Єретик Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:07 #51 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:07 Ось це з українцями і зробив Сталін. Багато хто буде святкувати свято чужої країни, яка всю свою історію прагне знищити український народ. Ніж згадати власні - Українські свята і перемоги.Під час Великої Вітчизняної Війни не було таких країн, як Україна чи Росія, а була СРСР, і всі тоді воювали пліч-о-пліч. І СРСР є частиною нашою історії. А те, що її хочуть зараз переписати - то вже інше питання.Україна була ще за довго до срср. І не можу забути факт голодомору, завдяки якому було знищено мільйони українців. Не забуду окупацію срср Фінлянді, пакт Молотова-Рібентропа. У другу світову пліч-о-пліч воявали і поляки, і ангічани, і США. І якби не лендліз і други фронт Сталін пустив би на гарматне м'ясо всю армію.
yura-patriot Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:07 #52 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:07 А шо сталось 9 травня? Німеччина капітулювала 7 травня. Акт про капітуляцію вступив в силу 8 травня 1945. Вся Европа святкує 8 травня.Один з способів ослабити народ і зробити людей стадом - заставити їх забути свою історію і традиції.Ось це з українцями і зробив Сталін. Багато хто буде святкувати свято чужої країни, яка всю свою історію прагне знищити український народ. Ніж згадати власні - Українські свята і перемоги.А які українські перемоги окрім майдану ще назвати можеш?Якщо вже ви, чи ти, ху. знає хто ти! признав перемогу майдану,значить не даром це все!
bublik007 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:08 #53 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:08 А які українські перемоги окрім майдану ще назвати можеш?
romaxa11 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:09 #54 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:09 Під час Великої Вітчизняної Війни не було таких країн, як Україна чи Росія, а була СРСР, і всі тоді воювали пліч-о-пліч. І СРСР є частиною нашою історії. А те, що її хочуть зараз переписати - то вже інше питання. а зараз ти будеш говорити що Крим завжди був русскій, а днр-лнр - вільні незалежні республіки. Обнови трохи програмне забезпечення.
Frank Cowperwood Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:13 #55 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:13 Забувати про совкові свята потрібно. Де не забувається - викорчовувати. Хочете бути вільними людьми забувайте.Пропонуєте забути перемогу у Великій Вітчизняній Війні і тих, хто в ній загинув. Ну-ну...а зараз ти будеш говорити що Крим завжди був русскій, а днр-лнр - вільні незалежні республіки.Я таке десь писав? Отож бо й воно. Не придумуйте собі вітряків, щоб потім з ними боротися.
Єретик Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:14 #56 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:14 Забувати про совкові свята потрібно. Де не забувається - викорчовувати. Хочете бути вільними людьми забувайте.Пропонуєте забути перемогу у Великій Вітчизняній Війні і тих, хто в ній загинув. Ну-ну...Ну що ж ти кисельова включаєш? Вже поянили, що логічніше було б святкувати 8 травня - день капітуляції німеччини. При цьому потрібно згадати, що перемогли не завдяки срср, який залицявся з фашистскою німеччиною.
S-driver Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:18 #57 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:18 Під час Великої Вітчизняної Війни не було таких країн, як Україна чи Росія, а була СРСР, і всі тоді воювали пліч-о-пліч. І СРСР є частиною нашою історії. А те, що її хочуть зараз переписати - то вже інше питання.Тоді пліч-о-пліч, тепер - закляті вороги...Якщо слідувати вашій логіці, то і день жовтневого перевороту 7 листопада - теж частина нашої історії. Що, теж будемо святкувати?Все, СРСР залишився в минулому, а разом з ним і СРСРівські свята, зокрема і 23 лютого!
sergkots Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:18 #58 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:18 Пропонуєте забути перемогу у Великій Вітчизняній Війні і тих, хто в ній загинув. Ну-ну... пропоную пам’ятати скільки українців вбили сталін і товаріщі .
