Navigator

Учасники
  • Кількість зміста

    1 071
  • Дата реєстрації

  • Останній візит

  • Days Won

    143

Navigator last won the day on Січень 20

Navigator had the most liked content!

Репутація громади

5 126 Гуру

Про Navigator

  • Ранг
    Talking box
  • День народження 08.07.1974

Контакты

  • Сайт
    http://www.panoramio.com/user/6634283?comment_page=1&photo_page=1

Останні відвідувачі профілю

33 592 перелядів профілю
  1. На кладці через Кормин. Ранок Ранок в таборі. Ночівка була біля вогню, на ліжках с сухої трави і очерету. Понад Кормин. Дорога в лісах північніше Берестяного. Лісовий струмок. По дорозі до залізної дороги. *Кінець*
  2. Велоекскурсія на Чортове болото і в заплаву ріки Кормин Ліси, річки і болота Цуманської пущі, її східної частини зійснена 25-26 травня 2016 року. Учасники - Навігатор і Одзер. Луг ріки Путилівка В"їзд в ліс північніше села Скреготівка. Заболочений ліс біля Радзивилівського каналу. Старий дуб віком 350 років. Чортове болото! Орхідея на болоті. Болотні хащі. Дуби на окраїні боліт. Болото. Ріка Кормин на витоку з Чортового болота. Пташення дрозда. Підбираємо місце для ночівки в лугах Кормина.
  3. ЯЛОВИЦЬКІ КРУТОСХИЛИ НА ПОЧАТКУ ОСІННІ 2016.
  4. ПОЧАТОК ЧЕРВНЯ 2016 НА ЯЛОВИЦЬКИХ КРУТОСХИЛАХ. Ластівки -береговушки.
  5. ПОЧАТОК БЕРЕЗНЯ 2016. УЧАСТОК СТИРУ ВІД МАЯКІВ ДО РОКИНЬ. СПЛАВ НА НАДУВНОМУ ЧОВНІ.
  6. Стемніло зовсім. Йшли без фонарів. Навкруги тиша, безлюддя. Криволіся по краю болота виглядає зловісно. Ми про щось розмовляємо. Питаю Діми чи шарахався, якщо йшов би сам, від всяких звуків)) Каже, що так... З шумом піднялась і побігла косуля. Далі вже зовсім темно, включили налобники. Ще пару кілометрів і показалась лісова хатина. До неї ми і рухались. Тут є пічка, запас дрів, свічі... Порубали трохи колодки, розпалили, почали готовити їжу і чаї. В хатині двоє нар, стіл. Тут чергують вдень, а інколи і вночі єгері Черемського заповіднику. Не спалось, підкидали дрова, розмовляли до двух ночі. В хатині тепло, спав поверх спальника в одній рубашці і підштаніках. Вночі, десь в болотах, ухкала сова, раз пішов дощ. Зранку лишили рюкзаки в хаті і пішли на екскурсію в західну частину болота. Воно поросло якоюсь карликовою вільхою, зарослі якої повністю непрохідні. Знову виручав навігатор, по ньому шукали чисті, стежки, проходи... На болотах є лосі, косулі, кабани, єнотовидні собаки, борсуки, видри... В одному місці нащупали стежку збирачів журавлини і по ній зайшли далеко в драговину. Верхній шар тут коливався під нашою вагою! Погода портилась, накрапав поривами дощ. Вернулись в хатину, по дорозі назбиравши зеленушок і підзеленків. Великий обід і шість кілометрів до дороги на автобус. В загальному ми пройшли біля 40 кілометрів.
  7. Ранком дощ не переставав, кінчився лише біля часу дня. Ми виспались, розпалили вогонь, зварили каву, почали потроху змотуватись. Від табору через болото взяли напрям на південь. Серед ягід зараз ще зустрічаються лохина, чорниця!, брусниця і дуже багато журавлини. На південній кромці болота привал. Виглянуло сонце! Замітили по навігатору, що в болото заходить довгий, порослий лісом, пів-острів. Сховали рюкзаки і пішли туди на екскурсію. Боброва хатина дає великий огляд!! На кінці пів-острову трави як у преріях! Все освітило вечірнє сонце. Це як подарунок! Далі лісом по південній кромці болота рухались вже в сутінках.
