Як виховати україномовну дитину в російськомовному або змішаному середовищі?

[Dream]

Для мешканців Кривого Рогу Володимира та Ольги, як і для багатьох молодих людей по всій країні, українська була свідомим вибором, зробленим у дорослому віці. Для їхніх дітей Данилка й Даринки – це материнська та батьківська мова. «Ми постійно вдома говоримо українською, – розповідає Володимир Гончар. – Відповідно з’явилися діти – вони теж нею говорять».

Виховати україномовних доньок та синів у Кривому Розі, де більшість розмовляє російською, так само як і в Дніпропетровську, Києві чи інших подібних містах – можливо. Проте самі собою діти такими не виростуть, адже середовища там переважно російськомовні або змішані, а в публічному та медійному просторах домінує російська. Тож батьки для своїх малят мусять створювати середовища спілкування й добирати україномовний медіапродукт.

«Купуємо книжки для дітей принципово українською, – каже Володимир Гончар, – диски так само, причому вони є в дуже гарній якості й чудовому перекладі. В кінотеатри ходили дивитися всі хіти так само українською мовою». Манюня Даринка проситься щось показати: «У мене є дуже хороша «Ясоччина книжка» теж українською». Родина пишається тим, що відшукала малим саме україномовний іграшковий ноутбук, адже в найближчому магазині забавок такого не знайдеш. У дитсадку новинка спричинила фурор.

САДОЧОК, ТОБТО САДІК

Коли діти Ольги та Володимира пішли до українського криворізького садочка, вони зіткнулися з тим, що більшість їхніх товаришів там розмовляє російською. Вихователі хоч і вели заняття з малюками українською, «на перервах» говорили російською або суржиком. «У розмові сина й дочки почали з’являтися російські слова, – пригадує Володимир. – А потім ми помітили, що на вулиці під час спілкування з іншими дітьми вони переходять на російську. Ми, звичайно, не забороняємо, але ставимо питання: чому? Ми ж із російськомовними людьми завжди говоримо українською – не переходимо на їхню мову. А чому ви переходите? У відповідь: «От, він не все розуміє». Або: «Він сказав мені, що не любить українську мову». Це певний бар’єр: коли більшість дітей говорять російською, бути білою вороною незручно».

Володимир Гончар вважає непотрібним і неможливим огороджувати дітей від іншої мови. Натомість намагається надати їм достатньо аргументів для вибору саме української. Проте рішення, наголошує, має бути їхнім. «Ми намагаємося не перегинати палицю, – пояснює позицію родини Ольга. – На російську в україномовних родинах переходять ті діти, яких у дитинстві змушували розмовляти українською. Або якщо батьки дітям розповідали одне, а самі чинили інакше».

Власні лічилочки

Заздалегідь готувалися до садочка й мешканці міста Бучі під Києвом Ірина та Андрій Прендецькі, які виховують двох дівчаток – Мар’яну і Ярославу. «Імена підбирали таким чином, аби їх не могли спотворити в російськомовному садочку, – пригадує Ірина. – Чоловік дуже хотів назвати Мар’яну Христиною. Я його переконувала, що її називатимуть натомість Крістіною. Пропонувала ім’я Мар’яна – ну як його зіпсуєш? Буквально через місяць ми прийшли на огляд до лікарки, а вона й каже: «Ой, Мар’яшечка!»

Після відвідин дитсадочка та знайомства з російською мовою чотирирічна Мар’яна так само почала вживати деякі слова з неї. «Ми вирішили провести з дочкою низку бесід, – пригадує Ірина. – Аби розказати їй, що є багато мов. Намагаємося з нею вчити англійську, трішки італійської, адже бабуся живе в Італії. Нехай дитина розуміє, що є не лише опозиція «українська – російська».

Коли Мар’яна приносить із садочка російські лічилочки, Ірина намагається вивчити з нею і українські та розказати, що вони теж добрі для гри з дітьми. «Звичайно, можна пустити все на самоплин, – а може, вийде, і діти в нашому змішаному мовному середовищі виростуть україномовними. Проте ми думаємо, що треба поборотися. Батькам цих дітей треба докласти трохи більших зусиль, якщо вони живуть не в суцільно україномовному регіоні», – вважає Ірина Прендецька.

