Віршографія

[Alexander47]

я давно никого не любил.

от того ли все реже и хуже,

через рифму, а не через душу

я стихи вывожу из чернил?

я не знаю, по ком мне скучать,

я не знаю, кого мне лелеять,

я не знаю, что с этим поделать,

и не знаю, кого обвинять.

я забыл, как немеет в груди,

не смотря на людские заботы.

от того ли я слаб и измотан?

и не знаю, куда мне идти.

_

стали ночи надменно тихи.

дни мои — календарные цифры.

очень просто из слова и рифмы

сочинять от безделья стихи.

Ах Астахова

[Alexander47]

Боже, как я боюсь одиночества,

или сойти с пути -

не дай мне уйти когда мне захочется,

просто - не дай мне уйти.

резко все настежь захлопнув форточки,

и потушив фитиль -

дай мне уйти когда все закончится,

просто - дай мне уйти.

знаю я - люди - стирают отчества,

и адреса квартир;

если внутри меня все закончится -

встань на моем пути.

_

стань и сильней и Главнее Главного,

словно огонь огня -

мне надоело искать все заново -

останови

Меня.

Ах Астахова

[Alexander47]

Марина Цветаева. Кошки

Они приходят к нам, когда

У нас в глазах не видно боли.

Но боль пришла - их нету боле:

В кошачьем сердце нет стыда!

Смешно, не правда ли, поэт,

Их обучать домашней роли.

Они бегут от рабской доли.

В кошачьем сердце рабства нет!

Как ни мани, как ни зови,

Как ни балуй в уютной холе,

Единый миг - они на воле:

В кошачьем сердце нет любви!

Хорхе Луис Борхес. Кот

В тебе зеркал незыблемая тишь

И чуткий сон искателей удачи.

Ты, под луной пантерою маяча,

Вовек недосягаемость хранишь.

Как будто отделило божество

Тебя чертою, накрепко заклятой,

И недоступней Ганга и заката

Загадка отчужденья твоего.

С каким бесстрастьем сносишь ты мгновения

Моих пугливых ласк, издалека,

Из вечности, похожей на забвенье,

Следя, как погружается рука

В сухую шерсть. Ты из других времен,

Властитель сферы, замкнутой, как сон.

Шарль Бодлер. Кот

I. В мозгу моем гуляет важно

Красивый, кроткий, сильный кот

И, торжествуя свой приход,

Мурлычет нежно и протяжно.

Сначала песня чуть слышна, -

В басовых тихих переливах,

Нетерпеливых и ворчливых,

Почти загадочна она.

Потом она струит веселье

В глубины помыслов моих,

Похожа на певучий стих,

На опьяняющее зелье.

Смиряет злость мою сперва

И чувство оживляет сразу.

Чтобы сказать любую фразу,

Коту не надобны слова.

Он не царапает, не мучит

Тревожных струн моей души

И только царственно в тиши

Меня как скрипку петь научит,

Чтобы звучала скрипка в лад

С твоею песенкой целебной,

Кот серафический, волшебный,

С гармонией твоих рулад!

II. Двухцветной шкурки запах сладкий

В тот вечер я вдохнул слегка,

Когда ласкал того зверька

Один лишь раз, и то украдкой.

Домашний дух иль божество,

Всех судит этот идол вещий,

И кажется, что наши вещи -

Хозяйство личное его.

Его зрачков огонь зеленый

Моим сознаньем овладел.

Я отвернуться захотел,

Но замечаю удивленно,

Что сам вовнутрь себя глядел,

Что в пристальности глаз зеркальных,

Опаловых и вертикальных,

Читаю собственный удел.

[emelka]

Існуємо тільки «МИ».

Дуже кортить віддати тобі усі свої таємниці,

згорнути їх нишком в жменьку й непомітно

вкинути до твоєї кишені.

Щоб ти нарешті дізнався, хто мені потай щоночі сниться,

хто мій натхненник, мій лицар, мій зачарований геній.

Дуже кортить торкнутись твого обличчя,

досить виводити в пам’яті його спокусливі риси.

Знаю,

робити це першою – справжній леді не зовсім личить,

але хто говорить про поцілунки

так і не дізнавшись який у них присмак?

