плав по Стоходу (8-9 серпня)

[kompanjonka]

Насправді Сплав - у назві теми комп'ютер "з'їв" букву і виправити помилку уже не можу (як і вставити фотографії потрібного розміру. Як?).

Можливо, модератори допоможуть?

Сплав по мілководному Стоходу

або

розповідь про те, як туристи-пішохідники вирішили стати туристами-водниками

8 – 9 серпня 2015 р.

Ідея сплавитися по Стоходу у нас виникла, як тільки дізналися, що у с.Троянівка Маневицького району проводять сплави на платній основі. Слід зазначити, що наш сплав виявився презентаційним, а тому містив деякі приємні сюрпризи (про що пізніше). І хоча проект на офіційному рівні розробляється уже давно, випущено буклет та виставлено рекламні біґ-борди на трасі Київ – Варшава, організатори уже не раз проводили водні походи та й самі брали участь у перегонах на байдарках, «в маси», так би мовити, проект виходить лише тепер.

Отже, вирушаємо у подорож «Мандрівка Поліссям, де Стохід і пісня». За порадою організаторів, точкою старту обираємо міст поблизу с.Гулівка уже Ковельського району. Туди від с.Троянівка везуть і байдарки, і нас.

Ще не знаємо, будемо сплавлятися день, два чи три, адже рівень води у Стоході катастрофічно впав. Організатори чесно попередили нас про це. Судіть самі: на фото опора моста із позначками глибини.

Отримуємо детальний інструктаж, про що розписуємося у журналі, одягаємо рятувальні жилети (попри усі заперечення, змушені це зробити). Імпровізований майстер-клас – і вирушаємо в путь.

[kompanjonka]

Широкі плеса змінюються вузькими проходами. Стохід то розділяється на рукави, то знову зливається, повністю підтверджуючи свою назву. Місцями петляє так, що з попередньої байдарки не видно наступної.

Вибираємося у глибше русло. Можна і скупнутися чи порибалити. Попереду – ажурний залізничний міст, що поблизу с.Заячівка.

Щоб помилуватися краєвидами, вишкрібаємося на самий його верх. Рибалка під мостом попереджає, що через 20 хв ітиме поїзд, угорі залишатися небезпечно.

Та поліська природа милує око і внизу. Це – половина шляху, запланованого на сьогодні.

Рушаємо далі. Попереду чорна норка плаває від берега до берега, змушуючи нас зупинитися та поспостерігати.

Злітають з очеретів стурбовані нами птахи. Між собою жартуємо, що мусимо сидіти тихо, не крякати, бо сьогодні – відкриття сезону полювання.

Мудрий інструктор-провідник скеровує нас то вправо, то вліво. Розуміємо, що самостійно пройти той шлях було б вкрай важко – очерети стоять стіною з обох боків, річка постійно робить петлі та викрутаси, але враження неймовірні!

І от – халепа! Проходи стають настільки вузькими, що гребти веслами уже не можливо, байдарки дном черкаються землі. Наші джентльмени вимушено «катають» нас, перетягуючи човни через мілину.

Палюче сонце над водою не надто пече. Оводи-сліпні-мухи трохи дошкуляють, та терпіти можна (кажуть, у тих місцях буває і гірше). Підходимо до Красних мостів, недавно збудованих через три «ходи» Стоходу поблизу с.Черськ.

Розуміємо, що проходити увесь маршрут (аж до Набруски, Нових Червищ чи Лишнівки) будемо наступного разу – чи після осінніх дощів, чи уже весною. Адже найцікавіший відрізок (де «Амазонка відпочиває», судячи із фотографій) лишився не пройденим.

[kompanjonka]

Стаємо на нічліг. Розкидаємо намети, палимо вогнище та готуємо вечерю. Сонце тим часом хилиться до небокраю.

А ось і сюрприз. У назві туру фігурує слово «пісня» - це воно. Троянівський сільський голова, який і займається розвитком зеленого туризму, у своїй громаді організував фольклорний колектив «Гуляночка». Ці колоритні полісянки із наїдками-напитками та дзвінкими піснями приїхали вітати учасників презентаційного сплаву (себто - нас).

За задумкою організаторів, до послуг туристів – і ночівля у сільській садибі, і концерт «Гуляночки», і відвідування пасіки в с.Нова Руда (частування медом, сон на вуликах). «Любой каприз….», як кажуть. Замовляючи тур, усі деталі варто обумовити з організаторами.