ПІДВАЛИНИ УКРАЇНСЬКОГО ВИХОВАННЯ

Де-юре дошкільна освіта в Україні переважно українською: із неповних 15 тис. садочків понад 13 тис. значаться саме такими. Проте в Києві, як і в Кривому Розі чи інших російськомовних містах, мовне середовище в дитсадках змішане. Навіть якщо навчання відбувається українською, велика кількість як вихователів, так і дітей – російськомовні.

Альона Западнюк віддає всіх трьох своїх дітей до одного й того самого садка – про існування іншого подібного в Києві вона не знає. «Ходимо, – розповідає, – до групи «Левеня». Її організувало Львівське товариство у Києві. Туди беруть дітей членів та симпатиків цієї організації. Ми симпатики, тому що походимо не зі Львова. Це група у звичайному садку, в якій лише україномовні діти. Зараз там 18 малят. Вона різновікова, тому більше дітей у ній не може бути за вимогами санепідстанції. Вони там собі самовиховуються».

Київські однолітки Альони, які також мають дітей, вже давно виношували ідею створення садочка для україномовних хлопчиків та дівчаток. Але заснувати й устаткувати його самотужки було б занадто складно, що й казати про проблематичне отримання дозволу на таку діяльність. Батьки навіть порахували, що існування такого закладу обійшлося б їм мінімум у $250 на місяць. Тож створення української групи у звичайному садочку на Оболоні стало порівняно простим вирішенням проблеми облаштування мовного середовища для діток.

Цю ініціативу було втілено зусиллями чотирьох родин. Марта Винницька, одна з ініціаторів створення «Левеняти», зауважує, що батьків, охочих віддати дитину до цієї групи, дуже багато. Проте охочі мусять чекати на вибуття дітей до школи. «Ми завели свій статут у цій групі, – продовжує Альона, – зокрема, не святкуємо Нового року з Дідом Морозом чи 8 березня. Замість Нового року в нас свято Миколая. Навесні відзначаємо День матері».

Альона та В’ячеслав Западнюки виховують трьох дітей, спираючись на три стовпи: окрім садочка це сформоване україномовне коло спілкування і «Пласт». «Ми закінчували Могилянку, дружимо з іншими випускниками, збираємося на всілякі свята, – розповідає Альона. – І наші діти вважають своїми друзями не сусідів, а дітей наших друзів». Шестирічну Марійку прийняли до пластових новаків. Працюють у «Пласті» і з меншими дітьми, яких називають «пташатами».

«Нещодавно ходили з малими знайомитися зі східним мистецтвом до Музею Ханенків, – пані Западнюк пригадує заходи, на які запрошували «пташат». – Там мала бути адаптована екскурсія для дітей двох-шести рочків. Костюмовані герої повинні були розповісти їм у легкій формі, що таке Схід. Та поки прийшов наш костюмований герой, місцева екскурсовод – дуже освічена жінка – не могла дітям розказати хоч би якісь базові речі, бо дуже погано говорила українською». «Зазвичай сім’ї, які усвідомлюють важливість виховання своїх діток в українському середовищі, гуртуються навколо товариств і установ», – говорить пластунка Ярина Яцун, яка працює із «пташатами».

Проблема пошуку середовища спілкування актуальна і для самих батьків, особливо для приїжджих з україномовних регіонів. Її вирішують за допомогою утворення спільнот, зокрема й віртуальних. «Українці, охочі залишитись українцями, згуртовуються навколо церков, шкіл, організацій, товариств, – вважає Ярина Яцун. – Це нормальна поведінка будь-яких етносів для збереження своєї ідентичності в іншомовному або іншокультурному середовищі. Так відбувається згуртування української громади у світі: США, Канаді, Німеччині, Австралії».

