Перейти до змісту

Navigator

Учасники
  • Кількість зміста

    1 081
  • Дата реєстрації

  • Останній візит

  • Days Won

    145

Navigator last won the day on Листопад 29

Navigator had the most liked content!

Репутація громади

5 266 Гуру

Про Navigator

  • Ранг
    Talking box
  • День народження 08.07.1974

Контакты

  • Сайт
    http://www.panoramio.com/user/6634283?comment_page=1&photo_page=1

Останні відвідувачі профілю

34 341 перелядів профілю
  1. Фотоальбом "Стохід"

    Під лівим берегом, я знаю, є вихід на тверду землю. Завертаємо туди мілкою швидкою протокою. Під байдаркою пісчані мілі і водяна рослинність. В лісі великі пісчані гірки, порослі мішаним лісом. Вони всі зриті окопами і бліндажами. Є навіть бетоновані! Тут сиділи німці з австріяками в Першу світову. Бергег тут знатний. Влітку на сухі піщані поляни виповзають черепахи відкладати в теплий пісок свої яйця. Їх часто викопують і з"їдають лиси і єнотовидні собаки, тільки шкарлупа валяється. Трошки відплили і опа! - на березі впіймалась черепаха. Велика, як тарілка. Ми надовго застрягли. Спочатку розібрали рибацьку зимову загату, потім перепилювали товсту вільху. Очерети почали змінюватися заплавними вільховими лісами. Підлісок з густої пахучої смородини. Багато молодої кропиви. Річка текла в суцільних коридорах. Тут навіть гуглфотографії не допомогали - проток серед густих дерев зверху не видно. Марно я вдивлявся в фотографії і карти. Тут прийшлось трохи проплутати. Запливали в перегородженні деревами і рибаками протоки. Прийшлось набігатись, шукаючи проходи. Раз влетів по стегно в бобрячу нору з водою.
  2. Грозовий перевал

    Наштовхуємося на ще одну велику групу колиб. Вони є і на карті. Привал, роздивляємся в бінокль Мармароси. Чорногору не видно - над нею хмари. Напувалки для худоби. Тут є гарна колибка з цегляною пічкою. Там тапчанах вільно ляже 4 чоловіки, ще двоє на підлозі. Від полонини дорога круто "падає" в долину ріки. Тут ростуть вікові буки і смереки! Потічок Тростянець. Снігу було ще багато на північних і східних схилах гір. Після нічного морозу він кам"яніє, потім на сонці розм"якає і ноги час від часу глибоко провалюються. Цікаво, що західни частина Петросу майже вільна від снігу до самої вершини. Інші боки гори нам не були видні. Північні схили Мармарос повністю під снігом. П"ятнадцятикратний радянський бінокль - знатна штука! Зранку круті чисті схили старались обходити - дуже слизько. Потім сонце їх підтоплює і можна ходити кругом. Близниці весь похід просиділи в хмарах. Воду гребли з снігу, а коли він був дубовий - рубали мачетою і топили. Палили буковими дровами, які різами пилкою в найближчому лісі. Від походу завжди очікуєш багато цікавого і майже завжди дійсність в рази перевищує очікуване!
  3. Грозовий перевал

    Біля нас, в верхів"ях потоку Косівська, величезна площа букових пралісів, в яких ще ніколи не проводилась рубка дерев. Тут є ведмеді. Снігу в лісі будь здоров - нога провалилась ледь витяг)) Вхід в колибу по паролю "Ведмідь!", відповідь "Всєгда готов!" Вночі всеж-таки палили в колибі. Диму було небагато, а коли горіло в повну силу - зовсім не було. Температура впала десь до -4 морозу. Сніг занастився і зовсім не провалювався під ногами. Ранок, біліє полонина Бичків. Збираємся в дорогу. Наст крепкий, вибираємо пологіші підйоми і спуски, щоб не сковзати! Свидовець знову в постійних хмарах. І це не дивлячись на сильний вітер. Ніяк не розумію, як він не здуває їх? Прощальний погляд на чудову колибу і безлюдну місцевість... Спускаємся по східній частині Переслупу до потічка Тростянець, який нас виведе знову до Тиси і Квасів.
  4. Грозовий перевал

