще кілька розстяжок. В процесі побачив, що проволка однієї з мін повторно перекушена. Він її замінив і через кілька метрів добавив ще нитку(запаралелив міну). Через кілька днів вона спрацювала. Хлопці з 10-го пішли її провіряти. Знайшли заряджену лєнту до ПК і сліди крові.

Від розвідки дізнались, що між десятим і прикордонниками є покинутий ландшафний заказник. Там є два будинки і чотири вагончики з ліжками, матрасами і тканиною. Короче з тим, що нам якраз було потрібне. Але деякі двері заміновані.

Переговорили з взводним, щоб дав нам "незламного", з'їздити забрати потрібні речі. Сапер в нас є. Шляхи відходу знаєм, розвідка не проти нас прикривать... Короче не дав і взагалі заборонив покидати блок-пост. Взводний - пацан 25років після військової кафедри, очкував короче.

Ми так собі прикинули: досок на лежаки нам не дали, матеріалами не забезпечили і ще й забороняють взяти те, що всерівно пропадає. На землі набридло спати та й купувати все самим набридло... Та й якихось кацапів боятися на своїй території, в своїй країні..? короче 5 чел. забило болт на взводного... взяли автомати, броніки, по 4 рожки 5,45, по 2 гранати і пішли. Від нас до бази приблизно 3км.

Там вирощували вічнозелені дерева та кущі і ... коноплю. Саме звідти вона розсіялася по лісу. Без сумнівів, що в будинках жили власники, а в вагончиках робочі. Короче самі дивіться як виглядають покинуті будинки в зоні АТО. Під вагончиками побачили кілька копанок. Явно колись на наших готувалась засідка. Короче ми там довго не затримувались. Ліжка в руки і потопали назад, обливаючись потом і оглядаючись по сторонам. 3 ходки і наш бліндаж самий крутяцький зі всіх

[Профессиона́л]

З середини липня на наших - останніх блокпостах стало спокійніше. Команда "повітря"(тобто обстріл з повітря) давалась рідко. Команди "повна бойова" або "до бою" ще рідше. ДРГ перестали біля нас шастати. Але не припинили спроби пройти в тил через перші блокпости і добратися до основного опорного блок-поста. Щоб візуально коригувати мінометний вогонь або влаштувати диверсію. Там стояла мінометна батарея, танки та резервна рота підкріплення - важке озброєння, що тримало вихід на Станицю з південного сходу. Доречі при мінометних обстрілах, слухаючи сєпарські частоти, пацани вилягали від сміху (а наші постійно слухали сєпарські частоти, деколи й перекидувались "любєзностями"):

- огонь!

Чути залп - бах, бах, бах. 12секунд і детонація - бах, бах, бах.

- ну как?

- 400 метров левее.

Знову залп

- ну?

- 200 правее, 600 к себе.

Знову залп

- и?

- да хер там. Дальше надо метров на 400, и ко мне ближе на 200

- та я е*у где там ты сидишь

- к границе ближе

Знову залп

- ...

- ты аху*л??? По мне пиз*ячишь...

- ты ж сказал 200 ближе к границе

- ну так 200, а не 500.

А тепер про сумне:

В середині липня, командир саперної роти і 4 його сапера, виконуючи двома групами мінування підходів до одного з перших блок-постів, підірвалися на кацапських мінах. Нажаль нікого не вдалось спасти. Вічна пам'ять.

Пізніше казали, що це були нові міни. Ніби магнітні, без лєски чи тросика. Спрацьовують, якщо в радіусі їх дії появляється щось металеве(наприклад зброя, боєприпаси, бронежилет)

Через декілька днів ДРГ влаштувала засідку і розстріляла наш бензовоз при в'їзді в с. Сизе. Водієві і супроводжуючому вдалося вижити.

Там в секрет поставили нашу розвідку.

Через тиждень її чомусь забрали. І буквально через кілька годин після цього, ДРГ(казали, що чоловік з 30 було) знову розстріляла наші авто з супроводом БМП. Їхали хлопці в "таблєтці" по передачі в Біловодськ, водовозка по воду в Станицю. Казали, що чудом три вистріли з РПГ пройшли над УАЗіком

А от в БМП і в водовозку влучили. Один командир бехі був в броніку, інші без. Командир, наш земляк - Андрій Заєць, загинув. Іншим пощастило, лише легкі поранення, переважно опіки. Їм швиденько вдалося спригнути і зайняти оборону поки командир прикривав на бесі. Та й підкріплення -1БМП прибуло вчасно, це їх і спасло. ДРГ вдалося відійти без втрат і переслідування. Андрій отримав серйозні рвані і кульові рани. Помер від втрати крові через кілька хвилин.

Нехай спочиває з миром. Він справжній герой!!!

До дій командування було багато питань і невдоволення в хлопців за цей випадок.

Командири знали, що ця дорога найнебезпечніша, могли направляти транспорт іншим шляхом. Знали, що ДРГ там можуть пройти лише за допомоги місцевих з села. І нічого не робили, щоб запобігти, посилили нагляд, а навпаки його забрали.

Ще кажуть, що перед боєм перехопили сєпарські розмови по рації, про те, що ті "наблюдають коробочку і бочку" і просять добро на обстріл. Могли наших відразу попередити, більше підмоги направати. Групу не переслідували, тому що хотіли Андрія спасти, завізши до медиків прибувшою на підмогу бехою.

