Ситуація в країні: минуле, сьогодення, майбутнє. Про все, що сьогодні турбує суспільство.

[Dieselsmart]

Ivan Ivanov

Это оккупированная Горловка. Мой родной город. Сегодня. 09.05.2015.

Крестный ход УПЦ МП. Прославление защитников и проклинание хунто-карателей.

Есть у кого-то еще вопросы, с кем и за кого эта "церковь"?

Если не хотите, чтобы рашенский сапог завтра топтал ваш город - гоните этих попов вилами. До самой границы!

[tmt]

Доречі не знаю правда чи ні, але ходять чутки, що порох є прихильником саме церкви МП...

[Dieselsmart]

Гриценко в ефірі програми "День" на телеканалі "112 Україна" (14.05.2015)

[dobeck]

Доречі не знаю правда чи ні, але ходять чутки, що порох є прихильником саме церкви МП...

А яка різниця до чого прихиляється порох? Тут головне бажання громади, бо церкви належать до громади і лише прихожани вирішують якого попа їм запросити. Священник - такий же працівник як лікар, вчитель чи сантехнік і громада може звертатись до керівництва церкви і змінювати священників, що неодноразово і робилося. Тому кивати в сторону пороха немає сенсу. Якщо людям в Почаєві подобається слухати москало-кацапський діалект на богослужінні, то тут ніхто їм не допоможе. Зміни будуть тоді, коли громада повстане і прожене цих бісенят з святині.

[Dieselsmart]

А по первах він був великим оптимістом щодо теперішньої влади, цікаво порох хоч колись зможе зрозуміти що він взагалі чудить.

Саакашвілі: На верху я не бачу політичної волі на проведення змін

На думку Саакашвілі, впровадження реформ в Україні можливо виключно під тиском суспільства.

Про це журналістам заявив екс-президент Грузії, голова Ради Михеїл Саакашвілі в ході першого дня конференції "Розвиток і державна підтримка МСП: реальний стан, політичні декларації та законодаче забезпечення".

"Я вважаю, що зміни можливі тільки шляхом тиску суспільства, так як на верху я не бачу політичної волі. По-перше, сама структура української влади не дозволяє, навіть маючи політичну волю, її швидко реалізовувати", - заявив він.

За його словами, Президент Петро Порошенко правильно артикулював декілька завдань, зокрема дебюрократизація. "Проблема в тому, що чиновник думає, що працюватиме вічно, не дивлячись на зміну влади, проведені майдани. Друге, те, що бюрократ не вбачає своєю функцією обслуговування громадян. Це також питання менталітету, як ти ставишся до свого народу, як ти виконуєш свою роботу. В Грузії чиновник, який не посміхався, швидко звільнявся", - зазначає він.

Ще однією правильною метою, є дерегуляція. "Наприклад, щоб отримати дозвіл на будівництво потрібно пройти 30 інстанцій, в 12 з яких відмовлять без жодної мотивації. В Україні за роки незалежності не було збудовано жодної будівлі, яка б увійшла в світовий каталог. Тому що всі гроші йдуть на корупцію. Вартість цін на землю в Києві також пов'язана з корупцією, це все пов'язано з тим, що мало будується. Не кажучи вже про те, що така кількістьсть регуляції нічого не дає", - зауважує Саакашвілі.

Він наголосив, що зараз не час думати про себе, "тому що якщо в України не вийде, нам всім дістанеться".

[Dieselsmart]

Саша Боровик. Шустер Live 15.05.2015

[Dieselsmart]

Анатолій Гриценко

Хто "кришує" 77-мільярдний злочин: Шокін? Порошенко? Коломойський?

6 березня голова Нацбанку Гонтарєва публічно заявила, що державі дотепер не повернуто 77 мільярдів гривень рефінансування, виданого Стельмахом приватним банкам у 2008-2010рр. За тодішнім курсом валют, це 11 мільярдів доларів. Тобто, $11 млрд приватні банки привласнили, простими словами - вкрали у держави, у нас з Вами вкрали. І за це ніхто не відповів?!

Повідомлення про 77-мільярдний злочин оголошене Гонтарєвою з трибуни Верховної Ради, воно задокументоване офіційним відеозаписом Ради, задокументоване у письмовій формі офіційною стенограмою Ради і дотепер зберігається на десятках інформаційних сайтів - з сумами, датами і діаграмами (див. за лінком).

Учора екс-глава НБУ Стельмах сів у крісло голови Наглядової ради "Приватбанку" олігарха Коломойського - замість того, щоби сісти на лаву підсудних. Як так сталося і хто у нинішній владі "кришує" Стельмаха?

Генпрокурор Шокін має усі підстави для порушення кримінального провадження за фактом оголошеної Гонтарєвою офіційної Заяви про скоєння злочину. Генпрокурору Шокіну не треба проводити довгих розслідувань, адже учасники 77-мільярдного злочину - живі-здорові, вони нікуди з країни не тікали, всі документи в наявності.

Генпрокурор Шокін мав би допитати тодішнього Президента Ющенка, адже відомо, що в ті часи, масового рефінансування, Стельмах чи не щодня приходив на Банкову і свої рішення напевно погоджував із Ющенком. Про той 77-мільярдний злочин Віктор Андрійович багато цікавого міг би розповісти...

Шокін міг би допитати й іншого свідка - чинного Президента Порошенка, який тоді був головою Наглядової ради Нацбанку. Раптом Петру Олексійовичу теж щось відомо про обставини скоєння 77-мільярдного злочину...

За нинішнім курсом, вкрадені тоді кошти - це 230 мільярдів гривень!!! Величезні гроші, вкрай потрібні Україні, аби не повзати на колінах по офісах зарубіжних кредиторів.

То хто ж гальмує їх повернення державі? Хто "кришує" Стельмаха і його мільярдерів-реципієнтів? Шокін? Порошенко? Коломойський? Усі разом? Хтось інший?

Злочини такого масштабу замовчати все одно не вдасться. Терміни давності нікого не врятують. І той, хто не розслідує або "кришує" злочин, ризикує сам стати його співучасником. Про це нинішні посадовці не думали? Радив би подумати...

[Dieselsmart]

Олег Соскин, политический эксперт, - гость "112 Украина", 27.05.2015

[Dieselsmart]

П.С пороходро"ери можуть іти повз і дрочи№ти далі на свого пороха. ваші мінуса я бачив в тому самому місці де й вашого пороха.

[Smith]

Велике інтерв'ю з Аваковим:

Аваков: Я за полное разграничение с оккупированным Донбассом

[Tolik_lt]

Хороше інтерв"ю, читав нині

[Smith]

Аваков в своєму пості на ФБ (так, тіха, не ржать ) анонсував створення в Луцьку нової патрульної служби, як це зараз робиться в Києві, Одесі, Львові та Харкові. Інтерррресно!!!! Знаючи нашу, місцеву, міліцію.... ))))

Arsen Avakov

ВОСКРЕСНАЯ ИНФОРМАЦИЯ ДЛЯ ВАС.....

