Колектор - хто ти?

[Shura]

обычно банки не позволяют прописывать детей и пенсионеров.

[Orfey]

цікаво получається, якщо в людини є депозит (жінці при оформленні зрплатної картки навязали депозит - копілку), то його можна забрати тільки в той день коли підписаний договір інакше він автоматично продовжується ще на термін на якій підписаний договір; просрочив виплату по кредиту - віддай квартиру (машину) але з тими процентами які були в банках за 3-5 років вся або більша частина суми кредиту виплачується, ще 2 - 10 років приходиться платити тільки проценти

[Zevs_Isver]

обычно банки не позволяют прописывать детей и пенсионеров.

если семья родила ребёнка тоже не пропишут?

[b0rg]

обычно банки не позволяют прописывать детей и пенсионеров.

если семья родила ребёнка тоже не пропишут?

в таких випадках автоматом прописується

[keepo]

Дк половина іпотечних квартир куплена молодими сім"ями. Які після купівлі народжують дитинку...

[b0rg]

keepo, треба буде - виселять. як не сумно але єдина панацея в таких випадках - платити і залишатись в графіку погашення

[keepo]

keepo, треба буде - виселять

Якщо треба буде, то і війну почнуть.

Наше законодавство написано так, що є купа несуразиць типу приписки дитини в заставному будинку. і по кожній такій несуразиці народ може робити двіж типу того, що ми бачили за машину в луцьку. і де-юре буде правий, так само як і колектор.

єдина панацея в таких випадках - платити і залишатись в графіку погашення

звичайно, платити обов"язково, аби тільки гроші були і ставки по кредиту не піднімали

Випереджаючи закиди працівників банків, що я захищаю позичальників: я нікого не захищаю, але є аргументи, до яких і одні і другі апелюють тільки силою, замісь того, щоб коректно довести свою правоту.

Так от, чи не краще їх відразу тут розглянути, щоб і одні і другі знали, що їм скажуть і чим опонувати

[Shura]

я поясню по поводу непрописки детей и пенсионеров

квартира - собственность банка. в случае чего, он выставляет ее на продажу, чтобы покрыть свои затраты.

но государство никогда не оставит бездомными несовершеннолетних или пенсионеров

поэтому, банк и не хочет иметь головомойки.

[keepo]

Це я вже зрозумів, але наскільки мені пояснили, то ніяких перепон в прописці народженої дитини по місцю проживання батьків немає. І люди спокійно попрописували своїх дітей в іпотечних квартирах. Якщо щось напутав - поправте

ЗІ доречі, як проводиться прописка в таких квартирах? договір іпотеки, наскільки я зрозумів, ніяк цю справу не регламентує...

[Shura]

сначала надо "выцыганить" домовую книгу у банка.

все документы на квартиру сохраняются в хранилище банка. вместе с кредитным делом.

[serega]

А що, Банк так просто віддав людині домову книгу, на свою власніть?

ps: Shura мене випередив

[Abrikos]

квартира - собственность банка

а действительно ли это так? получается что по ипотечному договору банк себе в залог берет принадлежащее ему же имущество?

квартира не есть собственностью банка, а собственностью заемщика, но дабы избежать возможных головняков банк отбирает у заемщика оригиналы всех правоустанавливающих и смежных документов.

[pmk]

 Мені дали кредит навіть з прописаною дитиною,якій 2 роки було. Просто взяв дозвіл з служби опіки піклування дітей і все. Я думаю діти їм не проблема. 

Якщо в заставі квартира 3-х кімнатна,то банк її може забрати,а на дитину дати 1 кімнатну десь в захалусті.

[Yarchik]

Рада зробила крок до мораторію на примусове виселення із житла

[Zeuss]

Рада зробила крок до мораторію на примусове виселення із житла

Не лякай людей

Міністр юстиції Микола Оніщук заявив, що банки мають право стягувати майно, яке перебуває у заставі, без рішення суду у випадку, якщо договір з банком було укладено після 14 січня 2009 року і в ньому є відповідна норма.

Про це він сказав в ефірі 5 каналу.

Міністр зазначив, що після прийняття змін до закону про іпотеку 14 січня 2009 року банки отримали право "стягувати майно не звертаючись до суду".

"Нові положення закону про іпотеку не можуть бути застосовані до відносин і договорів, які були укладені до 14 січня 2009 року, оскільки...закон не має зворотної сили, якщо він погіршує, чи ускладнює, чи встановлює відповідальність для громадян", - сказав Оніщук.

