Перейти до змісту
ODZER

Пішоходні походи по Волині

Recommended Posts

Пропоную для обговорення тему – пішоходні походи-маршрути по Волині

На мою думку, туристи Волинь незаслужено забувають.

Всі ходять в Карпати або гірський Крим. В неті безліч туристичних звітів та фотоальбомів про походи по Карпатах. А спробуйте відшукати звіти походів по Волині?

Деякі маршрути настільки заходжені , як , наприклад Чорногірський хребет ( від Петроса через Говерлу до Чорногори) - . Літом там туристи з рюкзаками йдуть cуцільними караванами .

А на Волині більше 220 озер та 130 річок. Причому , озера в більшості карстового походження, і утворюють невеликі групи-сузір»я.

Ландшафт Волині утворився під впливом льодовика. Кінцеві морени льодовика пролягають через половину області ( в Маневицькому р-ні).Саме тому там в ландшафті нерідко зустрічаються піщані пагорби та дюни, та й взагалі пісок переважає в північній частині області, і багато боліт, озер та річок

Особливість Волині - величезні масиви лісу (пущі) , що тягнуться на десятки км. Ліси переважно соснові, але є Цуманська пуща ( новостворений національний парк), де значну частину займають дубові насадження, що нехарактерно для Полісся.

Масиви лісу, болота, мала заселеність, дикі лісові озера – незаймана природа.

На Волині є 3 національних парки ( Швацькі озера, Прип"ять-Стохід, Цуманська пуща), Черемський заповідник та чимало заказників та пам"яток природи.

історичних пам"яток на Волинському Поліссі теж вистачає.. Багато з них ще часів неоліту . Древніх людей приваблювала велика кількість дичини та риби , а також присутність кременю. А кременю в північній половині області дуже багато.

Кургани, древні стоянки. До речі, недавно біля Хрінниківського водосховища знайшли залишки готського капища( а готи декілька століть панували на Волині). Капище унікальне , ось тут про це http://hatanm.org.ua...hp?topic=1933.0

Цікаві історичні пам"ятки першої світової війни. По Волині проходили воєнні дії Брусиловського прориву. А це чи не сама визначна подія на східному фронті, і основний удар був на території Волині. Тут воювали Денікін, Маннергейм, Краснов і т.д.

Через Маневицький район проходив удар на Ковель, тому місцевий ліс-тайга ще приховує багато таємниць.

Майже рік лінія фронту проходила по річкам Стохід та Прип"ять через всю область. Завдяки малолюдності і тяжкодоступності добре збереглись багато укріплень та бетонних дотів австро-німецьких військ вздовж русла, укріплення тягнуться аж до Пінська(!!!). Біля села Червища ( де розташовувався Червищанський плацдарм), серед заплав Стоходу на острові сховався цілий форт. А Стохід розпадається на безліч русел з островами загальною шириною до 2 км.

До укріплень прокладали вузькоколійки.( А вузькоколійок на Волині раніше було немало, ось тут опис 27 залізниць http://narrow.parovo...REGID=UAVO#UAVO

Втрати обох сторін(вбиті та поранені) були близько 1,5 мільйона (!!!). Зараз на Волині живе біля мільйона, тож не тяжко уявити масштаби.

До речі , події , описані в «Тихому Доні» чи «Доктор Живаго» - це саме фронт на Стоході

Та й цікавих пам"яток інших часів безліч.

Хто бував в походах по Волині – пропоную описувати в цій темі свої подорожі, маршрути, викладайте фото та звіти.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
...
А на Волині більше 220 озер та 130 річок.

На декілька днів, озерами та річками, з палатками та вудками...Я б з задоволенням.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
Швацькі озера

Озера які люблять швачки?

Шацькі :) Але колись там так інтенсивно плели рибальські сітки, що можна назвати й Швацькі:)

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Сподівався прочитати цікаві розповіді...

Невже ніхто не ходить в походи по Волині? Ау, туристи?

Ну що ж, буду розповідати про свої походеньки.

Років чотири тому ходили в цікавий похід по Озерянському намисту.

Озерянське намисто - група з 12 озер карстового походження в Турійському районі. Ці озера знаходяться поряд, це одне , так би мовити, сузір"я.

Майже всі - в одному лісі, неподалік від сіл Озеряни та Пересіка.

Озеро Пісочне ( на Волині з такою назвою до десятка озер) - популярне серед відпочиваючих, є турбази і т.д

На інших озерах турбаз немає , і вони досить дикі, природа збереглась.

Плеса цих водойм порівняно невеликого розміру, від 250 до 700 м в діаметрі, з середньою глибиною 7-10 м .Саме глибоке - Перевірське – 21 м.

Виникли після відходу льодовика.

Нитка маршруту

post-6657-0-18930100-1329497548_thumb.jp

Ось що написано в довіднику « Природно-заповідний фонд Волинської області» про заказник місцевого значення »Озерянський»:

Цінний природний комплекс, що об`єднав сосново-дубові та осикові ліси віком до 65 років, луки, пасовища, болота та чагарники, а також 12 озер. Тут розмножуються різні види тварин, зокрема козуля європейська, заєць-русак, білка, куниця лісова, ряд видів птахів, а також видра річкова та журавель сірий, занесені до Червоної книги України

Маршрут нескладний, хоча початкового знання в користуванні карти та компасу потребує. Карту бажано використовувати генштабівську (кілометровка) .