Дуже кортить втекти від усіх,

так щоб ніхто не сполохав, мов пташку, цю мить.

Немає більше жодних «але»,

існує тільки прекрасне, існуємо тільки «МИ».

Леона Вишневська

[sweetlena]

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

© Ліна Костенко

[speaker]

Борис Олійник

Мати сіяла сон...

Мати сіяла сон

під моїм під вікном,

А вродив соняшник.

І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,

А мені – сонячно.

Мати сіяла льон

під моїм під вікном,

А зійшло полотно.

І тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори,

А я йду все одно.

Мати сіяла сніг,

щоб він м’яко – до ніг,

А вродило зілля.

І хоч січень січе, а мені за плечем

Журавлі журавлять.

Мати сіяла хміль,

щоб дівчат звідусіль

Станом я знаджував,

А вони, як на сміх, проминали усі,

Все ж одна – зважилась.

Мати вибрала льон.

І вино вже давно

Хмільно так хмелиться.

І з-під крил журавлиних

мені під вікно

Листопад стелиться.

Тільки квітом своїм

при моєму вікні

Не опав соняшник.

Я несу його в світ,

щоб не тільки мені,

Щоб і вам сонячно.

[Arven Rivendell]

Какая роскошь — быть не в моде

И жить, ни на кого не глядя,

И одеваться по погоде,

Не ради взглядов встречных дядей.

Прослыть не побояться дурой,

Не прибавлять платформой роста,

Не подгонять свою фигуру

Под " шестьдесят " и " девяносто."

Веселой быть и самодурной,

Зевать, коль станет слишком скучно.

Какая роскошь — быть не модной,

А быть самой собою — штучной.

Лариса Рубальская.

[Tolik_lt]

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

© Ліна Костенко

У тебе теж рекламка Масляної висить?;-)

[talja]

Когда приходят гости я хочу

Чтобы в мои иконы не плевали.

Не хлопали небрежно по плечу

Чечётку не плясали на рояле...

Не забегали в спальню невзначай,

Чтоб рассмотреть мельчайшие детали

А просто пили кактусовый чай

А сколько стоит он не узнавали.

Не заводили длинный разговор

Что мол...кругом - враги и мы - в ловушке

Не собирали по сусекам сор.

Чтоб вынести и показать подружке.

Не резали на ломти тишину

И не дарили мне букет из сплетен

Такой подарок просто не приму

Чтоб дом мой был - уютен чист и светел

Когда приходят гости Я ХОЧУ

Чтоб после их ухода я скучала

И ставила за Здравие свечу

Чтоб повторилось снова всё сначала...

Вита Савицкая

[VojinSvitla]

Без картинки.

Без картинки там де двоє,

Де рука в руці і на небі зорі.

Де аромат парфумів і літній вечір,

Водоспад волосся омиває її плечі.

Ніжність рук і дотик губ,

За спиною крила і не потрібний парашут.

Заховатись від усього світу!

Лише в двох, радіти як маленькі діти.

Туди, де їхні серця б'ються в унісон.

Квитки на море, плацкартний вагон...

Без картинки де справді в двох є почуття,

Де справді все взаємно!

І не сховати щасливого лиця,

Коли вона шепоче що кохає, так тихенько...

Без СМСок, дзвінків і повідомлень.

Без прогулянок теплої ночі, коли місяць в повні.

Під зорями, чи просто під краплинки з небес.

Без картинки. Без... Без... Без...

Чижук Володимир (П. Р.) ©

[emelka]

Обіцяй назавжди.

Я впіймала б для тебе за хвіст комету,

зірвала б з вершини перший ранковий іній,

я б тобі з поцілунків та ніжності светр сплела.

Між нами щось неймовірне, крихітне, тихе,

Між нами skinny love.

Поки ти знесилений та спрагою слів скутий,

я б зробила з пустелі розчарувань та смутку

життєдайний, порослий манго й ліанами оазис.

…

You are not like the others.

Я б зібрала у жменю цукати й дитячий сміх,

Залила б

спокоєм всі дороги, які колись від тебе вели.