Проект лише набирає обертів. Працює спеціально навчений інструктор. У майбутньому буде і прокат туристичного спорядження, і забезпечення харчуванням. Ми ж мали свої намети-казанки.

Ціни теж проходять етап становлення. Прокат байдарки – 100 грн/день (але додайте ще плату за послуги інструктора, транспортні витрати на доїзд до місця старту, врахуйте і кількість учасників). Добратися до Троянівки можна і рейсовими автобусами через Маневичі (або орендуючи бус), і залізничним транспортом.

Троянівці вкладають душу у втілення ідеї водного туризму у своєму селі. Здивував своїми різносторонніми талантами сільський голова. Навіть пісні під гітару у виконанні Миколи Андрійовича звучать вражаюче.

Ми вирішуємо наступного дня переміститися на якесь із ближніх озер та «побайдаркувати» там.

Їдемо на лісове озеро Віно. Попри спекотний день та самий розпал пляжного сезону, застаємо там лише одну компанію з 4 осіб. Правда, озеро цвіте і вода непрозора. А байдарками – саме раз. Навіть білі лілії тут є.

Гарний відпочинок після не надто виснажливого, але спортивно-пізнавального сплаву.

Висновки:

-

активний відпочинок на озерах та річках Полісся може бути не менш захопливим, ніж у Карпатах чи на морському узбережжі;

-

сплав по Стоходу у такому форматі можливий навіть для людей, котрі жодного разу в житті не тримали весла в руках;

-

плануючи свій водний похід, не чекайте, поки річка пересохне;

-

навіть якщо річка пересохла, одноденний сплав все одно приносить повний ятір позитивних вражень!

[Navigator]

Так, зараз суш, здорово все попересихало.

Я підходив до краснянських мостів під час зимового льодового походу. Кому цікаво:

Також на борді є тема "Фотоальбом Стохід"

[kompanjonka]

Повідомлення -застереження

Наш провідник-інструктор Микола Андрійович переповів мені історію, що трапилася незадовго після нашого сплаву у тих самих краях.

Група молодих людей сплавлялася на байдарках, самотужки розшукуючи дорогу та прорубуючи шлях через хащі. При цьому чоловік поранив ногу і стікав кров'ю. Довелося звернутися до МНС-ників, а ті - до Троянівських байдарочників. Пошуки-допомога-визволення тривали півночі, але медичну допомогу встигли надати. Сподіваються, що з пораненою ногою все ще може бути добре.

Народне прислів'я каже: не знаючи броду - не лізь у воду. Туристи, вирушаючи у подорож, будьте обережні!

[ODZER]

Повідомлення -застереження

Наш провідник-інструктор Микола Андрійович переповів мені історію, що трапилася незадовго після нашого сплаву у тих самих краях.

Група молодих людей сплавлялася на байдарках, самотужки розшукуючи дорогу та прорубуючи шлях через хащі. При цьому чоловік поранив ногу і стікав кров'ю. Довелося звернутися до МНС-ників, а ті - до Троянівських байдарочників. Пошуки-допомога-визволення тривали півночі, але медичну допомогу встигли надати. Сподіваються, що з пораненою ногою все ще може бути добре.

Народне прислів'я каже: не знаючи броду - не лізь у воду. Туристи, вирушаючи у подорож, будьте обережні!

Цьогоріч рівень води аномально низький на Волині. Річки сильно позаростали , пересування дуже ускладнилось. Ми в травні сплавлялись по Турії, було ще більш-менш, а от в липні вже пересуватись було вкрай тяжко, річка обміліла і повністю заросла.

На Стоході ще складніше. Особливо небезпечна ділянка Заячівка- Стобихва. Сукупна ширина мережива русел там доходить до 2 км. Вільховий ліс з лабіринтами проток, там можна пливсти цілий день, і місця для виходу на берег не буде. До того ж, суцільні завали, які треба розпилювати, розрубувати, справжня Амазонія. Додайте безлюдність цієї місцевості. В любу пору там тяжко і небезпечно пливсти, а по низькій воді то й взагалі.

Мої знайомі тричі плавали по Стоходу , і тричі блукали, і ночували прямо в байдарках - навколо був заболочений ліс -джунглі.

Нам якось на цій ділянці пощастило, теж заблукали, але змогли вийти після декількох годин поневірянь, і все ж ночували на узбережжі біля Бережниці. Ось тут я описував цю ділянку, там є і інші звіти по Стоходу

http://board.lutsk.u...entry1052809861

А от минулоріч була дійсно повчальна історія на сплаві по Турії. Халепа могла коштувати б життя комусь з учасників походу.