Ось тут можна скачати http://map.karabin.com.ua/

І додатково до карти непогано мати скріншоти з гугль-мапс. На цих знімках видно лісові дороги, вирубки, яких немає на карті. Карта гештабу 70х років, за цей час ліси змінились.

Як і всюди на Волині, бажано мати репелент проти хижих упирів-комарів.

Стартували с села Озеряни,

Ось про це село цікава інфо:

Історична довідка

В далекі часи село було розташоване в низинній та заболоченій місцевості на півночі Озерянського озера і звалося, як розповідають старожили, Сандовом. У центрі його стояли дво- і триповерхові будинки з мідною покрівлею. Були й магазини, майстерні, базар. Центр населеного пункту, де жили євреї, називали «містом», а околиці – «селом», де жили українці, які займалися рільництвом.

Коли проводилися сільськогосподарські і меліоративні роботи на північному боці озера, наші селяни знаходили різні речі побуту, гроші, зброю, кістки людей, гудзики з незнайомою емблемою. Очевидно, тут були бої, під час яких містечко Сандово було зруйновано.

Потім у цій місцевості настали голодні роки. Почалася епідемія холери. Людей залишилося дуже мало. Вони покинули це нещасливе місце і поселилися на південному березі озера.

Нове село, природно, назвали Озерянами. Воно було побудоване за польського короля Владислава II Ягайла. Після його заснування тут нараховувалося 65 дворів, магазини, базар, консервний завод, майстерні.

«Великим феодальним власником була Володимирська єпископська кафедра. В 1593 році був складений її опис, з якого видно, що єпископській кафедрі належали два містечка — Квасів і Озеряни, 31 село, 11 рибних озер, а також окремі двори і дворища». 3 цього виходить, що колись містечко Озеряни належало до Володимирських владик і заново заселене в 1577 році. Центр його, як і раніше в Сандові, називали «містом», а околиці — «селом».

В Озерянах оглянули місцеве озеро,

post-6657-0-93513900-1329497842_thumb.jp

далі до озера Бережистого, де й заночували. Гарне озеро, є один невеликий піщаний пляж.

post-6657-0-38123600-1329497865_thumb.jp

З Бережистого попрямували до Пісочного - там день відпочинку. От лише весь простір занятий турбазами. На південно-західному узбережжі озера знайшли спокійне місце в лісочку і безліч чорниць навколо. Тут і заночували.

post-6657-0-67685200-1329497849_thumb.jp post-6657-0-83099500-1329497853_thumb.jp post-6657-0-05918900-1329497856_thumb.jp post-6657-0-07610600-1329497871_thumb.jp post-6657-0-06967500-1329497878_thumb.jp post-6657-0-56082300-1329497885_thumb.jp post-6657-0-23363200-1329497895_thumb.jp

post-6657-0-94415700-1329498678_thumb.jp

Півдня відпочинку, купання, каша з чорницями - і далі через ліс та поле до озера Бенедиктове.

post-6657-0-68669400-1329498215_thumb.jp

На полі серед духм"яного різнотрав"я відчули п"янкий запах суниць. Поряд було повно налитих соком та сонцем відбірних ягід. Півгодини вимушеної затримки :)

Це були самі смачні сонячні суниці в моєму житті. Strawberry fields forever :)

post-6657-0-54662200-1329498235_thumb.jp

Бенедиктове озеро невелике, все серед лісу. Так як ці озера карстового походження - більшість з них мають форму воронки-лійки, тому берег може бути крутий.

Зустріли декількох рибалок - сказали , що вода в цьому озері з домішками срібла, дуже чиста.

Водяться раки -підтверження тому . Зробили запас питної води.

post-6657-0-61363000-1329498226_thumb.jp

Далі до села Пересіка, і потім на пошуки озера Пересіка. Озеро помітити тяжко - після меліорації рівень води впав - і здалеку плесо не видно. Після недовгих пошуків знайшли це озеро . Берег сильно заболочений , з одного боку росте мальовничий березовий гайок.

post-6657-0-86749900-1329498243_thumb.jp

post-6657-0-98518700-1329498679_thumb.jp

Ми тут були саменькі, пообідавши, попрямували через луг до лісу в напрямку озера Данилового (Гнялбище).

В лісі болото

post-6657-0-57281300-1329498253_thumb.jp

Трохи поблукавши в пошуках дороги ,покусані болотними комарами, вийшли на озеро Данилове

далі буде...

post-6657-0-36369400-1329497835_thumb.jp

post-6657-0-19454200-1329498201_thumb.jp

post-6657-0-14185000-1329498258_thumb.jp

post-6657-0-99102600-1329498262_thumb.jp

post-6657-0-85552000-1329498269_thumb.jp

post-6657-0-25923600-1329498274_thumb.jp

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Продовження

озеро Данилове. Сховане серед лісових хащів та боліт.

Діаметр 350 м, глибина 7,8м.

