Шлюб: розрахунок чи все ж таки лямур?

[Zheny@]

Ділимося думками.

[Forever Autumn]

Оу, Женя....

Думається, що вдало вискочила б заміж за вигідного для шлюбу чоловіка, за відданого собаку. За такого, в якому була б упевнена на всі 200%, який не пив би, не палив би, не зраджував би, працював-працював та ще й до хати би щось ніс, за яким би як за стіною і т.п. Забула би, що таке робота, що таке чекати зарплату, планувати власний бюджет..сиділа би вдома, вишивала би, гриміла би кастрюлями, в*язала б шкарпетки і терпеливо б чекала благовірного з його супер-роботи, регулярно б давала, ходила би у спа-салони (тра-ля-ля) і робила би іншу жіночу срань. Вилізла би на шию, і ножки бантіком . Якщо переклинить, може так й зроблю. ГГГгГгГ.

Все в такому варіанті добре і чудово. Але з іншого боку - це довбана прісність. І внести її ще й в особисте життя, коли її ітак повно кругом...уеее...Правда і тут можна знайти вихід - самовнушити собі, що це найкращий мій вибір, як роблять багацько, і жити собі, помахуючи ножками у мужа на шиї. Варіант? Варіант!!!

Любов. Найідеальніший варіант - щоб справді одружуватись па любві. Мінус: більшість непідготована до побуту, думає, що після вінця все буде як не у всіх, а буде постійно казка (мну теж не відрізнялося від більшості і так думало хехе), а побут потихеньку ту любов сточує. Скажу вам - неприємно спостерігати такі процеси. Вихід - наловчитись разом боротися з побутом. Ну або знову ж таки таке популярне самовнушеніє.

За яким варіантом піду особисто - не знаю. Та й ранувато ще

[Zheny@]

Як би там не було, а хоч при наявній любові є розрахунок:

який не пив би, не палив би, не зраджував би, працював-працював та ще й до хати би щось ніс, за яким би як за стіною і т.п.

Все це існує.

та й чоловіки:

- і щоб груди були

- дупка гарненька

і мордочка теж..

і щоб давала/брала.

іт.д.

То де ж місце любові?

Чому зазвичай із виникненням фінансових проблем у сім'ї - з'являються проблеми стосунків? де ж тоді любов. Чому, коли у чоловіка фінансові проблеми жінка вчиняє скандал за скандалом і врешті від нього йде? (не розписуюся за всіх жінок - але більшість так і чинить.. )

Чому не можна вирішити проблему разом? Куди поділася любов? Чи "хороший мужчина пофіг із яким по кольору майбахом" уже не мужчина без майбаха? Чи може діти від майбаха?

[Shura]

і щоб давала/брала.

только одному, а не всем

[SummerTime]

Шлюб - це все таки лямур, а от подружнє життя - це важка праця

Без кохання не варто одружуватись. А от зберегти кохання - це і є та важка праця. Не завжди в житті все гладко, але якщо ти справді любиш того з ким у шлюбі, то маєш йти на компроміси.

[Zheny@]

Шлюб - це все таки лямур, а от подружнє життя - це важка праця

Добре: в якому моменті проходить чіткий розподіл між цими двома поняттями?

[Shura]

Zheny@, думаю, как наступают трудности тут и проверяется, лямур или не лямур.

а разделение...

да наверное когда гости после свадьбы разъедутся. тут и начинается работа.

[Forever Autumn]

Шлюб - це все таки лямур, а от подружнє життя - це важка праця

Без кохання не варто одружуватись. А от зберегти кохання - це і є та важка праця. Не завжди в житті все гладко, але якщо ти справді любиш того з ким у шлюбі, то маєш йти на компроміси.

Любов проходить. І проходить вона ЗАВЖДИ. А замість неї з*являється найгірше - ОБОВ*ЯЗКИ. І це знають всі. Всі до одного. Тільки дехто тішить себе казочками про збережену любов, а дехто - дивиться правді в очі. І якось з цим бореться.

Коротше кажучи -- ужасть.

[vanus]

а де пункт по зальоту??? самий поширений спосіб одружитись

[Shura]

это не способ, это причина...

[Gal4on0k]

До 20 - це, в більшості випадків, тільки лямур,а після 20 - розрахунок (тільки в кожного свій)

[MANJAK11]

Каждому свое (с)

[laska]

"Замуж не напасть, лишь бы замужем не пропасть"

Колись давно, казала моя вчителька: "не важливо коли, головне за кого!"

Тут нема аксіоми.

Кожному своє + доля.

8 років зустрічей + 11 років шлюбу... І лише на 7 році подружнього життя розуміш, що таке кохання...

[SummerTime]

Zheny а чому розподіл має бути?

І не обов'язково замість любові приходять обов'язки, вони приходять тоді, коли приходить любов. А любов це ж не тільки пристрасть і шалений секс, це і повага до іншого, і бажання зрозуміти, і допомога, і опіка, і підтримка один до одного. Якщо любов проходить і проходить завжди, то може це була не любов, а так щось, а справжня любов ще прийде.

Всі дівчата, які виходять заміж уявляють своє життя в шлюбі щасливим і безтурботним (спа-салони, кава в ліжко, безкінечні походи по магазинах, можливо навіть приготування вишуканої їжі і інші приємності), але навряд чи хтось уявляє себе в шлюбі стомленою, невиспаною, з купою невиконаної роботи і безліччю проблем. Але це реалії життя і нікуди від них не подінешся, хіба що шукати олігарха і виходити за нього заміж, а це вже повний розрахунок.

Мені здається, що зрозуміти, що це саме лямур можна лише згодом. Через роки, коли згадаєш скільки всяких труднощів було, але через все це пройшли і не стали гидкими один одному, а навпаки, оце і є лямур.

