Загинув Кузьма Скрябін

[neznakomec]

Завжди був моїм кумиром. Дуже хороша і щира людина. Аж невіриться.... просто шок...

[nikblack]

Такі люди нас не незалішають ніколи! Назавжди в наших серцях! Вічна пам'ять!

[Factory]

хорошої людини нестало, я неєдиний виріс на його піснях,

він певно був єдиним хто був як всі, говорив завжди правду і вмів гарно жартуавати,

назавжди залишиться у наших серцях, як один із Великих

R.I.P

[Factory]

сказати мало, тре було там бутти... ех такої атмосфери більше небуде

шкода що я з дачі приїхав коли вже співав про місця щасливих людей

[Kompolom]

Він лікував душі

Вічна память!

[Sirgo]

Реально шкода, гарна людина, можна сказати людина з великої літери.

Вічна пам"ть.

[Morphius]

Навіть подивишсь на фото з місця ДТП, всеодно хочеться вірити що за кермом авто був шофер, а не він, такі люди не повинні помирати. Він був справжнім Українцем. Земля йому пухом.

Хтось був на театральному майдані??? Бо реально хворію і не міг прийти.

[Саня]

Багато людей було...

[St@S_]

найшов у себе фото, день незалежності, чи то день міста, сцена біля головного корпусу ВДУ, 25 серпня 2007року!

Кузьма в Луцьку, було круто!

[Каркас]

Скрябін не лише був крутий співак, а й телеведучий. Недавно підсів на його передачі "ДАЧА". Особлива атмосфера в кожному випуску. Москальські аналоги відпочивають...

[Kiodinn]

ну то капець.. хай земля буде пухом

[Pavelix]

Актуально завжди... а особливо зараз..

земля пухом...

[tolam]

таких дійсно не багато, земля пухом...

[Onil]

Скрябін (офіційна сторінка):

Лист до президентів України

Панове президенти є до вас розмова

Бо ми давно не чули від вас правдиве слово

І може я ніколи б не починав її

Та скажу вам відверто - причина у війні

В яку ви цю країну всі разом погрузили

І щоб її не було ви нічого не зробили

Невже за стільки років ви достатньо не нажили

Щоб заробляти гроші копаючи могили

Панове президенти є до вас питання

Чому ви всі живете як голубці в сметані

Тоді коли всі люди скидаються солдатам

Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати

Чому ви не пошлете на війну своїх синів

Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно

Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків

Скажіть мені, невже це виглядає справедливо

Чому холоднокровно ви зливаєте країну?

І у крові своїй ви власну топите дитину

Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні

Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну!

Я хочу побажати вам , панове президенти

Відчути весь наш біль на собі перше ніж померти

А всім нащадкам вашим - я хочу тільки зла

Яке ви всі разом роками готували нам!

Лист до президента.....

не цурався, не боявся, от таким і треба бути.

Шкода, відверто дуже шкода, що такі люди нас залишаюсь.

[yura2281]

Лист до президента.....

Було №87

[Axel]

Ксения Негрей

В середине лета я просто ему написала на почту о том, что наши раненные ребята падают духом в госпитале. Через 15 минут звонок:

- Привiт мала, це Кузьма. То коли премо в шпиталь? Я пiваса вiзьму, шо я бабка стара до героiв з мандаринами швендати.

Я не видела ни одного человека который бы сказал хоть что-то плохое в его сторону. Всем раздавал номер своего мобильного, много матюкался и постоянно шутил. Ходить с ним по госпиталю было невозможно) Журналистов посылал прямым текстом в жопу, с ребятами обнимался как с родными и говорил что это не они " фотографуються з волохатою мавпою, а вiн з героями".

Мало кто знает что Андрей помогал передовой. Помогал немало. В его голове постоянно были какие-то идеи как исправить ситуацию в стране. Звонки в час ночи с сумасшедшими, бунтарскими предложениями я воспринимала абсолютно нормально, это Кузьма)

Такого концерта какой устроил он в киевском госпитале не было никогда за время существования этого медицинского учреждения! Танцевали безногие и безрукие, а их солидные мамы кричали во все горло " Оба на, за..бись"

Когда-то я читала о том, что все мы приходим в Эту жизнь за свои грехи в предыдущей. Мало накосячил - уходишь из этого мира ребёнком. Побольше - жди, неси своё наказание. Когда просыпаешься и каждое утро узнаешь о гибели наших солдат, о том что уходят лучшие люди Украины, мне хочется себе объяснить это только так. Пришло время, отмаялись и ушли в лучший мир.