Нехай іноді сперечався, провчав, злив,

але водночас завжди був найжаданішим.

Таким, яким тільки ти бути міг.

Леона Вишневська

[emelka]

Иногда, словно первый дождь,

Иногда, словно первый снег,

Вдруг приходит, когда не ждешь,

Удивительный человек.

Иногда, словно фейерверк

Неожиданный средь небес,

Удивительный человек

Появляется вдруг в судьбе.

Не узнал бы его в толпе,

В ресторане и на шоссе -

Вдруг подходит он сам к тебе,

Человек, не такой, как все.

И не сразу, так через час

Вдруг почувствуешь: он другой -

По особой улыбке глаз,

И рванешься к нему душой.

И не сразу, так через час

Озарит тебя мысль, как свет,

Что с тобой говорит сейчас

Удивительный человек.

Тот, кого ты совсем не ждал,

Но который к тебе пришел,

Пусть на месяц, а не года,

Но душе твоей хорошо.

От того, что тебя узнал,

От того, что сказал "Привет!"

И что руку тебе пожал

Удивительный человек.

Зельвин Горн

[Вoвчик]

На самом деле, мне нравилась только ты,

Мой идеал и моё мерило.

Во всех моих женщинах были твои черты,

И это с ними меня мирило.

Пока ты там, покорна своим страстям,

Порхаешь между Орсе и Прадо,

Я, можно сказать, собрал тебя по частям -

Звучит ужасно, но это правда.

Одна курноса, другая с родинкой на спине,

Третья умеет всё принимать как данность.

Одна не чает души в себе, другая во мне -

Вместе больше не попадалось.

Одна как ты, с лица отдувает прядь,

Другая вечно ключи теряет.

А что, я ни разу не мог в одно это всё собрать?

Так Бог ошибок не повторяет.

И даже твоя душа, до которой ты

Допустила меня раза три через все препоны,

Осталась тут, воплотясь во все живые цветы

И все неисправные телефоны.

А ты боялась, что я тут буду скучать,

Подмены сам себе предлагая.

А ливни, а цены, а эти шахиды, а Роспечать?

Бог с тобой, ты со мной, моя дорогая.

(с) Д. Быков

[Amelie]

ТЕРЦІЯ

Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку.

Зі шкіри зійдуть усі опівнічні печаті.

Ні слова любові, ні слова прощань і подяки.

І сонце зійде нову тебе зустрічати.

Усміхнена гордість, мереживо в бронежилеті -

жіночна настільки, наскільки боялась бути

серед усіх твоїх галасливих памфлетів,

серед усіх отих, тобою ніяк незабутих.

І буде той час, коли не злякаєшся тіні,

коли в анальгетиках більше не буде потреби.

Ти є сама собі світло і п`ятий вимір,

та, що співає в натовпі просто неба.

Час виїсть блакить очей і блиск волосся,

проте не зачепить твоє підліткове серце.

І з ким би тобі не спалося і не йшлося,

не буде більше цих остогидлих терцій.

Бути/ не бути, боротись/ не можна/ лишити -

не буде більше питань де поставити кому.

Коли відчуваєш, що шия твоя оповита,

згадай, що ти вже нічого не винна. Нікому.

Лишай міста і тих, хто тебе полишив,

тримай міцніше птаха в шалених грудях.

Ти підеш далі. Без терцій і віри людям.

А я залишусь, не в силах піднятись вище.

Катя Батушан

[Arven Rivendell]

Покажите мне такую страну,

где славят тирана,

Где победу в войне над собой

отмечает народ.

Покажите мне такую страну,

где каждый обманут,

Где назад означает вперед

и наоборот.

Не вращайте глобус,

вы не найдете,

На планете Земля стран таких

не отыскать,

Кроме той роковой,

в которой вы все не живете,

Не живете, потому что нельзя это

жизнью назвать.

Покажите мне такую страну,

где заколочены Храмы,

Где священник скрывает под рясой

КГБ-шный погон.

Покажите мне такую страну,

где блаженствуют хамы,

Где правители грабят казну,

попирая закон.