За десяток км від устя русло розширяється до декількох сотень метрів , і така ділянка протяжністю 5 км. Більш схоже на Дністер.

А згодом, тихоплинна Турія різко звужується. Рятівні жилети ми познімали, річка здалась надто безпечною. Русло стає маленьким ( шириною 5-7 метрів).,сильно звивистим ,зі стрімкою течію серед стіни

очерету висотою 3-4 м.

Почався справжній слалом серед очеретного тунелю, нас несло, ледь вписувались в карколомні повороти. Берега, як такого немає - лише очерет.

Зненацька - дерев`яна кладка перегородила річку. Ми з дружиною були перші на надувній байдарці. Притиснулись боком до кладки, що вже небезпечно. Я оцінював, чи можна якось протиснутись під кладкою, перекинувши на місток спорядження.

Інші 3 байдарки були каркасні. Зупинились біля берегу і тримались за очерет . Одна байдарка притому причалила до іншої, а екіпаж першої тримався за очерет

Так от , капітан тієї байдарки, що причалила до іншої, знімав все на відео, положивши весло. Під час зйомки почав розхитувати байдарку. Йому ззаду кричать : - Обережно, перевернетесь!

І в цей момент , в людей з сусідньої байдарки в руках лишається очерет і їх починає різко зносити.

Капітан байдарки ( той , що знімав на камеру) Ігор , намагає виправити ситуацію, він хаотично почав ховати відеокамеру в чохол, і схопив весло. І в цей момент їхня байдарка перевертається , робить оверкіль.

В наступну мить я бачу , як на нас в бік летить носом перевернута байдарка і течія несе двох людей.

Ігора притискає до борта нашої байдарки, а їхна перевернута байдарка починає його затискати. Це все долі секунди, я бачу, як він судомно хапає повітря, зі всієї сили відштовхую назад їхню перевернуту байдарку, через секунду ця байдарка з новою силою валить нас в борт. Я лише встигаю крикнути Аллі, своїй дружині : - Хапайся за місток !!!!. І Все нашу байдарку перевернуло , мене несе в воді, я бачу як Алла тримається за місток, і зве на допомогу - вона дуже погано плаває.

Шок, все сталось за секунди ,вода холодна, дна я не відчуваю, течія настільки стрімка, що нас несе, як цуценят, крутить в водоворотах, я намагаюсь зачепитись за очерет - марно.

Нас закручує, і починає трьох крутити разом з байдаркою, веслами , речами в водовороті діаметром 2-3 метри. Я чую крики Алли , вона не може вилізти на місток , і сповзає в воду. Кричу щодуху : - Допоможіть Аллі!!!

Врешті,вириваюсь з полону водовороту , а там далі за поворотом тверде дно, мені по груди, ловлю свою байдарку. Добре , що всі речі були в гермомішках і прикріплені до бортів.

В цей момент, один з учасників третього екіпажу, що спостерігали все це , пригає з байдарки на допомогу моїй дружині ( прижок з байдарки , це теж доволі небезпечно, могла бути ще третя перевернута байдарка), підпливає до неї, і допомагає їй вилізти на кладку.

А його дружина Наталка була в екіпажі разом з Ігорем, що знімав на камеру, тобто в воді.

Я бачу , як іх двох з Ігорем крутить у водовороті, кричу їй , щоб пливла до мене. Наталка виривається, пливе до мене ( весло не кинула !!!! справжній солдат зброю в бою не кидає ). Я витягую її на берег. Потім я знову пливу до водовороту, виловлюю декілька весел , що крутяться , як вітряк .Згодом витягуємо перевернуту байдарку, і капітана цієї байдарки.

Не знаю, чим би це могло закінчитись ... Наші втрати - шльопанець, панамка, і відеокамера, яка намокла і їй гаплик...

Холодні , замерзлі вже майже в сутінках доплили до місця ночівлі. Це був хороший урок...

[Олесь]

Були з дружиною на Стоході 10-13 липня. Заячівка - Бережниця. Байдарка Вікінг 3,8S - двійка. Вода дуже низька - частину маршруту йшли в брід. Багато завалів. Не блукали. Трималися лівого берега. Через низьку воду видно дно. По берегах були і снаряди, і патрони у воді, і людські кістки. Зі стоянками проблем не було - якось знаходили і після Красних мостів. Дошкуляли п'явки - ноги були не захищені і тому начіплялося багато. Потім в мене ноги три дні свербіли. Треба брати протиалергічне. Місця не для матрасників. Але підемо ще, тільки весною вже.