Перейти до змісту

"В жизни так много маленьких радостей..."


Oksana04

Рекомендовані повідомлення

сьогодні рівно 9 років з першого нашого побачення з жінкою :0153::0154: .

ОГО!!!

В мене чоловік ледь може згадати дату весілля (жартую, звичайно), не те що побачення)))))

Мені дату знайомства забувати не можна - на наступний день тещин день народження. :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 2,2 тис
  • Створено
  • Остання відповідь

сьогодні рівно 9 років з першого нашого побачення з жінкою :0153::0154: .

ОГО!!!

В мене чоловік ледь може згадати дату весілля (жартую, звичайно), не те що побачення)))))

перша зустріч, перше побачення, перший поцілунок ніколи не забуду, а от дата весілля часом провалюється в памяті :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

перша зустріч, перше побачення, перший поцілунок ніколи не забуду

мені простіше: все було в один день ))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

перша зустріч, перше побачення, перший поцілунок ніколи не забуду

мені простіше: все було в один день ))

А лучче наколку Наташа(Свєта-Таня-Сірожа) 28-09-2012 :_07:

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

А лучче наколку Наташа(Свєта-Таня-Сірожа) 28-09-2012

Стісняюсь спрасіть: а на яку часть тєла колоти? ))))))))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

А лучче наколку Наташа(Свєта-Таня-Сірожа) 28-09-2012

Стісняюсь спрасіть: а на яку часть тєла колоти? ))))))))

сматря хто читать буде ))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

А лучче наколку Наташа(Свєта-Таня-Сірожа) 28-09-2012

Стісняюсь спрасіть: а на яку часть тєла колоти? ))))))))

на ту саму, великим жирним шрифтом “Женат на...!!!” щоб одразу все було ясно

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

Ніжна, сентимнтальна мелодія за мить до приходу ночі, горнятко духмяного чаю і теплий спокій на серці... Можна сидіти собі зі своїми думками хоч навіть до ранку. Попереду два вихідні в улюбленому форматі "серед тижня"... і найголовніше - це буде той, такий рідкісний і дорогий випадок, коли зовсім без планів і метушні, просто вдома, в теплі, на одинці з собою...

і з осінню...

4116183951.jpg

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

ff8dd668a808.jpg

А ми привезли бабці котика, і назвали його Радість. =))) Уявляєте, як вона його буде кликати :" Радість, Радість, кс-кс-кс". =))))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

ff8dd668a808.jpg

А ми привезли бабці котика, і назвали його Радість. =))) Уявляєте, як вона його буде кликати :" Радість, Радість, кс-кс-кс". =))))

А коли він напісяє в тапок, як його будуть кликати? :)

ЗІ. Жартую :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

ff8dd668a808.jpg

А ми привезли бабці котика, і назвали його Радість. =))) Уявляєте, як вона його буде кликати :" Радість, Радість, кс-кс-кс". =))))

А коли він напісяє в тапок, як його будуть кликати? :)

ЗІ. Жартую :)

Так його й так вже через раз Гадість називають: коли гризе за лікті чи спить на столі =)))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...

З'їздили вчора з друзями пофотографувати і просто розвіятись в Хрінники. Не знаю наскільки вдалими виявились наші "фотосесії", але величезний заряд позитиву від перебування на природі, споглядання краєвидів і свіжого повітря отримали.

p.s. Надіюсь що цього заряду хватить як мінімум до кінця робочого тижня. :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Таки правда, вчорашній день на природі, це просто мега-заряд.

Я таки вибралась в ліс на велосипеді. Відчуття було, що катаєшся в казці. Стежки застелені жовтим килимом, сонячні промені виграють в кольоровому забарвленні і тихо падає листя.

А яка смачна печена картопля на повітрі!

post-2742-0-63305600-1350887230_thumb.jppost-2742-0-39254000-1350887239_thumb.jppost-2742-0-33212900-1350887284_thumb.jppost-2742-0-70102600-1350887308_thumb.jppost-2742-0-63746100-1350887333_thumb.jppost-2742-0-56800100-1350887353_thumb.jppost-2742-0-99404900-1350887371_thumb.jppost-2742-0-00954000-1350887484_thumb.jp

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

А моя донечка, вчора сама зробила торт. Без будь-якої допомоги зі сторони дорослих. :) Сьогодні доїдаємо :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

А моя донечка, вчора сама зробила торт. Без будь-якої допомоги зі сторони дорослих. :) Сьогодні доїдаємо :)

Ого! Пощастило тобі! 27річна доця мого тата ще не може порадувати його навіть пляцками)))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Тоді вже й не варто вчитися - радуй тата одразу онуками! ;)

Може в них із пляцками краще складеться? :)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

MOTOROLLLA, ;)

Весь день я просидела у подруги дома, пили кофе, сплетничали и т.п.

В пол шестого она подрывается и бежит в магазин, приносит пачку пельменей. Достает муку посыпает ей кухонный стол, выкладывает пельмени на стол, их посыпает мукой. Надевает фартук, лицо и руки тоже чуть-чуть припорошивает мукой. Пакет выбрасывает в окно.

Через 10 минут звонок в дверь, приходит уставший муж с работы.

И тут она говорит: "Дорогой, весь день на кухне простояла твои любимые пельмешки лепила, ТЕБЕ ТОЛЬКО СВАРИТЬ ОСТАЛОСЬ!!!"

Кстати, он их сам сварил, ел и нахваливал: " Вкусные, домашние, не то что магазинные".

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Відволічу вас від офтопа ))

Вирішили ми з дружиною влаштувати собі маленьку радість і з'здили у Львів на фестиваль сиру і вина - відволіктися від буденного і пофестивалити. Протестили рейковий автобус, прогулялися вулицями осіннього Львову, продегустували вдосталь і сира, і вина (і навіть граппи %)), та ще й вдалося у "Майстерні шоколаду" купити шоколаду зі знижкою 50% (що нас порадувало чи не найбільше :0041:)) Carpe diem!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

А я сьогодні вирішила зателефонувати декільком друзям, з якими давненько не спілкувалась. Це були цікаві та приємні розмови. На душі стало так радісно і тепло

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 1 місяць потому...

Сам по собі "ап" цієї теми після затяжної перерви вже є радістю)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Вчора робила генеральне прибирання шкафів.

Все що складала на "а раптом" перебирала, непротріб викидала.

Серед такого добра були і дитячі порвані книжечки та погублені пазлики.

Сьогодні малюк склав картинку з пазликів, покликав мене, щоб я глянула.

Підійшла... і не змогла видавити з себе посмішку - не вистачало одного пазлика.

По кольорах навколо дірки я зрозуміла, що саме цей пазл я також вчора викинула.

Так я в нас сміття вивозять у вівторок, пакет ще був біля хати.

Перерила це (разом з побутовим сміттям) - відчула себе БОМЖом (жах).

Але все ж знайшла серез інших саме той потрібний пазлик - була щаслива!!!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 3 тижня потому...

Недавно делала с дочкой математику, они учатся прибавлять в столбик и вроде бы ничего,но когда пришлось объяснять что десяток держим в уме, а потом прибавляем, ей было сложновато, но я показала один раз, другой...с десятком и без и о чудо, она начала их щелкать как орешки!!! В голове подумалось - педагоооог)))))Хотя иногда терпения не хватает, и потому когда мы спокойно и быстро делаем математику - это наша победа)))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.




×
×
  • Створити...