Не вращайте глобус,

вы не найдете,

На планете Земля стран таких

не отыскать,

Кроме той роковой,

в которой вы все не живете,

Не живете, потому что нельзя

это жизнью назвать.

Покажите мне такую страну,

где детей заражают,

Где солдат заставляют стрелять

в женщин и стариков.

Покажите мне такую страну,

где святых унижают,

Где герои — ветераны войны —

живут хуже рабов.

Не вращайте глобус,

вы не найдете,

На планете Земля стран таких

не отыскать,

Кроме той роковой,

в которой вы все не живете,

Не живете, потому что нельзя

это жизнью назвать.

И. Тальков 1991г.

[speaker]

Для усіх прекрасних бордівчанок...

Не зімкну очей

Ти поспи, а я постережу твій подих,

Я ловитиму твій усміх,

Поки ти далеко звідси.

Все життя моє осяяне тобою,

Можу тихо шепотіти: "нас двоє"

І з тобою кожну мить хочу зупинити!

Не зімкну очей,

Утікає сон, без тебе я

Не можу ні на мить...

Сон від мене утече,

Поцілунок опече,

Без тебе став

Самотнім цілий світ!

Чую, як б'ється в тебе серце,

Що тобі, кохана, сниться?

Я у сні ішов до тебе,

Бо моя любов -

То нитка, що не рветься

Навіть найкоротша мить

Неможлива без, неможлива без тебе!

З кутиків солодких уст

Поцілунків я нап'юсь,

Залишатимусь з тобою,

Бо нас двоє, бо нас двоє!

Я б усе залишив так,

Хай серця звучать у такт...

Ні на мить не зупинити

Наших сердець биття!

Не зімкну очей,

Утікає сон, без тебе я

Не можу ні на мить,

Не можу зімкнуть очей...

[emelka]

Залежність 2014.

Ніколи не пізно все змінити,

ніколи не пізно почати знову.

Навіть, якщо життя зараз схоже на вузлик

з суцільних похмурих ниток,

навіть якщо на екрані долі мерехтить “game over”.

Ніколи не пізно забути тонни образ,

пройти повз тих, хто робив тобі боляче

(якщо не словом, то своєю присутністю)

з гордо піднятим підборіддям.

Ніколи не пізно вчитись вірити,

не тримаючи в спогадах ані крихти зла,

на цій землі ми всі одне одному в чомусь рідні.

Ніколи не пізно зробити крок вперед,

простягнути долоню тому,

хто не в силах самотужки піднятись.

Ніколи не пізно діяти, не чекаючи поки

чужинець волю і спокій у нас відбере.

Ніколи не пізно з молитвою на вустах

вкинути у серця мільярди макових зерняток.

Леона Вишневська

[Olesya]

Ось вже й осінню запахло по-справжньому,

каштани, як завжди, відчули це перші.

Сховай свої літні речі до шафи і приготуйся до молитви.

Твоє пристосуванство ще ніколи не засвічувалося

так ясно, як тепер.

Ці довгі повільні дні, біль голови, спричинений

спекою, змішування напоїв та настроїв, нудота, чорна

бездонна прірва, останнє шаленство літа - витри, викинь і забудь.

Гроза остудить всі твої поривання, недільний ранок

виявиться прощанням - хоч і коротким, але від того

не менш болючим.

Дівчинко моя безтурботна, де ти зараз і з ким?

Я зібрав для тебе виноград і підрізав кілька хризантем у саду.

Ти мене сьогодні ніяк не почуєш, але я зроблю так,

що всі зорі над автобаном цієї ночі засвітяться

тільки для тебе.

Мірек Боднар.

[ODZER]

Розвивайся ти, високий дубе,

Весна красна буде!

Розпадуться пута віковії,

Прокинуться люди.

Розпадуться пута віковії,

Тяжкії кайдани,

Непобіджена злими ворогами

Україна встане.

Встане славна мати Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяну-річки

Одна, нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували

Чужі між собою,

Згорне мати до себе всі діти

Теплою рукою.

«Діти ж мої, діти нещасливі,

Блудні сиротята,

Годі ж бо вам в сусід на услузі

Свій вік коротати!

