Незалежна церква

[STRIKER]

Звертатися до Бога нерідною мовою - психоморальне збочення. Через свою зайнятість Бог може помилково послати благодать не в Почаїв, а десь в Підмосков'ї чи Заураллі (бо кому яку землю наділяв, Він добре знає) якомусь попу перепаде ще один Мерседес, а у бабці з Почаєва, яка ревно молилася за надбавку до пенсії, шахраї відберуть і те, що мала.

Але бабці, які вірять в існування більш чи менш канонічних церков, не дивують: старість - не радість. А ось люди непенсійного віку, письменні (володіють клавіатурою та мають доступ до інтернету!), які демонструють "ісконно канонічні стовбури", викликають сумніви у їхній адекватності. Напевно ці стовбури розраховані на обивателів з таким же невибагливим малюнком на півкулях мозку, які не змогли осягнути і мінімуму з шкільного курсу історії, не кажучи вже про додаткові джерела інформації.

Чи може бути якась благодать у церкві, де основною метою є матеріальне збагачення (захоплені наймасовіші, а отже комерційно найпривабливіші, місця паломництва), брехня і залякування - основними засобами утримування пастви, а основним видом діяльності - підрив української державності. І чи може ця організація взагалі мати якесь відношення до назви "церква"? Але Бог їм суддя.

А якщо вірити Біблії, то не має значення, де ви молитесь, а має значення, з якою вірою ви звертаєтесь до Бога. А з іншої сторони, "не судіть - і не судимі будете". Тому хай мені Бог простить за те, що я знову в "оце" вступив.

[difoto]

Machmoodt, верно Чекист сказал - печать антихриста не на бумаге и не в компутере, она в мозгу.

madkot , я прочитал буквально первых два абзаца и понял, что это - ахинея.

Не “канонічність” і “благодатність”, а геополітичне становище та матеріальне багатство дозволяли Москві претендувати не провідне місце у православному світі. Адже Вселенські патріархи в окупованому турками Константинополі, на вдміну від московських митрополитів, бідували й були безправними. У 16 ст. збіднілі східні патріархи були змушені звертатися до Москви за милостинею.

ты в курсе, что была такая штука, как Татаро-монгольское иго? Я тебе переведу смысл вышенаписанного.

В то время, как американский народ бедствовал и опустошался последствиями Великой Депрессии 33-го года, в СССР жители Ленинграда, в 1941-45 годах , пользуясь геополитическим положением и культурным богатым наследием просто упивался тем радостно-великим духом Петра 1.

[Tolik_lt]

Ді, Константинопольські- це ті, що в Ленінграді. А в Москві під час іга- ті да, типу від депресії страждали

[difoto]

Ді, Константинопольські- це ті, що в Ленінграді. А в Москві під час іга- ті да, типу від депресії страждали

Вполне возможно, я в то время, честно говоря, даже пешком под стол не ходил.

Но , с другой стороны, если это так, то шо - когда головной офис штормит налоговая, филиалы(которые уже имеют туеву хучу клиентов) должны простаивать, ожидая указа сверху? Щетаю закономерным в таком случае "принять командование на себя".

Второй вопрос: когда Константинополь вздохнул свободно, что он сказал про Русскую православную церковь?(или как она там стала называться?)

[Plum]

А от і "новини на часі":

Митрополит Одеський та Ізмаїльський УПЦ Московського патріархату Агафангел заявляє про підтримку Віктора Януковича як кандидата в президенти.

Про це митрополит заявив на зустрічі з журналістами в Одесі, повідомляє Обком з посиланням на УНІАН.

"Віктор Янукович – найгідніший претендент на посаду президента України, за нього голосують люди зі здоровим глуздом, люди, що сподіваються на те, що Україна гідна бути європейською державою", - сказав він.

Разом з тим, підкреслив митрополит, "нинішнє керівництво України не змогло відгородити народ від страждань, а економіка падає, валиться: закриваються підприємства, а, наприклад, завод "Криворіжсталь" перетворився на "бюджет проїдання".

Він також скорботно поскаржився, що "народ убожіє, люди їдуть у пошуках кращого життя, а Україна щодня втрачає своє населення".

