Перейти до змісту

Нація незадоволених людей


madkot

Рекомендовані повідомлення

Опубліковано

Раніше їздив на роботу в центр з окраїни і тому мусово було якось адаптуватися до маршрутки щоб не приходити на роботу накрученим

Посєму виробив основні правила поведінки:

1) виходити намагаютсь з запасом, щоб не довелося пхатись в повну маршрутку і була можливість почекати якусь вільнішу

2) як рюкзак в поході – плеєр та навушники мають бути :) вони рятують від всього негативу який хочуть на тебе вилити

3) заходжу через передні двері і відразу розраховуюсь та по можливості забираю сам решту

4) сідаю або на "трон" біля водія або ховаюсь в самий кінець – це вберігає від смикання, брудного рукава, непотрібного тертя і т.д.

5) якщо зайняти блатні місця не вийшло – стаю посередині маршрутки щоб максимально не заважати любителям поштовхатися біля дверей, не сідаю щоб зменшити шанси передачі грошей

Якщо вийти за зупинку чи дві до роботи, прогулятися, порадіти сонечку та файним дівчатам – до місця призначення добираєшся в настрої, гуморі та з бажанням жити :)

Навіть якщо ти сам в даний момент є носієм поганого настрою, то плеєр допомагає не стати учасником якогось безглуздого діалогу в маршрутці чи на зупинці чи ще десь. А правильна музика лікує. Я наприклад починаю слухати активно щось накшталт "я не тримаю зла зовсім ні на кого, жити кайфово так, я дякую Богу" Скрябіна

P.S.: то не стосується людей, які генерують поганий настрій і є джерелом вселенського невдоволення всім навколо. Таких не знаю що може спасти. Та я і не задумувався як спасати їх, для початку треба навчатися спасатись від них.

  • Відповідей 64
  • Створено
  • Остання відповідь
Опубліковано

Тема не о чем. Тем более в такое тяжелое время. Например у тебя нету денег и ты не поел сегодня нормально но ты едешь на работу и ты будешь еще целый день голодный. Тебе не нравится твоя работа но ты должен зарабатывать деньги. Например ты не выспался. А теперь добавим к этому что идет война и из ваших кто то воюет или был убит. Цены растут, денег не хватало тогда а щас полная попа. И теперь добавляем всех этих людей в маршрутку, куда не посмотришь везде печаль, а тут еще людей упрекают "что это вы тут все такие грустные, не умеете радоваться жизни?" Нету стабильности и нету перспективы, когда люди это осознают у них опускаются руки. С временем это перерастает в привычку.

Людей нужно понимать а не осуждать и упрекать.

а хто каже що тема не про розуміння?

ти хочеш сказати що наявність купи грошей, машини, квартири і стабільності у країні - автоматично зробить всіх задоволененним?

задоволенність життям не залежить від зовнішніх факторів, скоріше всього навпаки - коли ти незадоволенний життям - то і життя буде тобі все навколо у відповідному кольорі.

а коли ти собою задоволений, вмієш знаходити приємності у простих буденних речах - тоді і життя буде веселіше, радісне, щасливіше.

Опубліковано

madkot, деньги это один из факторов. Было сравнение что грустить намного лучше в бэнтли чем в маршрутке или троллейбусе. Деньги уберут большую половину несчастных, так как исчезнут сразу многие бытовые проблемы.

Опубліковано

madkot, деньги это один из факторов. Было сравнение что грустить намного лучше в бэнтли чем в маршрутке или троллейбусе. Деньги уберут большую половину несчастных, так как исчезнут сразу многие бытовые проблемы.

справді ?

а може люди перекладають причини незадоволеності життям з себе на когось іншого чи на щось інше?

