Похвала байдужості

[Tolik_lt]

"Запад есть Запад, Восток есть Восток, и вместе им никогда не сойтись", – утверждал Редьярд Киплинг. Приближение 22 июня и горький майский опыт побуждают задуматься о взаимоотношениях украинского Востока и украинского Запада. Способны ли ужиться вместе настолько разные люди?

Предки мистера Киплинга, столкнувшиеся с аналогичной проблемой, изобрели спасительную толерантность. Сторонники различных конфессий резонно рассудили, что терпеть друг друга выгоднее, чем беспрестанно воевать. Так появился знаменитый Toleration Act, принятый английским парламентом в XVII веке.

К сожалению, со временем прагматичная толерантность, обусловленная суровой необходимостью, уступила место идеализму. Романтикам было мало ненападения – они жаждали братской дружбы и заговорили не о терпимости, а об уважении к чужим ценностям.

Сегодня пропагандируется именно такая толерантность. Но уважение – слишком растяжимое понятие, и на практике мы видим неутешительную картину: мягкие, интеллигентные, широко мыслящие люди уступают напористым дикарям, стремящимся к идейной экспансии.

В нашем сознании укоренился образ толерантного недотепы с милой улыбкой, готового расстилаться перед любым фанатиком, чтобы, не дай Бог, его не обидеть. Подобная линия поведения лишь стимулирует рост нетерпимости.

Так, подчеркнутое уважение Европы к "чувствам верующих" укрепило позиции воинствующего исламизма. А пиетет либеральной интеллигенции перед украинским национализмом способствовал триумфу радикальных наци.

Конструктивная толерантность предполагает не уважительное, а индифферентное отношение к чужим ценностям. Это приземленная сделка с участием двух и более сторон: я не трогаю вас – вы не трогаете меня. Я не пытаюсь навязать окружающим свой образ жизни и не собираюсь поступаться собственными интересами из-за чужих амбиций. Я не запрещаю согражданам почитать Христа, Аллаха, Бандеру, Патриарха Кирилла, Великую Победу, Великого Кобзаря или Великого Маниту. Но если мое равнодушие к чужим святыням кого-то обижает и оскорбляет, это не моя проблема.

Герой известного американского романа формулировал свое кредо так: "Клянусь, что никогда не буду жить ради другого человека и никогда не заставлю другого человека жить ради меня".

Пожалуй, это оптимальная формула гуманитарной политики для такой страны, как Украина.

Признать, что один полноправный гражданин ничего не должен другому полноправному гражданину.

Без стеснения пользоваться удобным языком и не ждать, что собеседник будет угодливо подстраиваться под тебя.

Помнить своих героев и поменьше думать о чужих. Согласиться с государственным невмешательством в исторические, языковые и церковные дела.

Кто-то возразит, что в результате жители Востока и Запада еще больше отдалятся друг от друга. Это не так. История, язык или религия априори не могут объединить страну – нужно искать другие механизмы консолидации.

А в гуманитарной сфере нам не приходится выбирать между индифферентностью и братским единением. Вопрос стоит иначе: индифферентность или вражда?

В какие годы раскол Украины был выражен сильнее: когда ветераны УПА и Красной Армии отмечали собственные праздники, не думая друг о друге, или когда Виктор Андреевич принялся "мирить" несчастных стариков?

Когда имя Романа Шухевича было практически неизвестно на Юго-Востоке или когда донетчанам и крымчанам попытались привить уважение к чужому герою?

Сама жизнь диктует нам рецепт мирного сосуществования. Украинскому обществу не хватает зрелой и рациональной толерантности, но ее заменил стихийный суррогат – обывательское равнодушие.

Мы часто и справедливо ругаем пассивную позицию "Моя хата с краю". Народная безучастность обрекает Украину на тягостный застой и мешает двигаться вперед. Но когда впереди маячит пропасть, пресловутая хатоскрайность оказывается спасительной.

К сожалению, сегодня в общественно-политическом пространстве доминирует деструктивные идеи, обостряющие взаимную вражду и раскалывающие страну. Активная гражданская позиция стала синонимом фетишизма, узколобости и нетерпимости.

И если бы вся Украина состояла из поклонников Шкляра и Бузины, наша страна неминуемо исчезла бы с политической карты мира. От югославского, осетинского или приднестровского сценария нас спасает лишь то, что прослойка идейных граждан намного меньше индифферентной мещанской массы.

Сохранение Украины как единого и достаточно мирного государства обеспечивают простые обыватели, озабоченные приземленными вещами: семья, работа, дача, секс, футбол, попса, телевизионные ток-шоу, цены на продукты и т. д.

Этим людям плевать на красные флаги, церковные разборки и Сталина с Бандерой. У них нет убеждений и, соответственно, нет потребности отстаивать свои убеждения с воплями, мордобоем, булыжниками и кувалдами.