"Жоден із тих, хто в силу обставин, є боржником по кредитному договору, по якому є застава майна, зокрема в іпотечних договорах, може скористатися судовим захистом, а банки в свою чергу не можуть забезпечити позасудове стягнення на майно", - підкреслив він.

Міністр зазначив, що "всі ті хто буде укладати кредитні угоди після 14 січня, мають бути дуже ретельними щодо умов іпотечного договору".

"Зокрема, якщо в цьому іпотечному договорі буде застереження, яке буде надавати право банку в позасудовому порядку стягувати майно, то ви маєте бути свідомі, що закон таку можливість банку, у випадку наявності такого застереження, надає", - сказав Оніщук.

"Це означає, що треба більш обачно і свідомо читати ті договори, які будуть пропонувати банки", - підкреслив він.

Джерело

[Yarchik]

Рада зробила крок до мораторію на примусове виселення із житла

Не лякай людей

Міністр юстиції Микола Оніщук заявив, що банки мають право стягувати майно, яке перебуває у заставі, без рішення суду у випадку, якщо договір з банком було укладено після 14 січня 2009 року і в ньому є відповідна норма.

Джерело

Я не лякаю, повір. Це все - ФУФЛО і ПОПУЛІЗМ.

Ось стаття 36 Закону України "Про іпотеку" до внесення змін:

Стаття 36. Позасудове врегулювання

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

А тут - ця сама стаття після внесення змін:

Стаття 36. Позасудове врегулювання

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Як стара редакція, так і нова передбачали ряд моментів:

1. Застереження в іпотечному договорі є договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

2. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі.

Так що твердження уряду, міністра і Юльки - голий популізм, або непрофесіоналізм настільки явний, що просто абзац.

Якби в цій статті не було раніше положення про те, що "договором про забезпечення вимог іпотекордержателя також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі" - тоді міністр був правий. А так - таке положення існувало раніше (з моменту існування закону "Про іпотеку"), і тому наявність такого застереження в укладених іпотечних договорах незалежно від часу їх укладення дає можливість банку набути прав на предмет іпотеки.

[Zeuss]

Yarchik

Нові положення закону "Про іпотеку" не можуть бути застосовані до договорів, які були підписані до 14 січня 2009. Апелювати можна 58 статею Конституції України, яка звучить так:

Стаття 58.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Попереднє тлумачення Мінюсту вже скасоване рішенням Кабміну.

[Yarchik]

Yarchik

Нові положення закону "Про іпотеку" не можуть бути застосовані до договорів, які були підписані до 14 січня 2009. Апелювати можна 58 статею Конституції України, яка звучить так:

Стаття 58.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Попереднє тлумачення Мінюсту вже скасоване рішенням Кабміну.

Ти не читаєш того, що я написав. Я навів дві редакції статті 36 закону "Про іпотеку" - до внесення змін ("нових положень", як ти пишеш), і після.

Порівняй їх - і ти зрозумієш, що банки мали право забирати іпотечне майно задовго до внесення змін в закон "Про іпотеку".

Відтак - тут не потрібна зворотня сила закону, оскільки закон діяв ще раніше - на момент укладення договорів про іпотеку.

Якщо не віриш - приходь, покажу тобі дві ситуації, по одній з яких банк забрав нерухоме майно в 2006 році, по іншій - в 2007 році.

[Zeuss]

Я почав читати і побачив абсолютно однакові тези, що наштовхнуло мене на думку про помилку.

Згідно Конституції України:

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і

розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї

інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному

законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися

об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до

закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може

бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної

необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та

за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним

відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи

надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням

суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам,

свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати

екологічну ситуацію і природні якості землі.

[serega]

Ключове слово - своєю власністю

Чи є квартира позичальника його власністю до повного розрахунку з надавачем кредиту?

[Zeuss]

Ключове слово - своєю власністю

Чи є квартира позичальника його власністю до повного розрахунку з надавачем кредиту?

Квартира це заставне майно, але вона є власністю позичальника.

[Yarchik]

Я почав читати і побачив абсолютно однакові тези, що наштовхнуло мене на думку про помилку.

Згідно Конституції України:

Стаття 41. ...

... Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням

суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. ...

Не плутай х... з пальцем

Конфіскація - це одне. Це дійсно процедура, пов'язана з примусовим позбавленням права власності згідно рішення суду - наприклад, за порушення митних правил, контрабанду, як санкція за окремі злочини.