наявність чи відсутність грошей не зробить людину щасливою - більше грошей, просто змінити коло можливостей і доступностей, але задоволення не прийде саме по собі

Опубліковано

наявність чи відсутність грошей не зробить людину щасливою - більше грошей, просто змінити коло можливостей і доступностей, але задоволення не прийде саме по собі

Ну хз, навряд ви були б щасливі якщо їли б раз в день сухарі і не було чим заплатити за комунальні) А ще якщо сім'я є)

Опубліковано

наявність чи відсутність грошей не зробить людину щасливою - більше грошей, просто змінити коло можливостей і доступностей, але задоволення не прийде саме по собі

Ну хз, навряд ви були б щасливі якщо їли б раз в день сухарі і не було чим заплатити за комунальні) А ще якщо сім'я є)

Дякую, це лише покращить мені шлунок та очистить тіло, і простимулює шукати заробіток. їсти сухарики - це ж таке задоволення, а ще з чайом. мммм.

Опубліковано

Дякую, це лише покращить мені шлунок та очистить тіло, і простимулює шукати заробіток. їсти сухарики - це ж таке задоволення, а ще з чайом. мммм.

простимулює шукати заробіток, щоб заробити грошей)

Опубліковано

Cherman, По рассказам кого? Мне многие рассказывали что было хорошо. Если провести параллель - то щас попа.

можна дізнатись якого віку ті многие що вам розказували?

в СССР була стабільна скрита депресія та злидні, а щось сказати на загал не таке, як любить чути партія - державна зрада.\

Дякую, це лише покращить мені шлунок та очистить тіло, і простимулює шукати заробіток. їсти сухарики - це ж таке задоволення, а ще з чайом. мммм.

простимулює шукати заробіток, щоб заробити грошей)

ну і? я хіба сказав що при цьому я не буду задоволений?

для мене задоволення життям - це коли бачиш щось таке, що інші не помічають, щось зроблене своїми руками, серйозні досягнення, котрі отримані моїми зусиллями. радість подарована іншим і т.д.

а що для вас задоволення життям?

Опубліковано

starOFF, в Soviet Union була стабільність. Але, по розповідях, люди були ж такі самі похмурі і невдоволені.

Як тобі, друже, сказати, відносно стабільності в сесері...))) Були фіксовані ціни, де кілька категорій заробітної плати( село, завод, інженер і таке інше), були(відносно), гроші, але був і штучно зроблений дефіцит товарів. Для прикладу - джинси купити в магазині було майже не можливо(аби що якісь індійську, та і то по великому блату, купували у "бариг" ( читай, перекупники, бізнесмени :_02: ), і коштували вони120-140 рублів при зарплаті( в середньому)90-120-180. Похмурі? :_02: По великому рахунку( порівняно з останніми 23 роки),не дуже."Дружніші" були, не такі озлоблені. Більше спілкування було живого( не було тирнетів, мобілок, тетрисів). Певно, були свої нюанси( брехлива комуньська партія - равноправие всем :_02:), та й Україна була тільки номінальною державою, але жили як москаль в Москві скаже, і те, що зараз не ціниться( вільна мова, своя держава і прапор СВІЙ, свобода слова і думки), було не досяжною мрією. :_02:
Опубліковано

madkot, По рассказам моего отца, он бывший военный ему 50 лет. По рассказам бабушки ей 70 лет, работала в типографии и страховой компании. Ну это очень тщательно рассказывали. А так все кто жил в СССР говорят только положительное. Понятно что в 90-е было все плохо. Я не сторонник ссср но люди там были счастливее.

Для меня радоваться жизни это когда ты занимаешься любимым делом и это позволяет тебе жить

Опубліковано

ну і? я хіба сказав що при цьому я не буду задоволений?

ну дивіться, ви писали що наявність чи відсутність грошей не робить людину щасливою, тобто на рівень вашого щастя не повпливає те, що буде істи ваша сім'я, вам всеодно буде чи будете отримувати ви 400 грн в місяць чи 40.000 і т.д.?

а що для вас задоволення життям?

