Перейти до змісту

Лишити все і поїхати десь в інше місто, почати все по-новому...


REDAKTOR

Рекомендовані повідомлення

От просто взяти одного дня,  зібрати в рюкзак найнеобхідніше і поїхати кудись назавжди, не лишаючи записок...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

дауншифт?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

а я б поїхав, якщо в мене в кармані було десь 1000000$. З.І. сумки із собою небрав би

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

дауншифт?

Ага)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Не так категорично (записку можна і лишити, щоб в мами інфаркта не було)) ... але було :rolleyes:

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Коли все зайо..є буває таке бажання, але то не так часто.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Не так категорично (записку можна і лишити, щоб в мами інфаркта не було)) ... але було :rolleyes:

Можна і лишити, в принципі)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Хіба на якийсь острів, з гарними засмаглими місцевими жительницями :smile3: На вихідні :P

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Або засмаглими та мускулистими жителями... :g15:

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Ну ви, блін, флудери!!!!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

думаю шо можна, але ж для цього мають бути вагомі причини, "від балди" такі речі не робляться, ну і уявляти собі хоч приблизний план розвитку подій, звісно, з певною кількістю у.о. в кишені

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Посещали периодически такие мысли, но что-то держало, а теперь двое детишек держат :D , хотя слово какое-то не красивое, и даже когда всё за*бало, домой придёшь, на детвору глянешь и даже мысли такие не приходят.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Було і досі часом такі думки з"являються. Але...пройде час, і в тому новому місті все стане так, як є зараз. Новизна зникне.

Та й я, як кішка, звикла до місця, де живу. Відривати все це від себе було б важко. Такі от протиріччя:rolleyes:.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Посещали периодически такие мысли, но что-то держало, а теперь двое детишек держат :D , хотя слово какое-то не красивое, и даже когда всё за*бало, домой придёшь, на детвору глянешь и даже мысли такие не приходят.

Виймали жала із грудей.

Очата двох моїх дітей.

І вся моя любов на них.

Рікою хлинула.

Хурсенко. В.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Знаю не одну людину, що так зробила. Саме цікаво, що їх і не тягне сильно назад або не тягне зовсім.

Міркуючи над цим, я й створювала тему "Чи тягне вас на місця вашого дитинства, юності?"

Щодо не залишити і записки, то й таке спостерігала. Страшна річ, коли матері кидали своїх дітей, чоловіків, родину, місто, раз і назавжди, без пояснень і прощань, крадькома серед ночі.

А буває що все по-новому і для того не треба виїжджати з міста. Міняють жінку, відрікаються батьків, дітей, родичів, друзів, роботи, бізнесу, житла, всього... Ніби й знайома людина, але враз стає чужа для всіх.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Знаю не одну людину, що так зробила. Саме цікаво, що їх і не тягне сильно назад або не тягне зовсім.

з власного досвіду скажу - не тягне ЗОВСІМ. Я правда в силу деяких обставин з міста не могла виїхати кудись (хоча якби не ці обставини - то зробила б так однозначно, не роздумуючи). А не тягне до всяких там так званих "друзів", до роботи колишньої.... і минуле хочеться забути як страшний сон. Що зараз вже нарешті відбувається ))))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Раніше думала про це досить часто. Навіть плани такі були. Та все ж завжди є щось, що тримає. Якось був випадок. Я поїхала на деякий час до Києва у справах. Ненадовго, але за цей час вдома померла дуже близька людина. Приїхати змоги не було, та й сама розуміла, що нічим вже допомогти не зможу. Просто мені було б легше бути в цей момент з рідними. Самотніше я ще ніколи не почувалась. Наче, довкола і були люди, знайомі, друзі, але всі вони чужі. З того часу зрозуміла - дім там, де близькі люди. І навіть якщо колись доведеться переїхати, обов'язково буду часто навідуватись додому.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В принципі мене в цьому місті мало що тримає. Єдине, що не дозволяє це зробити - відповідальність ще перед одною маленькою людиною, а вдвох з нею буде важкувато, тільки це

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

От просто взяти одного дня,  зібрати в рюкзак найнеобхідніше і поїхати кудись назавжди...

Часом буває таке нестерпне бажання. От і зараз теж...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В принципі мене в цьому місті мало що тримає. Єдине, що не дозволяє це зробити - відповідальність ще перед одною маленькою людиною, а вдвох з нею буде важкувато, тільки це

от тому і я не поїхала звідси.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

 Але...пройде час, і в тому новому місті все стане так, як є зараз. 

Від себе не втечеш.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Від себе не втечеш.

від себе - ні звичайно )

але від людей які оточували тебе, причому не з власної волі... в смислі їх не вибирала як друзів, просто так склалось що змушена була з ними спілкуватись - то 100%

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

був схожий досвід. коли поїхав учитись в інше місто було відчуття оновлення. вівся вільніше, почувався впевненіше.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Часом буває таке нестерпне бажання. От і зараз теж...

і що ж заважає? ))

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.



×
×
  • Створити...