Як часто ви пишете листи?

[Forever Autumn]

З появою інтернету традиція написання листів якось...випарувалась.

Простіше наклацати лист і відправити людині ел. поштою, ніж вимазувати руки пишучи ручкою.

Ви пишете листи справжні?

Такі, які пахнуть пролитою на них кавою чи слізьми ну або сАлом))) . Від яких рука вся в чорнилах, а смітничок - в чорновиках? Коли помилка не виправляється клавішою бекспейс чи діліт, а закреслюється. Тобто ЖИВІ листи...

Як часто ви їх пишете або НЕ пишете і кому? Коли писали востаннє?

Ви малюєте у своїх листах?

Пишіть листи і надсилайте вчасно,

коли їх ждуть далекі адресати,

коли є час,

коли немає часу,

і коли навіть нічого писати!

Пишіть про те, що ви живі-здорові,

не говоріть, чого ви так мовчали.

не треба слів, навіщо бандеролі?

Ау! - і все,

крізь роки і печалі.

(С)

[Tolik_lt]

я забув, коли востаннє писав лист на папері. мабуть, років з 10 тому...хоча й тоді я не був прихильником епістолярного жанру. на довгі переписки мене не вистачало

[freez]

за життя писав мабудь штуки три, і то в двох випадках без тексту а тупо там якесь запрошення чи фото = ))

користуюсь інтернетом\телефоном і мені цього достатньо!

[PavelS]

Та не те що писали, а... отримували. В мене вже тиждень на пошті лист лежить (здається "до запитання" називається), привітання з д/н від бувшої колеги по роботі. Електронного отримав масу, а такого -- баранка!

Сам писав "живого" листа ще десь в школі, навіть точно і не пам"ятаю.

[8a8asik]

Мда з появою інтенета почав писати листи тікі по святам і то не завжди...

[ursa]

В школьные годы писал. В ранние - даже очень много.

В 1995-м, кажется, переписывался с девчёнкой из Новой Зеландии.

В 1997-м писал точно. Девушке И стихи в те письма вплетал, и картинки рисовал, и даже конверты сам клеил (военные будни скрашивал )

В 1998-м и 1999-м тоже было. Оттуда же. Но уже другой девушке, домой, сестре, и так, по приколу по всяким газетным объявлениям знакомств.

После 1999-го писал уже туда, оставшимся на службе.

Около 2000-го года писал другу в армию.

Где-то в 2000-2001 писал в Канаду особе женского пола - миранды и телефона для общения на английском не хватало

Чуть позже - 2002-й или 2003-й - письма в Болгарию, девчёнке, учившей русский (тоже интереснее было на бумаге читать). Рисунки присылала мне она

Позже - не помню, вряд ли...

А, ну там, может, примерно до 2004-2005-го на какие-то газетно-журнальные конкурсы отправлял всякую фигню

[Forever Autumn]

Ха, Урса, бачу, в нас гуру з написання-намалювання-оформлення листів

В мене з 2009-м почалась якась ера рукописних листів. ПРичому з-за кордону .

А правда отримати такий живий лист приємніше, ніж електронний?

[Mala]

І я вже забула як це робиться. Але те, що отримувати такі приємніше - факт. Писала в шкільні, трошки в студентські роки ( до малювання хисту не мала, віршувала ) І отримувала багато, зберігала стосами від осіб обох статей. Ех...

[Tarzanych]

Не писав років десь 7...

[Plum]

от як одружився то і перестав писати

Хоча ні, вже і будучи одруженим писав жінці кілька коротеньких листів. Останній який пам'ятаю, правда, був не від мене їй, а від неї мені, місяця півтора тому.

Якось дуже швидко і легко електронка, аська і СМСки замінили справжні листи. А шкода... Тепер якщо і отримуєш якийсь лист по пошті, то це швидше всього сповіщення про штраф

А раніше я писав багато і часто. Ще з дитинства любив писати листи. Спочатку діусеві з бабусею в інше місто, потім дівчатам... Колись навіть купував спеціальний папір -- і схожий на пергаментний, і з водяними знаками, і ароматизований, всяке було

[enigma2007]

останній раз "живого" листа писала у грудні минулого року і посилала листівки підписані власноруч до Різдва на Мартиніку друзям з танцювального колективу. :) а отримала листівку з тої ж таки Мартиніки у вересні минулого року від знайомої. Це було дуже несподівано і надзвичайно приємно

[Shura]

Позже - не помню, вряд ли...

женился?

[Tarzanych]

Якось дуже швидко і легко електронка, аська і СМСки замінили справжні листи. А шкода... Тепер якщо і отримуєш якийсь лист по пошті, то це швидше всього сповіщення про штраф

Ага)) Мій останній отриманий лист був про те, що мене звільнено у зв'язку з закінченням терміну трудової угоди)

Чесно кажучи, після цієї теми аж захотілось листа написати))

От тільки кому?) Всі в асі є і В Контакті)))

[Forever Autumn]

Чесно кажучи, після цієї теми аж захотілось листа написати))

От тільки кому?) Всі в асі є і В Контакті)))

Мені теж. Тому я її і створила.