Причому, на думку митрополита Агафангела, "останнім часом прем'єр-міністр Тимошенко вирішила зробити Одесу другим Чорнобилем: рішення про приватизацію Одеського припортового заводу – гірше, що могло придумати нинішнє керівництво країни".

Нагадаємо, що архієрей Одеської митрополії брав активну участь і в передвиборчій компанії Януковича в 2004 році.

Він виступав на мітингах Партії регіонів, усупереч Зверненню Священного Синоду УПЦ МП від 26 липня 2004 року про те, що Православна церква "повинна бути за межами політики, за межами боротьби партій, а тому не може закликати суспільство до підтримки будь-якої політичної сили або конкретного політичного діяча".

© Українська правда

[Machmoodt]

madkot, можливо Вам відомі більш авторитетні історичні довідки або праці видатних істориків по питанню утримування силоміць патріарха Ієремії в Москві? Бо інтернет-видання - це добре, але якось не переконує.

[madkot]

<br />madkot, можливо Вам відомі більш авторитетні історичні довідки або праці видатних істориків по питанню утримування силоміць патріарха Ієремії в Москві? Бо в інтернет-видання - це добре, але якось не переконує.<br />

усі авторитетні для вас наукові праці та автори були підкореговані СРСР-івськими і царськими коректорами котрі виконували "волю" народу і не створювали на його мозок лишній тиск сумнівів. Пошукаю звісно, але відчуваю що вам ніщо не доведе того що ви принципово не хочете бачити

<br />Machmoodt, верно Чекист сказал - печать антихриста не на бумаге и не в компутере, она в мозгу.<br />madkot , я прочитал буквально первых два абзаца и понял, что это - ахинея.<br />

Не "канонічність" і "благодатність", а геополітичне становище та матеріальне багатство дозволяли Москві претендувати не провідне місце у православному світі. Адже Вселенські патріархи в окупованому турками Константинополі, на вдміну від московських митрополитів, бідували й були безправними. У 16 ст. збіднілі східні патріархи були змушені звертатися до Москви за милостинею.

<br />ты в курсе, что была такая штука, как Татаро-монгольское иго? Я тебе переведу смысл вышенаписанного.<br /><i>В то время, как американский народ бедствовал и опустошался последствиями Великой Депрессии 33-го года, в СССР жители Ленинграда, в 1941-45 годах , пользуясь геополитическим положением и культурным богатым наследием просто упивался тем радостно-великим духом Петра 1.</i><br />

difitо, не можу зрозуміти що для тебе ахінея і при чому тут монголо0татарське іго?

[Machmoodt]

усі авторитетні для вас наукові праці та автори були підкореговані СРСР-івськими і царськими коректорами котрі виконували "волю" народу і не створювали на його мозок лишній тиск сумнівів. Пошукаю звісно, але відчуваю що вам ніщо не доведе того що ви принципово не хочете бачити

В принципі, правильно відчуваєте, але все ж цікаво, які джерела авторитетні для Вас.

[Machmoodt]

Звертатися до Бога нерідною мовою - психоморальне збочення.

Скажіть, а хто звертається до Бога нерідною мовою? Це Ви кому зараз такий діагноз поставили?

[madkot]

прошу ознайомитись із матеріалами наступної статті

V. КРАТКИЙ ОБЗОР ИСТОРИИ ПРОВОЗГЛАШЕНИЯ АВТОКЕФАЛИИ ОСНОВНЫХ ПОМЕСТНЫХ ЦЕРКВЕЙ

http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&...5&topic=518

цитую : " Грузинская Церковь

Грузинская Православная Церковь была провозглашена автокефальной еще в 487 году. Причинами настоящего акта были государственная независимость Грузии и способность ее епископата, клира и мирян к самостоятельному церковному бытию. В 1811 году указом российского императора Грузинская Церковь, после присоединения Грузии к России, была противоканонично лишена автокефалии и присоединена к Российской Церкви. После февральской революции 1917 года грузинское духовенство самостоятельно разорвало связь с Российской Православной Церковью и провозгласило восстановление автокефалии. После этого на территории Грузии параллельно действовали структуры Грузинской и Российской Церквей. Восстановление автокефалии ГПЦ не признавалось Московским Патриархатом до 1943 года, когда он "предал забвению" все претензии относительно ГПЦ и вступил с ней в молитвенное единение. Константинопольским Патриархатом и другими эллинскими Церквами автокефалия Грузинской Церкви была признана только в 1990 г. Несмотря на непризнание автокефалии Грузинской Церкви ни Константинопольским, ни Московским Патриархатами, она существовала как Поместная Церковь, и никто не ставил под сомнение законность ее иерархии и действительность таинств."