Ну для мене це питання на яке важко відповісти коротко, а писати 2 години влом) Скажімо так це здовов'я, свобода, пізнання чогось нового. І було б в мене на рахунку пару мільйоні баксів кожен з цих показників можна було б покаращити)

Опубліковано

нікого не цікавить ваше минуле, ВСІХ ЦІКАВИТЬ ЩО Є ЗАРАЗ і ЩО БУДЕ У НИХ ЗАВТРА!

а причину, якщо хочете знайти, то все питання в ціні. Незадоволення в обличчях? чому? хтось щемить цих людей?

чому щемить? бо вони як вівці вірять тому кого обрали? а чому не виконує той кого обрали? тому що йому протистоїть інший поводир, іншої общини.

а чому той кого обрали не справляється з тим повадирем? а тому що хоче сам справитись, тобто сам приймати рішення. Інші не приймають рішення бо не мають грошей

для своєї освіти, життя.

а яка зараз ситуація? економічний розвиток суспільства, тобто грошова маса для населення це бензин.

а чому люди менше роблять? бо менше мають. Менше мають, бо більші податки і той хто керує думає, що таким чином люди йому поможуть.

а коли більше грошей, люди спокійніші, люди більше діють. Тре дати вільне економічне життя громадянину, ТОБТО кожному.

Опубліковано

madkot, По рассказам моего отца, он бывший военный ему 50 лет. По рассказам бабушки ей 70 лет, работала в типографии и страховой компании. Ну это очень тщательно рассказывали. А так все кто жил в СССР говорят только положительное. Понятно что в 90-е было все плохо. Я не сторонник ссср но люди там были счастливее.

Для меня радоваться жизни это когда ты занимаешься любимым делом и это позволяет тебе жить

І ТАК щоб Ваша улюблена справа жила. Бо прийшов інший дядя і закрив вашу улюблену справу. А ЧОМУ? на якому то праві?

Опубліковано

По рассказам бабушки ей 70 лет, работала в типографии и страховой компании. Ну это очень тщательно рассказывали. А так все кто жил в СССР говорят только положительное.

в страховій ... :) походу в тебе прізвище закінчується на -ман, -берг, чи -штейн. Посєму кругом добре :) зачасту через те що іншим погано...

P.S.: нічьо не маю проти євреїв, не подумайте поганого

P.P.S.: нє, маю... не хочу щоб вони керували в країні де я живу

Опубліковано

людина то така скотина, що все їй мало, є бетнтлі хочеться ще щось крутіше, є жінка гарна любить тебе, хочеться коханку, і так далі...

а є люди з меншии достатками щасливіше живуть за будь-якого мільйонера

Опубліковано

а є люди з меншии достатками щасливіше живуть за будь-якого мільйонера

MACCEN, а ти знаєш особисто таких людей?)) Стільки про це говорять, але хоча б одну таку людину побачити.
віруючі не в рахунок, вони особлива категорія
Опубліковано

ну і? я хіба сказав що при цьому я не буду задоволений?

ну дивіться, ви писали що наявність чи відсутність грошей не робить людину щасливою, тобто на рівень вашого щастя не повпливає те, що буде істи ваша сім'я, вам всеодно буде чи будете отримувати ви 400 грн в місяць чи 40.000 і т.д.?

за такою логікою людина не може бути щасливою, якщо не буде отримувати певний рівень доходу. але ось у чому проблема. як показує практика - коли живеш у стані "НЕДОСТАТОК" то чи ти отримуєш тисячу гривень чи 10000 - тобі буде мало, і ти будеш незадоволений собою і своїми доходами.

а ті, хто радується життю отримуючи мінімальний дохід - то і з більшим доходом будуть раді.

скажіть - можна жити з задоволенням вирощуючи необхідні продукти на городі?

є гарна притча

Как-то раз один бизнесмен стоял на пирсе в маленькой деревушке и наблюдал за рыбаком, сидящим в утлой лодочке, как тот поймал огромного тунца. Бизнесмен поздравил рыбака с удачей и спросил, сколько времени требуется, чтобы поймать такую рыбу.

