Краєзнавчі велопоходи по Волині

[Jimi Jamison]

Навігатором використовую Google Earth в смартфоні в рідких випадках,а так карту та компас,було діло на Стоході коли не вписались по часу до заданого місця в день,прийшлось в ночі бродити по хащах щоб знайти озеро Сліпе-2,штука непогана,але смарт розрядився так як немаловато GPS тягне заряду акумулятора,добре що мав із собою УМБ.Карта та компас будуть ще актуальні не один десяток років.

[ODZER]

А мені ще дуже стає у пригоді маленький блокнот, в який я перед виїздом вписую запланований "маршрутний лист": список ключових об'єктів з відстанями між ними і напрямками поворотів. Вдома спокійно над картами і супутниковими знімками це все готую, а потім в дорозі таким користуватись навіть зручніше, ніж картою. Це, правда, потребує трохи часу і його зазвичай перед виїздом бракує. Але якщо в майбутньому маршрут частково повторює раніше пройдений, то я просто відкриваю потрібну сторінку блокнота.

Аналогічно. Я теж попередньо довго вивчаю карту,  дороги , критичні ділянки маршруту, виміряю відстані. Заздалегідь намічаю можливі місця стоянок та ночівель. Між ключовими точками привалів вимірюю попередньо відстань  відрізків шляху і записую або на листку або на карті. Тоді набагато зручніше на маршруті. Хоча, інколи щось йде не так, і треба коректувати маршрут.

Щодо водних маршрутів, то такі розрахункти треба робити обов"язково, щоб не ночувати в корчомахах, а заздалегідь намітити собі гарне місце. Для мене далеко не всерівно, де я буду ночувати. Якщо це гарне місце, де є ліс ,дрова, питна вода,пляж,  приємні краєвиди - то це справжні щасливі моменти походу.

 На наших поліських річках таке вивчення маршруту треба робити обов"язково. Адже на Стоході, Турії чи Прип"яті нерідко бувають ділянки де за день тверда земля може бути 1 раз. Мої знайомі двічі ночували в байдарках серед нашої Стохідської Амазонії - блукали серед лабіринтів , суші так і не знайшли - цілу ніч кормили в байдарках комарів- ні вогнища, ні гарячої їжі.

Та й на Стиру ми колись недастатньо вивчили маршрут - шукали місце ночівлі до сутінків - або вертикальна стіна берегу або болото. Врешті, коли вже почали підмерзати , лізли з байдарками майже по вертикалі - всі брудні , в глині , а ставали на ночівлю серед якогось переораного поля  вже в темряві

[mykola]

А мені ще дуже стає у пригоді маленький блокнот, в який я перед виїздом вписую запланований "маршрутний лист": список ключових об'єктів з відстанями між ними і напрямками поворотів. Вдома спокійно над картами і супутниковими знімками це все готую, а потім в дорозі таким користуватись навіть зручніше, ніж картою. Це, правда, потребує трохи часу і його зазвичай перед виїздом бракує. Але якщо в майбутньому маршрут частково повторює раніше пройдений, то я просто відкриваю потрібну сторінку блокнота.

Анологічно, підготовка займає декілька годин. Маршрут розбиваю на ділянки, де проставляю їх протяжність. Потім шукаю маяки (орієнтири), які проставляю по всьому маршруту. Всю цю інформацію заношу в таблицю Excel, в одній колонці проставляю відстань між дистанціями і маяками, в іншій - відстань від старту. Дуже зручно загальну пройдену відстань (друга колонка) звіряти з показами крокоміра (в км. звичайно). Також користуюся картою і роздруковками місцевості з Інтернету, також компасом і GPS (останнім часом).

[Navigator]

Zeppelin,  Mykola,  Jimi Jamison,  Odzer  відчуваю себе неуком і школярем 

 

 

[Jimi Jamison]

Zeppelin,  Mykola,  Jimi Jamison,  Odzer  відчуваю себе неуком і школярем 

Не прибідняйся,хто б казав...)))

[mykola]

Zeppelin,  Mykola,  Jimi Jamison,  Odzer  відчуваю себе неуком і школярем 

Сергію, не знаю як іншим, але мені до вас ще далеко.