  8. Осінній похід Черемськими болотами Цього року осінь на Волині видалась надзвичайно дощова, вітряна і похмура. Це не завадило провести декілька цікавих походів. Один з них викладаю до вашої уваги. Болото знаходиться в північно-східній частині Волинської області. Добирались з Луцька автобусом. Мій напарник - Діма Сардак. На карті схема руху. Дві зелені крапки - місця ночівок. Погода хмура, при виході з рейсового автобуса посипала сніжна крупа, але швидко перестала. Курс лісами на віддалене болотне озеро Редічі. Дорога лісовими дорогами досить плутана, виручав навігатор на смартфоні. Через декілька годин вийшли на край болота. До озера веде стежка, на гуглфотографіях її добре видно. Ці стежки нас потім добре виручали. Натоптали їх в одних місцях звірі, в інших збирачі журавлини. А ось і озеро Редічі! Тут привал на обід. В лісі тихо, а тут проймає холодний вітерець. Погода і пейзаж як в Фінляндії! Від озера почали пересікати болото в північному напрямі. Заходили на островки, які видно на гуглфотографіях. Там є сухі місця з високими деревами, полянками, з великим запасом сухостійних дрів. Місцями високі очерети затрудняли шлях. Старались вийти на звірині стежки. Вони заповнені водою, але мілкі. Вечоріло. Вийшли на великий сухий пів-острів в східній частині болот. Тут натягнули тент і стали на ночівку. До восьмої години сиділи біля вогню, але пішов дощ - залізли під тент. Ще в сутінках без рюкзаків зробили вилазку в напрямку центра болота. Вона нас дуже вимотала: кочки з глибокою водою між ними... Дощ йшов цілу ніч. Добре спиться в теплому пуховому натовському спальнику під шум дощу...
  9. Дорога з Самар на Самари-Горіхові дуже важка - крупна гравійка. По бокам розкидані хутори. В Самарах-Горіхових виїхали на велике озеро Горохове. По лісовому березі виїхали на його північну частину. В лісі могилка. На окраїні озера великі луга. Ними через два кілометра можна вийти до Білоруссії. Вечіро, пора було ставати на ніч. Вернулись трохи назад в ліс. Розклались в невисоких соснах. Дув вітер, але ліс прикривав. Вночі десь зовсім поруч гавкав собака. Зранку пішов подивитись туди. Серед лісу на маленькій поляні стоїть стара хатина. В ній зовсім сама живе баба Настя, їй 86 років. Колись в неї в селі була хата, був чоловік і двоє дітей. Хата згоріла, з чоловіком прожила лише чотири роки - помер, поховала потім і дітей.Бабусі з села Мале Горіхове допомогають їй : носять продукти, воду, хтось наколе дров. Саме Мале Горіхове теж ледь жевріє - з 20 хат 10 порожніх.Хата дуже стара, десь куплена і перевезена ще пів-віку назад. Єдине вікно виходить на стіну лісу... В селі на неї кажуть баба-калічка. Баба сама казала, що на неї находить "трясучка", і сьогодні трясе, і їй давно пора вже бути он там - показує рукою на невидимий цвинтар. Вернулись до озера. Через протоку по містку перебрались на інший берег.
  10. Канал Турський. Ще, напевно, радянська споруда поблизу Жирина. Сильний північно-західний вітер переважно був попутний нам. Але на деяких участках, коли дорога повертала на північ - він наз здорово приторможував. За Жирином пересікли дорогу Ковель-Брест і почали селами і полями заглиблюватися в Волинське Полісся північніше Прип"яті. Озеро Радожечі. Тут ми сховались від вітру і короткочасного дощу під деревами і пообідали. Пішла суцільна полосі мальовничих сел і озер. Вони витягнулись вздовж дороги. Озеро Мшане Замальовки з Бродів За Бродами ще раз переїхали канал Турський і в Теребовичах виїхали на невелике озеро. В Теребовичах розговорився з бабулею, яка живе в дуже старій хаті. Казала, що в ній народилась вона, її мати і її баба. Дуже бідні невеликі села чередуються з багатими, де великі кам"яні будинки, багато машин. Там живуть або віруючі, або село займається контрабандою. Озеро в Самарах