— Пару часов, не больше, — ответил рыбак.

— Почему же ты не остался в море дольше и не поймал ещё несколько таких рыбок? — удивился бизнесмен.

— Одной рыбы достаточно, чтобы моя семья прожила завтрашний день, — ответил тот.

— Но что же ты делаешь весь оставшийся день? — не унимался бизнесмен.

— Я сплю до обеда, затем иду на пару часов порыбачить, затем играю со своими детьми, после мы с моей женой устраиваем себе сиесту, затем я иду в деревеньку прогуляться, пью вечером вино и играю со своими друзьями на гитаре. Вы видите — я наслаждаюсь жизнью, — объяснил рыбак.

— Я — выпускник Гарварда, — сказал бизнесмен, — я помогу тебе, ты всё делаешь не так. Ты должен весь день рыбачить и потом купить себе большую лодку.

— И что потом? — спросил рыбак.

— Потом ты будешь ловить ещё больше рыбы и сможешь купить себе несколько лодок, даже кораблей, и в один прекрасный день у тебя будет целая флотилия.

— А потом?

— Потом, вместо того, чтобы продавать рыбу посреднику, ты будешь привозить рыбу прямо на фабрику и, увеличив прибыль, ты откроешь собственную фабрику.

— А потом?

— Потом ты оставишь эту богом забытую деревушку и переедешь в большой город и, быть может, однажды ты сможешь открыть огромный офис и быть там директором.

— И сколько всё это займёт времени?

— Лет 15–20.

— И что же потом?

— А потом, — рассмеялся бизнесмен, — потом наступит самое приятное. Ты сможешь продать свою фирму за несколько миллионов и стать очень богатым.

— А потом?

— Потом ты сможешь перестать работать, ты переедешь в маленькую деревушку на побережье, будешь спать до обеда, немного рыбачить, играть с детьми, устраивать сиесту с женой, прогуливаться по деревне, пить вино по вечерам и играть со своими друзьями на гитаре…

Опубліковано

По рассказам бабушки ей 70 лет, работала в типографии и страховой компании. Ну это очень тщательно рассказывали. А так все кто жил в СССР говорят только положительное.

в страховій ... :) походу в тебе прізвище закінчується на -ман, -берг, чи -штейн. Посєму кругом добре :) зачасту через те що іншим погано...

P.S.: нічьо не маю проти євреїв, не подумайте поганого

P.P.S.: нє, маю... не хочу щоб вони керували в країні де я живу

Как то странно почему ты это еще не утверждаешь? Бля ну у тебя и логика! Ты заканчиваешься на -бол,

Я ничего не имею против *****болов ))

Опубліковано

madkot, за що я люблю притчі. так це за чудову мотивацію і не гіршу аргументацію.

Рибак справді виявився недалекоглядним. Адже у нашому житті справді не так все йде гладко, як хотілося б.

Що маю на увазі? Дуже просто. Тим, чим займається рибак - це називається "недалекоглядність". Травма - і сім"я залишається без копійки та із усіма проблемами наодинці; смерть кормильця - а таке інколи трапляється, люди смертні, як не крути - і ще гірше.

Наші люди звикли дивитися в майбутнє. Тому притча - лише почитати, але аж ніяк не йти цим шляхом.

