Записки українського самашедшого

[Dream]

Блеать, ця книжка мене в депресію вганяє! 66 сторінок і просто вивертає від того концентрату негативу.

[laska]

Які ж ви вразливі 

Мене в депресію не вганяє, оскільки нічого нового. Через цей інформаційний шквал ми теж пройшли. От тільки сприймаю його не так. 

Головний герой невиправний песиміст, наївно чекав манни небесної в новому тисячолітті, при тому сам не прикладає жодних зусиль, щоб змінити щось. Такий собі пасивний зануда. Жити на зламі століть, коли життя набирає таких шалених обертів і бачити все в одних і тих самих вигорілих тонах?

Закрадається думка, що проблема у нього в голові в першу чергу.

[Songoku]

Варто тішитись і дякувати Богу, якщо всі здорові і є на кусень хліба з маслом.

Тішитися і дякувати комусь там???

Але ж ми можемо жити краще і самі побудувати дуже гарне майбутнє - руки, ноги є, мізки також. Головне хотіти і йти до цього, а не нити що поки на вулицях люди не мруть то й добре

[Tolik_lt]

Варто тішитись і дякувати Богу, якщо всі здорові і є на кусень хліба з маслом.

Тішитися і дякувати комусь там???

Але ж ми можемо жити краще і самі побудувати дуже гарне майбутнє - руки, ноги є, мізки також. Головне хотіти і йти до цього, а не нити що поки на вулицях люди не мруть то й добре

то або нити, або будувати

[Songoku]

Ну нити в Україні вроджено кожен вміє.

А от завзято працювати і не пропивати слабо чи якось по лоховськи

[sweetlena]

Варто тішитись і дякувати Богу, якщо всі здорові і є на кусень хліба з маслом.

Тішитися і дякувати комусь там???

Але ж ми можемо жити краще і самі побудувати дуже гарне майбутнє - руки, ноги є, мізки також. Головне хотіти і йти до цього, а не нити що поки на вулицях люди не мруть то й добре

Про те й мова, що не варто нити, кожен сам коваль свого щастя і достатку...єдине, чого не купиш, так це здоров"я, за це й варто дякувати, а все решту напрацьовувати самому, щоб ЖИТИ достойно і не нарікати на владу, сусідів, друзів, тещу іт.д.

[Tolik_lt]

владу, сусідів, друзів, тещу іт.д.

і свекруху!да, дєвучки?

[solnishko]

гівна реального ви не бачили, от і стогнете

про це в наступній книзі "Записки українського асинізатора"))))))))) скоро в продажі

[sweetlena]

Дочитала Костенко, Motorolla, можу дати книжечку.

[Гетто]

Вот вам реальность презентации

«Записок українського самашедшого» в славном городе - герое Ровно.

К нам она заедет?

[Dream]

Блін. Знову.

getto, тут.

[Dream]

31 січня у столичному театрі імені Івана Франка відбувся авторський вечір відомої української письменниці та поетеси Ліни Костенко, а також – презентація її роману «Записки українського самашедшего», що -AAA+

недавно вийшов у світ. -AAA+

Ажіотаж був настільки великим, що десятки людей, що не змогли потрапити всередину, залишилися дивитися авторський вечір на вулиці зі спеціально встановлених моніторів, – повідомляє DT.UA.

На заході була присутня Юлія Тимошенко, що сиділа в ложі. Її появу зал зустрів оваціями.

Також бурхливими оплесками публіка зустрічала кожне згадування Ліною Костенко сучасних українських реалій.

Письменниця відкрито обурювалася тим, що влада ставиться до культури неналежним чином. Вона закликала українське суспільство створити «людську опозицію» з художньою інтелігенцією на чолі.

Під час вечора із залу письменниці прийшла записка, в якій говорилося, що зі шкільної програми нібито можуть вилучити поему Костенко «Маруся Чурай». На це господиня вечора відповіла: «Мені все одно, що б вони зі мною не робили».

zik

[nameless]

що зі шкільної програми нібито можуть вилучити поему Костенко «Маруся Чурай»

В жодному разі не хочу образити чи виказати неповагу до авторів чи вчителів, але щиро, всім серцем ненавиджу більшість літератури, що входила до списку шкільної програми. При цьому читаю дуже багато як художньої літератури, так і наукової, і публіцистики і іншої.

[Vika]

Мене в депресію книга теж не вганяє. У ній йдеться про реалії, що відбуваються навколо. Якщо сам собі ставиш питання й намагаєшся знайти відповіді про сьогодення, то «в депресії» так би мовити вже давно. Нити й нарікати чи задовольнятися тим, що є, чи намагатися досягнути кращого життя – це і право, і вибір кожного. Це – особисте. Але ж є і те, що об’єднує, без чого ну нікуди, - суспільство, держава. Авторка зі сторони простого пересічного громадянина ніби розповідає читачу, що сьогодні відбулося в світі, в Україні. Коментує. Така собі розповідь-монолог. Читаєш, ніби слухаєш співрозмовника, давнього знайомого, і так хочеться відповісти: А ти правий, чоловіче!

