Перейти до змісту

Нічаво лічного...


Volyniaka

Рекомендовані повідомлення

ИМХО:все прямые последователи Исуса Христа были уничтожены.С этой точки зрения все существующие священнослужители христианства неканоничные.А Дух Святой пребывает в каждом.Только не все культивируют его в себе.

Что касается священников(христианских),то апостол Павел приводит качества,которыми священнослужитель должен обладать:"Ибо епископ должен быть непорочен, как Божий домостроитель, не дерзок, не гневлив, не пьяница, не бийца, не корыстолюбец, но страннолюбив, любящий добро, целомудрен, справедлив, благочестив, воздержан, держащийся истинного слова, согласного с учением, чтобы он был силен и наставлять в здравом учении и противящихся обличать» (Тит. 1, 5).

А вот такие качества приводят Веды:"Умиротворенность, самообладание, аскетичность, чистота, терпение, честность, знание, мудрость и религиозность."

А положение про рукоположение(извиняюсь),похоже мне на средневековые индульгенции.Когда грехи за деньги отпускали отъявленным негодяям.Так и в нашем случае,может ли рукоположение делать проведенные таинства более значимыми,если проводящий их не соответствует приведенным выше качествам.Я однозначно не буду крестить своего ребенка у священника-гомосексуалиста будь он хоть 100тыщ раз рукоположен.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 859
  • Створено
  • Остання відповідь

Я однозначно не буду крестить своего ребенка у священника-гомосексуалиста

Цікаво, яким чином Ви будете це визначати?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Істерика на рахунок УПЦ КП, мені зрозуміла, Російська влада втратить один з останніх засобів впливу на населення України, який є потужніший за економічний чи політичний важіль.

Всі суперечки на рахунок не канонічності УПЦ КП - просто марнування часу і сил. Ніхто нікого не переконає остаточно.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Я однозначно не буду крестить своего ребенка у священника-гомосексуалиста

Цікаво, яким чином Ви будете це визначати?

Это просто намек на Гундяева.А если серьезно,то я очень хорошо должен знать священника,который венчает,крестит,отпевает и т.д.Это не кассир в супермаркете,проводящий одноразовую сделку.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Погано що америкоси не розуміють важливості церкви для наших мас, вони ж запросто можуть продавити визнання КП, можливо (а навіть скоріш за все) просто тупо немає людини типу Бзжежинського пояснити... Пояснити, наскільки це важливо для тих же самих сша і взагалі заходу. А так би продавили і всі форумні писаки обісрались. З волками жить по волчї вить.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Kostya, тебе знову плющить від конфліктів МП і КП

почитай про рызны церкви тут особливо зверни увагу на наступне "Грузинская Православная Церковь была провозглашена автокефальной еще в 487 году. Причинами настоящего акта были государственная независимость Грузии и способность ее епископата, клира и мирян к самостоятельному церковному бытию. В 1811 году указом российского императора Грузинская Церковь, после присоединения Грузии к России, была противоканонично лишена автокефалии и присоединена к Российской Церкви. После февральской революции 1917 года грузинское духовенство самостоятельно разорвало связь с Российской Православной Церковью и провозгласило восстановление автокефалии. После этого на территории Грузии параллельно действовали структуры Грузинской и Российской Церквей. Восстановление автокефалии ГПЦ не признавалось Московским Патриархатом до 1943 года, когда он "предал забвению" все претензии относительно ГПЦ и вступил с ней в молитвенное единение. Константинопольским Патриархатом и другими эллинскими Церквами автокефалия Грузинской Церкви была признана только в 1990 г. Несмотря на непризнание автокефалии Грузинской Церкви ни Константинопольским, ни Московским Патриархатами, она существовала как Поместная Церковь, и никто не ставил под сомнение законность ее иерархии и действительность таинств."

тобто Москва загрібла під себе структуру, котра існувала за півтисячоліття до неї, признала незаконною і потім не визнавала спроби відділитися назад, аналогічно

"1448 року від Київської Митрополії відокремилася Московська єпархія. Лише через 141 рік (1589 року) вона отримала визнання Константинопольського Патріархату.