Б) Еще новость – в ближайшие дни - запускаем процесс нового полицейского патруля в Луцке. Готовься Волынь!...

[Tolik_lt]

А чим наша міліція відрізняється від киівської? Набирають же нових.

[Smith]

Толік, я мав нагоду поспілкуватись тут, в Києві, з міліціонерами з одного райвідділу. Вони, фактично, підуть в "нєбитійо", коли буде нова патрульна служба. Вони абсолютно не сприймають нову патрульну службу (це і не дивно, конкуренція і всьо такоє). Розказували мені: і що там є працівники з тату (яким це чином може заважати службі - ніпанятна? Чи може вони поставили соціальні мітки їм? ХЗ), що не треба їм давати зброю, бо нові патрульні її (зброю) покрадуть, що вони не підготовлені, гнали на Авакова і Еку. Ну, коротше, ти зрозумів основний посил, пардон, по модньому - месідж. До чого я веду - СИСТЕМА, навіть, в особі гвинтиків, шалено опирається реформам та нововведенням. Що, в принципі, і було прогнозовано.

А щодо Луцька. В Луцьку міліція подібна до київської в загальному розумінні (бо в київської і досвіду більше, і проблем - це якщо вже конкретизувати). Але наша міліція загрузла в непотизмі, дружніх стосунках між собою і перетворилась на такий собі клан (в розумінні Мафії чи ложі кам'янерів). Місто в нас невелике і це пояснюється така проблема. Але буде цікаво. )))) Повір мені. ))))

[vaz75]

А чим наша міліція відрізняється від киівської? Набирають же нових.

Є гарна говірка "ложка дьогтю в бочці меду". Якщо до цього "молодняка" пробереться хоча б один "старослужащий", то він їх швиденько навчить старим правилам. І будемо мати нову стару міліцію. Хотілося помилятися.

[sergkots]

Якщо до цього "молодняка" пробереться хоча б один "старослужащий", то він їх швиденько навчить старим правилам.

Від нас також залежить чи будуть старі, пов’язані, куми та інші. Змогли ж Швидкого до кормушки не допустити.

[Volyniaka]

Министр социальной политики Павел Розенко считает, что депутаты вместо упрощения процедуры получения субсидий пенсионерами и инвалидами, вообще лишили их такой возможности, приняв закон изменения в закон "О жилищно-коммунальных услугах".

"Каково было мое удивление, когда в интернете увидел, что в пятницу Верховная Рада Украины приняла законопроект №2676, которым якобы "упростила" доступ к системе субсидий пенсионерам и инвалидам. Когда сегодня прочитал принятый закон, то был, мягко говоря, "в шоке". Вместо упрощенной процедуры доступа к субсидиям депутаты фактически лишили субсидий пенсионеров и инвалидов", - написал министр на свой страничке в "Фейсбук".

П.Розенко, возмутило, что депутаты приняли решение о необходимости инвалидам и пенсионерам предоставлять справки о доходах для получения субсидии, тогда как правительство отменило такую необходимость.

"В первом абзаце написано о том, что субсидии должны предоставляться без обращения гражданина. То есть, местный орган власти должен использовать, наверное, экстрасенсорные методы, чтобы определить желание человека получить субсидию. Кто-то может сказать, как это будет выглядеть?", - написал министр соцполитики.

"Ну а дальше вообще шедевр: неработающих и работающих пенсионеров, работающих и неработающих инвалидов, членам их семей нужно сдать справки о доходах граждан. Правительство только отменило сбор любых справок, запретив требовать их у людей, а нардепы решили вновь пустить пенсионеров и инвалидов по всем кругам ада, собирая никому не нужные справки. Не законопроект, а вершина абсурда!", - добавил П.Розенко.

Как сообщалось, Верховная Рада Украины на заседании 19 июня 229 голосами поддержала за основу и в целом законопроект №2676 о внесении изменений в закон "О жилищно-коммунальных услугах" (относительно начисления субсидий пенсионерам и инвалидам).

[Dieselsmart]

Россию и Путина обыграли, - Олег Соскин

[Smith]

Сьогодні в Києві. Зустріч двох систем: нової та старої:

[Dieselsmart]

Шесть плохих последствий для Украины и Петра Порошенко после событий в Мукачево

Сегодня в Мукачево произошли известные события. “Правый сектор” стрелял по милиции. Милиция стреляла по “Правому сектору”. Трое убитых, несколько раненных. Вся Украина на ушах. “Правый сектор” собирается возле АП. Порошенко приказал разоружить бойцов ПС. Ярош утверждает, что милиция стреляла первой. Что все это значит?

На самом деле происходящее не укладывается в рамки конфликта «хорошие против плохих». Как бы кто лично не оценивал ту или другую сторону. Всё гораздо шире и печальнее. Сейчас мы видим аналог Врадиевки лета 2013-го в новых, изменившихся условиях. То что происходит — это последний маркер того, что система нынешней украинской власти может теперь рухнуть в любой момент. Таким же маркером была Врадиевка два года назад. Т.е. что-то подобное неизбежно должно было произойти. А конкретный повод не имеет значения.

Теперь, как и после известных событий два года назад в Николаевской области, неизбежен силовой путь ликвидации нынешней власти. По какому поводу, в какой срок и в какой именно форме предсказать невозможно. Но общее направление процессов окончательно понятно.

Украинская псевдоэлита, которая ничему не научилась после Майдана, привела систему в окончательный упадок. Который, на данный момент, характеризуется следующими признаками:

1. Государство потеряло монополию на насилие. В немалой степени этому способствовала позиция властей — «ни мира, ни войны» с РФ. В итоге мы с одной стороны имеем мобилизацию протестной части украинского общества. В т.ч. и вооружённую мобилизацию. При том, что данная часть общества крайне неоднородна по своему качеству.

С другой стороны на лицо несостояние и, главное, нежелание «старых» силовых структур бороться за сохранение нынешней правящей псевдоэлиты у власти. В т.ч. и потому, что значительная часть «силовиков» не уверена в перспективах собственного обогащения в будущем. А «новые» силовые структуры не созданы. т.к. цели и задачи «новых силовиков» входят в конфронтацию с интересами правящей псевдоэлиты.

2. Государство потеряло право на арбитраж. Тотальная коррумпированность всех судов, прокуратур, мвд привела к тому, что обычный гражданин начинает искать правды и защиты либо у «робин гудов», либо надеясь на собственные силы. Рано или поздно это неизбежно приводит к силовому противостоянию. Сначала к локальным, затем ко всеобщему.