А відчуження в порядку договору (про задоволення вимог іпотекодержателя) - це інше. Це договірні відносини. Сторони домовилися, що у випадку неповернення боргу банк має право шляхом певної процедури (направлення боржнику вимоги про погашення боргу - 30 днів несплати боржинком боргу - повідомлення боржника про прийняття у власність - реєстрація права власності в БТІ) набути права власності на майно. Воно не конфісковується, а просто в договірному порядку на нього набувається право іншою особою.

Наприклад, в результаті купівлі-продажу ти теж позбавляєшся майна - але це ж не конфіскація, а договірні відносини. Або договір дарування - це теж веде до позбавлення права власності на майно, і це знову не конфіскація. Зміна права власності не обов'язково пов'язана з конфіскацією. Ти можеш спробувати заперечити - мовляв, і договір дарування, і договір купівлі-продажу залежать виключно від волі і згоди дарувальника/продавця на втрату права вланості. Але й іпотечний договір теж демонструє твою волю і згоду на те, що у випадку неповернення платежів ти віддаєш квартиру банку.

Тому читати Конституцію корисно, але треба вміти розуміти, що там написано .

[Eremita]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Відчуження — перехід прав власності від однієї особи, до іншої.

Відчуження передусім повязано з переходом прав від одного субєкта до іншого, і не може детермінуватися виключно як передавання речі, майна, оскільки майно може бути передано в оренду, користування при збереженні права власності за власником а не користувачем. При цьому варто враховувати що акт відчуження в правовому аспекті повинен мати чітко визначену мету фактичного передання речі одразу або в майбуиньому (в натурі).

Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна або на підставі рішення суду в примусовому порядку (конфіскація).

Відчуження може бути відшкодувальним, за платню, або безвідплатним, у формі дарування. :D

[Zeuss]

Ярчик я нічого не путаю.

Відчуження, конфіскація різниця в термінах це все дуже чудово.

Суть питання - чи може банк забрати майно без рішення суду. Ти говориш що може, я ж говорю про те що ні.

От дивись я тобі опишу ситуацію.

Я заставив майно і взяв кредит. Так в договорі я підписав (умовно, бо в багатьох договорах такого пункту немає) пункт про те, що в разі несплати банк може почати процедуру "відчуження".

До мене приходить представник банку і каже що буде забирати майно згідно договору ля-ля-ля.

Я не погоджуюсь і посилаю представника далеко. Згідний підписав тоді, але зараз не погоджуюсь зсилаючись на ля-ля-ля (найняв тебе).

І всерівно ми дійдемо до суду. А в суді я покажу переписку з банком, наведу аргументи і так далі і тому подібне. Навіть якщо суд третейський є варіанти.

Тому банк без рішення суду забрати у мене майно не може.

[Yarchik]

Ярчик я нічого не путаю.

Відчуження, конфіскація різниця в термінах це все дуже чудово.

Суть питання - чи може банк забрати майно без рішення суду. Ти говориш що може, я ж говорю про те що ні.

От дивись я тобі опишу ситуацію.

Я заставив майно і взяв кредит. Так в договорі я підписав (умовно, бо в багатьох договорах такого пункту немає) пункт про те, що в разі несплати банк може почати процедуру "відчуження".

До мене приходить представник банку і каже що буде забирати майно згідно договору ля-ля-ля.

Я не погоджуюсь і посилаю представника далеко. Згідний підписав тоді, але зараз не погоджуюсь зсилаючись на ля-ля-ля (найняв тебе).

І всерівно ми дійдемо до суду. А в суді я покажу переписку з банком, наведу аргументи і так далі і тому подібне. Навіть якщо суд третейський є варіанти.

Тому банк без рішення суду забрати у мене майно не може.

Наївний

Дивись сюди: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/mai...233483434623041. Це - документ, на підставі якого БТІ реєструють право власності на нерухомість, і видають свідоцтва на право власності. Тепер глянь додаток №1 до цього положення, який називається Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на п. 1, в якому визначено, що правовстановлювальними документами є договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.

Як бачиш, рішення суду тут просто не потрібне. Достатньо договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а таким договором є відповідне застереження в іпотечному договорі - я тобі це вже пояснював вище з посиланням на різні редакції закону "Про іпотеку".

Отже, як буде насправді.

