Манифест среднего класса Украины

[AltoAngelo]

Вся правда про геноцид середнього класу.

Курсовий трамплін і хаос на ринку нерухомості б'ють по всій економіці. Але в першу чергу вони розмивають добробут нового покоління, яке формувало основу українського середнього класу.

Це покоління може бути принесене в жертву монопольно-олігополістичній економічній системі України. І вона ковтне його не поморщившись.

Так сталося, що саме середній клас протягом останнього часу (правда, не без допомоги споживчо-кредитної лихоманки) став власником певної частини національних багатств. І це переважно досить ліквідні активи: нерухомість, земля, дорогоцінні матеріали та депозити, автомобілі та інші цінності.

Саме ця власність в своїй вартості суттєво прив'язана до іноземних валют - така вже специфіка нашого ринку. І так само критично залежним від курсу іноземних валют є той прошарок населення, який прагне стати середнім класом - адже більша частина цих активів стала його власністю за допомогою кредитів у ті ж іноземній валюті.

І ситуація економічної кризи та валютної лихоманки створює передумови для перерозподілу всіх цих активів - не на користь середнього класу.

Іншими словам - йому дали "нагуляти жирок", а зараз настав час "стригти шерсть і топити сало".

При цьому проліски середнього класу самі несуть значну відповідальність за цю ситуацію - адже багато його представників чітко сіли на голку надмірного споживання, продавши своє фінансове майбутнє банкам та забудовникам в обмін ілюзію добробуту сьогодні.

Саме неперебірливість і покірність представників цього прошарку відкрила шлях "Еліті-центр" та іншим будівельним аферам - де за нав'язаний статус "інвестора" доводиться розраховуватися нажитим та заробленим в обмін на туманні перспективи.

Середній клас потрібен Україні - саме його представники поклали початок українському бейбі-буму у містах - ще до того, як виплати на народження дитини підштовхнули народжуваність в менш забезпечених регіонах країни.

Середній клас в усьому світі рухає економіку вперед - від індустріалізованих промислових мурашників, де головне - вал людей і та ціна робочих рук, до економіки знань, де інновації, якість менеджменту та ефективність визначають нових лідерів.

Саме зародки середнього класу доклади значних зусиль до успіху першої української буржуазної революції, відомої також як "Помаранчева". Де була часточка і наших зусиль.

Доклали один раз - і плюнули, віддавши перевагу руху "танунахів". Тим часом сьогодні зрозуміло, що ми з товаришем, який був під час цієї самої Помаранчевої революції на біло-блакитній стороні - однаково характеризуємо владне угрупування незалежно від партійних кольорів: "вони".

Середній клас не потрібен жодному з політичних угрупувань. І питання не тільки в тому, що в нього є певна власність, на яку хтось вже розраховує і складає бізнес-плани.

Просто "вони" не роблять реальних ставок на цей прошарок. І причина тут не ідеологічна - хоча ми не маємо політичних сил, реально зорієнтованих на розвиток середнього класу, малого та середнього бізнесу.

Причина суто економічна.

Ціна голосу середнього класу завжди суттєво вища, ніж ціна голосу бідніших прошарків: його не купити за продапайок, 250 гривень за бюллетень чи тисячегривневу компенсацію заробленого за все життя. І "вони" це розуміють.

Останні київські вибори продемонстрували - технології купівлі голосів ефективні, і їхні автори планують поширення їх на всю Україну. Але для цього потрібна критична маса готових продати свій голос задешево і без зайвих питань.

А реальний середній клас задає ці питання - тому навряд чи хтось з політичних груп стане на його захист. Адже "вони" в курсі - в країні ще є що перерозподіляти, і це не лише "Укртелеком" та Одеський припортовий.

Україна та її населення фактично розділені на 2 економіки: економіка меншості, яка ще недавно була спроможна купувати собі житло та інвестувати в майбутнє своє та своїх дітей, та економіка виживання, яка орієнтується переважно на їжу та предмети першої необхідності.