Але напишу Обов*язково.

[gorik]

В останнє писав листа.... не пам*ятаю, але раніше писав багато.

Бабусям в село, другу в армію, сестричці в інше місто... Ех... були часи....

[Forever Autumn]

Що вам заважає почати пистаи листи знову?

[ursa]

Позже - не помню, вряд ли...

женился?

Ну что-то типа того

[Forever Autumn]

Искусство написания писем (Япония)

Искусство написания писем занимает очень важное место как в классической, так и в современной культуре Японии.

Общение посредством писем чрезвычайно характерно для средневековой Японии, о чём свидетельствуют многочисленные примеры из литературы. Например, автобиографический «Дневник эфемерной жизни» («Кагэро: никки»), написанный Митицуна-но хаха и датируемый X веком, изобилует письмами в стихотворной форме, которыми во множестве обмениваются главные герои. Каждое письмо-стихотворение обязательно содержит упоминание о состоянии природы, и этот композиционный элемент характерен также и для современных писем японцев. Зачин вежливого письма — всегда описание природных явлений (флоры, фауны, погоды и т.д.), соответствующих времени написания. Даже в коротеньких электронных письмах друзьям, посылаемых по мобильному телефону, первое предложение, пусть и крохотное, часто бывает о погоде, и это неслучайно. Однако в деловых письмах о погоде распространяться, напротив, не стоит, так как подобное может раздражить адресата, который хочет поскорее вникнуть в суть дела.

В XII веке в Японии уже существовал особый вежливый стиль письма — со:ро:бун, включающий «сезонные слова» (киго), во множестве почерпнутые из изысканных стихотворных посланий, которыми обменивалась аристократия, и из уже богатой к тому времени литературы.

В общем, японцы переписывались друг с другом во все века, чем обоснована их приверженность к электронной корреспонденции. Несмотря на то, что этикет электронного послания несколько упрощён по сравнению с рукописным письмом, в ряде случаев, в особенности при обращении к старшему, японцы не пропускают ни единого сложившегося правила написания писем. А для этого существует огромное количество толстых словарей с «сезонными словами», сборников с таблицами вежливого языка, цитатников с излюбленными высказываниями из писем в классической литературе, а также просто пособий по написанию писем, от многотомных до карманных.

Итак, какие основные правила нужно запомнить при написании письма японцу? Начните с описания погоды и тут же справьтесь о здоровье того, к кому вы обращаетесь. Например: «День и ночь идут дожди. Как Вы себя чувствуете?», «Стоит невыносимая жара. Как Вы поживаете?», «Зацвела сакура. Я рад слышать, что у Вас всё в порядке». При написании на японском, если вы обращаетесь к старшему, необходимо использовать вежливый стиль речи (кэйго), то есть все обращения к адресату, описываемые объекты, к нему относящиеся, упоминания его членов семьи должны быть поставлены в уважительную форму. В японском языке это достигается с помощью префиксов вежливости, составных вежливых форм и специальной вежливой лексики. Существует и пласт самоуничижительной лексики, используемой, например, когда фирма-исполнитель письменно обращается к клиенту-заказчику или при написании писем особо важным персонам — преподавателям, деятелям искусства, людям, оказавшим вам огромную услугу. Всевозможные вежливые обороты неимоверно усложняют процесс написания, так как напоминают добавочный язык в языке. Заканчивать письмо также необходимо несколькими учтивыми фразами в зависимости от содержания письма. Например: «Спасибо за постоянную заботу обо мне», «На этом я прошу позволения завершить своё послание», «Нижайше прошу прощения за то, что оторвал Вас от драгоценных занятий и дерзнул потратить Ваше время» и т.д. Далее следует благопожелание, которое тоже может употребляться в совокупности с упоминанием о погоде: «В это время года часты дожди, будьте любезны, заботьтесь о своём здоровье», «Жару трудно переносить, но я молю о Вашем благополучном состоянии», «Я прошу Вас быть осторожным и заботиться о себе» и т.д.

Если письмо пишется от руки, то здесь включается ещё дополнительный ряд правил о том, где и как правильно подписывать конверт, куда вписывать оба адреса и т.д. и т.п. Так, на конверте рядом с именем адресата необходимо подписать иероглиф сама (приблизительно «Господину» или «Госпоже»).

Современная японская молодёжь в своих посланиях друг другу, правда, иногда игнорирует сложившиеся правила, порою опуская даже приветствие, на что старшее поколение обоснованно сетует, говоря, что письмо (или даже электронное сообщение) без приветствия, зачина, концовки и подписи -письмо никому и в никуда. Думается, и русской молодёжи стоит взять это на заметку.

