Пригоди на зимовому Поліссі

[Navigator]

Фоторепертаж з північної Волині про пригоди луцьких хлопців в чемерських болотах.

Їх екстримальній ночівці при -13 С.

Подорожам по нічним селам

і річкам.

Про ранньозимовий Стохід.

Про музику озера Шіно.

А також про гостинних поліщуків, в хатах яких тепло і можна поїсти щось смачненького з корита і тишком подоїти в кружку козу.

[xforester]

Чим знімали? Особливо сподобались 2, 3, і 4 фото. Клас!!!

[Navigator]

Чим знімали? Особливо сподобались 2, 3, і 4 фото. Клас!!!

CANON Об"єктив 18-135. Нічні фото знімали з штатива з витримкою 3 -13 секунд

[laska]

Navigator, ти неймовірний! Ну, не перестаєш дивувати! Чекаю продовження чи подробиць!

[NMA]

Смачні фото. Експеримент вдався!

[Дмитро Волиняк]

Супер! Гарні і заворожуючі фото! Дуже класно! Вам респект!!! Дуже цікаво!!! Уважуха!!! Чекатиму на продовження "пригод по зимовому Поліссі"!!!

[AnimaNoir]

Круто, слова зайві. Не замерзли? Чим зігрівались?)

[Dima 07]

Чим зігрівались?)

Посиденьки біля вогнища,гарячий чайок,а коли зовсім холодно,ножівка в руки і ширкати сухостій...в нас хороше спорядження)

[Navigator]

Перше місце, яке ми вирішили відвідати в нашій трьохденній подорожі - це Чемерське болото. Лісові дороги підмерзли, але всеодно впевненості, що вдасться машиною проїхати 7-8 кілометрів лісом не було. Навроти Лишнівського повороту завертаємо на схід. Днище час від часу задіває грунт. Дорога накатані лісівниками і єгерями, в лісі лежить сніг. Під"їхали під хатину єгеря, далі ще пару кілометрів пішки.

Болото оточене низьким чахлим лісом.

На самому болоті дерева низькорослі, або їх немає зовсім. Закономірність тут проста: чим сухіший грунт - тим вищі дерева.

Майже в центрі болота розташоване озеро Черемське. Лід на ньому 5-8-10 сантиметрів.

Я сходив в розвідку в східну частину озера. В планах було попробувати дійти до озера Редічі, яке набагато більше і розташоване в південно-східному кінці болота. До нього напряму 4-5 кілометрів. Але болото ще погано замерзло: земля під вагою просідала, на місці виходів болотних газів - вікна, по болоту йдуть малозамітні канави, які не замерзли.

Навіть лід на озері замерз нерівномірно.

Під час хвилювання, коли озеро ще було вільне від криги, на берегах утворились такі водяні дзвіночки.

День короткий. Назад до машини і обід. Єгеря вже немає - поїхав до дому. Хатину закрив. Він розповідав, що в ній можна ночувати, але заздалегіть домовившись з дирекцією в Маневичах. В хатині є піч, за хатиною великий запас порізаних дров.

По дорозі на Стохід, де ми планували ночувати першу ніч, проїхали Лишнівку і Нову Руду. В першій підіймалися на пожарну вишку.

Вечір в Новій Рудій

[Barugan]

ви відчайдухи...по такому льоді ходити

[Navigator]

ви відчайдухи...по такому льоді ходити

Лід приходилось весь час перевіряти на міцність. Інколи приходилось на чотирьох точках переповзати по вузьких льдяних містках, лід на яких можна було пробити легким ударом палки. Забіжу трохи наперед, на озері Червище спостерігали цікаве явище - озеро посдійно видавало звуки схожі на перегуки китів. Цей звук, не стихав ні на мить. Ось запис, тільки треба слухати з сильним звуком

На озері крім нас нікого не було.

[kayot]

Navigator, скажіть бідь ласка, а Стохід замерший повністю, чи де струю то льоду немає?

[Navigator]

Navigator, скажіть бідь ласка, а Стохід замерший повністю, чи де струю то льоду немає?

Стохід замерз частково. Ходити по ньому небезпечно, особливо де вузькі швидкі русла, на яких багато вікон.

ВЕЧІРНІЙ СТОХІД.

Між Малим і Великим Обзирами через Стохід веде дамба з трьома мостами. Останні проміні сонця ще дали змогу тут трохи задержатись.

На лід виходив з опаскою - це текуча вода!

Місцями відкрита вода.

Вечірнє освітлення.

Вид на Великий Обзир з річки.

Стохід біля Стобихви.

Тут, поруч з рікою, в невеликому віддалені від Стобихви, вирішуємо ночувати.