"Московская Церковь 141 год (с 1448 по 1589 гг.) не имела официального признания своей автокефалии, которое получила таким образом. Правитель государства Борис Годунов предложил Константинопольскому Патриарху Иеремии ІІ (Траносу) переехать из захваченного турками Константинополя в Московию. Патриарх приехал для переговоров, но на месте оказалось, что Годунов хочет оставить в престольном городе – Москве – собственного митрополита, а Патриарху предлагает предоставить резиденцию в "древней столице" – Владимире-на-Клязьме. Когда Иеремия на это не согласился, то Годунов начал требовать от него предоставления Митрополиту Московскому титула Патриарха. Интересно, что иерархи Московской Митрополии даже не принимали участия в решении этих вопросов. В конечном итоге, под давлением мирской власти и обстоятельств, Патриарх Иеремия согласился на условия Бориса Годунова."

....................

Вывод

Все приведенные примеры свидетельствуют, что автокефалия провозглашалась самой Церковью, которая ее добивалась, и лишь потом, раньше или позже, признавалась со стороны других Поместных Церквей. Одним из решающих факторов провозглашения автокефалии являются соответствующие политические условия, в частности – независимость того народа, среди которого Поместная Церковь несет свое служение. Самую активную роль в вопросе провозглашения автокефалии многих Церквей играли государственная власть и патриотические политические силы. В случаях с Сербской и Болгарской Церквами за провозглашение автокефалии на иерархию и даже на народ налагались анафемы, что не стало препятствием в будущем для восстановления евхаристического единения, а все анафемы и запрещения были преданы забвению. Несмотря на непризнанный статус автокефалий, на существование параллельных иерархий и даже анафем, наложенных на иерархов автокефальных Церквей, в соответствующих Поместных Церквях продолжалась благодатная жизнь, совершались все таинства, и они должным образом несли свое служение среди соответствующего народа."

[madkot]

трішки про мови добавлю

http://medem.kiev.ua/page.php?pid=1395

"Многие даже достаточно грамотные люди считают, что старославянский – это язык наших предков, на котором они разговаривали во времена Руси. Видимо, путаницу вносит само название – старославянский. На самом же деле, этот язык относится к южнославянской подгруппе славянских языков, точнее является солунским диалектом древнемакедонского языка, на который в IX веке Кирилл и Мефодий перевели греческий текст Библии. Кроме живых слов их родного наречия, они ввели в переводной текст множество новых, греческих слов или калек с греческого, так как своих явно не хватало.

Ближайшими родственниками старославянского языка являются болгарский, сербский, хорватский, македонский, словенский языки. Став языком славянского православия, старославянский получил также название – церковнославянский. Хотя между «исконным» старославянским и церковнославянским имеются существенные фонетические различия: одни и те же слова читаются по-разному. По крайней мере, Кирилл и Мефодий вряд ли бы поняли богослужение в современной православной церкви, ведущееся вроде как на их языке.

В общем, старославянский язык, то есть язык, на который в IX веке была переведена Библия, как известно, никогда не был родным для восточных славян, населявших Русь, ни до принятия ими христианства, ни после. Они разговаривали (и разговаривают доныне) на восточнославянских говорах, неудачно названных в научной литературе «древнерусским языком».

Придя в Русь вместе с православием, старославянский язык получил статус книжного, или письменного языка. Кроме церкви, его использовали как «единоправильный» для составления документов, ведения летописей, написания писем, художественных произведений и т.д. Однако большинство людей его не понимали; южнославянские грамматические конструкции воспринимались плохо, потому для светских нужд потребители письменного языка (писари, переписчики, летописцы, писатели) постепенно украинизировали его, то есть делали более понятным, воспринимаемым.

