Цікаве питання.

[Tarzanych]

Мало людей помнит себя с раннего возраста. Вообще с точки зрения психологии, мы можем помнить себя лишь с того возраста, когда уже научились говорить, потому что только тогда наши мысли начинают складываться в систему, хотя встречаются и исключения!

А чи пам'ятаєте ви себе до 4 років?

Я себе пам'ятаю тільки з 6 років. Це цікаве питання у психологів.

Пам'ятаю фрагменти, коли вчився ходити, пам'ятаю, як десь в 3 роки на ДПЗ з батьком їздив, він там телевізор ремонтував, пам'ятаю свої іграшки, пам'ятаю кота, який тоді в нас був, і тодішнє оформлення будинку)

Пам'ятаю торговців кока колою і фантою, сиділи такі мужички по нинішній вулиці Лесі Українки з апаратами, схожими на такі, які зараз в офісах ставлять з питною водою, але розмірами з ящик для морозива і повністю білими) Пам'ятаю точас, коли Промінь називався "Кінотеатр Москва") Коротше багато чого памятаю)

[Tarzanych]

4-5 років то взагалі добре)

[Mala]

Почала себе пам"ятати з років 4, коли мав з"явитись на світ мій брат ( в нас різниця 4 роки),як я збирала гроші на його купівлю в гаманець, який привіз мені дядько з Болгарії на якому тітонька моргала одним оком, як ми катались на дверках тумбочки , а мої трошки старші двоюрідні брат з сестрою казали : "твоя мама пузата" ))) Пам"ятаю перший похід в садочок, коли на обід дали червоний борщ, який я не могла весь з"їсти і почала плакати, тоді вихователька заспокоїла і сказала, що все з"їдати необов"язково ))). І ще багато дитячих спогадів, але всі вони вже після 4-х.

Дуже здивувало як ursa пам"ятає як його вчили ходити.

[Forever Autumn]

хм. з рочків 3-4 пам*ятаю себе. Раніш (ну років в 10-15) сни снилися про те, що я на коврі певного кольору, читаю дитячу книжку-розкладалку (обов*язково догори дригом її тримаю), що в тій книзі такі-то малюнки і т.п.

Потім коли подивилася старезні фоти з дитинства - картина маслом. Мну возлєжить на коврі , читає книжку догори ногами..

[Yarchik]

Один єврей в 60-ті роки колись казав: "Подумаешь, говорят Лев Толстой помнит сєбя с месячного возраста! Я помню себя с семидневного возраста, когда пришел старик-еврей с длинной седой бородою, і отрезал мне возможность поступить в университет!"

[S30]

Прочитав і про своє дитинство згадав.

Класно було.

А заодне старий бородатий анекдот пригадався.

Зібралися діти в школі і вихваляються хто що памятає раніше за інших.

Один каже що памятає як йому в 5-ть років ровера купили.

Інший що як в 2-ва батьки його в кінотеатр взяли.

Ще один як у мами в кількамісячному віці цицьку ссав ну і т.д.

Так доходить черга до останнього. Всі чекають що ж він скаже.

А він і каже:"А я от памятаю як пішов на дискотеку з татом, а повернувся з мамою".

[pyta]

Мабуть, найперший яскравий спогад - у три роки,детальний, коли їздила з батьками на Азовське море, причому пам"ятаю фактично все - аж до купейного вагона, в якому їхали, і як мене тато намагався вкласти на верхню полицю і як то було страшно.

А, і ще там же я вперше побачила живу козу. От був шок

[Andrew_Best]

Я пам'ятаю як мене хрестили, тобто від народження Бо скільки живу памятаю що мене тримали на руках, навкруги були люди, а батюшка шось там говорив і що найголовніше памятаю як він пензликом мазав мені ноги і живіт Тобто одне з двох: або мені в 1-2 роки приснився такий сон, хоча на основі чого б .... або дійсно в памяті таке лишилось

[shur1k]

Пам"ятаю, як мене несли додому в голубому покривалі..і коли підіймались по сходах на п"ятий поверх, я повернув голову в сторону прольоту і заплакав...злякався Було десь пару місяців від дня мого народження. А ще надовго залишився в пам"яті запах булочок в гастрономі навпроти теперішнього "Фокстроту", що на проспекті Волі.

[Alexander47]

Ну в декого і пам'ять! памятати себе з року це ж огого!

я памятаю як в 3 роки, мама принесла додому кицьку! памятаю свій захват і свою вдячність...з того моменту і до сьогодні люблю котів

[Korosy]

а я памятаю, як лежав у колисці. спав. прокинувся. зиркнув по сторонах. нікого не було. десь вийшли. а я страшено по страшеному хотів у туалет. почав сам вилазити із колиски. а вона така - ліжечко-гойдалка. стаєш на один бік, воно і хилиться туди. то я так перелазив і впав на ліжко, яке стояло поруч.

саме складне лишилося позаду...ага! зовсім ні. горшка я свого не найшов. поки шукав, то і...ну, замазав штанці))) облом такий)

[Chatte]

А я пам'ятаю, як натхненно жувала мамину помаду десь в 1-1,5 роки поки вона замість мене приспала себе

[floor]

Пам'ятаю десь років з трьох, може і раніше, бо спогади є, а от відчуття їхноьї хронології немає(

Згадую, коли ходив в садочок, і батько прийшов мене забрати, а я сховався за шкафчиками біля входу. Причому пам'ятаю як я це все обдумував, дививсь на годинник і шукав місце де б краще сховатися. А потім коли вихователька сказала, що неможе мене знайти, то мене навіть незнаю пройняла якась гордість, чи що

Ніби я такий малий і зміг надурити дорослих. Але коли тато сказав, що треба викликати міліцію, то я злякавсь і показався.

А от в рік робили дві операції, і хоч вбий нічого непам'ятаю

[Terrable]

Я с поступлением в ясельную группу как бы пришел в себя Так как сильно не хотел идти в детсад.

Помню даже как звали первую воспитательницу из ясельной группы. Хорошо помню круговые ступеньки в 5 детсаде, что возле ул. Шопена.

Ну и дальше много чего помню.

[Amelie]

<!--quoteo--><div class='quotetop'>Цитата</div><div class='quotemain'><!--quotec-->впрочем, часто ловлю себя на мысли, что добрая половина этих воспоминаний "надуманная", так как сказать регенерированная по контрольной сумме<!--QuoteEnd--></div><!--QuoteEEnd-->

Я коли був малий, то доказував, що памятаю весілля своїх батьків, хоча народився пізніше. <img src="http://board.lutsk.ua/public/style_emoticons/<#EMO_DIR#>/blink.gif" style="vertical-align:middle" emoid="" border="0" alt="blink.gif" />

...я доказую, що памятаю весілля свого дядька, хоча на той час був у животику в мами

..але самі яскраві спогади до 4 років памятаю

[Gannusya]

я себе також пам'ятаю десь з 2-х років. пам'ятаю наш колишній будинок, сусідів, хто чим займався, але імен не згадаю. зараз згадую різні дрбнички про те, як на Великдень в село їздили, як я в дзвони дзвонила, роки 3 мені було, певно. одним словом, пам'ятаються всякі дурнички, а те, що важливе, і досі не можу толком запам'ятати