Это многомиллионный буфер между антагонистическими группировками русофилов и национал-патриотов. Это самые что ни на есть настоящие украинцы: ведь соборная Украина существует лишь благодаря им.

Народный пофигизм – единственный фундамент, на котором худо-бедно держится наше государство. Ситуация прискорбная, но, как говаривал незабвенный Леонид Макарович, маємо те, що маємо. Ныне украинский запас прочности прямо пропорционален запасу обывательской инертности.

Конечно, обыватель недоволен происходящим в стране и вяло ругает власть, но браться за вилы не спешит. Этим он изрядно злит сограждан, прильнувших к жидкокристаллическим мониторам и мечтающих смести антинародный режим. Считается, что расшевелить народ – первостепенная задача на пути к переменам.

Но, допустим, активному меньшинству все-таки удастся пробудить толпу, отвлечь пенсионеров от садово-огородных участков, оторвать молодежь от пива и дискотек, растащить равнодушное большинство по идейным лагерям.

Что дальше? Что предлагают Украине разгневанные народные заступники? Красивые, но бессмысленные лозунги? Абсурдную солянку из либертарианских и социалистический идей? Культурные фетиши, заведомо неприемлемые для другой части страны?

Отрицание старого и взаимоисключающие представления о новом – это наихудшая программа действий. В таких условиях народный взрыв будет иметь катастрофические последствия: окончательный коллапс экономики, распад страны, поломанные судьбы миллионов людей, потеря того немногого, что еще осталось.

Гражданская пассивность оберегает от нас от этой печальной участи и позволяет сохранить единственное достижение независимой Украины – мир. По иронии судьбы обывательское равнодушие стало благом, не переставая быть злом.

Современная Украина напоминает больного, которому необходима операция. Наш апатичный герой не желает ложиться под нож. С одной стороны он себя губит, так как опасная болезнь прогрессирует. Но в то же время бедняга себя спасает, ибо грамотных хирургов нет. Есть невежественные и агрессивные коновалы с непомерными амбициями.

Их вмешательство гарантирует пациенту немедленную смерть на операционном столе.

Мы оказались в ловушке между воинственной пассионарностью и миролюбивым пофигизмом. И то, и другое губительно для Украины.

Из тупика можно выбраться, лишь соединив бесстрастие с активной гражданской позицией.

Для этого следует руководствоваться не эмоциями, а трезвым расчетом. Не придавать значения цвету кошки, но заставить ее ловить мышей. Направить всю энергию на решение правовых и экономических проблем, отгородившись от гуманитарных дрязг индифферентным заслоном.

Запад и Восток никогда не станут братьями, но они могут стать партнерами, решающими общую задачу. Все зависит от нашего участия и нашей безучастности.

Михайло Дубинянський

[Volyniaka]

Гидотненька статєйка...

І вроді всьо правильно сказав, і Фірташа нікого з... не обідив, і націкам, тіпа, вломив...

І, гламноє! Пушті помирив Запад з Востоком!

==

Tolik_lt, навіщо перепостувати таку хрєнь?

[Tolik_lt]

кому хрєнь, кому тверезі думки. Дубинянський- хороший індикатор того, хто ведеться на значки і фетиші, а хто читає

[Ko3bMa]

собсна нічо нового не прочитав)

Дубинянський- хороший індикатор того, хто ведеться на значки і фетиші, а хто читає

фраза нагадує гасла типу "Ти реальний пацан? Тоді хавай сємкі" або "Якщо вікна, то блаблабла"; тобто "Якщо ти весь такий "вище сірої маси" - читай *вставити автора*"

[Tolik_lt]

Дубинянський- хороший індикатор того, хто ведеться на значки і фетиші, а хто читає

фраза нагадує гасла типу "Ти реальний пацан? Тоді хавай сємкі" або "Якщо вікна, то блаблабла"; тобто "Якщо ти весь такий "вище сірої маси" - читай *вставити автора*"

Ти перебільшуєш, Павлуша, як завжди(с)

Не претендую на то, щоби казати хто сірий, а хто више.

[solnishko]

Якщо ти весь такий "вище сірої маси" - читай

(ключове слово виділене)

Не бачу в статті нічого гидотного. Вибачте, але для того, щоб щось мати,

треба щось для цього зробити. А не стояти по один, чи другий бік барикад (байдуже який)

і безмежно ненавидіти.

Считается, что расшевелить народ – первостепенная задача на пути к переменам.

В 1917-му вже розрухали "чернь", яка дорвалася до "забрати і поділити". Щось добре вийшло?

[Dima4s]

В 1917-му вже розрухали "чернь", яка дорвалася до "забрати і поділити". Щось добре вийшло?

А з цим можна поспорити...