По довгій кладці серед очерету виходимо на дерев`яний пірс ( на кожному озері він обов`язково є, дякувати рибалкам).

На кладці грілась гадюка.

Пляжу немає - все узбережжя заболочене, ліс та очерет

post-6657-0-01402300-1329598536_thumb.jp post-6657-0-13532600-1329598870_thumb.jp

Поряд з озером пустий будиночок -озеро в оренді

Вже близько 8-ої вечора і ми вирішуємо ще встигнути на озеро Погоріле

Теж заболочене озеро, кладка з пірсом. І знову гадюка. Тогоріч була тепла зима , і результат - багато змій. Тому треба бути обережним.

post-6657-0-31591400-1329598531_thumb.jp

Вертаємось на Данилове, де ставимо намет.

Вода дуже чиста, на глибині метрів двох видно вершини водоростей , які стовпами десь зникають в темряві води.

Таке враження, що тут повно водяників та русалок.

post-6657-0-84020500-1329598860_thumb.jp

Купаємось - але трохи моторошно :)

post-6657-0-97155200-1329598883_thumb.jp

Сутеніє,ми одні на цьому озері, десь поряд в болотах кричать-курликають журавлі

Цитата з «Лісової пісні» Лесі Українки якнайкраще підходить для опису цих місць:

"Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину - то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро - тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, - повна ніжної задумливої поліської краси»

post-6657-0-72696700-1329598540_thumb.jp

Пірс заходить на метрів 30-40 на плесо.

Вже в темряві ставимо намет і з ліхтариками збираємо дрова. Після вечері повертаємось на пірс.

Це ніч на Івана Купала. Клубочиться туман над озером.

Пів ночі серед озера , під міріадами зірок, зігріваємось гарячим чаєм .

post-6657-0-87333600-1329598907_thumb.jp post-6657-0-72466500-1329598898_thumb.jp

Зранку вийшов на пірс -а там море квіток латаття, які розпустились під яскравим сонцем.

post-6657-0-21651100-1329598549_thumb.jp post-6657-0-07905600-1329598553_thumb.jp

Фото Ось цієї квітки деякий час було в мене на аватарі на форумі

post-6657-0-28026000-1329598545_thumb.jp

post-6657-0-15114600-1329598942_thumb.jp

О другій половині дня вертаємося в с. Пересіка, де сідаємо на маршрутку до Ковеля.

Забув додати - поряд з Пісочним ще заглянули на озеро Болотне. Назва говорить сама за себе.

Маршрут нескладний, обійшли 9 озер з 12 . Інші 3 озера трохи поодаль.

Всі 12 можна обійти за 3 дні. Маршрут можливо почати також в Голобах, а закінчити в Купичеві, де йде траса на Турійськ.

Є в мене детальний звіт-розповідь з фотографіями, якщо когось цікавить - скину в лічку

post-6657-0-98630100-1329598525_thumb.jp

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
Є в мене детальний звіт-розповідь з фотографіями, якщо когось цікавить - скину в лічку

Викладуй тут звіти. Це ж цікаво))

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Звіти в мене в ворді , не доходять руки перенести інфо в якийсь блог. Тому лежать просто на е-диску на ukr.net.

Перевага маршрутів по Волині - легко вкластись в уікенд або в три дні.

Років 6 тому пішли в похід на озеро Добре.

Насправді, там в одному лісі ще одне сузір"я озер - Добре, Сошичне, Мочулино, Карасине та Святе.

Це Поряд з Каменем-Каширським.

На трасі Ковель - Камінь-Каширський є село Нуйно. Там ми і стартували.

Хорошої карти в нас не було, і ми заблукали серед мережива лісових доріг. Глибше в гущавину - а там болота. Йшли по гаті. Гать - це дорога серед болота з накладених колод. А навколо булькало болото.

І день закінчився не на пляжі озера, вже в сутінках ставили намет на якомусь острівці-узвищенні. Наступного дня теж поблукали, але вийшли на основну дорогу.

Треба враховувати - що в лісі багато меліораційних каналів - вони ускладнюють перехід.

Без карти-кілометровки туди йти не варто.І обов"язково краще мати фото-скріншоти з гугль-мапс. Тоді легше зорієнтуватись по вирубках та лісових дорогах, яких немає на карті .

Або брати додатково GPS. Я GPS не люблю - втрачається інтрига, коли розгадуєш карту-ребус

Хоча до озера Доброго можна доїхати машиною - але там дуже в"язкий пісок, як в пустелі.

Дійшли ми до озера Доброго, і там відпочивали 2 дні, від ідеї йти на інші озера відмовились.

Озеро Добре - надзвичайно мальовниче озеро. Є декілька турбаз, піщані пляжі, кришталево-чиста вода.

post-6657-0-36664400-1329719854_thumb.jp post-6657-0-70182200-1329719857_thumb.jp

Коли ми сплавлялись на байдарці по річці Турія, була ідея проскочити по каналу до озера Доброго.

Звіт по сплаву по Турії я кидав в сусідню тему "Сплави, водні походи". Ось інфо зі звіту:

"...Була в нас ідея , яку ми , не відважились реалізувати – пройти по одному з цих каналів до озера Добре та Сошичне.