Уже «Слово о полку Игоревом» (ХII век) написано, как говорят в Украине (применительно к украинско-русскому просторечию) «суржиком» – смесью старославянского с древнеукраинским. Более того, автор, видимо, не особо сведущий в правилах грамматики языка Кирилла и Мефодия, напридумывал таких конструкций, что некоторые ученые, опираясь на них, вполне серьезно пытаются «реконструировать» мифический живой древнерусский язык. К примеру, не воспринимая старославянских форм прошедшего времени (бяше, сидяху), автор слова приклеил к ним украинские окончания -ть, и получилось: бяшеть, сидяхуть, граяхуть, по типу – сидить, летить, ідуть. Или такой пример из «Слова»: «Чи ли въспъти было…» Видимо, автору было не совсем понятно значение старославянской частицы ли, потому он «усилил» ее украинским аналогом – чи.

Таким образом, с приходом христианства в Руси–Украине в Х – ХVIII веках и даже позже одновременно сосуществовали как бы три языка: собственно восточнославянский, на котором разговаривали восточнославянские племена и их потомки, образовавшие, в частности, украинский этнос; старославянский (церковнославянский), обслуживавший нужды православной церкви; и книжный украинско-славянский, то есть украинизированный церковнославянский, считавшийся «правильным», грамотным языком, на котором вели делопроизводство, писали художественные произведения, письма и даже преподавали в учебных заведениях. С развитием живого восточнославянского видоизменялся и книжный язык, тогда как старославянский, подвергшись существенным фонетическим изменениям в восточнославянской среде еще в Х – ХI веках, далее менялся очень незначительно.

Все известные тексты ХI – XVIII веков, дошедшие до нас, написаны либо на собственно церковнославянском языке (например, «Изборники Святослава»), либо на украинизированном старославянском («Слово о полку Игоревом», «Повесть временных лет», произведения Григория Сковороды и пр.). "

[STRIKER]

Скажіть, а хто звертається до Бога нерідною мовою? Це Ви кому зараз такий діагноз поставили?

Судячи з вашої реакції, це питання, сподіваюсь, риторичне?

[Machmoodt]

Скажіть, а хто звертається до Бога нерідною мовою? Це Ви кому зараз такий діагноз поставили?

Судячи з вашої реакції, це питання, сподіваюсь, риторичне?

Своєю рідною мовою вважаю українську. Церковнослов"янською молюсь вдома і в церкві, давно її знаю, розумію і люблю, тому вважаю не менш рідною. І психо-невротичних збочень у мене в зв"язку з цим не виникає. Тут справа така, що хто хоче - той вивчає, знає і розуміє. А хтось не знає і не хоче знати, той шукає причини будь в чому. Навіть в психіатрії.

[_sergius]

Якби в мене родичі були священники, то я б може теж добре її знав. А так вибачайте, не судилось... Я можу прочитати текст на на старослов'янській мові, але коли на ній говорять - то ні біса не розумію. Майже те саме, що хтось читає реп на незнайомій мові. А таких як я є більшість. То який тоді прок від таких служінь?

[difoto]

*записываю в блокнот*

"Религия, как и рэп, должна изъясняться на понятном быд народу массам языке"

[Machmoodt]

Якби в мене родичі були священники, то я б може теж добре її знав. А так вибачайте, не судилось... Я можу прочитати текст на на старослов'янській мові, але коли на ній говорять - то ні біса не розумію. Майже те саме, що хтось читає реп на незнайомій мові. А таких як я є більшість. То який тоді прок від таких служінь?