В депресію не вганяє, та щось на серці шкребоче… Прочитала чергову «дозу», закрила книжку і те саме питання: Скільки ж так буде продовжуватися?

Книга сподобалася.

А в «Цитата дня» навіть писати не беруся. Чимало цікавих.

[Dream]

Мені одному здається, що бордівський розділ "Політика" є локальним випуском "Записок"?..

[Tanjeta]

Ну тему книг Ліни Костенко. В одному з інтерв'ю вона скаржилась, що на Волині підпільно продають піратські видання її творів

[laska]

Мені одному здається, що бордівський розділ "Політика" є локальним випуском "Записок"?..

 Ага, коли читала це...згадала про наш розділ Політика...

А якщо взяти до уваги назву книги, то таки так і не тільки згаданого розділу  

[Dream]

У тюрмі все відчуваєш концентрованіше – білизну снігу і хвіст щура, смак свіжого чорного хлібу і рукостискання підтримки у коридорі.

Але особливий контраст я відчув на шостому тижні арешту, коли нарешті отримав від друзів книжку "Записки українського самашедшого" Ліни Костенко.

.........

За два дні я проковтнув "Записки…" Ліни Костенко. Скільки живих думок, щирих емоцій, вірних висновків! Як свіже повітря в годину щоденної прогулянки, що належить ув’язненим, такі книги, очевидно, необхідні тим, хто хоче лишатися людьми в Україні.

Врятуйте наші душі – вимкніть зомбоящик, візьміть книги Андруховича, Забужко, Костенко, Загребельного, Іваничука, Дзюби, Грабовського, Шкляра, Мушкетика, Горліс-Горського, Вінграновського, Стуса.

Вимкніть бидлячий шансон в авто і на роботі. Полікуйтеся Квіткою Цісик, "Пікардійською терцією", Івасюком, Чубаєм.

Звичайно, кисень справжніх емоцій чекає у Чехова, Достоєвського, Шукшина, Булгакова, Бердяєва, Хемінгуея. Ремарка, Селенджера, Муракамі, Гендінга, Маркеса, Бродського, Шекспіра, Ахматової, Блока.

Але я думаю, що в нинішній Україні дуже важливо залишитися не тільки культурною людиною, але й українцем. Стовідсотково права Ліна Костенко: "У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України. Все, що є ницого й зловорожого, вигрівається під сонцем нашої демократії. Україною правлять люди, які її не люблять і яка їм чужа".

Після минулих виборів, коли розчарування і безнадія захопила суспільство, мене двічі врятували книжки.

"Музей забутих секретів" пані Забужко пронизливо підтвердив – у кожному часі є місце для підлості й зрад, а є місце для вірності й пожертви. Нова книга пані Костенко вчить тому є – лінію оборони фронту національної гідності мають тримати не тільки мертві герої, але й живі українці.

Записки ув'язненого міністра

[Dream]

' date='Сегодня, 15:58' post='1052306753']

да-да, поки гуляв на волі був алкашом і бєзпрельщіком,

тільки закрили - на тобі - без п'яти хвилин пророк

На сабж це зовсім не впливає, правда ж?

До речі - на 213-й сторінці книжка простіше читається )

[Olesya]

"Записки..." активно обговорюють ...

[Tolik_lt]

не дивлячись на суперечливу якість, добре, що він з"явився - він збурив суспільство, якийсь двіж навколо книги. Коли таке було?

[Tolik_lt]

але оці її "обідкі і уходкі" смішно

[Olesya]

не дивлячись на суперечливу якість, добре, що він з"явився - він збурив суспільство, якийсь двіж навколо книги. Коли таке було?

Вона дуже гостро критикувала в романі укрсучліт. Тепер, напевно, найбільш скривдженні сучасні письменники вважають своїм святим обов"язком висловити свій протест. Тобто "макнути" Костенко, дати здачі. Дивно, що Забужко мовчить. А може, то я просто не знайшла нічого. А може, Забужко "Записки..." сподобались.

[Tolik_lt]

з тих трьох персонажів відомий лиш Неборак. ТОму із-за критики маловідомих діячів, та ще й львівських, відміняти Кривий ріг чи Острог...Дріб"язково

[Tolik_lt]

РОМАН ЛІНИ КОСТЕНКО – АКТ МУЖНОСТІ

На прохання читачів, Оксана Забужко прокоментувала не менш важливу подію в житті України: знаменита поетка Ліна Костенко після «багаторічного мовчання» видала роман під назвою «Записки українського самашедшого».

– Я не читала, але одобрюю. Бо є один момент щодо Ліни Костенко, який, при загальному бездум’ї, з яким ми ставимося до наших літераторів, зазвичай не оцінюється. Панове, поруч із нами живе поет, який тридцять літ не пише віршів! Це насправді велика драма для митця. Це, як для оперного співака втратити голос. І коли цей поет у вісімдесят років дебютує в іншому жанрі і відразу романом, то це акт, який заслуговує на всіляку мужність та підтримку.

http://sumno.com/article/zabuzhko-pro-rejtyngy-i-linu-kostenko/