Представники першої відчувають на собі курсові коливання як розпечене залізо, тоді як представників економіки виживання "вони" можуть задовольнити свіжонадрукованими гривнями. Остання економіка зручніша в експлуатації політиками та монополістами.

Та як би представники "неприродних владних монополій" не прагнули наростити прошарок тих, кого вони турботливо називають "біомасою" - "вони" постійно впускають з поля зору один фактор власної конкурентоспроможності.

Україна ніколи не зможе конкурувати з Китаєм, Індією та В'єтнамом за кількість робочих рук. І за ціною цих робочих рук - також. Але політична короткозорість створює ілюзію того, що на культивації бідності можна побудувати власну політичну перспективу в Україні та в світі.

Якщо комусь описаний сценарій видається надто апокаліптичним, то історичні паралелі підтверджують реальність його реалізації.

Ми вже бачили приклади кричуще несправедливого обміну багатств народу на їжу. Золота на буханець хліба чи півмішка гнилої картоплі.

В 33-му році мережа торгсинів не просто була магазинами для тих, хто вирвався з голодуючих сіл - вона системно займалася вилученням ліквідних цінностей (переважно дорогоцінностей) насамперед в активного, беручкого та хазяйновитого українського селянина. Який на той час вже трішки підняв голову і власне господарство.

І саме цей прошарок в першу чергу винищувався, культивуючи залякану, керовану та безпомічну бідноту. А на забрані в селян золоті червінці та обручки будувалася промислова велич СРСР та добробут його комісарів.

Так що мовчання тут - золото. Тільки чуже золото, яке вчора було власністю середнього класу.

Українська (українська?) влада бачить розвиток української економіки в першу чергу за монопольно-олігархічним принципом. А такій економіці і таким монополіям потрібно багато робочої сили: дешевої і мовчазної, неспроможної на рух вперед, альтернативу та спротив.

"Офісний планктон" її насправді також цілком влаштовує - адже ілюзію високих зарплат він віддає банкам, годуючи їх своїм майбутнім. І шансів на реальне перетворення в середній клас в нього немає - доки він не почне самоорганізовуватися і діяти.

Тому що вже нема кому вірити, окрім самих себе. І ми це вже побачили.

А хто не побачив - підійдіть до обмінного кіоску та подивіться: всього за місяць в багатьох реальні доходи впали в два рази, а борги виросли в 2 рази.

Час шукати своїх - тому що "вони" нам вже точно не допоможуть. Нам не потрібні нові гетьмани і вождики, які нас поділяють - нам потрібні МИ. Тому озирніться навколо, знайдіть свого і подайте йому руку.

[sergey70]

вот некоторые говорят(ответ на "манифест")- фигня, утка, заказ и тп, интересно, а что должно случится чтоб людям действительно надоело терьпеть? когда перестанем? когда как в греции убьют на улице кого-то из родных? когда тебя уволят с твоей престижной работы и не будет денег купить ребёнку питание? когда любое быдло сможет на улице спокойно тебя ограбить, зная что никто его и ловить не будет? ведь всё написаное- правда, только не все все заметили что и их это тоже касается

[rabzy]

В понеділок 22.12.2008 р на 12.00 організовується автопробіг 15-им маршрутом з натиснутим клаксоном. Подробиці пізніше. Є надія, що все вийде. Чекаю на пропозиції і рекомендації.

[difoto]

9.5. Подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

У гайцов квитанций не хватит

[SunSeth]

А що ви цим гудінням доб"єтесь? Може від цього долар стане по 5.05, метал в ціні подорожчає, скорочень не буде, зарплати зростуть, ставки по кредитах знизяться, газ знову буде по 80$?

[Єретик]

9.5. Подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній соціально-економічній пригоді.

[akamuza]

а вот мне нравятся радикальные меры)

и вообще, сейчас идеальное время для войны. и не только в украине.