До цього переліку можна додати й Україну, де українці, аби зберегти свою мову та культуру, мусять гуртуватись і самотужки створювати середовища спілкування для своїх дітей.

тиждень

[Гетто]

Лично у меня всё было как то гладко и без напрягов, отдали меня в русскоязычный садик, с самого раннего детства и до 1 класса я там общался на русском, дома и на улице на украинском, никаких неудобностей не испытывал...

[Oksana04]

Лично у меня всё было как то гладко и без напрягов, отдали меня в русскоязычный садик, с самого раннего детства и до 1 класса я там общался на русском, дома и на улице на украинском, никаких неудобностей не испытывал...

1. Це було давно й неправда (колись це було поширеною практикою)

Мова йде про зараз і про українську мову в російськомовному середовищі.

[Гетто]

Мова йде про зараз і про українську мову в російськомовному середовищі.

Оксан, что, собственно, поменялось с тех пор ? моё детство это конец 70- х начало 80 - х... тогда вобще всё было тотально русифицировано, но я, как и большинство моих сверстников в этом регионе, вырос украиноязычным. Сейчас украинский язык стал свободнодоступным...

А потім ми помітили, що на вулиці під час спілкування з іншими дітьми вони переходять на російську.

а разве с взрослыми не так само ?

Кстати, я вот наблюдаю за детьми младшего школьного возраста, те кто говорят на русском, (как правило 5 школа), могут говорить и на украинском, и естественно понимают его, но я на 99, 9 % уверен, что они никогда не заговорят полноценно на украинском.Для них русский язык всегда будет доминантным.

И ещё одно наблюдение: очень много стало детей, которые просто не знают русский язык, и просят книги школьной литературы русских классиков на украинском, в переводе...

А переводы русских классиков на украинский язык - это ужас... поверьте

[Smith]

, ти виріс у Луцьку? Тоді про що ти говориш? Моє дитинство так само пройшло 70-80 р.р. в Луцьку. В нашому дворі усі говорили українською мовою. Скажу за себе: в мене сім'я була двомовна - тато говорив українською, мама - російською. Я провчився 8 р. в російській школі (№18). І навіть це мені зараз не заважає (не впливає якимось чином) говорити українською мовою та вважати її рідною і, крім того, не писати російською мовою на форумах.

В офісі, де я працюю (м.Київ), переважна більшість російськомовних батьків віддали своїх дітей в українські школи. В російські школи віддавати не хочуть. Діти розмовляють з батьками українською мовою. В самому Києві говорять переважно російською, це правда і не є секрет. Але, дійсно, все частіше говорять люди українською, таких людей стає більше. Дуже багато говорять таким диким суржиком (це в основному вихідці з сусідніх з Києвом областей - Черкаська, Полтавська і т.д. ), що в мене "вуха в'януть". Краще б вони говорили російською мовою...

Ну а перехід на російську мову україномовної людини при спілкуванні з російськомовним українцем - я не знаю, можливо якісь комплекси, не знаю. В офісі пару людей мене просили перейти при спілкуванні з ними (українцями) на російську мову. Я відмовився. Спілкувався з росіянином, який довгий час проживає в Україні - від нього таких прохань не надходило. Так само з білорусами - вони мене прекрасно розуміють.

Оксана правильно говорить - мова йде про те, що зараз відбувається.

[Гетто]

і, крім того, не писати російською мовою на форумах.

Это как упрёк ? та же Оксана, однажды на бордовке мне сказала: Та хоть китайською, головне, що тебе розуміють!

В остальном всём ты прав, не могу не согласиться...

[Гетто]

Да, вот говорят, что всё больше родителей отказываются отдавать детей в русскоязычные школы. Но я вижу и тут некоторую проблему, я за смешанную среду общения.Повторюсь, растёт количество детей, просто незнающий русский язык, это не есть гут. Ибо если раньше дети владели как минимум двумя языками свободно, то теперь для того, что бы выучить русский - нужен репетитор.... разве это нормально ?