Як свідчать грецькі історики, 1684 року (за часів лівобережного гетьмана Iвана Самойловича) Московська Патріархія звернулася до Константинопольського патріарха Якова з проханням підпорядкувати її Київську Митрополію (тобто отримати право рукоположення Київських митрополитів), але отримала відмову. Це не завадило таємно висвятити у Москві у сан Київського митрополита єпископа Гедеона Святополк-Четвертинського.

1686 року Константинопольський Патріарх Діонісій погодився на підпорядкування Московській Патріархії Української Церкви, але через рік (1687) саме за це його було засуджено на Царгородському патріаршому соборі та позбавлено сану, а підпорядкування визнано актом хабарництва та скасовано.

1689 р. було встановлено заборону Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха. Наступного 1690 р. Московський собор піддав анафемі «киевские новые книги», тобто книжки Петра Могили, Кирила Ставровецького, Іоанікія Галятовського, Лазаря Барановича, Антіна Радивиловського, Єпіфанія Славинецького та інших, написані тодішньою українською літературною мовою. 1693 р. було впроваджено нову заборону Московського патріарха на ввезення до Москви українських книжок.

Зважаючи на історичний хід подій та становище України у ті часи, Українська Православна Церква не змогла набути адміністративної самостійності від Російської Православної Церкви"

А тепер питання дуже серйозне - де тут згідно твоєї теорії "істинні" священники і "не істинні" - напевно важко сказати бо була самовідокремлення, 141 рік невизнання, потім визнання ,котре признали актом хабарництва і було скасоване, а далі все запутаніше і запутаніше....

зараз аналогічно все знову закурчується і тому пропоную просто перечекати 141 рік, для початку, -а може і Київський патріахат визнають на всіх рівнях і всі.

живіть у мирі, злагоді та любові до всіх вірян усіх релігій, та конфесій

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

і ще одне Kostya, прошу відповісти відверто на запитання: " Якщо ти вважаєш людей котрі ходять, хрестились у КП. неправильно хрещеними - тобто людьми поза ЦЕРКВОЮ (пишу великими бо у твоєму розумінні це лише МП) то чи будеш ти у лікаря у поліклінніці, вчителя своїх дітей, пожежника, міліціонера, лікаря швидкої допомоги - питати якої вони кнфесії та віри, адже ти можеш попасти у руки людей котрі не у "правильній" вірі, і котрі можуть нашкодити життю та здоро"ю тебе та твоїх близьких?

питаю лише про КП МП, бо з таким підходом до справи про людей іншої віри вже й немає про що говорити, адже вони точно не можуть бути священникками, духовними наставниками, святими і т.д. вони поза церквою, а значить антихристи...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

...

Канонический статус в мировом православии

...

Все це дуже відносно... Взяти,хоча б як Йона у 1448 став митрополитлм Російської церкви, фактично започаткувавши її автокефалію. Канонічно? М"яко кажучи не зовсім, це визнають і самі російські історики, але є чудове пояснення : тоді по іншому не можна було! Багато хто цьому противився (зокрема преподобний Пафнутій Боровський, але після закування його в кайдани і довгої "відсидки" в темниці змушений був змиритись).

Как бы то ни было, впрочем, для нас важно собственно содержание грамоты, определяющее тот взгляд, какой имели тогда у нас на поставление митрополита Ионы: он поставлен был без сношения с Царьградом единственно по великой нужде; и русские вовсе не хотели чрез это отделиться от Церкви Константинопольской, напротив - желали оставаться в единении с нею и в повиновении ей.

Щоправда потім "...грамоты прежних патриархов погибли все от пожаров во время бывших земских нестроений", далі невелика "матеріальна допомога " Константинополю, на той час завойованому турками - і ось уже "...Царьградский патриарх, а с ним и прочие патриархи, принимая во внимание бедственное положение своего отечества под властию турок и трудность или даже невозможность для русских посещать Царьград по делам церковным, раз навсегда предоставили своею грамотою нашим Русским митрополитам право не ходить в Константинополь для поставления, но ставиться дома своими епископами и, кроме того, узаконили, чтобы Русский митрополит считался по чести выше всех прочих митрополитов и занимал место по Иерусалимском патриархе. Таким образом, оказывается, что как первое самостоятельное действие Русской Церкви в поставлении в митрополита Ионы без сношения с патриархом, так и последовавшая вообще затем ее самостоятельность, признанная самими патриархами, были вызваны и обусловлены "нуждою" или, иначе, историческим ходом событий и что эта самостоятельность нашей Церкви соединена была с возвышением ее на степень первой митрополии во всей Восточной православной Церкви."