Frank Cowperwood Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:20 #59 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:20 пропоную пам’ятати скільки українців вбили сталін і товаріщі .Пропоную памятати всі події, а не тільки ті, що вигідні комусь в даний момент.
bublik007 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:27 #60 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:27 15 лютого було 26 років з моменту виводу військ з Афганістану. Маю не мало друзів і знайомих, які були "за річкою". Так, вони лили кров нізащо. Але вони її лили. Хлопці, для себе, не роблячи з цього бумбасу, просто пом'янули в цей день своїх друзів, які загинули. До чого я веду - хочете святкувати, святкуйте, ніхто ж нікому не боронить святкувати 23 лютого, 9 травня, китайський новий рік, але не сваріться між собою)))
sergkots Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:33 #61 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:33 пропоную пам’ятати скільки українців вбили сталін і товаріщі .Пропоную памятати всі події, а не тільки ті, що вигідні комусь в даний момент.І які ж події вигідні комусь в даний момент? Пропонують не святкувати 23 лютого - армія не наша, це наші загарбники. Пропонують святкувати 8 травня як весь цивілізований світ. І кому це вигідно а кому ні?15 лютого було 26 років з моменту виводу військ з Афганістану. Маю не мало друзів і знайомих, які були "за річкою". Так, вони лили кров нізащо. Але вони її лили. Хлопці, для себе, не роблячи з цього бумбасу, просто пом'янули в цей день своїх друзів, які загинули. До чого я веду - хочете святкувати, святкуйте, ніхто ж нікому не боронить святкувати 23 лютого, 9 травня, китайський новий рік, але не сваріться між собою)))Нервова та емоційна напруга. Крім того злий на совок.
Frank Cowperwood Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:37 #62 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:37 "Мне, в прочем, все равно, да только вот за вас обидноГде чувство гордости пропало, там его не видноЧто происходит - пусть останется для вас урокомМы все одно целое, возвращаемся к истокам."(с) M.Family & DenN
MACCEN Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:37 #63 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:37 Кожна історія сучасниками пишеться по своєму, але треба пам'ятати все що було, от і все. І правди вже ніколи не знайдеш, можна судити тільки по факту того, що тобі "розказали" ті, кому ти "тіпа" довіряєш більше, от і все. Чомусь ті ж самі німці пам'ятають фашизм, і не намагаються переписати історію, от так було, от і все, залишили своїм потомкам на згадку - нехай навіть ганебну сторінку своєї історії. Особисто мені, всеодно, є в людей свято, нехай святкують, я ж не буду вчити людей, може для мене Клари Цеткін день теж не свято, і що я буду кричати тут що треба його заборонити Так само "приліпили" день Святого Валентина, чи замість Діда Мороза ліплять скрізь Санта Клауса, називаючи його Дідом Морозом, який погано бачить, і живе з якимось там гномами, чи там ельфами.
igorOK Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:40 #64 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:40 Блін а скільки в нас у Луцьку працює російських банків??? а скільки там працівників працює??? і всі напряму працюють на благо параші, чи не так???може щось і з цим треба робить???давно пропонував палити москальські банки, вночі, щоб не постраждали запроданці що там працюютьпроходил сегодня возле "сбербанка расеи" и мимоволи пронеслась мысль: сжечь бы его к чертям....
Єретик Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:41 #65 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:41 Я от собі погано уявляю німця, який ставить памятник гітлеру і каже - це історія моєї країни. А в Україні моляться на сталіна і леніна і заявляють, що це історя.