Крах мировой финсистемы делает невозможными войны, которые велись всегда в кредит.

то есть любая война в наше время имеет шанс быть чисто идеологической, безденежной.

вышел народ и начал воевать - им денег не надо.

нужно еще пол годика подождать, пока вообще не наступит кирдык полный, а тогда и смело товарищи в бой

[bond]

кожен народ заслуговує свою владу, і крапка

Кожен хто так думає, точно заслуговує.

І ще прохання до критиків, не можете запропонувати кращу ідею, то не "рубайте" цю.

[foxx77]

А що ви цим гудінням доб"єтесь? Може від цього долар стане по 5.05, метал в ціні подорожчає, скорочень не буде, зарплати зростуть, ставки по кредитах знизяться, газ знову буде по 80$?

Влада старається все контролювати, ті самі профспілки. А з якою легкісттю Янук сказав, що підніме народ, незапитавши в народу. Немов би це не люди, а відро з гайками і болтиками яке він може підняти.

Непередбачувані організування людей, лякають, і саме головне, що там немає "главаря", якого можна купити, чи злякати. Я наприклад, на інтернет покладаю великі надії. Юзерів стае все більше, вони дорослішають в своїй массі. Можливі створення специфічних форумів по організаціі массових протестів.

У студенських протестів Франції, Германії так і роблять скоріше всього, в них нема організатора. Є тема обговорення, випливае час і місце зібрання. Менти вже готові, звичайно, але боротись можуть тільки з наслідком. І ще не факт, хто там кого.

[SunSeth]

foxx77, так все-таки, чого можна добитись гудінням клаксонів?

[akamuza]

гудением клаксонов - нифига! в народе говорят еще, пустая бочка громко звучит.

это как общество анонимных алкоголиков: погудел, излил душу, почувствовал себя причастным к чему-то большему, чем обычная серая масса, и спокойно полез в постель спать. мол вот мы о себе заявили..

и что? а они посмотрят на нас из окон на банковской, усмехнутся, обозвут быдлом и дальше примутся считать бабло и разводить народ как стадо баранов..

а вот кирпичик бы в окно кое-кого напугал. действовать надо, а не сидеть.

[foxx77]

foxx77, так все-таки, чого можна добитись гудінням клаксонів?

Нічого, тільки показати що можлива організація незнайомих людей, яких не можна контролювати. А гудіти, чи заміновувати підїзди до будинків ворогів народу, це вже інше питання.

[SunSeth]

foxx77, так все-таки, чого можна добитись гудінням клаксонів?

Нічого, тільки показати що можлива організація незнайомих людей, яких не можна контролювати. А гудіти, чи заміновувати підїзди до будинків ворогів народу, це вже інше питання.

А той, хто організовує гудіння, хіба не контролює "гудящіх"?

[VovkleV]

...еех зробити б як в Греції - вбили підлітка поліцаї - так молодь їм ого-го попортила нерви, та зробила життя веселеньким треба радикальне щось - ато навіть декілька десятків/сотень людей, не є чимось вартим уваги для нашої довбаної влади

[foxx77]

foxx77, так все-таки, чого можна добитись гудінням клаксонів?

Нічого, тільки показати що можлива організація незнайомих людей, яких не можна контролювати. А гудіти, чи заміновувати підїзди до будинків ворогів народу, це вже інше питання.

А той, хто організовує гудіння, хіба не контролює "гудящіх"?

гудіння організовує злочинна влада, своїми діями. Якщо вважати що влада спеціально це все робить, щоб люди організовували протести, то так, влада контролює гудящих.

[b0rg]

Кризу здолаємо МИ, а не влада

ТУТ, цікавенько

[Chill]

Еще оттуда же, особенно рекомендуется почитать тем, кто не может понять, что такое "украинский средний класс" и откуда он взялся:

10 гривень за долар як загроза демократії

[Igrek]

Оригінал тут:

http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/494b24f25d14a/

19.12.2008 06:37___Юрій Свірко

Чего нужно требовать манифестантам в понедельник

Почему я не буду сигналить в полдень понедельника, давя три минуты на клаксон своего автомобиля?