Відстань до озер – всього лиш 3 км. Ліс за пару сотень метрів справа – це великий масив з десяток кілометрів в діаметрі.

Цікавий тим, що в ньому сховались серед хащів 5 мальовничих карстових озер ( Сошичне, Карасине, Мочурине, Добре та Святе), та є десяток цікавих заказників : ландшафтні заказники «Бузаки», «Святобузаківський», ботанічні заказники »Нуйнівський», « Мочуринський», гідрологічні «Озеро Карасине», «озеро Мочурине», «озеро Сошичне», ботанічна пам`ятка «Дуб звичайний» ( дерево віком 225 років поряд з озером Добре).

Детальніше про ці заповідні території можна прочитати на

http://www.kamadm.go.../zapovidnik.htm

І перлини цього лісу - два заказники загальнодержавного значення (гідрологічний «озеро Добре» та ботанічний «Вутвицький»)

Ботанічний заказник «Вутвицький»

Унікальне оліготрофне болото, вкрите сосною 5,5 А бонітету, на якому зроста­ють характерні для сфагнових боліт Східної Європи рослини: андромеда багатолистяна, багно звичайне, ринхоспора біла, а також рідкісні види, занесені до Червоної книги України: хамедафна чашкова (єдине місце зро­стання на Волині і друге на Україні), плаун річний. Місце розмноження окремих регіонально рідкісних видів птахів, зокрема, слукви (вальдшнепа), чирка-свистунця, а також інших видів птахів, переважно горобцеподібних.

Гідрологічна пам'ятка природи «Озеро Добре»,

Унікальне озеро карстового походже­ння з піщаним дном, глибиною 15м, розташоване серед лісового масиву, місце зупинки на відпочинок під час перельотів та розмноження деяких водоплавних птахів, зокрема норця великого і лиски. В прибережній смузі озера зростають рідкісні рослини: пла­ун річний і любка дволиста, занесені до Червоної книги України...."

Маршрут можна починати в с. Нуйно , по озерам, далі через озеро Святе , і потім до дорозі до Каміня-Каширського. Протяжність - приблизно 40 км. Тобто, можна вкластись у 2-3 дні.

Цікаво було б побачити озеро Святе. З такою назвою на Волині до десятка озер. Назва походить ще з дохристиянських часів. В давнину озера , болота , та ліси були об"єктами поклоніння. Тому , на цьому озері міг бути священний гай з капищем. Наскільки я знаю, в давнину люди робили піднесення духам води та боліт. Тому, хто знає, що там може бути на дні цих Святих озер...

Фотоапарата у нас з собою не було, але знайшов в неті гарні фотографії озера Доброго.

post-6657-0-60695000-1329719633_thumb.jp post-6657-0-58616100-1329719666_thumb.jp post-6657-0-79725100-1329719698_thumb.jp post-6657-0-46064500-1329719730_thumb.jp post-6657-0-05254200-1329719764_thumb.jp post-6657-0-32062800-1329719796_thumb.jp post-6657-0-79580600-1329719849_thumb.jp post-6657-0-11535700-1329719852_thumb.jp

далі буде...

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Минулим літом зацікавились природою Маневицького району.

Маневицький район - це майже один суцільний масив-тайга, серед якого острівцями-оазисами розкидані малочислені села та селища.

Такі масиви називаються пущами. Ліс розкинувся на 60 км в діаметрі. Колись мій батько розповідав про випадок, як один чоловік згубився серед цього лісу, три дні ночував на деревах та ягідки гриз - шукали вертоьотом( було це ще в совєцькі часи)

Сліди цивілізації - це залізниця , траса "Варшавка" та траса Луцьк-Любешів.

Природа там справді дика. Один Черемський заповідник чого вартий ( але про нього буде окрема розповідь ).

Тут можна і рись зустріти, і вовки там не дивина. Декільа років тому в Цуманській пущі знайшли сліди ведмедя - швидше за все - приблукав з Бєларусі.

Тому не дивуйтесь, якщо зустрінете і тут клешоногого. :)

Також по території Маневицького району протікає Стир ( в сусідній темі я викладав слайд-шоу "Сплав від Колок до Чорторийська", та річка Стохід.

Про річку Стохід теж розповім пізніше - а там є про що розказати!

В першу світову по Маневицькому району пройшов Брусилівський прорив. Спочатку бої в Костюхнівці, де був розгромлений польський легіон ( легіоном керував Пілсудський)

. По району йшли бурні бої. Кавалерійський загін російської армії так рвонув, що заскочили зненацька в тил в Маневичі,а там були склади та резерви австро-німецької армії.

Якби кавалеристи не грабували склади 2 дні, а пішли на Ковель - то , можливо, Брусилівський(Луцький) прорив закінчився би інакше.

Австрійці хаотично відступали, тому в лісах там може бути що завгодно .

Далі лінія фронту зупинилась по річці Стохід. Там російські війська декілька разів намагались захопити та утримати плацдарм на протилежному березі, але атаки захлинулись в крові. Стохід був весь червноий від крові та вкритий трупами. Тут і газові атаки були не рідкістю.

