Вбили активіста "Правого сектору" Сашка Білого

[Pegas]

до багатьох депутатів ще не дійшло, що ми змінились

Андрій, до них дійде, але тільки тоді, коли хоча б з десяток тих с*к отримає по заслузі.

Нажаль, до депутатів дійде тільки тоді, коли на майдан вийдуть повністю озброєні молоді люди з автоматами і гранатами. Які, вже не будуть мерзнути в наметах і жбурляти пляшки, а методично відстріювати казнокрадів і іншу паразитуючу шушару. Тільки такий метод вони освідомлять, все інше, для них не представляє ніякої загрози.

[Nokian]

Досить обєктивна стаття..Кинути гранату багато розуму та мужності не треба При всій повазі до неї Це одноразова мужність.

Набагато важливіша та потрібніша мужність щоденна, що місячна та що річна.

Вибухом гранати держава та нація народжуються.

Але ростуть вони в мирі, злагоді, добробуті.Звичайно баьківський контроль потрібен.

Тоді виросте нормальна, свідома, дійсно вільна людина, а не озвірілий, нікого не сприймаючий маніяк.

Во время битвы за Британию в лондонском ПЕН-клубе состоялась дискуссия об английской и американской литературе. Прения были в самом разгаре, когда начался очередной налет Люфтваффе.

Некий доброжелательный джентльмен в твидовом пиджаке как раз критиковал Хемингуэя и Фолкнера: "По моему мнению, американские писатели страдают каким-то болезненным интересом к насилию. Читая их книги, можно подумать, что обычный человек только тем и занят, что разбивает другим людям носы или получает от них по голове. Между тем редко кто в жизни сталкивается с насилием. Подавляющее большинство людей встают по утрам, копаются в саду..."

В этот момент в соседнем квартале разорвалась немецкая авиабомба. Забили орудия противовоздушной обороны.

Оратор дождался, пока зенитки замолкнут, а затем спокойно продолжил: "Так вот, по-моему, насилие играет в жизни обыкновенных людей очень незначительную роль. И писатель ведет себя непристойно, посвящая всему этому столько времени и места…"

За последние несколько месяцев украинцам пришлось кардинально пересмотреть роль насилия в своей жизни. Сегодня с трудом верится, что Евромайдан начинался с невинных песен и плясок.

Тогдашняя Украина напоминала джентльмена в твидовом пиджаке, отмахивающегося от насилия, несмотря ни на что. Хорошие люди твердили об эффективности мирных выступлений. Они не желали сознавать, что без крови Янукович не уйдет. Они не понимали, что мирные победы Ганди, Гавела или оранжевого Майдана – это заслуга либеральной Британской империи, руководства ЧССР и умеренного президента Кучмы.

Когда имеешь дело с настоящими отморозками вроде Чаушеску, Каддафи или Януковича, эта симпатичная схема не работает. Как победить ненасильственными методами, если ваш противник без ограничений применяет насилие? Никак.

Но в конце 2013-го озвучить эту очевидную истину было невозможно. Трезвая оценка ситуации выглядела чем-то крамольным и провокационным. Какое насилие – у нас мирный протест!

А затем произошел переворот в общественном сознании, и представления о добре и зле полностью изменились. Твидовый пиджак превратился в пропахший гарью камуфляж.

Радикальные ребята, которых только что обзывали "провокаторами", стали национальными героями. Недавние интернет-миротворцы переквалифицировались в специалистов по военной тактике и стратегии.

Сначала в нашу жизнь вошли бои в центре Киева, затем российская агрессия, и многие неравнодушные украинцы приняли новую реальность с энтузиазмом. Ведь любая война – это эмоциональный подъем, патриотический всплеск, жертвенность и самоуважение.

Революционная и воюющая Украина смотрится куда эффектнее, чем оппортунистическое болото прежних лет. А скептические оценки оказались столь же неуместными и несвоевременными, как и в декабре месяце. Какая критика насилия – у нас война!

На смену одной крайности – инфантильной попытке спрятаться от неизбежного насилия – пришла другая крайность: готовность безоговорочно одобрить насилие, увенчать его лаврами и объявить полезным и благотворным.