BeON Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:49 #66 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 21:49 Я от собі погано уявляю німця, який ставить памятник гітлеру і каже - це історія моєї країни. А в Україні моляться на сталіна і леніна і заявляють, що це історя.+1. Як в народі кажуть: "З язика зняв"
Гість rl72 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 22:06 #67 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 22:06 Красная армия всех сильней. Ко дню 23 февраля Оставшихся в живых ветеранов войны осталось действительно не так много. Леонид Николаевич Рабичев родился в 1923 году в Москве. Старший лейтенант запаса. В 1942 году окончил военное училище. С декабря 1942 года лейтенант, командир взвода 100-й отдельной армейской роты ВНОС при управлении 31-й армии. На Центральном, Третьем Белорусском и Первом Украинском фронтах участвовал в боевых действиях по освобождению Ржева, Сычевки, Смоленска, Орши, Борисова, Минска, Лиды, Гродно, в боях в Восточной Пруссии от Гольдапа до Кенигсберга, в Силезии на Данцигском направлении участвовал во взятии городов Левенберг, Бунцлау, Хайльсберг и других, в Чехословакии дошел до Праги. Награжден двумя орденами Отечественной войны II степени, орденом "Красная Звезда", медалями. Член Союза художников СССР с 1960 года, член Союза писателей Москвы с 1993 года, автор тринадцати книг стихов, книги мемуаров. Фрагмент из его книги "Война все спишет. Воспоминания офицера-связиста 31-й армии. 1941-1945": Да, это было пять месяцев назад, когда войска наши в Восточной Пруссии настигли эвакуирующееся из Гольдапа, Инстербурга и других оставляемых немецкой армией городов гражданское население. На повозках и машинах, пешком – старики, женщины, дети, большие патриархальные семьи медленно, по всем дорогам и магистралям страны уходили на запад. Наши танкисты, пехотинцы, артиллеристы, связисты нагнали их, чтобы освободить путь, посбрасывали в кюветы на обочинах шоссе их повозки с мебелью, саквояжами, чемоданами, лошадьми, оттеснили в сторону стариков и детей и, позабыв о долге и чести и об отступающих без боя немецких подразделениях, тысячами набросились на женщин и девочек. Женщины, матери и их дочери, лежат справа и слева вдоль шоссе, и перед каждой стоит гогочущая армада мужиков со спущенными штанами. Обливающихся кровью и теряющих сознание оттаскивают в сторону, бросающихся на помощь им детей расстреливают. Гогот, рычание, смех, крики и стоны. А их командиры, их майоры и полковники стоят на шоссе, кто посмеивается, а кто и дирижирует, нет, скорее регулирует. Это чтобы все их солдаты без исключения поучаствовали. Нет, не круговая порука и вовсе не месть проклятым оккупантам этот адский смертельный групповой секс. Вседозволенность, безнаказанность, обезличенность и жестокая логика обезумевшей толпы. Потрясенный, я сидел в кабине полуторки, шофер мой Демидов стоял в очереди, а мне мерещился Карфаген Флобера, и я понимал, что война далеко не все спишет. Полковник, тот, что только что дирижировал, не выдерживает и сам занимает очередь, а майор отстреливает свидетелей, бьющихся в истерике детей и стариков. – Кончай! По машинам! А сзади уже следующее подразделение. И опять остановка, и я не могу удержать своих связистов, которые тоже уже становятся в новые очереди. У меня тошнота подступает к горлу. До горизонта между гор тряпья, перевернутых повозок трупы женщин, стариков, детей. Шоссе освобождается для движения. Темнеет. Слева и справа немецкие фольварки. Получаем команду расположиться на ночлег. Это часть штаба нашей армии: командующий артиллерией, ПВО, политотдел. Мне и моему взводу управления достается фольварк в двух километрах от шоссе. Во всех комнатах трупы детей, стариков, изнасилованных и застреленных женщин. Мы так устали, что, не обращая на них внимания, ложимся на пол между ними и засыпаем. Утром разворачиваем рацию, по РСБ связываемся с фронтом. Получаем указание наводить линии связи. Передовые части столкнулись, наконец, с занявшими оборону немецкими корпусами и дивизиями. Немцы больше не отступают, умирают, но не сдаются. Появляется в воздухе их авиация. Боюсь ошибиться, мне кажется, что по жестокости, бескомпромиссности и количеству потерь