Пішоходні походи по Волині

[Navigator]

 

Страшна дідова історія з Малого Обзира. Трапилась 30 років назад, коли діду було біля 50, а його сину біля 20. Одного разу вони пішли на нічне полювання на кабанів. Засіли далеко в лісі біля полю вівса. Збоку сиділа собака, яка нічого не боялась. Аж раптом вона почала тихо гарчати. Дід шикнув на неї. Вона далі гарчить і раптом як дремене. Злісу почулось - беееее.  Через деякий час вже зовсім близько - бееее. Дід розрядив туди гвинтівку. А воно вже ричить поруч. Тут на голові діда волося встало дибки. Син питає - що це таке?! Від постріла люба тварина тікає.  Кинулись вони лісом тікати. А воно біжить недалеко парлельно з ними і кричить. Прибігли в хату (а живуть вони на окраїні села). В діда був ще живий батько. Дід питає - що це може бути. Батько не чує, а вони чують. Старий тоді каже - я вже знаю що це! заряжай гвинтівку непарною монетою і як заричить - стріляй! Зарядив дід радянську п"ятнадцятикопійочну монету. Жде, все тихо. Пішов ліг спати. І раптом за стіною під вікном як зареве. Знову в старого стали дибки волося! Вискочив він на вулицю. Заричало з верболоза, за яким починаються плавні Стоходу. Дід бахнув туди і все стихло. Потім він питав в батька що це було. Старий казав, що то Злоє.

Дід добавив - не ночуйте хлопці самі в лісі. Я спитав, чи він не боїться вночі виходити до худоби, адже воно тут ходило навколо хати, на що дід сказав: "Стараюсь про це не думати"

 

З нами був класний фотограф, який нафоткав трохи мене)) А то я майже ніколи не вставляю в текст своїх фото.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[ODZER]

Розповідь та фото супер !!! Маршрут шикарний. По ньому можна ходити десятки разів - не набридне. 

 

Вперше я був тут  на сплаві по Стоходу. Був сильно вражений дивовижною загадковістю цієї місцевості. 

Майже безлюдна місцевість. Стохід на ділянці від Заявічки до Обзіра шириною від 800 метрів до 2 км. Точніше, це не одна річка , а мереживо-лабіринт з проток та рукавів, багато з яких закінчуються тупиками. Протоки течуть серед заболоченого лісу , поміж боліт , завалів з дерев, острівців. Перетнути річку від берега до берега майже неможливо, тільки в деяких поодиноких місцях. Царство незайманої природи, Волинська Амазонія.

Села на лівому березі повиселяли ще в 50-х , коли з польського артилерійського полігону зробили авіаційний. Утворилась майже безлюдна місцевість, біла пляма на карті. 

 

Сплав по Стоходу в 2012 http://board.lutsk.ua/topic/84690-сплави-водні-походи-та-маршрути/?p=1052809861

А ось відеофільм "Стохід. Загублений світ " , змонтував його під враженням від подорожі https://www.youtube.com/watch?v=0vY6Yy8LldA&list=UUoA3GUDGDq7PzMtLkE8FMHQ&index=3

 

Трохи фото зі сплаву , доповнять враження від розповіді  Navigatora про цю місцевість

 

озеро Сліпе

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

  

 

 

 

 

[ODZER]

того ж року, під враженням від сплаву вирішив дослідити лівий берег Стоходу.

Маршрут майже такий самий , тільки я починав з Бережниці, перетнувши Стохід

с. Бережниця ( Маневицький район) - переправа через плавні та заболочені протоки Стоходу - село Стобихва(Камінь-Каширський р-н) - озеро в урочищі Хатки - болото Бережницьке - урочище Караван та урочище Сліпота - військовий авіаційний полігон - озеро Чорне ( Сліпе-2) - урочище Татарська гора - озеро Поворське - село Поворськ (Ковельський р-н)

 

Ось тут розповідь про похід  з краєзнавчою інформацією про місцевість http://board.lutsk.ua/topic/127776-avacinii-polgon-povorsk-kovelskii-r-n/

 

трохи фото, в доповнення  розповіді Navigatora

 

озеро в урочищі Хатки ( Заріччя) , там де хлопці ласували журавлиною

 

 

 

Багно (багульник)  серед журавлини на трясовині біля озера. 