Ты, Андрей Викторович, делал все для того, чтобы мы и наша страна стали лучше! Обещаю, так и будет! По-другому никак! А смиряться с твоим уходом мы не будем. Ты жив. В сердце, песнях, книгах...

Олександр Положинський

Ранкова смс-ка викликала сумну усмішку - мовляв, є ж, певною мірою щасливі, люди, які у вирі роботи та інших життєвих подій дізнаються про погані новини з запізненням майже на тиждень. "Ти про Андрія чув? Це правда, чи є надія на фейк", - я ж думав, це про Андрія Лободу з "Хорти", який помер минулого вівторка. Про всяк випадок, перепитав. Виявилося, це про Кузьму - Андрія Кузьменка зі "Скрябіна".

Доволі часто за останні кілька років у різних публічних розмовах мені доводилося наголошувати на тому, що зараз кожен концерт українського артиста чи колективу може виявитися останнім. Думаю, більшість людей такі слова сприймали з іронією - о, Положинський знову плачеться, знову ниє, знову всім незадоволений, б'є на жалість, нарікає, скаржиться. А я просто реально дивлюся на стан речей - "практикуючих" українських артистів стає все менше, виживати їм все важче, молодим пробиватися ще складніше, розпадаються, затихають, помирають, гинуть.

Сьогодні я відмовляюся від інтерв'ю та коментарів - я не настільки близьким другом Андрія був, щоб мати право фігурувати в телевізійних сюжетах, як друг і колега. Колега - так, друг - ні. Можливо, просто тому, що рідко бачилися і не мали нагоди справді здружитися, можливо тому, що наші ритми та стилі життя мало в чому співпадали чи зближувалися. Та все ж я вирішив написати все це тут, бо, можливо, написане мною, виявиться для когось важливим. Чи цікавим.

З Кузьмою я познайомився в далекому 1995-му. "Тартака" тоді ще не було, Андрій давав інтерв'ю на радіо "Луцьк", де я вів одну з програм, тож познайомився він зі мною, як просто з хлопцем, який також щось робить на цьому радіо. З того часу нам не довелося знайомитися вдруге - він завжди мене впізнавав, хоч бачилися ми доволі рідко, й, переважно, випадково. Це вже потім, значно пізніше, ми мали в телефонах номери одне одного і я міг в будь-який час подзвонити йому, вели разом "ДСП-шоу" на "Європі Плюс", грали в одній команді у "Що? Де? Коли?", знімали кліпи на фоні однієї стіни, їздили на його "Секвої" на концерт "Відчинилося Життя" до Львова, слухали й обговорювали нові пісні одне одного, їли зупу в нього вдома, виступали на одній сцені й співали разом "Нікому То Не Треба".

Є багато людей, які знають Андрія довше, краще, ближче. Я, за 20 років знайомства, не увійшов у коло його близьких друзів, але й ніколи не мав з ним жодного конфлікту чи непорозуміння. В часи чи моменти, коли Кузьму лаяли, поливали, обговорювали чи й проклинали, я завжди говорив, що ставлюся до нього з повагою, нічого поганого про нього сказати не можу, а якщо він щось зробив чи сказав таке, що комусь чи багатьом не подобається, то це ніяк не впливає на моє до нього ставлення. І так воно було насправді.

З Кузьмою я міг порадитися з будь-якого питання. Він завжди готовий був дати мені пораду, прояснити заплутану ситуацію, поділитися інформацією, хоч це й, можливо, не відповідало його власним інтересам. Завжди готовий допомогти, підказати, підтримати. Завжди готовий взяти участь у добрій справі чи творчій авантюрі.

Мабуть, жодна наша зустріч не обійшлася без свіженького анекдотика від Кузьми, який потім робив мене тимчасовим героєм вечора чи зіркою компанії. Де він їх знаходив - поняття не маю, але я завжди реготав сам і неодноразово смішив інших, переказуючи їх. При цьому, переповідаючи, використовував і його прийомчики, бо Кузьма був майстром розповідати - легко, просто, смішно.