Нередко звучит мысль, будто Янукович с Путиным способствуют созданию новой передовой Украины. Два мерзавца, навязавшие нам внутреннюю и внешнюю войну, предстают чуть ли не благодетелями. Их безжалостный натиск наконец-то мобилизовал, объединил и закалил нацию.

До сих пор у нас ничего не получалось, поскольку в 1991 году независимость досталось украинцам слишком легко, но теперь она полита кровью, и все должно пойти на лад. Чем сильнее родовые муки, тем здоровее будет дитя! Посмотрите-ка на Израиль – он возник и расцвел, находясь в кольце врагов, в суровой военной обстановке!..

Вспоминаются 2008-2009 годы, когда продвинутая общественность призывала в Украину "сильную руку". Тогда много говорилось о сингапурском опыте – мол, вот что делает со страной животворящий авторитаризм.

Никто не задумывался, что на один передовой Сингапур приходится множество отсталых и коррумпированных диктатур.

Никто не задавался простым вопросом: с какой стати украинцам достанется собственный Ли Куан Ю, а не доморощенный Мугабе, Мобуту или Бокасса?

В итоге сильная рука в Украину действительно пришла. Но мы получили не авторитарную власть сингапурского образца, а вполне африканского диктатора с золотым батоном.

К сожалению, процветающий Израиль – такое же исключение из правил, как и процветающий Сингапур.

Обычно превращение страны в военный лагерь оборачивается плачевными последствиями. Желающие могут ознакомиться с героической историей Латинской Америки в XIX-XX веках.

Тут вам и пир национального духа, и неравные схватки с могучими соседями, и сплочение народа в едином порыве, и трогательные примеры самопожертвования. А заодно – нескончаемая череда диктатур и переворотов, десятилетия беспросветной нищеты и отсталости.

Как стать вторым Израилем, если намного больше шансов превратиться во второй Парагвай?

Для начала стоит уяснить, что израильские успехи достигнуты не благодаря, а вопреки военной обстановке. Это тот редкий случай, когда в атмосфере вынужденного насилия удалось сохранить пространство для экономической и личной свободы.

Когда государственная мобилизация пощадила частную инициативу. Когда здоровый либерализм не был полностью уничтожен коллективистским напором.

Бравый боец ЦАХАЛ не вытеснил вездесущего еврейского коммерсанта, и лишь потому Израиль сумел решить сразу две задачи, принципиально противоречащие друг другу. Ибо война враждебна всему живому, и все то, что приносит военный успех, – принуждение, централизация, подавление – непригодно для нормального развития страны.

Бывают ситуации, когда без насилия не обойтись, и Украина оказалась именно в таком положении. У нас не было выбора: Янукович не мог уйти по-хорошему, а Путин не мог не воспользоваться плохим уходом Януковича.

Если бы нынешний сценарий не был реализован в 2014-м, мы бы наверняка увидели его в 2015-м. Однако неизбежное и вынужденное насилие все равно остается злом, пускай и меньшим.

Даже если в настоящий момент насилие оправдано, оно рождает опасные прецеденты на будущее.

Сегодня на улицах сражаются во имя свержения диктатуры, а завтра – ради шкурных интересов. Сегодня экономическую свободу ограничивают во имя отражения внешней агрессии, а завтра – ради закрепощения и грабежа собственных граждан.

За первые месяцы 2014-го создан ряд скверных прецедентов, от истории с "Правым сектором" до жестких налоговых нововведений.

На украинской сцене развешаны десятки ружей, готовых выстрелить в следующем акте. Выстрелят ли они, и как именно – вот ключевой вопрос, стоящий перед нашим обществом.

Украинцы отбились от Виктора Януковича с величайшим трудом, с кровью и разрушениями. Тут же выяснилось, что этого мало: следом пришлось отбиваться от Владимира Путина и потерять Крым.

Но если Украина выстоит в противостоянии с Россией, окажется, что и этого недостаточно. Далее мы будем вынуждены отбиваться от войны, вошедшей в привычку.