[Sub_Sys]

Розрахунок - він різний буває.

[qwadro]

Думаю в ідеальному варіанті шлюб - це розрахований любовний союз між чоловіком та жінкою Хоча, як доцільно сказано вище "як у кого виходить..."

Та від людей залежить... Нажаль багато хто думає, що після шлюбу партнер зміниться: почне допомагати по господарству, забуде свої шкідливі звички, стане уважнішим. Шановні!!! Не тіште себе марними ілюзіями! Нікуди усе це не зникне! Ба, навіть навпаки почне проявлятися ще чіткіше, бо ж тепер ви живете під одним дахом, постійно перебуваєте у спілкуванні та контакті! Сіра буденність - ось найтяжче випробування для шлюбу! Скількох вона просто з'їдає та підкошує, руйнує щойностворені молоді сім'ї! Як не потрапити у цю пастку? Насправді не так уже й тяжко її уникнути! Навчіться чути та розуміти один одного, досягати консенсусу у гострих питаннях. Навчіться не дорікати один одному за дрібниці, постійно підтримувати один одного. Навіть просте "Все буде добре! Я знаю!..",- сказане твердо та впевнено має таку живильну силу! Шлюб - це як чистий аркуш паперу. Нажаль і разрахунки на ньому теж проводити прийдеться... Але тільки від кожного із нас залежить, чи вони стануть центральним, ключовим зображенням на аркуші чи можливо притуляться десь у куточку картини сімейного життя...

[Юлямпочка]

сумно це все

[ProektanT]

сумно це все

та нема нічого сумного!!!!!!!!!!!!

одружився в 21 рік і ні крапельки НЕ ЖАЛІЮ, хоча всі відговорювали як могли, друзяки, родичі, батьки...., кожен свого носа сунув, щось підказував, розказували в яке пекло залізу і т.д .. гг

Познайомився з нею в чаті Бізарр (вже майже 3 роки пройшло), зустрілися, позустрічалися 2,5 місяці і не зміг я відмовити собі в такому задоволені на все життя.... якби не я, то хтось інший свиснув би точно, моє золотко)))) тому часу не тянув і відразу запропонував себе ) і, як не дивно, нічого не змінилося - як зустрічалися, гуляли, веселились, так і продовжуєм радіти життю, тільки тепер завжди разом.... єдина відмінність - тепер є обручки на пальцях ось і все, що змінилося

Єдине слово - Моє!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! якщо можете його сказати - нема сенсу морочити свою голову лишніми думками! І навпаки - невпевнені що ваше - не варто спішити - будете жаліти)))))

[Forever Autumn]

Жінка ніколи не повинна бути ЧИЄЮСЬ....

[Zheny@]

Forever Autumn всі люди "собствєнніки" - завжди хочемо мати щось своє...

[ProektanT]

Жінка ніколи не повинна бути ЧИЄЮСЬ....

ну от тільки не потрібно сприймати буквально!!!!

Моя - це не як річ, власником якої є я!!!!

а Моя, це та, з якою я щасливий, та без якої дуже важко уявити своє майбутнє, і та, з якою незрівняється жодна інша

[Forever Autumn]

Женя правий блін

Зеаєш, в мене теж є знайомі, котрі одружилися рано (в 21). І до цих пір (шлюбу було 4 роки недавно) мають якісь інтереси (кожен свої), мають захоплення і хобі, подорожують, роблять презентації...ЖИВУТЬ!!!!

Але це єдиний випадок з-поміж всіх моїх одружених знайомих... На жаль. У всіх інших вже поселився побут, тоска зільоная, сварки, скандали, зрада... Жаль.

[NORBY]

Бугага )))

Скільки води... але купа окремих правдивих фраз. Я не буду гордитися кількістю досвіду і всяке таке, бо вважаю що це фігня і кількість досвіду не грає ніякої ролі. А по суті, то шлюб це і розрахунок і лямур якщо все нормально і щось більш виражено одне якщо не все добре ) Ну ви мене зрозуміли. Я вот женився в 23 ну якщо по роках рахувати і вже от майже рік живем і нічо так вроді... будення і побут дають свої мінуси, але взаємні теплі почуття це долають. Да не спорю - прощє за олігарха і не брати ті всі предразсудки до уваги. Ех... кожному своє з цим не спорю, але це не то, якщо тебе грубо кажучи "тошнить" деколи від людини з якою ти живеш чи ще не почав жити, а тільки зустрічаєшся. Це вже полюбом не твоє... якщо щось дратує в тій людині і так далі... чи запах не той чи вигляд не той ну і т. п. Щасливий шлюб без лямура не буфає і не буфо і не буде...

[Zheny@]

бо вважаю що це фігня і кількість досвіду не грає ніякої ролі.

ну-ну.. послухаю я тебе через років так 5.

Коли ти вже будеш "умудрённый опытом". Ти за тих 5 років навчишся закривати очі на те, на що не закривав раніше. Навчишся пробачати те, чого раніше пробачити не міг. Рівно так само як і твоя половинка. Якщо ви все ще будете половинками.

І тоді ти скажеш мені чи це любов чи все ж таки розрахунок.. Хто що розраховував??

[Mala]

З часом почуття все ж пригасають або інакше кажучи, переходять в інший стан. І Zheny@, думаю, все ж правий. Критичні періоди сімейного життя є. З віком, з досвідом погляди на багато речей змінюються, проходять переоцінки життєвих цінностей. Добре, коли досвід приходить з роками, гірше - коли роки приходять самі

Та все ж думаю , 80% шлюбів укладається все-таки з любові, а не з розрахунку ( принаймні так хотілось би : )