    А з заходу знову гримить і заходить чорна хмара! Грозу проносить перед нами. Промінь сонця на вершині гори Менчул Малий. Свидовець закутаний хмарами, там гримить вже третя гроза! На вершині Переслупа довгий привал. Я в бінокль обшарюю всі околиці в пошуках колиб. Опа, прямо під нами новенька колиба, доски ще не потемніли від часу. Спускаємось по західному схилі Переслупа. Колиба курна, але надіємся, що ніч буде тепла і вогню в ній не прийдеться палити. Першим ділом пилкою нарізали в буковому лісі сухих гіляк, постягували їх до колиби, порізали-порубали. Біля колиби весело задимів вогонь. Вид звідси на захід, південь і північ просто шикарний. Кругом дикі хребти, в долинах немає сіл. Біліє полонина Бичків і сам Свидовець. Красота! Вечеряєм з видом!
  5. Фотоальбом "Стохід"

    Розставили палатки. Під"іхали військові, розпитували про ракети. Виявилось, що то зовсім не ракети, а пальні баки, які пілот скинув помилково, чи як там вийшло, бог його знає... Після вечері співали пісень. Знову почали заходити на бомбометання літаки. На цей раз скидали справжні бомби. Небо і горизонт освітлювала яскрава зірниця, а через 5-8 секунд доходив звук потужного вибуху. Ото вистава! Деякі бомби розривались в повітрі. Близько півночі всі порозходились по палаткам, а я розтягнувся під тентом. Знову їдуть військові! Стали вечеряти на столику і розпитувати про баки. В плавнях плавав їх човен, шукав їх. Прийшлося по телефону координувати їх пошуки, вказувати на прикмети по яким шукати в тих безкінечних протоках. Вони знайшли вільху, яку ми обрубували і від неї я їх чітко вивів в час ночі на бак. Ранком прилетів вертоліт і пів години, поки ми збирались кружив над нами і плавнями. Поки всі ставали на воду, я виплив вперед і виліз на великий сухий острів, на якому колись теж стояли хати Смолярів. Тут є залишки майже зруйнованого німецького доту з Першої світової війни. Понад острів кудись плив місцевий рибак. Нарешті всі в зборі. Пливем центральними протоками, поступово зміщуючись до лівих берегів. Часом попадаються затори з плавучої рослинності. Пробиваємо їх на силу. Дуже часті повороти. Часом на 180 градусів. Часом попадаються широкі і глибокі плеса!
  6. Фотоальбом "Стохід"