Главным противником станет уже не ВФЯ или ВВП, а само насилие – окрепшее, легитимизированное, овеянное героическим ореолом и не собирающееся просто так сдавать свои позиции.

[atol]

Памяті О.Музичка -рік тому мусора вбили гайдамаку ttp://edition.cnn.com/videos/bestoftv/2014/03/26/pkg-penhaul-ukraine-right-wing.cnn (сюжет CNN)

[yura2281]

Повторюсь

[Гість rl72]

Прокурор захотів мільйонів

№27, 9-4-2015

Ви знаєте, хто такий Андрій Таргоній? Якщо забули, нагадаємо — це той самий прокурор із Рівненської районної прокуратури, якого понад рік тому тягав за краватку перед відеокамерою Сашко Музичко. Тоді перелякане обличчя районного "блюстителя закону" обійшло півсвіту — відео широко використовувала російська пропаганда з метою залякати світ "правим сектором". Не минуло й року і переляк у прокурора Таргонія минув. Тепер "постраждалий" від Музичка працівник прокуратури вимагає майже три мільйони гривень із двох міліціонерів, які так само, як і він, рік тому ледь у штани не понакладали. Нам поки не відомо, чи фігуруватимуть у суді штани усіх трьох правоохоронців. А про все, що відомо, читайте далі.

Андрій Таргоній звернувся в суд із цивільним позовом до уже відстороненого від посади начальника Рівненського райвідділу міліції Ігора Денисюка та уже звільненого слідчого Василя Холодька. З тим, щоб відшкодували йому близько трьох мільйонів гривень заподіяної шкоди. Водночас подав і клопотання до суду про арешт майна, щоправда, тільки колишнього слідчого Холодька. Бо майно підполковника Денисюка суд арештував ще наприкінці минулого року за клопотанням обласної прокуратури. Яка, направивши в суд обвинувальний акт проти колишнього начальника райвідділу міліції у службовій недбалості, завбачливо допустила, що з часом визнаний потерпілим Таргоній може пред'явити обвинувачуваному міліціонеру цивільний позов.

Нагадаємо передісторію цієї ситуації. У лютому 2014-го в селі Ставки Рівненського району була вбита 58-річна жінка. І хоча особу вбивці міліціонери встановили одразу — ним виявився односельчанин пенсіонерки 29-річний Микола, районна прокуратура санкціонувати його запроторення за грати чомусь не квапилася. Тоді у справу втрутився тодішній лідер "Правого сектора" у Західній Україні Олександр Музичко. Зайшовши в кабінет прокурора Андрія Таргонія, він звинуватив його у бездіяльності, обматюкав, потягав за краватку й дав потиличника. Результат не забарився. Вже наступного дня підозрюваного у вбивстві таки взяли під варту. А кадри відео, на якому Музичко "вчить" прокурора Таргонія, як "треба працювати", використали чи не всі російські телеканали, щоб показати, як в Україні порушують права людини, а міліція, зокрема, начальник Рівненського райвідділу Ігор Денисюк, за цим мовчки спостерігає.

Першим на це відреагував тоді міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, написавши на своїй сторінці у "Фейсбуці": "З приводу "художеств" Музичка (Саші Білого) в прокуратурі, відео з яким побачив у фб сьогодні. 100% скотство і навіть більше. І це не гіпертрофований прояв пошуку справедливості. Це 100% диверсія проти віри людей у можливий порядок. Така бридка розв'язність і хамське нехтування до людини — більша зрада Майдану, ніж може здаватися. Наскільки знаю, прокуратура реагує. Якщо побачу, що це не так — відреагую я"...

Тодішній керівник рівненської міліції Дмитро Лазарєв услід за міністром прокоментував, що факт приниження прокурора внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань, проводиться перевірка, буде опитано всіх учасників події, і про висновок він згодом повідомить. Однак 3 березня Лазарєва з посади начальника облуправління МВСУ звільнили, 24 березня київські бійці спецпідрозілу "Сокіл" застрелили Олександра Музичка, а далі справа щодо приниження прокурора Таргонія перекочувала з міліції в обласну прокуратуру. Трансформувавшись у заподіяння прокурору тілесних ушкоджень.