Це не аргумент. Я вивчив її раніше, ніж породичався з священниками. Бо я хотів її вивчити. А те, що "ні біса не розумієте" - то це вже Ви, пробачте, брешете. Якщо знати, що "скимен" - це лев, а "мрежи" - риболовні сіті (а таких слів, дійсно незрозумілих, набереться зо два десятка - не більше), то церковнослов"янська набагато більш зрозуміліша, ніж польська чи болгарська. По складності сприйняття десь приблизно, ІМХО, як білоруська. Ну а нйкращий спосіб вивчити - не сидіти з словником чи намагатись зрозуміти церковні читання, котрі частенько дійсно читають поспіхом і недбало (в цьому з Вами погоджусь, бо це чиста правда - церковним читцям слід звертати більшу увагу на темп читання, чіткість вимови і дикцію), а просто виконувати молитовне правило по церковнослов"янському молитвослову. Ще дуже корисно під час читання шестопсалмія на утреній слідкувати по книжці за тим, що читають - там, мабуть, добра половина отих незрозумілих слів, які в контексті стають зрозумілими нвіть без сторонньої допомоги. Ви не повірите, але за якийсь місяць-другий проблеми сприйняття і розуміння у мене просто не стало. Так що все воно, бачте, від бажання залежить...

Ну а сприводу "таких як я більшість", то Ви мене просто вбили. Церква (православна, принаймі) не повинна йти за більшістю, бо більшість - хто зна де, тільки не в церкві і зовсім не до неї прямує! Підлаштовуватись під бажання більшості - сектанський метод. Унікальність православної церковної традиції якраз і полягає в тому, що людині не пропонується комфортна райдужна віра, а пропонується подвиг посту і молитви, боротьби з пристрастями, зрештою вистоювання довгих служб і вичитування довгих акфістів. Отже, опираючись на власний досвід, стверджую, що питання церковної мови - не проблема для віруючої людини. Доречі, багато разів молився в храмах УПЦ (Горохівський р-н), де служать українською - служба залишила дуже приємний спогад. Проти української мови в богослужіннях абсолютно нічого не маю.

[_sergius]

...церковні читання, котрі частенько дійсно читають поспіхом і недбало (в цьому з Вами погоджусь, бо це чиста правда - церковним читцям слід звертати більшу увагу на темп читання, чіткість вимови і дикцію...

+100

Тут я з вами просто не можу не погодитись.

Церква (православна, принаймі) не повинна йти за більшістю, бо більшість - хто зна де, тільки не в церкві і зовсім не до неї прямує! Підлаштовуватись під бажання більшості - сектанський метод.

В будь-якому випадку, церква має захищати інтереси і тієї більшості. Адже Бог піклується про нас всіх.

А якщо ми хочем щоб на шлях праведний стало більше людей, потрібно перш за все донести до них ту істину про яку говориться в Біблії, згадується на службі. Але якщо пересічна людина прийде до храму і яка ніц в тому не розуміється, послухає якісь незрозумілі речі і піде. А те про що згадали ви - це дуже схоже на історію середньовіччя. Але ми з вами рухаємся вперед, і з часом застарівають такі здавалось би вічні церковні догми. Тому, в будь-якому випадку щось потрібно міняти.

[Machmoodt]

А якщо ми хочем щоб на шлях праведний стало більше людей, потрібно перш за все донести до них ту істину про яку говориться в Біблії, згадується на службі. Але якщо пересічна людина прийде до храму і яка ніц в тому не розуміється, послухає якісь незрозумілі речі і піде. А те про що згадали ви - це дуже схоже на історію середньовіччя. Але ми з вами рухаємся вперед, і з часом застарівають такі здавалось би вічні церковні догми. Тому, в будь-якому випадку щось потрібно міняти.