  11. ВЕЛОПОХІД ПО ОЗЕРАМ І РІЧКАМ ПІВНІЧНОЇ ВОЛИНІ Фотозвіт про веломандрівку по маршруту Заболоття-Тур-Жирин-Гірники-Броди-Самари-Залисиця-Межисить-Захлухів-Щитинська Воля-Хабарище-Невір-Велика Глуша-Черче-Острівок-Камінь Каширськ. Ввечері з Андрієм-Лучеськом виїхали з Луцька електричкою на Ковель. З нами, споряджені для подорожі, велосипеди. В Ковелі пересадка на дизель до Заболоття в 20.30. Тут не обійшлось без пригоди.)) Сіли ми не в той дизель і спокійно поїхали. Я навіть задрімав. Кондуктор при провірці наших білетів довго їх роздивлялась. По цій паузі я одразу зрозумів, що ми сіли не на той потяг. Тепер мене дуже цікавило - хоч в яку сторону ми поїхали? Виявилось зовсім протилежну - на Володимир! Швидко дістав карту, спитав яка станція наступна і план готовий. Сходимо одразу і їдемо через невеликий ліс до ріки Турії, а зранку своїм ходом вертаємось 10 км в Ковель і сідаємо на Заболоття нв 9.00. Так і робим. Десь через годину виїхали на безлюдний пів-острів на Турії. Розклали багаття, повечеряли, покупались і спати. Вночі поповзли тумани, все відсиріло. Поки доїхали до Ковеля все висохло. Сонячно! В 11.00 були в Заболотті. Виїхали на берегову стежку величезного Турського озера. Вздовж озера доїхали до віддаленого села Тур. Далі догога через поля вздовж каналів іде до села Жирин.
  12. Ранком неспіщно зібрались і вирушили в напрямку Шацька. Звідтам повернули вздовж озера Люцимер на бруківчату дорогу до села Волиця. Дорога йде лісом, переважно сосновим, кругом багато лісових піщаних доріг, важкопрохідних для велосипедів. З Волиці через село Прип"ять на Любохини йде грейдерна дорога. Села мальовничі, в них варто побувати. Артем і Стас ще з Бреста напряму поїхали на Луцьк. В Любохинах мене покинув і Андрій. Він нажав на педалі, щоб в Дубечно встигнути на обідній дизель до Ковеля. Я неспіша покотив теж в Дубечно, але на вечірній, попутно заїзжаючи на придорожні озера. В Любохинах зустрів двох велотуристів з Запоріжжя. Їхали дивитись на наш Світязь. Куточок Кримного Озеро Лука, що розташоване поруч з залізничною платформою села Дубечно. Насувалась гроза. Прийшлось натягнути тента і подрімати під шум дощу. А далі дизеть до Ковеля. Ще дві години посидів в ковелі на Турії. І в 21.00 електричка на Луцьк!
  13. Від туману сиріли всі речі, але вогонь їх підсушував. На світанку пройшовся вздовж ріки. Світанок на Лісній! В траві обросився по коліна. Зранку виїхали на Брест. В місті покружились-покатались і в районі обіда виїхали електричкою до станції Малорита. Це чистий вилизаний типовий білоруський райцентр. З Малорити тридцятикілометровою дорогою поїхали в сторону українського кордону, з метою до вечора виїхати на Шацькі озера. По дорозі заїхали на озеро Олтуш. Швидко пройшли білоруську таможню. До української дорога пару кілометрів йде лісом. Там ми побачили на узбіччі викинуті продукти і алкоголь: тушонка, сало, нарізні ковбаси, зелень, різне пиво, грілка, шампанське. Випили бутилку пива, ще пару взяли з собою. Прихватили також дві літрові банки тушонки.)) Це все поскидали українці і білоруси перед білоруськими суровими прикордонниками. А ми то їхали в іншу сторону! По дорозі з Піщи до озера Луки нас накрив сильний , але короткочасний дощик. А на безлюдному березі озера Лука, де ми зупинились на ніч, влаштували справжню пірушку з сигаретами, алкоголем і горою м"яса! )) Над озером ввечері проходили дощі.
  14. Після першого свого інтерв"ю, Савченко, як політик, перестала для мене існувати.
  15. Romanc - По Липі не чув. А так гарні місця на Турії. Я за два дні сплавився з Ковеля до Датині. Тут фотозвіт.