Кроме этого, нынешняя украинская власть не может «развести по углам ринга» основных бенефициаров нынешней конфигурации государственной системы — финансово-промышленные группы. Необходимо отметить, что нынешний Президент не мог быть выбран без согласованного «назначения» его на должность украинскими ФПГ. Естественно, что такое «назначение» предусматривало раздел сфер влияния, бюджетных потоков, приоритетных дотационных потоков и всего остального, ради чего уже 24 года существует Вторая Украинская республика. Но постоянное сокращение ресурсов в стране, которое уже приняло необратимый характер в рамках нынешней системы, порушило все компромисы и договорённости. Грубо говоря, делить и переделить остаётся всё меньше и меньше. А аппетиты не уменьшаются. Соответственно, кем то надо «жертвовать».

3. Государство не в состоянии осуществлять управление. Ни на законодательном уровне, не на уровне исполнения решений. Процесс сокращения ресурсов требует реформирования системы государства. Реальное реформирование государства вступает в противоречие с личными интересами бенефициаров — украинских ФПГ и высших чиновников. Законодательная власть в стране в подавляющем большинстве — это лоббируемые бенефициарами партии. Соответственно, действовать против собственных кормильцев они не будут. Приход к власти в Украине реально реформаторских политических субъектов демократическим путём невозможен. Т.к. на это нужны деньги, которые в необходимом для такого процесса количестве, есть только у нынешних бенефициаров. Ну не будут же они сами себя хоронить. Чиновники среднего и нижнего звена перестают работать.

Во-первых, они также не уверены в том, что усидят на местах в ближайшее время.

Во вторых — обнищание бизнеса приводит к тому, что основной доход чиновника (взятка и откат) стал значительно меньше. А «на зарплату» он работать не будет. В лучшем случае это заканчивается итальянской забастовкой.

Плюс сопротивление сепаратистки настроенных чиновников и законодателей.

4. Международная легитимность нынешней украинской власти. Это, пожалуй, последнее, что осталось у нынешней украинской правящей псевдоэлиты. При этом на Западе от украинской власти уже реально устали и разочаровались. Если кто-то думает, что Запад Украине «помогает», то он глубоко ошибается. Никто не поддерживает воров и бандитов. Запад в войне России против Украины отстаивает свои интересы. Которые заключаются в приведение поведения российской власти в соответствие с международными нормами. То, что это на данный момент совпадает с интересами Украины, не является заслугой украинских властей. Скажем так — повезло. К тому же Запад не готов признавать смену власти в стране не политическим путём (поэтому, кстати, всех путчистов, мятежников и революционеров ожидают огромные проблемы в случае их «успеха» на международном уровне). По большому счёту, Запад с гораздо большим удовольствием имел бы дело с новой украинской властью-реформаторами. Но при этом тот же Запад хочет, чтобы прежняя власть сменилась на новую в результате «демократических процедур». А это невозможно в принципе.

А теперь «вернёмся» в Мукачево. Вне зависимости от от того, как конкретно закончится «Закарпатский конфликт» системные проблемы никуда не исчезнут, а только будут нарастать. Всеобщим «восстанием» и сменой власти данная ситуация, по моему мнению», не продолжится. ПС не обладает массовой поддержкой среди населения в целом, а население, всё же, ещё не окончательно готово рвать власть на британский флаг под руководством «кого угодно».

Но это всего лишь дело времени. Теперь — весьма недолгого. Скорее всего, до большого социального взрыва осталось меньше года. И он может произойти в любой момент и по любому поводу. Сама ситуация в Мукачево является следствием распада нынешней системы. Мы имеем конфликт, при которой одна сторона (нардеп, мвд и т.д.) является преступниками и вторую сторону (ПС), которая ломает локально систему незаконным методом. И тут неважно что на самом деле происходит — «борьба за справедливость» или передел сферы влияния. Важно то, что из-за перечисленных выше причин законными способами систему не сломать.

Поэтому неминуемый социальный взрыв будет происходить совершенно «недемократическим» и «незаконным» (в понятиях нынешней системы» путём.

При этом ситуация 2015 г. отличается от ситуации 2013 г. в худшую для власти сторону:

1. В отличии от Майдана сейчас есть зачатки политических субъектов, которые контрсистемны власти. Я не говорю, что они реально реформаторские. Пока что реальных внятных предложений реформ я не видел ни от кого. Но данные политические структуры состоят во многом из других людей. Хотя и «растут» от тех же корней, что и «старые субъекты» — от украинских ФПГ. Но имеют большую свободу в принятии решений. Зачастую решения не умные (мягко говоря). Но в ситуации неизбежного социального взрыва роли сюзерен-вассал вполне могут измениться. История знает тому немало примеров.

Почему это важно? Потому что любой конфликт должен заканчиваться политическим решением. Иначе — это полный развал страны. Майдан закончился приходом к власти той же украинской псевдоэлиты, что и была раньше, потому что кроме «старых» политических субъектов никого для политического разрешения конфликта больше не было. теперь есть. да, немногочисленные и далеко не всем «нравятся», но есть. И продолжают образовываться. Но тут важно их присутствие в главном законодательном органе страны и, частично, на высоких должностях.

2. Силовые государственные структуры обладают гораздо меньшей лояльностью к нынешней власти, чем к власти Семьи Януковича. Т.е. «умирать» за них не будут. Вместо того, чтобы первым делом заняться чисткой и реформами МВД, СБУ, прокуратуры, судов, высшего состава ВСУ Президент, Премьер и парламентская коалиция больше года делила уменьшающиеся ресурсы. Теперь момент упущен. Больше нет ни ресурсов для обеспечения «верности» силовиков, ни социальной поддержки для создания новых карательных структур на «добровольно-патриотической» основе. И киевская новая полиция — это не пример. Это — правоохранители, а не каратели. Если их кинут на «подавление», то это закончится для них плачевно. Да и далеко не факт, что новая полиция будет выполнять такие приказы

3. Оружия на руках стало значительно больше. А Майдан и война в Донбассе привела к преодолению психологического порога. При котором сначала говорили, а потом думали — стрелять или нет. Сейчас будут сразу стрелять.

4. Существуют структурированные вооружённые формирования, которые контрсистемны нынешней власти. Мало того. Армия (ВСУ) или останется нейтральной, или частично поддержит смену власти. Отсутствие реальных реформ в армии, постоянное предательстве и идиотизм высшего армейского командования заставило солдат, младший и средний командный состав тихо (пока, «тихо») ненавидеть существующую власть.