Все що є в Україні наразі побудоване в часи комунізму...

[SunSeth]

угу, і все, що є в Японії теж побудоване в часи "комунізму" в Україні.

[Dima4s]

угу, і все, що є в Японії теж побудоване в часи "комунізму" в Україні.

Сарказм защітан.

Якби я написав соціалізм,це б щось змінило?

[SkyLight]

Якщо хоча б Волинська, Львівська, Івано-Франківська області від"єднаються від Сходу, то через десять років східні українці будуть приїжджати до нас на заробітки як гостарбайтери у Польшу, Чехію і інші країни.

Декілька місяців назад я був у Києві, враження самі огидні, там вже абсолютно не почути української мови(але це пів-біди), коли я стараюся заговорити на державній, на мене зразу погляд як на недолюдину. Зі слів багатьох моїх знайомих, людина яка не знає російської мови, просто не має жодного шансу знайти собі хорошу роботу. З цього всього виникає одне закономірне запитання - а чи потрібна нам така Україна? Я нічим не гірший від тих, хто знає російську мову, але дефакто - недолюдина.

Ситуація показує, що в таких умовах з цими людьми неможливо залишитися українцями,бо неможливо служити двом панам, людина не може думати, жити двома мовами.

Не порахуйте мої слова за образу. Візьміть в приклад звичайну сім"ю: старенька мама і два сини. Мама постаріє і рано чи пізно відійде в "мир иной", а синам разом не зжитися- просто візьмуть і розміняють квартиру(з можливою доплатою). І розійдуться вони не через те, що погані люди, просто разом неможливо зжитися двом дорослим сім"ям, які дивляться у абсолютно різні сторони. Теж саме відбувається у великих масштабах, нації виростають, обирають свій вектор розвитку і розходяться в різних напрямках. І не можна когось осуджувати, що він спить і бачить своє щастя на російському горбі, а хтось модернізується під європейську модель розвитку.

Їдучи з Київа до Луцька, можна спостерігати за жахливим станом будинків, дворів, садів і т. п., чого ну просто не побачити на цвітучій Волині. От же най одні живуть у срачі, а іншим потрібно рухатися вперед.

[Ko3bMa]

Не бачу в статті нічого гидотного. Вибачте, але для того, щоб щось мати,

треба щось для цього зробити. А не стояти по один, чи другий бік барикад (байдуже який)

і безмежно ненавидіти.

1. а ніхто нічого про "гидотне" і не згадував, не знаю, пані, чому вам так здалося 0_о

2. тупо стояти і страшно думати про всіх, то ясно що ніц тобі з того не буде - кеп?

3. та й просто "читати" теж ніфіга не дасть. теорія без практики - порожній пшик.

В 1917-му вже розрухали "чернь", яка дорвалася до "забрати і поділити". Щось добре вийшло?

імхо, простий спосіб для "низів" прорватись "наверх" без відповідної підготовки - ніц хорошого

[Tolik_lt]

Не порахуйте мої слова за образу

ні, ми їх рахуємо за щось інше...правда, казати нічого не будемо, і так тільки з РО....

[SkyLight]

Не порахуйте мої слова за образу

ні, ми їх рахуємо за щось інше...правда, казати нічого не будемо, і так тільки з РО....

Толік Діамант прівет! Як життя? Як Банк?

[solnishko]

та й просто "читати" теж ніфіга не дасть.

Ну чого ж, словниковий запас збагачується..)

Все що є в Україні наразі побудоване в часи комунізму...

Хто його зна, наскільки якіснішим було б усе, що будувалося, якби "комунізму" не було.

[kudrom]

Tolik_lt став піар-менеджером Дубинянського, коли ця стаття вийшла на УП, я на 90% був впевнений, що вона з’явиться на Борді від Толіка )

[IncvizitoR]

Запад и Восток никогда не станут братьями

Це речення, фактично концентрована нісенітниця якою посипаний весь текст, дозволю собі спитати напідставі чого Дубинянський наважився робити такі еволюційні висновки по українському народу? Люди однакові, їхні потреби теж - хліба та видовищ. Чому так категоричний Дубинянський?.

Одна з унікальностей майдану заключається в тому, що привезений з донбасу електорат Януковича, коли дізнавався що насправді оранжеві не відстоюють натівські чоботи та наколоті апельсини, а вимагають справедливості по відношенню до людей, кидали біло-голубі стрічки і ставали безколірними, сідали поряд і ставали мало не братами.

Братськими ніколи не стане західна та східні ідеології управління массами, варто лише назбирати по країні на одного мудрого, патріотичного керівника-державника, і Схід та Захід ще й як стануть братами.