Короче говоря, если русскому требуется около получаса, чтобы написать предельно вежливое письмо, японцу, в силу всего вышесказанного, необходимо около двух часов. Но зато это будет чуть ли не очередной шедевр эпистолярного жанра

[Forever Autumn]

Невже отаке:

краще написати, ніж таке:

[SunSeth]

Кому шо... Кому зміст і швидкість доставки, ну і дешевизна, а кому форма і сам процес ))

[Zheny@]

Востаннє писав після школи - особі жіночої статі. переписувалися.

А потім - забув..

[ursa]

А потім - забув..

Её? Буквы?

[SunSeth]

особу жіночої статі

[eHoT]

Чесно кажучи, нажаль, ніколи в житті не писав листів.

[Scabiosa]

Яка сентиментальна тема... Листи (паперові) були раніше в мене. Зараз якось неактуально із появою "дибільників", ІМХО. Коли в більшості знайомих небайдужих людей є мобільні телефони .... хоча б із смс... Крім того такий простий факт - на цей новий рік та різдво я відправив більше 40 (на кожне свято!) оригінальних смс-привітань друзям, рідним, та знайомим.. У відповідь отримав не більше 10 (всі 40 вміють користуватись телефоном, і з грошима у них нібито полярного лиса не було)... Сумно...

Такий факт дуже нагадує дитинство, коли під чуйним наглядом мами і з її участю спочатку вибирались листівки до свята на пошті, підбирався текст, а потім разом писалось до 50(!) листівок родині, сусідам, знайомим (інших способів звязку, окрім телеграм на тій же пошті та стаціонарного телефону, єдиного на все село, не було). Як результат у відповідь отримували до половини відповідей, та із обговоренням вдома кожного вітання, листівки, адресата і фразами на кшалт "Цього року Ґєня захворіла, бо листа написала другого січня, а Васильо взагалі не хоче про нас згадувати". Як тепер все простіше (і оперативніше).

Також свого часу (90-ті роки) мав активну переписку із особою жіночої статі, своєю симпатією. До цих пір ті спогади приємні, і листи досі бережу разом із копіями власних послань. Хоча на даний час та особа мама двох (а, може, вже й трьох) дітей і не моя дружина. Із майбутньою дружиною ми переписувались вже смс-ками... Серед них теж є такі... аж лоскітно-приємно в серці... Досі... І до цих пір їх МИ зберігаємо.

Були і недобрі листи... Наприклад, у відповідь на новорічну листівку отримуєш "вуйни вже нема, померла _надцятого жерміналя, вам дати знати не змогли/розгубились/забули". Або листування з державними органами (наприклад, військкоматом чи ДАІ)... Ті хто служив в армії (не я) добре знають про силу листа від дівчини, яка мала чекати, зі словами "Я вийшла заміж, вибач". Подібна сила й мені знайома. В природі існують, ви знаєте, і передсмертні записки самогубців (на щастя, не зустрічався з такими речами).

Але все-таки ностальгії за листами не маю. ІМХО прекрасно їх заміняють смс. Паперові листи помаленьку перекочовують в суто в ділову сферу (як ви думаєте, чому зараз за поштові відправлення піднімають регулярно ціну, а ніхто не обурюється? Це бізнес на бізнесі. От якби так робили до 80-их років.. то міг би бути за теперішніми мірками соціальний вибух...). Смс лише НЕ відображають почерк людини, а в ньому стільки почуттів деколи ховається.. Та й це, на мою думку, не проблема. Спостерігав, що більшість українських жіночих почерків (ІМХО) майже однакові, а чоловічі, особливо підлітків та юнаків, взагалі і почерком назвати важко; про почерк лікарів взагалі легенди ходять. Каліграфія більш притаманна східним народам, як от японцям, китайцям тощо. Європейці передають інформацію, східні народи - емоції. Знову ж таки, в армії писарями із гарним каліграфічним почерком часто були азербайджанці та інші "азіати", які й російською погано говорили (за словами батька).

В частини луцьких фірм і фірмочок знову зявляється традиція до свят робити (ПОВНІСТЮ!) вітальні іменні листівки до інших фірм (переважно) з індивідуальним малюнком (теперішні технології друку дозволяють), прикрасами на кшалт шнурів, позолоти, вензелів тощо.

З існуючих речей якби мені хотілось відновити епістолярний жанр в своєму житті (так називається літературний жанр листування), то його відновив би із іменним листівками (фотосалони роблять тепер будь-які за вашим ескізом) та відповідними привітаннями. Правда, для цього треба трошки мати літературний і художній хист (себе таким не вважаю). Свого часу як до зразків епістолярного жанру вчитель української літератури відсилала до листів Коцюбинського до коханої/дружини (забув!) із словами "Навчіться правильно писати листи до коханих вами людей."