с обеих сторон бои эти можно сравнить с боями под Сталинградом. Это вокруг и впереди. Я не отхожу от телефонов. Получаю приказания, отдаю приказания. Только днем возникает время, чтобы вынести на двор трупы. Не помню, куда мы их выносили. На двор? В служебные пристройки? Не могу вспомнить куда, знаю, что ни разу мы их не хоронили. Похоронные команды, кажется, были, но это далеко в тылу. Итак, я помогаю выносить трупы. Замираю у стены дома. Весна, на земле первая зеленая трава, яркое горячее солнце. Дом наш островерхий, с флюгерами, в готическом стиле, крытый красной черепицей, вероятно, ему лет двести, двор, мощенный каменными плитами, которым лет пятьсот. В Европе мы, в Европе! Размечтался, и вдруг в распахнутые ворота входят две шестнадцатилетние девочки-немки. В глазах никакого страха, но жуткое беспокойство. Увидели меня, подбежали и, перебивая друг друга, на немецком языке пытаются мне объяснить что-то. Хотя языка я не знаю, но слышу слова «мутер», «фатер», «брудер». Мне становится понятно, что в обстановке панического бегства они где-то потеряли свою семью. Мне ужасно жалко их, я понимаю, что им надо из нашего штабного двора бежать куда глаза глядят и быстрее, и я говорю им: – Муттер, фатер, брудер – нихт! – и показываю пальцем на вторые дальние ворота – туда, мол. И подталкиваю их. Тут они понимают меня, стремительно уходят, исчезают из поля зрения, и я с облегчением вздыхаю – хоть двух девочек спас, и направляюсь на второй этаж к своим телефонам, внимательно слежу за передвижением частей, но не проходит и двадцати минут, как до меня со двора доносятся какие-то крики, вопли, смех, мат. Бросаюсь к окну. На ступеньках дома стоит майор А., а два сержанта вывернули руки, согнули в три погибели тех самых двух девочек, а напротив – вся штабармейская обслуга – шофера, ординарцы, писари, посыльные. – Николаев, Сидоров, Харитонов, Пименов… – командует майор А. – Взять девочек за руки и ноги, юбки и блузки долой! В две шеренги становись! Ремни расстегнуть, штаны и кальсоны спустить! Справа и слева, по одному, начинай! А. командует, а по лестнице из дома бегут и подстраиваются в шеренги мои связисты, мой взвод. А две «спасенные» мной девочки лежат на древних каменных плитах, руки в тисках, рты забиты косынками, ноги раздвинуты – они уже не пытаются вырываться из рук четырех сержантов, а пятый срывает и рвет на части их блузочки, лифчики, юбки, штанишки. Выбежали из дома мои телефонистки – смех и мат. А шеренги не уменьшаются, поднимаются одни, спускаются другие, а вокруг мучениц уже лужи крови, а шеренгам, гоготу и мату нет конца. Девчонки уже без сознания, а оргия продолжается. Гордо подбоченясь, командует майор А. Но вот поднимается последний, и на два полутрупа набрасываются палачи-сержанты. Майор А. вытаскивает из кобуры наган и стреляет в окровавленные рты мучениц, и сержанты тащат их изуродованные тела в свинарник, и голодные свиньи начинают отрывать у них уши, носы, груди, и через несколько минут от них остаются только два черепа, кости, позвонки. Мне страшно, отвратительно. Внезапно к горлу подкатывает тошнота, и меня выворачивает наизнанку. Майор А. – боже, какой подлец! Я не могу работать, выбегаю из дома, не разбирая дороги, иду куда-то, возвращаюсь, я не могу, я должен заглянуть в свинарник. Передо мной налитые кровью свиные глаза, а среди соломы, свиного помета два черепа, челюсть, несколько позвонков и костей и два золотых крестика – две «спасенные» мной девочки. ОТСЮДА
sergkots Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 22:40 #68 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 22:40 Галицькі жарти23 лютого 1918 року вранці Німеччина надала свої мирні умови, за якими Петроград мав визнати незалежність Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, України, підписати мирну угоду з Україною, демобілізувати армію, роззброїти флот і т.д.23 лютого члени ЦК РСДРП (б), тобто більшовики, погодилися прийняти німецький ультиматум.Ймовірно, саме факт капітуляції зумовив обрання цього дня як свята. Щоб забути ганьбу, її треба було перетворити на "торжество". Крім того, нова влада просто потребувала нових свят і ліпила їх з чого попало.ЗІ СВЯТОМ 97-ї РІЧНИЦІ КАПІТУЛЯЦІЇ "ВЕЛИКОЇ" РОСІЇ!