Майже те саме намагався зробити Філарет, щоправда з меншою ступінню везіння, не в останню чергу завдяки РПЦ.

Але це просто історичні факти, які кожен трактує так, як йому вигідно. Я ж лиш хотів сказати наступне

...

В даному випадку мова йдеться про, як на мне, надмірне, втручання церкви, передусім МП, у справи цивільні,.. про політику, яку з амвонів проповідують я мовчу, бо це тема окремої дискусії...

Дай Боже здоров"я атеїстам, агностикам і їже с німі!

Нічого особистого.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Церква то не є Бог, то лише посередники між ним і нами, людям властиво помилятися, сумніватися, гратися у свої певні ігри.

а якщо копнути глибше то виясниться що в певний період Церкви не було - потім "АП" і вже є, причому самопроголошена першими священниками - так ось питання хто їх вчив і канонізував на "правильність" - ніхто крім них самих.

Kostya, ти вибач, але тут уже виявляється що вся Церква буде не зовсім "правильна" причому всых конфесій.

Се ля ві....

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Моєму чоловікові не продали свічок на хрестини, почувши, що батюшка буде з Київського патріархату.

Знайому повінчали вдруге, вважаючи попереднє вінчання в Київській єпархії неканонічним.

Закликають охрещувати дітей вдруге.

Така політика триває не перший рік. Замість того щоб привертати людей до віри, вони цим відштовхують. 

імхо, просто не треба їх слухати - вся теперішня церква вже давним давно скотилась у фарисейтво, а, як ви знаєте, Христос колись таких дрином з храму гнав.

Який смисл йти в церкву де нема Бога?

ХТО? ЦЕ? СКАЗАВ? ЩО ТАМ НЕМАЄ БОГА?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ситуація в церкві.Є в нас один дідок який любить до людей чіплятися,мовляв,не так хрестишся,не так співаєш і т.д.і т.п. а сказати йому щось матюкливе в церкві люди не можуть і ніяк не виходило його заткнути.Так ось одного разу він(Д)вирішив придертись до діда його віку(І),видно знайомого:

(Д)-Іване,та ти як хрестишся?

(І)-Ти тута мене не вчи,я сам всьо знаю.Ти своїх дітей вчи,мої діти в комсомолі не були!

По церкві прокотився здушений сміх а той дід більше не дохарював нікого)))

укрбаш

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Сьогодні, з інтервалом у 2 хвилини з різних джерел отримав посилання на дві новини. Обидві стосувались УПЦ МП...

Народные депутаты от Партии регионов Александр Един и Михаил Зубец предлагают освободить от налогов строительство самого высокого православного собора, которое ведет Московский патриархат в Киеве

http://delo.ua/biznes/ukraina/regionaly-namereny-predostavit-nalogovye-lgoty-moskovskomu-patriarhatu-148839/

Московский патриархат через мэрию запретил киевлянам приглашать на похороны священников других конфессий

http://obkom.net.ua/news/2010-12-13/1459.shtml

Чи не здається вам, що церковники, м"яко кажучи, розперезались?

При нинішньому президентові вони взагалі на голову сядуть!

Украинская власть одинаково относится ко всем церквям в государстве. Об этом заявила заместитель главы Администрации Президента Украины Анна Герман на заседании круглого стола на тему: «Диалог между властью и конфессиями в контексте европейской системы ценностей», которая проходит сегодня в Киеве.