5. В целом ресурсов в стране намного меньше, чем два года назад. Т.е. «задобрить» подачками население уже не получится. Денег нет. Популизм, штука для власти, конечно привычная, но он перестаёт работать, когда человеку нечего есть. Т.е. озлобление тех, кто выйдет на протест будет намного больше, а готовность на самопожертвование гораздо выше, чем на Майдане.

6. В отличии от Януковича, который был легитимен как для стран Запада, так и РФ — нынешнее украинское руководство в глазах России имеет очень условную легитимность. Что, во время вооружённого восстания, обязательно приведёт к дополнительным усилиям по ликвидации нынешней украинской власти со стороны Кремля.

И это далеко не все отличия. В итоге из состояния «верхи не хотят, низы не могут» мы перешли в состояние «верхи не могут, низы не хотят». Если в здании ВРУ, АП, КМУ и т.д. ещё не звучат выстрелы расстрельных команд, то теперь это всего лишь дело времени.

[Volyniaka]

Ігор Черняк

9 липня о 23:58 · Змінено ·

Злой пост. Очень злой.

Вы когда-нибудь слышали о том, чтобы у кого-то из волонтеров нашли 65 брюлликов? Или может может изъяли 400 тысяч зеленых? Или нашли несколько сот талонов на бензин? Или десять швейцарских часов? Или набор ювеллирных украшений, круче чем в ближайшем шоппинг-молле? А может у кого-то из волонтеров нашли ключи от пяти новых внедорожников? Или может вы слышали рассказы бойцов о том, что волонтеры их обдирают и угнетают и от этой волонтерской своры житья уже нет? Волонтеры крышуют нелегальный бизнесс? Волонтеры прессуют легальный бизнесс? Сколько волонтеров за этот год пересели на лексусы и каены? А может волонтеры гоняют пьяными по ночам по городу и сбивают людей?

Я что-то путаю? Это не про волонтеров? Да?

Тогда скажите мне, какого хера, наше государство вдруг объявило волонтеров вне закона???

Обычных, простых, рядовых волонтеров. Тех самых, которые уже больше года половину своей жизни проводят в полях или по дороге туда/оттуда. Тех, которые не видят свои семьи, родных и близких. Тех, кто уже привык к обстрелам их всего чего только можно. Тех, которые успели за этот год "спалить" все семейные сбережения. Кто угробил подвески своих машин. Кому не нужны ни статусы, ни гарантии, ни какие-либо другие няшки от государства. Кто уже больше года живет не своей собственной жизнью, а разделяет ее с нашими пацанами на передовой. В прямом и переносном смысле слова "разделяет"...

Так вот, значит, дикие волонтеры - раз и "вне закона".

Не судьи, не прокуроры, не мусора. Этих гандонов, значит мы будем постепенно реформировать. Без них ведь государство не сможет.

А волонтеры - уже не нужны. Как не нужными стали и добровольческие батальоны.

Оставшихся загоним в благотоворительные фонды. Благо, они у нас одни других краше - если не имени бывшего/нынешнего/будущего депутата, то имени жены/любовницы/дочери президента или губернатора. А еще есть фонды имени крупного бизнесса. Чтобы те самые крупные бизнессмены тоже когда-то стали депутатами/губернаторами/президентами. (Есть, конечно и приятные исключения, но они лишь подтверждают общее правило...)

Вот такая, значит, благодарность.

Такое значит прогрессивное правовое регулирование.

У меня больше слов нет. И эмоций, и комментариев.

Хочу сказать только одно:

"Арсений Петрович, идите на х...й! Вместе со всем своим кабмином. Чем быстрее, тем лучше."

У меня все. Извините...

[Basil]

«Пісні» про закон за часів беззаконня

або Чому борці проти популізму не можуть знайти жодних переконливих контраргументів проти популізму

Як уже набридли ці нескінченні шаманські завивання наших професійних і самодіяльних юристів про законність. Останнім приводом стало затримання двох високопоставлених прокурорів за звинуваченням у корупції. Мовляв, не все там було процесуально бездоганно при лові прокурорських шахраїв за руку. Самі затримані говорять, що сотні тисяч доларів, діаманти та інші «атрибути» прокурорської праці їм «підкинули». Не інакше як сам керівник операції Давид Сакварелідзе особисто привіз у прокуратуру валізу з валютою і розкидав її по кабінетах. До речі, аби «законники» не переживали: прокурорів вже випустили під грошову заставу, вельми велику, яка, однак, жодних труднощів для прокурорів не склала. У деяких київських газетах вже працює тоталізатор і приймаються ставки - як скоро прокурори втечуть із України за схемою Клюєва, Мельника, ректора Податкової академії (нещодавно повністю виправданого найсправедливішим у світі судом Ірпеня), і подібних до них. Абсолютно очевидно, що судова, прокурорська й міліційна системи України згнили на пні. Їх не можна реформувати, можна тільки розганяти і будувати нові з нуля. Особливо розчулює, коли «законники» рекомендують у спірних питаннях покластися на рішення суддів.

Ну так, особливо якщо спосіб життя судді вочевидь не відповідає його легальним доходам. У такій ситуації апеляція до суду виглядає особливо цинічним знущанням. Про повагу до закону у нас можна буде говорити тільки тоді, коли пересаджають суддів-хабарників, прокурорів-корупціонерів, ментів-бандитів. Ось тільки тоді... Та й існує у нас закон виключно для широких народних мас, які повинні йому слідувати, верхівка в Києві і регіонах себе цим ніскільки не обмежує.

ЗААРЕШТУВАЛИ - ВИПУСТИЛИ ПІД ЗАСТАВУ - ВТІК

Не можна сказати, аби влада зовсім вже нічого не робила для боротьби з гнилизною правоохоронної системи. Але зараз схема працює так: заарештували - випустили під заставу - втік. Високопоставлені злочинці всіх мастей повинні поставити золотий пам'ятник юридичному генієві Януковича Андрію Портнову і його змінам у відповідних кодексах. Зрозуміло, сам Портнов мотивував свої правові новели щирим бажанням полегшити життя простих українців. Та щось я не чув, аби слюсар Федя вийшов із СІЗО під заставу трьох мільйонів гривень. Це верхівка у своєму колі такими сумами грається.

Моя версія простіша: на схилі режиму регіоналів найрозумніші з них усвідомили, що владу можуть втратити. Значить, треба було підстрахуватися, як вони підстрахувалися за часів Помаранчевої революції, змінивши Конституцію. Ось із цією метою було внесено поправки, а дещо повністю переписано, аби в разі провалу відвести людей Януковича від відповідальності. Система Портнова і нині працює прекрасно і робить боротьбу з високопоставленою злочинністю дуже неефективною.