 

 

Стобихва

 

 

Хрест -фігура на місці Успенської церкви на Панській горі ( церкву знищили артилерією в першу світову) 

 

 

 

болото в урочищі Караван 

 

 

заболочений вільховий  ліс в заплаві Стохода

 

 

 

 

 

 

болото неподалік полігону 

 

 

 

 

мішені на полігоні 

 

 

[ODZER]

І ще доповню страшну історію діда з Обзира, яку розповів Navigator

 

Коли я ходив в одиночний похід уздовж Стоходу, в перший день я мав намір переночувати на озері Заріччя , в урочищі Хатки, це на кілометрів п`ять південніше Стобихви. На старих картах там ще відмічене село Заріччя.

Похід був осінній , день дуже короткий, хотів поставити намет біля озера ще засвітло. Сімей в Стобихві живе дуже мало. Знайшов хату, де хтось господарював, на подвір`ї бавились дітлахи. Запитав в молодої господині, яка там місцевість біля озера , де там можна заночувати. 

 Вона сплеснула руками, почала тривожно мені говорити : - Не йдіть туди, там гиблі місця !!!

Питаю: - А що там, дикі звірі? 

- Не тільки звірі, мій батько Вам розкаже, що там робиться !

І її остання фраза мене добила : " Не йдіть туди, Вас же дома ждуть! Краще заночуйте у нас на Панській горі"

 

Що я й зробив ( там , на Панській горі, між іншим, знімали фільм про вченого Вавілова з Богданом Ступкою в головній ролі - все село було в масовці). Наступного дня до озера я дійшов , нічого страшного я там не побачив ( але це було в білий день) 

Друга ночівля була неподалік озера Чорного , було трохи моторошно , адже до найближчого села кілометрів 10-15 , а навколо болота та дика місцевість, час від часу було чути  тріск дерев та гілок - йшов чи кабан чи лось. 

 

Через пару років я показував фото Стобихви науковому співробітнику нашого краєзнавчого музею. Вона була там колись в етнографічній експедиції.

 

Побачивши цей хрест- фігуру, розповіла мені містичну історію , яку вона записала в старенької бабці в цьому селі. Нібито, місцеві знахарі- відуни ходили вночі на повний місяць до цього хреста на роздоріжжі, втикали перед хрестом ножі , та перекочувались через них ,читаючи заговори,  і перетворювались в вовкулаку-перевертня.  Раніше , на місці хрестів фігур стояли , ймовірно, або ритуальні стовпи , або ідоли слов`янських божеств. Язичництво у нас на Поліссі було сильним ще до 16 ст. 

 

 

Село Стобихва - це сусіднє з селом Великий Обзір , в якому дідусь розказав страшну історію. Так може те загадкове "Злоє" пов`язане якимсь чином  з ритуалами біля хреста-фігури в Стобихві , і жінка відмовляла мене ночувати на озері саме по тій причині ?..

Заряджання монет з непарним числом в патрон - явно нагадує якийсь магічний ритуал, ніби срібна куля для перевертня.

 

Я ще тоді в поході подумав, що місцевість тут так, що тільки "Собаку Баскервілей" знімати.

 

Ось цікава стаття про поліські вірування про перевертнів http://board.lutsk.ua/topic/77045-perevertn/

 

 

[Navigator]

В доповнення "стохідської" теми:

 

"Чотири пори року на Стоході - волинській Амазонці"  http://xt.ht/xtreport/0-Chotiri-pori-roku-na-Stohodi/1

 

"Льодяний рейд" http://board.lutsk.ua/topic/151841-льодяний-рейд/

Похід по льодові ріки Стохід.

 

 

"Только о двух вещах мы будем жалеть на смертном одре - что мало любили и мало путешествовали."
Марк Твен

[LamasTravels]

Всім привіт 

 

Ми з Чернівців. Подорожуємо Україною і цього літа потрапили на Волинь! Встигли сходити в три невеликих похода: в Цуманську пущу, навколо Шацьких озер і в тунель кохання. Дякуємо ODZER за детельний опис маршруту по Цуманській пущі - без вас не розібрались би.