«Хочу подчеркнуть, что мы сегодня одинаково ровно относимся ко всем церквям в Украине. И тот, кто пытается навязать какое-то особое отношение к какой-то одной церкви, тот хочет посеять раздор между нами», - отметила Герман. 5761fbcce558fc38794a19f9dabbc052.gif

Она также отметила, что «не хотела бы, чтобы мы впутывали церкви в политику».

Герман подчеркнула, что на сегодняшний день в украинском обществе не хватает милосердия. В связи с этим актуальным является вопрос повышения на более высокий уровень моральных ценностей в отношениях между людьми, в отношениях между властью и гражданами.

Герман также отметила, что Президент Украины Виктор Янукович заинтересован в диалоге между властью, церквами и обществом.

Кроме того, заместитель главы Администрации Президента отметила, что в Украине нет межконфессиональных войн или конфликтов.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Сліпа віра в свої переконання нічого доброго не дасть. Вона тільки дратує людей і викликає спротив. Дотепер пам"ятаю хлопця, який запросив мене кілька років тому на побачення і одразу ж запитав, в яку церкву я ходжу. Я відповіла, що в КП, запам"яталась його репліка у відповідь :"Сонечко, дивися, аби не прийшлось тобі плакати гіркими сльозами". :)

Потім, на цьому ж першому і останньому побаченні він поставив мене перед фактом, що дітей має бути багато, і ніяких контрацептивів не можна використовувати, бо це вбивство.

По темі: моя бабця ходить в церкву МП і співає там в хорі, але не каже, що це єдино правильна церква. Ходить вона сюди тому, що їй важко ходити в церкву КП, яка знаходиться трохи далі. В церкву КП вона ходила раніше, поки не збудували нову церкву МП.

Найбільше мені подобається, що святити будинок на Водохрестя приходять священники з двох церков (КП і МП) і від того бабці ще приємніше :).

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

kostya а що ти скажеш на це:?

Московський розкол в Руській (Українській) Православній Церкві 1458 року та неканонічне підпорядкування Української Православної Церкви 1685 року т.з. "Московському патріархату"

У контексті недавніх подій в українському церковному житті, а особливо доволі активної діяльності сектантів-сабоданівців із створеної у 1992 році, в результаті Харківського розколу під егідою московських спецслужб, т.з. "УПЦ-МП", питання історії Української Православної Церкви є досить актуальним.

Говорячи про історію розколів в Українській Православній Церкві зупинятися лише на Харківському розколі 1992 року є принаймні некоректно. Адже розкол стався ще значно раніше і, як і у випадку 1992 року, також з ініціативи Москви.

Руська (Українська) Православна Церква була заснована Великим Київським Князям Володимиром у 988 році, як Київська митрополія Константинопольського Патріархату. При цьому Руська (Українська) Православна Церква мала свою автономію, а де-факто була практично незалежною.

Після значних років монголо-татарської навали (1237-1240 рр.) Київ втрачає значення, перша українська держава Київська Русь вступає у період феодального розроблення. Звичайно і Руська (Українська) Православна Церква несе значні втрати. Тому з метою порятунки Церкви та збереження її значення на українських землях Митрополит Київський і всієї Русі Кирил ІІІ (1247-1281) у 1250 році переносить свою резиденцію із вже майже на той час зруйнованого Києва до менш постраждалого від татар Володимира-на-Клязьмі, яке на той час було центром руського (українського) Володимиро-Суздальського князівства. Проте первоієрарх і надалі продовжував іменувати себе "Митрополитом Київським і всієї Русі". Цей факт свідчить про те, що він навіть і боявся думати про відокремлення від древньої Київської митрополії.

Наступник Кирила ІІІ Київський митрополит Максим (1285-1305) теж титулувався "Митрополитом Київським і всієї Русі". На жаль, Митрополит Максим був теж змушений перебувати у "заслані" у Володимирі-на-Клязмі через те, що Київ і досі був спустошеним.

Проте, наступник Максима Митрополит Київський і всієї Русі Петро (1308-1326) повністю переносить свою кафедру до Москви, яка була тоді центром руського (українського) Московського князівства.