В лісах є сліди другої світової - не здивуйтесь, якщо випадково знайдете криївку. :) Адже деякий час тут була так звана Колківська республіка.

Багато пам"яток з давніх часів. Тут немало поселень неоліту, адже вдосталь кременю. В с. Лишнівка знайшли дуже дивну трипільську глиняну табличку. Йдуть суперечки , чи це не трипільська писемність-клинопис.

І в цих дрімучих лісах та болотах безліч пам"яток природи. Це і дикі лісові озера, і заказники, і джерела. Причому , є досить заказників загально державного значення. Ось вони позначені на карті:

post-6657-0-74095900-1329828912_thumb.jp

От саме по цих місцях ми помандрували .

Далі буде...

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

В 2008 році побували в поході на Рівненському Поліссі. Маршрут був спланований так, щоб ще проїхатись по Поліській вузькоколійці. Ця вузькоколійка, або "Кукушка", чи ще як її називають - трансполіська магістраль, це найдовша в Європі діюча вузькоколійна залізниця - більше 100 км завдовжки.Серед туристів чимало австріяків, поляків, канадців. Можливо більше, ніж українських туристів...Чомусь, в Україні мало хто за неї знає, на жаль.

Поїзд ( три-чотири вагончика та електровоз такий як на дитячій залізниці в Луцьку) їде через непрохідні болота та лісові хащі від станції Зарічне до станції Антонівка біля 5 год. Швидкість біля 30 км. Двері в вагонах не зачиняються, можна їхати , звісивши ноги, або навіть залізти на дах, і буде справжній вестерн.

Але про це я розповім пізніше, в наступних постах.

Згадав я вузькоколійку не дарма...

Справа в тому, що колись на Волині, як я вже згадував, була густа мережа вузькоколійок. Велика частина була прокладена німцями у першу світову , як польові військові залізниці. Так німці та австрійці налаштовували комунікацію між військами, доставку боєприпасів - ви ж знаєте , які у нас дороги, а тим паче на Поліссі. Ще частина доріг була побудована в 20-х роках для вивозу з лісу деревини, частково використовувавлись, як пасажирські.

Були ми в поході по Цуманській пущі ( про цей похід теж розповім пізніше). Йшли по лісовій дорозі, прямій , як магістраль. Дивно, в такій гущавині. Місцеві називають її "колейка". Як потім вияснилось, там теж була вузькоколійка .

Ось цікаве фото : будівництво Ківерцівської вузькоколійної залізниці( Ківерцівське лісництво)

post-6657-0-43598300-1329837354_thumb.jp post-6657-0-35592200-1329837453_thumb.jp

А ось карта

Вузькоколійки, які колись були в Маневицькому районі

post-6657-0-62587500-1329837497_thumb.gi

А це вузькоколійки воєнно-польові( зверніть увагу, між Луцьком та Володимиром була залізниця !!!)

post-6657-0-29101000-1329837517_thumb.jp

А ось дві карти бойових дій Брусилівського прориву

Подивіться уважно назви населених пунктів по удару на Ковель, вони будуть фігурувати в розповіді.

post-6657-0-29101000-1329837517_thumb.jp

post-6657-0-87810100-1329837983_thumb.jp

До чого я це все веду ? Так ось, більшість цих залізниць розібрали, або проклали звичайну колію. Але деякі лишились. І саме головне - вони діють!

Так ось, з села Прилісне ( це трохи північніше Маневич) є прокладена колія вузькоколійки. Не на всіх картах вона позначена.

Справжня назва села не Прилісне, а Маневичі. Смт Маневичі - це була спочатку невеличка залізнична станція, далі вона розрослась до розмірів селища. А назва залишилась. Ну а справжні Маневичі перейменували в Прилісне.

Так от, в Прилісному є торфозавод "Сойне". До торфовищ прокладена вузькоколійка довжиною приблизно 18 -20 км. Торфовища - це забуті Богом та людьми болота, які меліорували для видобутку торфу.

Товарний поїзд там їздить 4-5 разів на добу.

Ось це нас і зацікавило. Про що я далі і розповім

Далі буде

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

\

А це вузькоколійки воєнно-польові( зверніть увагу, між Луцьком та Володимиром була залізниця !!!)

ще в 90-ті між Заборолем та Боголюбами вздовж боголюбських ставків була насип, казали,що це була вузькоколійка, раніше на це не звертав увагу,та тепер дивлячись на карту думаю,що це могла якраз бути дорога Луцьк-Володимир!

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
ще в 90-ті між Заборолем та Боголюбами

Де саме? Куди й коли зник насип?

Я виріс в тому районі, велосипедом все обїзджено якраз в кінці 80-х початку 90-х, але насипа пригадати не можу((

Редаговано Андрій Віталійович

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
ще в 90-ті між Заборолем та Боголюбами

Де саме? Куди й коли зник насип?