Ви зараз не погодитесь зі мною, але те, що Ви написали сприводу церковних застарілих догм - не правда. Точніше, напівправда. Я теж колись думав точнісінько так як Ви. Воно й справді зовні здається виправданим: перекласти все українською, аби легше було зрозуміти. Запевняю Вас - від того народні маси в церкву не хлинуть. І це вже доказано і перевірено на практиці. Чому так - не знаю. Напевно, тому що не мова кличе в храм, а все ж таки Господь, і часто не устами священника, а невидимим гласом, що раптом виникає у серці і закликає до покаяння грішника. Ну а з "застарілими" догмами треба взагалі дуже обережно: вчора мову для зручності змінили, сьогодні стільці в храмі для зручності поставимо, службу трохи скоротимо, щоб не мордувати себе та інших, а завтра батюшкам в час літньої спеки взагалі стане жарко і незручно носити довгі ряси; вдінуть вони шорти-шльопанці-футболки, бороди теж збриють... А уявіть при тому всьому на якусь мить, що Іов Почаївський жив у печері, без комфорту і зручностей і це було якихось нещасних 400 років тому. Ми по невігласству своєму начебто хочемо добра і прагнемо любові, а ризикуємо перетворити все на буденність, а значить прискорюємо зникнення святості і залишиться від православ"я тільки спогад. Бо монахів в часи таких докорінних змін тоді вже, мабуть, не буде жодного... Є такий, чи то вислів, чи то девіз - "Русь Святая, храни веру Православную!" А хранити, тобто зберігати, значить вивчати, перейматись цим, старатись осягнути, аби краще зрозуміти той величезний духовний досвід, який нам залишили святі отці церкви. І церковнослов"янська мова зокрема допомагає віруючій людині відкрити те, без чого взагалі немає православ"я - шлях духовної аскези. Допомагає глибше відчути суть молитовного подвигу. Тому відкидають мову церкви не ті, хто не розуміє, а ті, кому це просто не потрібно, тобто люди з дуже обмеженим поняттям про церковне життя. А таких в КП - більшість. Зізнаюсь Вам, що якби не вивчав поняття духовної аскези і не намагався поглибити літургічні знання - автоматично опинився би в КП, бо по всіх зовнішніх ознаках це просто супер-церква. А от по внутрішніх - ні.

[madkot]

 Бо монахів в часи таких докорінних змін тоді вже, мабуть, не буде жодного... Є такий, чи то вислів, что девіз - "Русь Святая, храни веру Православную!" А хранити, тобто зберігати, значить вивчати, перейматись цим, старатись осягнути, аби краще зрозуміти той величезний духовний досвід, який нам залишили святі отці церкви. І саме церковнослов"янська мова допомагає віруючій людині відкрити те, без чого взагалі немає православ"я - шлях духовної аскези. Допомагає глибше відчути суть молитовного подвигу. Тому відкидають цю мову не ті, хто не розуміє, а ті, кому це прсто не потрібно.

Давайте не обманювати себе та інших - духовна аскеза  залежитьне  від зовнішньої мови, а від внутрішнього світу. Церковнослов'янська мова нічого такого не допоможе особливого досягнути  якщо людина не захоче цього сама, а якщо захоче то хоч китайською хоч мовою глухих - це не важливо - важливий діалог із собою і Богом, а він ведеться на тій мові котороою думаєш.  і ще одне - якщо ви говорите про пост, та інші обмеження як подвиг то цим автоматично ви себе намагаєтесь підняти над іншими - тими хто наприклад не постить - внести себе у список обраних. насправді піст то є просто  елемент дисципліни тіла та духа а також елемент оздоровчої дієти. і нічого особливо героїчного тут немає, ви або робите це або ні - віра ваша від цього не страждає.

Монахи йшли у келії щоб обмежити себе у спокусах  - так ось питання хто більше себе конролює - монах котрий закрився у печері чи людина котра виконує заповіді Божі та дотримується церковних канонів живучи серед людей, серед щоденних спокус і т.д. хоча питання більше-менше у релігії і вірі взагалі то не адекватні

[Machmoodt]

В будь-якому випадку, церква має захищати інтереси і тієї більшості.

Церква, 'SergiuS', нікому нічого не повинна і нічого не мусить. Вона лише дбає за спасіння людських душ. А "та більшість", про яку Ви говорите, скоріш за все, в храм ходити і не збирається. За те з піною на вустах виступає за Незалежну церкву.

[Machmoodt]

 і ще одне - якщо ви говорите про пост, та інші обмеження як подвиг то цим автоматично ви себе намагаєтесь підняти над іншими - тими хто наприклад не постить - внести себе у список обраних. насправді піст то є просто  елемент дисципліни тіла та духа а також елемент оздоровчої дієти. і нічого особливо героїчного тут немає, ви або робите це або ні - віра ваша від цього не страждає.

Подвиг - не героїчний вчинок. Подвиг значить "зробити здвиг з мертвої точки, податись уперед, зробити крок, піднятись вище" і т.д. Вище за когось себе не ставлю і героїзм собі не приписую. Піст це подвиг. Коротенька молитва теж подвиг. Все, що наближує нас до Бога - подвиг.