    Додам в цю тему розповідь про сплав по Стоході весною 2017 року. "Только о двух вещах мы будем жалеть на смертном одре - что мало любили и мало путешествовали" Марк Твен. Стохід південна притока Великої Прип"яті. Протікає вона в межах Волинської області. Свою назву повністю виправдовує - це лабіринт із проток, широких плес, стариць. Між ними море очерету, кущі, поодинокі вільхові дерева. Справжня українська Амазонка! Так вона виглядає з висоти: Група наша складалась з 14 чоловік з чотирьох областей України: Львівської, Волинської, Київської і Житомирської. Найстаршому, Олександру Михайловичу, вже майже вісімдесят. На Стоході ніхто на данному участку не був, лиш я ходив по кризі під час зимових крижаних походів і то лиш місцями. Старт наш відбувся біля залізничного мосту в селі Заячівка. З мосту відкриваються далекі види на плавні. Каркасні байдарки складаються довго, а моя надувнушка раз-раз і готово! Був час полазити по мосту і збігати в село за водою. Тільки відплили від мосту - протоки стали ділитися. Старались держатись найбільш повноводніших, але не завжди це получається. Орієнтувався по роздрукованих гуглфотографіях. Врешті попали в другорядну крайню ліву і човгали по ній. Вона мілка і швидка, з пісчаним твердим дном. Чурхали по бортам очерети. Потім пішли плеса, головне русло. Декілька раз вертались з тупикових проток. Пропливли Краснянські мости. Вранці трохи дощило, а тут почало проглядати сонце. Вже вечоріло. Я спланував ночувати на місці виселеного села Смоляри. Там є кладка і в лузі побудований маленький рибальський будиночок з сіном на горищі. Для цього треба проплисти ще з кілометер і перебратись з крайньої правої протоки в крайню ліву. А це ще та задача! Але пливем, поки сонячно і дме попутний вітерець. В одному місці протока перегорожена стовбуром дерева. Це залишки зимової загати, в яку вставляли верші. Пробували знайти інші протоки - безрезультатно. Прийшлось чалитись до стовбура боком і перепилювати його. Хлопці з берега відтягнули половинки. На нелеликій вільсі висить якийсь лантух. Аж ні, придивляють, а це велика бородата сова! Цей вид другий за розміром на Україні. Появились військові літаки. Неочікувано почалося бомбометання на військовому повурському полігоні, що розмістився в двох кілометрах західніше Стохода. Ще над річкою від Сушки відділялись по дві маленькі краплини - бомби і безвучно падали на полігоні. Вони були без вибухівки. Проплили великий сухий остров-дюну з дубами і соснами. Протоки маленькі, місцями ледь протискаємось. Я по-переду і забираю кожен раз лівіше. Налітає знову літак, від нього відділяється дві довгі білі ракети довжиною з байдарку. Одна зразу бере в сторону і входить в штопор, падаючи десь далеко в плавні. Вся увага прикута до другої. Ми сидимо, опустивши весла і в повній тишині, задерши голови. Ракета планує по колу, поступово знижуючись. Рух плавний і прогонозований. В один момент всі чітко зрозуміли, що вона впаде на нас, або десь поруч. Сильний мокрий удар десь позаду, за поворотом, де витягнулись замикаючі байдарки. Здаю назад і чекаю на них. Поступово всі підпливають. Над останньою байдаркою ракета пролетіла з свистом в 8 метрах і плюхнулась в плавні в 50 метрах, пропорола їх, підскочила і ще раз впала. Попереду русло кроною перегородила впавша вільха. Поки ми обрубували її, дві байдарки повернулись і сходили пофотографувати ракету. Ми, прорубавшись, нарешті протоками підплили по лівого берега, але нижще мисливської хатини. Трохи вернулись проти течії. Почали витягуватись на берег. Я ще мусив вернутись до розвилки, бо двух байдарок досі не було. Дороги вони не знали і могли просто далі плисти по течії в нікуда. Але вони якраз виплили на мене і ми благополучно вернулись до хатини. Відео
  7. ЖАРА І ГРОЗИ СВІТЯЗЯ. ЧЕРВЕНЬ 2017.
  8. За протокою невеличке село Залисиця. Воно скоріше схоже на групку розкиданних хуторів. На погану грейдерну дорогу нанизались поліські села Межисить, Заприп"ять, Захлухів, Щитинська Воля. Біля Щитинської Волі розташоване велике озеро Волянське. З нього йде канал Хабарище на озеро Біле. Через канал кладка. Лісові дороги ведуть на село Невір. З Невіра через гарні соснові ліси виїхали на озеро Біле. Велике озеро з чистою водою. Половина його знаходиться на території України, половина в республіці Білорусь. Тут зупинились в березовому лісі на ночівку. Табір розташували на самому березі. Вода прохолодна, але купатись можна. Озеро з усіх боків оточене лісом. По лісовій дорозі можна доїхати до самого кордону. Тут на чистих полянах біля води ростуть вікові дуби. Вежа білоруських прикордонників. Вид з табора на вечірнє озеро. Спалося добре. Ранком взяли курс на Камань-Каширський. В 16.00 звідтам іде дизель-поїзд на Ковель. Часу вдосталь. То ми поїхали кружними селами, що ледь встигли на нього! Ріка Прип"ять Столітня хата. З Каміня приїхали в Ковель. Дві години до пересадки провели на річці Турія. І в 23.30 були в Луцьку.
  9. Грозовий перевал