Я виріс в тому районі, велосипедом все обїзджено якраз в кінці 80-х початку 90-х, але насипа пригадати не можу((

Ця залізниця чи була повністю побудована, чи трохи недобудована. Знаю, що в селі Губин(по трасі між Луцьком та Володимиром) залишились залишки залізн. станції. Здається, залізницю перед війною ліквідували, як небезпечну. Хоча, від бліцкрига це не врятувало. :) Треба поритись на цю тему, знайти точніші дані.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

ODZER, та я запитав за конкретний насип, який ніби існував ще в 90-х в районі Заборолля чи Боголюб))

А залізниця існувала, якщо я не помиляюсь, в часи Першої Світової, принаймні в якийсь літературі про брусилівський прорив зустрічав.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

про насип нічого не знаю...Але оце слово "колейка" в народі ,як приліпне, то вже надовго. Певно, щось під тим є,а може й ні....

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
Де саме? Куди й коли зник насип? Я виріс в тому районі, велосипедом все обїзджено якраз в кінці 80-х п
ODZER, та я запитав за конкретний насип, який ніби існував ще в 90-х в районі Заборолля чи Боголюб)) А залізниця існувала, якщо я не помиляюсь, в часи Першої Світової, принаймні в якийсь літературі про брусилівський прорив зустрічав.

Мало їздили велосипедом Андрій Віталійович!

Ось карта лісництва для спортивного орієнтування на ній видно залишки насипу,по частині його зараз іде дорога інші залишки видно через улоговини, далі по полю він був розорений,хоч ближче до Богушівки теж раніше були залишки,чи є зараз не знаю давно там був!

В районі с.Буяни стояла військова частина,мій прадід служив якраз в ті часи і його робота була доставляти провізію в частину.що здійснювалось якраз цією вузькоколійкою!

Раніше чув про це та не сильно звертав увагу.а сьогодні спеціально поговорив про це з моєю бабусею,дочкою мого прадіда і пригадав такі факти!

post-4560-0-54137400-1329850928_thumb.pn

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
Мало їздили велосипедом Андрій Віталійович!

Та все може бути, тому й запитую))

Карта за 82 рік, тоді я ще великом не їздив.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
Карта видана 1991р. просто підготовлена по матеріалах 1982р.

В будь-якому випадку, для мене, насипи новина. Замалий був, щоб звертати на них увагу))

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

далі про вузькоколійку "Сойне"

Торфозавод "Сойне" в Прилісному побудований, напевне, в 70-80х роках. Від Маневич до заводу йде звичайна колія, а далі на північ - вузкоколійка.

Декілька локомотивів курсують вдень і вночі. Є декілька торфовищ, саме останнє - біля хутора Городок. Там і закінчується колія. Хоча, хутір давно не жилий.

Торфовища - це осушені непрохідні болота.

Отже, ідея походу:

Проїхатись на вузькоколійці в кінцеву (18-20 км). Там висадитись десантом і далі пішки в Черемський заповідник, точніше до озера Редичі, потім - болото та озеро Локоття, Панська гора, озеро Паніно(Засвіття), потім село Серхів, по дорозі від села до озера Охнич. Там ночівля. Наступного дня до озера Довгого в селі Замостя, далі через село Карасин( там оглянути старовинну церкву та дерев"яний вітряк) до озер Святе та Біле, і фінал на озері Тросне.

Однойменних озер з назвою Святе та Біле на Волині з добрий десяток.

Ось нитка маршруту (позначена малиновим). Кінцева вузькоколійки - червона крапка. На багатьох картах вузькоколійка не позначається.На цій закінчується в Серхові. Далі синіми цяточками позначена колія. Болото Засвіття - це зараз торфовище.

post-6657-0-44415600-1329917106_thumb.jp

Домовившись попередньо з начальством заводу про поїздку на локомотиві, їдемо з Луцька в Прилісне (біля 2 год).Через Прилісне з рюкзаками йдемо до заводу.

Викликали здивування в місцевого дядька : " Та куди ж ви йдете? Там же кунєц швєта!" Він не перебільшував. :)

Чекаючи на поїзд, спостерігали за розгрузкою вагонів. Вагон заїзджає в хитромудру конструкцію, і механізм повністю перевертає його догори дном, і знову ставить на рельси , і далі наступний. Торф падає вниз, там під землею конвеєр , по якому все доставляється на завод.

http://narrow.parovo...dex.php?ID=1809

Сідаємо в маленький локомотив , і пригода почалась ! Перед кабіною є невеличка платформа-балкон з перилами. І поїзд везе нас в серце Полісся.

Швидкість невелика, кілометрів 20 за годину, навколо ліси та болота. Їхали з зупинками 2 години , довжина 18-20 км ( я вираховував на карті) .

Торфовища - вирівняні бульдозерами поля. Пласт торфу товщиною 5 м.Один метр торфу утворюється за тисячу років.

Колись наші предки поклонялись духам боліт і кидали в трясовину піднесення .Не здивуюсь, якщо і людей. Адже знаходять в болотах Ірландії тіла людей, які пролежали в торфі тисячі років. Можливо, кельти приносили їх в жертву. Причому, тіла ці дуже добре збереглись, адже торф - прекрасний консервант.

Ось цікава стаття http://www.scud.ru/p...book_in_bog.php

Чув історію, що не так давно, десь хлопці на Поліссі копали торф, та викопали вершника в обладунках з конем(!!!). Чорні археологи поживились...