[Scabiosa]

Хто така церква? Це не будівлі, не священники, не патріарх тощо, а ВСІ ПРИХОЖАНИ і раніше перелічене. Чи не так? І хіба не треба рятувати заблудші душі більшості, крім того?

Стояти на богослужінні, носити бороди, строго дотримуватись БУКВИ канонів - хіба це не ознака закостеніння а то й фарисейства? Фарисеї теж до букви вичитували священні книги, а про Дух забули, що з того вийшло - знаєте не гірше мене. Адже якби так фіксувати канони, то ми б і досі були б лише в печерних церквах.... Не заперечую про те, що перші християни були більш віруючими, ніж сьогоднішні (за церковним переданням). Але Церква має допомогти спастися всім бажаючим. Для цього вона має розвиватись разом із суспільством, не втрачаючи благодаті. Є ж в кінці-кінців Біблія та Євангеліє, там чітко вказано, що не можна порушити. а решта має право на осмислення, вибір, одне слово, динаміку. Наприклад, тривалість богослужіння. Робота із молоддю (що є в протестантів і фактично відсутнє в православних). Служба Божа зрозумілою всім мовою (памятаєте сон апостола Петра? або про богослужіння старої і теперішньої католицької церкви?) Якщо за каноном, то богослужіння має бути досі лише, наприклад, арамейською, на крайній випадок грецькою мовами (елементи її до цих пір є в Сслужебнику). Канон має підтримувати ДУХ віри.

І про московську церкву.. Як на мене, там і досі азійська сувоар атмосфера. Чи чули Ви, як, наприклад, в Почаєві, говорять із прихожанами? Як бидлом, звиняйте, командують. Кричать! І це роблять "смиренн"і монахи! Яка паства, такий пастух? Чи навпаки? За давнім народним українським звичаєм священника громада вибирала сама в погодженні із єпископом.... Та багато можна говорити...

Бог в серці кожного,і його там треба берегти. Чітке слідування канону (і хто це твердить, памятаєте?) без Духу Слова Божого є гріх.

[Luychi]

Не хотіла в цю тему вже писати, але так собі продумала і вирішила знов своє слово висловити... не судіь строго...

Канон для віручої (справді віручої) людини суть є благодать Божа. І я розумію прихожан православної церкви МП, котрі якраз цінують і відчувають цю благодать. Але я сама свідомо вибрала приход Київського Патріархату, тому що вважаю, що Бог один, він живий, він посеред нас,якщо ми звертаємось до нього і в ім'я Його. І не треба розтягати Бога по конфесіям і приватизувати Його, виписуючи якийсь канонічний патент.... я дуже вірю в те, що Господь простить нам, заблудшим, грішним душам всі суперечності і незгоди. І не поставить у вину намагання нам (та й іншим) церкву притягнути в політично-національну приналежність.

[Machmoodt]

Дякую, Luychi, що написали. Ви єдина у цій темі володієте помітною схильністю до плюралізму думок.

[madkot]

kostya, ти очевидно не часто буваєш у церквах різних - так ось у МП вся служба частіше йде на церковнослов'янській мові, але це залежить від священника і його лояльності до України.  на одному з останніх весіль де я був коли молодого запитували на вінчанні в церкві МП чи він справді бере у дружини ось цю жінку що перед собою бачить  і т.д. і говорилось все це на  церковнослов'янській мові - молодий сказав одне слово але не "так", а "що????" - ось тепер питання чи правильно було його запитувати коли він не розуміє що запитують? 

ти правильно кажеш що коли не читаєш молитвослов то і розуміти не будеш коли чутимеш - так ось відповім - з точно таким же ефектом можна читати молитвослов англійською і слухати службу англійською - якщо читатимеш то і розумітимеш згодом - це все не пояснює необхідність проведення служби церковнослов'янською а не українською.

Щодо перекладу то ти теж перегибаєш палку адже ніхто не каже про переклад на розмовну мову та й якщо копнути глибше то все що ми бачимо чи чуємо у церкві - це результати  цепочки перекладів з різних мов