    Вночі тепло, до +5 тепла. Ранком ходять важкі хмари, вітер дме з південного-заходу. Вид на гору Шешул. Гора Стара. Над долиною Тиси ходять тумани. Сніги Браїлки. Вирушаємо в напрямку Близниць. Вони закутані хмарами. Далеко на півдні проглядають Мармароси. Насувається важка хмара. Блискає, потужно вдаряє грім. Гроза перетнула долину Тиси і навалилась на Петрос. Гори після грози "димлять". Туман з долин часом з"єднується з туманом на верхах. Піднімаємся під Близниці. Тут холодно, вітряно і волого! Видимість на вершині 15-20 метрів. Ледь знайшли стовпчик з табличкою. Довго тут не задержуємся - все в білому молоці. Карніз на північній частині гори я помітив лише за два метри - так все зливається. Спускаємся на південь, в сторону гори Переслуп. Скинули метрів 150-200 і кінчилась нижня межа хмари. Знову видно!
  10. Фотозвіт про трьохденну подорож в Карпатах по Свидовецькому масиві 22-25 березня 2017 року. Старт нашої групи з трьох чоловік був в Квасах о дев"ятій ранку. Участники: Навігатор, Лучеськ і Стас. В долинах тепло, вітряно. Світить сонце, на небі легкі хмари. На хребтах біліють сніги! По дорозі з Луцька вночі пройшли грози, гриміло і блискало майже до Львова. На підйомі в Квасах: За весь похід в горах не зустріли ні одної людини. На висоті 800-900 метрів в лісі починається кордон ще нерозтанувшого снігу. Полонина Браїлка на південному схилі гори, тому вона майже наполовину "витаяла" Ночуємо тут в колибі. До вечора ще пів дня. Ми обідаєм, запасаємся дровами для пічки. А потім без рюкзаків піднімаємся на полонину Стримческу, майже під Близницю. В буковому лісі ще з пів-метра снігу. Сніг стараємся обходити - провалюються ноги, йти важко. Вид на гору Стара і полонину Беліну. Захід сонця провели на висоті.
  11. На кладці через Кормин. Ранок Ранок в таборі. Ночівка була біля вогню, на ліжках с сухої трави і очерету. Понад Кормин. Дорога в лісах північніше Берестяного. Лісовий струмок. По дорозі до залізної дороги. *Кінець*
  12. Велоекскурсія на Чортове болото і в заплаву ріки Кормин Ліси, річки і болота Цуманської пущі, її східної частини зійснена 25-26 травня 2016 року. Учасники - Навігатор і Одзер. Луг ріки Путилівка В"їзд в ліс північніше села Скреготівка. Заболочений ліс біля Радзивилівського каналу. Старий дуб віком 350 років. Чортове болото! Орхідея на болоті. Болотні хащі. Дуби на окраїні боліт. Болото. Ріка Кормин на витоку з Чортового болота. Пташення дрозда. Підбираємо місце для ночівки в лугах Кормина.
  13. Хроніка річки Стир

    ЯЛОВИЦЬКІ КРУТОСХИЛИ НА ПОЧАТКУ ОСІННІ 2016.
  14. Хроніка річки Стир

    ПОЧАТОК ЧЕРВНЯ 2016 НА ЯЛОВИЦЬКИХ КРУТОСХИЛАХ. Ластівки -береговушки.
  15. Хроніка річки Стир

    ПОЧАТОК БЕРЕЗНЯ 2016. УЧАСТОК СТИРУ ВІД МАЯКІВ ДО РОКИНЬ. СПЛАВ НА НАДУВНОМУ ЧОВНІ.
×