starOFF Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 22:42 Автор #69 Опубліковано 23 Лютого, 2015 в 22:42 2-я мировая была "Пировой победой" для Украины. Самый сильный ( и жестокий ) член союза рашка, после полного ослабления послевоенной Украины. Не знаю какое отношение было Сталина к Украине, нас использовали как щит или считали равными, но после войны началась "не хилая русификация", которая в итоге привела к тому что щас в южных областях празднуют все совковые праздники а запад считают Биндеровцами а восток думает что он рашка. Рашка и ссср всегда были империей у которой союзники армия и флот, друзей нет есть только партнеры ( враги с которыми они торгуют ) В замен что бы быть частью этой поганой империи, рашка начала поглощать Украину.Итог. Живя в Украине и не понимать этого это просто верх идиотизма! Поддерживать россию в чем либо после того что у нас забрали Крым и против нас воюют это супер цинично, особенно для людей с Волыни. Либо мы пойдем по пути Польши и Прибалтики ( 10-15 лет ) либо мы останемся в руинах на века
MANJAK11 Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:23 #70 Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:23 пропоную пам’ятати скільки українців вбили сталін і товаріщі .Пропоную памятати всі події, а не тільки ті, що вигідні комусь в даний момент.памьятати не дорівнює святкувати . Ви памьятаєте дату народженя Гітлера ? Святкуєте ? ото ж бо і воно
Frank Cowperwood Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:34 #71 Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:34 памьятати не дорівнює святкувати . Ви памьятаєте дату народженя Гітлера ? Святкуєте ? ото ж бо і воноДату народження Гітлера не памятаю, а от дату 9 травня памятаю. Цікаво, чому б це?
BanderaLutsk Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:38 #72 Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:38 Цікаво, чому б це?Патамушо гладіолус вата.Тут вже декілька врівноважених людей підкреслили - святкуй хоч до ригачки, але суті речей це не змінить.раісіянська недоімперія, яка б назва в неї не була - гниле болото. Добра від неї не було нікому, навітьсамим оркам. Отже і свята їхні - свята крові і смерті, і не тільки українського народу.
SunSeth Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:41 #73 Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:41 Дату народження Гітлера не памятаюА я пам'ятаю, тому що зіг хайль ...у колеги на роботі ДН в цей день і ми багато жартували, що народився в один день із фюрером.
Frank Cowperwood Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:45 #74 Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:45 Патамушо гладіолус вата. А я пам'ятаю, тому що зіг хайль ...у колеги на роботі ДН в цей день і ми багато жартували, що народився в один день із фюрером. І давно памятання дати народження Гітлера вважається основним критерієм "ватності" людини?
sergkots Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:51 #75 Опубліковано 24 Лютого, 2015 в 08:51 І давно памятання дати народження Гітлера вважається основним критерієм "ватності" людини? не передьоргуйте. Все ви зрозуміли. Але бачу, що хочете помпезних святкувань - то все від вати.
Рекомендовані повідомлення
Заархівовано
Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.