За таких поглядів Дубинянського, скоро очікуємо з-під його пера таких откровень:

- "Не потрібен Україні тризуб який розколює населення, є серп з молотом який десятиліттями об’єднував народи"

- "Нащо вивчати українські мову, яка от-от зникне, коли вже придумали великий і магучий"

- "Українська труба лише розсадник розбрату та корупції в суспілстві, нема труби не буде суперечок"

- "Московські архіви багаточисельніші, їхні історики повноцінніше напишуть нам історію"

- "Якщо кетчуп то Торчин, якщо вікна то ВЕКА, якщо митний союз то з Росією"

[Tolik_lt]

kudrom, ти знаєш, і не встидаюсь цього. тому що вважаю його тексти цікавими і мудрими. вони- погляд не з крайніх позицій, це погляд з точки зору здорового глузду. і я перепощую для тих, хто читає, а не, як Інквізитор, шукає знайомі гасла.

цитуємо Дубинянського:

Сохранение Украины как единого и достаточно мирного государства обеспечивают простые обыватели, озабоченные приземленными вещами: семья, работа, дача, секс, футбол, попса, телевизионные ток-шоу, цены на продукты и т. д.

Цитуємо Інквізитора

Люди однакові, їхні потреби теж - хліба та видовищ.

Радій,Інквізитор, Дубинянський згоден з тобою

[IncvizitoR]

Радій,Інквізитор, Дубинянський згоден з тобою

Це не привід для радості, оскільки я не згоден з Дубинянським

[Tolik_lt]

та ти сам з собою не згоден, але то таке

[Ko3bMa]

от тільки Дубинянському на то все якось пофігу)

[Smith]

Стаття, на мою думку, пропагує гасло: "Не розхитуйте човна! Все буде добре."

А також, однією з думок даної статті є те, що не потрібно будь-яких протестів громадськості (Податкового майдану, страйку вчителів і т.п.). І, як на мене, такі статті більше на руку існуючій владі.

Я з IncvizitoR-ом погоджуюсь на рахунок фрази

Запад и Восток никогда не станут братьями

- з чого автор зробив такі висновки? Чи може він непрямо підтримує федералізацію України?

[Tolik_lt]

А також, однією з думок даної статті є те, що не потрібно будь-яких протестів громадськості (Податкового майдану, страйку вчителів і т.п.). І, як на мене, такі статті більше на руку існуючій владі.

не думаю:

Не придавать значения цвету кошки, но заставить ее ловить мышей. Направить всю энергию на решение правовых и экономических проблем, отгородившись от гуманитарных дрязг индифферентным заслоном.

[Smith]

Одним вже "кошка" виставила рахунок за побиту плитку.

[IncvizitoR]

Оскільки ти Толік є рупором Дубинянського, тому й до тебе звертатимусь, апелюючи до автора:

Управління массами це ціла наука, неконтрольвана людська масса це взагалі страшна сила, тому кожна влада за цими речами пристально бдіт. І коли настрої в населення починають зашкалювати за безпечну ватерлінію, що робити? Так само як з людською температурою - температуру збивають. Для цього є теж багато методів, починаючи відволіканням уваги чимось резонансним та емоційним, і закінчуючи вбросами: "ціхо-ціхо, все буде добре".

І я вважаю що вольним чи невольним засобом таких протипожежних вбросів виступає пан Дубинянський. (і не лише він один)

Коли народ піднімав голос по поводу межигіря та інших крадіжок народного надбання, в Дубинянського виходить теза "не треба перерозподіляти майно, треба створювати нове" (памятаєш наші дискусії на ту тему?)

Після вдалої провокації у Львові, як страсті крапельку вщухли, Дубинянський видає "закрєпітєль" - "Захід та схід ніколи не будуть братами, і не надійтесь, ще стільки сценаріїв радикалістських припасено в наших порохівницях (ми ще до Львова поїдемо з горнами, барабанами, серпами та молотами)"

Я не є палким відслідковувачем творчості Дубинянського, але думаю якщо заглянути на його попередні оповідання то можна знайти ще більше відповідностей технологіям паблік рилейшинза.

І саме цікаво як Дубинянський готує дану інформацію свідомо чи несвідомо в силу власних переконань? Бо мені здається що устами Ko3bMи глаголить істина:

от тільки Дубинянському на то все якось пофігу)

[Tolik_lt]

Інквізитор, управління масами(з одною с країнською мовою) це ціла наука. І щоби маси не заважали господарювати, їм дуже зручно робити вброси про "прапори, героїв, історію". тоді у мас не вистачає часу і енергії "решать правовые и экономические проблемы". Тим більше, що про "прапоригероївісторію" легше.

Маси так починають вірити у свій вибір, що й не хочуть відволікатися на вирішення життєвих питань. Ще й підозрюють у злих намірах того, хто їм ненав"язливо вказує: може, хазяйством займемось замість виясняти які кольори гарніші?