Банк направляє тобі вимогу, згідно з якою дає 30 днів на погашення боргу, і попереджає, що у випадку неповернення боргу забере предмет іпотеки - квартиру. Проходить 30 днів, і банк направляє тобі повідомлення про прийняття об'єкта іпотеки у власність. Банк несе копію цього документа в БТІ, також подає ряд документів, які підтверджують факт несплати тобою заборгованості, надає іпотечний договір, і - вуаля! Власником кваритри став банк.

Як власник, я можу робити зі своїм майном все, що захочу. Я зроблю так: візьму дільничого інспектора, кількох крепких хлопців, відеокамеру, щоб фіксувати твій опір мені, законному власнику, і столяра з новими дверима. Прийду до тебе - пардон! до себе додому, в свою квартиру, і стану вимагати, щоб ти її звільнив. Ти не захочеш - і мені доведеться вибити двері. Я це зроблю. Тебе виведуть на вулицю, слідом за тобою буде винесено все твоє майно (все зніматиметься на відеокамеру, щоб ти потім не волав - мовляв, у мене був лімон баксів, а ця шпана вкрала!), і коли квартира буде пуста - я поміняю в ній двері й замки. При необхідності - поставлю охорону.

Звичайно, ти можеш оспорити мої дії в суді - оспорюй. Але поки ти будеш судитися - я буду розпоряджатися квартирою. Крім того, 99,9% гарантії, що суд визнає мої дії, як власника, законними.

Судитися добре тоді, коли ти ще майно не втратив. А коли ти його втратив - це вже майже агонія.

Давай так. Якщо ти маєш судову практику, яка свідчить, що іпотекодержатель не має права забрати майно - виклади її. Я ж маю абсолютно інші сдуові рішення, дивись. навскидку за 5 сек знайшов такі тексти (зверни увагу на виділене жирним, і особливо на те, що я підкреслив):

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2009 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного малого підприємства (далі - ПМП) "Нива", ОСОБА_2, треті особи - закрите акціонерне товариство комерційний банк (далі - ЗАТ КБ) "ПриватБанк", Світловодське комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - МБТІ), про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Світловодського комунального МБТІ, посилаючись на те, що 7 серпня 2006 року він уклав із ЗАТ КБ "ПриватБанк" договір відступлення права вимоги, за яким він оплатив банку борг ОСОБА_2 за кредитним договором від 28 квітня 2005 року й у свою чергу отримав право вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки № 35 від 29 квітня 2005 року, згідно такого договору іпотеки він набув права власності на предмет іпотеки - комплекс будівель по АДРЕСА_1, однак відповідач відмовляється зареєструвати його право власності на зазначене нерухоме майно.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов, пред'явив вимоги до ПМП "Нива" та ОСОБА_2 і просив визнати за ним право власності на предмет іпотеки - комплекс будівель по АДРЕСА_1.

Судом проведено заміну первісного відповідача - Світловодського комунального МБТІ, належними відповідачами ПМП "Нива" та ОСОБА_2, а Світловодське комунальне МБТІ залучено до участі в справі як третю особу.

Останнім рішенням Світловодського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року позов задоволено, постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий комплекс будівель по АДРЕСА_1, що складається з прохідної цегляної "А", свердловини цегляної "Б", складу № 1 металевого "В", складу № 2 металевого "Е", бойлерної цегляної "Д", складу № 3 дощатого "З", складу № 4 бетонних плит "Ж", кузні цегляної "И", гаражу цегляного "К", складу № 5 цегляного "Л", вбиральні цегляної "Г", огорожі бетонної "N", замощення асфальтного "І", трансформаторної підстанції "Т".

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно частин першої та другої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Судами встановлено, що 28 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № МК024, й у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, як позичальника за таким кредитним договором, 29 квітня 2005 року між ПМП "Нива" та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки № 35, згідно якого ПМП "Нива" передало в іпотеку банку зазначений комплекс будівель за визначеною ними вартістю 55 300 грн.

Також установлено, що 7 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про відступлення йому банком права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором та до ПМП "Нива" як майнового поручителя за договором іпотеки № 35 від 29 квітня 2005 року, про відступлення права вимоги новому кредитору ОСОБА_2 була повідомлена, але жодним чином не виконала будь-якого зі своїх зобов'язань за кредитним договором № МК024 від 28 квітня 2005 року, й позивач як іпотекодержатель за умовами договорів іпотеки й відступлення права вимоги реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений пунктом 29 договору іпотеки, а саме шляхом одержання у власність предмета іпотеки - комплексу будівель АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відсутні передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, так як згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" в судовому порядку вирішуються позови лише про звернення стягнення на предмет іпотеки, а судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

При встановлені зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

В даному випадку суд якраз і дійшов до висновку, що раз особа звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність - то вона вже не повинна звертатися з позовом до суду про визнання права власності на майно.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2007 р.