Півгодинна розвідка в пошуках хорошого місця. Зупиняємся на пагорбі серед невисоких сосенок. Серед переліску дві великі впавші сосни - вони і підуть на обігрів. Беремся за пилку і мачете!

Внизу виблискує на місяці сніг, за очеретом тече Стохід.

Біля 17:00 стемніло. Небо чисте, світить місяць. Температура швидко впала з -3С до -8С і продовжується знижуватись. Попереду довга ніч.

[Navigator]

Зимова ніч довга. Але ми сиділи біля жаркого вогню, лазили по околицям, потім пішли в Стобихву пофотографувати нічне село.

Глибока ніч. Вже за 23 годину. На вулицях ні душі, не гавкне собака. Лиш в одній хатині світиться вікно.

Вночі температура впала до -13,5С. За кордоном вогню все стигне. В дві години ночі підбодрив хлопців: " - Вже дев"ять годин ночі пройшло, лишилось лиш п"ять!"

Довгожданний ранок

[Navigator]

ПОДОРОЖ ПО РАНКОВИМ ПРОТОКАМ СТОХОДУ

Ранок видався погожим. Сніг іскрився на сонці.

Проба льоду на міцність.

Місцями відкриту воду і тонкий лід приходилось обходити по очеретах.

В живописній протоці.

Подорож гдухими затоками.

Сухий високий острів серед очеретів і проток.

На острові виріс дуб і берези.

Тут є окопи з Першої світової війни. З висоти відкриваються далекі види на плавні.

І знову багаточисленні протоки.

Через тонкий лід можна роздивитись підводне життя. Найчастіше там пропливали величезні жуки-плавунці.

Широка протока з міцним льодом.

Стохідський пейзаж! Зправа відкрита вода. Там не пройти.

[romaxa11]

На лід виходив з опаскою

Навігатор, а якщо виходити на лід з "опаскою" то він не проламається?)))

[Navigator]

Romaxa малось на увазі у всеозброєнні, насторожі)), які там ще є синоніми?

А валити напряму з пустими руками - купання невідворотнє.

[Navigator]

Медвежий кут

В пошуках проходів

На чистому руслі

Під Стобихву з іншого боку ріки приїхав школяр провіряти жерлиці. По льодові ріки йому прийшлось їхати понад два кілометри.

В Стбихві в 1900 році проживало 1200 чоловік, з них 800 православні і 400 іудеї. По останній переписі 81 людина.

За результатами археологічної експедиції у селі Стобихва можна стверджувати, що мальовничі берега річки Стохід на території сучасного села почали заселюватися вже у добу енеоліту та бронзи. У Х-ХІ ст. на території Стобихви існувало селище, яке у ХІІІ-XIV ст. було перенесено на схід – можливо під загрозою татаро-монгольського вторгнення. На місці цього селища у XVII-XVIII ст. і виникає відоме за історичними джерелами містечко, яке поступово забудовується у напрямку зі сходу на захід.

[Таня_28]

Хлопці, вам великий респект! Мабуть, естремальний туризм - це ваше життя. Надзвичайно гарні фото! Я завжди знала, що наша Волинь найкраща у світі і ваш фоторепортаж цьому доказ. З нетерпінням чекатиму нових фото. Успіхів!

[Navigator]

ОЗЕРО ШИНІ

Інша назва озера - Червище. Воно досить глибоке (середня глибина 8 метрів) з чистою водою і пісчано-глинистим дном.

Його чималеньке плесо зусібіч оточують дрімучі мішані ліси, живиться воно не лише з підводних джерел, а й з кількох струмків і навіть однієї невеличкої лісової річечки. Дістатися до Шинів від найближчого людського поселення непросто: майже півгодини нелегких лісових доріг – як з боку хутора Заверхлісся, чи Лобни, чи Нових Червищ – з товстенним корінням, що повилазило поперек шляху, з багнистими й глибокими калюжами – не кожному авто під силу. Проте подібні труднощі не стають на заваді істинним любителям «дикої» природи, навпаки – ще більше притягують романтичні душі, хвилюючи серце первозданною красою, милозвучною лісовою тишею й ще чимось, що в кожного індивідуальне, інтимне. У лісах довкола озера колись, до примусової колективізації, вирувало хутірське життя. Лісовики жили з натурального господарства. На чарах рідної поліської землі щедрий ліс додавав до столу гриби та ягоди, озеро – рибу. Такі собі «дядьки Леви», що ніби зійшли зі сторінок «Лісової пісні», жили-не тужили (а мо’ й тужили) та доброю волею мало хто наважувався залишати дідизну. Хоч і не в розкошах купались, і хліб, може, не завжди на столі лежав, зате самі собі пани... У сорокових-п’ятдесятих роках минулого століття «панство» те їхнє скінчилося примусовим переселенням до гурту, а кажучи прямо, в колгоспне ярмо. І залишилося від шинівських хуторів тепер лише невеличке кладовище, що зустрічає подорожнього на півшляху до озера, якщо мандрує він із Заверхлісся, похмурими чорними похиленими й поваленими хрестами. Картина не з приємних, та й думки сумні шкребуть під ложечкою, коли бачиш серед лісу це несподіване місце.