Безмежно креативний. Вигадував якісь приколи, сам їх розвивав, інколи, доводячи мало не до абсурду. Своїм сміхом та ентузіазмом заражав і заряджав інших. Любив "пошлятинку", інколи дещо перегинав палку, але робив це з такою дитячою безпосередністю, що це не викликало огиди чи несприйняття, а лише веселило. Міг закцентувати загальну вагу на пікантних особливостях словосполучення "її батько", знаходив смішне у вставлянні "та її" між іменем і прізвищем Алли Кудлай та спокушав десятки людей продовжувати схожу тему з іменами інших відомих людей - так з'являлися "Тарас та його Чубай", "Степан та його Гіга", "Алла та її Пугачова".

Кузьма безмежно любив музику. Знав і мав її дуже багато, щедро цим ділився, записуючи свої улюблені треки на диски друзів чи зливаючи гігабайтами їм на флешки. Якщо вам потрібно було знайти якийсь трек чи альбом з "нью вейву" 80-х - варто було пошуки починати з Кузьми, бо на ньому вони мали всі шанси одразу й успішно завершитися.

Про музику самого Андрія не писатиму нічого. Майже нічого. Його пісні треба слухати, а не обговорювати. Не всі з них я чув, не всі з них мені подобаються. Зрештою, він і сам якось мені сказав, що найбільше схвальних відгуків було після виходу пісні "Люди Як Кораблі", але найбільше концертів з'явилося після "Хлопців-олігархів". Кожний сам вибере, які пісні йому сподобаються більше, які будуть йому ближчими, які увійдуть до власного плейлиста. В моєму точно будуть "Птахи", "Шось Зимно", "Нікому То Не Треба", "Зламані Крила", "Люди Як Кораблі", "Старі Фотографії", "Лист До Друга".

Кілька слів про Кузьму і мій рідний Луцьк. Саме там ми познайомилися 20 років тому, саме там востаннє спілкувалися минулого літа, саме там, на фестивалі "Бандерштат-2014", як виявилося, я востаннє почув і побачив його на сцені. Якось давно, десь, приблизно, в 95-96-му, "Скрябін" виступав у луцькому драмтеатрі в якійсь солянці. Працювали "під фанеру", у Кузьми був шнуровий мікрофон і під час однієї з пісень, саме в розпал активного імітування співу, шнур раптом відпав від мікрофону. Пізніше, коли ми якось обговорювали цей випадок, Кузьма зізнався мені: "Санька, я другого такого позору в житті не переживав! Після того я більше ніде ніколи не виступав під фанеру!".

Ще кілька слів про "знаки". Не хочу бачити в цьому жодної містики - просто так склалося. А все ж. Ведучими ДСП-шоу були четверо - я, Roman Davidoff, Ігор Пелих та Кузьма Скрябін. Двох із них вже немає - і обидва загинули в автокатастрофах. Минулого тижня я був у Запоріжжі - хоронили Андрія Лободу. Всюди по місту висить реклама концерту "Скрябіна", який вже, на жаль, ніколи не відбудеться. Вчора я бачив на стіні календар від Елена Божко, там на лютому - фотографія Андрія...

Що дав особисто мені Кузьма, крім приємного та корисного спілкування? Багато сміху - розповіді, історії, анекдоти, власні приколи, "Я, Побєда і Берлін". Кілька десятків класних пісень гурту "Скрябін". "Спатанка" і "Наші Партизани". Присадив мене на салат "Мімоза". Відкрив для мене "Kings Of Leon". Завдяки Кузьмі я познайомився з Тарасом Химичем - другом і режисером. Кузьма переконав мене, що в мого "американця" треба заливати 92-ий. Розповів про концерти культових груп по всій Європі, на яких побував особисто. Але головне - саме Кузьма був одним із тих людей, хто від початку нашого знайомства надихав мене вірою в себе, в свої сили, в свої мрії, без комплексів та невпевненості. За що я завжди буду йому вдячним. Хай спочиває з миром!