А ще "підлило масло в вогонь" те, що зі штаба першим ділом розпитували що там з технікою, а не з особовим складом...

[Профессиона́л]

Ми неспіша докопували окопи. Робили накриття над позиціями - захист від дощу і ВОГів. Їздили за посилками і бєздєльнічали.

Щоб добратися до Біловодська потрібно проїхати мінімум 12 блокпостів. І неважливо чи дорогою, чи полем, чи лісом, чи селом... Перетнути хоча б 10 км, не напоровшись на солдат з автоматами - нереально. Це вже я побачив, перебуваючи тут, на другій лінії оборони...

Один окоп в суботу прокопали на половину. Залишили на наступний тиждень. Неділя - вихідний, дощ пішов. Понеділок якесь свято було, сонячно. В вівторок взялися доробляти. Верхній шар, як бетон став. Лопати аж дзвеніли від ударів. Пробували ломом підковирювати. Задовбались.

Ваня-сапер глянув на це діло, сказав - "та ну його нафіг" і пішов за тротиловими 75г. шашками.

10 хв підготовки - по всій довжині ділянки видовбали ломом 5 півметрових дірок, засунули шашки з електродетонаторами, проклали польовку, під'єднали до катушки. Розкрутив, нажав кнопку - бабах і залишилось лише совковою лопатою вибрати лишнє та підрівняти

Тоді був спокійний період.

Звуки вибухів лунали з перших блокпостів і з Станиці. В нас лише поодинокі вибухи від розстяжок. Вони спрацьовували від гілок, вітру, пташок, тварин. До деяких вже не можливо було дійти, ризиковано. Трава і зілля виросли до поясу і вище. Де була змога, там перевіряли і замінювали, де ні, то ні. Коли вітер мінявся, то трупний запах пронизував до сліз. Надіюсь, що це були лише тварини...

Ще нас продовжували напрягати ранкові звуки бензопил з-за кордону. Готові були в будь-який момент до появи кацапської техніки. І так хотілось отримати хоч якусь інформацію про можливість наступу. Але взводний заборонив покидати колючку і тим більше ходити до кордону.

[Профессиона́л]

Короче кордон проходить по річці Деркул. Прозора вода. Невелика течія. Піщане, тверде дно. Багато риби. Середня глибина - по коліна. Берега заміновані як з нашої, так і з кацапської сторони. Спочатку думав, що на кацапщині нема розстяжок. Пізніше, що лише одна ну, максимум, на дві можна натрапити. Задум був добратися до високого дерева, щоб роздивитися що і як. Але натрапивши на третю, ще й міну ОЗМку, прийшлося вернутися. Ніби знали, що дві розстяжки нас не зупинять...

Засмутило те, що річку запросто, без додаткових споруджень, в будь-якому місці, може перетнути більшість військової техніки. Вище по течії знайшли місце, де глибина більша 2,5 метра. За радянських часів через річку проходила кам'яниста дорога. Катка під дорогою замулилась і утворилось таке глибоке місце, приблизною площею 4х6м. Можна спокійно поплавати, попірнати. А якщо кинути туди гранату, то вспливає приблизно 7...10 кг риби. А ще таможенічкі починають прострілку наугад робить і їхні сабачькі починають лаять... Найбільше - краснопірки. Йдучи вбрід ще бачили окуня, карася і щуку. Є ідеальні місця для рибалки вудкою. Шкода що на Волині немає таких незайманих річок.

В серпні посилювались обстріли. Ідучи з позиції помити кружку від кави побачив як прилетіла граната з АГСа. Влучила в сосну. Два осколки відрикошетили і зачепили між броніком і паском. Це й пораненням важко назвати. Три дні госпіталю і я знову в строю. Рана швидко зажила, але шрами залишились. Сьогодні сфоткав. Тільки тазова кістка нила з місяць від тріщини...

Іншого вечора думали, що міномет пристрілюється. Вибухи один за одним біля нас лунали. Але свисту не було чутно. Доречі, якщо чути свист від міни, то вона 99% по вам не попаде. Впаде десь рядишком. В кого летить, той свист не почує. Короче то наші розстяжки були, міни. Зранку знайшли 5 молоденьких кабанів. Знали, що з виводком має бути кабаниха. Шукали, шукали але відразу не знайшли, лише через три дні, випадково, коли міни замінювали. Лежала в углиблені, тому й не побачили. Шкода, велика була кілограм з 180...

Третя хвиля ніяк не могла дочекатись дємбєля. Комбат в Мукачево на плацу обіцяв, що 20го липня усі знову зустрінуться в Мукачево. Хтось піде на дємбєль, інші в відпуск... Але плани помінялись. Дехто дні рахував. Командуванню мізки виносив. Все без толку було. Що горохом об стіну.

20 серпня прийшов наказ на збір речей і виїзд. Неочікувано.. Всі вже були налаштовані зустрічати день прапора і день незалежності на позиціях, в посиленому режимі. А тут... Ну що ж, всі зібрались. А поїхали не всі. Мене і ще двох залишили. Так сказать: щоб ознайомити з ситуацією новачків. Заміна приїхала. Наші поїхали. Знову шум пересування техніки...