Крім того, свій внесок до загального беззаконня вносять судді власним свавіллям, ослабляючи правовим хаосом і несправедливістю Україну зсередини. У нас багато говорили про випадки зради з боку міліції, СБУ, армії на Донбасі і в Криму. Але мовчать про масову зраду суддів у цих регіонах. Майже всі кримські судді, зрадивши присягу, ухвалюють нині вироки ім'ям Російської Федерації... Цікаво, серед представників суддівського корпусу України чи багато знайдеться українських патріотів? Між іншим, на телеканалі «Еспресо-tv» народний депутат Ігор Мосійчук заявив, що на Дніпропетровщині працює суддя, який очолював апеляційний суд Автономної Республіки Крим і закликав місцевих суддів зрадити Україну. Мосійчук поставив риторичне запитання: чому цю людину до цього часу не притягнуто до відповідальності?

Багато телеканалів дали інформацію украй неприємної властивості. Як виявилось, державна міграційна служба України збирається депортувати до Росії тих російських громадян, які у складі добровольчих батальйонів воювали за Україну в Донецькій і Луганській областях. Коли в Росії встановиться скільки-небудь пристойний режим, нам цей ганебний факт пригадають, не Порошенку, а нам усім, українцям, пригадають. Тут не просто опозиціонери, а люди, які зі зброєю в руках захищали нашу країну. Будь-яка нормальна держава таким людям негайно надала б своє громадянство.

Телеканали показали і добровольця батальйону «Айдар», кримського татарина, якого судять за штампованими звинуваченнями у «злочинах проти мирних донбасівських терористів». І попри особисте прохання нардепа і радника Президента Мустафи Джемільова бійця на поруки не відпустили. А навіщо відпускати? Він же не Клюєв і не прокурор-корупціонер... Він всього лише проливав свою кров за вільний Крим у вільній Україні, зокрема вільній від таких суддів, таких прокурорів, таких міліціонерів й іншої шушвалі, яка вже чверть століття продукує убогість в об'єктивно багатій країні, безправ'я на землі з древніми демократичними традиціями.

Телеканали показали і дивне слідство у справі нібито вбивць відомого україноненависника пана Бузини. Обидва обвинувачених - теж представники добровольчих батальйонів. У влади Порошенка до них особливе (у негативному сенсі!) ставлення. Обидва стверджують, що в день смерті Бузини вони перебували в зоні АТО. Здавалося б, чого простіше? Перевірте, а якщо дійсно так, то це стовідсоткове алібі. Але хлопців тримають у СІЗО, «гуманні» новели Портнова на них не поширюються.

ICTV ВДАВСЯ ДО ЖОВТИЗНИ

Канал ICTV раптом вдався до жовтизни і бульварності, показавши в програмі «Інсайдер» інтимне життя політиків, нардепів, президентів. Ведуча була дуже засмучена тим, що вся ця публіка не веде аскетичного способу життя за прикладом древніх печерських старців. Ну, якби вони перестали обкрадати Україну і хоч щось для неї робили, то нехай би займалися яким завгодно сексом (окрім кримінально переслідуваного, на зразок педофілії). Ми б їм пробачили. Пам'ятаю, як у період скандалу у Вашингтоні з Монікою Левінськи, українці жартували, що якби в Україні справи йшли так само добре, як у США Біла Клінтона, то вони б пробачили Кучмі й десять Монік...

Переказувати сюжети «Інсайдера» не буду, це швидше для еротичного журналу. Але звернув на себе увагу вислів лідера кримських комуністів Леоніда Грача про особисте життя його генсека. Про молоду дружину Симоненка Грач з образою сказав: «Оксана керувала партією як хотіла». Так, товариші комуністи, докотилися ви, стали підкаблучниками дружини вождя. Коли таке було? На дружину Леніна ніхто не звертав уваги, оскільки порожнє місце, у Сталіна з деяких пір дружини з відомих причин не стало, а про існування Вікторії Брежнєвої більшість радянських людей не підозрювали. Ніна Петрівна Хрущова теж ні в що не втручалася, знаючи буйну вдачу свого чоловіка. Отже у Симоненка ситуація більше схожа на родинну ситуацію відомого ревізіоніста і ренегата Михайла Горбачова та його Раїсу Максимівну. Втім, вона керувала не партією, а своїм чоловіком, а вже чоловік партією.

ЖОДНИХ ЗРОЗУМІЛИХ ВІДПОВІДЕЙ

У програмі ТСН «1+1» у зв'язку з річницею звільнення Слов'янська намагалися розібратися, чому російському кондотьєру зі спецслужб РФ Гіркіну-Стрєлкову так легко вдалося захопити місто. За наявності ефективної, рішучої і сміливої влади в Києві терористичну тварюку можна було задавити у зародку. Як сказали в телеефірі місцеві українські патріоти, ще за два тижні вони повідомляли в СБУ, МВС, писали до Києва про підготовку захоплення Слов'янська. Два-три удари і бандитів було б знищено. Але реакції на попередження не було жодної.

Потім тисячі терористів вийшли із Слов'янська й пішли до Донецька. Вони йшли декілька годин, не зазнавши нападів або обстрілів. Дуже схоже на те, що їм дали піти й узяти під контроль Донецьк.

Жодних зрозумілих відповідей на всі неприємні запитання влада не дає. Відомий волонтер Юрій Касьянов вважає, що церемоніальний марш Гіркіна-Стрєлкова із Слов'янська на Донецьк є наслідком державної зради. Боротьба з цим найнебезпечнішим явищем ведеться украй слабо, без помітного ентузіазму і з явно недостатніми результатами.

У програмі Андрія Куликова «Свобода слова» на ICTV «генеральний люстратор» Єгор Соболєв виступив з критикою нового шефа СБУ Василя Грицака, заявивши, що Грицак - явний його клієнт у сенсі люстрації (20 років служби в СБУ, володіє розкішним автопарком тощо). На жаль, знову у Єгора суто формальні претензії, що часто набуває чи не карикатурного характеру. А що він по суті висунув генералові Грицаку? А по суті - нічого. Мене ж цікавить, чи інтенсифікується робота під керівництвом СБУ нового керівника чи ні? Чи буде блоковано (а в ідеалі ліквідовано) шпигунську й диверсійно-терористичну, підривну мережу Російської Федерації в Україні? Правда, Соболєв пригадав Грицакові й деякі провали в протистоянні російським спецслужбам і контрабанду в зоні АТО.