 

Описали наші подорожі в своєму блозі. Кому цікаво, можете почитати тут: http://lamastravels.in.ua/tags/volyn

[Big_Brat]

Были на этих выходных на Стоходе. Два дня гуляли по замерзшей реке и селам около Бережницы. 

 

 

 

Скрытый текст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[St@S_]

В 26.01.2016 14:29, Big_Brat сказал:

Были на этих выходных на Стоходе. Два дня гуляли по замерзшей реке и селам около Бережницы. 

 

 

 

Скрытое содержимое

 

декілька кусків треків наших походеньок

день перший

http://www.gpsies.com/mapOnly.do?fileId=rzlnesqwazqvdoxe&layer=true

http://www.gpsies.com/mapOnly.do?fileId=begffrnsanzafwbm&layer=true

день другий

http://www.gpsies.com/mapOnly.do?fileId=pgdtwqntkptkomqb&layer=true

http://www.gpsies.com/mapOnly.do?fileId=jayidmbzeafpdvcr&layer=true

http://www.gpsies.com/mapOnly.do?fileId=scbwnveczjlyuhpm&layer=true

[Navigator]

ПОДОРОЖ ПО КРИЗІ СТОХОДА

Січневі морози таки скували ріки і озера Волині достатньо міцною кригою! У нас, на відміну від Росії, не дуже прийнято мандрувати по кризі.  А даремно, потрібно переймати досвід)) Крига відкриває нові шляхи. Наприклад, по кризі можна спокійно перейти від озера Волянського, що на кордоні з Білорусією, по протоках до Прип"яті і далі до гирла Турії. Або пересікти протоки Прип"яті від Люботина до устя Циру. Маршрутів по водно-болотистій місцевосці повно. Літом там не пройдеш і човном важко продертися! Крига сковує болота, вирівнює ухабисту місцевість.

23 і 24 січня з Стасом і Біг-Братом здійснили дві подорожі по кризі Стоходу на південь і північ від Бережниці. Ночували в селі, в гостинних поліщуків))

День перший (південний напрямок).

По пам"яті і інтуїції накидав на гуглмап схему руху. Можна перевірити по трекам Стаса. Як я бачу - в цілому все вірно, за виключенням незначних відхилень.

Біля села на протоках одразу почали зустрічатись загати на рибу, з встоєними в них вершами. Це головна біль літніх сплавщиків))

Деякі з них закинуті, деякі відвідуються.

Стохід тут тече серед суцільного лісу, позбиваючись на багаточисленні протоки.

 

Чим далі на південь - тим менше дерев. Починають попадатися, зарослі очеретом і травою, галявини.

І знову загати. В вершах мілка риба і великі жуки-плавунці.

 

Лід не зовсім надійний. Потрібно весь час прощупувати його палкою і мачете. Небезпечних місць повно! Ще й сніг прикрив їх. Глибина ріки переважно від коліна по пояс. Трапляються глибокі плеса, але лід на них товстий, не підмиває течія.

Девева відступили на задній план. Почалося очеретяне море. Погода теж міняється. Ранком ще йшов сніжок, а зараз появились просвіти в хмарах!

На кризі розпалили вогонь, зварили стохідського чаю. Мого малого лишили сидіти біля вогню, з наказом нікуди не відходити, а самі пішли далі.

Тонка візька промоїна!

Протоки розділяються, даючи змогу робити круговий рух.

Далі буде.
 

[Navigator]

Проміння сонця, далеко на півдні, пробиваються через щільну хмарність.

 

Невеличка риба з квершів використовується на капканному промислі. Сюди може вскочити норка, або куниця.

 

Місцевий хлопець-провідник зимою п"є воду із Стоходу. І я пив, не чути ні чим. Як з криниці. На сонці вирубанний лід прозорий.

 

Хмари розходяться і сонце заливає весь навколишній ландшафт!

Поступово вертаємось в зону лісу. Цього разу йдемо східними протоками.

Знову приходиться обходити небезпечні місця.

