Коли хочеться свіжого гімна

[bidzyura]

Важливо, щоб гімн мав свою сакральну історію, традицію виконання, і головне – аби творцями гімну були справжні подвижники. Чи має моральне право писати новий гімн поет-колаборант, який аж до 1989 року невтомно кляв-проклинав буржуазних націоналістів?

Власне...

Творча інтелігенція Дніпропетровська вирішила замінити текст Державного Гімну України новим варіантом. З цією метою навіть конкурс організували. Правда та творча інтелігенція відома хіба в самому Дніпропетровську. Але нічого, якась художниця вже нашкрябала власний варіант, який починається словами:

Всім нам браття-українці посміхнулась доля.

Здобули ми в Україні вистраждану волю.

Так що скоро отримаємо варіанти гімну не тільки від художниць, а й від свинарок, доярок і начальників жеків.

Але треба сказати, що затія ця не нова. На початку 90-тих Дмитро Павличко теж взявся творити новий варіант гімну, за що й удостоївся карикатури в „Post-Поступі” і титулу гімнотворець. Однак ініціатива поета зійшла на пси, щоб відродитися вже у 2000 році. Тоді навіть Верховна Рада оголосила конкурс на написання нового гімну. І знову відзначився невтомний Павличко – він подав на конкурс аж два тексти – один другого гімніший.

Дурний приклад заразливий, і народ просто таки масово кинувся пекти гімни, як пиріжки. В результаті цього всенародного здвигу Рада отримала кілька тисяч віршомазій від усіх прошарків населення. Шкода, що цей скарб не було видано грубезною книжкою, аби уся нація могла тішитися тими гімнами.

Але й ця затія луснула, хоча у парламенті ніколи не бракувало охочих попорпатися у гімні. Врешті решт поміняли „Ще не вмерла Україна” на „Ще не вмерли України Ні слава, ні воля” і ампутували строфу, в якій ішлося про москалів.

Та це не задовольнило полум’яну Інну Богословську, яка вважає, що слова ”згинуть наші воріженьки” не відповідають миролюбному менталітету українців. Мабуть, слід ці слова замінити іншими, наприклад: „не загинуть воріженьки”. І тут я навіть бачу здоровий глузд, бо як приказка каже, щука для того, аби карась не дрімав. Ото щоб наш народ ніколи не поринав у заспокійливий сон, мусимо ворогів своїх плекати і заохочувати на нові тузли, газові шантажі та зміїні острови. Нація тоді відразу прокидається і починає громити ворога гнівними віршованими есемесками, написами на парканах, на стінах, у туалетах і на снігу.

А ще Богословська заявила, що й герб її не задовольняє, бо там козак із мушкетом, а Україна – єдина в світі держава, яка відмовилася від ядерної зброї! Авжеж, ядерний мушкет – це страшна загроза для цивілізованого світу. Богословську підтримали комуністи, яких дуже нервує, що над тризубом зображено корону, бо Україна буцім ніколи не була королівством. Відразу видно, яку історію ті комуністи вивчали, бо хоч уся Україна й не була королівством, то була ним Галицько-Волинська держава. Окремих київських князів у Європі називали королями, а Володимира Великого – базилевсом, себто імператором.

Тому у тому варіанті державного герба, який запропонували Ганна Герман і Оксана Білозір, мушкетом і короною навіть не пахне, зате пахне пшеничною соломою, калиною і Союзом нерушимим.

Дискусія про корону викликала нове немале збудження Дмитра Павличка, який закликав зібрати кошти на відтворення корони Данила Галицького. Минуло кілька років і ось – уже є корона. Що тепер з нею робити, ніхто не знає. Але я так собі гадаю, що спинятися на цьому не варто і слід також зібрати кошти на меч Святослава, гуслі Бояна, шлюбну сукню княгині Ольги, щит князя Олега, якого він прибив на воротах Константинополя, шаблю Богуна, каламар Сковороди і Франкову кузню.