[Vadimm]

никогда не заговорят полноценно на украинском

В мене російськомовна родина на 100%, і, відповідно, російська - рідна мова для мене. Вивчив українську в україномовному луцькому садочку (так-так, в СССР ), при чому вивчив так, що "якісніше" нею спілкуюся ніж дехто з тих, в кого вона рідна. Дочка вивчає українську так само в садочку, маю надію що це буде не менш успішно ніж в мене. На роботі з російськомовними завжди домовляємось спілкуватись українською, так простіше, бо коли до нас (якщо спілкуємось російською) приєднується третій - україномовний - виникають певні труднощі.

Дочка з двоюрідною сестричкою розмовляє російською, при чому племінниця часто переходить на російську або використовує російськомовні слова, і дочка аналогічно. Проблеми не бачу.

Дружина взагалі української ніколи не знала (до тих пір поки не переїхала з Росії в Луцьк 6 років назад), тепер при спілкуванні з україномовними переходить на українську, старається, звісно, але часто виходить "спєка нємажлівая, аж гарабци на вєтках папатєлі" - це хоч і спішно, але викликає повагу.

Dream, а що тебе заставило підняти це питання?

З.І. Хоча швидше за все дочка буде вчитись в російськомовній 5 школі, нехай вивчить ще англійську. Якщо не передумаємо і не віддамо в мою, 9.

[Гетто]

никогда не заговорят полноценно на украинском

В мене російськомовна родина на 100%, Вивчив українську в україномовному луцькому садочку . Дочка вивчає українську так само в садочку,

Практически идеально нормальный вариант развития детей,

но я имел ввиду то, что родители общаются с детьми на русском языке, получается что : дома русский, в школе русский, на улице русский...

[SOAD]

у меня племяшка говорит на 2-х якзыках и для особых может повторить и как на русском так и на украинском

[Гетто]

и для особых может повторить

суровая видать племяшка

[Vadimm]

дома русский, в школе русский, на улице русский...

И пусть. Когда надо будет - выучат. "Мовне питання" - это бредятина выдуманная политиками чтобы отвлечь население от проблем типа "не хватает на хлеб". Казалось бы меня эта "проблема" должна волновать очень и очень, но почему-то не волнует. Вывод - проблемы нет, во всяком случае у таких как я.

А для тех кто заморачивается по поводу русскоговорящей среды - во-первых это не очень актуально для Луцка (имхо), а во-вторых детки тем и отличаются от обезьян что могут научиться - быстро и успешно и

для особых могут повторить

[difoto]

Тоже закончил 18-ю школу и также как Смит во дворе говорил на украинском, дома и в школе - на русском Дети - чистоукраиноговорящие, хотя дед с бабушкой по украински ни разу не альо - понимание стопроцентное, то есть что-то вроде "Рита, иди пакушай , я тебе биточков нажарила" - "Ні, бабусю, я вже цукерками наїлась". И никаких напрягов.

теперь для того, что бы выучить русский - нужен репетитор.... разве это нормально ?

Человек, говорящий на украинском, но якобы не понимающий русский - это вроде уникума, умеющего жарить яишницу с двумя яйцами, но не умеющего с тремя.

[fenmix]

Вопрос был решен краток Данная проблема была решена таким способом, чтобы подчеркнуть ее актуальность в наше время. Безусловно можно сказать, что существует достаточно много способов ее решения и моя семья предприняла один из лучших: дома на русском, а на украинизацию отправляли летом после садика к бабушке, на Буковину))

[ursa]

Хм, а построение фразы "Вопрос был решен краток" - это ведь не из русского и не из украинского позаимствовано?

[Гетто]

Человек, говорящий на украинском, но якобы не понимающий русский - это вроде уникума,

Ты не поверишь, но таких "уникумов" становится всё больше, я сижу в том же помещении, что и абонемент 5-9 классов, и вижу и слышу что и кто выбирает, могу со всей ответственностью сказать, много кто говорит: а можна українською мовою твір Пушкіна, бо дитина не зовсім розуміє російську мову )))

[fenmix]

Хм, а построение фразы "Вопрос был решен краток" - это ведь не из русского и не из украинского позаимствовано?