Війна з камишами!

В крайніх правих протоках.

Вийшли на берег. Там зроблена на соснах величезна гойдалка. З вершин до землі спускаються довжелезні троси. Амплітуда розхитування складає 15-20 метрів. Саня зняв відео цієї адскої качелі!

Далі буде...
 

[Navigator]

На річці почало сутеніти. Розпогодилось, посилився мороз. В 10 годин вечора було -17 С.

 

 

Пастка для бджіл.

По кризі йти легко, як по асфатьту. В лісі важче - глибокий сніг. А в плавнях взагалі важко продертися.

Промоїни відбивають світло вечірнього неба.

 

 

На березі підпалили трухляву сухостоїну, а потім витягнули її на лід, де зварили чай.

 

 

На відкритих полянах по берегам виступив морозний туман. Все освітлює повний місяць. На кризі чіткі тіні дерев. Сніг почав рипіти.

Крайні хати Бережниці.

 

На сільских вулицях багато молоді. В селі багато віруючих людей і багатодітних сімей. Чути як співають дівчата. Важко повірити, але сюди проклали дорогу лише в 1990 році, а провели світло в 1991.

 

 

[Jimi Jamison]

Останнє фото просто шик,але трохи змазане, треба було на штативі фотографувати.

[Navigator]

ДЕНЬ ДРУГИЙ.

Вночі температура була -17С, під ранок небо покримось хмарами, мороз спав до -9С. Встали рано. Господарі вже давно натопили піч, нагріли сніданок. Цього разу з нами пішла собачка Найда, яка недавно відзначилась тим, що взяла в полон єнотовидну собаку.

Курс від села по протокам ріки взяли на північ, до села Стобихва.

 

 

Нічний морозний туман осів на дерева у вигляді інію. Рідкий випадок, коли земля світліша за небо!

 

 

 

На кущах в селі сиділи омелюхи ( по-російски свірістєлі)

 

 

 

На річці біля села вморожений стовбчик, до нього прикріплений довгий шест. На кінці шеста прив"язуються санки. Ми спеціально взяли. Біля стовба пару людей пихає шест і санки на кінці несуться з величезною швидкістю, так що не вдержатись! Викидає.

 

По річці йдемо на північ.

 

Тут вона тече серед суцільного лісу.

 

Собачка шниряв по корчам невтомно. Все щось винюхував, шукав. Під корчем сиділа в норі норка - почав гризти землю.

 

 

Пал весною випалив трухляву серцевину вільхи.

 

 

 

[Navigator]

Лісові береги. Літом там все затягнуто високими травами, часом суцільною кропивою.

 

 

Почало проглядати сонце, освітлюючи все нові рукави ріки.

 

 

Серед лісу знову почали проступати галявини, а біля устя Стобихівки він зовсім пропав.

 

 

 

 

 

 

 

 

Завернули на Стобихівка, щоб по ній підійти до одноіменного села. Лід тут тонший ніж на Стоході. Йшли дуже обережно, слід в слід.

 

 

Біля моста під селом розвели вогонь. В самому селі тихо, людей майже не видно.

 

[Navigator]

Село в інії!

 

Дерево явно старіше за немолоду хатину.

 

По дорозі в Бережницю розпалили вогонь з знатного пенька.

Провірили верші))

 

Ліс і поля під Бережницею.

 

Кінець.
 

[ODZER]

Браво ! Чекаємо нових розповідей!

[Navigator]

ПОДОРОЖІ В БОЛОТАХ ЧЕРЕМСЬКОГО ЗАПОВІДНИКА

 

Провели три дні на кордоні Черемського заповідника, роблячи подорожі в різні його куточки. Відсутність снігового покриву і нічні морози скували верхній шар болота. Що давало змогу більше і з меншими затратами сил ходити по болоті. А воно дуже різномаітне! Зустрічаються чисті мохові участки з багаточисленною журавлиною, покриті сухим загинувшим лісом, зарослі двохметровими очеретами, затягнуті непрохідним криволіссям вільхи. На болоті в багатьох місцях видно сліди життєдіяльності бобрів і лосів. Бачили косулю. Вночі гукали сови, до хатини прибігав лис. З рідких пташок зустрічали снігурів і омелюхів.