Краще б Соболєв розповів, чому люстрація виявилася настільки неефективною. Потім почалася «буря»: у студії з'явилася Юлія Тимошенко. Вона одразу ж оголосила, що в Україні панує «мегакорупція», яка «кришується» на самому верху і підтримується мовчазним рухом влади в захист корупції. Немає політичної волі правлячої верхівки перемогти це зло. Найстрашніша корупційна диверсія проти України - це штучне опускання курсу гривні втричі. Якщо раніше дешева робоча сила була в Китаї, то нині українець на заводі отримує в чотири рази менше, ніж китаєць. У вартості товарів в Україні людська праця складає 6-7%, у світі - не менше 50%. Куликов намагався закрити Тимошенко рота і мимохідь звинуватити у банківських витівках Ющенка і голову Нацбанку Стельмаха. Нинішня наша криза, на думку Тимошенко, організована штучно, на користь збагачення вузького шару наближених до влади людей. «Борці проти популізму», присутні в студії, жодних переконливих контраргументів проти «популізму» Тимошенко знайти не змогли і виглядали досить жалюгідно.

Ігор Лосєв, «День»

От тільки і сам пан Лосєв жодних переконливих контраргументів проти «популізму» Тимошенко не надав...

[romaxa11]

багато букв, потужний виклад, варто прочитати:

Сценарії для України. Два критично важливих фактори, що формують 4 сценарії на найближчі 6-9 місяців. Цей матеріал готувався дуже довго, і ще пару тижнів "відлежувався" перед публікацією. Аж ось почалися події, передбачені сценаріями: генпрокуратура, Мукачево... і ми зрозуміли, що годі вже чекати, пора оприлюднювати.

Не дуже вдала публікація на Українській Правді спонукає повторити текст на іншому майданчику в авторській редакції.

1. СИТУАЦІЯ НА СЬОГОДНІ

Попередній сценарний аналіз, опублікований наприкінці грудня минулого року, частково справдився, частково ні. Базовий сценарій був описаний таким чином: «Повільний темп реформ, зниження рівня життя, закручування податкових та регуляторних гайок, зупинка бізнесу, масові звільнення працівників, ще більше зниження рівня життя та зростання соціальної напруги на тлі війни і несправедливості — все це призводить до соціального вибуху». Окрім соціального вибуху, все так і сталося, як передбачалося (регуляторні послаблення компенсувалися податковими утисками).

Основним сценарним фактором тут є повільний темп реформ, який неважко було передбачити через коаліційний, а не професійний характер уряду. Передбачення виявилися помилковими у частині темпу реалізації базового сценарію: як темп реформ, так і рівень соціальної напруги виявилися значно меншими за очікувані. (Типовий приклад щодо темпу реформ: ми передбачали прийняття ключового та найнагальнішого закону про державну службу у січні, аби він набрав чинності з 1 липня, а він зараз ще на другому читанні і невідомо, коли вийде.) Так само ми помилилися у темпі появи нових лідерів: їх нема. Дійсно, український народ виявився найтерплячішим, і тут доведеться погодитися з аналітиками, які визначають українську революцію як найповільнішу революцію у світі, де зміни, що можна зробити за тижні, відбуваються роками.

Опис базового сценарію тоді завершувався словами: «До кінця 2015 року все якось владнається та вийде на сталу траєкторію, але до остаточного закріплення одного із середньострокових сценаріїв ще далеко: точка неповернення не пройдена».

Водночас був опублікований сценарний аналіз для Росії, і ми бачимо, що за півроку найбільш імовірні сценарії розвитку нашого геополітичного супротивника (колапс, палацовий переворот, Нова Орда) стали ще більш імовірними, а найменш імовірні (економічний бунт мас, економічна революція середнього класу, олігархічна революція, мобілізаційна економіка, військовий переворот тощо) майже зникли зі сценарного простору. Захід поступово затискає Росію у лещата санкцій, а війна, незважаючи на щоденний героїзм та щоденні жертви, стратегічно заморозилася. Це означає, що сценарний аналіз для України ми маємо робити з урахуванням наявності агресора, але виходячи в першу чергу із факторів, що пов'язані не з війною, а з внутрішньою трансформацією.

Ми неодноразово писали про реформи в Україні як про війну на другий фронт: маємо гарячу війну на Сході та холодну, але жорстку війну в тилу з Гідрою — пострадянською корумпованою системою. Отже, сценарії подальшого розвитку України, за умов замороження першої війни, визначаються перебігом другої війни, яка є не менш важливою. Адже без перемоги над корупцією та зрадництвом, без припинення звичного схиляння перед усім російським, без руйнування традиційної економічної залежності від російської Старшої Гідри остаточна військова перемога неможлива, скільки б то не коштувало життів героїв.

Успіхи у війні з Гідрою є, і їх багато, але вони носять тактичний характер. Стратегічно Гідра зміцніла і перестала боятися. А кого боятися? Народ не бунтує, ідея Третього Майдану популярна лише серед прихильників Медведчука, добровольчі батальйони загалом влилися у Збройні Сили, розлючені люди не ходять вулицями і вже нікого не пхають у смітники, нові урядовці складають локалізовану і скуту старими правилами меншість, а широкого народного руху за реформи не виникло, так само як і нових лідерів.

Низький темп реформ означає не лише зубожіння населення та згортання економіки, але й втрату довіри. Останнє є більш небезпечним: за умов довіри можна пережити будь-які негаразди. Досвід «шокової терапії» у постсоціалістичних країнах доводить: коли населення розуміє сутність змін і знає, коли, чому і яким чином стане краще, воно здатне примиритися з тимчасовим (навіть тривалим) погіршенням. Коли внаслідок «шоку без терапії» люди втрачають надію на краще, їм нема чого втрачати далі.

Існуючі суб'єкти соціально-політичного процесу майже видохлися. Очевидно, що нова сила так або інакше постане. Ми вже писали проневідворотність української модернізації: 15-20% населення, що прагнуть жити у Модерні, складають критичну масу, їх занадто багато, щоб усім емігрувати або щоб усім скоритися та відступитися. Питання в тому, якою буде ця сила. І друге питання: чи постане нова сила сама по собі, тобто органічно, а чи через зовнішній вплив у тому чи іншому вигляді. На користь органічного виникнення нової сили говорить критична маса прихильників модернізації та досвід їхньої спільної дії на Майдані та у волонтерських рухах. Фактори на противагу включають загальне розчарування і зневіру, відсутність нових лідерів.

2. ФАКТОРИ

Обмежимося рамкою наступних 6-9 місяців і спробуємо зазирнути в майбутнє за допомогою сценарного аналізу. Практичний підхід до побудови сценарного простору означає, що ми намагатимемося виокремити декілька ключових сценаріїв, а для того — зрозуміти, які основні фактори рухають ситуацію. Майбутнє визначається спільною й одночасною дією сотень факторів, але нам треба знайти найважливіші.

Отже, які ж фактори визначають успішність української модернізації — історичного процесу, що розгортається навколо нас і з нашою участю? Очевидно, є як внутрішні, так і зовнішні.

