REDAKTOR Posted June 21, 2010 at 01:56 PM #1 Posted June 21, 2010 at 01:56 PM От просто взяти одного дня, зібрати в рюкзак найнеобхідніше і поїхати кудись назавжди, не лишаючи записок...
sergmaestro Posted June 21, 2010 at 02:03 PM #3 Posted June 21, 2010 at 02:03 PM а я б поїхав, якщо в мене в кармані було десь 1000000$. З.І. сумки із собою небрав би
MOTOROLLLA Posted June 21, 2010 at 02:07 PM #5 Posted June 21, 2010 at 02:07 PM Не так категорично (записку можна і лишити, щоб в мами інфаркта не було)) ... але було
nikolas Posted June 21, 2010 at 02:11 PM #7 Posted June 21, 2010 at 02:11 PM Коли все зайо..є буває таке бажання, але то не так часто.
REDAKTOR Posted June 21, 2010 at 02:13 PM Author #8 Posted June 21, 2010 at 02:13 PM Не так категорично (записку можна і лишити, щоб в мами інфаркта не було)) ... але було Можна і лишити, в принципі)
8a8asik Posted June 21, 2010 at 02:22 PM #9 Posted June 21, 2010 at 02:22 PM Хіба на якийсь острів, з гарними засмаглими місцевими жительницями На вихідні
GalinkaS Posted June 21, 2010 at 02:26 PM #10 Posted June 21, 2010 at 02:26 PM Або засмаглими та мускулистими жителями...
REDAKTOR Posted June 21, 2010 at 02:43 PM Author #11 Posted June 21, 2010 at 02:43 PM Ну ви, блін, флудери!!!!
gonschik Posted June 21, 2010 at 02:47 PM #12 Posted June 21, 2010 at 02:47 PM думаю шо можна, але ж для цього мають бути вагомі причини, "від балди" такі речі не робляться, ну і уявляти собі хоч приблизний план розвитку подій, звісно, з певною кількістю у.о. в кишені
Masik Posted June 21, 2010 at 02:50 PM #13 Posted June 21, 2010 at 02:50 PM Посещали периодически такие мысли, но что-то держало, а теперь двое детишек держат , хотя слово какое-то не красивое, и даже когда всё за*бало, домой придёшь, на детвору глянешь и даже мысли такие не приходят.
Olesya Posted June 21, 2010 at 03:11 PM #14 Posted June 21, 2010 at 03:11 PM Було і досі часом такі думки з"являються. Але...пройде час, і в тому новому місті все стане так, як є зараз. Новизна зникне. Та й я, як кішка, звикла до місця, де живу. Відривати все це від себе було б важко. Такі от протиріччя.
foxx77 Posted June 21, 2010 at 04:57 PM #15 Posted June 21, 2010 at 04:57 PM Посещали периодически такие мысли, но что-то держало, а теперь двое детишек держат , хотя слово какое-то не красивое, и даже когда всё за*бало, домой придёшь, на детвору глянешь и даже мысли такие не приходят. Виймали жала із грудей. Очата двох моїх дітей. І вся моя любов на них. Рікою хлинула. Хурсенко. В.
laska Posted June 21, 2010 at 04:58 PM #16 Posted June 21, 2010 at 04:58 PM Знаю не одну людину, що так зробила. Саме цікаво, що їх і не тягне сильно назад або не тягне зовсім.Міркуючи над цим, я й створювала тему "Чи тягне вас на місця вашого дитинства, юності?"Щодо не залишити і записки, то й таке спостерігала. Страшна річ, коли матері кидали своїх дітей, чоловіків, родину, місто, раз і назавжди, без пояснень і прощань, крадькома серед ночі.А буває що все по-новому і для того не треба виїжджати з міста. Міняють жінку, відрікаються батьків, дітей, родичів, друзів, роботи, бізнесу, житла, всього... Ніби й знайома людина, але враз стає чужа для всіх.
NowhereGirl Posted June 21, 2010 at 05:32 PM #17 Posted June 21, 2010 at 05:32 PM Знаю не одну людину, що так зробила. Саме цікаво, що їх і не тягне сильно назад або не тягне зовсім.з власного досвіду скажу - не тягне ЗОВСІМ. Я правда в силу деяких обставин з міста не могла виїхати кудись (хоча якби не ці обставини - то зробила б так однозначно, не роздумуючи). А не тягне до всяких там так званих "друзів", до роботи колишньої.... і минуле хочеться забути як страшний сон. Що зараз вже нарешті відбувається ))))
SvitlikOM Posted June 21, 2010 at 05:46 PM #18 Posted June 21, 2010 at 05:46 PM Раніше думала про це досить часто. Навіть плани такі були. Та все ж завжди є щось, що тримає. Якось був випадок. Я поїхала на деякий час до Києва у справах. Ненадовго, але за цей час вдома померла дуже близька людина. Приїхати змоги не було, та й сама розуміла, що нічим вже допомогти не зможу. Просто мені було б легше бути в цей момент з рідними. Самотніше я ще ніколи не почувалась. Наче, довкола і були люди, знайомі, друзі, але всі вони чужі. З того часу зрозуміла - дім там, де близькі люди. І навіть якщо колись доведеться переїхати, обов'язково буду часто навідуватись додому.
Mala Posted June 21, 2010 at 06:28 PM #19 Posted June 21, 2010 at 06:28 PM В принципі мене в цьому місті мало що тримає. Єдине, що не дозволяє це зробити - відповідальність ще перед одною маленькою людиною, а вдвох з нею буде важкувато, тільки це
_sergius Posted June 21, 2010 at 06:30 PM #20 Posted June 21, 2010 at 06:30 PM От просто взяти одного дня, зібрати в рюкзак найнеобхідніше і поїхати кудись назавжди...Часом буває таке нестерпне бажання. От і зараз теж...
NowhereGirl Posted June 21, 2010 at 06:38 PM #21 Posted June 21, 2010 at 06:38 PM В принципі мене в цьому місті мало що тримає. Єдине, що не дозволяє це зробити - відповідальність ще перед одною маленькою людиною, а вдвох з нею буде важкувато, тільки цеот тому і я не поїхала звідси.
laska Posted June 21, 2010 at 06:51 PM #22 Posted June 21, 2010 at 06:51 PM Але...пройде час, і в тому новому місті все стане так, як є зараз. Від себе не втечеш.
NowhereGirl Posted June 21, 2010 at 07:06 PM #23 Posted June 21, 2010 at 07:06 PM Від себе не втечеш.від себе - ні звичайно )але від людей які оточували тебе, причому не з власної волі... в смислі їх не вибирала як друзів, просто так склалось що змушена була з ними спілкуватись - то 100%
Tolik_lt Posted June 21, 2010 at 07:11 PM #24 Posted June 21, 2010 at 07:11 PM був схожий досвід. коли поїхав учитись в інше місто було відчуття оновлення. вівся вільніше, почувався впевненіше.
NowhereGirl Posted June 21, 2010 at 07:17 PM #25 Posted June 21, 2010 at 07:17 PM Часом буває таке нестерпне бажання. От і зараз теж... і що ж заважає? ))
Recommended Posts
Archived
This topic is now archived and is closed to further replies.