Отже, ми висадились десантом біля хутіра Городок. Хутора ніде не видно...

Через лісові дороги пішли до Черемського заповідника. Залишки хутіра таки побачили - садок серед лісу. Я потім вияснилось, ще одна пуста хата була за рпару сотень метрів у лісі.

На перехресті лежав напівзогнивший хрест-фігура.

Орієнтуватись тут дуже складно. На карті дороги не позначені. Карту прив"язати до місцевості немає змоги - відсутні орієнтири. На супутникових знімках гугль-мапс дороги-стежки слабо проглядаються.

Чорниць та брусниць навколо море.

В поході смачна вівсянка з чорницями, брусницями, малиною, ожиною, полита згущеним молоком, А десерт - різні ягоди посипати покришеним печивом та перемішати з згущеним молоком -з"їдається за пару хвилин. :)

Зустріли єгерів. Поросили нас не палити вогнище та не курити - навколо торф. Не дивуйтесь, якщо вас завернуть назад. Адже це заповідник, люба діяльність тут заборонена. Це , між іншим, єдиний на Волині заповідник.

Єгеря підказали нам дорогу. Розповіли про хрест, що ми бачили. На хуторі жила тяжкохвора жінка. Їй приснився сон, що треба серед лісових доріг поставити хрест-фігуру, і тоді вона вилікується. Хрест поставили - і жінка швидко одужала.От така легенда...

Черемський заповідник - це особлива тема. Один знайомий бував тут років десять тому. Сказав, якщо хочеш попасти в загублений світ - то тобі туди. Каже, що єдиний раз бачив підводу, повну білих грибів - саме тут.

Не рідкість тут тетерева та глухарі, рисі, частенько заходять вовки. Бавгато рідкісних рослин - наприклад, реліктова рослина шейхцерія.

В неті можна скачати документальний серіал про природу України. Фільм з декількох десятків серій, про кожну область одна-дві. Є й про Волинь. В цій серії цікавий відеосюжет про Черемський заповідник.. Рекомендую.

А ось статті

http://7chudes.in.ua...dnii-zapovidnik

http://ukrainaincogn...dnyi-zapovidnyk

Ось як це виглядає в гугль мапс( червона цятка- озеро Редичі, світло-салатовий колір - це болото, що розкинулость на десяток км.

А посередині озеро Черемське

post-6657-0-43563100-1329920215_thumb.jp

Ось знайшов у неті фото озера Черемського, зняте з оглядової вежі

post-6657-0-24751300-1329920560_thumb.jp

Дорога переходить в стежку, яка губиться серед болота . Йдемо по коліно в в"язкому торфі, сотня метрів - і ми біля озера Редичі.

Навколо озера болотне рідколісся з берізками.

Картина просто феєрична! Таке враження, що ми в іншому вимірі. Дуже своєрідна атмосфера.

Дно тверде. Після купання шкіра , ніби змазана гліцерином. Вода мутновата,чайного кольору, з домішками торфу.

Біля озера рідкісні рослини - образки болотні, дуже гарні квіти, схожі на кали.

Вертаємось назад і прямуємо до озера та болота Локоття.Це природний заказник.

Дійшли до болота , але зробили помилку , пройшли біля озера по дотичній, промахнулись.

Плесо так і залишилось в сотні метрах поруч серед гущавини, але це ми зрозуміли вже після походу, під час розбору польотів.

Зате я зрозумів ясніше значення слова "трясовина". Під ногами відносно твердий грунт, видно сліди від підводи. Але земля пружинить та грає. А навколо великі поляни, всіяні журавлиною.

А серед журавлини рідкісна комахоїдна рослина - росичка. Шкода, але фото чомусь не закачується.

Далі лісовим стежками йдемо до Панської гори, на якій стоїть склеп. Ось цікава стаття

http://www.day.kiev.ua/213050

http://www.lesovod.org.ua/node/3435

Склеп знайшли, золото ні. :)

Далі підійшли до озера Паніно(Засвіття), від озера лісом до села Серхів. В Серхові повернули на захід. Якщо йти нам схід - можна вийти на велике озеро-курорт Біле в Рівненській області. Хоча , там буде одна перешкода - півкілометра треба йти через болото в воді.

Отже , з Серхова йдемо до озера Охнич. Переходимо через шпали вузькоколійки, і вже в сутінках ставимо намети на Охничі.

Озеро досить велике, є піщаний пляж, хоча більша частина узбережжя - це заболочений ліс.

Опівдні вирушаємо до озера Довге в селі Замостя. Скупавшись , по шоссе йдемо в село Карасин.

Там оглянули стару церкву та дерев"яний вітряк. Механізм з жорновами повнівстю збережений.

Попивши холодного молока з погреба, і трохи відпочивши від спеки у затінку, йдемо до озера Святого та Білого.

Озеро Святе серед лісу - пляжу немає. Але є пірс.

Вже було близько до вечору, на озеро Біле не пішли.

Фініш на озері Тросному. А там... гамір, крики, музика. Людей, як на морі.

Як контрастний душ. З незайманої природи зразу в цивілізацію...