[Vadimm]

ODZER,mykola, Jimi Jamison, карта і компас актуальні коли потрібна автономність, в подорожі  на 2 і більше дня. В мене подорожі по пів-дня, і витрачати так багато часу на підготовку маршруту і подальше орієнтування під час подорожі - то зажирно, оскільки стараюсь вкластись в світловий день. Тому підготовка маршрута в мене займає 30-60 хвилин. В zeppelin поїздки теж обмежуються одним днем, тож такої автономності не потрібно. Хоча погоджуюсь - карта, компас - то елемент подорожі. Просто в мене пріоритет - рух, побільше проїхати за певний час, та й поменше речей взяти, бо інколи не велосипед мене везе, а я його несу)))

[Jimi Jamison]

Vadimm а ти спробуй з ночівкою в лісі сам,тут зовсім інше відчуття,тим більше вранці встав, і далі поїхав відкривати нові горизонти.

[Vadimm]

Vadimm а ти спробуй з ночівкою в лісі сам,тут зовсім інше відчуття,тим більше вранці встав, і далі поїхав відкривати нові горизонти.

Тоді мені прийдеться повністю міняти формат моїх покатушок - начепити багажнік, брати з собою каремат, запас їжі і пиття, і звісно готувати карти, згадувати як користуватись компасом... З бухти-барахти так не вийде, в цьому плані в мене підготовка "0".

Ми трохи віддалилися від теми.

[Navigator]

ВЕЛОПОХІД ПО ОЗЕРАМ І РІЧКАМ ПІВНІЧНОЇ ВОЛИНІ

 

Фотозвіт про веломандрівку по маршруту Заболоття-Тур-Жирин-Гірники-Броди-Самари-Залисиця-Межисить-Захлухів-Щитинська Воля-Хабарище-Невір-Велика Глуша-Черче-Острівок-Камінь Каширськ.

 

Ввечері з Андрієм-Лучеськом виїхали з Луцька електричкою на Ковель. З нами, споряджені для подорожі, велосипеди. В Ковелі пересадка на дизель до Заболоття в 20.30. Тут не обійшлось без пригоди.)) Сіли ми не в той дизель і спокійно поїхали. Я навіть задрімав. Кондуктор при провірці наших білетів довго їх роздивлялась. По цій паузі я одразу зрозумів, що ми сіли не на той потяг. Тепер мене дуже цікавило - хоч в яку сторону ми поїхали? Виявилось зовсім протилежну - на Володимир! Швидко дістав карту, спитав яка станція наступна і план готовий. Сходимо одразу і їдемо через невеликий ліс до ріки Турії, а зранку своїм ходом вертаємось 10 км в Ковель і сідаємо на Заболоття нв 9.00. Так і робим.

Десь через годину виїхали на безлюдний пів-острів на Турії. Розклали багаття, повечеряли, покупались і спати.

 

Вночі поповзли тумани, все відсиріло.

 

Поки доїхали до Ковеля все висохло. Сонячно! В 11.00 були в Заболотті.

 

Виїхали на берегову стежку величезного Турського озера.

 

 

 

 

 

Вздовж озера доїхали до віддаленого села Тур.

 

 

 

Далі  догога через поля вздовж каналів іде до села Жирин.

 

[KGress]

14 минуты назад, Navigator сказал:

Далі  догога через поля вздовж каналів іде до села Жирин.

Супер! Тільки село не Жирин, а Жиричі.

[Jimi Jamison]

Сергій давай продовження,неможу дочекатись...)))

[Navigator]

Канал Турський.

 

Ще, напевно, радянська споруда поблизу Жирина.

 

Сильний північно-західний вітер переважно був попутний нам. Але на деяких участках, коли дорога повертала на північ - він наз здорово приторможував.

 

За Жирином пересікли дорогу Ковель-Брест і почали селами і полями заглиблюватися в Волинське Полісся північніше Прип"яті.

Озеро Радожечі. Тут ми сховались від вітру і короткочасного дощу під деревами і пообідали.

 

Пішла суцільна полосі мальовничих сел і озер. Вони витягнулись вздовж дороги.