Першим із найважливіших факторів є зовнішній тиск задля прискорення українських реформ. Неуспіх реформ, якщо дивитися ззовні, означає, що Україна не впоралася сама. Захід досить серйозно сприймає загрози світовій безпеці, які створює Росія, і розуміє, наскільки українська невдача посилить ці загрози. Сьогодні Захід ще не готовий ані до військової допомоги у випадку масштабного російського вторгнення, ані до великого плану економічної допомоги на кшталт «плану Маршалла» (не забуваймо, цей план був придуманий для зупинки просування комуністичного тоталітаризму на захід: єдиним запобіжником могло стати процвітання Німеччини, і так само розцінювалася допомога Японії, а згодом Південній Кореї). До всього цього Захід не готовий в першу чергу через те, що не готові ми самі: Україна не пройшла перевірку за принципом «ми допомагаємо тим, хто помагає собі сам», що його Захід сповідує десятиліттями.

Але в поточних умовах Україна є набагато важливішим чинником стабільності і порядку у світі, ніж Греція. Падіння України означає не лише російські війська на кордонах НАТО і «зелених чоловічків» в Естонії та Латвії. Падіння України означає, перш за все, руйнування всіх принципів, на яких ґрунтується сьогоднішній світ: принципу незастосування сили, принципу недоторканості кордонів, принципу відповідальності. Це перший крок до реальної, не холодної світової війни, як падіння Чехословаччини у 1938.

Тому не виключено, що нас не полишать наодинці з нашими проблемами: не допомагаючи ні зброєю, ні інвестиціями, нам допоможуть зовнішнім тиском. І цей тиск буде посилюватися тією мірою, якою проблеми в Україні будуть наростати, аж до певною мірою введення «зовнішнього управління». Водночас можливий і абсолютно протилежний варіант: Захід не зможе ні прийняти виважене рішення, ні консолідуватися щодо нього. Це перший із двох ключових факторів.

Другий ключовий фактор є суто внутрішнім, він стосується соціальної ситуації. Але виокремити його непросто. Адже багато важливих внутрішніх факторів, по суті, є константами, тобто незмінними. Серед них — неспроможність держави, висока соціальна енергія активної меншості та байдужість пасивної більшості, співвідношення між цими двома частинами суспільства. В рамці 6-9 місяців кардинальних змін в цих факторах годі очікувати.

Що ж є змінною величиною? Безумовно, ключовий фактор пов'язаний із громадянським суспільством, саме воно є основним рушієм модернізації країни в умовах слабкої держави та відсутності сталих соціальних інститутів (див. третю частину цієї статті).

На наш погляд, змінним фактором є рівень інтеграції активної меншості. З одного боку, люди стомилися, втратили багато грошей як через банківську кризу та інфляцію, так і через допомогу фронту, переселенцям тощо. Сотні тисяч людей видохлися і волонтерять (під цим словом ми розуміємо будь-яку активну громадську роботу: фронт, переселенці, реформи тощо) не на ентузіазмі, як рік тому, а через почуття обов'язку, неприйнятність рішення припинити й кинути. Є суттєва загроза атомізації, індивідуалізації громадянського суспільства, втрати довіри та, внаслідок цього, енергії. Це і є змінний фактор, який ми шукаємо.

(Необхідно роз'яснити суть процесу, який ми тут називаємо інтеграцією. Мова не про спільні дії, а про спільні цілі — тобто не про узгодження планів, яке при великій кількості одночасних ініціатив малоймовірне, а про узгодження цілей і цінностей завдяки зростанню рівня усвідомленості, це можна було би метафорично назвати «дорослішанням». Гарним прикладом тут є перша фаза волонтерського руху: десятки тисяч людей взялися до роботи задля спільної мети, не узгоджуючи дії між собою. Так само у гарячій фазі Майдану в різних районах Києва одночасно і незалежно виникли Громадянські Варти — іноді з однаковими назвами, іноді з різними, з різною тактикою, але заради однієї мети. Натомість тривалі спроби численних організацій Майдану узгодити не цілі, а плани через різноманітні громадські ради завершилися нічим.)

Отже, ключовий фактор, що визначатиме подальший розвиток подій в Україні, це інтеграція громадянського суспільства: рівень довіри, толерантності, взаємного визнання та прийняття, готовності до спільної дії, спільної творчості, готовність до прийняття чужої ідеї замість своєї заради консолідації та спільної дії. Протилежним трендом є індивідуалізація (атомізація) через втому, зневіру, розчарування і втрату довіри. Боротьба цих трендів визначатиме, який зі сценаріїв реалізується.

3. СЦЕНАРІЇ

Наявність двох факторів з непередбачуваною силою — інтеграція/атомізація громадянського суспільства та зовнішній тиск — у рамці 6-9 місяців створює сценарний простір, описаний нижче. (Зазначимо, що стаття була написана до гучних справ у Генпрокуратурі та подій у Мукачеві, а ці події повністю вкладаються у подані нижче різні сценарії — отже, остаточного вибору сценарію ще не відбулося.)

Сценарій «Колапс з обгорткою» (основні параметри: атомізація громадянського суспільства, сильний зовнішній тиск). Економіка остаточно згортається під впливом війни, коливань світових цін, продовження тиску на бізнес, вимивання обігових коштів тощо. Дефолт не страшний — страшніше руйнування сталих ринкових механізмів. В таких умовах Захід допомагає України втриматися на плаву, але ставить при цьому жорстку умову: заміна горе-реформаторів справжніми, високий темп реформ (хоча би для забезпечення подальшої спроможності обслуговувати зовнішній борг). Невмілих та самозакоханих політиків в уряді змінюють фахівці, збільшуючи частку іноземців-професіоналів. Там, де формально керують українські міністри та їхні заступники, з'являються радники з великими повноваженнями. Міжнародні організації з боротьби з корупцією та відмиванням грошей беруть на себе завдання зламати хребет великій українській корупції, заміняючи в цій справі українських правоохоронців. Необхідні реформи (описані в попередній статті) виконуються рішуче та безкомпромісно. Парламент вимушений голосувати за реформи під загрозою соціального вибуху у випадку ненадання західної допомоги. Це створює умови для початку економічного відновлення через 9-12 місяців після початку рішучих реформ.