Кордон заповідника, де ми ночували дві ночі, позначений зеленим кружком. Наші шляхи червоною лінією. В хаті є піч з плитою. Протоплювали добре, благо дров навколо повно. Освітлювали довгі вечори свічками. Воду топили з снігу, або набирали талої з найближчої калюжі.

Перша наша екскурсія до озера, що знаходиться в центрі боліт.

 

Біля берега підтануло, прийшлось на кригу перебиратись по поваленній березі.

 

Далі лід ніби крепкий, але потріскує. Драматичні важкі хмари на небі дали змогу зробити пару гарних фотографій цього, віддаленого від цивілізації, озера.

Ми планували через болото пройти три кілометра до озера Редічі, але повністю розмерзшийся канал і слабкі береги озера Черемського, нас зупинили.

Біля озера невеликий острівок з величезними деревами, половина яких вже всохла. На одному велике гніздо скопи. На острові також розмножуються видри.

Від озера пішли назад на північну кромку болота.

 

Далі буде...
 

[Navigator]

Поїздка в Черемський заповідник відбулась завдяки Павлу Одзеру і Петру Тєстову з Київа. Павло в останній момент прихворів. Петро був. Він добре знає природу Волині і не тільки. Графік його простий. Робоча неділя в Києві, а в п"ятницю ввечері виїзжає поїздом в різні куточки України. На минулі вихідні він був в Черемському, а на ці проведе три дні в околицях гори Петрос в Карпатах. Плаває по малих і великих річках України, ходе в піші походи по Поліссю, плаває на байдарці під вітрилами вздовж берега Чорного і Азовського морів, ходить в подорожі по замерзшому Дніпру, як в позаминулі вихідні... В минулому році він провів в поїздах понад 100 ночей!

 

Від озерами вирішили пройти до кордону круговим маршрутом через болота і ліса.

Хмари на вечір почали розходитись. Йти по підмерзшому болоту неважко. Богато слідів лосів, знайшли також їхні кості. 

 

 

 

 

 

 

В хаті розпалили піч. Небо чисте, температура швидко впала до -5С. На чай натопили спресованого снігу.

Далі буде...

 

[Navigator]

На ранок наступного дня запланували відвідати озеро Лісне.  Озеро розташоване на північний-захід від Черемського заповідника приблизно в трьох кілометрах. Оточене з усіх сторін заболоченим лісом. Весною рівень води в озері піднімається і затоплює навколишній ліс. Рік, чи два назад до східного берега озера проклали дорогу. З півночі підходить стежка. Дно топке, не придатне для купання.

На озері зустріли співробітникив мисливського господарства з Нових Червищ. На роботу вони приїзжают мотоциклом по лісним стежкам.

Назад до кордону пройшлись по старій зарослій просіці. Вона пересікає багато цікавих місць: від сосновіх лісів до майже чистого болота.

Роман, брат Діми-Шпіона, крокує по високим травам.

 

Заболочений березняк.

 

 

[Waver]

Цікаво, як на рахунок рибалки на тих озерах???

[Polehan]

1 час назад, Waver сказал:

Цікаво, як на рахунок рибалки на тих озерах???

теж такі думки весь час проскакують)))

[kayot]

Я так зрозумів із розповіді , що на ті озера в теплу пору року не доберешся із-за заболоченності території навколо. Хіба що мати місцевих провідників, які по кочках проведуть. Думаю рибка там трошки є, бо за моїми спостереженнями, навіть місцеві такі місця не вибивають повністю, даби трошки рибка множилась. Хоча стільки місць за останні два роки тупо повибивали в мене на очах..........

Прошу вибачення за флуд.

[Navigator]

З риби на озері Лісовому є точно канадський сомик. Лісники казали, що риба заходить в озеро весною по затоплених канавах і лісові. До озера є дорога. Її добре видно на гуглпанет. На озері в Черемському є щуки, бо чув, як розповідали про жерлиці на кризі. До озера проложена через болото кладка. Але там зараз заповідник, тому рибалка навряд чи можлива. Краще їхати на чудове велике озеро Червищанське-Шіно, що в 15 км північніше.