 

Озеро Мшане

 

 

Замальовки з Бродів

 

 

За Бродами ще раз переїхали канал Турський і в Теребовичах виїхали на невелике озеро.

 

 

 

 

В Теребовичах розговорився з бабулею, яка живе в дуже старій хаті. Казала, що в ній народилась вона, її мати і її баба.

 

 

Дуже бідні невеликі села чередуються з багатими, де великі кам"яні будинки, багато машин.  Там живуть або віруючі, або село займається контрабандою.

 

Озеро в Самарах

 

 

 

 

[Navigator]

Дорога з Самар на Самари-Горіхові дуже важка - крупна гравійка. По бокам розкидані хутори.

 

В Самарах-Горіхових виїхали  на велике озеро Горохове. По лісовому березі виїхали на його північну частину. В лісі могилка.

 

На окраїні озера великі луга. Ними через два кілометра можна вийти до Білоруссії.

 

Вечіро, пора було ставати на ніч. Вернулись трохи назад в ліс. Розклались в невисоких соснах. Дув вітер, але ліс прикривав. 

Вночі десь зовсім поруч гавкав собака. Зранку пішов подивитись туди. 
Серед лісу на маленькій поляні стоїть стара хатина. В ній зовсім сама живе баба Настя, їй 86 років. Колись в неї в селі була хата, був чоловік і двоє дітей. Хата згоріла, з чоловіком прожила лише чотири роки - помер, поховала потім і дітей.
Бабусі з села Мале Горіхове допомогають їй : носять продукти, воду, хтось наколе дров. Саме Мале Горіхове теж ледь жевріє - з 20 хат 10 порожніх.
Хата дуже стара, десь куплена і перевезена ще пів-віку назад. Єдине вікно виходить на стіну лісу... 
В селі на неї кажуть баба-калічка. Баба сама казала, що на неї находить "трясучка", і сьогодні трясе, і їй давно пора вже бути он там - показує рукою на невидимий цвинтар.

 

 

 

 

 

 

Вернулись до озера. Через протоку по містку перебрались на інший берег.

 

[Navigator]

За протокою невеличке село Залисиця. Воно скоріше схоже на групку розкиданних хуторів.

 

 

 

 

На погану грейдерну дорогу нанизались поліські села Межисить, Заприп"ять, Захлухів, Щитинська Воля.

 

 

 

 

Біля Щитинської Волі розташоване велике озеро Волянське. З нього йде канал Хабарище на озеро Біле. Через канал кладка.

 

Лісові дороги ведуть на село Невір.

 

 

З Невіра через гарні соснові ліси виїхали на озеро Біле. Велике озеро з чистою водою. Половина його знаходиться на території України, половина в республіці Білорусь. 

Тут зупинились в березовому лісі на ночівку. Табір розташували на самому березі.

 

Вода прохолодна, але купатись можна.

 

Озеро з усіх боків оточене лісом. По лісовій дорозі можна доїхати до самого кордону. Тут на чистих полянах біля води ростуть вікові дуби.

 

 

Вежа білоруських прикордонників.

 

Вид з табора на вечірнє озеро.

 

 

Спалося добре. Ранком взяли курс на Камань-Каширський. В 16.00 звідтам іде дизель-поїзд на Ковель. Часу вдосталь. То ми поїхали кружними селами, що ледь встигли на нього!

 

Ріка Прип"ять

 

Столітня хата.

 

З Каміня приїхали в Ковель. Дві години до пересадки провели на річці Турія. І в 23.30 були в Луцьку.

[TARAS96]

Мої маленькі подорожі на полісся.

с.Озеро. Нічого впринципі особливого, просто водойма та й все.

Спойлер

 

Оз.Тросне, с.Карасин. 

Пляжу немає, всюди трава

Спойлер

 

В лісі зустрічаються всяка живність,

Спойлер

 

А тут колись був ліс. Колись - це 2 роки тому

Спойлер

 

І ось саме цікаве для мене, для чого я стільки крутив педалі.

Оз.Біле, с.Рудка.

Знаходиться в лісі, тому, якби не шум відпочиваючих, то проїхав би мимо.

Попри холодну воду у спеку та гарний вигляд воно має багато недоліків, які зазвичай випивають на березі.

Спойлер