Сценарій «Острівці реформ» (основні параметри: інтеграція громадянського суспільства, сильний зовнішній тиск). Швидкі реформи в окремих сферах та областях (успіх Михеїла Саакашвілі в Одесі, Еки Згуладзе у створенні нової патрульної служби, Давида Сакварелідзе у реформі прокуратури, авторитет Івана Міклоша у визначенні параметрів податкової реформи і, звичайно, успіхи реформаторів українського походження), що відбуваються значною мірою під тиском і контролем Заходу, призводять до того, що «острівці реформ» зростають та поєднуються в «континенти», залишаючи все менше «кормової бази» для корупції. Великі іноземні корпорації та установи приходять порядкувати в окремі сфери (наприклад, митниця та арбітражний суд) чи регіони. Все це надає нової наснаги громадським рухам, під тиском яких політики вимушені провести швидкі зміни там, куди ще не ступила нога варягів. Силові органи розколюються: інстинкт самозбереження примушує частину суддів, прокурорів та міліціонерів «зрадити своїх», поклавши край круговій поруці. Все це призводить до початку економічного зростання максимум через півроку.

Сценарій «Лихі роки» (основні параметри: атомізація громадянського суспільства, слабкий зовнішній тиск). На тлі подальшого зубожіння населення і зростання напруги вплив центральної влади слабшає, громадські рухи втомлюються і розпадаються. Натомість з'являються і зростають нові «центри сили» місцевого та регіонального значення: олігархи з їхніми приватними арміями, численні окремі озброєні групи «борців за справедливість», російські агенти впливу з їхніми «народними республіками», колишні регіональні барони тощо. Наступає реванш (тут стануть в нагоді місцеві вибори) і тривалий (декілька років) період відсутності порядку та зовнішньої ізоляції, який завершується врешті новими масштабними революційними подіями, що мають непередбачуваний результат. Ймовірніше, кордони країни на цей час будуть вже зовсім іншими.

Цей сценарій є інерційним, тобто сюди все рухається, якщо нічого не робити. Відповідно, стратегія буде вимальовуватися як втеча з цього сценарію.

Сценарій «Республіка» (основні параметри: інтеграція громадянського суспільства, слабкий зовнішній тиск). Загроза економічного колапсу та військової поразки стимулює різку консолідацію громадянської активності, що виливається у широкий народний рух за реформи. Тиск на парламент та суди призводить до швидкого ухвалення необхідних законопроектів та судових рішень про притягнення до відповідальності корупціонерів різних мастей. Паралельно з'являються абсолютно нові соціальні інституції там, де старі виявляються неспроможні: виникають Громадянські Варти та волонтерські «міністерства», третейські суди та громадські «люстраційні бюро», система обігу «векселів довіри» та системні краудфандингові фонди тощо. З'являються нові лідери та нові політичні сили, що мають (на відміну від існуючих) яскраво виражену ідеологічну забарвленість, праву та лівоцентричну, їхня інтелектуальна дискусія формує суспільний порядок денний. Політики з існуючих [одноразових] політичних проектів швидко приєднуються до цих сил. Відбуваються позачергові парламентські вибори за новим законом, що переформатовують політичне поле України.

Цей сценарій можна визначити як найбільш бажаний. Стратегію суб'єкта (у даному випадку громадянського суспільства) слід визначити як перехід від інерційного сценарію до найбільш бажаного.

Зазначимо, що фактором, який забезпечує стабільність системи, як це не дивно, є російська агресія. Саме війна консолідувала українську націю, збільшила соціальну активність громадян, зробила реформи життєво необхідними, стимулювала допомогу Заходу. Припинення військової загрози з боку Росії може призвести до втрати цих нестійких факторів розвитку і повернення на траєкторію нічогонероблення.

Ще одне зауваження полягає в тому, що сценарний аналіз не може передбачити появу «джокерів» (Насім Талеб називав їх «Чорні лебеді») — малоймовірних, але дуже важливих подій, які різко змінюють ситуацію. (Більшість поточних подій, як ми вище зазначали, вкладаються у розглянуті сценарії.) В окремі часи великої напруги ймовірність появи джокерів вища, ніж у спокійний час. З іншого боку, самовпевненість та пиха осіб, що приймають рішення, невірна картина світу, ігнорування важливих факторів сприяють появі джокерів, «кличуть Чорного лебедя», якого неможливо передбачити.

4. НАРИС СТРАТЕГІЇ

Від інерційного сценарію «Лихі роки», куди ми скочуємося, треба перейти до сценарію «Республіка». Але фактор, який розрізняє ці два сценарії, важко піддається впливу, його не можна швидко змінити. Тому доведеться проходити траєкторією, яка зображена на малюнку: швидко втекти з найгіршого інерційного сценарію через зовнішній вплив, використавши цей час для інтеграції, а вже потім успішні власні кроки України доведуть, що зовнішній тиск непотрібен.

Отже, ми маємо працювати над інтеграцією наявних громадських сил. Вони являють собою загрозу для Гідри лише тоді, коли миряться з розбіжностями заради головного — реалізації спільного бачення майбутнього. Лише тоді їхня сила переважить силу старої системи з її адміністративним апаратом, грошима, силовиками та телеканалами. Саме так переміг Майдан, але тепер ми розуміємо: то був лише перший бій тривалої війни.

Паралельно відбуватиметься розширення активної меншості за рахунок пасивної більшості. Як ми знаємо, активна меншість задає напрямок розвитку суспільства, натомість пасивна більшість визначає темп.

Нарешті, потрібно максимально використовувати принципи, які допомогли вистояти і перемогти на Майдані.

1) Принцип правди. Не мовчати. Не боятися «виносити сміття з дому». Таргани бояться світла. Не боятися посваритися з тим, хто не є і не буде союзником і партнером. Не боятися називати речі своїми іменами.

2) Принцип довіри. Вважати за замовчуванням «своїм» того, хто стоїть пліч-о-пліч. Довіряти на основі спільного бачення і спільних цінностей, довіряти, доки факти не примушують до протилежного. Розширювати кола довіри за методом «друг мого друга — мій друг».

3) Принцип спільної дії. Краще разом реалізувати не найбільш блискучу і не найбільш геніальну ідею, ніж окремо кожному реалізовувати свою власну.

Звичайно, це не є стратегія, лише нарис напрямку спільної роботи. Наша мета полягала в першу чергу в аналізі сценаріїв війни Республіки з Гідрою, перебіг якої визначає існування України.

Ця стаття є продуктом спільної праці колективу Центру стратегій ГОШ (Андрій Длігач, Андрій Заблоцький, Максим Левківський, Роман Ольшевський, Валерій Пекар, Євген Пєстєрніков, Марія Плахотник).

[romaxa11]

Коротко, якщо ми сидимо і ніфіга не робимо (надіємось що зробить поршень) і Захід на нас забиває, нам триндець, буквально.

[yu2007]

Коротко, якщо ми сидимо і ніфіга не робимо (надіємось що зробить поршень) і Захід на нас забиває, нам триндець, буквально.

Оце інша справа, коротко і ясно )

Що пропонуєш робити? Тільки не загальні слова і голослівні заклики, а конкретні дії.

Чи просто починати збирати гроші на кулемет?