Після обіду Рома пішов 6 км через ліс на трасу, бо йому треба було в неділю зранку бути в Ківерцях. Ми лишились втрьох.  До вечора ще далеко, погода тиха і сонячна. Через західну частину болота видно на гуглпланет пряму лінію, яка пересікає його з півночі на південь. Питав в лісників що це. Сказали - стара польська дорога, по якій колись возили ліс. Зараз вона непрохідна. Ми вирішили піти подивитись на неї, тим більше, що до її початику лише 1,5 км від кордону. Так вона виглядає зверху.

Ми від зеленого пів-острова зверху пройшлись до соснового острова, який має вигляд знака питання.

Ось як виглядає ця "дорога"

А на цьому знімку видно по краях дороги густі зарослі кущів. Це, скоріше всього, якась карликова вільха. Її суцільні зарослі практично непрохідні! На фото гуглпланет ці зарослі мають сірий відтінок. В центральній частині болота і в східній їх небагато.

Тут невелика прогалина і далі знову непрохідні кущі.

А це фото з соснового острова. Цілі зелені сосни ближще до болота всихають.

Загинувший сосняк.

По бокам дороги є і чисті місця. Вечір тихий, трави підсохли, можна посидіти і навіть полежати на купинах! Що ми і робили.

Вернулись до зеленого пів-острова і пішли по його кромці вздовж болота.

 

Далеко в болото не зайти - суцільне криволісся вільхи. Місцями загинувший ліс затягнутий високими очеретами. Тут пройти можна.

З крайньої східної частини пів-острова йде чисте прохідне болото в напрямку озера.

Да... тут можна проложити безліч цікавих маршрутів! По дорозі до кордону зустріли ще одне дерево з бортю. Одна лежада на землі. В середині одна рамка і багато старих сот, наліплених в всіх її кутках.

Пройшли біля дуплястого пенька берези. Лісники казали, що там живе сова і якщо чимось вдарити, то вона вилетить. Цього разу вона не вилетіла. В сутінках були біля кордону.

Нарубали на ніч дров, розтопили грубку. По розповідям працівників заповідника в хатині живуть вовчки. Зараз вони в сплячці, а літом ганяють по горищі як коти. Їх навіть ловили і пускали подивитися, як лазять по деревам. Не хуже білки! Соні-повчки(така їх научна назва) живуть також в шпаківнях навколо кордону. Вони шниряють по продуктовим запасам, а одна навіть пригнуда на лице лісника і покусала.

 

[Navigator]

На третій день в нас лишався вибір, якою дорогою вийти на трассу Любешів-Маневичі. Думали піти північніше, але після вчорашньої розвідки польскої дороги через болото, вирішили йти південним напрямом. Маршрут вийшов приблизно 15 кілометрів. Вранці зібрали рюкзаки і до болота! Стежка-дорога веде в чіткому південному напрямі.

 

 

 

По сторонах важкопрохідне криволісся!

 

Далі пішов заболочений ліс, щільно заселений бобрами. Місцями молодий підлісок як викошений!

На окраїні боліт вимощене камінням джерело з чистою водою. Дивина! Далі до озера Охнич пішли сухі соснові ліси.

А ось і саме озеро!

Переходимо його обережно по кризі.

За озером велика гора і під нею село Замостя. З гори гарний вид.

 

 

Далі пішли заболочені луга і ліси.

 

 

І, нарешті, біля самої траси, озеро Тросно.

 

Тут ми майже одразу зупинили рейсовий автобус на Луцьк.
 

[ODZER]

Як ми пройшли "Доброволець-2016"

 

Спочатку думав розмістити це в темі про ці змагання

Але, на мою думку,  доцільніше це викласти тут, як готовий маршрут по Національному парку "Цуманська пуща".

Про Цуманську пущу була вже не одна тема на форумі , в кінці розповіді дам посилання.