Опубліковано

Маршруткою їзджу рідко, так як є авто, але якщо їду - стараюсь сідати ззаді, зазвичай там найменша "двіжуха". З історії можу розповісти таке:

1. Років 10 назад їхав маршруткою зранку на роботу, так як ніч була дуже важка дуже по різним причинам - мало спав. Був дуже сонний. Їхав зимою - всі люди в великому одягу, штовхаються, злі, маршрутка переповнена, так як ранковий час. Сидів десь по середині маршрутки, майже всі стоячі місця. Короче повне "пекло". За мною сидить жінка ~50 років, тицяє гроші і каже - "Передай". Беру гроші, так як вони з копійками, нормально складаю, щоб при передачі далі вони не розлетілись, бо їх потім не знайдуть, якщо впадуть. То ця жінка майже не крича говорить та зі злобою - "Ти що заснув?". Я до неї повертаюсь, кажу, що гроші складаю, щоб не розлетілись. Погляд був у мене відповідний був. Жінка замовкла. Це мене спочатку трохи образило, а потім - ні. Хіба ж я для неї батько, щоб вчити життю? Якщо в 50 років немає ввічливості - то і в 51 її не буде.

2. Так як після операції на ногу, їхав маршруткою на днях. Сів друге сидіння одинарне справа від дверей. Стояти довго не можу, нога починає отікати та боліти. Всі місця були зайняті. Заходить пенсіонерка з сумкою. Стає саме біля мене і починає щось там пихтіти, явно натякаючи, щоб я дав їй сісти. Ну щож, дав сісти, куди ж діватись. Вийшовши з маршрутки, пішов кульгаючи, то та пенсіонерка мало не в вікно залізла з очима по 5 копійок, щоб побачити, що я хворий на ногу, але я їй все-ж таки дав місце.

Ну і буває, що в майже порожню маршрутку завалюється "дама" чи дівчина, говорячи по телефону "с падружкай", сідає в самий кінець і просить передати гроші, при тому, що передеати не встаючи немає як. Таким відмовляю з аргументацією.

В основному ж випадку в маршрутках всі ввічливі, особливо це бачу серед хлопців та чоловіків, кожен старається один одному якось дати вийти і т.д.. Я рахую, що це нормально. З жінками, як на мене, трошкі інша ситуація. Але взагалі, якісь проблеми в маршрутках рідко коли бувають, в основному їздять нормальні та адекватні люди. Якось так..

Опубліковано

Нещодавно обговорювали з чоловіком одну близьку нам людину,яка вічно не задоволена. В ході розмови висунули припущення, що навіть, якби їй дати стільки грошей, скільки б вона навіть не знала на що тратити, при цьому забезпечити її дітей таким же, забрати всі дрібні проблеми з здоров’ям (час від часу тиск чи простуда), зробити гарний ремонт і забезпечити їй безтурботні умови життя - вона б залишилась рівно так само незадоволеною. При чому людина живе виключно для себе. Працює з 8 до 5, має 2 вихідних в тиждень. Вона не допомагає дітям, бо "не має чим". Причин постійно хандрити - ну просто немає. А сенс життя зводиться до того, щоб пошвидше відпрацювати, пошвидше відготувати собі їжу, пошвидше помити себе та пошвидше лягти в ліжко і дивитись російські серіали про нещасну дівчину з села та її багатого нареченого. І все!

Роки 3 тому ми допомогли ще одній людині з роботою, ЗП стала в 2 рази більшою. Радості людини вистачило на місяць, бо вона стала нарешті купувати ті продукти, які їй хочеться саме зараз. Захотілось сиру, як вона тоді казала, пішла, купила, і сама з’їла. Наїлась. В той час і ціни були стабільні, і депресії не було такої в країні, могла б радуватись ще роки 2. Але відразу з’явились причини, щоб жалітись на щось інше. При чому на тке, що можна вирішити самій: просто підняти свою дупу і вирішити. Але простіше було нити.

Серед моїх знайомих таких людей купа, які завжди знайдуть, чим бути незадоволеним. Тому стараєшся абстрагуватись від них, і лишній раз відмовляєшся від пропозиції зустрітись, аби черговий раз не стати "вухами", які будуть вислуховувати цей весь брєд. От і спілкуються люди меньше, сусіди не дружать,як в СССР.

Цінуєш тільки чоловіка, дітей, батьків, які дали тобі розуму думати правильно.

Людей, в яких справді є причина бути обізленими, насправді набагато меньше, ніж всіх обізлених.