Туди ми добирались з Нових Червищ. Машину довелося залишити ще задалеко до озера. Загальна дистанція з села до озера дев"ять кілометрів.

Відразу вразили на озері звуки які воно видавало.

Це відео з берегу, тут чути, як зовсім поруч проходить розлом

Це з криги озера біля невеликого пів-острова. На цьому відео заснята кругова панорама всього озера.

Відео потрібно слухати з сильним звуком. Природа цих звуків - постійне тріскання льоду. Коли я йшов до пів-острова, одна тріщина з шумом пройшла поруч, ноги відчули сильний поштовх. Хлопці не ризикнули далеко відходити від берега, до того ж їх лякав постійний тріск і гул озера.

А я дійшов до пів-острова і заглянув на простори головного плеса.

Вид і звуки озера справили на нас найсильніше враження за весь похід!

[Navigator]

НІЧ В МАЛОМУ ОБЗИРІ

Ще по дорозі на озеро Шині, заїхали до знайомого діда в Малий Обзир. Домовились в нього переночувати. Я то планував ночувати на озері, але ночі дуже холодні і довгі. Перша нам далась важко. Дід сказав, що протопить сусідню хату. На вечір вже вона буде тепла.

В сутінках вернулись з дальнього походу на озеро. Розпалили в грубі вогонь, почали гріти їсти.

За хлівом одразу починається очеретяна заплава Стоходу.

Після вечері всі завалились спати - втома брала своє.

Після десятої вечора, коли високо піднявся місяць, ми з Дімою пішли в довгу прогулянку по цьому, зовсім маленькому, селу і по Стоході.

Наша хатина

Нічні вулички і двори Малого Обзира

По Стоході ходили тільки недалеко від берега, бо вночі без палок на кризі небезпечно.

Міст через середню протоку (всього їх три). З нього вже видно на протилежному боці хати Великого Обзира. Час - майже 24 година. В селі, в таку пізню годину, влаштували перекличку півні. Їх кукурікання неслось через русла і луги. Дивні відчуття: місячна ніч, невеликий мороз, мерехтіння зірок, потріскування криги і пісні когутів.

Під ногами риплять промерзші дошки моста.

[Dima 07]

Мабуть, естремальний туризм - це ваше життя.

Спали при -13С,хочеться спробувати в -20С.

[Navigator]

В ПЛАВНЯХ СТОХОДУ

Ранком вийшли з села і лісами пішли на південь до пісчаного пів-острова на березі Стоходу. Тут зійшли на лід ріки, з планами дійти по руслу до мостів.

Пеша проба льоду.

Вперед в розхід Навігатора)! Він вже багато чого бачив і довго жив, не жалко.

Рухались де бобрячими стежками, де руслом. Часто попадали в глухі протоки, тут попереду ставав стіною очерет і приходилось повертати.

Діма виліз на поодиноке сухе дерево, щоб оглянутись.

Його фотографії показують масштаб плавнів.

З сухих гіляк і очерету розпалили вогонь - тепло і орієнтир в протоках.

Далі пішли вже зовсім небезпечні місця. Протока набрала силу і течія в багатьох місцях не замерзла.

Приходилось вжиматись в очерети, але і в них часом попадався крихкий лід.

Йти далі, чи повертати назад?

Втома брала своє, реакція притуплялась. Ставало по-справжньому небезпечно. Русло все більше і більше без криги. Вирішуємо повертати назад.

Діма форсує вузький льодяний міст між двома промоїнами. Лід настільки тонкий, що стоячої людини не видержить і легко пробивається одним ударом палки.

Де ми!?

Вдома на гуглпланет роздивився, що ми мало що не дійшли до широкої протоки, на якій скоріше всього був товстий лід і по якій можна було дійти до мостів))

[Navigator]

В Малому Обзирі залишилось зібратись і пообідати. Часу ще вдосталь, можна з хазяями поговорити і господарство обійти.

- Нате, хлопці, пирожка!

Сини умільці. З алюмінія самі виплавляють пательні, казанки.

Господар. В нього 10 дітей. З дружиною познайомився заочно через листування, коли служив на балтійському флоті. Женився у відпустку. Дружина з Верхів.

Кінець.

[ODZER]

Браво! Чекаємо нових репортажів!