На нас, з рюкзаками на плечах, дивились, як на пришельців-уфолюдеків( ufoludek - по -польськи інопланетянин) :)

А далі автобусом до Луцька.

Вузькоколійкою - 18-20 км, пішки - 32 км.

А найкраще проілюструє розповідь відео:

а доповнить слайд-шоу

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Документальний фільм, про який я згадав в попередньому пості - "Унікальна Україна". А конкретніше - шукайте серію про Волинську обл., здається, називається "Полісся, край тисячі озер".

Там розповідається про Шацькі озера, парк "Прип"ять-Стохід" , Черемський заповідник, Оконські джерела.

Ще варто подивитись фільми про Волинь - "Зелений бастіон" та "Мальовниче Полісся"

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Далі про походи по Маневицькій тайзі.

Якщо поглянути на карту Маневицького району - можна побачити трикутник.

Ліва грань - річка Стохід, права грань - траса Маневичі-Любешів. Нижня грань -залізниця між Ковелем та Маневичами. Довжина кожної грані - приблизно 30 км

Весь цей трикутник - це суцільна тайга та болота. Серед лісової глушини декілька сіл, сполучені між собою геть поганими піщаними дорогами.

Ці села - єдині оплоти цивілізації.

post-6657-0-46704100-1329990130_thumb.pn post-6657-0-31980300-1329990150_thumb.jp

В давнину, пів-Європи покривав льодовик. Крайня межа проходила певний період по ліній Турійськ- Маневичі. Саме в Маневицькому районі льодовик утворив морени. Грунт Маневиччини - суцільні піски, дюни та пагорби. Багато кременю - пісок і кремінь ймовірно приніс в собі льодовик. Колись на Волині нерідко можна було побачити велетенські валуни. Потім всі вони пішли на будівельні роботи.

Піщаний грунт - відповідно багато соснового та ялинового лісу, і специфічна рослинність.

Льодовик почав відходити та танути - утворилось багато річок, боліт та озер. Потім деякий час тут була тундрова зона. Паслись великі стада мамонтів , шерстистих носорогів і т.д. Це приваблювало мисливців палеоліту. До речі, на Волині є пам"ятка палеоліту - залишки стоянки віком до 200 тис років( я не науковець - якщо помиляюсь, то поправте мене).

І на Поліссі залишилось багато реліктових рослин бореального типу, притаманних тундрі - це і журавлина, чорниця, верба лапландська , шейхцерія та ін.

Серед цього Маневицького трикутника є декілька озер - Глибоке, Засвинське, Хидча, Вино та Кручене. І декілька природних заказників.

post-6657-0-01304600-1329992072_thumb.jp

Про історичні події в цьому районі я розповідав. Австрійці хаотично відступали в цих лісах за Стохід. Саме тут проходив удар на Ковель.

В другу світову війну теж були бої за стратегічний вузол Ковель. Німці довго утримували оборону. Тому, не дивуйтесь, якщо в місцевих болотах не тільким вершники чи австрійці , а й німецькі Тигри з законсервованими танкістами. :) Німецькі танки частенько ламались, дальність переходу в них була менша в порвнянні з Т34. Тому їх просто могли топити в болотах .

Отже, ідея походу :

Стартувати з траси північніше на 2 км від Прилісного - далі до озера Глибокого - від Глибокого через поля-луги до водосховища поряд з селом Городок - потім безпосередньо через село до озера Засвинське - звідти до озера Хидча - поряд з ставками до села Градиськ - від Градиська через дамбу по болоті Бабинець до озера Вино (ночівля) -наступного дня від Вино по тайзі до озера Крученого - далі до торфовищ. На торфовищах є ще одна вузькоколійка довжиною 7 км. Швидше за все, що вона не діюча. І по шпалах до Маневич. Ось про цю залізницю http://narrow.parovo...p?PRINT&ID=2508

Як варіант - від торфовищ звернути на південь, щоб оглянути витоки річки Череваха - це 12 природних джерел( заказник Череваські озера)

скріншот з гугль-мапс, трохи тяжко роздивитись деталі.( озера позначені цяточками різного кольору)

post-6657-0-88052200-1329992686_thumb.jp

А це карта генштаба ( 2 частини)

post-6657-0-49536300-1329992696_thumb.jp post-6657-0-43489600-1329992682_thumb.jp

далі буде...

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Ще додам стосовно валунів, які ніс в своєму тілі льодовик.

В Житомирській області є пам"ятка природи "Кам"яне село"

Це цікаво http://7chudes.in.ua/content/kaminne-selo

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Величезна подяка ТС! Я знав,що Волинь цікава і не досліджена місцина,але не думав,що на стільки.З великим задоволенням перечитую кожне новий опис у Вашій темі.Будьте добрі,розкачіть про себе.Скільки вас є,ентузіастів?Як обираєте маршрут,коли ходите?Чи затратно це і чи можна до вас доєднатися і т.д..Наперед вдячний.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Зареєєструйтесь або увійдіть для відповіді

Ви маєте бути зареєстрованим учасником для коментування

Створити акаунт

Зареєструйтесь у нашій спільноті. Це легко!

Створити обліковий запис

Увійти

Маєте акаунт? Заходьте.

Увійти зараз


×