Таким чином затія дніпропетровської інтелігенції далеко не нова, але не менш безглузда. Коментуючи її у пресі, викладач-психолог з Інституту МВС України Лариса Малинович заявила, що багато слів гімну для східняків є просто незрозумілими, „адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини”. Пані психолог, видно, рускоязична, коли вона тих слів не розуміє. Бо при чому тут композитор Вербицький, якщо слова написав східняк Чубинський?

Просто треба знати, що більшість національних гімнів у світі, які творилися у ХVІІІ-ХІХ сторіччях, давно морально застаріли, окремі вислови в текстах неактуальні або й незрозумілі сучасному поколінню. На Вікіпедії можна ознайомитися з текстами різних національних гімнів і переконатися, що тексти ці дуже прості і конкретні, а більшість із них – примітивна графоманія. Але рідко кому спадало на думку редагувати національний гімн, а ще рідше використовувати сучасні тексти. Румуни, скажімо, затвердили свій гімн щойно у 1989 році, але текст взяли з 1848-го.

Тобто важливо було при цьому, щоб гімн мав свою сакральну історію, традицію виконання, і головне – аби творцями гімну були справжні подвижники. І учений та поет Чубинський, і композитор Вербицький на титул подвижника цілком заслуговують. Чи має моральне право писати новий гімн поет-колаборант, який аж до 1989 року невтомно кляв-проклинав буржуазних націоналістів? Чи мають право посягати на святиню представники інтелігенції, яку турбують слова гімну, але не турбує безглузда назва рідного міста?

Прапор, герб і гімн – це священне і непорушне ціле. Люди за них сідали у тюрми і вмирали з гімном на вустах чи то під кулями німців, чи то під кулями більшовиків. Як я вже казав, національні гімни не вирізняються особливим поетизмом і глибиною думки. Але наш гімн написаний цілком у традиціях української пісні, ба навіть у стилі раннього Шевченка, недарма у давніх виданнях Кобзаря можна зустріти ці слова. І до речі Вербицький, пишучи музику, думав, що пише її на слова Шевченка.

Ми можемо пишатися тим, що маємо воістину народний гімн. Росія, скажімо, такого гімну не має. У неї був спочатку царський гімн, потім сталінський, за Єльцина знову царський, але без слів, а за Путіна знову відредагований сталінський. Не мають вони також ані народного прапора, ані герба. Тим часом у нас пісень, яких прийнято слухати навстоячки, кілька.

У Польщі теж інколи кплять зі свого гімну, де є слова, які подекуди невідомо що означають для сучасного поляка. Їхній гімн, який починається схожими словами з нашим, був написаний ще у 1797 році, як маршова пісня польських легіонів в Італії. Хочу навести його дослівний переклад, щоб читачі переконалися, наскільки він далекий від сьогоднішнього часу, а однак для кожного поляка святий.

Іще Польща не згинула,

Коли ми живемо.

Що нам чужа сила взяла,

Шаблею відберемо.

Приспів: Марш, марш, Домбровський,

З землі італійської до Польщі!

За твоїм проводом

Злучимось з народом.

Пройдем Віслу, пройдем Варту,

Будем поляками,

Дав нам приклад Бонапарт,

Як звитяжити маємо.

Як Чарнецький до Познаня

По шведській навалі,

Для вітчизни порятунку

Вернемось по морю.

Каже тато своїй Басі

Цілий заплаканий:

Слухай-но – то певно наші

Б'ють у барабани.

Тут фактично окрім першої строфи усе звучить як анахронізм. А остання строфа взагалі кумедна і пасує більше до якоїсь мазурки, а не до гімну.

Додам, що у словацькому гімні висловлюється надія на те, що „словаки оживуть”. Теж можна дорікнути: а що – хіба досі не ожили? Але слова писалися не творчою інтелігенцією, не доярками і не депутатами, тому ніхто на них і не посягає.

Юрій Винничук

Джерело

а тут варіанти попередні й сучасні теперішнього гімну

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

Перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4 Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього, при цьому дещо відредагувавши текст. Вперше надрукований у 1863, а з нотами — 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У 1917-1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни.

15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

ПЕРВІСНИЙ ТЕКСТ ЧУБИНСЬКОГО

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І - покажем, що ми, браття, козацького роду!