Опубліковано

madkot, за що я люблю притчі. так це за чудову мотивацію і не гіршу аргументацію.

Рибак справді виявився недалекоглядним. Адже у нашому житті справді не так все йде гладко, як хотілося б.

Що маю на увазі? Дуже просто. Тим, чим займається рибак - це називається "недалекоглядність". Травма - і сім"я залишається без копійки та із усіма проблемами наодинці; смерть кормильця - а таке інколи трапляється, люди смертні, як не крути - і ще гірше.

Наші люди звикли дивитися в майбутнє. Тому притча - лише почитати, але аж ніяк не йти цим шляхом.

справді?

розкажіть це моєму покійному хресному - у нього на книжці після союзу пропало під сотню тисяч рублів - теж ніби далекоглядним був.

ви справді думаєте, що можете передбачити все і застрахуватись від усього що може трапитись?

на Донбасі частина людей теж так думала, а інша хотіла "РАСССЄЮ" і що - люди вимушенні кидати все нажите і досягнуте - бо гроші не варті нічого, коли питання стоїть про життя та здоров"я

Опубліковано

А взагалі, здоров'я є, ніби не бідуємо, хоча можна було б краще, але всіх грошей не заробиш, на вулиці гарна погода, світить сонце, в дворі коти на лавочці гріються на сонці) Що ще потрібно для щастя?

Опубліковано

madkot, жодного слова я не сказав, що від УСЬОГО можна застрахуватись та передбачити. Але й жити сьогодняшнім днем - як на мене, це верх глупства.

Как-то раз один бизнесмен стоял на пирсе в маленькой деревушке и наблюдал за рыбаком, сидящим в утлой лодочке, как тот поймал огромного тунца. Бизнесмен поздравил рыбака с удачей и спросил, сколько времени требуется, чтобы поймать такую рыбу. — Пару часов, не больше, — ответил рыбак. — Почему же ты не остался в море дольше и не поймал ещё несколько таких рыбок? — удивился бизнесмен. — Одной рыбы достаточно, чтобы моя семья прожила завтрашний день, — ответил тот. — Но что же ты делаешь весь оставшийся день? — не унимался бизнесмен. — Я сплю до обеда, затем иду на пару часов порыбачить, затем играю со своими детьми, после мы с моей женой устраиваем себе сиесту, затем я иду в деревеньку прогуляться, пью вечером вино и играю со своими друзьями на гитаре. Вы видите — я наслаждаюсь жизнью, — объяснил рыбак. — Я — выпускник Гарварда, — сказал бизнесмен, — я помогу тебе, ты всё делаешь не так. Ты должен весь день рыбачить и потом купить себе большую лодку. — И что потом? — спросил рыбак. — Потом ты будешь ловить ещё больше рыбы и сможешь купить себе несколько лодок, даже кораблей, и в один прекрасный день у тебя будет целая флотилия. — А потом? — Потом, вместо того, чтобы продавать рыбу посреднику, ты будешь привозить рыбу прямо на фабрику и, увеличив прибыль, ты откроешь собственную фабрику. — А потом? — Потом ты оставишь эту богом забытую деревушку и переедешь в большой город и, быть может, однажды ты сможешь открыть огромный офис и быть там директором. — И сколько всё это займёт времени? — Лет 15–20. — И что же потом? — А потом, — рассмеялся бизнесмен, — потом наступит самое приятное. Ты сможешь продать свою фирму за несколько миллионов и стать очень богатым. — А потом? — Потом ты сможешь перестать работать, ты переедешь в маленькую деревушку на побережье, будешь спать до обеда, немного рыбачить, играть с детьми, устраивать сиесту с женой, прогуливаться по деревне, пить вино по вечерам и играть со своими друзьями на гитаре…

до речі, мені ця притча ще дещо нагадує. А саме ідея н"ю-васюків))

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.



×
×
  • Створити...