Так тривало до 1448 року, коли, після смерті Митрополита Київського і всієї Русі Ісидора, на Київський митрополичий престол (який тимчасово знаходився у колишній руській (українській) провінції Москві) без згоди Константинопольського Патріархату і за наказом московського князька було обрано такого собі Іоана. Цей "митрополит" був обраний неканонічно, адже не був висвячений Константинопольським Патріархом і не визнавався жодною православною церквою. Крім того, більшість руської (української) пастви Великого князівства Руського (Литовського) не визнавало його своїм митрополитом і звернулось до Константинопольського Патріархату із вимогою висвітити нового митрополита. Фактично, церковна влада розкольника Іоана розповсюджувалась виключно на декілька єпархій Московського князівства.

У 1458 році Константинопольський Патріарх задовільнив прохання руської (української) пастви і висвячує на Київську митрополію Григорія ІІ (Болгарина) із титулом "Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі". Київ уже на той час постав з руїн і повернув собі славу столиці всього православного світу Східної Європи і був центром Великого князівства Руського (Литовського). У Москві ж міцно закріпився розкол. Тому Григорі ІІ (Болгарин) повертає до Києва митрополичу кафедру.

"Митрополит" Іоан же, розуміючи неканонічність свого становища за підтримки московської влади проголошує відокремлення Московської єпархії від Руської (Української) Православної Церкви (Київської митрополії) і бере собі титул "Митрополита Московського" і відмовляється визнавати канонічну владу над ним Григорія ІІ (Болгарина). Звичайно, Константинопольський Патріархат не визнає Московської митрополії, а після того, як у 1589 році "Московський митрополит" проголошує себе "Патріархом" Константинопольський Патріарх відлучає його від церкви і проголошує анафему.

Отже, як ми бачимо розкол в Руській (Українській) Православній Церкві стався у 1458 році, коли за підтримки Москви від Руської (Української) Православної Церкви (Київської митрополії) було не канонічно відокремлено її північні московській єпархії.

Проте, на цьому історія не канонічності в Українській Православній Церкві не закінчилась.

У 1654 році між Гетьманською Україною та Московією була підписана Переяславська угода про союз між цими двома державами.

У 1672 році на український гетьманський престол було обрано Гетьманом Івана Самойловича.

Новообраний Гетьман України хотів досягти абсолютної влади в Україні і для цього йому необхідно було отримати контроль над Українською Православною Церквою. Як зазначають українські історики С. Терновський і К. Харлампович, Гетьман Іван Самойлович був доволі владолюбним. Тому, як зазначає український церковний історик Іван Власовський, "Іван Самойлович в проведенню церковної реформи дбав про пониження політичної волі українського духовенства". Для цього, як вважав Гетьман, слід було б підпорядкувати Київську митрополію нещодавно створеному "неканонічному" "Московському патріархату". Звичайно, Гетьману було б легше впливати на Київського митрополита підпорядкованому Москві, ніж на митрополита підпорядкованого Константинополю. Московія у свою чергу бачила у такому підпорядкуванні можливість для себе збільшити свій вплив на Русь-Україну, а також можливість для визнання своєї неканонічної "патріархії".

Проте, намагання Гетьмана про підпорядкування Української Православної Церкви Москві було сприйнято доволі негативно українським духовенством.

У 1676 році помирає Митрополит Київський та всієї Русі Іосиф (Нелюбович-Тукальський) (1663-1676). Гетьман не піднімає питання про обрання нового митрополита, а церквою управляє місцеблюститель митрополичого престолу архієпископ Баранович.

У 1684 році Гетьман України звертається до Константинопольського Патріарха Якова з проханням щоб новообраний митрополит і його наступники поставлялися в Москві. Патріарх не дає на це згоди.

Не зважаючи на таку відповідь Патріарха, Гетьман призначає Елекційний Собор для виборів Митрополита Київського і всієї Русі на 8 липня 1685 року у Києві. На порядку денному стояло два питання: обрання Митрополита і вирішення питання підпорядкування Української Православної Церкви. На Соборі одноголосно Митрополитом обирають єпископа Луцького Гедеона (Четвертинського) (1685-1690), який був ставлеником Гетьмана. Слід зазначити, що на Соборі не було представлено більшість єпископів. А місцеблюститель митрополичого престолу архієпископ Баранович взагалі не прибув.