Задумался...

[Vadimm]

много кто говорит: а можна українською мовою твір Пушкіна, бо дитина не зовсім розуміє російську мову )))

Этим fuckin" родителям просто кажется. И опять-таки, родители себе надумали проблему и теперь ее "решают", насилуя мозг ребенка переводом Пушкина.

[difoto]

много кто говорит: а можна українською мовою твір Пушкіна, бо дитина не зовсім розуміє російську мову )))

у таких родителей фимоз головного мозга. Гордо неся знамя "носіїв української культури" они не могут понять, что Шекспира, Пушкина и Вольтера нужно читать в оригинале точно так же, как и Шевченко и Лесю Украинку.

[Гетто]

у таких родителей фимоз головного мозга. Гордо неся знамя "носіїв української культури" они не могут понять, что Шекспира, Пушкина и Вольтера нужно читать в оригинале точно так же, как и Шевченко и Лесю Украинку.

Этим родителям просто кажется. И опять-таки, родители себе надумали проблему и теперь ее "решают", насилуя мозг ребенка переводом Пушкина.

А теперь реальные факты из практики

Только что задал этот вопрос своей коллеге, она работает с младшими детьми ( от 5 и до 9 лет ) Она сказала так, почти дословно привожу :Практично одиниці можуть читати російською мовою, 99 % не володіють нею. А література на 80 % російськомовна...

ось такі розклади...

[ursa]

Шекспира, Пушкина и Вольтера нужно читать в оригинале точно так же, как и Шевченко и Лесю Украинку.

И сколько языков нужно знать, чтобы читать мировую классику в оригинале?

[Гетто]

И сколько языков нужно знать, чтобы читать мировую классику в оригинале?

Да, для нас дико слышать, что просят переводы с русского языка, потому что для нас он параллельно с украинским идёт, да и мнение всех однозначно: это не правильно, если наша страна двуязычная, то какой смысл переводить с одного языка на другой?

И наоборот, если бы к нам пришел юный читатель, и потребовал, скажем Ги де Мопассана в оригинале, то было бы так ?

увы.. такие реалии ))))

[fenmix]

А теперь реальные факты из практики

Только что задал этот вопрос своей коллеге, она работает с младшими детьми ( от 5 и до 9 лет ) Она сказала так, почти дословно привожу :Практично одиниці можуть читати російською мовою, 99 % не володіють нею. А література на 80 % російськомовна...

ось такі розклади...

Странно, потому что в "вконтакте" сидеть им будет потом не помеха)) Да и почти весь укр. интернет на русском, что печально.

[difoto]

То поясни колезі, а вона, в свою чергу хай пояснить батькам тих дітей, що давно відомий факт: людина добре пише та говорить будь-якою мовою не тому, що багато вчить її, а тому, що багато читає на ній. Батьки, що таким чином "стимулюють" дітей до знань - або олігархи і в їх дітей проблем у житті не буде, або дебіли, які не розуміють того, що їхнє чадо з такими методами виросте до вантажника або продавця взуття в кращому випадку. Хоча.... гєтто, а що я це тобі тут говорю - це ти мусиш розтлумачувати тим батькам - knowledge is power , так сказать.

И сколько языков нужно знать, чтобы читать мировую классику в оригинале?

у меня дочка в свои 11 лет учит пять - думаю хватит. А старшая знает латынь! О!

[Dream]

а разве с взрослыми не так само ?

НІ, кажу українською, - не так само!

Dream, а що тебе заставило підняти це питання?

Тема давно сиділа в мізках і доречно з'явилась стаття в "Тижні". Спостерігав за своїм племінником, 3,5 рочки, і зауважив що почав малий повторювати російські слова ("сматрі какой", наприклад), підслухані ним з улюблених мультиків та фільмів. До цього намагався йому записувати україномовні мультфільми (з toloka.hurtom.com, наприклад), а тепер шукаю ТІЛЬКИ україномовні і вам раджу.