П.С. Моя стрічка переповнена повідомленнями щодо загибелі Андрія. Згідно цих повідомлень, виявляється, що Україна і українська музика сьогодні багато що втратили. Ну, й багато всього персонального - для когось відкрив українську музику, в когось перша любов, в когось перший концерт... Я з цим усім цілком згоден. Та тільки муляє мене той факт, що концерт "Скрябіна" "За день до весни" планувався в порівняно невеликому клубі "Атлас", а не в Палаці Спорту... Не забувайте слухати пісні Андрія і передати їх своїм дітям, коли прийде час. Змініть себе та Україну на краще - цим ви справді вшануєте його пам'ять, рецепти змін шукайте в його піснях та численних інтерв'ю. І заплануйте собі похід на концерти всіх українських артистів, які для вас хоч щось значать. Поки ще не пізно.

[yura-patriot]

Останнє інтерв’ю Скрябіна у Кременчуці -

Ну було вже люди-милі, вже все і так усі знають.((

якщо було - можете видалити повідомлення, не побачив ...

Не ображайтеся, я сам часто пишу і сам не бачу що вже то-те було, я розумію кожного, усі хочуть вшанувати Кузьму, але шок! збиває з пантелику, вибачте якщо я вас чимось образив.

[dj_design]

Останнє інтерв’ю Скрябіна у Кременчуці -

Ну було вже люди-милі, вже все і так усі знають.((

якщо було - можете видалити повідомлення, не побачив ...

Не ображайтеся, я сам часто пишу і сам не бачу що вже то-те було, я розумію кожного, усі хочуть вшанувати Кузьму, але шок! збиває з пантелику, вибачте якщо я вас чимось образив.

ніяких образ .. я дійсно прогортав і не побачив ... тому так і написав - якщо дубль, то можна видалити .. дякую ....

[init]

Вічна пам°ять! 25 років незалежності від умовностей і чиєїсь думки. Свій хлопака для багатьох поколінь. вічна пам’ять.

[BIKTOP1970]

У Луцьку прощалися з Кузьмою Скрябіним. ФОТО (ВолиньPost)

[RudEAk]

А я був на тому концерті, що Положинський писав. Добра пам'ятаю, як відвалився шнурок. А потім Кущьма заспівпв акапело, як компенсацію за фанеру. А коли був тур в підтримку зелених, то любителі халяви двері в промені винесли... Потім був концерт в промені на який прийшло людей 50 і ми сиділи круг оркестрової ями і співали. Взагалі Андрій - мегапозитивний чувак. Фактично він двадцять років через свої пісні мені друг. Сидю і хлюпаю носом блін

[Shraick]

"Якщо куди не глянь все темне і чорне - Значить ти заснув, і завтра буде добре."

Завжди шкода коли вмирають талановиті люди, на Землі вони потрібні більше ніж на Небі...

R.I.P.

[zverexe]

Спочивай з миром в кращому світі Кузьма....

[scorp]

Талановита душа вимушено покинула тіло.....

Назавжди в нашій пам"яті та серцях!

[Aleska]

Кузьма - людина легенда... Це втрата для

всіх нас, для України. Усім співчуття...Він

назавжди залишиться і в серцях, і в

історії!

Спочивай з миром!

«Якби я знав», що вічність не для мене,

Й «Останній раз» я сяду за кермо,

«А пам’ятаєш» як текла по венах,

Моя «Ще одна пісня про любов»?

Як я писав свій «Лист до друга»,

і згадував наш разом «Випускний»,

«Нам казали», що життя – то злітна смуга,

Та все таки «Нас кинули» на ній.

А знаєш ти - всі «Люди - кораблі»,

Ще згадую як це казала «Мама»,

Й коли гортала «Старі фотографії» мої,

Ось тут «Львів», а ось моя сама сама.

Хотів би зараз «Притулитись», ти ж одна,

І просто так сидіти і «Мовчати»,

Я врешті решт скажу - «Спи собі сама»,

Але так не хотілось це казати…

«Давай з тобою» не тримати зла,

«Я сховаю тебе» в моїм серці довічно,

«Пусти мене» туди, що люди називають

небеса,

Ти ж знаєш… «Та ніщо не вічне».Автор: Дарья Громова