А ось щодо другого питання, то намагання новообраного Митрополита підпорядкувати Церкву Москві дістали значний опір духовенства. Свою незгоду духовенство виклало у двох листах до Гетьмана. Загалом протест зводився до наступного:

1. Собор не може і не сміє у відсутності визначних представників українського духовенства, зокрема архієпископа Барановича і духовних його єпархії, вирішувати таке важливе питання, як перехід Київської митрополії до іншого патріарха і ніякий гетьманський універсал не може нас змусити до того;

2. Якщо добровільно перейдемо під владу Москви то будемо піддані під анафему Константинопольського Патріархату;

3. Треба брати до уваги і положення українських православних людей, які знаходяться у Правобережній Україні, яка опиналася під владою Польщі. Якщо ми приєднаємось до Москви, то вони підпадуть під владу католицької церкви;

4. Підпорядкування до Москви також спричинить і перехід від канонічної української богослужби до неканонічної московської, яка абсолютно не відповідає українським православним традиціям, які ведуть свій початок ще з часів Київської Русі.

Не зважаючи на не канонічність і протести українського духовенства і суспільства Гетьман 24 жовтня 1685 року для висвячена новообраного Митрополита Київського і всієї Русі Гедеона відряджає посольство у складі 32 осіб духовенства і української шляхти. Висвячена Митрополита Гедеона відбулося в Успенському Соборі в Москві 8 листопада 1685 року. Відтепер митрополит Київський носив титул "Митрополита Київського, Галицького і всієї України".

Тепер справа була за малим. Необхідно було вирішити питання із Константинопольським Патріархом. Для цього, Москва тисне на турецьку владу (Константинополь на той час вже перебував під окупацією Туреччини), яка у свою чергу примушує нового Патріарха Діонісія визнати зверхність Московського "патріархату" над Київською митрополією всупереч правил 8 ІІІ Вселенського Собору і правила 2 ІІ Вселенського Собору. Про це було видано грамоту Гетьману Івану Самойловичу і Митрополиту Київському, Галицькому і всієї України Гедеону про підпорядкування новому патріарху датовані 1686 роком.

Гетьман Іван Самойлович отримав також жалувана грамота від московського царя із золотим ланцюгом і двома діамантовими клейнодами за успішне закінчення підпорядкування Української Православної Церкви Московському патріарху.

У 1688 році Константинопольський Патріарх Діонісій був позбавлений патріаршого престолу саме через те, що не канонічно передав Українську Православну Церкву Московському патріарху.

Через 238 років після цієї "диявольської змови" Константинопольський Патріархат 13 листопада 1924 року у своєму "Томосі" визнає не канонічність підпорядкування Київської митрополії у 1686 році і скасовує її.

Отже, із вищенаведеного випливають такі висновки:

1. Розкол в Руській (Українській) Православній Церкві стався у 1458 році, коли за підтримки Москви від Руської (Української) Православної Церкви (Київської митрополії) було неканонічно відокремлено її північні московській єпархії. Харківський розкол в Українській Православній Церкві 1992 року і створення "УПЦ-МП" було спеціально спрямовано іноземною владою для дестабілізації ситуації в Україні;

2. Підпорядкування Української Православної Церкви Московському патріархату у 1685 році є неканонічним і незаконним, а суто політичним рішенням і змовою українського і московського правителів;

3. Таке підпорядкування було здійснено виключно для реалізації політичних інтересів, а не заради духовних цінностей;

4. Українська Православна Церква Київського Патріархату є єдиною канонічною помісною православною церквою в Україні, а також правонаступницею Руської (Української) Православної Церкви Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Руського (Литовського) та Гетьманської України;

5. Так звана "УПЦ-МП" є неканонічною, а приїзд Московського патріарха в Україну без канонічного дозволу Української Православної Церкви Київського Патріархату є ніщо інше як порушення правил Вселенських Соборів і Апостольських Правил;

6. Єдиним шляхом для подолання розколу в Українській Православній Церкві є покаяння "УПЦ-МП" і її повернення до складу канонічного Київського Патріархата. взяв тут

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Я відповіла, що в КП, запам"яталась його репліка у відповідь :"Сонечко, дивися, аби не прийшлось тобі плакати гіркими сльозами"

Де таких довбойобів вирощують?