Гей-гей, браття милі,

Нумо братися за діло,

Гей, гей, пора встати,

Пора волю добувати!

Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,

Нащо оддав Україну ворогам поганим ?!

Щоб вернути її честь, ляжем головами,

Наречемось України славними синами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І - покажем, що ми, браття, козацького роду!

Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,

тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну,

Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!

Щоб не стратить марно нам свого юнацтва!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І - покажем, що ми, браття, козацького роду!

ДРУГИЙ ВАРІАНТ

слова - П. Чубинський (виправлені Вербицьким)

музика - М.Вербицький

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відоб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж ворогами.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

СУЧАСНИЙ ОФІЦІЙНИЙ ВАРІАНТ

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Взято звідси

З.І.Можливо не там створив темку,то вже на розсуд модераторів:переносити чи ні .

[Hexus]

А по моему гимн и герб у нас нормальные, не стоит ничего менять. Тем более менять на творения тех кто и в поэзии мало чего смыслит, не говоря уже про историю, геральдику и т.д.

[D@ve]

Коли хочеться свіжого гімна

Я один прочитав цю назву теми правильно з 4-го разу?

[MrVes]

Коли хочеться свіжого гімна

Я один прочитав цю назву теми правильно з 4-го разу?

Хм... це ще не самий поганий варіант

Про к-ть своїх "потуг" промовчу

[Record]

Коли хочеться свіжого гімна

Я один прочитав цю назву теми правильно з 4-го разу?

Коли хочеться свіжого гімна,...........

все вірно ти прочитав

[foxx77]

Чи мають право посягати на святиню представники інтелігенції, яку турбують слова гімну, але не турбує безглузда назва рідного міста?

[georg]

але не турбує безглузда назва рідного міста?

ты за возвращение исторического названия города - Екатеринослав ?

[foxx77]

візьмем щось середнє Дніпрослав або Славодніп

[georg]

візьмем щось середнє Дніпрослав або Славодніп

да чего вокруг да около ходить - давай сразу Бандерославск или, сокращенно, Бандеровск

[ursa]

Я один прочитав цю назву теми правильно з 4-го разу?

Я вообще пока не зашёл внутрь, долго перед этим подумав, так и не понял, о чём эта тема

[difoto]

Тєма про свинарок, у которих много-много гімн!

[foxx77]

візьмем щось середнє Дніпрослав або Славодніп

да чего вокруг да около ходить - давай сразу Бандерославск или, сокращенно, Бандеровск

тіпа - дорогие Бандерославчанє...

[Zheny@]

выдчуваю, що наступні 5 років наш новий гімн звучатиме так:

Гімн

Голуби летят над нашей зоной

Голуби летят над нашей зоной,

Голубям нигде преграды нет,

Как бы мне хотелось с голубями

На родную землю улететь.

Но забор высокий не пускает

И колючек в несколько рядов,

Часовые с вышек наблюдают,

И собаки рвутся с поводов.

Вечер за решёткой догорает,

Солнце тлеет, словно уголёк.

На тюремных нарах напевает,

Что-то напевает паренёк.

Он поёт, как трудно жить на свете

Без красивых ласковых подруг,

А ещё труднее жить без воли,

Вся тюрьма заслушалася вдруг.

Плачут в дальних камерах ребята,

Вспоминая молодость свою,

Вспоминая прошлое когда-то,

Как говорили ласково - люблю.

Даже самый главный надзиратель

У стены задумчиво стоит,

Только он один и знает

Сколько пареньку осталось жить.

А под вечер вздрогнули засовы,

Повели по лестнице его,

Он сказал последние три слова -

Приведите сына моего.

На площадку лестницы тюремной

Привели парнишку лет пяти,

Он кинулся на шею с криком - папа,

Папа, ты с собой меня возьми.

Он кинулся на шею с криком - папа,

Папа, ты с собой меня возьми.

Вечер за решёткой догорает,

Солнце тлеет, словно уголёк,

А под утро вся тюрьма узнает -

Ночью был расстрелян паренёк.

Голуби летят над нашей зоной,

Голубям нигде преграды нет.

Как бы мне хотелось с голубями

На свободу к маме улететь.