№ 25/746

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А,

суддів:

Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивача:

не з'явився

відповідача

Шкелебея О.В. дов. б/н від 11.12.2007 р,

Бойка Р.В. дов. б/н від 01.11.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичні радники"

на рішення

господарського суду м. Києва від 22.12.2006 р.

у справі

№25/746

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичні радники"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичні офіси"

про

визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичні офіси"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичні радники"

про

визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Юридичні радники" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичні офіси" про визнання недійсним укладеного сторонами 06.11.2006 р. договору іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний договір укладено сторонами з метою приховати договір купівлі-продажу нерухомого майна, тому цей договір є удаваним і до нього Доповідач: Шаргало В.І.

необхідно застосовувати правила щодо договорів купівлі-продажу. Оскільки спірним договором передбачалося відчуження більше 50% загальної вартості майна товариства і таке відчуження не було погоджено загальними зборами ТОВ "Юридичні радники", позивач вважав, що договір укладений з перевищенням повноважень керівника позивача і тому договір повинен бути визнаний недійсним.

Відповідач ТОВ "Юридичні офіси" звернулося з зустрічним позовом до ТОВ "Юридичні радники" про визнання права власності на нерухоме майно, що було предметом спірного договору іпотеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.10.2006 р. між ТОВ "Юридичні офіси" (Позикодавець) та ТОВ "Юридичні радники" (Позичальник) було укладено договір позики 1 020 000 грн. зі строком повернення не пізніше 08.11.2006 р. На забезпечення вказаного договору 06.11.2006 р. сторонами було укладено договір іпотеки спірного нерухомого майна –нежилих приміщень загальною площею 759,9 кв. м. по вул. Тарасівській, 4 у м. Києві. Договором іпотеки передбачалося, що у разі невиконання Іпотекодавцем (Позичальником) зобов'язань за договором позики, забезпечена іпотекою вимога задовольняється шляхом набуття Іпотекодержателем (Позикодавцем) право власності на вказане майно. Так як ТОВ "Юридичні радники" зобов'язань за договором позики не виконало, ТОВ "Юридичні офіси" вважало, що воно стало власником спірного майна, а оскільки ТОВ "Юридичні радники" ухиляється від підписання акту приймання-передачі майна і не визнає права власності ТОВ "Юридичні офіси" на це майно, останнє просило суд визнати за ним право власності на вказане майно.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2006 р. (суддя Морозов С.М.) ТОВ "Юридичні радники" у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Юридичні офіси" задоволений, за ним визнано право власності на нежилі приміщення загальною площею 759,9 кв. м. у будинку №4 по вул. Тарасівській у м. Києві (із зазначенням у рішенні конкретних приміщень та їх розміру). Стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з названим рішенням ТОВ "Юридичні радники" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 203, 215, 216, 235, 241 Цивільного кодексу України та невірне встановлення фактичних обставин справи, просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Юридичні радники" просить залишити її без задоволення, а постановлене у справі судове рішення без зміни, як таке, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому пояснення представників відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що протоколом №3 Загальних зборів учасників ТОВ "Юридичні радники" від 02.10.2006р. директору товариства Риліку М.М. надано право укласти від імені товариства з ТОВ "Юридичні офіси" договір позики на суму 1 020 000 грн. та договір іпотеки належного товариству нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 4 на умовах, визначених директором на його власний розсуд. Загальні збори ТОВ "Юридичні офіси" (протокол №3 від 02.10.2006р.) надали директору право на укладання договору позики та договору іпотеки з ТОВ "Юридичні радники".

02.10.2006р. між ТОВ "Юридичні офіси" (позикодавець) та ТОВ "Юридичні радники" (позичальник) було укладено договір позики відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику 1 020 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути зазначені грошові кошти не пізніше 08.11.2006р.

03.10.2006р. ТОВ "Юридичні офіси" виконало свої зобов'язання за договором позики та перерахувало на користь ТОВ "Юридичні радники" грошові кошти у розмірі 1 020 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 03.10.2006р.