 

Команда «Самооборона Волині» прийняла участь в екстремальних змаганнях Стежками героїв «Доброволець-2016», які присвячені пам’яті загиблих на Майдані бійців 35 сотні Самооборони «Волинська січ». Детальніше про змагання на сайті http://dobrovolec.org.ua/
За 24 години «добровольцям» потрібно було подолати маршрут який пролягав могилами українських воїнів та місцями битв, які відгриміли у 40-50 роках ХХ століття.
Маршрут був прокладений на території Національного парку «Цуманська пуща».

Наша команда «Самооборона Волині» - це четверо учасників : Таня Толкаченко (Odna), Богдан Климчук, Марія Доманська та Павло Савчук (Odzer). Один з учасників, Богдан Климчук - боєць 35 сотні Самооборони Майдану, був на Майдані 19-20 лютого.

Досвід подібниз змагань з нашої команди був лише у Тані , та й то це велогонки та мультигонки, в мене туристичний досвід. Богдан та Марія досвід початківців
Зголосились 40 команд, 130 учасників зі всієї України
Було дві категорії складності. Ми взяли слабшу – 40-60 км. Як виявилось, в реальності це  60-80 км, ми пройшли 63-65 км, взявши 14 КП(контрольний пункт) з 20 можливих (30 балів з 38 можливих) . Бачили трек іншої команди - 79,5 км
Пройшли маршрут за 19.5 год. (старт 9.00 ранку - фініш 4.30 ранку)
З 23 команд , які стартували в нашій категорії , 4 команди зійшли з маршуту, ще одна не вклалась в 24 години.
З 18-и фінішувавших команд ми зайняли 13-е місце.
Враховуючи, що наша команда була з низьким рівнем фізичної підготовки , взагалі несходжена – то це ще досить позитивний результат. На початку ми думали, аби не зійти з фінішу.
Фото переважно зроблені біля КП, потім ми передавали їх оргкомітету, як підтвердження

«Цуманська пуща» - це величезний заболочений лісовий масив, де чимало дичини. Цьогоріч часто бачать там вовків. На маршруті було лише два села , а в основному безкінечний ліс . З погодою нам пощастило, а вологих заболочених ділянок було дуже мало.
Останні 20 км вночі були дуже тяжкими і виснажливими. , Зціпивши зуби і підкульгуючи , ми дошкандибали до фінішу в Цумані, де нас вітали перші півні на світанку.

 

А тепер детальніше :

Приїхали ми в Цумань ( точка старту) ввечері. Ночували всі в спортзалі місцевої школи. Звечора нам видали карти з позначеними КП. Пощастило, що Марія взяла планшет . Ми з Танею проаналізували маршрут , порівнюючи карту з супутниковими знімками. Виробили свою стратегію та план, це нам дуже допомогло, адже потім ми майже не витрачали час на орієнтування та пошук КП. Допомогло й те, що я ходив у походи по цій місцевості і трохи знав її.

Ми з Танею одразу зрозуміли, що це далеко не 40 км, і навіть не 60. Наших колегам вирішили цього не говорити, щоб психологічно не зламати.

 

Старт і фініш в Цумані.

 

Контрольні пункти (КП) , маленькі фото на звороті виданої нам карти

За КП позначені буквою (історичні) давали 3 бали,

за КП , позначені цифрою (технічні) – 1 бал.

 

 

 

Зранку все подвір`я школи було вкрите килимом інею, який поблискував тисячами іскр під яскравим сонцем.

 

 

Після урочистого відкриття , в 9.10 одночасний старт усіх команд .Ми не бігли вперед , як інші , взяли спокійний ритм, але завдяки правильній стратегії та орієнтуванню, на КП , зустрічали не раз команди, які ніби-то відривались вперед.

 

 

Перші два КП ( 3 та Я) взяли легко.
КП 3 – берізка на краю ліса

 

КП Я – могила повстанців Арендарчука Михайла та Ховайло Володимира , що загинули в 1947 р.

наступний КП 2 вирішили не брати, про що потім пошкодували.
КП 2 – сосна на перетині дороги та просіки
Зрізали просіками-дорогами через заболочену пущу. Навколо безліч жахливих вирубок та буреломів.

Марія Доманська знімала відеосюжет для "Громадське. Волинь"