Піднімайтесь на святеє діло,

На щирую дружбу,

Та щоби ви чесно послужили

Для матері службу.

Чи ще ж то ви мало наслужились

Москві і ляхові?

Чи ще ж то ви мало наточились

Братерської крові?

Пора, діти, добра поглядати

Для власної хати,

Щоб ґаздою, не слугою

Перед світом стати!»

Розвивайся ти, високий дубе,

Весна красна буде!

Гей, уставаймо, єднаймося,

Українські люди!

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,

Хай братерством, щирими трудами

Вкраїна воскресне!

Іван Франко , 17 березня 1883

[emelka]

Я не боюсь.

З тобою – я забуваю про все.

Про те, що існують обов’язки, сумніви, тиша.

З тобою кожна мікро – деталь знаходить новий,

досі незвіданий сенс.

Мені подобається як ти цілуєшся. Несамовито.

З тобою кожен ранок, наче мотив, нишком

уві сні намугиканий.

Щось росте в мені,

щось тяжіє під серцем, просить взаємності.

Мені подобається те, що до тебе потрібно звикнути.

З тобою немає питань, браку сміливості

у прийнятті доленосних рішень.

З тобою я не боюсь.

Не боюсь бути вразливою,

бути собою, темряви, монстрів під ліжком.

Леона Вишневська

[emelka]

Порой слепой способен видеть лучше зрячих…

Он смотрит сердцем – это очень много значит…

А мы не видим тех чудес, что окружают…

Наш кругозор пустые ценности сужают…

Мы ценим то, за что оплачено деньгами,

А важно то, о чём молились со слезами…

Мы бережём в своих шкатулках украшенья,

Не сохранив друг к другу даже уваженья…

Мы, замерзая, одеваемся теплее,

Не понимая, что бессильны батареи…

Мы получать хотим и греться…греться…греться…

Но излучать тепло не хочет наше сердце…

Любовь мы путаем с потребностью коварной,

Но нет отдачи для души… элементарной…

Любовь – не брать, а отдавать, ведь счастье в этом!!!

Мы ценим фантик, но важнее вкус конфеты…

Без доброты и сострадания друг к другу,

Наш поезд жизни мчит по замкнутому кругу…

Глухой способен слышать то, о чём молчите…

Услышьте сердце, верьте в Бога, жизнь цените…

Ирина Самарина

[eveline]

Gloria in excelsis

Обняти всіх людей

з великої, ясної радості,

до всіх гукати: гей,

сміятися безжурно, радо.

Немов мале дитя,

плескати у долоні голосно, здорово.

Сьогодні без пуття,

сьогодні всі безглузді, всі обов’язково.

Сьогодні гояться всі рани,

сьогодні всміхнені всі люди.

Ставайте в хор, вперед сопрани,

хай янгол диригентом буде.

Хай грає пісня серед герця,

бо це найбільша з перемог.

У жолобі мойого серця

сьогодні народився Бог.

Богдан Ігор Антонич, «Чаргород»

[emelka]

Счастливые не смотрят на часы

И от стыда глаза не закрывают,

Не становятся часто на весы

И от проблем своих не убегают.

Счастливые депрессии не знают

И вредной пищи тоже не едят,

И семьи, где их ждут, не покидают.

И на работе в полночь не сидят.

Счастливым не знакома зависть просто.

И слово «месть» им тоже ни к чему,

Ответ они дадут на все вопросы:

Что? Где? Когда? Зачем? И почему?

Счастливые не могут лицемерить

И подло за глаза с улыбкой врать.

А главное – они умеют верить,

Любить, надеяться и ждать!!!

Руслана Токарчук

[aroma]

[lilechka]

Ми не першi i ми не останнi -

ми черговi у цьому життi.

Ми хорошi й водночас - поганi:

бачим свiтло в суцiльнiй пiтьмi.

Крають круки.

Колосся голосить.

Небеса розломились.

Дзвенить

голос неба

i голос кровi

Бога молять,

та Небо - мовчить.

Нi прийти, нi пiти

вiд нього. Зимно

жити. А дощ все

сiче. Ми зiв'яли,

як раннi квiти,

що весною мороз

обпече

Жорж Дикий