Дай вгадаю, хлопець, скоріш за все, з села?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Я відповіла, що в КП, запам"яталась його репліка у відповідь :"Сонечко, дивися, аби не прийшлось тобі плакати гіркими сльозами"

Де таких довбойобів вирощують?

Дай вгадаю, хлопець, скоріш за все, з села?

Ні, хлопець був зі Львова.

Тут ключове питання не "де", а "хто". Релігійні фанатики, які б"ються лобами в пустих суперечках, і вирощують.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Я відповіла, що в КП, запам"яталась його репліка у відповідь :"Сонечко, дивися, аби не прийшлось тобі плакати гіркими сльозами"

Де таких довбойобів вирощують?

Дай вгадаю, хлопець, скоріш за все, з села?

Ні, хлопець був зі Львова.

Тут ключове питання не "де", а "хто". Релігійні фанатики, які б"ються лобами в пустих суперечках, і вирощують.

В силу певних обставин мене хрестили у греко-католицькій церкві.

Далі, все життя, я ходжу в православну церкву. І до того походу, про який писала вище (церква біля ТАМ-ТАМу), мені все-рівно було МП, чи КП, я ж не до патріархату приходила.

Зараз - виключно КП (бо там не кажуть, що я неправильна).

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В силу обставин інколи доводиться завітати до церкви (не путать з фіміам штунд-паті). Весілля друзів, виставка ікон, запастись ніштяками тощо. Так ось, мені фіолетово якої там конхфесії церква, православна чи католична, реально пох, попи делають своє діло, я накурений тащусь від церковного хора, все пучком, всі довольні, я кайфую - але ж найдеться блоха собача якій поперек горла твій кайф. Ти не так стоїш, молишся, хрестишся і т.д.

Породістий пес відкриє рот тільки тоді коли буде кусать, а не тявкать як дворнягі.

Піпл, сорі, хфанати пісанія мусять лікуватися у монастирях, де їм і місце, а не отравлять воздух лозунгами "Савецкій суд самий гуманий суд в міре". Москальській церкві слід в москалії, тобто територіально.

Мір бразерс !

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Історія (див. пост №1) знайшла своє продовження - Тисни ТУТ

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

бліііін %)

виберіть з тих КП і МП самого головного, дайте їм по лінійці і нехай міряються! задрали вже(

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

підтримайте відчизняного виробника свічок

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

бліііін %)

виберіть з тих КП і МП самого головного, дайте їм по лінійці і нехай міряються! задрали вже(

МП скаже що в КП лінійка некошерна, через те заміри у них недійсні

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

МП скаже що в КП лінійка некошерна, через те заміри у них недійсні

без святага духа масковскаму патріархату присущему і во всех єго прихожанах обітающему)))

в патріархів машини покруче депутатських, а їм ще й пільги на церкви? а не забагато?)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Мачі паповскі тачкі, нехай на підводах їздять.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Архиепископ Вышгородский Павел, комментируя выселение с территории Киево-Печерской Лавры музеев и больницы, рассказал журналистке, как нужно работать, и что ее имени не существует.

«Алена Мельник, такого имени нет, Алена, есть Лена Мельник», - сказал архиепископ.

Архиепископ также отказался сообщить, для каких церковных целей будут использоваться помещения музеев.

«Пока вы не дали средств, чтобы мы сделали ремонты. А когда сделаем ремонт, я думаю, что мы обойдемся без ваших соображений и без вашего совета, что нам сделать в этих помещениях. У нас есть духовный собор, у нас есть священноархимандрит Киево-Печерской Лавры митрополит Владимир, и как-нибудь мы разберемся, что нам нужно сделать».

Напомним, 23 декабря, на территории Киево-Печерской Лавры в Киеве активисты провели акцию протеста с требованием отменить решение Кабмина убрать ряд музеев с территории историко-культурного заповедника.

Джерело

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.




×
×
  • Створити...