Відповідно до п. 3.1 договору позики виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується іпотекою належного позичальнику нерухомого майна –нежитлового приміщення загальною площею 759,90 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 4, детальна характеристика якого вказується в договорі іпотеки.

Пунктом 3.2 договору позики передбачено, що договір іпотеки укладається позичальником та позикодавцем протягом тижня з моменту отримання позичальником довідки-характеристики на об'єкт, вказаний в п. 3.1 договору.

Місцевим судом встановлено, що довідка-характеристика №1201826 була видана ТОВ "Юридичні радники" 31.10.2006р, а тому 02.11.2006р. ТОВ "Юридичні радники" листом №02/11 повідомило ТОВ "Юридичні офіси" про готовність укласти договір іпотеки та призначило орієнтовну дату підписання договору іпотеки –06.11.2006р.

З метою забезпечення вимог, що виникли з договору позики від 02.10.2006р., між ТОВ "Юридичні офіси" (іпотекодержатель) та ТОВ "Юридичні радники" (іпотекодавець) 06.11.2006р. укладено договір іпотеки, належного ТОВ "Юридичні радники" нерухомого майна, яким є нежиле приміщення (в літ. А) загальною площею 759,90 кв. м. по вул. Тарасівська, 4 в м. Києві.

Відповідно до ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Суд першої інстанції, з урахуванням дій сторін по підготовці до укладення та укладення договорів позики та іпотеки, прийшов до обґрунтованого висновку, що дії сторін по укладенню договору іпотеки від 06.11.2006р. в повному обсязі відповідають дійсним намірам та волі сторін створити передбачені правочином наслідки, тобто, в даному випадку відсутній факт укладання вказаного договору для приховання іншого правочину.

Також колегією суддів касаційної інстанції приймається до уваги те, що найвищими органами –загальними зборами ТОВ "Юридичні радники" та ТОВ "Юридичні офіси" директорам надані відповідні повноваження на укладання оскаржуваного договору.

Таким чином, суд першої інстанцій вірно дійшов висновку, що договір іпотеки від 06.11.2006р., укладений між ТОВ "Юридичні радники" та ТОВ "Юридичні офіси" відповідає вимогам чинного законодавства України та відсутні підстави для визнання його недійсним.

Згідно із ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.3.1 договору іпотеки при порушенні іпотекодавцем умов договору позики щодо строків погашення (повернення) позики іпотекодержателю, а також умов цього договору, та у випадках, встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог по договору позики, шляхом звернення стягнення на майно.

09.11.2006р. ТОВ "Юридичні офіси" надіслало ТОВ "Юридичні радники" письмову вимогу №1 про усунення порушень з вимогою виконати порушене зобов'язання та перерахувати на користь ТОВ "Юридичні офіси" грошові кошти у розмірі 1 020 000 грн. Вказана вимога містить попередження про спосіб звернення стягнення на майно та інші відомості, передбачені ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Пунктом 3.4 договору іпотеки сторони визначили, що у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за Договором позики, забезпечена іпотекою вимога задовольняється шляхом набуття іпотекодержателем права власності на майно.

З урахуванням встановленої дати направлення вимоги про усунення недоліків, положень Закону України "Про іпотеку" та договору іпотеки від 06.11.2006 р. та того, що ТОВ "Юридичні радники" основне зобов'язання не виконало –грошові кошти не повернуло, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право власності на нерухоме майно –нежилі приміщення площею 759,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 4, 12.12.2006р. перейшло до ТОВ "Юридичні офіси".

Беручи до уваги, що ТОВ "Юридичні радники" вчиняло дії, які свідчать про невизнання та оспорювання права власності ТОВ "Юридичні офіси" на вказане нерухоме майно, місцевий суд з посиланням на ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України правильно задовольнив зустрічний позов та визнав право власності ТОВ "Юридичні офіси" на нерухоме майно.

З огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичні радники" залишити без задоволення .

Рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2006 року у справі №25/746 залишити без зміни.

Головуючий суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.

Отже, як бачиш, суди визнають, що за договорами іпотеки з відповідними застереженнями право власності просто переходить до іншої особи. І в таких випадках з всякими позовами звертаються не кредитори (банки), а боржники. Так що і в нас буде аналогічно: банк прийме у власність майно, продасть його третім особам, а боржник, якщо матиме час і гроші - буде судитися з банком і цими третіми особами, але навряд чи щось доведе.