Да потому, что у меня никогда не было и, очевидно, не будет своего автомобиля. Как из экономических, так и из экологических соображений. Меня вполне устраивает городской электротранспорт – троллейбус и фуникулер. Я даже на маршрутках почти не езжу, а в случае необходимости всегда вызываю такси.

Тем не менее я отношу себя к среднему классу и имею ипотечный кредит. Долларовый.

Хотя я год назад купил 3-комнатную квартиру на киевской улице Артема за 300 тысяч долларов с нулевым первым взносом в кредит под 12,49% годовых на 20 лет, мне гораздо легче, чем многим. Потому что на самом деле это был обмен-съезд через куплю-продажу: я довольно быстро продал две свои 1-комнатные на Кловском спуске, так что сейчас у меня остаток по кредиту "всего" 100 тысяч долларов. Тело (основная часть) кредита погашено вперед лет на двенадцать, поэтому я плачу только проценты. Каждый месяц это 1029 или 1062 доллара – в зависимости от того, 30 дней в месяце или 31.

Но если летом это было меньше 5 тысяч гривен, то, боюсь, всего через пару недель мне придется платить 10 тысяч – вдвое больше. А зарплата у меня в гривнах с лета не выросла ни на одну копейку. Вот в этом и суть всеукраинской проблемы.

Уверен, что кредит на квартиру нельзя даже сравнивать с автомобильным или потребительским – на мобильник, телевизор и т.п. Жить в авто никто не будет, и телевизор бомжу не нужен. Так что когда некоторые блоггеры УП мешают все в кучу и полуматом обзывают тех, кто взял кредиты, они, мягко говоря, не правы. Особенно если считают себя знатоками права.

А право – конституционное – таково:

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

И вот эти две статьи Конституции нужно выучить наизусть – как банкам и коллекторам, так и заемщикам. А государство и банки за взятые ипотечные кредиты по двузначным ставкам должны еще в ноги поклониться кредитополучателям.

Петр Порошенко вчера предложил свой вариант – разделить плату по кредитам на три части между заемщиком, банком и государством. Почему не поступить проще?

Попробую сформулировать требования того самого среднего класса, который вовсю обсуждает Манифест:

1. Законом запретить банкам повышение процентных ставок по уже выданным кредитам и взимание любых комиссий при их погашении и оплате процентов за пользование в любой валюте.

2. Отменить любые штрафные санкции, примененные к заемщикам либо запланированные к применению с 1 сентября 2008 года до 1 января 2009 года.

3. Предоставить заемщикам право на продление уже выданного кредита в инвалюте на срок, прямо пропорциональный девальвации национальной валюты по курсу Национального банка за период между днем выдачи кредита и 1 января 2009 года. (То есть я со своим 20-летним кредитом, полученным при 5,05, в случае новогоднего курса НБУ 10,1 грн. за доллар могу продлить кредит еще на 20 лет. А могу и не продлить, если не захочу – скорее всего, не захочу. Если же порнографа Стельмаха наконец выгонят и новогодний курс будет 7,50, то мне гарантировано продление на 10 лет). Это относится к телу кредита, которое будет легче возвращать каждый месяц. При ревальвации гривны продленный срок кредита может быть соответственно уменьшен – такой пересчет можно проводить раз в полгода.

4. Обязать банки принимать в качестве процентов за пользование инвалютным кредитом гривну – по курсу НБУ на день выдачи кредита (то есть 5,05 за доллар у большинства заемщиков) безо всяких комиссий.

