Лишити все і поїхати десь в інше місто, почати все по-новому...

[REDAKTOR]

От просто взяти одного дня,  зібрати в рюкзак найнеобхідніше і поїхати кудись назавжди, не лишаючи записок...

[Zevs_Isver]

дауншифт?

[sergmaestro]

а я б поїхав, якщо в мене в кармані було десь 1000000$. З.І. сумки із собою небрав би

[REDAKTOR]

дауншифт?

Ага)

[MOTOROLLLA]

Не так категорично (записку можна і лишити, щоб в мами інфаркта не було)) ... але було

[Zheny@]

гм...

[nikolas]

Коли все зайо..є буває таке бажання, але то не так часто.

[REDAKTOR]

Не так категорично (записку можна і лишити, щоб в мами інфаркта не було)) ... але було

Можна і лишити, в принципі)

[8a8asik]

Хіба на якийсь острів, з гарними засмаглими місцевими жительницями На вихідні

[GalinkaS]

Або засмаглими та мускулистими жителями...

[REDAKTOR]

Ну ви, блін, флудери!!!!

[gonschik]

думаю шо можна, але ж для цього мають бути вагомі причини, "від балди" такі речі не робляться, ну і уявляти собі хоч приблизний план розвитку подій, звісно, з певною кількістю у.о. в кишені

[Masik]

Посещали периодически такие мысли, но что-то держало, а теперь двое детишек держат , хотя слово какое-то не красивое, и даже когда всё за*бало, домой придёшь, на детвору глянешь и даже мысли такие не приходят.

[Olesya]

Було і досі часом такі думки з"являються. Але...пройде час, і в тому новому місті все стане так, як є зараз. Новизна зникне.

Та й я, як кішка, звикла до місця, де живу. Відривати все це від себе було б важко. Такі от протиріччя.

[foxx77]

Посещали периодически такие мысли, но что-то держало, а теперь двое детишек держат , хотя слово какое-то не красивое, и даже когда всё за*бало, домой придёшь, на детвору глянешь и даже мысли такие не приходят.

Виймали жала із грудей.

Очата двох моїх дітей.

І вся моя любов на них.

Рікою хлинула.

Хурсенко. В.

[laska]

Знаю не одну людину, що так зробила. Саме цікаво, що їх і не тягне сильно назад або не тягне зовсім.

Міркуючи над цим, я й створювала тему "Чи тягне вас на місця вашого дитинства, юності?"

Щодо не залишити і записки, то й таке спостерігала. Страшна річ, коли матері кидали своїх дітей, чоловіків, родину, місто, раз і назавжди, без пояснень і прощань, крадькома серед ночі.

А буває що все по-новому і для того не треба виїжджати з міста. Міняють жінку, відрікаються батьків, дітей, родичів, друзів, роботи, бізнесу, житла, всього... Ніби й знайома людина, але враз стає чужа для всіх.

[NowhereGirl]

Знаю не одну людину, що так зробила. Саме цікаво, що їх і не тягне сильно назад або не тягне зовсім.

з власного досвіду скажу - не тягне ЗОВСІМ. Я правда в силу деяких обставин з міста не могла виїхати кудись (хоча якби не ці обставини - то зробила б так однозначно, не роздумуючи). А не тягне до всяких там так званих "друзів", до роботи колишньої.... і минуле хочеться забути як страшний сон. Що зараз вже нарешті відбувається ))))

[SvitlikOM]

Раніше думала про це досить часто. Навіть плани такі були. Та все ж завжди є щось, що тримає. Якось був випадок. Я поїхала на деякий час до Києва у справах. Ненадовго, але за цей час вдома померла дуже близька людина. Приїхати змоги не було, та й сама розуміла, що нічим вже допомогти не зможу. Просто мені було б легше бути в цей момент з рідними. Самотніше я ще ніколи не почувалась. Наче, довкола і були люди, знайомі, друзі, але всі вони чужі. З того часу зрозуміла - дім там, де близькі люди. І навіть якщо колись доведеться переїхати, обов'язково буду часто навідуватись додому.

[Mala]

В принципі мене в цьому місті мало що тримає. Єдине, що не дозволяє це зробити - відповідальність ще перед одною маленькою людиною, а вдвох з нею буде важкувато, тільки це

[_sergius]

От просто взяти одного дня,  зібрати в рюкзак найнеобхідніше і поїхати кудись назавжди...

Часом буває таке нестерпне бажання. От і зараз теж...

[NowhereGirl]

В принципі мене в цьому місті мало що тримає. Єдине, що не дозволяє це зробити - відповідальність ще перед одною маленькою людиною, а вдвох з нею буде важкувато, тільки це

от тому і я не поїхала звідси.

[laska]

 Але...пройде час, і в тому новому місті все стане так, як є зараз. 

Від себе не втечеш.

[NowhereGirl]

Від себе не втечеш.

від себе - ні звичайно )

але від людей які оточували тебе, причому не з власної волі... в смислі їх не вибирала як друзів, просто так склалось що змушена була з ними спілкуватись - то 100%

[Tolik_lt]

був схожий досвід. коли поїхав учитись в інше місто було відчуття оновлення. вівся вільніше, почувався впевненіше.

[NowhereGirl]

Часом буває таке нестерпне бажання. От і зараз теж...

і що ж заважає? ))