Згодом начальника Рівненського райвідділу Ігоря Денисюка відсторонили від посади, а слідчого Василя Холодька звільнили з міліції. У червні прокуратура звинуватила Денисюка у службовій недбалості. Слухання прокурорської справи проти Ігоря Денисюка за службову недбалість розпочалося восени, після того як він повернувся у складі зведеного загону рівненських правоохоронців із зони АТО, й триває в суді досі. Аналогічну справу проти колишнього слідчого Василя Холодька прокуратура в суд на рогляд ще не направила. Усе без змін тільки в прокурора Андрія Таргонія. Він так само працює у тій же прокуратурі Рівненського району, на колишній посаді.

...А вбивцю зі Ставок, з якого, власне, вся ця історія й розпочалася, у серпні Рівненський райсуд випустив на волю — офіційно присудивши йому чотири роки за вбивство з необережності, водночас застосував до нього Закон про амністію.

Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ.

[bublik007]

Дуже прикро, що покійний Сашко, не задавив цього "працівника прокуратури".....

[Гість rl72]

Прокурора, якого Сашко Білий тягав за краватку, піймали на хабарі (ФОТО)

03.07.2015, 16:04 Дмитро Бондар, «Четверта влада» Переглядів: 3568

Сьогодні близько 15:00 правоохоронці взяли на хабарі прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія. Затримання відбувалося прямо у кабінеті чиновника.

Наразі суму отриманої неправомірної вигоди, та інші деталі не повідомляють. На 16:00 у обласній прокуратурі з цього приводу запланована пресконференція.

Прокурор Андрій Таргоній став відомим після того, як інтеренет облетіло відео, де Олександр Музичко таягає чиновника за краватку.

Після того випадку, прокурор Таргоній ходив з охороною, а проти Олександра Музичка, відомого також як Сашко Білий відкрили кримінальне провадження.

Пізніше Сашко Білий загинув, при спробі міліції його затримати.

А проти міліціонера, який не завадив Музичку тягати за краватку прокурора і давати йому підзатильники відкрили кримінальне провадження.

Після агресії проти прокурора, на його захист стала його мама Ірина Таргоній, з Костополя. За інформацією ЧЕТВЕРТОЇ ВЛАДИ, саме мамі подзвонив прокурор під час його затримання. Як повідомляють наші джерела, мама зараз приїхала під районну прокуратуру і намагається завадити правоохоронцям.

ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ: Подробиці затримання прокурора з Рівненського району

[Basil]

відмажеться... імхо...

[Smith]

Це Саша Білий "Привіт" передав прокурору з того світу. Мразь цей Таргоній...

[bublik007]

відмажеться... імхо...

Або "піде" по старій схемі - хворе серце, частковий параліч, інвалідний візок, електронний браслет, рашка....)))))

[Smith]

Обрання запобіжного заходу Таргонію. Вже він хворий з гіпертонічним кризом, накульгує....

"Цікава" позиція сторони обвинувачення та слідчого щодо клопотання захисника обвинуваченого про видалення з зали засідання журналіста: прокурор - "на розсуд суду ("страусина" позиція), слідчий підтримав клопотання захисника. В слідстві та прокуратурі просто конче необхідні люстрація та реформа на кшталт заміни міліції на поліцію.

[sergkots]

В слідстві та прокуратурі просто конче необхідні люстрація та реформа на кшталт заміни міліції на поліцію.

всі справи все одно надходять в суд. Який відсоток виправдувальних вироків? Так отож.

[Smith]

всі справи все одно надходять в суд.

Не всі.

Який відсоток виправдувальних вироків? Так отож.

Дійсно - досить невеликий відсоток. Система є і вона не подолана.

[sergkots]

Не всі.

погоджуюсь. Все банально гірше - справу може закрити міліція, прокуратура (це з власного досвіду).

[Vikvik Mawr]

шкода що Білий недолюстрував, а так однозначно відмажеться....

[Vadimm]

Це типу президент указом може припинити дію закону щодо люстрації окремої людини? А хіба верховенство закону відносно підзаконних актів не проходять в курсі правознавства десь так в 9-10 класах? Я шось заплутався.