5. В случае потери заемщиком работы или другого источника дохода и невыплат по кредиту заложенная в банке квартира временно переходит в собственность государства, которое выплачивает банку определенную компенсацию и оставляет семью заемщика жить в квартире согласно ст. 47 Конституции. При возобновлении источника дохода заемщик возвращает государству сумму компенсации (можно путем перекредитования в том же или другом банке) и получает квартиру назад в собственность, а банк – в залог.

Вот и все. Поверьте, пресловутых двузначных процентов даже по курсу 5,05 банкам на жизнь хватит. Они своему персоналу зарплату вдвое не повысили, так что нечего жировать на девальвации национальной валюты. На Западе и 5% годовых по ипотеке – это жир. И банки должны понять, что лучше получить от людей хоть что-то, чем ничего или бунты.

...

[Tolik_lt]

ващє представник середнього класу з фунікульора мав би знати основи бухгалтерії, і що крім розміщених доларів по 5,05(7,50, 10 і т.д.), себто активу, існують залучені долари, які оцінюються за такмии самими курсам-себто пасив. тобто, якщо ви винні банку долари, то щоб вам дати, він теж їх десь залучив. і залучив під певні відсотки. обмежити банківську маржу під час кризи- святоє дєло, але чіпухи плести не треба.

[Chill]

Абсолютно согласен. Манифест манифестом, но глобальные экономические законы еще никто не отменял, и даже в Украине они "кое-как наперекосяк", но действуют. Поэтому требование "Обязать банки принимать в качестве процентов за пользование инвалютным кредитом гривну – по курсу НБУ на день выдачи кредита (то есть 5,05 за доллар у большинства заемщиков) безо всяких комиссий", мягко говоря, какое-то неубедительное. И мне очень интересно, как они собираются "обязать банки". Увы, у кого деньги, тот и прав. А деньги в нынешней ситуации как раз у финорганизаций.

На счет продления срока кредитования - реально, думаю. Скорее всего банки так и сделают. Им-то тоже деваться по сути некуда.

Позволю себе начать со слов Shkoder'а в этой же теме:

клерки различных банков и контор (преимущественно по "перекладыванию денег"), которые набрались кредитов в счет "якнебудьповерну"

теперь должны понимать, что по 5 грн/доллар курс им никто не сделает. Да и "в случае потери заемщиком работы или другого источника дохода и невыплат по кредиту заложенная в банке квартира временно переходит в собственность государства, которое выплачивает банку определенную компенсацию и оставляет семью заемщика жить в квартире согласно ст. 47 Конституции" тоже выглядит как-то несуразно. Интересно, за какие шиши государство выплачивать будет? Если в следующем году, к примеру, оно уже и так рискует оставить пенсионеров без пенсий? И потом, все прекрасно знают, как в Украине выполняются нормы Конституции...

[romaxa11]

згідний, бібіканням можна більше досягнути, а вили в задницю обраних і назначених - це єдиний спосіб порятунку держави

[AltoAngelo]

Манифест 2.0. Зачем мы это делаем?

Два часа назад друг прислал смску с цитатой из Марка Аврелия: "Наша жизнь является такой, как мы думаем о ней". Это, пожалуй, наилучшая характеристика той полемики, которая развернулась после публикации Манифеста.

Каждый увидел в нем то, что он видит в своей жизни. Околополитическая тусовка увидела в Манифесте тайный план то ли "украинских генералов", то ли Яценюка с Гриценко, то ли Тимошенко с регионалами. Они уверены, что за этим кто-то стоит.

В их головах не укладывается, как может спонтанно начаться такое движение БЕЗ БЮДЖЕТА!

А ответ на этот вопрос также очевиден для любого здравомыслящего человека – в Украине де-факто произошла потеря управляемости. Власть развалилась на какие-то фрагменты, которые контролируют те или иные ФПГ и их политические "надстройки".

В пылу борьбы они не заметили, что пришло другое время в котором, то, что вчера, казалось невозможным вдруг становится возможным. Дух времени становится другим и тот, кто это не чувствует, оказывается на обочине.

Наш правящий класс окажется на обочине, потому что им плевать на того мужика, написавшего на одном из форумов, что у него наворачиваются слезы при чтении Манифеста среднего класса Украины - ночью он видел, как тихонько плачет его жена, т.к. у них нет денег покрыть ипотеку. Вот такая вот суровая правда жизни.

И пока Стельмах думает, как в очередной раз спекульнуть на курсе доллара, миллионы людей не спят ночами, думая о том, как им дальше жить.

Но, давайте все же не заниматься констатациями, а попытаться изменить нашу реальность. Многие сомневающиеся задают вопрос, а не станет ли наш национальный гудок выпуском пара в бесконечный космос, не воспользуется ли этим кто-то третий?

Следует признать, что мы были готовы к такой реакции - в Украине такое тотальное недоверие к друг другу, что даже стоя на краю пропасти, мы в нашем соотчественике ничего кроме мудаковатости найти не пытаемся.

Однако, давайте говорить откровенно. Если мы не восстановим доверие к друг другу, то у нас не будет будущего, а для того, чтобы его восстановить нужно сделать первый шаг.

Именно поэтому я выступил с такой простой инициативой – нажать на клаксон 22 декабря в 12-00.

Для этого не нужно быть смельчаком, стоять на морозе или рисковать жизнью. Возможно, это будет маленький шаг для каждого из нас, но огромный шаг для Украины.

Так начинается преодоление ненависти, недоверия, лицемерия, одним словом, всего того, что превратило украинский народ в мечущееся под оранжево-синюю дудку стадо.

А простые люди хотят вернуть себе не только финансовое благополучие, но и человеческое достоинство. Скорее даже, в первую очередь, достоинство, а потом все остальное.

Именно поэтому, тысячи людей откликнулись на акцию, прислали сообщения, в которых выражают солидарность и готовность действовать вместе. Это и есть цель акции – мы должны найти друг друга! Не на шустер-эфирах, в реальности в которой нет власти, тепла и доверия.

Думающие люди спешат задать вопрос – что будет дальше? Какие будут следующие шаги?

Они очевидны. Акция покажет нашу реальную способность на пустом месте, посредством простой солидарности добиваться маленьких успехов.

Если, после "гудка" 22 декабря 10 тысяч поверят, что они способны изменить свою жизнь - это уже будет успех.

Сейчас нам в Украине не хватает позитива. Нам не хватает побед.

Так вот, давайте начнем именно с таких маленьких побед. Давайте победим сначала себя, свой страх и разочарования, а потом победим тех, кто сделал нашу жизнь перманентной трагикомедией над которой смеется уже весь мир.

Поэтому, дорогие друзья!

22 декабря в 12-00 сделайте так, чтобы вас услышали.

Если вы автомобилист, то нажмите на клаксон.

Если у вас нет авто, то возьмите дудку или сирену и три минуты отрывайтесь вместе с остальными.

Те, у кого нет авто или дудки, но есть мобильный телефон с камерой - снимайте все на камеру и выкладывайте в Интернет.

А уже на следующий день мы продолжим работу. Прежде всего, мы ответим на письма всех тех людей, кто написал нам. Мы сделаем аудит, который позволит достаточно быстро создать структуры общественного движения в регионах.

Пока они на Новый год будут пить ром на Барбадосе, мы проедем по Украине, чтобы посмотреть друг другу в глаза и наладить контакты. Мы проработаем нашу идеологию и простыми словами и мессиджами донесем ее до людей.

И только выстроив систему, мы перейдем к более акциям, которые требуют более серьезной подготовки. И, в конце концов, мы победим.

[kudrom]

Так, хто з бордістів буде "дудіти", признавайтеся!

І розкажіть, як пройшла акція, якщо щось було...

[Doping]

Ніби на 12:00 заплановано, нє?

[difoto]

и шо, погудели?